В І Макеєв - Стрільба артилерії - страница 22

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53 

 

ЕZвp— E2Z6 + E2Zmex+ Вб2. (7.9)

 

Ця серединна помилка практично не залежить від способу побудови віяла батареї і до­рівнює 1,4 п. к.За необхідністю віяло розривів пристрілюють, коли ПЗ менше 5-00. В цьому випадку серединна помилка побудови віяла розривів дорівнює 1,1..1,2 п.к. Знаючи значення середин­ної помилки побудови віяла розривів у батарейної черзі (серії швидкого вогню), можна оці­нити можливу ширину скупченого віяла. Максимальна величина скупченого віяла буде:

8EZep = 8 х 1,4 = 11 п.к.

Практично відхилення більше +2Егвр будуть дуже рідкими, 82% розривів не будуть ви­ходити за межі фронту віяла, що дорівнює 6 п.к. Під час стрільби на дальності 5...8 км фронт скупченого віяла розривів буде становити 30...50 м. Тому для ураження окремих спосте­режених цілей потрібно призначати віяло скупчене, а для ураження групових цілей -віяло за шириною цілі, що й записано в ПС і УВА.

 

Коректування віяла в ході стрільби на ураження

Стрільбу на ураження ведуть серіями швидкого вогню. Спостерігаючи відхилення роз­ривів, вимірюють значення фронту віяла розривів і відхилення центра віяла розривів від центра цілі, оцінюють розподіл розривів по фронту цілі і вихід їх за межі цілі. В проміжках між серіями швидкого вогню віяло коректують шляхом з'єднання або роз'єднання вогню.

Для ефективного ураження широкої цілі розриви снарядів повинні рівномірно розподі­лятися по її фронту. З цією метою середину віяла розривів сполучають із центром цілі.

Часто виникає необхідність коректування віяла розривів під час стрільби на ураження. Це буває тоді, коли частина розривів виходить за межі фронту цілі або уражається не вся ціль.

Віяло розривів коректують шляхом з' єднання або роз' єднання вогню при поправці на зміщення менше 5-00 у тих випадках, коли частина розривів (1/3 і більше) виходять за межі фронту цілі більше, ніж на 25 м при ураженні укритих, і більше, ніж на 50 м - при ураженні відкритих цілей, або коли обстрілюється менше, ніж 2/3 фронту цілі.

Якщо при цьому центр віяла зміщений відносно центру цілі, вводять єдину для дивізіону (батареї) коректуру для сполучення центра віяла з центром цілі [1].

Коректуру в інтервал віяла визначають за формулою

 

лв = Фц-Фр кв, (7.10)

 

де Фц, Фр - фронт цілі й розривів, які визначені в п.к. з КСП; n - кількість гармат у батареї; Кв - коефіцієнт віддалення. Можливі різноманітні варіанти коректування віяла розривів. Розглянемо декілька із

них.

1-           й варіантФР збігається з центром Фц, але обстрілюється менше, ніж 2/3 фронту цілі.
Приклад. Фц = 0-80, Фр = 0-40, Кв = 0,4.

 

Розв'язання:

Мв = (80 - 40) : 6 х 0,4 = 0-02,8 ~ 0-02.

Команда: „Роз'єднати вогонь від основної в 0-02".

2-           й варіант. Фр більше (менше) Фц, їх центри не совпадають, але збігається один із фла-
нгів, частина розривів
(1/3 і більше) виходять за межі фронту цілі більше, ніж на 50 м при
ураженні відкритих цілей

Приклад. Піхота, Дк = 3500 м, ДТ = 6800, Фр = 0-90, Фц = 0-50, Кв = 0,5, частина розри­вів (1/3 і більше) виходять за межі фронту цілі.

 

Розв'язання:

Розрив виходить за межі фронту цілі на: АФр —Фр- Фц = 0-90 - 0-50 =0-40

Перерахуємо отриману величину в метри використовуючи формулу тисячної:0-40 *0,001*ДК =0-40 * 0,001*3500 = 140 м

Більше 1/3 частини розривів виходять за межі цілі більше ніж на 50 м, тому коректуємо віяло розривів

Діб = (0-50 - 0-90) : 6 х 0,5 = 0-03,5 ~ 0-03

Команда: „З'єднати вогонь до основної в 0-03".

У цьому випадку немає необхідності визначати коректуру напрямку.

3-й варіант. Фр більше (менше) Фц, та ні центри, ні фланги віяла розривів і цілі не збі­гаються, частина розривів (1/3 і більше) виходять за межі фронту цілі більше, ніж на 25 м при ураженні укритих цілей,

Це найбільш поширений випадок. У цьому разі вводяться дві коректури - в напрямок і на з' єднання (роз' єднання) віяла.

Приклад. Піхота укрита, Дк = 3000 м, Дт = 7200, ПЗ = 2-30, Фц = 0-40, батр. праворуч.

Провести коректування вогню, якщо отримані спостереження: „Л 45, частина розривів (1/3 і більше) виходять за межі фронту цілі, Фр = 0-55".

 

Розв'язання:

Розрив виходить за межі фронту цілі на: АФр р- Фц = 0-55 - 0-40 =0-15

Перерахуємо отриман величину в метри використовуючи формулу тисячної: 0-15 *0,001*Дк =0-15 * 0,001*3000 = 45 м

Більше 1/3 частини розривів виходять за межі цілі більше ніж на 25 м, тому коректуємо віяло розривів

АІв = (0-40 - 0-55) : 6 х 0,4 = 0-01 ~ 0-01 +0-45 х 0,4 = +0-18

„Батарея. Правіше 0-18. З'єднати вогонь до основної в 0-01".

 

7.5 Особливості мортирної стрільби та стрільби на рикошетах 7.5.1 Особливості мортирної стрільби

Мортирну стрільбу (стрільба, коли кути підвищення більше 45) застосовують для ура­ження живої сили і вогневих засобів, розташованих на протилежних схилах висот, а також для руйнування бойового покриття (перекриття) споруд [1,3].


Для визначення особливостей мортирної стрільби розглянемо елементи траєкторії під час мортирної та навісної стрільби. Заряд 5-й, 152-мм СГ 2С3.

Головною особливістю мортирної стрільби є велика висота траєкторії та великий політ­ний час снаряду, тому мортирну стрільбу не доцільно здійснювати по цілях, що швидко ру­хаються, оскільки за час польоту снаряда переміщення цілі буде велике і помилки коректур будуть великі, що веде до зниження ефективності стрільби на ураження.

Поправка на деривацію під час мортирної стрільби значно більше (у 2-5разів), ніж під час навісної стрільби та настильної стрільби. Тому під час мортирної стрільби необхідно враховувати поправку на деривацію під час визначення вирахуваних установок по цілі, а за умови переходу від одного заряду до іншого виправляти напрямок стрільби на різницю по­правок на деривацію.У ході мортирної стрільби під час збільшення кута прицілювання дальність стрільби зменшується, а за умови зменшення кута прицілювання - збільшується.

Особливості підготовки установок: вибір заряду, визначення поправок на деривацію і перевищення цілі. Порядок переходу на інший заряд у ході пристрілювання.

Вибір заряду.

Щоб запобігти переходу від одного заряду до іншого в ході стрільби, необхідно прави­льно вибрати заряд. Вибір заряду проводиться за графіком для вибору заряду у Таблицях стрільби (ТС 152 - мм СГ 2С3). З нього видно, що на одну і ту саму дальність стрільбу можна вести на одному - двох зарядах. Під час вибору заряду необхідно враховувати кут падіння, кінцеву швидкість, розсіювання і необхідний запас дальності (приблизно дві перших вилки для проведення пристрілювання і стрільби на ураження).

 

Приклад. Дц = 15 000 м. Визначити заряд для проведення мортирної стрільби.

Розв'язання: За Дц в ТС 152 - мм 2С3, Заряд 1-й. Визначення поправки на деривацію.

Під час мортирної стрільби поправка на деривацію значно більша ніж під час навісної стрільби. Тому під час мортирної стрільби необхідно враховувати поправку на деривацію під час усіх способів визначення установок для стрільби (додавати деривацію зі своїм знаком до топографічного довороту).

Приклад.

Дц = 9600,   д Т = +1-30,  ЛДц = -200м, Лдц = +0-07, заряд 4-й. Визначити вирахуваний доворот.

Розв'язання:

1  Дц = ДТ + ( ±ЛДц ) = 9600 + ( -200) = 9400.

За Двц = 9400 м. Зар. 4-й ТС 152-мм СГ 2С3 знайти поправку на деривацію, Z = -0-27.

2  Розрахувати вирахуваний доворот:

дв Т + ( ±Лдц ) + Z = +1-30 + (+0-07) + (-0-27) = +1-10.

Крім того, під час мортирної стрільби на одну дальність (під час використання різних зарядів) враховують різницю поправок на деривацію під час переходу від одного заряду до іншого.

Визначення поправки на перевищення цілі

Під час мортирної стрільби обов'язково враховувати поправку на перевищення цілі (рис. 7.4). По-перше, ця поправка під час мортирної стрільби має знак, протилежний знаку кута місця цілі.

 

Порядок визначення установки рівня під час мортирної стрільби.

1  За вирахуваною дальністю в ТС для даного заряду знайти установку прицілу.

2  Розрахувати перевищення цілі над ВП. Акц = кц - кв„.

3  З ТС по прицілу та перевищенню цілі над ВП у таблицях перевищення цілі знаходять поправку на перевищення цілі( Аає).

Установку рівня розраховують за формулою

 

Рв =30-00+ (±А as). (7.11)

 

Необхідно мати на увазі, що поправка на перевищення цілі має знак „+", якщо ціль ни­жче батареї і знак „-", якщо ціль вище батареї.

Це пояснюється таким чином: під час мортирної стрільби поправка кута прицілювання на кут місця цілі має знак, протилежний знаку кута місця цілі згідно з рис. 7.4 а, б.Приклад. Вибрати заряд, визначити установку прицілу та рівня, якщо: Дц =15500,     кц =160 м, квп = 110 м.

Розв'язання:

1  Двц =15500 (ТС 2С3), Заряд „Повний" або „Перший", вибрали „Перший".

2  За Двц визначаємо приціл: Пр 978.

3  За Пр 978 та Акц = +50 в ТС 2С3, A<ps = - 0-02.

4  Рв = 30-00 + (- 0-02) = 29-98.

 

Порядок переходу на інший заряд у ході пристрілювання

У випадках великої помилки визначення установок за дальністю може виникнути не­обхідність переходу на інший заряд.

Під час отримання на найменшому куті підвищення (близько 45) недольотів перехо­дять на найближчий більший заряд, а під час отримання на найбільшому куті підвищення перельотів переходять на найближчий менший заряд.

б)

Рисунок 7.4 - Під час мортирної стрільби: а) ціль вище горизонту гармати; б) ціль ниж­че горизонту гармати

Під час переходу на новий заряд необхідно:

-    за Пр попереднього заряду у ТС визначають табличну дальність і поправку на дери­вацію, відповідну цій дальності;

переходять у ТС на новий заряд і за табличною дальністю визначають установку Пр для нового заряду та поправку на деривацію;- розраховують та виправляють напрямок стрільби на різницю поправок на деривацію:

лz= z - z

де Z - деривація нового заряду; zc - деривація старого заряду. Якщо деривація нового заряду більша, ніж попереднього заряду, тоді різницю поправок на деривацію беруть із знаком „-" (лівіше) , а якщо деривація нового заряду менша - то із знаком „+" (правіше).

Приклад. За умови стрільби на заряді Повному необхідно перейти на інший заряд. По­дати команду.

На Пр 992, який відповідає дальності 15300, отримано переліт. Необхідно виконати постріл на дальності 15 100, але на заряді ПОВНОМУ на цю дальність стріляти неможливо. Необхід­но перейти на ПЕРШИЙ заряд.

За Пр =992 визначаємо поправку на деривацію Z = -0-40. За ТС 152-мм СГ 2С3 визначаємо для заряду ПЕРШОГО за Д = 15300: Пр = 876, Z= -0-27. Визначаємо різницю поправок на деривацію: ЛZ=(-0-27) - (-0-40) = + 0-13.

Команда на ВП: „Стій. Заряд Перший. Пр 876, правіше 0-13. Вогонь".

 

Пристрілювання цілі і коректування вогню в ході стрільби на ураження

Встановлено, що під час стрільби за шкалою тисячних для збільшення дальності уста­новку прицілу зменшують, а для зменшення - збільшують.

У деяких гармат на прицілі для мортирної стрільби є шкала „червона". Використання шкали „червона" дозволяє вводити коректури дальності, як під час настильної стрільби, що спрощує роботу виконуючого вогневе завдання (152-мм СГ 2С3 шкали „червона" не має).

Пристрілювання і стрільбу на ураження під час мортирної стрільбі ведуть за загальни­ми правилами.


Приклад. На ВП батарея 152-мм СГ 2С3, позивний „Вишня". Позивний КСП батареї „Псел". КСП адн - „Дніпро". КВУ отримав завдання вогнем першого вогневого взводу пода­вити зосередження піхоти противника у глибокому яру. Ціль 10-а. Фц = 0-30, Гц = 70м. Способом скороченої підготовки визначено: Дц = 9 800, дц = +1-30, Лк= -70м.7.5.2 Умови застосування стрільби на рикошетах

 

Явище розриву снаряда у повітрі після відбиття від перешкоди називається рикоше­том.

Стрільба на рикошетах була відома ще в XIV столітті і широко застосовувалась у всіх війнах та конфліктах і в наш час.

Рикошетна стрільба - це найбільш ефективна стрільба на ураження окремих і групових спостережених відкритих і розташованих у відкритих окопах неброньованих та відкрито роз­ташованих легко броньованих цілей [1,3]. Розрив снаряда після рикошету має вигляд (рис.


7.5):

Приведена зона ураження живої сили під час осколкової дії снаряда під час стрільби на рикошетах в 1,5 - 2 рази більша, ніж приведена зона ураження під час установки підривника на осколкову дію, тому що під час розриву снаряда у повітрі осколки летять прямовисно вниз (3 - 5м) від проекції розриву, а не залишаються у вирві та ґрунті, як і під час наземного розриву. Тому вогневе завдання може бути виконане з меншою витратою снарядів. Отже, якщо із загального числа розривів більше половини будуть повітряними, тоді стрільба на ри­кошетах є більш ефективною, ніж з установкою підривника на осколкову дію. Крім того, роз­рив снаряда у повітрі здійснює великий моральний вплив на противника. Звук розриву чіт­кий. Очевидно, що для отримання повітряного розриву снаряда, за наявністю підривника ударної дії, необхідні визначені умови, до яких належать:

-       установка підривника на сповільнену дію (час від моменту зустрічі снаряда з пере­шкодою до моменту розриву становить 0,10 - 0,15 с);

-       кут зустрічі має бути таким, щоб можна отримувати рикошети;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53 


Похожие статьи

В І Макеєв - Стрільба артилерії