В І Макеєв - Стрільба артилерії - страница 30

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53 

КСП артилерійського дивізіону (батареї) може розташовуватися у КМУ або розгортатися (розміщуватися) на місцевості. У разі, коли КСП розташовується у КМУ, його склад визна­чається обслугою машини.

Склад КСП залежить від обстановки, головним чином від характеру завдання, наявності особового складу і засобів управління.

До складу КСП дивізіону, як правило, входять: командир дивізіону; начальник розвідки; начальник зв'язку; командир взводу управління; командир відділення управління - старший радіотелеграфіст; старший р/телефоніст; р/телефоніст; старший розвідник; розвідник; коман­дир машини - старший топогеодезист; старший розвідник-далекомірник.

Технічні засоби: ПРП-3(4), КМУ 1В15.

До складу КСП батареї входять: командир батареї; командир взводу управління; коман­дир відділення управління; старший розвідник; старший р/телефоніст; телефоніст; розвідник; командир машини - старший топогеодезист; старший розвідник - далекомірник.

Технічні засоби: КМУ 1В14.

ПУВД розгортають у районі вогневих позицій, як правило, у районі однієї з батарей, на відстані 300-500 м від її гармат.

До складу ПУВД, який розташовується у КМУ 1В16, входять: начальник штабу дивізіо­ну; обслуга машини 1В16.

На ПУВД також розміщуються:

-      заступник командира дивізіону з виховної роботи;

-      заступник командира дивізіону з озброєння.

ПУВ батр. розгортають у районі своєї ВП. До складу ПУВбатр, який розташовується у КМУ 1В13, входять: старший офіцер батареї; обслуга машини 1В13.

Система зв'язку являє собою сукупність станцій і ліній зв'язку, розгорнутих для забез­печення управління підлеглими, додатковими і взаємодіючими підрозділами та підтримання зв'язку зі старшим командиром.

Засоби автоматизованого управління підрозділами розміщуються у командирських ма­шинах управління і командно - штабних машинах і призначені для підвищення стійкості, безперервності, оперативності управління підрозділами і вогнем.

Володіючи великою дальністю стрільби, потужним і влучним вогнем, здатністю до ши­рокого маневру і швидкого зосередження вогню по важливих цілях, артилерійські підрозділи є одним із найефективніших засобів ураження противника і вогневої підтримки механізова­них і танкових підрозділів.

Потужний вогонь у поєднанні з маневром складає основу бойових дій артилерійських підрозділів, найважливішою складовою частиною якої є управління вогнем.

Управління вогнем артилерійських підрозділів полягає у з'ясуванні (вивченні) цілей, вогневих завдань і умов їх виконання, прийнятті рішення на виконання вогневих завдань, до­веденні вогневих завдань і контролі за їх виконанням.

Управління маневром артилерійських підрозділів містить визначення цілей маневру і заходів з його підготовки, доведення завдань і здійснення контролю за їх своєчасним і точ­ним виконанням.

Своєчасне і добре організоване управління артилерійськими підрозділами дає змогу скрито підготувати їх до бойових дій, ефективно уражати об'єкти противника, успішно ви­конувати поставлені завдання, своєчасно здійснювати заходи щодо захисту підрозділів від ЗМУ і ВТЗ та відновлення боєздатності підрозділів у найкоротші терміни. Крім того, воно дозволяє ефективно використовувати бойові можливості артилерійських підрозділів у бою.

Великий обсяг заходів щодо управління артилерійськими підрозділами, складні умови обстановки, в яких вони проводяться, ставлять до нього високі вимоги.

Управління артилерійськими підрозділами повинно бути: стійким; безперервним; опера­тивним і прихованим.

Стійкість управління полягає у здатності системи управління зберігати і швидко відно-влювати боєздатність в умовах протидії противника. Це досягається:

-      знанням командирами, штабами реальної обстановки;

-      швидким відновленням порушеного управління і засобів зв'язку;

-      своєчасним збором даних обстановки;

-      правильним з'ясуванням отриманого завдання та оцінкою обстановки;

-      своєчасним прийняттям рішення і доповіддю його старшому начальнику;

-      підтриманням стійкого зв'язку з підлеглими, взаємодіючими підрозділами, старшим начальником, його штабом і загальновійськовими підрозділами;

-      надійним захистом пунктів і машин управління від ЗМУ, ВТЗ, ударів авіації та інших вогневих засобів, а також радіоелектронних перешкод противника.

Безперервність управління - це здатність командирів і штабів реагувати на всі зміни обстановки і постійно впливати на підлеглі підрозділи з метою спрямування їх дій для успі­шного виконання поставлених завдань у визначені терміни.

Під час ведення бойових дій артилерійські командири зобов'язані уважно стежити за по­лем бою, за діями загальновійськових підрозділів, безперервно вести розвідку противника. Важливою умовою досягнення безперервності управління є постійна бойова готовність ко­мандирів і штабів, підрозділів, які забезпечують їх роботу. В умовах радіоелектронного по-давлення противника артилерійський командир розташовує свій КСП поблизу КСП коман­дира загальновійськового підрозділу, якому артилерійський підрозділ доданий або якого під­тримує.

У разі порушення під час бою управління командир і штаб артилерійського підрозділу негайно вживають заходи щодо його відновлення.

Оперативність управління полягає в своєчасному і швидкому здійсненні всіх заходів, пов'язаних з керівництвом артилерійськими підрозділами, під час підготовки і в ході ведення бойових дій.

Прихованість управління полягає у збереженні від противника у таємниці всіх заходів, які проводять командири під час підготовки і в ході бойових дій. Прихованість управління досягається:

-      дотриманням визначеного режиму переговорів щодо технічних засобів зв'язку;

-      застосуванням різних шифрів і кодів;

-      використанням таблиць, позивних і сигналів, переговорних таблиць і кодованих карт;

-      забороною відкритих переговорів;

-      надійним маскуванням КСП, (СП), ВП;

-      обмеженням кола осіб, які беруть участь у розробленні документів та їх зберіганні;

-      збереження у таємниці всіх переговорів, які стосуються підготовки і ведення бойових

дій.

Виходячи із цього можна зробити висновок, що виконання вимог, які висуваються до управління, залежить від підготовленості й організаторських здібностей командирів та від чіткого розподілення обов' язків у підрозділі між посадовими особами, які беруть участь в управлінні.

Сили і засоби управління артилерійськими підрозділами

До управління бойовими діями дивізіону залучаються:

o взвод управління дивізіону, до складу якого входять: обслуга машини командира дивізіону 1В15; відділення управління; обслуга ПРП-3(4);

o    обслуга командно-штабної машини начальника штабу 1 В16. До управління артилерійською батареєю залучаються:

o взвод управління батареї, до складу якого входять: обслуга машини командира бата­реї 1В14; відділення управління.

o    машина старшого офіцера батареї (1В13).

Машини управління дивізіону (батареї) призначені для управління вогнем дивізіону (ба­тареї), підтримання безперервної взаємодії із загальновійськовими підрозділами у бою, а та­кож для зв'язку зі старшим командиром.

Управління вогнем дивізіону (батареї) - цілеспрямована діяльність командира (нача­льника штабу) дивізіону і командирів батарей щодо керівництва підрозділами під час вико­нання ними вогневих завдань. Воно є найважливішою складовою частиною управління арти­лерійськими підрозділами в бою і має забезпечувати своєчасне й ефективне виконання вог­невих завдань [1].

Управління вогнем дивізіону (батареї) складається з отримання вогневих завдань (ви­бору цілей для ураження під час виконання завдання з власної ініціативи); з'ясування вогне­вих завдань і умов їх виконання; прийняття рішення на виконання вогневих завдань; поста­новки вогневих завдань і контролю їх виконання.

Основою управління вогнем є рішення командира дивізіону (батареї) на виконання вог­невих завдань.

Управління вогнем дивізіону (батареї) повинно бути стійким, безперервним, оператив­ним, прихованим і здійснюватися так, щоб необхідний ступінь централізації для управління вогнем поєднувався з наданням підлеглим ініціативи під час виконання вогневих завдань в інтересах загальновійськових частин (підрозділів).

Це досягається:

-      з'ясуванням вогневих завдань, поставлених старшим командиром (начальником), по­рядку та умов їх виконання;

-      своєчасним прийняттям (уточненням) рішення на виконання вогневих завдань і чіт­кою постановкою завдань підлеглим;

-      наявністю стійкого зв'язку з підлеглими, взаємодіючими підрозділами та зі старшим командиром (начальником) ;

-      комплексним, раціональним і умілим використанням усіх технічних засобів управлін­ня і зв'язку;

-      проведенням заходів щодо захисту своїх радіоелектронних засобів від радіоелектрон­ного подавлення і високоточної зброї противника;

-      прихованим розміщенням пунктів управління та своєчасним їх переміщенням у ході бойових дій;

-      швидкою передачею управління (коли необхідно) з одного пункту на інший і віднов­ленням порушеного управління;

-      суворим виконанням правил та порядку ведення переговорів, подачі команд і розпо­ряджень за допомогою технічних засобів зв'язку;

-      умілим використанням засекречувальної апаратури зв' язку та інших засобів потайно­го управління.

Рішення на виконання вогневих завдань командир дивізіону (батареї) приймає на основі з'ясування завдань, поставлених командиром загальновійськового підрозділу (частини) і ста­ршим артилерійським командиром (начальником), та оцінки умов їх виконання.

Рішення на виконання вогневих завдань із власної ініціативи командир дивізіону (бата­реї) приймає на основі вивчення вибраних для ураження цілей і умов виконання вогневих за­вдань.

Для з'ясування вогневих завдань, поставлених загальновійськовим командиром або ста­ршим артилерійським командиром (начальником), командир дивізіону (батареї) з'ясовує по­рядок і послідовність їх виконання, місце розташування своїх військ та цілей на місцевості, їх характер і розміри, місце розташування і розміри цілей на рубежах ПЗВ, розташування флангів ділянок РЗВ та НЗВ, а коли можливо - і розташування основних елементів групової цілі.

Під час виконання вогневих завдань з власної ініціативи командир дивізіону (батареї) вибирає цілі для ураження на основі аналізу їх важливості та місце розташування в бойовому порядку противника, завдань і характеру дій загальновійськового підрозділу в бою.

Оцінюючи умови виконання вогневих завдань, командир дивізіону (батареї) з'ясовує:

-      вогневі можливості підлеглих підрозділів;можливості щодо обслуговування стрільби штатними і доданими підрозділами розві­дки, що обслуговують стрільбу;

-      дальність стрільби;

-      умови спостереження цілей і розривів;

-      характер ґрунту і рослинність у районі цілі;

-      місцерозташування своїх військ, їх безпеку під час стрільби та інші умови, що впли­вають на прийняття рішення;

-           порядок підтримки взаємодії з командиром загальновійськового підрозділу. Приймаючи рішення для виконання вогневих завдань, командир дивізіону (батареї) ви­значає:

-      цілі для ураження;

-      завдання стрільби;

-      час відкриття (готовності) та припинення вогню;

-      кількість залучених до стрільби по кожній цілі батарей (взводів, гармат);

-      види вогню;

-      способи обстрілу цілей;

-      снаряд, підривник, заряд та вид стрільби;

-      порядок виконання вогневих завдань;

-      спосіб визначення установок для стрільби на ураження;

-      засоби, що застосовують для коректування вогню;

-      витрату снарядів по кожній цілі;

-      заходи безпеки для своїх військ;

-      сигнали виклику (відкриття), перенесення та припинення вогню.

Під час виконання завдань з власної ініціативи командир дивізіону (батареї) приймає рішення з усіх питань, а під час виконання вогневих завдань, поставлених старшим артиле­рійським або загальновійськовим командиром (начальником), - з питань, не зазначених у команді (розпорядженні) командира (начальника), що поставив вогневе завдання.

Завдання стрільби визначають, виходячи з характеру та важливості кожної цілі, завдан­ня загальновійськового підрозділу (частини), вогневих можливостей артилерійських підроз­ділів та наявності боєприпасів відповідних видів.

Для визначення часу відкриття (готовності) та припинення вогню враховують характер цілі, місце розташування і завдання загальновійськових підрозділів. Час і сигнали відкриття та припинення вогню по цілях, які є об'єктами атаки, узгоджують з діями загальновійськових підрозділів.

Для визначення необхідної кількості батарей (взводів, гармат), які залучаються для стрільби, враховують вогневі можливості підрозділів.

Для підвищення ефективності та скорочення часу стрільби на ураження до виконання вогневого завдання доцільно залучати найбільш можливу за заданих умов кількість батарей (взводів, гармат).

Витрату снарядів призначають відповідно до норм (додаток 5) та за встановленим ста­ршим командиром (начальником) завданням стрільби на ураження кожної цілі.

Витрату снарядів визначають з урахуванням конкретних умов виконання вогневих за­вдань. Рекомендують такий порядок проведення розрахунків під час визначення кількості снарядів для виконання вогневого завдання.

1  За характером цілі, завданням і дальністю стрільби, зразком гармати (міномета), що є на озброєнні підрозділу, і видом боєприпасів знаходять норму витрати боєприпасів.

2  Якщо норма витрати снарядів визначена на 1 га площі цілі, то для визначення норми витрати снарядів на ціль знайдену норму витрати снарядів множать на площу цілі.

3  Норму витрати снарядів на ціль змінюють, якщо:

а) норма визначена для подавлення (знищення) цілі, а необхідно її знищити (подавити);

б) установки для стрільби на ураження визначаються пристрілюванням цілі, перенесен-
ням вогню від реперів або способом скороченої підготовки;
в)     стрільба ведеться з радіопідривником;

г) є можливості коректування вогню в ході стрільби на ураження;

д) ступінь укриття цілі відрізняється від тієї, для якої норма витрати снарядів визначе-
на;

е) розміри вогневих позицій артилерійських батарей противника по фронту більше
200м (але не більше 400м).

Витрата снарядів, крім того, може бути збільшена або зменшена командиром (началь­ником), який приймає рішення на виконання вогневого завдання, за результатами оцінюван­ня важливості цілі, ступеня її укриття, морального стану противника, а також наявності боє­припасів і часу для виконання вогневого завдання.

4  Норму витрати снарядів на ціль, визначену з урахуванням змін, округлюють у ближ­чий бік до числа, кратного числу гармат-установок. Число гармат-установок визначають множенням числа гармат, що застосовуються під час стрільби, на кількість установок приці­лу і кутоміра.

5  Для визначення витрати снарядів на батарею, отриману витрату снарядів ділять на чи­сло батарей, що беруть участь в ураженні цілі, а для визначення норми витрати снарядів на гармату-установку - на кількість гармат-установок.

Норму витрати снарядів на ціль можна визначити за формулою:

 

Nu = NH Su К Kc Кпідр ККор КуКр Кф. б, (10.1)

 

де Nu - норма витрати снарядів, що відповідає характеру цілі, завданню стрільби, дальності стрільби, зразку гармати і виду снарядів;

Su - площа цілі в гектарах, якщо норма витрати снарядів приведена на 1 га (якщо норма витрати снарядів визначена на ціль, то Бц = 1);

К3 - коефіцієнт, який враховує зміну витрати снарядів відповідно до завдання стрільби; якщо норма надана тільки для подавлення цілі, а необхідно ціль знищити, то Кз = 3; якщо но­рма надана тільки для знищення цілі, а ціль необхідно подавити, то Кз = -3;

Кс - коефіцієнт, який враховує зміну витрати снарядів, якщо спосіб визначення устано­вок для стрільби на ураження відрізняється від повної підготовки або використання даних ПГр. Під час визначення установок пристрілюванням цілі або перенесенням вогню від репе­рів Кс = 3/4, а способом скороченої підготовки - Кс = 1,5;

Кпідр - коефіцієнт, який враховує зміну витрати снарядів під час стрільби з радіопідрив-ником;

Ккор - коефіцієнт, який враховує зміну витрати снарядів, якщо виконується коректуван­ня вогню під час стрільби на ураження, Ккор = 4/5;

Кукр - коефіцієнт, який враховує зміну витрати снарядів, якщо дійсно встановлено, що ціль укрита, а норма витрати снарядів визначена для умов розташування її відкрито (поза окопами). Під час ураження броньованих цілей Кукр = 1,5, а неброньованих цілей - Кукр = 3;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53 


Похожие статьи

В І Макеєв - Стрільба артилерії