Автор неизвестен - Лінгводидактика та соціолінгвістика - страница 90

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 

Key words: exercise, metalinguistic information value, addressee, addresser.

Навчальна інструкція є засобом передачі інформації від адресанта (тобто автора, викладача, інструктора) до адресата (студенту). Інформація про навчальний об'єкт оформлюється як складне синтаксичне ціле (надфразова єдність) у композиційній організації навчальної інструкції. Відповідно до мети, інформація може містити опис морфологічних, фонетичних, лексико-семантичних особливостей мовних одиниць та правила оперування ними, а також виклад окремих аспектів побудови висловлювання, короткі відомості про лінгвостилістичні параметри тек­стів різних жанрів та стилів, тобто метамовну інформацію. Інколи навчальна інструкція частково виконує функцію граматичного довідника або коментаря, однак, на відміну від названих елементів методичного апарату підручника, метамовна інформація несе узагальнюючий та лаконічний характер. Прагматичною метою подібних інформатив­них блоків у структурі навчальної інструкції є стимулювання розумової діяльності адресата та активізація вже існуючих базових лінгвістичних знань, релевантних для виконання даного завдання. Розглянемо приклади:

These symbols, or emoticons, are used in e-mails and chat rooms to suggest feelings....

Read the title of the text. It is a summary of what you are going to read. Read the text once quickly to get the general meaning. Read the text again. Pay attention to the words before/after each gap. These will help you decide what word is missing. Missing words can be adverbs, articles, modal/auxiliary verbs, conjunctions, prepositions, pronouns, phrasal verbs etc. the word that you choose must be grammatically correct and make sense in the context. When you have filled in the gaps read the text again to see if it makes sense.

З аналізу фактичного матеріалу можна зробити висновок, що вибір мовних засобів для оформлення блоків метамовної інформації зумовлений орієнтацією на не носія англійської мови. Автор навчальної інструкції на­магається перш за все забезпечити доступність та наочність викладеного матеріалу і в загальних рисах підсуму­вати та передати суть того чи іншого граматичного матеріалу. Намагання адресанта до узагальнення і типізації проявляється на усіх рівнях мовної структури. На морфологічному рівні засобом узагальнення виступає форма дієслова у теперішньому часі (the Present Indefinite Tense). На синтактичному - переважають конструкції з уза­гальненим суб'єктом we, English speakers. У лексичному плані узагальнений характер подачі інформації акцен­тується прислівниками usually, commonly, sometimes, often, normally, займенниками some, other, прикметникам usual, словосполученням different kind(s) of. Подача граматичної інформації здійснюється із використанням влас­не лінгвістичної термінології present indefinite, verb, noun, syllable, object, preposition, vowel, consonant та ін. і звичайних лексичних одиниць describe, use, make, a lot of, such as write, read, listen та ін. Для виділення на думку автора більш важливої інформації можемо спостерігати явище інверсії:

In pairs, choose the correct explanation, for the idioms in bold. Do these idioms have an equivalent in your language?

Focus on form. In pairs, decide how/when the forms on p. 12 describing habits are used.

Варто також зазначити, що у навчальній інструкції введення спеціального лінгвістичного поняття, як прави­ло, супроводжується контекстуальним поясненням, що ілюструє функціонування того чи іншого граматичного явища у щоденній комунікації. Автор також може використовувати і стратегію конкретизації. Досить часто у текст формулювання навчальної інструкції вводиться експліцитний приклад, що значно полегшує сприйняття адресатом теоретичного матеріалу. Наприклад:

Think, feel and find can all be used to give and ask for options.

In formal English, the verb is inverted after some sentence beginnings. This emphasizes the main point of the sentence. Get / have something done is used when we arrange for someone to do something for us.

Зауважимо, що комплексна реалізація стратегій конкретизації та узагальнення наближає навчальну інструк­цію до науково-популярного стилю, для якого характерним є спрощення наукових теоретичних фактів та за­стосування контактовстановлюючих засобів. У навчальній інструкції комунікація з автором досягається завдяки вживанню займенника you:

Grammar rules tell you what sentences to make, and with whom...

When you are learning a new word, find a word in English OR in your own language ...

Існує ще один вид інформації, що представлений у навчальних інструкціях, які орієнтовані на роботу адресата з текстом. Прагматичною метою такого інформаційного блоку є активізація фонових знань у адресата та форму­лювання когнітивних пресупозицій, тобто попередніх даних щодо змісту тексту. Отже, виконуючи інформативну

 

© Назмєєва Н. А., 2012функцію, формулювання навчальної інструкції частково дає зрозуміти адресату звідки та про що буде йти мова. За словами І. Р. Гальперіна: «Своєрідністю такої інтродукції є те, що направляючи думку читача про що буде йти мова, вона не розкриває ні плану розповіді, ні сюжету, ні основної інформації» [1, с. 61]. Інформація такого плану дозволяє адресату розпочати процес когнітивної обробки вже на стадії ознайомлення із завданням або в якості робочої гіпотези. Аналіз фактичного матеріалу показав, що інтродуктивні факти найчастіше вказують на стильову чи жанрову приналежність навчального тексту. Наведемо приклад,

Read the song by Luis Armstrong. Can you complete any of these lines? Many of the words are from exercise 2.

Read the extracts from Time Out. Which things do you think you would enjoy?

Подібне явище, як правило, супроводжується вказівкою на автора суб'єкта мовленнєвого висловлювання. Когнітивним наслідком вживання у навчальній інструкції такого індикатора є для адресата можливістю прогно­зувати параметри варіативності форми та змісту висловлювання залежно від віку чи статі учасників комунікації, соціального статусу та ін.:

Here are some predictions about the future made by some of our students. Put the verb in brackets into an appropriate future form. Then write four predictions of your own.

You will read an article written by a mother whose child started reading later than others. Before you read, in groups discuss the following.

Не менш важливу роль у активізації фонових знань адресата та прогнозування змісту наступного повідомлен­ня відіграють власні імена, референтами яких є всесвітньо відомі люди: історичні особистості, космонавти, діячі науки та культури; назви пісень, періодичних видань, назви організацій, закладів та ін.:

Listen to the song 'My Way', made famous by Frank Sinatra.

Before you read, look at the following words, said by astronaut Neil Armstrong the moment he set foot on the Moon.

Вважаємо за необхідне зауважити, що формулювання навчальної інструкції може експліцитно вказувати на тематичну орієнтацію тексту, час та місце дії, зазначати певні деталі персонажів. Як правило, різні види інформа­ції подаються у навчальній інструкції у різноманітних комбінаціях. Працюючи із текстом з метою введення нової інформації вживаються розповідні речення у теперішньому часі, тематична частина яких містить опис навчаль­ного об'єкту (стаття, текст, реклама), а рематичною частиною є предикат, що описує властивості, характеристики даного об'єкту:

You are going to read an article about successful people .

You are going to read an extract from an article about confidence building.

The poem you have just read is about an old man looking back over his life.

Наступним засобом передачі нової інформації про навчальний об'єкт у дискурсивному просторі підручника є інтродуктивні речення з here та there. При цьому його атрибутивні та кількісні характеристики знаходяться у рематичній частині висловлювання:

Here are some typical children's jokes. ...

Here are some other ways of finishing an e-mail or letter. ...

Here are some words to describe the taste or texture of things you eat. ...

Вище наведені фрагменти формулювань навчальних інструкцій сприймаються адресатом як незавершені і потребують подальшого розгортання формулювання шляхом введення установки на вирішення пізнавальних та комунікативних завдань. Це ще раз підкреслює смислову цілісність навчальної інструкції, яка виконує своє комунікативне призначення лише у сукупності всіх функціонально-смислових блоків.

У реченнях з імперативом дієслова read, що виступає в якості реми у висловлюванні, референт та його де­скрипція займає місце субрематичного компонента через те, що навчальний об'єкт вже частково відомий адреса­ту, оскільки розміщений у рамках загального візуального простору адресата та адресанта.

Read the story on p. 23 and the phrases below.complete the story with the phrases.

Read the article and the brochure on p. 43. Which questions from exercise 2 can you answer? With a partner, answer these questions.

Дещо по-іншому розташовуються мовні засоби для введення нової інформації у тексті навчальної інструкції для аудіювання. У висловлюванні автор може використовувати розповідні речення із тематичним суб'єктом you, а також дієслово hear у майбутньому часі. До рематичної частини відносимо деяку дескрипцію навчального об'єкта та його характеристику. Рематична частина дозволяє адресату у максимально інформативній формі дізна­тись про зміст тексту, призначеного для прослуховування, та ідентифікувати кількість суб'єктів висловлювання:

You will hear three people talking about inviting guests home for meal. Listen and complete the chart.

You will hear a conversation between two friends talking about a recent trip to Brazil. For questions 1-6, decide which of the following choices A, B or C is the best answer.

Ще однією синтаксичною структурою, за допомогою якої у формулювання навчальної інструкції вводиться інформація про аудіотекст, це імперативне речення. Таким формулюванням властивий найбільший ступінь ін­формативного насичення, оскільки вся конструкція містить виключно нову, актуальну для адресату інформацію:

Listen to two interviews with students of English. Who uses «filler» expressions? Who leaves long pauses in the conversation?

Listen to the sentences about Philippe, Keiko, and Mark. Correct the wrong sentences.

Необхідно також підкреслити і значимість невербальних засобів в інструктивному дискурсі. Адже ілюстра­тивний матеріал теж є важливим у створенні цілісної картини писемного методичного дискурсу. Отже, за харак­тером зв'язку із навчальним об'єктом, що підлягає когнітивній обробці, ілюстраціями у структурі підручника можуть бути малюнки, фотографії, графіки, таблиці, схеми, символи. Подібна графічна репрезентація надає мож­ливість візуально уявити ситуації, суб'єкти, які є предметом навчальної комунікації. У методичному дискурсі їйналежить особливе навантаження, оскільки сприяє по-перше, активізації уваги, по-друге, кращому сприйняттю та запам'ятовуванню і врешті-решт, кращому засвоєнню матеріалу.

Таким чином, інформаційний компонент займає важливу позицію у структурі формулювання навчальної ін­струкції, оскільки сприяє реалізації комплексного підходу до когнітивної обробки навчального матеріалу. Автор інструкції при викладі метамовної інформації керується стратегіями конкретизації та узагальнення, які проявля­ються на лексичному та синтаксичному рівнях. Пресупозиційна інформація про навчальний текст містить інфор­мацію про жанрову категорію, короткий зміст тексту та суб'єкта чи суб'єктів мовлення.

Література:

1.Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования. - М. : Наука, 1981. - 139 с. - С. 61.

2.Jefferies Amanda. Clockwise. Advanced Classbook. Oxford University Press. 2001.

3.Liz and John Soars. New Headway Advanced. Student's Book. - Oxford University Press, 2001.

4.Liz and John Soars. New Headway. Intermediate Student's Book. The New Edition. - Oxford University Press, 2002.

Sarah Cunningham, Peter Moor. Elementary New Headway. Pronunciation Course. - Oxford University Press, 2002.УДК 811.112.2

Німенко О. А.,

Київський університет імені Б. Грінченка, м. Київ

СЕМАНТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕСУБСТАНТИВНИХ, ДЕАД'ЄКТИВНИХ І ДЕВЕРБАТИВНИХ ДІЄСЛІВ (на матеріалі німецької мови)

Статтю присвячено дослідженню семантики похідних дієслів німецької мови. Розглянуто принципи семан­тичної класифікації дієслівних дериватів: десубстантивних, деад'єктивних, девербативних та проаналізовано їх мотивуючі основи.

Ключові слова: семантика, десубстантивні дієслова, деад'єктивні дієслова, девербативні дієслова.

Статья посвящена исследованию семантики производных глаголов немецкого языка. Рассмотрены принципы семантической классификации глагольных дериватов: десубстантивных, деадъективных, девербативных и про­анализировано их мотивирующие основы.

Ключевые слова: семантика, десубстантивные глаголы, деадъективные глаголы, девербативные глаголы.

The article is devoted to the research ofsemantics ofderivative verbs of German. It is considered principles ofsemantic classification of verbal derivates: denominal, deadjectival, deverbative and analysed their structural-semantic features. Key words: semantics, denominal verbs, deadjectival verbs, deverbative verbs.

Для характеристики структурно-семантичних властивостей дієслівних похідних треба розглянути особливос­ті семантики мотивуючого слова, словотвірні типи та словотворчі форманти дієслівних дериватів, з'ясувати осо­бливості семантики мотивованого слова.

Утворення похідних дієслів безпосередньо пов'язано з морфологічними, синтаксичними і семантичними влас­тивостями дієслова. Специфіка дієслова як частини мови виявляється в особливостях реалізації дієслівної семанти­ки та системи морфологічних категорій, через валентні характеристики дієслова та його центральне місце у реченні.

У класі похідних дієслів виокремлюються три основні групи: девербативні дієслова (мотивуюче слово - ді­єслово), десубстантивні дієслова (мотивуюче слово - іменник) і деад'єктивні дієслова (мотивуюче слово - при­кметник). З огляду на загальнокатегоріальну семантику дієслова процесуальність, похідні дієслова, творені від іменника, позначають процесуалізацію предмета, ті, що походять від прикметника - процесуалізацію ознаки, утворені від інших дієслів - модифікацію процесу.

Найпродуктивніші способи утворення нових дієслів у сучасній німецькій мові представлено Й. Ербеном у вигляді схеми, яка охоплює як морфолого-синтаксичну, так і семантичну сторону процесу. Утворення дієслів представлено двома основними способами: суфіксальна вербалізація твірного іменника/прикметника та префік­сальна модифікація твірного дієслова, рідше твірного іменника/прикметника. Утворення дієслова від іменника/ прикметника за допомогою суфікса або префікса визначається синтаксичною позицією мотивуючих у «базовому реченні»: іменник може виконувати роль суб'єкта, суб'єктного предикатива, об'єктного предикатива, об'єкта в Знах. відмінку, прийменникового об'єкта, обставини інструмента дії, обставини місця, прикметник - суб'єктного предикатива, об'єктного предикатива, обставини. У результаті префіксального утворення дієслова мають місце синтаксичні зміни (зміна валентності) та семантичні зміни, до яких належать локально-темпоральні та акціональ-ні (градація перебігу дії). [10, с. 75]

На формування семантики похідного слова значно впливає значення мотивуючого слова, його приналежність до певної лексико-семантичної групи. Десубстантивні дієслова мотивуються іменниками з предметною субстан­ціональністю, до яких належать антропоніми, фаунаніми, знаряддя праці, предмети побуту, продукти інтелекту­альної діяльності, природні явища та іменниками з непредметною субстанціональністю, які позначають психічні і фізичні стани людини, її комунікативну діяльність, суб'єктно-об'єктні відношення, мисленнєві категорії, часову характеристику. [4, с. 87]

Словотвірні моделі десубстантивного дієслова визначаються семантично класом іменника (напр., професія, роль або стан, сфера) та синтаксично його роллю у «базовому реченні», яке виражається через елементарне дієс­лово або елементарну предикацію. Така класифікація показує, наскільки економно відіменникове дієслово здатне виразити багатоманітні синтаксичні відношення. Тип відношення, що експлікується між мотивуючим і мотиво­ваним словами, стає зрозумілим з характеру нового дієслова і може бути актуалізуючим, імітативним, результа­тивним, локативним, орнативним, привативним, інструментальним. [10, с. 76]

Інша класифікація десубстантивних дієслів Каліущенка В. Д. ґрунтується на типі семантичного зв'язку дієсло­ва з мотивуючим іменником, який виражається через предикатно-актантну структуру, яка представляє створену дієсловом-предикатом та його аргументами ситуацію. Згідно з обраною методикою визначаються п'ять типів де-субстантивних дієслів залежно від того, який з елементів ситуації представляє мотивуючий іменник. [12, с. 26-27]

Найпродуктивнішими структурними типами відіменникових дієслів у німецькій мові можна вважати такі [3]:

-   безафіксні відіменникові дієслова: Staub stauben;

-   мотивуюче ім'я+префікс+суфікс: Schaden entschadigen;

-   мотивуюче ім'я+префікс: Gold vergolden.

Мотивуючою базою для деад'єктивних дієслів слугують кореневі і рідше похідні прикметникові основи у позитивному або вищому ступені порівняння: kurz kurzern, grop vergropern. Іноді виникають труднощі з ви­значенням напряму похідності дієслів, коли похідне слово співвідноситься не з одним мотивуючим (напр., besser verbessern або bessern verbessern) [1;7].

 

© Німенко О. А., 2012Семантична класифікація деад'єктивних дієслів може грунтуватися на можливих синтаксичних позиціях мо­тивуючої бази у еквівалентних реченнях. [11, с. 314-315] Найчисельнішими групами відприкметникових дієс­лів за своєю семантикою є інхоативні та фактитивні дієслова. Інхоативні дієслова співвідносяться з реченням, утвореним мотивуючим прикметником у позиції суб'єктного предикатива та дієслова werden: krank werden -erkranken. Фактитивні дієслова виводяться з речень, в яких мотивуюча база виконує функцію об'єктного пред­икатива при дієслові etwas machen: das Problem deutlich machen - verdeutlichen. Нечисельна група дуративних дієслів (дієслів стану) співвідноситься з реченням з суб'єктним предикативом при дієслові sein: j-m/etw. gleich sein - j-m/etw. gleichen.

Структурний та семантичний аналіз деад'єктивних дієслів на прикладі групи каузативних дієслів німецької мови зі значенням «наділення ознакою більшою або меншою мірою» здійснений за І. Ступак. [7]

Девербативний словотвір має внутрішньодієслівний, міжкатегоріальний характер. Основними способами творення девербативних дієслів німецької мови є префіксація, суфіксація та словоскладання. Мотивуючими для девербативних дієслів виступають непохідні дієслова, які, як правило, виражають дії, стани, процеси у чисто­му вигляді, тобто без відтінків. Префікси модифікують значення твірних дієслів, завдяки чому похідні дієслова здатні виражати різноманітні відтінки дій і станів. Семантична модифікація дієслова здійснюється загалом через просторове або часове впорядкування дії та диференціацію її перебігу.

Напрям модифікації похідного регулюється семантикою твірного дієслова як члена лексико-семантичної сис­теми. Напрямами модифікації девербативних дієслів, на думку Сахарчука Л. І., є локативний, темпоральний та квантитативний. Локативні дієслова вказують на умови протікання дії у просторі (hineingehen, auseinenderfahren, auffliegen), темпоральні дієслова вказують на умови протікання дії у часі, позначаючи початок, тривалість і кі­нець дії або часове відношення дії до іншої дії (entbrennen, verbluhen, vorarbeiten), квантитативні дієслова харак­теризують дію з кількісної сторони, яка є зовнішнім виявом якості (abtanzen, anbeipen, uberschreien). [4, с. 76-79]

Девербативне дієслово зазнає поряд з лексико-семантичною й синтаксичної модифікації. У результаті префік­сації змінюється дієслівна дистрибуція, тобто синтаксична і семантична сполучуваність. Префіксальне дієслово по-іншому визначає структуру речення, ніж непохідне дієслово. [11, с. 289] Девербативні дієслова ефективно виконують текстоорганізуючу функцію. Чим вища інтенсивність події, тим більше девербативних дієслів ви­користовує автор у тексті.

Подальше вивчення десубстантивних, деад'єктивних та девербативних дієслів може бути здійснено шляхом дослідження їх структурної та лексико-семантичної організації в межах різних семантичних груп.

Література:

1. Виноградова Р. И. Структурно-семантическая характеристика некоторых производных деадъективных глаго­лов в современном немецком языке / Р. И. Виноградова // Вопросы семантики и стиля. - Уфа, 1979. - С. 71-76.

2. Жарко С. Ю. Типологія словотвірних значень відсубстантивних похідних: автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01; Дніпропетр. нац. ун-т. - Д., 2008. - 22 с.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа