В І Макеєв - Стрільба артилерії - страница 35

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53 

Ближній рубіж освітлення призначають на відстані, яка виключає можливість засвічу­вання ПНБ і нічних прицілів, виходячи з половини діаметра зони, яка освітлюється одним снарядом.

У раз необхідності наступні рубежі освітлення призначають з інтервалом 1000-1500 м.

Найвигідніше перевищення (Акн) розриву освітлювальним снарядом для забезпечення необхідної дальності дії ПНБ і нічних прицілів становить 3000 м.

Установки для стрільби освітлювальними снарядами визначають відповідно до вимог ПС і УВ, під час якого призначають заряд повний або близький до нього. Поправку на пере­вищення розриву (Л<р) визначають, як записано в ПС і УВ, для чого розраховують кут місця розриву освітлювального снаряда:

(h     -h )+(Ак кт)
є = ------------ вп>  у   н--- її, (11.13)

р 0,001ДЧТ

 

де кросв - висота рубежу освітлення в м;

квп   - висота вогневої позиції в м;

Акн - найвигідніше перевищення розриву снаряда в м;

Акт - табличне перевищення розриву снаряда в м.

Якщо освітлювання місцевості в районі цілі недостатнє (ціль погано спостерігається в ПНБ або нічні приціли), висоту розриву освітлювального снаряда знижують на 500 м.

 

Таким чином, можна зробити висновок за змістом матеріалу цього розділу. В су­часних умовах ведення бойових дій вночі значно підвищуються можливості артилерії. Цьому сприяє сучасний розвиток засобів артилерійської розвідки, приладів, засобів освітлення місцевості. В розділі висвітлені додаткові завдання артилерії під час ведення бойових дій вночі, розкриті питання періодичного та безперервного освітлення місцево­сті. Знання навчального матеріалу щодо освітлення місцевості і цілей, створення світ­лових орієнтирів і створів, осліпленя спостережних пунктів і вогневих засобів против­ника буде сприяти всебічній підготовленості командирів наземної артилерії.

 

 

 

Питання для повторення та самоконтролю

1  Додаткові завдання артилерії під час ведення бойових дій вночі.

2  Періодичне освітлення.

3  Безперервне освітлення.

4  Порядок визначення кількості гармат для освітлення рубежу (району).

5  Ознака найвигіднішого перевищення розриву під час стрільби освітлювальними снаряда­ми.

6  Освітлювальні орієнтири, їх призначення.

7  Світлові створи, їх призначення.

Визначити коректуру рівня під час стрільби освітлювальними снарядами, якщо Дт =8200, ггор = 5 с. Відповідь: АРв = +0-12.РОЗДІЛ 12

СТРІЛЬБА ПРЯМОЮ НАВОДКОЮ 12.1 Призначення стрільби прямою наводкою. Суть дальності прямого пострілу

Стрільба прямою наводкою забезпечує найбільш швидке виконання вогневих завдань з найменшою витратою боєприпасів [1,3].

Завданням стрільби прямою наводкою залежно від характеру цілі, її важливості та умов обстановки є знищення, руйнування або подавлення.

Під час стрільби прямою наводкою броньовані цілі та відкрито розташовану живу силу і вогневі засоби, як правило, знищують, а довгочасні фортифікаційні споруди - руйнують.

Наведення гармат у горизонтальній та вертикальних площинах, яке здійснюється без­посереднім наведенням на ціль, називають прямою наводкою. Пряма наводка виконується гарматами (БМ РА) під час стрільби з відкритих вогневих позицій.

Перед артилерійськими гарматами, які виконують стрільбу прямою наводкою, ставить­ся завдання на:

-          знищення атакуючих танків, БМП, БТР;

-          знищення ПУ ПТРК та інших вогневих засобів;

-          руйнування довгочасних споруд, польових, оборонних споруд, мостів та інше;

-          знищення надводних цілей;

-          ураження живої сили та вогневих засобів, розташованої відкрито та укритих у різ­них спорудах.

Дальність прямого пострілу (ДПП) - найбільша дальність стрільби, під час якої траєк­торія снаряду на всій протяжності не піднімається вище цілі (рис.12.1). ДПП залежить від висоти цілі крутизни траєкторії, яка, у свою чергу, залежить від початкової швидкості снаря­да.

Наприклад. 100-мм протитанкова гармата Т-12 ( МТ-12). Стрільба кумулятивним снарядом. Початкова швидкість V0 = 1075 м / с. Дальність прямого пострілу:

-         1170 м, якщо висота цілі 2,0 м;

-         1280 м, якщо висота цілі 2,5 м;

-         1400 м, якщо висота цілі 3,0 м.

ДПП указують у ТС для кожного заряду залежно від висоти цілі.

З рисунка 13.1 видно, що дальність прямого пострілу не залежить від нахилу місцево­сті. Вона визначається тільки перевищенням траєкторії над лінією цілі.

Для ураження броньованих цілей призначають кумулятивний, підкаліберний або бро­небійний снаряд, а за їх відсутності - осколково-фугасний снаряд з ударним підривником з установкою на фугасну дію, або бетонобійний снаряд з ударним підривником з установкою на сповільнену дію.

Для зруйнування довгочасних фортифікаційних споруд застосовують бетонобійний снаряд з установкою підривника на сповільнену дію або застосовують осколково - фугасний снаряд з установкою підривника на фугасну дію. Для перших пострілів до влучення в ціль або до отримання розриву безпосередньо біля цілі призначають установку підривника на осколкову або фугасну дію.

Для ураження відкрито розташованої живої сили і вогневих засобів застосовують осколково - фугасний (з ударним підривником) снаряд з установкою підривника на сповіль­нену дію для отримання рикошетів, а коли рикошетна стрільба неможлива - на осколкову дію або снаряд з дистанційним підривником (трубкою); якщо жива сила та вогневі засоби розташовані у кам'яних та цегляних спорудах, застосовують осколково-фугасний (з ударнимпідривником ) снаряд з установкою підривника на фугасну або сповільнену дію.


В усіх випадках стрільбу ведуть на найбільшому або ближчому до нього заряді.

12.2 Підготовка стрільби і управління вогнем прямою наводкою. Визначення установок для стрільби. Вибір точки прицілювання.

Порядок ураження цілей

 

Підготовка стрільби та управління вогнем проводиться у цілях постійного підтриму­вання артилерійських підрозділів у стані постійної готовності та найбільш ефективному ви­конанню вогневих завдань.

Вона передбачає:

-        розвідку та визначення танконебезпечних напрямків; вибір орієнтирів та визначен­ня дальностей до них, складання карточки вогню гармати (додаток 13);

вибір та підготовку вогневих позицій, призначення смуг вогню (секторів обстрілу), рубежів відкриття вогню; складання схеми протитанкового вогню батареї (взводу) (додаток 14) для кожного вогневого рубежу, складання схеми вогню батареї прямою наводкою (дода­ток 15), складання схеми безпосередньої охорони та самооборони вогневих взводів на пози­ції (додаток 16);

-        технічну підготовку гармат, приладів та боєприпасів;

-        визначення та облік поправок на відхилення умов стрільби від табличних та визна­чення установок для стрільби;

-        організацію стрільби та управління вогнем.

Під час стрільби прямою наводкою з гармат під установками для стрільби розуміють установку прицілу, поправку напрямку, яка вводиться за шкалою бокових поправок у оптич­ний приціл чи кутомір панорами та точку прицілювання [16].

Під час визначання установок для стрільби керуються такими правилами.

Дальність до цілі визначають за допомогою приладів, по картці вогню гармати, по ка­рті або окомірно.

Вирахувану установку прицілу і поправку напрямку (кутомір) визначають з урахуван­ням поправок на відхилення умов стрільби від табличних.

Для визначення поправок використовують результати попередніх стрільб. Коли відсу­тні такі відомості, командир батареї (взводу) визначає і доводить до командирів гармат по­правки на відхилення умов стрільби від табличних. Коли немає часу або неможливо визна­чити умови стрільби, враховують поправки хоча б приблизно. У всіх випадках ураховують індивідуальні поправки гармати на відхилення ліній прицілювання.

Точку прицілювання вибирають у центрі цілі або в найбільш уразливій її частині.

Прицільну марку (перетин панорами) під час стрільби по нерухомих цілях сполучають з точкою прицілювання, працюючи підйомним та поворотним механізмами в один бік, на­приклад, зліва направо або зверху вниз.

Відхилення снарядів від цілі за дальністю і напрямком визначають за місцем падіння снарядів, осколків ( хмарою розриву або вирвою), або за допомогою спостереження відхи­лення траси щодо цілі ( точки прицілювання).

Хмарку розриву спостерігають у момент її появи. Відхилення траси за напрямком і висотою виміряють на висоті цілі; приціл та наводка за висотою вважаються правильними, якщо траса проходить нижче верхнього краю і вище її основи.

 

Порядок пристрілювання та стрільби на ураження. Пристрілювання позначками по вирві (місцю падіння снарядів)

Пристрілювання нерухомої цілі ведуть поодинокими пострілами.

Гармату наводять у призначену точку прицілювання і перший постріл проводять на вирахуваних установках. Якщо відбулося влучення в ціль, для знищення (зруйнування) якої потрібно декілька влучень, продовжують стрільбу на тих самих установках або змінюють точку прицілювання для обстрілу неураженої частини цілі. Стрільбу ведуть до виконання во­гневого завдання.

Отримавши промах, оцінюють відхилення розриву від цілі за дальністю в метрах та напрямку в поділках кутоміра, вводять в установку прицільних приладів коректури, які дорі­внюють отриманим відхиленням з протилежними знаками, і здійснюють наступний постріл.

За сприятливих умов (під час стрільби по цілях, розташованих на схилах, повернутих у бік гармати, а також у випадку значного перевищення вогневої позиції над ціллю) даль­ність та напрямок коректують позначками за вирвою (місцем падіння снарядів), для чого:

-        після пострілу відновлюють наводку-гармати;

-        механізмами кутів прицілювання (відбивачем панорами) та бокових поправок (ку­томіром панорами) сполучають прицільну марку (перетин панорами) з вирвою (місцем па­діння снаряда) ;

-        підйомним та поворотним механізмами гармати наводять прицільну марку (пере­тин панорами) в точку прицілювання та продовжують стрільбу.

Під час стрільби з оптичним прицілом ОП-4 виміряють за допомогою сітки прицілу відхилення вирви (місця падіння снаряда) від точки прицілювання за напрямком і висотою тазмінюють точку прицілювання на значення виміряних відхилень у бік, протилежний відхи­ленням вирви (снаряда).

У разі неможливості визначення відхилення розриву за дальністю в метрах (позначка­ми по вирві) оцінюють знак розриву і змінюють приціл у бік цілі на значення, що дорівнює 100 м. Так діють до влучення в ціль або отримання спостереження протилежного знака. Отримавши протилежний знак, змінюють приціл у бік цілі на значення, що дорівнює 50 м і продовжують стрільбу, запроваджуючи, якщо необхідно, коректури зміною точки прицілю­вання за висотою.

Коли є бокове відхилення, одночасно зі зміною установки прицілу, командують дово-рот у бік цілі або змінюють точку прицілювання на значення отриманого відхилення.

Якщо бокове відхилення (траси) від цілі не виміряне, то командують доворот 0-02 у бік цілі або змінюють точку прицілювання за напрямком на половину фігури цілі.

Якщо під час пристрілювання визначено відхилення розриву від цілі за дальністю в метрах або можливе відмічання за вирвою (місцем падіння снарядів), діють відповідно до положень, що викладені вище.

Щоб помилки визначення коректури були незначними, відхилення розривів від цілі повинні вимірятися безпосередньо від гармати (не далі 10 м).

Під час постановки вогневого завдання цілевказання здійснюється від орієнтирів та місцевих предметів. Цілевказання повинне бути чітким, коротким, зрозумілим та забезпечу­вати приймаючому швидкий пошук цілі на місцевості.

Під час передачі цілевказання від орієнтирів чи місцевих предметів вказують номер орієнтира та положення цілі щодо цього орієнтира для місця розташування приймаючого ці-левказання.

Наприклад. „Третій, орієнтир другий, вліво 20, два танки. Знищити".

Приймаючий цілевказання повинен вжити всіх заходів для швидкого пошуку цілі на місцевості.

З' ясувавши розташування цілі, він відшукує її за характерними ознаками та доповідає: „Ціль бачу", якщо ціль не видно або він не з'ясував її характер та місце розташування: „Ціль не бачу".

Цілевказання може здійснюватися наведенням приладу на ціль.

 

 

12.3 Ураження рухомих броньованих наземних цілей. Стрільба по рухомих цілях на дальності прямого пострілу і менше. Визначення напрямку руху цілі, врахування бокового переміщення. Зміст і правила подачі команд

 

Стрільба по рухомих броньованих цілях на дальності прямого пострілу складніша від стрільби по нерухомих цілях; стан цілі безперервно змінюється, як під час визначення уста­новок, так і під час стрільби. Окрім визначення дальності до цілі, необхідно визначити швид­кість та напрямок руху цілі. Це завдання вирішується у малий час, що висуває особливі ви­моги до швидкості та точності наводки. Найбільш ефективними гарматами для стрільби по рухомих цілях є гармати, які мають бронебійні та кумулятивні снаряди та велику початкову швидкість. Умови бою потребують, щоб залежно від обставин кожна артилерійська гармата була готова до стрільби прямою наводкою, в тому числі й по танках.

Надійна поразка рухомих цілей досягається на дальності прямого пострілу та на даль­ності, меншій за дальністю прямого пострілу.

По цілях однієї висоти у гармат дальність прямого пострілу більша, ніж у гаубиць. У більшої частини гармат дальність прямого пострілу дорівнює 1000-2000 м, а у гаубиць дальність прямого пострілу - 400-800 м.

Рух цілі залежно від курсового кута (кута між напрямком руху цілі та напрямком на га­рмату) може бути фронтальним, напівфронтальним (напівфланговим) або фланговим, він ви­значається за співвідношенням видимих розмірів цілі (рис. 12.2).
Стрільбу по рухомих цілях з підготовлених вогневих позицій починають, як правило, з виходом цілей на рубіж відкриття вогню. Установку прицілу призначають за вирахуваною дальністю до цього рубежу. Вирахувану поправку напрямку складають з поправкою на боко­ве переміщення цілі та вводять у шкалу бокових поправок оптичного прицілу (кутомір пано­рами). За точку прицілювання беруть середину цілі.

Під час стрільби з оптичним прицілом типу ОП-4 прицільну марку виносять від сере­дини цілі на значення, що дорівнює сумі вирахуваної поправки напрямку та поправки на бо­кове переміщення цілі.

Поправку на бокове переміщення цілі визначають за допомогою прицілу (панорами), вимірюючи бокове переміщення цілі в поділках кутоміра за час польоту снаряда (рис. 12.3). Якщо неможливо це зробити, то поправку напрямку під час напівфронтального і флангового руху цілі беруть 0-05 для гармат та 0-07 - для гаубиць.

Стрільбу ведуть поодинокими пострілами з максимальним темпом до знищення цілі. Напрямок і дальність коректують після кожного пострілу за відхиленням точки падіння сна­ряда (траси).

Відхилення за напрямком і дальністю (висотою) вимірюють щодо середини цілі. Отримавши відхилення снаряда за напрямком, вводять коректуру в шкалу бокових по­
правок (кутомір панорами), не змінюючи точки прицілювання (рис. 12.4), а під час стрільби з оптичним прицілом типу ОП-4 змінюють точку прицілювання на величину отриманого від­хилення в бік, протилежний відхиленню.

а)                                            б) в)

 

 

 

 

 

 

Якщо бокове відхилення траси снаряда від цілі не виміряне, то командують доворот на 0-02 в бік цілі або змінюють точку прицілювання за напрямком на половину фігури цілі.

Отримавши недоліт під час руху цілі на гармату або переліт під час руху цілі від гарма­ти, установку прицілу не змінюють.

Отримавши переліт (недоліт) під час руху цілі на гармату (від гармати), а також переліт або недоліт під час флангового руху цілі, установку прицілу змінюють на 200 м у бік цілі.

Якщо рубіж відкриття вогню не призначався, стрільбу на дальність, більшу дальності прямого пострілу, починають на установці прицілу, яка відповідає вирахуваній дальності по цілі.

Наведення за напрямком здійснюють відповідно до рекомендацій ПС і УВ. Ведуть стрільбу та визначають коректури дальності й напрямку відповідно до рекомен­дацій ПС і УВ.

Стрільбу на дальностях прямого пострілу і менше в усіх випадках ведуть на постійній установці прицілу, яка відповідає дальності прямого пострілу, зменшеній на 200 м (якщострільба ведеться із систем типу МТ-12 бронебійними снарядами - 300 м). За точку приці­лювання беруть середину цілі.

а)

Напівфронтальне



Наведення за напрямком здійснюють відповідно до рекомендацій, наданих вище. До­зволяється враховувати бокове переміщення цілі винесенням точки прицілювання в бік руху цілі у фігурах цілі (рис. 12.5).

Дальність коректують зміною точки прицілювання за висотою. Отримавши недоліт, якщо ціль рухається на гармату, або переліт, якщо ціль рухається від гармати, точку приці­лювання не змінюють. Отримавши недоліт (переліт), якщо ціль рухається на гармату (від га­рмати), змінюють точку прицілювання за висотою на половину висоти цілі.

На дальностях стрільби, менших половини дальності прямого пострілу, коректуру вво­дять з розрахунком отримати влучення в уразливе місце цілі.

 

Зміст і правила подачі команд Під час виконання вогневого завдання гарматою командують:

1  „Ціль така-то.... (танк, піхота, БТР).

2  „Бронебійним (кумулятивним, підкаліберним).

3  „Підривник такий-то".

4  „Заряд" ( для гармат, які мають перемінний заряд).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53 


Похожие статьи

В І Макеєв - Стрільба артилерії