Автор неизвестен - Лінгводидактика та соціолінгвістика - страница 99

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 

Контент-аналіз публікацій у престижних американських та британських періодичних виданнях, які тим чи іншим чином пов'язані з даною тематикою, дозволив нам виділити типи ризиків, що найактивніше обговорю­ються в пресі:

а) природні ризики (екологічні проблеми, кліматичні зміни, природні лиха, глобальне потепління); б) соці­альні ризики (техногенні катастрофи, бідність, безробіття, демографічні проблеми, расова нетерпимість, злочин­ність); в) суспільно-політичні ризики (економічні та політичні кризи, політичні перевороти, війни, революції); г) моральні ризики (внаслідок порушення релігійних заповідей, невиконання обов'язків, недотримання морально-етичних постулатів людина ризикує бути покараною докорами сумління); д) ризики, пов'язані зі станом здоров'я (фармакологічна продукція, хвороби, неправильне харчування, продукти харчування, екологічні загрози, ожи­ріння, медицина та охорона здоров'я); е) містичні ризики (різноманітні передбачення катастроф, кінця світу т. і.).

У психології, приміром, ризик розглядається, як ситуативна характеристика діяльності, що полягає в неви­значеності її результату і можливих несприятливих наслідках у разі невдачі; у медицині ризик - це наявність певної вірогідності загроз життю людини, спричинених чинниками, що шкодять її здоров'ю (алкоголь, куріння, наркотики, рання вагітність, невдала медична допомога та ін.). Суб'єктом ризику в зазначених ситуаціях є інди­від з його особистісними якостями і характеристиками, в тому числі пов'язаних з мовленнєвою діяльністю. Такі ризики мають «індивідуальний характер». Однак існує велика кількість ризиків, пов'язаних з незалежними від окремої людини причинами, як от - глобальне потепління чи техногенні катастрофи. Такі ризики ми називає­мо «колективними», і відносимо до них природні, соціальні, суспільно-політичні. Очевидно, що подібні ризики частіше описуються у медіа-текстах, ніж в художній літературі. Мовленнєва поведінка людини безпосередньо у ситуаціях ризику індивідуального характеру є певною актуалізацією специфічної активності людини в ситуації вибору, саморегуляцією у прийнятті ризикованих рішень або дій. Участь індивіда у обговоренні потенційних ризиків (у тому числі й колективних) передбачає вплив механізмів диспозиційних передумов, що виявляютьсяяк примірювання до ситуації власних можливостей, які включають інтелектуальні, особистісні та соціальні риси суб'єкта ризику.

Підводячи підсумки, важливо наголосити, що дискурс ризику є процесом комунікативної діяльності людини, тому перспективи наших подальших розвідок вбачаємо у детальному вивченні особливостей вербальних та не-вербальних виявів її мовленнєвої поведінки у ситуаціях ризику.

Література:

1 Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека. 2-е издание, исправленное. - М. : «Языки Русской культуры», 1999. -895 с.

2.Вилдавски А., Дейк К. Теория восприятия риска // THESIS. - Вып. 5. - 1994. - С. 268-276.

3.Воробьева O. Текстовые категории и фактор адресата. - К. : Вища школа, 1993. - 198 с.

4.Демьянков В. З. Доминирующие лингвистические теории в конце ХХ века. // Под ред, Степанова Ю. С. Язык и наука конца 20 века. - М. : Российская Академия наук. Институт языкознания РАН, 1995. - С. 239-321.

5.Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. - Волгоград: Перемена, 2004. - 390 с.

6.Карасик В. И. Структура институционального дискурса // Проблемы речевой коммуникации: Межвуз. сб. науч. тр. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 2000. - С. 25-33.

7.Карасик В. И. Языковые ключи / В. И. Карасик. - М. : Гнозис, 2009. - 406 с.

8.Лоуви Т. Риск и право в истории американского государства. // THESIS. - Вып. 5. - 1994. - С. 253-267.

9.Потапенко С. І. Сучасний англомовний медіа-дискурс: лінгвокогнітивний та мотиваційний аспекти: Моногра­фія. - Ніжин : Видавництво НДУ імені Миколи Гоголя, 2009. - 391 с.

 

10.Почепцов Г. Г. Теория коммуникации. - М. : «Рефл-бук», К. : «Ваклер», 2001. - 656 с.

11.Почепцов Г. Психологические войны. - М. : «Рефл-бук», К. : «Ваклер», 2000. - 528 с.

12.Ручкина М. В. Субъект риска: философский и междисциплинарный дискурс // Известия Росс. гос пед. ун-та им. Герцена / Общественные и гуманитарные науки. - № 77. - 2008. - С. 155-160.

13.Сухих С. А. Личность в коммуникативном процессе. - Краснодар : Изд-во Юж. ин-та менеджмента, 2004. -155 с.

14.Шевченко І. С., Морозова О. І. Дискурс як мисленнєво-комунікативна діяльність / Ірина Семенівна Шевчен­ко, Олена Іванівна Морозова // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен: (Колект. монографія) / Л. Р. Без­угла, Є. В. Бондаренко, П. М. Донець та ін.; Під загальн. ред. І. С. Шевченко. - Харків : Константа, 2005. - С. 21-29.

15.Яницкий О. Н. Социология риска: ключевые идеи // Мир России. - №1. - 2003. - С. 3-34.

16.Dijk T. A. van. Cognitive situation models in discourse production: the expression of ethnic situations in prejudiced discourse (chapter 4) // T. A. van. Dijk // Language and Social Situations. - New York     1985. - P. 61-79.

17.Douglas M. «Risk as a Forensic Resource // Daedalus, Fall, v. 119, no. 4/ American Academy of Arts and Sciences, 1990. - Р. 242.

18.Fairclough N. Critical Discourse Analysis. - London and New York : Longman, 1998. - 265 p.

19.Halliday M. A. K. Language as social semiotic: The social interpretation of language and meaning. - London : Edward Arnold, 1978. - 256 p.

20.Lupton D. Risk as moral danger: the social and political functions of risk discourse in public health // International Journal of Health Services, Kingswood, Australia #23 (3), 1993. - P. 425-435.

21.Stallings R. A. Media Discourse and the Social Construction of Risk // Social Problems. - Vol. 37. - No. 1. -California : University of California Press. 1990. - P. 80-95.

Zinn Jens O. Risk as Discourse: Interdisciplinary Perspectives // CADAAD (Critical Approaches to Discourse Analysis across Disciplines, vol. 4 (2), 2010. - P. 106-124.УДК 81.811.111.17

Федоренко С. В.,

Національний технічний університет України «КПІ», м. Київ

МЕТАФОРА В НАУКОВО-ТЕХНІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

У статті висвітлено особливості функціонування метафоричних засобів у науково-технічних текстах та досліджено різні підходи до їх класифікації.

Ключові слова: метафора, метафоричні засоби, науково-технічний текст.

Статья посвящена исследованию особенностей функционирования метафор и разных подходов к их класси­фикации в научно-технических текстах.

Ключевые слова: метафора, метафорические средства, научно-технический текст.

The paper deals with a metaphor as an important component of scientific-technical texts, which reflects dynamics of lively language functioning in the sphere of sci-tech communication. Different types of metaphorical means in scientific-technical texts are highlighted.

Key words: metaphor, metaphorical means, scientific-technical text.

Постановка проблеми у загальному вигляді. В останні десятиліття інтерес учених до функціонування тро­пів у художніх, публіцистичних, рекламних текстах зростає. Зокрема простежується метафороцентричність лінг­вістичних досліджень. Метафора - важливий компонент науково-технічних текстів, який повною мірою відобра­жає всю динаміку функціонування мови в науково-технічній сфері спілкування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Теоретичним підґрунтям дослідження стали праці Н. Арутюнової, М. Блека, Р. Гіора, С. Гусєва, М. Кожиної, Н. Разінкіної та ін.

Формулювання цілей статті. Мета статті полягає у висвітленні особливостей функціонування метафорич­них засобів у науково-технічних текстах.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатів. Ви­користання засобів образності в науковому тексті принципово відрізняється від їх використання у художній лі­тературі: у художньому творі метафора - це важливий елемент системи образів; у науковій мові багато мета­фор виступають у допоміжній функції - для пояснення, популяризації. Вони є своєрідними інструкціями, не зв'язаними із загальною мовленнєвою системою, чужорідними елементами, які вживаються не гармонійно до стилю, а всупереч йому [1; 5].

Уявлення про другорядність категорії образності в науковому стилі можна вже віднести до застарілих. У цьому переконують новітні дослідження з когнітивної лінгвістики, в яких мову розглядають як інструмент пізнання, а метафору - як один з механізмів мислення. Отже, метафоризація - це процес такої взаємодії пропонованих сутнос-тей та операцій, що приводить до отримання нових знань про світ. Метафоризація супроводжується вкрапленням у нове поняття ознак уже пізнаної дійсності, відображеної у значенні [1; 3; 4; 7]. Акт метафоризації виражається у формі переносу деякої ознаки одного предмета на інший в силу наявності у цього іншого предмета подібної озна­ки. Необхідною умовою розуміння метафори (її адекватної інтерпретації) є певний рівень мислення суб'єкта, який сприймає метафору [8]. Процеси метафоризації протікають у сфері мисленнєво-мовної практики, яка має справу не з реальними речами і явищами, а з їхніми відображеннями у людській свідомості. Отже, зрозуміти метафору - означає в якійсь мірі мисленно прослідкувати шлях її створення, а це потребує зусиль мислення «в подоланні несумісності значень» і «побудові смислової гармонії» [8, с. 109]. Завдання метафори - викликати уявлення. Світ метафори - це світ образного мислення. Результат метафори полягає у виведенні ознак основного суб'єкта.

На сучасному етапі теорія класифікацій метафори, що ґрунтуються на різних підходах, налічує не одну класифікацію. Це свідчить про плюралізм думок у цій сфері. Адже існують класифікації' Дж. Лакоффа і М. Джонсона, А. Авелічева, Г. Буша, В. Петрова; функціональна класифікація Н. Арутюнової, що розглядає метафори чотирьох типів: номінативні, об­разні, когнітивні та генералізуючі; класифікація І. Штерн за якою метафори поділено на три типи: номінативні, когнітив-ні й образні. Щодо науково-технічних текстів, то в них крім номінативних, когнітивних і образних метафор, науковці ви­окремлюють ще й концептуальні та безаналогійні метафори [2; 5; 7; 8]. Розглянемо детальніше зазначені типии метафор.

Номінативні метафори. До номінативних метафор належать терміни, утворені шляхом образного перео­смислення загальновживаних слів. Номінативні метафори ґрунтуються на: безумовній аналогії (вони найчисель-ніші - так забезпечується належна вмотивованість термінів): молекулярний ланцюжок, формула математичного сподівання, рівноплечі терези тощо; простій аналогії: клин, ребро, ядро; умовній аналогії: метод лежачої кра­плі, форма плаваючої крапки. У термінах на позначення виконавця дії образне переосмислення полягає в наданні властивостей людини механізмам та їхнім частинам (персоніфікація): архітектор, розпізнавач, сортувальник.

Концептуальні метафори охоплюють терміни, утворені шляхом переосмислення термінів інших галузей знання. Концептуальна метафора є явищем, яке формується не в мові, а в мисленні - завдяки його здатності встановлювати аналогії між гетерогенними сутностями різної природи, в результаті чого людина концептуалізує одну ментальну сутність у термінах іншої. Причому функція метафор полягає не в тому, щоб охарактеризувати певний концепт, а в тому, щоб висвітлити окремі його аспекти. Коли термін переходить з однієї системи знань до іншої, науковці усвідомлюють його умовність. Але ця умовність уможливлює застосування образної назви для позначення нового поняття. Наприклад: «Енергія водневого атома є виродженою». Виродження у фізиці не те саме, що в біології чи медицині. У фізиці це певний стан, коли значення якоїсь характеристики (у наведеному прикладі - енергії) однакове для різних станів системи.

© Федоренко С. В., 2012Когнітивні метафори. Функціональне призначення когнітивних метафор полягає у формуванні нових на­укових понять, розкритті суттєвих властивостей досліджуваних об'єктів, установленні нового смислового зміс­ту знань. Когнітивні метафори характеризують явище не за зовнішніми ознаками, а за внутрішньою сутністю, за подібністю процесів. Вони є особливим прийомом мислення, засобом отримання нової інформації. Функція пізнавальної метафори - забезпечити можливість розуміння як пізнавального процесу, який охоплює мислення, емоційно-відчуттєву сферу й інтуїцію. З часом когнітивні метафори можуть трансформуватися в номінативні або образні: в номінативні, коли гіпотеза вченого підтвердилася (аналогія, покладена в основу метафори, виявилася безумовною) і запропонована ним метафора узвичаїлася як термін; в образні, коли вчений схопив лише зовнішню подібність (аналогія, покладена в основу метафори, виявилася поверхневою, неповною).

Прикладом когнітивної метафори є метафора планетарна модель атома. Планетарна модель уподібнює структуру атома до структури сонячної системи: у центрі - позитивне ядро, навколо на орбітах - негативні елек­трони. Нині це вже вважається грубим спрощенням, а коли Резерфорд уперше провів аналогію між структурою атома і будовою сонячної системи, це була революційна ідея, яка зіграла важливу роль у пізнанні атома, дала поштовх для наукової думки і стимулювала багато експериментів.

Образні метафори. У наукових текстах вживаються й справжні образи, наприклад: «Бозони мають тенденцію на­копичуватись в одному стані і з цього погляду вони є колективістами». При цьому метафора тісно сплітається з усі­єю структурою наукового тексту і, як наслідок, допускає лише однозначне тлумачення, що відрізняє її від можливості широкого тлумачення в художньому творі. З часом емоційне забарвлення метафори стирається й вона підкоряється прагматичним якостям наукової мови - ії логічній послідовності, точності й функціональній доцільності [6].

Першим етапом образного вживання є написання незвичного для контексту слова в лапках. Саме так автор сигналізує про чужорідність мовного засобу, водночас наче «приміряючи» його до нового вжитку.

Більшість образних метафор базується на простих аналогіях, в основі яких лежить зіставлення наукових по­нять зі звичайними речами: «шуба» електрона; транспорт на «магнітній подушці»; «пиріжкова» діаграма. В основу образних метафор можуть бути покладені семи на позначення дії, процесу: «перекачувати» електро­енергію з термоядерного реактора; «лікувальна» комп'ютерна програма.

У науково-технічних текстах трапляється поєднання образних і когнітивних метафор: «У кожному кристалі при сталій температурі є рівноважна концентрація «дірок» - вакансій» - те саме явище називають і «діркою», і «вакансією». Тут слово «дірка» - образна метафора, а слово вакансія - когнітивна: лексема дірка викликає образ порожнини у тілі чогось, а вакансія вказує і на порожність, і на те, що ця порожність тимчасова, - цю вакансію обов'язково заповнять. Отже, лексема вакансія не тільки несе в собі образ, а й відображає сутність процесу.

Особливість використання образних метафор у науковому стилі полягає в прагматичному характері образнос­ті. Це пояснюється комунікативним призначенням зазначеного стилю - забезпечувати оптимальне спілкування науковців у сфері, для якої прагматизм із його похідними якостями (об'єктивністю, строгістю, послідовністю, однозначністю) є основною рисою.

Безаналогійне утворення метафор. Серед образних засобів наукового стилю помітно вирізняються такі, що створені без участі аналогії. У процесі пізнання вчені давали назви об'єктам і явищам дійсності, не зіставляючи їх з іншими об'єктами. Такі назви характеризуються умовністю, невмотивованістю, оказіональністю. Безаналогійні метафори свідчать про те, що шляхи інтелектуального освоєння дійсності різноманітні, численні й рівноцінні для досягнення пізнавальної мети.

Прикладом невмотивованого позначання є залучення лексем із семантикою кольорів на позначення різних характеристик кварків, наприклад: кольоровий заряд, білі адрони, червоний кварк, зелено-античервоний глюон. Різними кольорами назвали такі властивості елементарних частинок, які не мають нічого спільного з оптичними кольорами (частотами електромагнітних хвиль). Це пояснюється тим, що мікросвіт за багатьма параметрами принципово відрізняється від нашого звичайного макросвіту, тому й застосування звичайної мови для характе­ристики елементарних частинок є досить обмеженим. Умовними є й такі назви, застосовані для характеристики елементарних частинок: аромат, чарівність, привабливість, краса, вершина.

Висновки з поданого дослідження і перспективи подальших розвідок у даному нампрямі. Метафоричний процесс у науково-технічній літературі багатий і різноманітний. Він включає мотив вибору того чи іншого вислову в залежності від прагматичного замислу і топікального характеру науково-технічного тексту. З огляду на вищесказане, зазначимо, що метафоризація в науково-технічних текстах - це процес, що приводить до отримання нового знання про світ шляхом використання вже існуючих у мові назв. Перспективою подальших розвідок у даному напрямі до­слідження є вивчення передачі метафор в англомовній науково-технічній літературі засобами української мови.

Література:

1.Арутюнова Н. Д. Метафора и дискурс / Н. Д. Арутюнова // Теория метафоры. - М. : Прогресс, 1990. - С. 22-40.

2.Баранов А. Н. О типах сочетаемости метафорических моделей / А. Н. Баранов // Вопросы языкознания. - №2. - 2003. - С. 73-94.

3.Блэк М. Метафора / М. Блэк // Теория метафоры: сб. науч. ст. - М. : Прогресс, 1990. - С. 153-172.

4.Гусев С. С. Наука и метафора / С. С. Гусев. - Ленинград, 1984. - 172 с.

5.Кожина М. Н. Стилистика русского языка [Текст] / М. Н. Кожина. - М. : Просвещение, 1993. - 224 с.

6.Разинкина Н. М. Об экспрессивности синтаксиса английской научной прозы / Н. М. Разинкина // Язык и стиль научной литературы. - М., 1977. - С. 18-29.

7.Телия В. Н. Метафора как модель смыслопроизводства и ее экспрессивно-оценочная функция / В. Н. Телия // Метафора в языке и тексте. - М. : Наука, 1988. - С. 10-51.

Шахнарович А. М. К проблеме понимания метафоры / А. М. Шахнарович, Н. М. Юрьева // Метафора в языке и тексте. - М ., 1988. - С. 108-118.УДК 811.111'42'37

Худа Н. С.,

Львівський національний університет ім. І. Франка, м. Львів

ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИХ КЛАСІВ ІМЕННИКІВ У РОМАНАХ ДЖОНА АПДАЙКА (на матеріалі роману «Кролик, біжи»)

Статтю присвячено дослідженню особливостей вживання лексико-семантичних класів іменників у першому романі «Кролик, біжи» з циклу романів про Кролика Джона Апдайка. У роботі подається визначення поняття індивідуально-авторського стилю, висвітлюється специфіка авторського стилю Дж. Апдайка та здійснюється детальний аналіз мовної картини світу роману «Кролик, біжи».

Ключові слова: індивідуально-авторський стиль, лексико-семантичні класи іменників, мовна картина світу.

Статья посвящена исследованию особенностей использования лексико-семантических классов имен существительных в первом романе «Кролик, беги» с цыкла романов о Кролике Джона Апдайка. В работе пред­ставлено понятие индивидуально-авторского стиля, раскрывается специфика авторского стиля Дж. Апдайка и осуществляется анализ языковой картины мира романа «Кролик, беги».

Ключевые слова: индивидуально-авторский стиль, лексико-семантические классы имен существительных, языковая картина мира.

This article deals with the investigation of the peculiarities of lexico-semantic realization ofnoun classes in the first novel «Rabbit, run» of the quartet of Rabbit books by John Updike. We investigate the concept of individual author's style, clarify the specific nature of John Updike's individual style and provide the detailed analysis of language picture of the world.

Keywords: individual author's style, lexico-semantic of noun classes, language picture of the world.

Мовна картина світу як спосіб реалізації мови та мовних засобів завжди перебували в центрі уваги сучасної лінгвістики. Термін «мовна картина світу» (МКС), запропонований Л. Вейсгербером, становить, на думку вче­них, сукупність уявлень людини про об'єктивну дійсність і є тією основою, на яку нанизується складна сітка мовних відношень. Мовній картині світу присвятили свої праці такі вчені, як Ж. Соколовська, Л. М. Васильєв, С. Я. Єрмоленко, Г. В. Колшанський, Є. С. Кубрякова, В. І. Постовалова, А. Н Суворова, Є. С. Яковлєва та ін. Н. Гуйванюк досліджує проблему мовної картини світу та мовні засоби іронії української мови [3, с. 177]. Остан­нім часом з'явилися цікаві напрацювання щодо МКС і функціонального стилю (Л. Гіков; Н. Г. Єсипенко та ін.). Професор О. Селіванова у Лінгвістичній енциклопедії визначає МКС як представлення предметів, фактів, явищ ситуацій дійсності, ціннісних орієнтирів, життєвих стратегій і сценаріїв поведінки в мовних знаках, категоріях, явищ мовлення, що є семіотичним результатом концептуальної репрезентації дійсності в етносвідомості. Автор підкреслює, що МКС не є ізоморфна концептуальній категоризації світу, а є її підсистемою, що довільно й кон­венційно фіксує деякі когнітивні структури, проте не всі мовні категорії є результатом концептуальної катего-ризації [7, с. 441]. Слід підкреслити, що невід'ємною часткою мовної картини світу твору є співвідношення та реалізація лексико-семантичних класів частин мови.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа