Автор неизвестен - Лінгводидактика та соціолінгвістика - страница 91

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 

3. Каліущенко В. Д. Відіменникові дієслова в німецькій і українській мовах // Вісник Сумського державного університету. Серія Філологія. - 2003. - № 4(50) - С. 82-86.

4. Сахарчук Л. И. Методологические проблемы словообразовательного анализа: (Семантика производ. глагола в нем. яз.) - Киев : Вища шк, 1987.

5. Степанова М. Д. Словообразование современного немецкого языка / Т. В. Строева (ред.). - Изд. 2-е, испр. - М. : URSS. КомКнига, 2007. - 375 с.

6. Степанова М. Д., Фляйшер В. Теоретические основы словообразования в немецком языке. - М. : Высшая школа, 1984. - 264 с.

7. Ступак І. Деад'єктивні каузативні дієслова зі значенням надання ознаки більшою або меншою мірою // Філо­логічні науки. - 2009. - Випуск 81(1). - С. 27-32.

8. Улуханов И. С. Словообразовательная семантика в русском языке и принципы ее описания. - Изд. 4-е - М. : URSS. ЛКИ, 2007. - 255 с.

9. Duden. Grammatik der deutschen Gegenwartsprache; hrsg. von G/ Drosdowski. - Band 4. - Mannheim, Leipzig, Wien, Zurich: Dudenverlag, 1995.

 

10.J. Erben. Einfuhrung in die deutsche Wortbildungslehre. Berlin: Schmidt, 2000.

11.Fleischer/Barz. Wortbildung der deutschen Gegenwartssprache. Tubingen: Niemeyer, 2007.

Kaliushchenko V D. Deutsche denominale Verben. -Tubingen: Narr, 1988. (Studien zur deutschen Grammatik; Bd 30).УДК 811.112.2'38(043.3)

Павлик В. І.,

Національний технічний університет нафти і газу, м. Івано-Франківськ

АРХІТЕКТОНІКО-МОВЛЕННЄВІ ФОРМИ ЖАНРУ «ГЛОСА»

Архітектоніко-мовленнєва форма є важливою характеристикою тексту окремо взятого мовленнєвого жан­ру. Актуальність обраної теми наукової статті зумовлена загальною спрямованістю сучасних наукових розвідок в галузі лінгвістики тексту на питання дослідження конкретних жанрів певних функціональних стилів у зв'язку з комунікативно-прагматичною переорієнтацією мовознавчих досліджень в галузі тексту. Метою статті є окреслення архітектоніко-мовленнєвої побудови текстів газетного жанру «глоса» у Німеччині.

Ключові слова: жанр «глоса», архітектоніко-мовленнєва форма, інтегральний конструкт, монолог, діалог, чуже мовлення.

Архитектонико-речевая форма является важной характеристикой текста отдельно взятого речевого жан­ра. Актуальность выбранной темы научной статьи обусловлена общей направленностью современных научных исследований в области лингвистики текста на вопросы исследования конкретных жанров определенных функциональных стилей в связи с коммуникативно-прагматической переориентацией языковедческих исследо­ваний в области текста. Целью статьи является определение архитектонико-речевого построения текстов га­зетного жанра «глосса» в Германии.

Ключевые слова: жанр «глосса», архитектонико-речевая форма, интегральный конструкт, монолог, диалог, чужая речь.

Architectonic-speech form is an important text characteristic of a single speech genre. Actuality of the topic chosen for the scientific article is explained by the fact that modern studies in text linguistics investigate specific genres of certain functional styles which is due to the communicative pragmatic reorientation of linguistic research in the field of text. The article aims at outlining architectonic-verbal construction of the newspaper genre «glosse» in Germany.

Key words: genre «glossa» architectonic-speech form, an integrated construct, monologue, dialogue, speech of others

Протягом останніх двадцяти років усе більше прихильників серед лінгвістів знаходить ідея побудови моделі тексту - як тексту взагалі, так і моделі тексту конкретного мовленнєвого жанру. Ідея побудови моделі тексту, або його «інтегрального конструкту», належить І. Петефі, який вважає необхідним побудувати текст-конструкт, загальну ідею тексту, а після цього вивести всі можливі варіанти цього тексту, його паралельно існуючі втілення

[4, с. 33].

На відміну від композиційно-мовленнєвих форм (КМФ), які утворюють внутрішню структуру мовленнєвого жанру, архітектоніко-мовленнєві форми (АМФ) утворюють зовнішню конструкцію мовленнєвого жанру [3, с. 119].

В основі архітектоніко-мовленнєвих форм лежать такі взаємозв'язки між учасниками комунікації, як односто­роння та двостороння спрямованість. Коли у комунікативно-мовленнєвому акті активність належить відправни­ку мовлення (адресанту), тоді цей акт здійснюється в монологічній формі. Монолог - це найбільш організований вид мовлення, яке реалізується як у писемній, так і в усній формі [6, с. 393]. Монолог у писемній формі - це оброблена форма мови, продумана до найдрібніших деталей, найбільш багатослівний і точний вид мовлення [3,

с. 120].

У випадку участі у мовленні двох або більшої кількості осіб воно здійснюється у діалогічній або полілогічній формі. О.О. Селіванова вважає, що трактування діалогу як спілкування тільки двох осіб є невірним, через просту помилку перекладу (пор.: гр. dia - крізь, di - два), хоча воно залишається традиційним. Виходячи з цього, полі­лог - це різновид діалогу. [6:, с. 128]. Монологічна та діалогічна форми передбачають різне мовне оформлення. Отже, формами реалізації комунікативно-мовленнєвого акту виступають архітектоніко-мовленнєві форми: моно­лог, діалог, полілог, а також їхні різноманітні комбінації за допомогою участі у них чужого мовлення.

Чуже мовлення (невласне мовлення) будується на включенні у власне мовлення мовця мовлення іншої особи (чужого монологічного висловлення) або мовлення декількох осіб (чужого діалогічного / полілогічного мовлен­ня). Способи передачі чужого мовлення є такі: а) відтворення чужого мовлення у формі прямої мови, у вигляді цитування без будь-якої переробки; б) відтворення чужого мовлення у формі непрямої мови, тобто переказ чу­жого висловлювання від імені автора; в) переказ чужого мовлення (erzahlte Rede), передача його у скороченій формі (короткий переказ чужого мовлення або тільки називання теми); г) відтворення чужого мовлення у формі невласне прямого (або невласне авторського) мовлення (erlebte Rede). Ця форма властива для художньої літера­тури [3, с. 123].

Архітектоніко-мовленнєві форми монологу та діалогу нерозривно пов'язані за допомогою діалогічної кон­цепції монологічного мовлення М.М. Бахтіна. Розглядаючи будь-який мовленнєвий твір (від найменших до най­більших текстів) як висловлення, яке є одиницею мовленнєвого спілкування, російський учений стверджував, що яким би монологічним не було висловлення, як би воно не було зосереджене на своєму предметі, воно не може не бути відповіддю на те, що було вже сказано про цей предмет, навіть якщо б та відповідь не отримала виразного зовнішнього вираження. Адже сама наша думка - і філософська, і наукова, і художня - народжується і формується у процесі взаємодії і боротьби з чужими думками і не може не знайти свого відображення і у формах словесного вираження нашої думки [2, с. 315].

Глоса (die Glosse) - це газетний жанр німецької преси, який належить до аналітичних жанрів, у яких робиться наголос на висловленні певної важливої думки (meinungsbetonte Textsorten). Основою таких жанрів є тлумачення й оцінка певного явища [7, с. 490]. Є.В. Розен характеризує глосу як стислу, концентровану замітку, яка впливає

 

© Павлик В. І., 2012на читача, поєднуючи легкість форми з неспростовністю аргументів, які в ній наводяться [5, с. 21]. Після пере­важно стислого зображення події (факту-поштовху, який викликає певні очікування) викладається безпосередня суть (пуант, die Pointe) глоси: коротке зауваження, яке скеровує думки читача в несподіваному напрямку і є клю­чем до отримання нового пізнання [8, с. 159].

Здійснений аналіз ілюстративного матеріалу жанру «глоса» на основі німецьких видань «Die Welt» та «Die Zeit» свідчить про те, що її головною архітектоніко-мовленнєвою формою є монолог у різних його модифікаціях. Автор тексту, у формі монологічного мовлення, висловлює своє бачення проблеми, яка є предметом глоси.

Найбільш уживаною формою монологічного мовлення, яке використовують журналісти газет, є монолог із елементами чужого мовлення. Найчастіше чуже мовлення у монолозі авторів текстів глос передається такими засобами:

1) Цитування певної особи (або групи осіб) у вигляді прямої мови без змін. У такому випадку завжди чітко зазначений адресант чужого мовлення: «Mehr Licht», Goethes letzte Worte kenntjeder. Und wer das Dandytum liebt, weifi, dass Oscar Wilde als letztes gesagt haben soll: «So wie ich gelebt habe, sterbe ich - uber meine Verhaltnisse». («Der Rest ist Schweigen», Die Welt, 18.06.2004)

2) Цитування за допомогою перетворення прямої мови у непряму із використанням умовного способу: In der letzten Folge kam der lange Monolog. Ein offentlicher Abgesang aufsich selbst, auf eine offentliche Person. Das Lamento eines Gelauterten: Nationalmannschaftstorhuter Oliver Kahn hat in der Fernsehsendung «Beckmann» gesagt, er fuhle sich unmenschlich behandelt von der Presse, die ihn verfolge, die in seinem Privatleben schnuffele[...] («Ende einer Seifenoper», Die Welt, 27.07.2004)

Чуже мовлення у вигляді непрямої мови (складнопідрядне речення додатку): Gunter Nooke, Menschenrechts-Beauftragter, fordert von deutschen Touristen, dass sie uberall «kritische Fragen» stellen. Das kann heikel werden. («Ein einig Volk von Weltpadagogen», Die Zeit, 20.08.2007)

Аналіз вибірки текстів жанрової форми «глоса» доводить, що іншим частотним проявом архітектоніки глос є з використання «чистого» монологу, де відсутнє чуже мовлення або вкраплення інших АМФ. Важливою у таких глосах є думка автора, яка виражена тільки ним і спрямована на донесення її до адресата. Ілюстрацією цього є глоса «Museumsnacht im Tunnel» («Die Welt», 28.01.2006):

Naturlich sehen wir ungeduldig auch dem Programmpunkt «Original-Luftschutzkeller II. Weltkrieg», Nachkriegs-Imbifi inklusive, entgegen. Diese Lange Nacht der Museen, keine Frage, wird wieder einmal spannend. Aber Berlin hatte heute, einen erweiterten Museumsbegriff vorausgesetzt, noch mehr zu bieten. Warum etwa wird nicht der wie es scheint auf ewig versperrte Tiergartentunnelfur eine Nacht als Konzertraum genutzt, Titel: «Klingendes Industriedenkmal». Auch eine Veranstaltung im baufalligen ICC bote sich an, Thema: «Der Untergang». Oder ein Treffen auf dem alten DDR-Rundfunkgelande: noch einmal Museum seiner selbst sein vor der Verramschung. Diese Stadt verandert sich so schnell (oder auch so langsam), da wurde eine stundenweise Musealisierung vielen Orten eine wunderbare Aura schenken - und uns einen neuen Blick auf sie. Offnet die Tore!

Решта текстів глос - це тексти-монологи із елементами діалогічного мовлення та тексти-полілоги. Наведемо приклад глоси-монологу з елементами діалогічного мовлення:

[... ] Das Bedurfnis nach einem derart unterkomplexen Gegenstand lasst sich allerdings auch als alarmierendes Zeichen lesen. Es heifit: Man ist reif fur den Seniorenladen. Dort gibt es die Telefone mit den wunderbar weichen Tasten, die grofi genug sind, um sie nach einmaligem Ansteuern zu treffen. Das Schonste an den Senioren-Geraten aber ist das, was sie alles nicht konnen - im Gegensatz zu dem, was zum Nullachtfuffzehn-Jugend-Handy serienmafiig bereits dazugehort. «Kann ich mir die Mailbox auf den Whirpool ins Badezimmer umstellen lassen?» - «Leider nein.» - «Wird, wenn ich beim Wandern mehr als 8 Prozent vom Weg abkomme, automatisch die Bergrettung benachrichtigt?» - «Bei diesem Modell leider nicht.» - «Geben Sie her. Das nehme ich.» («Das Letzte», Die Zeit, 24.05.2006).

Підсумовуючи, ми констатуємо переважаючу монологічність текстів мовленнєвого жанру «глоса». Беручи до уваги те, що головною композиційно-мовленнєвою формою глос є міркування, а саме констатуюче міркування, і спираючись на згадану вище діалогічну концепцію монологічного мовлення М.М. Бахтіна, необхідно зауважити: глоси - це монологи, у яких імпліцитно присутній діалог. Кожна глоса - це частина висловлення, репліка загаль­ного діалогу з приводу певної проблеми, яка обговорюється в суспільстві.

Література:

1.Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст.: [антологія / ред. М. Зубрицька]. - Львів, 1996. - 308 с.

2.Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества // М.М. Бахтин. - М. : Искусство, 1979. - 423 с.

3.Брандес М.П. Стилистика текста. Теоретический курс: учебник. - [3-е изд., перераб. и доп.] / М.П. Брандес -М. : Прогресс-Традиция, ИНФРА-М, 2004. - 408 с.

4.Николаева Т.М. Лингвистика текста. Современное состояние и перспектива. - В кн.: Новое в зарубежной линг­вистике, вып. VIII. - М. : Прогресс, 1978. - С. 5-38.

5.Розен Е.В. На уроке - немецкая газета. Изд. 3-е перераб. - М. : «Просвещение», 1974.

6.Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / Олена Селіванова. - Полтава : Довкілля -К., 2006. - 716 с.

7.Sandig B. Textstilistik des Deutschen. - Berlin, New York : Walter de Gryuter, 2006.

Textsorten in der Presse und Publizistik und ihre stilistische Realisierung. - Brunn, 2006.УДК 82.091

Плакида Г. А.,

НТУУ «КПІ», м. Київ

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІТЕРАТУРНОГО ЖАНРУ МЕМУАРІВ

У статті показані основні тенденції дослідження мемуарів сучасними лінгвістами у порівнянні з досліджен­нями минулих років. В центрі уваги автора знаходиться аналіз особливостей мемуарної літератури, розгляд по­зитивних та негативних нюансів даного жанру.

Ключові слова: мемуарна література, жанр, культурний та соціальний досвід, особистість автора.

В статье показаны основные тенденции исследования мемуаров современными лингвистами в сравнении с исследованиями прошлого. В центре внимания автора находится анализ особенностей мемуарной литературы, рассмотрение позитивных и негативных нюансов данного жанра.

Ключевые слова: мемуарная литература, жанр, культурный и социальный опыт, личность автора.

The article shows basic research tendencies of the memorandums by the modern scientists in comparison to the past investigations. In the focus of the author's attention is the analysis of the memorandums' characteristics, positive and negative features of the genre.

Key words: memorandums, genre, cultural and social experience, author's personality.

Серед різних літературних жанрів мемуари посідають важливе місце, тому що представляють собою спогади про минуле, реальні ситуації і сприймаються не тільки як особистий досвід письменника, але і як історико-культурний та соціальний досвід. Саме достовірність картини, що зображується, є однією з основних причин значного інтересу з боку читача. Розвиток мемуарної прози став фундаментом для інтенсивного зростання за­цікавленості даним жанром з боку сучасних дослідників.

Мемуарна проза пройшла довгий шлях розвитку від давньогрецьких мемуарних записів, спогадів періоду античних часів («Записки про Гальску війну») Ю. Цезаря, «Анабасіс» Ксенофонта), середньовіччя («Історія моїх нещасть» Абеляра), Відродження («Записки» Бенвенуто Челліні), що склалась як особливе явище в період XVII-XVIII ст., коли визначились предмет та задачі мемуаристики. Сам процес створення мемуарів став однією з тенденцій словесності, мемуарна література стабільно утримує свої позиції впродовж двох останніх століть. Отримання точного знання про минуле життя стало однією з необхідних цінностей сучасного світу, і мемуарна література успішно відповідає цій необхідності [18].

Сучасний етап історіографії мемуаристики характеризується посиленням уваги дослідників до культуроло­гічного та еволюційного аспектів мемуаристики. Дослідники відмічають, що розширення джерельної бази за ра­хунок західноєвропейської мемуаристики сприяло подальшій розробці питання еволюції мемуарних джерел [10].

Необхідно зазначити, що вивчення мемуарного жанру здійснюється в різних гуманітарних науках, що перти-наються з лінгвістикою: філософії (О. С. Гребенюк, С. В. Ковиршина), соціології (С. А. Губіна), психології (В. В. Нуркова, Ю. Б. Шликова), історії (Л. Н. Куприченко), літературознавстві (А. В. Антюхов, Ю. П. Зарецький, Л. А. Мишина).

Хоча дослідження автобіографічної проблеми і є приорітетним напрямком, ще не існує достатньої кількості теоретичних робіт з опису жанру. В першу чергу це стосується мемуарної творчості окремих авторів, досліджен­ням якої займалась І. В. Пьянзіна; а також творів, що виникли в певну епоху (такими дослідженнями займались А. В. Антюхов, Ю. П. Зарецький та ін.) [4].

Сучасні науковці, зважаючи на вивчення жанру мемуарів в різних гуманітарними науках, виділяють декілька підходів до вичення жанру: джерелознавчий, історико-літературний, культурологічний, гендерний, соціологіч­ний, психоаналітичний, наративний, когнітивний, суб'єктний, філософсько-культурологічний та ін. [4].

Тим не менш, у вивченні мемуаристики склались та розвиваються два основних підходи - історичний та літературознавчий, так як мемуарна література через свою різноманітність і специфіку може, з одного боку, розглядатись як джерело для пізнання історії та як явище мистецтва, своєрідний художній твір. З іншого боку, Сиротіна І. Л. пропонує також і третій підхід - культурологічний. Він не суперечить першим двом, але включає їх досягнення в своє проблемне поле і розширяє науковий потенціал мемуаристики, тобто обґрунтовує філософ­ський підхід до мемуаристики [19].

Необхідно також зазначити, що початок дослідження мемуарів та її різновидів як культурного феномену на рівні філософської тематизації було закладено в працях таких вчених як Лотман Ю. М., Бахтін М. М., Баткін Л. M., Знанецький Ф. [7].

К. Симонов пише: «Будь-які мемуари дають нам подвійне коло знань та уявлень. По-перше, ми через автора мемуарів сприймаємо те, що він бачив і про що написав, - людей і час.. Друге коло - це коло наших знань, уяв­лень про самого автора мемуарів: як автор виглядає у власних очах і якими очима він бачить інших людей» [17].

Слід відмітити, що жанр мемуарів, який має як в якості об'єкта так і суб'єкта розповіді людину, ще є недо­статньо дослідженим. З іншого боку, на матеріалі мемуарної літератури лінгвістами все ж було проведено значну кількість досліджень. Ми наведемо класифікацію, згідно з якою в наукових працях мемуарно-автобіографічні твори вивчаються з точки зору різних аспектів:

-   Мовних особливостей взагалі (Н. А. Ніколіна, Є. Г. Новікова) та лексичних особливостей зокрема (І. В. Белобородова, Т. А. Іванова).

-   Засобів вираження об'єктивних і суб'єктивних факторів в жанрі автобіографії (Є. І. Голубєва).

 

-   © Плакида Г. А., 2012Специфіки мовленнєвого функціонування категорій «простір» і «час» в автобіографічній прозі (Є. В. По-годіна).

-   Модальності як текстотворчої категорії (Т. В. Романова) [4].

Мемуарні джерела можуть бути як цілісними творами так і змішаними з елементами персональних роздумів чи спогадів іншого жанру та призначення. Для культурологічного дослідження об'єм і розмір джерела не мають особливого значення: в них однаково міститься інтенція самопізнання, намагання зафіксувати власний досвід, поділитись власними враженнями чи роздумами [19].

Типологія мемуарів є досить різноманітною - від «Сповіді» Руссо з її граничним саморозкриттям людини до хронікально-політичних спогадів мадам де Сталь («Десять років вигнання») [5].

Дослідники ХХ ст. класифікують мемуарну літературу за різними ознаками. Важливо зазначити, що така кла­сифікація є досить умовною, адже вона залежить від характеру досліджень:

1. Класифікація за соціальною ознакою: дворянські мемуари, мемуари державних діячів, військові, мемуари духівництва, купців, представників робітничого і селянського класів [9].

2. Класифікація за жанровою ознакою: спогади, щоденники, автобіографії, біографічні спогади, некрологи, памфлети [20].

3. Класифікація за формою викладу М. Н. Чорноморського: мемуари-життєписи; мемуари, присвячені окре­мим подіям; щоденники, літературні записи [23], [24].

4. Класифікація за формою викладу М. Я. Варшавчика: мемуари з авторським викладом і літературні записи [2], [3].

5. Класифікація за формою викладу М. Т. Белявського: документалізована форма мемуарів, форма художньо­го твору та форма щоденника [12].

6. Класифікація за джерелом: мемуари, записані тільки на підставі пам'яті мемуариста; мемуари, при написан­ні яких автор використовував власні записи; мемуари, написані з використанням документів [2], [3], [9].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа