А В Бардась М В Бойченко А В Дудник - Менеджмент навчальний посібник - страница 12

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51 

Очевидно, що зазначені вище ознаки є наслідками глибинної та масштабної трансформації суспільства, яка триває вже близько 25 років; деякою мірою вони можуть бути позначені як «хвороби зростання». Водночас, сучасні керівники мають усвідомлювати необхідність зміни систем управління у відповідності до сучасних парадигмам менеджменту та постійно працювати над власним професійним удосконаленням, забезпечуючи розвиток співробітників та організації в цілому. Важливим з точки зору побудови сильних управлінських систем є формування спільної системи цінностей та дотримання формальних правил всіма учасниками організації - в першу чергу її керівниками.

Порушення керівниками правил організації, створення подвійної системи цінностей і неадекватна оцінка професійних якостей співробітників суперечить принципам, законам та закономірностям менеджменту, які будуть розглянуті у наступному розділі даного посібника, та загрожують занепадом і деградацією організаційної системи.

 

РЕЗЮМЕ

 

Історія формування управлінської думки у світі почалася трохи більше століття тому. Причиною виникнення менеджменту було прагнення з'ясувати причини успішності одних організацій та краху інших, а також забезпечити керівників (менеджерів) дієвими порадами щодо управління людьми.

Дослідники виділяють у розвитку менеджменту три школи та чотири підходи. Школі наукового управління ми завдячуємо створенням системи наукової організації праці, а класичній - поділом організації на функціональні сфери, визначенням загальних функцій менеджменту та принципів управління. Неокласична школа намагалася визначити неекономічні причини, які змушують людину працювати краще або гірше, а також досліджувала вплив зовнішніх та внутрішніх сил на формування поведінки працівників в організації. Представники кожної з перелічених шкіл намагалися знайти свій універсальний рецепт управління організацією. Практика довела неможливість такого узагальнення - надто різними є умови та характер діяльності різних фірм,  організацій,  установ.  Втім  запропоновані  рекомендації невтратили своєї актуальності та досі застосовуються менеджерами в управлінській діяльності.

Завершення Другої Світової війни надало потужний поштовх до формування нових ідей щодо побудови фірм та планування їхньої діяльності. Виникають кількісний та системний підходи, завдяки яким у менеджменті почали застосовуватися методи точних наук -математична статистика, оптимальне програмування, теорія імовірності та математичне прогнозування. Організації почали розглядатися як складні системи, що складаються з визначеного числа взаємодіючих елементів та змінюються під впливом факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. Намагання деталізувати внутрішнє середовище організації, визначити зони відповідальності керівників та характер використання виробничих ресурсів призвело до виникнення процесного підходу. Універсальним підходом можна вважати ситуаційний - згідно з ним менеджер має застосовувати усі існуючі підходи та концепції управління в залежності від конкретної ситуації в організації.

Стан розвитку менеджменту в Україні визначається тривалим впливом командно-адміністративної системи, домінуванням автократично-експлуатаційного стилю керівництва, низьким рівнем мотивування працівників в організаціях та існуванням архаїчних форм суспільних взаємин (непотизм, клановість). Ознаками діяльності більшості вітчизняних фірм є тінізація господарської діяльності, низька результативність, неефективність, низька конкурентоспроможність вироблених ними товарів та наданих послуг. Для подолання такого стану речей, який є характерною ознакою «олігархічно-люмпенської» моделі суспільного розвитку, керівники повинні розуміти сучасні парадигми менеджменту та дотримуватися їх у своїй діяльності.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1.    Дайте визначення поняттю «парадигма менеджменту». У чому полягають основні парадигми менеджменту?

2.    Назвіть   основний   внесок   школи   наукового   управління   у розвиток менеджменту.

3.    Для чого застосовуються календарні графіки (графіки Ганта)?

4.    Чим було зумовлено виникнення неокласичної школи менеджменту?

5.    Опишіть сфери досліджень школи людських відносин та школи поведінкових наук.

6.    Назвіть основний внесок адміністративної (класичної) школи у розвиток менеджменту?

7.    Назвіть загальні функції менеджменту та функціональні блоки, на які ділиться організація.

8.   Опишіть принципи управління Анрі Файоля.Дайте визначення поняттю «евристика».

9.   Дайте визначення поняттю «система». У чому полягає відмінність між відкритими та закритими системами?

10.Назвіть основні принципи системного підходу.

11.Опишіть сутність процесного підходу у менеджменті.

12.Дайте визначення поняттю «процес». Які групи процесів виділяють в організаціях?

13.У чому полягає методологія ситуаційного підходу до менеджменту?

14.Опишіть передумови зародження менеджменту в Україні.

15.Дайте визначення поняттю «наукова організація праці».

16.Дайте визначення поняттю «адміністративно-командна система».

17.Опишіть ознаки «олігархічно-люмпенської суспільної моделі.

18.Опишіть базові моделі управління підприємствами в Україні.

19.Якими є основні ознаки сучасної моделі менеджменту у нашій країні?

 

ТЕСТОВІ ЗАПИТАННЯ

1.     Позначте основні функції менеджменту:

а)  мотивування;

б) лідерство;

в) прогнозування;

г)  логістика.

2.     Який з видів діяльності керівника не є функцією менеджменту?

а)  управління виробництвом;

б)  організування;

в)  планування;

г)  контролювання.

3.     Відмітьте ті з відповідей, які співпадають з принципами менеджменту А.Файоля:

а)  де надаються повноваження - там виникає відповідальність;

б)  домінування короткострокових цілей над довгостроковими;

в)  підпорядкування суспільних інтересів особистим;

г)  максимізація прибутку компанії.

4.           Визначте, що з наведеного нижче відповідає внеску школи наукового управління у розвиток менеджменту:

а)  розробка стандартних методів виконання робочих завдань;

б)  необхідність позитивного ставлення керівництва до потреб працівників;

в)  ідентифікація та аналіз мотивів поведінки працівників та їх взаємодії з іншими
робітниками

г)  використання кількісних методів для прийняття управлінських рішень.

5.           До третього етапу розвитку менеджменту відноситься:

а)  неокласична школа;

б)  школа кількісних методів;

в)  школа наукового управління;

6.           г)          школа «людських відносин».Удосконалення системи управління - це пріоритетна сфера:

а)  класичної школи;

б)  школи наукового управління;

в)  школи кількісних методів;

г)  школи соціально-психологічних методів та поведінкових наук.

7.           Якої групи процесів не існує у сучасних організаціях:

а)  операції верхнього рівня декомпозиції;

б)  операції нижнього рівня декомпозиції;

в)  наскрізні процеси;

г)  процеси та підпроцеси окремих підрозділів.

 

КОНКРЕТНА СИТУАЦІЯ

На підприємстві з виготовлення меблів відбулася зміна керівництва. Новий директор організував роботу підприємства дотримуючись 14 принципам менеджменту за А. Файолем.

Кожен працівник відтепер отримав чіткі інструкції, що він повинен робити, тобто свою увагу і зусилля працівник повинен був затрачати на менше коло обов'язків, що дозволило краще справлятися зі своїми завданнями. Було розроблено нову політику оплати праці, щоб кожен отримував справедливу заробітну платню і знав за що і скільки він отримав. Чим відповідальніша робота у працівника, тим більше він отримав повноважень. Було визначено, що на підприємстві працювала занадто велика кількість керівників, задля покращення роботи підприємства, деяких з них перевели в інші установи. Було досягнуто певне співвідношення між централізацією та децентралізацією, яке відповідало розмірам та специфіці підприємства. Робітник повинен був виконувати розпорядження тільки свого безпосереднього керівника, причому в одного працівника міг бути тільки один керівник. Працівники не втручалися зі своїми пропозиціями, щоб не перешкоджати роботі керівника. Особливу роль приділили встановленню порядку на підприємстві, а саме кожен працівник отримав робоче місце і все необхідно для його роботи, щоб це виконати, керівники детально вивчали потреби кожного з працюючих. Якщо робітник або керівник дозволяли собі порушувати правила поведінки, спізнюватися, тощо, до них застосовувалися штрафні санкції. Правила діють для всіх. Кожен з працюючих розумів, що інтереси підприємства вищі за інтереси індивідуальні. Керівники зі своїми підлеглими іноді проводили позаробочий час разом, розвиваючи командний дух, їздили на природу, ходили до театру і таке інше.

На підприємстві кожен працівник тримався за своє місце, адже, відтепер, відчував свою значимість та справедливе до себе ставлення. Але все ж таки, новий директор щось упустив.

ЗАПИТАННЯ:

1)   Які принципи менеджменту за А.Файолем були використані? Назвіть їх.

2)   Який принцип новий директор не запровадив не підприємстві? Що передбачає цей принцип? Який вплив він має на роботу всього підприємства?

3)         На   вашу   думку,   чи   можна   ігнорувати   принципи менеджменту?
Прокоментуйте.
ТЕМА 3. ЗАКОНИ, ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА ПРИНЦИПИ

МЕНЕДЖМЕНТУ

Мета - ознайомити студентів з методологічними засадами менеджменту як науки.

Студенти мають вміти:

1.   Розуміти відмінності між законами та закономірностями, методами та методологією менеджменту.

2.   Коротко прокоментувати основні закони та закономірності менеджменту.

3.   Розуміти   сутність   принципів   менеджменту,   класифікувати принципи менеджменту та визначати взаємозв'язок між ними.

4.   Класифікувати функції менеджменту.

5.   Характеризувати методологічні та загальні функції менеджменту.

6.   Описати механізм реалізації спеціальних функцій менеджменту на засадах використання загальних.

7.   Описати зміст економічних, адміністративних та соціально-психологічних методів менеджменту.

 

3.1. Закони, закономірності та принципи менеджменту

Про що пишемо: Закони і закономірності менеджменту. Сутність, природа та роль принципів менеджменту в досягненні мети організації. Класифікація принципів менеджменту. Взаємозв'язок між принципами менеджменту.

 

Закони і закономірності менеджменту.

Керівники-детерміністи вважають, що всі події, які відбуваються навколо нас, є результатом дії певних законів - частина яких нам відома, а частина - ні, тому й розглядаються як випадковість. На відміну від цієї точки зору, деякі дослідники ведуть мову про можливість передбачення найрізноманітніших подій у нашому житті на основі «ефекту метелика», помах крильця якого може породжувати бурю на іншому кінці світу. Таким чином, дискусія стосовно можливості передбачення майбутніх станів системи є віддзеркаленням наших уявлень про керованість систем управління: наскільки наші дії здатні реально впливати на результативність та ефективність організацій та груп людей, які закономірності визначають розвиток організації та які закони повинні братися до уваги керівниками при плануванні управлінських дій.

Існування закону традиційно ототожнюється нами з впорядкованістю, структуруванням системи та з можливістю передбачення її майбутніх станів. Ми розуміємо під законами (грецьк. лат. lex) притаманні явищам реального світу тенденції зміни, руху та розвитку, які визначають загальні етапи і форми виникнення і самоорганізації систем, що розвиваються, у природі, суспільстві та духовній культурі людства. Таким чином, закон відображає зв'язок між предметами, складовими елементами окремого предмету, між властивостями речей, а також між властивостями всередині речі [18].Водночас впорядкованість не треба розуміти як статичність систем: основною запорукою розвитку різноманітних процесів, у тому числі й економічних, є саме нерівномірність їх стану. Оскільки менеджмент має справу з відкритими системами, тут проявляються такі самі закономірності. Водночас, будь-який закон, що регулює хід тих чи інших суспільних процесів, в ході застосування втрачає у своїй якості. Це є результатом неперервного розвитку та різноманіття видів взаємодії, зменшення віддачі від використання ресурсів та накопичення протиріч, які згодом призводять до необхідності перегляду механізму дії закону.

Як зазначають Пригожин І. та Стенгерс І. [43], однорідний стан системи призводить до втрати стійкості: намагання призвести відкриту систему до рівноважного стану закінчується кризою розвитку системи. Причиною цього є ізолювання системи від навколишнього світу, втрата можливості обміну ресурсами та збільшення непередбачуваності станів системи, припинення дії відомих нам детерміністських законів. Ілюстрацією такого порядку речей є парадокс, відомий як «Шрединґерів кіт»: тварина поміщена в уявному експерименті до контейнера з отруйною речовиною перебуває для стороннього спостерігача у невизначеному стані (для спостерігача кіт є водночас і «живий», і «мертвий») доти, доки хтось не відчинить контейнер й не визначить її реального стану [54]. Цей приклад, запропонований австрійським фізиком-теоретиком для пояснення принципів квантової механіки, дозволяє зрозуміти проблеми керівників при оцінці об'єкту управління та виборі коригуючих дій.

Відповідно до теорії систем, траєкторія їх розвитку характеризується черговою зміною стійких областей, де домінують детерміністські закони, та нестійких областей поблизу точок флуктуації (точок коливань і періодичного зміну стану систем), де перед системою відкривається можливість вибору варіантів майбутнього. Коли системи досягають у процесі свого розвитку точки вибору траєкторії розвитку (відомої нам як точка біфуркації) детерміністське описання стає непридатним. Більше того, саме наше уявлення організації як системи є ідеалізацією її стану - насправді взаємодії між її окремими елементами є менш впорядкованими і більшою мірою залежать від випадкових чинників, ніж керівники уявляють це, говорячи про «систему управління». Зокрема, здійснюючи реструктуризацію фірми, менеджер ніколи не може бути повністю впевнений у її успішності: на результативність трансформацій можуть вплинути умови внутрішнього середовища (небажання і спротив власників/співробітників) чи зовнішнього (зміна ринкової кон'юнктури). І лише обравши шляхрозвитку, система на деякий час знову повертається до стану, коли її стан можна досліджувати із використанням детерміністських законів.

Якщо вести мову про закони управління (закони менеджменту), то останні можна розуміти у широкому або вузькому сенсі. Існують закони функціонування (наприклад, закон всесвітнього тяжіння чи закон Ома, які описують важливий, необхідний зв'язок між явищами та речами у навколишньому світі) та закони розвитку (наприклад ті, що описують розвиток біологічних організмів чи складних систем). Закони розвитку і закони функціонування існують у єдності, постійно взаємодіючи і доповнюючи дію один одного: саме на підставі визначення механізму дії законів ми пізнаємо світ і формуємо картину нашого світосприйняття. Реалізація законів залежить від наявності необхідних умов - закони суспільно-історичного розвитку мають об'єктивний характер, хоча створюються і реалізуються людьми в процесі суспільної взаємодії.

Закони менеджменту, які є предметом нашого розгляду у даному розділі посібника, виступають основою створення і функціонування організації, мають об'єктивний характер і безпосередньо позначаються на діяльності людини в соціотехнічних системах. Специфіка менеджменту, що носить міждисциплінарний характер, пояснює дії окремих членів організації та організацій в цілому з точки зору законів економіки, теорії систем, соціології і психології. Таким чином, закони менеджменту відображають стійкі зв'язки у структурах (просторова взаємодія елементів) та у часі (взаємодія елементів у організаційних процесах). У роботі [66] наводиться перелік законів організації так, як це представлено у табл. 3.1.

На сьогодні у дослідників не існує спільної і узгодженої точки зору щодо законів і закономірностей менеджменту. Так, Р.Дафт [13] та П. Друкер, [16, 17] приділяючи значну увагу визначенням парадигм менеджменту і організаційного середовища, оминають увагою згадане вище питання, популярна у навчальному середовищі книга Мескона, Альберта та Хедоурі [37] не розглядає ці аспекти, зосереджуючись на класичних принципах управління Файоля, а підручник з менеджменту Робінса і Коултера [47] взагалі не досліджує закономірності менеджменту, розглядаючи закони ринкового середовища та організації систем. Можна з впевненістю говорити про те, що тенденція вивчення категорій в закону і закономірностей в управлінні детальніше розглядається роботах українських авторів, а також у російськомовних працях, виданих у нових пострадянських країнах. Тим не менше, як вже було зазначено нами вище, керівнику для забезпечення ефективності і результативності організації необхідно розуміти ті можливості і обмеження, які накладені законами об'єктивного світу.Розглядаючи управління з точки зору діалектики, як не тільки фізичний, але й розумовий процес, що базується на системі світосприйняття та спрямований на забезпечення розвитку керуючої і керованої систем, можна виділити три наступні закони, які описують взаємини між суспільними і природними явищами:

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51 


Похожие статьи

А В Бардась М В Бойченко А В Дудник - Менеджмент навчальний посібник