В І Макеєв - Стрільба артилерії - страница 32

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53 

-        у п' ятому пункті - витрату боєприпасів, у тому числі й високоточних на день бою та за періодами вогневого ураження і порядок їх поповнення;

-        у шостому пункті - час готовності до відкриття вогню (виконання завдання);

-        у сьомому пункті - місце КСП дивізіону (батареї), та ПУВД (батареї), на кого по­кладається управління дивізіоном (батареєю) на випадок виходу з ладу КСП;

-        у восьмому пункті - об'єкти, позначені знаком Червоного Хреста, цивільної оборо­ни, культурні цінності, споруди, які не становлять небезпеки; об' єкти, руйнування яких може привести до тяжких наслідків; порядок супроводження військовополонених на пункти їх збору, визначені старшим командиром.

Усний бойовий наказ командира дивізіону записує начальник штабу дивізіону або один з офіцерів штабу.У бойовому розпорядженні командир дивізіону (батареї) визначає: короткі висновки з оцінки противника; об'єкти, що уражаються в інтересах загальновійськового підрозділу за­собами старшого командира; бойове завдання загальновійськового підрозділу; завдання ба­тарей (взводів) та час готовності до їх виконання, а під час необхідності й інші дані.

Після доведення бойового завдання командири підрозділів організовують практичну ро­боту з підготовки підрозділів до бойових дій.

У призначений час доповідають про готовність підрозділів до ведення бойових дій (ви­конання завдань).

 

Обов'язки посадових осіб дивізіону щодо управління вогнем

 

Командир (начальник штабу) дивізіону, командир батареї відповідають за організацію, оперативність, стійкість, таємність управління та за ефективне виконання вогневих завдань

[1]. _

Командир дивізіону (батареї) керує вогнем з командно-спостережного пункту дивізіо­ну (батареї), розташованого в машині командира дивізіону (батареї) або на місцевості.

Командир дивізіону (батареї) під час управління вогнем зобов'язаний:

-        постійно знати обстановку, бойовий склад, місце розташування, забезпеченість боє­припасами і вогневі можливості підпорядкованих підрозділів, порядок роботи та можливості технічних засобів управління вогнем дивізіону, засобів артилерійської розвідки та обслуго­вування стрільби;

-        особисто вести розвідку за противником, проводити пристрілювання цілей, стежити за ходом бою і результатами стрільби;

-        своєчасно приймати (уточнювати) рішення щодо виконання вогневих завдань;

-        своєчасно ставити (уточнювати) вогневі завдання підпорядкованим підрозділам, по­давати команди (сигнали) для виклику (відкриття), перенесення та припинення вогню;

-        здійснювати контроль виконання вогневих завдань;

-        доповідати старшому командиру (начальнику) про виконання вогневих завдань, про відкриття та припинення вогню по цілях і про витрату боєприпасів;

-        бути готовим, коли необхідно, прийняти на себе управління вогнем артилерійської групи (дивізіону), до складу якої входить дивізіон (батарея), вживати відповідних заходів щодо негайного відновлення порушеного управління.

Начальник штабу дивізіону організовує та бере участь в управлінні вогнем дивізіону, знаходячись на пункті управління вогнем дивізіону, який розташовують, як правило, в райо­ні вогневих позицій дивізіону. Він зобов'язаний:

-        постійно знати обстановку, бойовий склад, місце розташування, забезпеченість боє­припасами та вогневі можливості підрозділів дивізіону, порядок роботи і можливості техніч­них засобів управління вогнем дивізіону, засобів артилерійської розвідки та обслуговування стрільби;

-        готувати дані, які необхідні командиру дивізіону для прийняття рішення на вико­нання вогневих завдань;

-        планувати виконання вогневих завдань, поставлених дивізіону;

-        організовувати визначення установок для стрільби і керувати бойовою роботою пункту управління вогнем дивізіону і вогневими підрозділами під час підготовки і виконання вогневих завдань;

-        здійснювати контроль готовності підрозділів до виконання вогневих завдань;

-        за командами командира дивізіону та доповідями командирів підрозділів, що обслу­говують стрільбу, розраховувати та вводити коректури вогневим підрозділам під час стріль­би на ураження;

-        організовувати зв'язок, захист його від радіоелектронного подавлення противником і забезпечити приховане управління підрозділами;

доповідати командиру дивізіону і вищому штабу про готовність до виконання вог­невих завдань і про виконання вогневих завдань, витрату і наявність боєприпасів;

-        брати, якщо необхідно, на себе управління вогнем дивізіону й організувати віднов­лення порушеного управління.

Начальник розвідки дивізіону (командир взводу управління батареї) відповідає за точність і своєчасність визначення координат, розмірів цілей і відхилень розривів від цілі під час коректування вогню засобами дивізіону (батареї). Під час управління вогнем він зобо­в'язаний:

-        особисто вести розвідку, контролювати точність визначення координат цілей і їх ви­соту;

-        доповідати командиру і начальнику штабу дивізіону (командиру батареї) розвідува­льні відомості по цілях, отримані від штатних засобів розвідки, а також від підрозділів арти­лерійської розвідки, що додаються дивізіону;

-        визначати (отримувати від доданих засобів артилерійської розвідки) відхилення розривів від цілі під час коректування вогню.

Начальник зв'язку дивізіону під час управління вогнем відповідає за підтримку стій­кого та безперервного зв'язку в дивізіоні, за виконання заходів щодо таємного управління, контролює приймання та передачу метеорологічних бюлетенів, команд і розпоряджень.

Старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) відповідає за підготовку до стрільби і виконання вогневих завдань вогневими взводами (вогневим взводом), правиль­ність визначення установок і точність наведення гармат. Він зобов'язаний:

-        своєчасно доповідати на пункт управління вогнем дивізіону та командиру батареї відомості, які необхідні для визначення установок та розрахунку коректур;

-        знати стан вогневих підрозділів, порядок роботи і можливості всіх технічних засобів управління вогнем;

-        приймати і точно виконувати команди з пункту управління вогнем дивізіону (від командира батареї);

-        керувати роботою обчислювача під час розрахунку установок для стрільби і допові­дати вирахувані установки та інші дані на пункт управління вогнем дивізіону (командиру ба­тареї);

-        розраховувати, коли необхідно (за вказівкою командира батареї), коректури під час пристрілювання і стрільби на ураження;

-        ставити завдання командирам гармат на підготовку і виконання вогневих завдань, контролювати їх виконання;

-        доповідати начальнику штабу дивізіону та командиру батареї про готовність до ви­конання та про виконання вогневих завдань, а також витрату боєприпасів;

-        вести облік витрат та наявності боєприпасів;

-        управляти вогнем взводів (гармат) під час виконання вогневих завдань стрільбою прямою наводкою.

 

 

10.3 Постановка вогневих завдань командиром батареї

 

Вогневі завдання ставлять командами і розпорядженнями, які передаються за допомо­гою засобів зв'язку особисто командиром або через підлеглих, а планові вогневі завдання, крім того, - письмово.

Командами (сигналами) здійснюють також виклик, коректування, перенесення або при­пинення вогню.

Команди подають, дотримуючись установлених правил, а розпорядження - у довільній формі.

Дозволяється змінювати порядок команд, якщо це не затримує виконання вогне­вого завдання.

Команди та розпорядження за допомогою технічних засобів зв'язку передають відкри­тим текстом, але замість дійсних найменувань (номерів) підрозділів та пунктів управління вказують їх позивні.

У розпорядженні на підготовку вогню зазначають:

-        позивні підрозділів, які залучаються до виконання вогневих завдань;

-        завдання стрільби;

-        характер та місце розташування цілі (репера);

-        строки виконання вогневих завдань.

За необхідності в розпорядженні можуть бути вказані інші відомості (наприклад, витра­та снарядів, час готовності та ін.).

Приклади: 1 „Буг" (позивний батареї). Подавити РЛС на висоті „Широка".

2  „Сула". Заборонити атаку з напрямку висота „Довга" - гай „Сокира". Підготу­вати НЗВ „Калина".

3  „Дністер". О 8.30 створити репер у районі висоти „Зуб". Заряд другий, партія 2­77-85. Результати доповісти о 8.50".

Ставлячи вогневі завдання, в команді вказують [1]:

-        позивні підрозділів, які залучають до виконання вогневого завдання, або циркуляр­ний позивний дивізіону, якщо до стрільби залучають усі батареї дивізіону;

-        попередню команду „Стій" або „Увага";

-        номер та характер цілі;

-        ознаки спостереження або рухомості цілі;

-        завдання стрільби;

-        координати та абсолютну висоту (кут місця) цілі або установки для стрільби;

-        слово „Внакладку" або „Шкалою" (для стрільби батареями внакладку або батареями шкалою);

-        фронт цілі або інтервал віяла;

-        кількість установок кутоміра (під час стрільби на двох установках);

-        глибину цілі або величину стрибка прицілу (шкали); тривалість і порядок ведення вогню; витрату снарядів; снаряд (вид снаряда);

-        тип підривника і його установку (осколкова, фугасна та ін);

-        заряд (балістичний варіант снаряда, міни);

-        вид стрільби;

-        спосіб пристрілювання (коректування вогню), підрозділи, призначені для пристрі­лювання, засоби артилерійської розвідки, що залучають до обслуговування стрільби;

-        виконавчу команду.

Команда „Стій" подається в тих випадках, коли потрібно припинити вогонь або негай­но підготувати вогонь по новій цілі, а команда „Увага" - у всіх інших випадках. За коман­дою „Стій" підрозділи, до яких належать команда, припиняють ведення вогню і приступа­ють до виконання отриманої команди.

Характер цілі вказують (після номера цілі) коротким найменуванням цілі (табл. 12.1). Якщо ціль рухається, то додатково вказують: „Рухома". Якщо ціль глибиною спостерігаєть­ся з КСП, то вказують: „Спостережна". Якщо цілі розташовані в окопах (сховищах), то вка­зують: „Укрита".

Приклад. ... Ціль 101-а, Піхота. Рухома...".

„...Ціль 110-а, установка ПТКР. Спостережувана...". „... Ціль 145-а, батарея укрита...".
Якщо для ураження призначена ціль, характер якої не збігається з жодним із наймену­вань, для яких установлені норми витрат снарядів, то в команді вказують найменування цілі,найближчої за характером до цілі, що уражається. Відповідно до цього найменування потрі­бно призначати витрату снарядів, вид снаряда, тип підривника та його установку.

Даючи команду на підготовку загороджувального вогню, замість номера і характеру ці­лі, вказують найменування загороджувального вогню та його розташування (якщо він флан­говий), наприклад: „РЗВ „Тигр"; „НЗВ „Калина". Фланговий".

Завдання стрільби в команді вказують словами: „Знищити", „Подавити", „Зруйнува­ти", „Поставити світлові орієнтири", „Засліпити", „Поставити димову завісу" та ін.

Завдання стрільби на ураження можна не вказувати, якщо в команді витрата снарядів указана кількістю.

Місцезнаходження окремої цілі (центра групової цілі, точки зустрічі) вказують прямо­кутними або полярними координатами, а абсолютну висоту цілі - в метрах над рівнем моря або кутом місця цілі з пункту, який дає цілевказання.

Під час цілевказання полярними координатами зазначають: найменування або умовний номер пункту, з якого визначені координати, наприклад: „Батарейний", „Дивізіонний", „Груповий", „Правий", „Лівий", „Пункт перший", „Пункт другий" та ін.; дирекційний кут напрямку на ціль у поділках кутоміра, наприклад: „47-80"; дальність до неї в метрах, на­приклад: „4820"; абсолютну висоту цілі в метрах, наприклад: „Висота 120" - або знак та значення кута місця цілі в поділках кутоміра з цього пункту, наприклад: „Плюс 0-20".

Під час підготовки загороджувального вогню вказують координати флангів ділянки за­городжувального вогню та його середню висоту, наприклад: „НЗВ „Липа". Права: х = 43150, у = 38670. Ліва: х = 43200, у = 39350. Висота 120".

Під час підготовки непланового РЗВ замість координат флангів ділянок на кожному ру­бежі дозволяється вказувати фронт ділянки, кількість рубежів та відстань між ними (якщо рі­зні відстані - усі відстані послідовно, починаючи з дальнього рубежу), координати та висоту центра ділянки на першому рубежі і дирекційний кут очікуваного напрямку атаки танків противника, наприклад: „РЗВ „Вовк". Фронт 450. Рубежів 3. Відстань 500. „Вовк-1". Центр х = 23650, у = 64800. Висота 80. Кут 46-40".

Під час ураження колон точку зустрічі вказують її умовним найменуванням, наприклад: „Удав-1", „Пітон-2".

Під час ураження групових цілей або неспостережуваних окремих цілей вказують фронт і глибину цілі в метрах, кількість установок кутоміра (коли їх дві), наприклад: „400 на 200. Віяло 0-08. Стрибок 10. Установок дві".

Коли установки для стрільби на ураження передаються на вогневі позиції, в команді вказують величину стрибка (шкали) прицілу в поділках прицілу, інтервал віяла в поділках кутоміра і кількість установок кутоміра під час стрільби на двох установках, наприклад: „Стрибок 2. Віяло 0-08. Установок дві".

Тривалість ведення вогню вказують словами: „Вогневий наліт стільки-то хвилин", „Вогневе спостереження стільки-то хвилин" або, керуючись тривалістю вогневого нальо­ту (вогневого спостереження) та призначеною витратою снарядів, указують витрату снарядів на гармату-установку і порядок ведення вогню, наприклад: „По 8 снарядів: 4 снаряди шви­дкий, решта - 19 секунд постріл".

Для ведення вогню з максимальним темпом, який дозволяє режим вогню, тривалість вогневого нальоту не вказують, а командують „Вогневий наліт. Витрата стільки-то".

Для ведення вогню залпом (залпами) командують: „Залпом" або „Залпами".

У дивізіоні витрату снарядів указують:

-        у частках норми або кількісно на ціль, наприклад: „Витрата одна третина норми" або „Витрата 216" - якщо команда передається на пункт управління вогнем дивізіону;

-        кількістю на батарею, наприклад: „Витрата 108 на батарею" - якщо команда пере­дається командирам батарей;

на гармату-установку, наприклад: „По 3 снаряди швидким" або „По 6 снарядів: 3 снаряди швидкий, решта - 15 секунд постріл" - якщо команда передається на вогневі по­зиції батареї (пункт управління вогнем дивізіону) та командирам батарей;на гармату, наприклад; „2 снаряди швидкий" або „3 снаряди 8 секунд постріл" -під час стрільби по спостережуваних цілях серіями швидкого (методичного) вогню, а для пристрілки цілі, наприклад, „Третьому - один снаряд".

Витрата снарядів, яку вказують кількісно на ціль або на батарею, повинна бути кратною числу гармат-установок дивізіону (батареї).

Вид снаряда в команді вказують словами: „Касетним осколковим", „Снарядом з дис­танційною трубкою", „Осколково-фугасним", „Димовим", „Агітаційним" та ін.

Установку ударного підривника вказують словами: „Підривник сповільнений", „Під­ривник фугасний", „Підривник осколковий та фугасний".

Під час стрільби осколково-фугасними снарядами з установкою підривника на осколко­ву дію вид снаряда і тип підривника в команді командира дивізіону (батареї) дозволяється не зазначати.

Під час стрільби снарядами з дистанційним підривником (трубкою) без пристрілювання після найменування снаряда вказують поправку рівня (трубки) для отримання розриву на найвигіднішій висоті, наприклад: „Снарядом з дистанційним підривником. Рівень більше 0-04" або „Снарядом з дистанційною трубкою. Трубка менше три".

Під час стрільби снарядами з радіопідривником командують: „Снарядом з радіопідри-вником. Підривник 75, високий (низький)".

Заряд вказують словами: „Заряд повний (зменшений, перший та ін.)". Балістичний варіант снаряда (міни) вказують словами: „З гальмівним кільцем". Під час стрільби без га­льмівного кільця балістичний варіант снаряда (міни) дозволяється не вказувати.

Вид стрільби (якщо потрібно) в команді вказують словами: „Мортирна", „Рикошет­на", „Рикошетна на воді".

Спосіб пристрілювання (коректування вогню) і позивний підрозділу (найменування за­собу) розвідки, що залучають до обслуговування стрільби, командир дивізіону в команді вка­зує так:

для проведення пристрілювання (коректування вогню) командирам батарей словами: „Пристріляти" або „Провести коректування вогню"; якщо батареям для пристрілювання виділяють підрозділи (засоби) розвідки, то в команді вказують позивний підрозділу (на­йменування засобу) розвідки, наприклад: „Пристріляти. Обслуговує „Веселка" або „При­стріляти із спряженим спостереженням" для проведення пристрілювання (коректування вогню) з пункту управління вогнем дивізіону словами: „Пристріляти підручною. Обслуго­вує „Веселка" або „Провести коректування вогню кожною. Обслуговує „Банан".

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53 


Похожие статьи

В І Макеєв - Стрільба артилерії