В І Макеєв - Стрільба артилерії - страница 31

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53 

Кфбб - коефіцієнт, який враховує зміну витрати снарядів по артилерійських батареях противника, розміри вогневих позицій яких по фронту становить більше 200 м (але не більше 400 м), Кф. б = 1,5.

Приймаючи рішення на виконання вогневих завдань, поставлених старшим артилерій­ським командиром (начальником), командир артилерійського підрозділу повинен з' ясувати вогневі завдання, послідовність та час їх виконання; визначити, що в рішенні на виконання вогневих завдань уже вказано старшим артилерійським командиром і з яких питань необхід­но приймати рішення самостійно на основі аналізу умов виконання вогневих завдань.

Рішення на виконання планових вогневих завдань командир дивізіону (батареї) при­ймає, як правило, завчасно. Основою для прийняття рішення є планові вогневі завдання, які отримані від старшого артилерійського командира, і вказівки командира загальновійськового підрозділу, якому дивізіон доданий або дії якого підтримує.

Прийняття командиром дивізіону рішення на виконання планових вогневих завдань не­розривно пов'язане з плануванням вогню дивізіону. Це і з логічної, і з технічної точок зору єдиний безперервний процес.

Сутність планування вогню дивізіону складається з визначення обсягу вогневих завдань і відповідності їх вогневим можливостям дивізіону, в розподілі вогневих завдань між батаре­ями (взводами, гарматами) й у визначенні витрати снарядів по кожній цілі для кожної батареї дивізіону, у встановленні послідовності і порядку виконання вогневих завдань.

Планові вогневі завдання мають відображатися на робочих картах командира і началь­ника штабу дивізіону.

Під час зміни обстановки або отримання нових розвідувальних даних про противника в ході підготовки бою планові завдання дивізіону можуть бути уточнені або замінені. Відпові­дно до цього командир дивізіону уточнює своє рішення на виконання вогневих завдань, а на­чальник штабу за вказівкою командира дивізіону вносить необхідні зміни у відпрацьовані бойові документи і доводить ці зміни до командирів підлеглих підрозділів.

Витрата снарядів під час постановки завдання командиру дивізіону старшим артилерій­ським командиром (начальником) може бути вказана в нормах (частках норми) або кількісно (у штуках на ціль, у штуках на дивізіон, у штуках на гармату, у частках боєкомплекту).

Отримавши через команду витрату снарядів у частках норми (нормах), командир (нача­льник штабу) дивізіону розраховує норму витрати снарядів на ціль у штуках для конкретних умов (характер цілі, завдання стрільби на ураження, дальність стрільби, вид та калібр снаря­да, тип та установка підривника). Потім він цю норму множить на вказану частку норми (кі­лькість норм) і отримує витрату снарядів у штуках на дивізіон.

Отримавши через команду витрату снарядів у частках боєкомплекту (боєкомплектах), командир (начальник штабу) дивізіону множить їх на кількість снарядів у боєкомплекті гар­мати, на кількість гармат у дивізіоні й отримує витрату снарядів у штуках на дивізіон.

Витрату снарядів у штуках на дивізіон (у штуках на ціль) командир (начальник штабу) дивізіону ділить на кількість батарей (взводів) або кількість гармат-установок і отримує ви­трату снарядів відповідно на батарею (взвод) або гармату-установку.

Витрату снарядів у штуках на гармату командир (начальник штабу) дивізіону передає без змін.

Для забезпечення безпеки військ від розривів своїх снарядів під час стрільби на ура­ження (пристрілюванні цілі) командир дивізіону (батареї) оцінює (з'ясовує) і враховує відда­лення своїх військ від цілі, стан їх захищеності, вид снарядів, тип і установку підривника, а також час, райони і висоту польотів вертольотів (літаків).

Сигнали виклику (відкриття), перенесення та припинення вогню встановлюються, як правило, старшим загальновійськовим або артилерійським командиром (начальником). За необхідності ці сигнали може встановлювати командир дивізіону.

 

 

10.2 Обов'язки посадових осіб артилерійського дивізіону щодо управління вогнем

 

Організація управління вогнем

Під організацією управління вогнем розуміють комплекс заходів, що проводяться командиром (начальником штабу) дивізіону (батареї) та офіцерами штабу дивізіону для забезпечення надійного функціонування системи управління артилерійськими підроз­ділами під час підготовки і виконання вогневих завдань з високою ефективністю [1].

Організація управління вогнем дивізіону (батареї) складається з організації роботи на командно-спостережних (спостережних) пунктах, пункті управління вогнем дивізіону та на вогневих позиціях батарей; організації зв'язку; організації взаємодії з підрозділами артиле­рійської розвідки, що додаються дивізіону або призначаються для обслуговування стрільби, із загальновійськовими частинами (підрозділами); контролю готовності до виконання поста­влених завдань.

Під час організації роботи на командно-спостережних (спостережних) пунктах, пунктіуправління вогнем дивізіону і на вогневих позиціях батарей командир (начальник штабу) ди­візіону, командир (старший офіцер) батареї зобов'язані:

-      визначити (уточнити) склад пунктів управління, розміщення особового складу та при­ладів на командно-спостережних (спостережних) пунктах, пункті управління вогнем дивізіо­ну і на вогневих позиціях батарей;

-      уточнити, якщо треба, обов'язки посадових осіб дивізіону (батареї) під час управління вогнем і послідовність роботи під час виконання вогневих завдань;

-      організувати точне, швидке і нескладне цілевказання;

-      встановити сигнали управління вогнем і порядок передачі (за необхідності) управлін­ня з одних пунктів на інші;

-      встановити порядок доповідей на пункти управління даних про батареї, командно-спостережні (спостережні) пункти, пости (позиції) засобів артилерійської розвідки та обслу­говування стрільби;

-      призначити, якщо треба, умовні номери батарей, командно-спостережних (спостереж­них) пунктів, постів (позицій) засобів артилерійської розвідки та обслуговування стрільби;

-      визначити порядок використання командно-спостережних пунктів батарей, якщо вони будуть задіяні як бокові пункти спряженого спостереження дивізіону.

Одну з батарей дивізіону зазвичай призначають підручною. Командно-спостережний пункт цієї батареї розміщують, як правило, поблизу командно-спостережного пункту дивізі­ону.

Цілевказання повинно бути чітким, коротким, зрозумілим і забезпечувати тому, хто приймає цілевказання, швидкість пошуку цілі на місцевості або нанесення її на карту (при­лад) управління вогнем.

Це забезпечується:

-        ретельним вивченням місцевості в межах смуг (секторів) розвідки з командно-спостережних (спостережних) пунктів;

-        вивченням противника і безперервним спостереженням за його діями;

-        призначенням єдиних орієнтирів, умовних найменувань місцевих предметів та знан­ням їх розташування на місцевості;

-        знанням місця розташування і координат командно-спостережних пунктів старших артилерійських командирів (начальників) і підлеглих;

-        призначенням єдиного основного напрямку стрільби і знанням того, як він пролягає на місцевості;

-        точним орієнтуванням приладів спостереження;

-        підготовкою заздалегідь необхідних для цілевказання приладів, графіків і таблиць;

-        знанням способів цілевказання і правильним їх застосуванням відповідно до обста­вин.

Командир дивізіону дає цілевказання командирам батарей:

-        полярними координатами відносно командно-спостережного пункту командира ди­візіону;

-        прямокутними координатами;

-        від орієнтира (місцевого предмета) або від точки, за якою підготовлений вогонь;

-        за змінним відліком;

-        за кодованою картою;

-        розривами снарядів (мін).

Зв'язок у дивізіоні (батареї) повинен забезпечувати:

-        можливість прийняття команд (розпоряджень) старшого артилерійського командира (начальника) і командира загальновійськового підрозділу на підготовку і виконання вогневих завдань;

-        передачу команд (розпоряджень) командиром дивізіону на пункт управління вогнем дивізіону і командирам батарей;

можливість прийняття розпоряджень вищого штабу і передавання йому необхіднихвідомостей;

-        можливість управління вогнем дивізіону командиром батареї, що прийняв на себе управління;

-        постановку завдань доданим підрозділам артилерійської розвідки та штурману роз­відувально-коректувального вертольота (якщо він обслуговує стрільбу) та прийняття допові­дей від них;

-        прийняття доповідей від передових і бокових спостережних пунктів, пунктів спря­женого спостереження (якщо воно організоване) та передачу розпоряджень на них;

-        можливість прийняття бюлетенів „Метеосередній".

Для стійкого управління вогнем командир дивізіону повинен мати не менше двох кана­лів зв'язку з пунктом управління вогнем дивізіону, а начальник штабу дивізіону - не менше двох каналів зв'язку (один із них проводовий) з вогневими позиціями батарей.

Зв'язок у дивізіоні організовується на основі рішення командира дивізіону і розпоря­дження із зв'язку вищого штабу з урахуванням заходів потайного управління і радіоелект­ронного захисту.

Організовуючи взаємодію з доданими та призначеними для обслуговування стрільби підрозділами артилерійської розвідки, командир (начальник штабу) дивізіону повинен:

-        організувати зв'язок з КСП і пунктом управління вогнем дивізіону, з командирами підрозділів артилерійської розвідки;

-        визначити способи і порядок пристрілювання (коректування вогню під час стрільби на ураження), довести до підрозділів артилерійської розвідки необхідні для цього відомості;

-        призначити район польотів вертольотів (для організації взаємодії зі штурманом-коректувальником вертольота);

-        довести до командирів підрозділів артилерійської розвідки кодування карт і сигнали управління;

-        визначити час готовності підрозділів артилерійської розвідки до обслуговування стрільби.

Зв'язок командира і начальника штабу дивізіону зі штатними та доданими підрозділами артилерійської розвідки, що обслуговують стрільбу дивізіону, здійснюється, як правило, в одній радіомережі. Зв'язок командирів батарей з цими підрозділами, якщо необхідно, здійс­нюється через командира або начальника штабу дивізіону.

Командир (начальник штабу) дивізіону під час організації управління вогнем дивізіону визначає (якщо воно не було вказано старшим артилерійським командиром) і вказує підлег­лим та доданим (призначеним для обслуговування) підрозділам артилерійської розвідки ос­новний напрямок стрільби.

Організовуючи управління вогнем, командир (начальник штабу) дивізіону здійснює ко­нтроль готовності батарей і дивізіону до виконання поставлених завдань. Контроль готовно­сті передбачає:

-        контроль повного та якісного проведення необхідних заходів підготовки стрільби і управління вогнем;

-        перевірку знання посадовими особами дивізіону своїх обов'язків щодо управління вогнем та поставлених дивізіону (батареї) завдань;

-        контроль вивіряння та орієнтування приладів спостереження та приладів управління вогнем, контроль готовності інших допоміжних засобів, які використовуються під час управ­ління вогнем;

-        контроль готовності засобів зв'язку і відповідність організованої схеми зв'язку до Рішення командира дивізіону і вказівок вищого штабу.

 

Робота командира підрозділу з організації бойових дій. Способи доведення бойових завдань

 

Організація бойових дій являє собою процес роботи командира, в ході якого він приймаєрішення, доводить до підлеглих командирів бойові завдання, організовує взаємодію, вживає заходів щодо всебічного забезпечення бойових дій і підготовки підрозділів до виконання бо­йових завдань.

Підготовка бойових дій починається з отримання завдання від старшого командира і передбачає:

-        організацію бойових дій (прийняття рішення, планування бойових дій, постановку завдань, організацію взаємодії, всебічне забезпечення бойових дій і управління);

-        підготовку підрозділів до виконання поставлених завдань;

-        вибір, підготовку районів вогневих позицій;

-        організацію і проведення виховної роботи;

-        практичну роботу командира, його заступників і штабу в підлеглих підрозділах;

-        інші заходи.

Зміст і порядок роботи командира артилерійського підрозділу з організації бойових дій залежать від конкретних умов обстановки, в яких вона проводиться, отриманого завдання, порядку роботи командира загальновійськового підрозділу, наявності часу.

Роботу з організації бойових дій командир підрозділу проводить, як правило, на місцево­сті, а коли обстановка не дозволяє виїхати на місцевість, ця робота проводиться по карті. Однак і в цьому разі командир повинен знайти можливість для уточнення завдань підрозді­лам і організації взаємодії на місцевості.

З отриманням завдання командир підрозділу:

-        з'ясовує його;

-        визначає заходи, які необхідно провести негайно для швидкої підготовки підрозділів для виконання отриманого завдання;

-        розраховує час;

-        організовує підготовку підрозділів до бойових дій, розвідку противника і районів

ВП;

-        оцінює обстановку;

-        приймає рішення і доводить його до своїх заступників і командирів підрозділів;

-        організовує всебічне забезпечення бойових дій і управління;

-        бере участь у рекогносцировці й організовує взаємодію;

-        доводить бойовий наказ;

-        проводить практичну роботу з підготовки підрозділів до бойових дій;

-        у призначений час доповідає командиру (начальнику) про готовність до виконання завдань.

Розглянемо більш детально зміст, основні заходи роботи командира підрозділу після отримання завдання.

Під час з'ясування отриманого завдання командир повинен зрозуміти:

-        бойове завдання і замисел командира загальновійськового підрозділу;

-        об'єкти (цілі), які уражуються засобами старшого командира на напрямку дій зага­льновійськового підрозділу;

-        завдання сусідів і порядок взаємодії з ними;

-        завдання підрозділів з вогневого ураження противника;

-        район ВП (вогневу позицію), рубіж (місце) КСП (ПСП, БСП);

-        основний напрямок стрільби, спосіб визначення установок для стрільби на уражен­ня;

-        порядок забезпечення боєприпасами;

-        час і порядок висування підрозділів у призначений район (рубіж), порядок маневру;

-        час готовності до виконання завдань;

-        сигнали управління та сповіщення.

Таким чином, з'ясування завдання - це процес, у якому командир із загального завдан­ня старшого командира вибирає необхідну інформацію для себе відповідно до свого бойово­го призначення.Після з'ясування завдання командир визначає заходи, які необхідно провести негайно.

Це заходи з підготовки техніки, озброєння, особового складу, поповнення матеріальних за­пасів, евакуації поранених і хворих, захисту від ЗМУ, поповнення підрозділів, ремонт техні­ки, озброєння.

Розрахунок часу - по суті, це план роботи командира після з'ясування завдання. Вихід­ними даними є: час отримання завдання і готовність підрозділу до його виконання, час допо­віді, час роботи на місцевості, час сходу і заходу сонця.

Після розрахунку часу командир підрозділу організовує підготовку підрозділів до бойо­вих дій, розвідку противника і району вогневих позицій.

Оцінка обстановки. Основна мета оцінки обстановки - прийняття обґрунтованого рі­шення. Досвід Другої світової війни і практика бойової підготовки військ доводять, що оцін­ку обстановки необхідно проводити з кожного елемента окремо: оцінка противника; оцінка своїх підрозділів; оцінка місцевості; оцінка радіаційної, хімічної і біологічної обстановки; оцінка стану погоди, часу доби і пори року.

У висновках командир підрозділу визначає можливість і повноту виконання заходів з підготовки підрозділів до бойових дій у світлий час.

Прийняття рішення. Основу управління підрозділами складає рішення командира. Під рішенням розуміють остаточно складений командиром порядок дій підрозділів з виконання поставленого завдання і використання сил і засобів під час ведення бойових дій. Рішення дає відповідь на питання, що, коли, кому і як зробити, щоб з найменшою затратою сил і засобів виконати поставлене завдання.

Рішення командир доводить до підлеглих.

Доведення бойових завдань підлеглим залежно від конкретних умов обстановки здійс­нюється різними способами. За наявності часу командир доводить завдання підлеглим у фо­рмі бойового наказу. Під час організації бойових дій у короткі терміни бойові завдання дово­дяться, як правило, бойовими розпорядженнями і командами.

Розглянемо зміст бойового наказу командира дивізіону (батареї).

Бойовий наказ командир дивізіону (батареї), як правило, віддає на КСП. Перед віддачею бойового наказу він дає умовні найменування місцевим предметам і призначає орієнтири. У бойовому наказі він зазначає:

-        у першому пункті - короткі висновки з оцінки противника;

-        у другому пункті - бойове завдання загальновійськового підрозділу, якого підтри­мує дивізіон (батарея) або якому доданий, фронт та глибину зони відповідальності; завдання сусідів та розмежувальні лінії з ними; об' єкти (цілі), які уражаються засобами старших ко­мандирів на напрямку дій загальновійськового підрозділу, і рубіж безпечної відстані;

-        у третьому пункті - склад, завдання дивізіону (батареї), місце в угрупованні артиле­рії та кого підтримує, основний напрямок стрільби, спосіб визначення установок для стріль­би на ураження, порядок висування, розгортання та переміщення в ході бою;

-        у четвертому пункті - після слова „НАКАЗУЮ", завдання батареям (взводам) по пе­ріодах вогневого ураження противника, порядок перепідпорядкування в ході бою, райони вогневих позицій, порядок здійснення маневру;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53 


Похожие статьи

В І Макеєв - Стрільба артилерії