В І Макеєв - Стрільба артилерії - страница 33

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53 

Якщо пристрілювання (коректування вогню) здійснюється командиром (начальником штабу) дивізіону або командиром батареї, то в команді вказують: „Пристрілювання з дале­коміром", „Коректування вогню кожної. Обслуговує „Веселка", а щодо обслуговування стрільби вертольотом, крім того, вказують спосіб пристрілювання, наприклад: „Пристрілю­вання підручною за виміряними відхиленнями. Обслуговує „Сокіл".

Виконавчу команду вказують словами: „Вогонь", „Зарядити", „Навести", „Готов­ність о такій-то", „Готовність о такій-то, вогонь за сигналом таким-то", „Записати".

Команду „Вогонь" подають, якщо вогонь по цілі необхідно відкрити негайно.

Для одночасного відкриття вогню по цілі кількома батареями командують: „Зарядити", а після доповіді про готовність - „Вогонь".

Команду „Навести" подають, якщо необхідно підготувати вогонь по цілі.

Команду „Готовність о такій-то" („Готовність о 8.30, вогонь за сигналом „Сніг") подають у тих випадках, коли вогонь повинен бути підготовлений до зазначеного часу (або підготовлений до зазначеного часу та відкритий за встановленим сигналом).

Гармати заряджають тільки за командою „Зарядити" або „Вогонь".

Команду „Записати" подають під час підготовки вогню по цілі заздалегідь; за цією ко­мандою визначають і записують установки для стрільби, порядок виконання вогневого за­вдання і спосіб обстрілу цілі.

Команда „Записати" подається також для запису пристріляних установок по цілі (ре­перу).

Під час одночасної постановки завдань для кількох підрозділів після циркулярного по­зивного (позивних залучених підрозділів) подають команди, які належать до всіх підрозділів, а потім ті, що належать до кожного підрозділу окремо. Дозволяється під час підготовки вог­ню кількома підрозділами подавати команди у повному обсязі кожному підрозділу окремо. Аналогічно діють у випадку, коли одному підрозділу ставлять одночасно декілька вогневих завдань.

Команди подають, як правило, без підтвердження прийому кожної частини команди, до того ж координати повторюють двічі. Після закінчення передачі всієї команди радіотелефо-ніст пункту управління вогнем дивізіону (батареї) повністю повторює всю команду або тіль­ки координати цілі; радіотелефоністи інших батарей перевіряють правильність прийому ко­манд та доповідають в установленому порядку, наприклад: „Дніпро", так", „Псел", так" та ін.

Порядок повторення команд установлюється командиром (начальником штабу) дивізі­ону заздалегідь, а за необхідності може вказуватися безпосередньо в команді, наприклад: „Дніпро". Повторити команду" або „Псел". Повторити координати".

Під час самостійної стрільби батареєю допускається повторення приймаючим радіоте-лефоністом кожної частини команди та підтвердження її передаючим радіотелефоністом словом „Так", якщо команда прийнята правильно, або словом „Ні", і повторює знову части­ну команди, якщо виявлені помилки під час прийому.

 

Постановка вогневих завдань командиром батареї

Під час виконання вогневих завдань у складі дивізіону командири батарей отриману від командира дивізіону команду (у частині щодо своєї батареї) передають на вогневі позиції. Під час цього витрату снарядів, вказану в команді командира дивізіону, перераховують (як­що потрібно) і командують відповідно до ст. 300.

Далі командири батарей контролюють підготовку вогню батареї, відшукують (з'ясову­ють) ціль на місцевості, встановлюють за нею спостереження, а за необхідності вводять ко­ректури під час стрільби на ураження, заздалегідь розрахувавши необхідні коефіцієнти.

Командир батареї під час виконання вогневого завдання батареєю самостійно без при­стрілювання (установки визначаються на ВП) в команді зазначає:

-        позивний вогневої позиції;

-        попередню команду „Стій" або „Увага";

-        номер і характер цілі; координати й абсолютну висоту (кут місця) цілі; фронт і гли­бину цілі в метрах, кількість установок кутоміра (якщо їх дві);

-        вид снаряда, тип підривника і його установку (якщо потрібно);

-        вид стрільби (якщо потрібно);

-        витрату снарядів на гармату-установку та порядок ведення вогню або витрату сна­рядів на гармату в серіях швидкого (методичного) вогню;

-        виконавчу команду.

Приклад. „Вишня". Стій. Ціль 25-а, мінометний взвод. Батарейний: 48-25, 2200, мі­нус 0-12. 150 на 150. По З снаряди. Швидкий вогонь".

Командир батареї під час виконання вогневого завдання батареєю самостійно без при­стрілювання (установки визначаються на КСП) в команді вказує:

-        позивний вогневої позиції;

-        попередню команду „Стій";

-        номер і характер цілі;

-        вид снаряда, тип підривника і його установку (якщо потрібно);

-        заряд (балістичний варіант снаряда або міни);

-        шкалу прицілу (якщо потрібно);

-        установку прицілу і дистанційного підривника (трубки);

-         стрибок прицілу (трубки);установку рівня;

-         доворот на ціль від основного напрямку (репера, раніше пристріляної цілі);

-         кількість установок кутоміра;

-         інтервал віяла;

-         порядок ведення вогню;

-         виконавчу команду.

Приклад. „Псел". Стій. Ціль 101-а. Піхота. Осколково-фугасним. Підривник оско­лковий і фугасний. Заряд другий. Шкала тисячних. Приціл 210. Стрибок 8. Рівень 30­02. Основний напрямок правіше 0-40. Віяло 0-08. По 8 снарядів, швидкий вогонь".

Командир батареї під час виконання вогневого завдання батареєю самостійно з при­стрілюванням цілі (установки визначаються на вогневій позиції), в команді вказує:

-            позивний вогневої позиції;

-            попередню команду „Стій", якщо до виконання вогневого завдання залучається батарея, або „Стріляти такому-то взводу", „Стріляти такому-то";

-            номер і характер цілі;

-            координати і висоту (кут місця) цілі;

-            фронт цілі або інтервал віяла;

-            спосіб пристрілювання (за необхідності);

-            вид снаряда, тип підривника та його установку (якщо потрібно);

-            вид стрільби (якщо потрібно);

-            порядок ведення вогню і виконавчу команду.

Приклад. „Вишня". Стій. Ціль 52-а, установка ПТКР укрита. Батарейний: 47-38, 1870, плюс 0-08. Віяло зосереджене. Пристрілювання з далекоміром. Третій один сна­ряд. Зарядити".

Командир батареї під час виконання вогневого завдання батареєю самостійно з при­стрілюванням цілі (установки визначаються на командно-спостережному пункті), в команді зазначає:

-        позивний вогневої позиції;

-        попередню команду „Стій";

-        номер і характер цілі;

-        вид снаряда, тип підривника і його установку (якщо потрібно);

-        заряд (балістичний варіант снаряда або міни);

-        шкалу прицілу (якщо потрібно);

-        установку прицілу і дистанційного підривника (трубки);

-        установку рівня;

-        доворот на ціль від основного напрямку (репера, раніше пристріляної цілі);

-        інтервал віяла;

-        спосіб пристрілювання;

-        порядок ведення вогню;

-        виконавчу команду.

Приклад. „Вишня". Стій. Ціль 52-а. ПТКР. Осколково-фугасним. Заряд 3. Шкала тисячних. Приціл 240. Рівень 30-05. Основний напрямок стрільби лівіше 1-20. Віяло зо­середжене. Пристрілювання з далекоміром. Третьому один снаряд. Зарядити".

Після доповіді про готовність командир батареї командує: „Вогонь". Команду для стрільби на ураження (ст. 314) подають після закінчення пристрілювання; до цього відомості, вказані в команді на пристрілювання цілі, не повторюють. Приклад. „Батареї 3 снаряди. Швидкий вогонь".

Під час пристрілювання цілі на повітряних розривах або під час створення повітряного репера снарядами з дистанційним підривником (трубкою) після зазначення висоти цілі (ре­пера) командують: „Рівень більше 0-20".

Для виклику планового (підготовленого) вогню дають:

циркулярний позивний дивізіону (позивний залучених до виконання вогневих за­вдань підрозділів);

-        попередню команду „Стій";

-        сигнал виклику (якщо потрібно);

-        номер цілі (найменування рубежу загороджувального вогню, ПЗВ);

-        виконавчу команду.

Приклади.1 „Ворскла". Стій. Ціль 215-а. Вогонь". 2„Псел". Стій. НЗВ. „Береза-2". Зарядити". 3„Псел". Стій. РЗВ. „Тигр-1". Вогонь".

У період артилерійської підготовки атаки, отримавши сигнал старшого артилерійського командира (начальника), наприклад: „Сніг". Зарядити", командир (начальник штабу) диві­зіону командує; „Сула". Стій. „Сніг". Зарядити", а командир батареї: „Псел". Стій. „Сніг". Ціль 125-а. Зарядити", або „Псел". „Завірюха". Стій. „Сніг". Ціль 125-а. Заря­дити".

У період артилерійської підтримки атаки, отримавши сигнал старшого командира (на­чальника), наприклад: „Барс". Стій. „Лисиця". Вогонь", командир (начальник штабу) диві­зіону командує: „Псел". Стій. „Лисиця". Вогонь", а командир батареї: „Ворскла". Стій. „Лисиця". Ціль 123-я. Вогонь".

 

 

10.4 Контроль виконання вогневих завдань

 

Контроль виконання вогневих завдань передбачає: контроль готовності до виконання вогневих завдань; контроль стрільби на ураження. Контроль готовності до виконання вогне­вих завдань складається:

-        з перевірки знань підлеглими вогневих завдань і порядку їх виконання;

-        з перевірки правильності визначення установок для стрільби на ураження і призна­чення способу обстрілу цілі.

Контроль стрільби на ураження складається:

-        з контролю своєчасного відкриття (перенесення, припинення) вогню і закінчення стрільби по цілі;

-        з коректування вогню під час стрільби на ураження;

-        з контролю витрати призначеної кількості снарядів;

-        з визначення результатів стрільби на ураження.

Перевірку знань підлеглими вогневих завдань і порядку їх виконання здійснюють, як правило, під час виїзду командира (начальника штабу) дивізіону та командирів батарей у підрозділи або контролем правильності прийому команд (розпоряджень), які передаються.

Для контролю вирахуваних установок по цілі, визначених за допомогою приладів, ста­рші офіцери батарей після готовності установок доповідають на пункт управління вогнем дивізіону установки по центру цілі, наприклад: „Вишня". Ціль 121-а. Шкала тисячних. Приціл 248. Підривник 120. Рівень 30-07. Основний напрямок стрільби правіше 0-93".

Начальник штабу дивізіону підтверджує правильність установок або дає вказівки для їх перевірки. Коли необхідно, командують установки, визначені на пункті управління вогнем, наприклад: „Вишня". Ціль 121-а. Прийняти установки. Приціл 258. Підривник 125. Рі­вень 30-07. Основний напрямок стрільби правіше 0-82".

Контроль своєчасності підготовки, відкриття (перенесення) вогню та закінчення стріль­би по цілі, а також витрати снарядів здійснюється на основі доповідей.

Командири підрозділів під час виконання вогневих завдань доповідають:

-        про виконання одержаних команд, наприклад: „Ворскла" по цілі 210-й готова"; „Дніпро" по сигналу „Сніг готовий"; „Сула" по „Марс-5" готова";

-        про відкриття (перенесення) вогню, наприклад: „Буг" по цілі 121-й вогонь від­крив";

про закінчення стрільби та витрату снарядів, наприклад: „Ворскла" по цілі 121-йстрільбу закінчив. Витрата 108".

Під час артилерійської підготовки і підтримки атаки командир (начальник штабу) диві­зіону доповідає:

-        про відкриття (перенесення) вогню, наприклад: „Ворскла" по сигналу „Сніг" во­гонь відкрила" або „Дніпро" по „Рись" вогонь відкрив";

-        про закінчення стрільби, наприклад: „Дніпро" по сигналу „Сніг" стрільбу закін­чив" або „Дніпро" по „Рись" стрільбу закінчив".

Про витрату снарядів за період артилерійської підготовки та артилерійської підтримки атаки доповідають після закінчення артилерійської підтримки атаки.

Під час коректування вогню командир (начальник штабу) дивізіону і командир батареї командують:

-        коректуру дальності в метрах, наприклад: „Дальність менше 200" - або в поділках прицілу, наприклад, „Приціл менше 3";

-        коректуру напрямку в поділках кутоміра, наприклад, „Лівіше 0-15";

-        коректуру висоти розривів у поділках рівня або в поділках підривника (трубки), на­приклад: „Рівень менше 0-02" або „Трубка більше 1".

Замість коректури у команді можуть бути вказані відхилення розривів (центра групи розривів) від цілі або їх полярні координати, наприклад: „Розрив. Вправо 30. Недоліт 200" або „Батарейний: по розриву 43-40, 1850, повітряний плюс 0-20".

Для зміни віяла розривів командують, наприклад, „Розділити вогонь від третьої в 0-02".

 

Основною метою вивченя матеріалу даного розділу є вивчення організації управ­ління вогнем, під яким розуміють комплекс заходів, що проводяться командиром і штабом для забезпечення надійного функціонування системи управління артилерійсь­кими підрозділами (частинами). В розділі надається поняття змісту управління вогнем, вимоги до нього, розкритий порядок поставлення вогневих завдань та зміст контролю їх виконання. Знання цього матеріалу тими, що навчаються дозволить грамотно, впев­нено управляти підпорядкованами підрозділами під час підготовки і виконання вогне­вих завдань з високою ефективністю.

 

Сучасна концепція системи управління вогнем артилерійських підрозділів армії 21 сто­ліття передбачає наявність інформаційного стику з усіма приладами навігаційного забезпе­чення, балістичної, метеорологічної підготовки, системою сенсорів внутрішньої діагностики, засобами розвідки, інтеграції з засобами управління старшого начальника, відображення ін­формації на дисплеях командира і механіка-водія та її документування

 

 

Питання для повторення та самоконтролю

1  Дати визначення: вимоги до управління вогнем.

2  Перелічити питання, які з'ясовує командир, оцінюючи умови виконання вогневого завдання.

3  Порядок призначення витрати снарядів. Навести приклади визначення витрати сна­рядів по різних цілях.

4  Навести приклади способів цілевказівок

5  Навести приклади щодо постановки вогневих завдань командиром батареї.

6  Приклади подачі команд на ураження цілей.

7  Неодбхідність контролю готовності до виконання вогневих завдань.

За яких умов проводиться контроль стрільби на ураження?РОЗДІЛ 11

 

СТРІЛЬБА І УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ УНОЧІ

 

11.1 Особливості бойових дій вночі. Підготовка спостережених пунктів, вогневих позицій, організація розвідки та визначення установок для стрільби

 

Під час бойових дій вночі артилерійські підрозділи, крім вогневих завдань ураження цілей, виконують завдання:

-        освітлення місцевості;

-        створення світлових орієнтирів;

-        осліплення КСП, вогневих засобів противника.

Під час підготовки стрільби і управління вогнем уночі керуються вимогами ПС і УВ у повному обсязі, але якомога більше заходів проводять вдень. Додатково:

-        готують прилади нічного бачення;

-        нічні приціли;

-        засоби освітлення, світломаскування.

Для розвідки противника, пристрілювання цілей (R), коректування вогню застосову­ють: РЛС типу СНАР, АРК, ПЗР, прилади нічного спостереження. На вогневій позиції:

-        готують нічні точки наведення;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53 


Похожие статьи

В І Макеєв - Стрільба артилерії