В І Макеєв - Стрільба артилерії - страница 36

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53 

5  „Шкала"(якщо потрібно).

6  „Приціл 00".„Наводити туди-то (наводити у передній зріз)", „Правіше (лівіше 0-00)", „Упередження півфігури".

7  „Один снаряд" (або інший порядок).

8  „Вогонь".

Під час стрільби з прицілами панорамного типу, крім того, командують (після шостої команди):

7  „Відбивач нуль".

8  „Кутомір 30-00" (або інша установка, коли ціль рухається ).

9  „Рівень 30-00".

Для зміни дальності стрільби зміною установки прицілу командують: „Приціл більше (менше) стільки-то" або „Приціл 00". Для зміни дальності стрільби зміною точки прицілювання командують: „Наводити вище (нижче)" або „Відбивач вверх (вниз) стільки-то". Для зміни напрямку стрільби командують: „Лівіше (правіше) 0-00", „Упередження пів фігури (фігура)" або „Наводити туди-то".

 

 

 

12.4 Особливості стрільби прямою наводкою по рухомих цілях на дальності, більшій за дальністю прямого пострілу

 

Стрільба прямою наводкою на дальність, більшу за дальність прямого пострілу, має ряд особливостей [3].

По-перше, під час стрільби на такі дальності значно збільшується час польоту снаря­да, що ускладнює визначення і врахування поправок на бокове переміщення.

По-друге, збільшення дальності веде до збільшення помилок у визначенні вирахува­них установок і до збільшення розсіювання. Ймовірність влучення в ціль в цих умовах зме­ншується приблизно на 20-25%, що, веде, у свою чергу, до збільшення витрати снарядів. То­му є необхідність залучення до стрільби прямою наводкою на дальності більше дальності прямого пострілу гармат калібру 100 мм і більше.

По-третє, під час стрільби на дальність, що перевищує дальність прямого пострілу, значно зменшуються кінцева швидкість снаряда та кут зустрічі снаряда з бронею танка. Та­ким чином, здатність бронебійних і підкаліберних снарядів також зменшується (наприклад, снарядів малих калібрів на 30-40%).

Величину бокового переміщення визначають у поділках кутоміра як суму бокового переміщення цілі за час польоту і сумарної поправки напрямку на умови стрільби.

Бокове переміщення цілі вимірюють, як правило, за допомогою спеціально виставле­ної бусолі або за допомогою оптичного прицілу (панорами).

Для визначення бокового переміщення за командою командира взводу гармату наво­дять в передній зріз цілі і за допомогою шкали бокових поправок прицілу (ОП-4) утримують прицільну марку в початковій точці прицілювання протягом польотного часу снаряда. Польотний час снаряда вимірюють секундоміром.

Виміряне переміщення цілі за політний час снаряда в поділках кутоміра змінюють на величину сумарної поправки напрямку на умови стрільби й отримують бокове переміщення.

Отримане бокове переміщення враховують або за шкалою бокових поправок (приціл ОП-4), або винесенням вершини прицільної марки від переднього зрізу цілі по ходу руху на величину поправки.

Під час стрільби напрямок коректують за тими самими правилами, що і під час стрі­льби на дальності прямого пострілу. Під час отримання бокового відхилення вводять корек­туру або за шкалою бокових поправок, або зміною установки кутоміра панорами.

Необхідно зауважити, що коректуру дальності зміною точки прицілювання під час стрільби по цілях на дальності, більші за дальності прямого пострілу, не застосовують, томущо фігура цілі по висоті не перевищує однієї поділки кутоміра і, практично, зміну точки прицілювання виконати не можливо.

Знання курсового кута необхідне для правильного вибору точки прицілювання для кож­ного пострілу.

Швидкість руху цілі визначають, як правило, приблизно. В окремих випадках швид­кість може бути визначена розрахунком за лінійним переміщенням цілі за деякий проміжок часу. Якщо в деякий момент рухома ціль знаходилася в точці Ц1, то за час, необхідний на визнвчення установок і проведення пострілу( робочий час), ціль переміститься в точку Ц, а за час польоту снаряда (1:с) - в точку Цу (рис. 12.6).

Для того щоб влучити в ціль, вирахувані установки потрібно визначати не по точці Ц1 або Ц, де ціль знаходилася в момент виявлення і в момент пострілу, а по точці зустрічі сна­ряда з ціллю Цу. Час переміщення цілі із точки Ц, в якій вона знаходилася в момент пострілу, до точки Цу, в якій повинна бути зустріч снаряда з ціллю, називається упереджувальним ча­сом.

За упереджувальний час ціль пройде шляхd = v tc ,


(12.1)де v - швидкість цілі;

tc - упереджувальний час.

Переміщення цілі за упереджу вальний час може бути враховане за дальністю h і за на­прямком m.

 

 

Л

 

Рисунок 12.6 - Визначення величини переміщення цілі за упереджувальний час

 

Із рис.12.6 маємо:

-        переміщення за дальністю:

h = v tc cos q,                                                        (12.2)

-        бокове переміщення:

m = v tc sin q.     (12.3)Під час стрільби по рухомих цілях необхідно враховувати тільки бокове переміщення цілі. Воно враховується або введенням поправки в кутомір, зберігаючи попередню точку прицілювання, або винесенням точки прицілювання вперед по ходу руху цілі. Величину бо­кового упередження виражають у розмірах цілі, тобто у „фігурах" цілі.

 

Визначення напрямку руху цілі. Курсовий кут. Переміщення цілі за політний час снаряда. Врахування бокового переміщення. Зміна точки прицілювання

Рух цілі залежно від курсового кута (кута між напрямком руху цілі та напрямком на гармату) може бути фронтальним, обличним або фланговим і визначається за співвідно­шенням довжини та ширини цілі (рис .12.2).

Визначення напрямку руху цілі за співвідношенням її довжини (Дов) і ширини (Ш).

Оскільки курсовий кут руху цілі практично визначити неможливо, то напрямок руху цілі рекомендується визначати окомірно, за співвідношенням її видимих розмірів довжини та ширини.

Курсовий кут

Значення курсового кута необхідно для правильного вибору точки прицілювання для кожного пострілу. Швидкість руху цілі визначають, як правило, окомірно. В окремих випад­ках швидкість може бути визначена розрахунком за лінійним переміщенням цілі за визначе­ний час.

Легко побачити, що за політний час снаряда 1-1,5 с навіть під час фронтального руху цілі зі швидкістю 40 км/год, переміщення цілі за дальністю буде менше 25 м. В той же час його розрахунок у ході стрільби буде важкий та супроводжується значними помилками, оскільки серединна помилка у визначені дальності дорівнює 50-100 м. За всіма цими заува­женнями, переміщення за дальністю враховувати не рекомендується.

Поправку напрямку на рух цілі вводять за шкалою бокових поправок оптичного-прицілу (кутоміра панорами).

А у прицілі ОП-4 є спеціальна шкала бокових поправок.

Виходячи з цього, в ПС і УВ записано: „Поправку на бокове переміщення цілі визна­чають за допомогою прицілу /панорами/, вимірюючи бокове переміщення цілі в поділках ку­томіра за час польоту снаряда. Якщо неможливо це зробити, то поправку напрямку під час обличного і флангового руху цілі приймають рівною 0-05 для гармат та 0-07 - для гау­биць".

Величину бокового переміщення цілі за політний час снаряда визначають за допомо­гою оптичного прицілу чи панорами. Для цього навідник супроводжує ціль поворотним ме­ханізмом гармати до команди „Стій", яку подає командир гармати.

Після цієї команди продовжує супроводжувати ціль, але не поворотним механізмом гармати, а механізмом бокових поправок ОП чи панорамою. Супроводжують до наступної команди „Стій", яку подає командир гармати через 3 чи 5 с. Після цього навідник знімає відлік зі шкали бокових поправок оптичного прицілу чи з панорами та доповідає командиру гармати. Отриманий результат ділять на 3 чи 5 (3 чи 5 - це час спостереження), тобто отри­мують величину бокової поправки за одну секунду або перемножують на час польоту снаря­да.

 

Коректування дальності та напрямку. Порядок стрільби. Правила подачі команд на відкриття вогню

Стрільбу по рухомих цілях з підготовлених вогневих позицій на дальностях, більших за ДПП, починають, як правило, з виходом її на рубіж відкриття вогню. Установку прицілу призначають за вирахуваною дальністю до цього рубежу. Вирахувану поправку напрямку додають до поправки на бокове переміщення цілі та вводять у шкалу бокових поправок оп­тичного прицілу (кутомір панорами). За точку прицілювання беруть середину цілі.

Стрільбу ведуть поодинокими пострілами з максимальним темпом до знищення цілі.Напрямок і дальність коректують після кожного пострілу, за відхиленням точок падіння сна­ряда (траси).

Відхилення за напрямком і дальністю (висоти) міряють щодо середини цілі.

Отримавши відхилення снаряда за напрямком, вводять коректуру в шкалу бокових поправок (кутомір панорами), не змінюючи точки прицілювання, а під час стрільби з оптич­ним прицілом ОП-2 змінюють точку прицілювання на величину отриманого відхилення в бік, протилежний відхиленню.

Якщо бокове відхилення траси снаряда від цілі не виміряне, то командують доворот 0-02 бік цілі або змінюють точку прицілювання за напрямком на /половину фігури цілі.

Отримавши недоліт під час руху цілі на гармату або переліт під час руху цілі - від га­рмати, установку прицілу не змінюють.

Отримавши переліт / недоліт / під час руху цілі на гармату (від гармати), а також, пе­реліт або недоліт під час флангового руху цілі, установку прицілу зменшують на 200 м у бік цілі.

Стрільбу на дальностях прямого пострілу та менше в усіх випадках ведуть на по­стійній установці прицілу, яка відповідає дальності прямого пострілу, зменшеній на 200 м (якщо стрільба ведеться із систем типу Т-І2 бронебійними снарядами - 300 м). За точ­ку прицілювання беруть середину цілі.

Наведення за напрямком здійснюють відповідно до рекомендацій ПС і УВ. Дозволя­ється враховувати бокове переміщення цілі винесенням точки прицілювання в бік руху цілі у фігурах цілі.

Стрільбу ведуть за загальними правилами, коректури дальності і напрямку визнача­ють відповідно до вимог ПС іУВ.

Дальність коректують зміною точки прицілювання за висотою (якщо швидкість ру­ху цілі до 20 км). Отримавши переліт (недоліт) під час руху цілі на гармату (від гармати), а також переліт або недоліт під час флангового руху цілі, точку прицілювання не змінюють. Отримавши недоліт (переліт), якщо ціль рухається від гармати (на гармату), змінюють точку прицілювання за висотою на половину висоти цілі. (Коректування дальності зміною точки прицілювання по висоті доцільно застосовувати під час стрільби на малих дальностях).

На дальностях стрільби, менших за половину дальності прямого пострілу, коректуру вводять з розрахунком отримати влучення у вразливе місце цілі. Приклад.

Командир взводу 122-мм Г Д-30 поставив завдання: ор. 3, П20. Танк рухається зліва направо. Знищити.

 

Розв'язання:

Розрахована сумарна поправка напрямку на умови стрільби Адсум, = - 0-02. На визна­чення бокового переміщення цілі часу не має.

Розраховуємо поправку на бокове переміщення: АЭ =+0-07 - 0-02 = +0-05. Командир гармати: знаходить ціль та визначає по картці вогню Д = 800м.

За ТС-------- Пр 6. Подає команду:

„Танк, ОФ, підрив. „Ф" Заряд П .

Пр 6, +0-05, наводити всередину. Вогонь!"

Спостереження: П2.

Команда: „ - 0-02. Вогонь!"

Спостереження: ціль.

Команда: „Стій. Обслуга в укриття."Ураження рухомих наземних та надводних цілей

Для ураження атакуючої піхоти на шляху її руху намічають рубежі, за якими плану­ється вести вогонь За цими рубежами готують вирахувані установки з урахуванням поправок на відхилення умов стрільби від табличних. Кожній гарматі намічають свою точку прицілю­вання, інтервал між точками прицілювання сусідніх гармат призначається не більше 50 м.

По можливості установки перевіряють 1-2 пострілами основної гармати снарядом з установкою на ударну дію і, якщо потрібно, вводять загальну коректуру для усіх гармат. З виходом цілей на намічений рубіж відкривають вогонь усіма гарматами одночасно. Стрільбу ведуть снарядами з ДП (ДТ) або ОФ під час установки підривника на „О" на 1 УП та 1 УК по одній точці прицілювання серіями швидкого вогню по 2-4 снаряди на гармату. Коректури вводять за результатами спостереження розривів у кожній серії вогню чи за командою ко­мандира батареї (взводу) під час виходу цілі з зони розривів.

З виходом цілі із зони вогню установку прицілу зменшують (збільшують) на 100-200 м, залежно від швидкості та напрямку руху, або змінюють точку прицілювання.

Під час підходу піхоти на 400-500 м до вогневої позиції її знищують снарядами з ДТ.

Вогонь відкривають на нульових установках прицілу (відбивача панорами). За точку прицілювання беруть верхній (дальній) зріз цілі. Вогонь ведуть серіями швидкого вогню по 2-4 снаряди на гармату.

Прямою наводкою можуть знищуватися надводні цілі: десантно-висаджувальні за­соби, катери, плаваючі танки, БМП, БТР. Ці цілі мають малі розміри, які виступають над во­дою, та пересуваються зі швидкістю 60 км/год та швидше.

Стрільбу по окремих рухомих надводних цілях на дальності до 1000 м ведуть гарма­тою за тими самими правилами, як і по наземних цілях.

За плаваючими танками, БТР та іншими бойовими машинами на дальності більше 1000-1500 м до стрільби залучають взвод (батарею). Для скорочення часу виконання вогне­вого завдання вогонь взводу зосереджують на найбільш загрозливій цілі чи по командирсь­кій машині. Вогонь ведуть залпами взводу (батареї). Точка прицілювання та установка приці­лу призначається одна для всього взводу. Дальність до цілі визначається за допомогою дале­коміра або РЛС.

Стрільбу прямою наводкою по окремій рухомій надводній цілі ведуть за прави­лами ураження рухомих наземних цілей з урахуванням таких особливостей:

-        точку прицілювання призначають усередині основи надводної частини цілі;

-        поправку на бокове переміщення цілі визначають за допомогою прицілу (панора­ми), вимірюючи бокове переміщення цілі у поділках кутоміра за політний час снаряда або з використанням раніше складених таблиць поправок на бокове переміщення цілі;

-        установку прицілу не змінюють під час стрільби на дальність прямого пострілу і менше, якщо висота вогневої позиції над рівнем моря не перевищує 10 м, а також під час не­дольоту (перельоту), якщо ціль рухається на гармату (від гармати );

-        установку прицілу змінюють на 100 м у бік руху цілі під час перельоту (недольо­ту), якщо ціль рухається на гармату (від гармати).

Для ураження плаваючих танків застосовують бронебійні та кумулятивні снаряди, а для ураження БТР та інших легкоброньованих цілей, а також десантно - висаджувальних за­собів, катерів, переправних засобів застосовують ОФ снаряди з установкою ва „О" та „Сп" дію (для отримання рикошетів).

 

1  Матеріал розділу містить: призначення стрільби прямою наводкою, підготовку стрільби і управління вогнем прямою наводкою, порядок ураженя нерухомих і рухомих цілей. В розділі підкреслюється, що стрільба прямою наводкою забезпечує високу ефек­тивність вогню по цілях з найменшою витратою снарядів. Знання матеріалу, що стосу­ється стрільби прямою наводкою, має важливе значення для спеціалістів наземної ар­тилерії.Сутність стрільби прямою наводкою.

2  Дайте візначення: дальності прямого пострілу.

3  Порядок пристрілювання та стрільби на ураження.

4  Порядок визначення курсових кутів рухомих наземних цілей.

5  Зміст і правила подачі команд. Навести приклади подачі команд.

Стрільба прямою наводкою на дальність, більшу за дальність прямого пострілу.РОЗДІЛ 13

 

ТРЕНУВАННЯ ПРИ СТРІЛЬБІ І УПРАВЛІННЯ ВОГНМ

 

13.1 Підготовка і проведення тренувальних занять зі стрільби та упрівління вогнем

 

Тренувальні заняття зі стрільби та управління вогнем є одним з різновидів практичних занять. Вони проводяться з метою прищеплення практичних навичок військовослужбовцям у виконанні вогневих завдань і нормативів, передбачених Курсом підготовки артилерії, Програмою командирської підготовки офіцерів РВ і А Збройних Сил України, Керівництвом з організації та проведення занять по управлінню вогнем з підрозділами на імітаційних засобах та іншими документами, а також у виконанні функціональних обов'язків командирів і начальників при підготовці, веденні та управлінні вогнем артилерії.

На тренувальних заняттях відпрацьовуються питання організації і ведення розвідки, організації зв'язку, топогеодезичної прив'язки, метеорологічної, балістичної та технічної підготовки. Особлива увага приділяється плануванню, підготовці і веденню вогню, коректуванню стрільби на поразку й оцінюванню виконання вогневого завдання.

В залежності від змісту питань, які відпрацьовуються на тренуванні та ступеня підготовленості військовослужбовців тренування можуть проводитися на місцевості або гвинтівковому полігоні, а за окремими питаннями - і в класі.

Тренування на гвинтівковому полігоні, як правило, передують тренуванням на місцевості. На початковому етапі навчання тренувальні заняття з управління вогнем на гвинтівковому полігоні проводяться у вигляді групової вправи без застосування або з застосуванням засобів зв' язку та імітації. В залежності від теми, навчальної мети та часу на тренування залучається одна або кілька навчальних груп; при цьому функціональні обов' язки посадових осіб відпрацьовуються в одній, двох або трьох ланках організаційно-штатної структури артилерійського підрозділу (частини).

Тренувальні заняття на місцевості проводяться за широким комплексом завдань в умовах, наближених до реальних. До них залучаються підрозділи розвідки і зв'язку та вогневі підрозділи в скороченому складі.

Підготовка до тренування розпочинається з визначення (з' ясування) керівником початкових даних: теми, навчальної та виховної мети, часу, складу військовослужбовців, що залучаються до навчання, навчальниш питань, місця тренування, матеріального забезпечення, засобів імітації та зв' язку, а при проведенні тренівання на місцевості - складу підрозділів, що залучаються до тренування, витрати моторесурсів і т. ін.

Керівник тренування з числа військовослужбовців, що залучаються до тренування, призначає свого заступника, помічників з імітації, посередників при командирах (штабах) та склад контрольної групи. Він доводить до них початкові дані, конкретні завдання і визначає терміни відпрацювання документів щодо проведення тренувань. Відпрацьовуючи план тренувань, контрольний планшет, план імітації та схема цілей (мішеневої обстановки).

Напередодні тренування його керівник доводить до відома військовослужбовців тактичне завдання, в якому вказуються тактична обстановка, необхідні вихідні та довідкові дані, матеріально-технічне забезпечення, література для самостійного опрацювання, а також здійснює розподіл військовослужбовців за посадами. Обов' язковою для керівника повинна бути завчасна перевірка підготовленисті військовослужбовців до тренування. При необхідності слід надати їм допомогу.

Тренувальне заняття розпочинається у відповідності до тактичного завдання. Перед початком тренування посадові особи з числа військовослужбовців, що навчаються, доповідають керівнику про готовність до роботи. Керівник особисто або задопомогоюпомічника (заступника) та посередників, перевіряє готовність військовослужбовців і навчально-матеряальної бази до тренування. Після цього переходить до відпрацювання навчальних питань теми. У процесі заняття він зобов' язаний створювати складну та повчальну обстановку, її можуть доводити до учасників тренування також заступник, посередники особисто або задопомогою технічних засобів (гучномовного зв' язку, магнітофонного запису, імітації цілей).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53 


Похожие статьи

В І Макеєв - Стрільба артилерії