А В Бардась М В Бойченко А В Дудник - Менеджмент навчальний посібник - страница 14

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51 

5)     присвоєння кожному елементу системи значимої функції -
постійний аналіз діяльності організації дозволяє керівництву визначати
значення кожного елементу організаційної системи у кожний момент
часу: елементи, які не виконують значимих функцій мають бути
ліквідовані, а замість них можуть створюватися нові, відповідно до
існуючих потреб;

6)    визначення та забезпечення рівноваги між потребою компанії в ефективності та інтересами працівників як особистостей - керівництво організації повинно поєднувати інтереси виробництва з інтересами працівників: усвідомлення працівниками зв'язку між їх розвитком та розвитком компанії сприяє зростанню її конкурентоспроможності;

забезпечення рівноваги між «робити і бути», між ефективністю та кінцевим результатом - один з основних принципів управління та найскладніших: керівництво повинно враховувати економічні обмеження та значимість успішної реалізації мети: посередні цілі та цілінереальні однаковою мірою деструктивно впливають на членів організації.

Особливе місце займають принципи управління адміністративної школи, які розглядалися у розділі 2. Ці класичні принципи знаходять своє відображення у структурно-функціональних, загальних та корпоративних принципах управління, формуючи основу системи регламентуючих настанов, якими керуються керівники у своїй повсякденній діяльності.

 

3.2. Функції менеджменту

Про що пишемо: Поняття функцій менеджменту. Функції менеджменту як види управлінської діяльності. Особливості формування функцій менеджменту. Класифікація і характеристика функцій менеджменту. Методологічні і спеціальні функції менеджменту. Динамічний взаємозв'язок спеціальних і загальних функцій. Механізм реалізації спеціальних функцій менеджменту на засадах використання загальних.

 

Функції менеджменту - це види діяльності керівників, необхідні для управління організацією. В широкому розумінні менеджмент являє собою сукупність функцій, які описують дії керівників по відношенню до підлеглих їм працівників. Дослідники виділяють методологічні, загальні та спеціальні функції менеджменту.

Методологічні функції менеджменту відображають сутність менеджменту як науки і полягають у формуванні методології науки управління, виявленні причинно-наслідкових зв'язків між елементами організаційної системи та факторами середовища діяльності фірми, розробці інструментарію управлінських дій та створенні нових знань про управління організаціями. До числа методологічних функцій менеджменту належать наступні:

              Описова функція - це створення чи доповнення системи категорій і понять, які дозволяють систематизувати та контролювати процеси, пов'язані з організуванням і керівництвом. Прикладами таких понять можуть виступати цілі, завдання, організаційні ролі, організаційні структури, стилі керівництва, рішення, функції менеджменту, неформальні (формальні) групи, організаційний клімат тощо.

              Аналітична функція - полягає у встановленні причинно-наслідкових зв'язків в процесах організування та управління, що дозволяє краще зрозуміти сутність такого роду процесів в організаціях. Розуміння причинно-наслідкових зв'язків допомагає при аналізуванні теперішнього стану організації та у прогнозуванні необхідних змін. Прикладами дій керівників при реалізації аналітичної функції менеджменту є пошук відповіді на наступні запитання:

-    - у якому  напрямку  і  з  якою  метою  повинна змінюватися організаційна структура фірми?які існують передумови для децентралізації системи прийняття рішень у організації?

-    які структурні чинники сприяють впровадженню контролінгу на підприємстві?

-    які чинники впливають на ступінь організаційної формалізації?

 

              Аксіологічна функція - розробка, описання і систематизація критеріїв оцінки ефективності управлінських дій. Сформульовані у менеджменті критерії є основою для розробки більш детальних критеріїв оцінки в спеціалізованих дисциплінах. У менеджменті визначаються такі загальні критерії оцінки як «ефективність», «корисність», «економічність», «простота» і «функціональність», «точність» тощо. Перелічені вище критерії ефективності управлінських дій не розглядаються з точки зору їх моральних оцінок, значною мірою підґрунтям для них служить праксеологія (від грец. npdcjc, дія та грец. Аоуіа мова, вчення) - галузь досліджень про ефективність людської діяльності.

              /Нормативна функція - розробка і систематизація рекомендацій, інструкцій, настанов, розпоряджень і правил, які сприяють поліпшенню якості виконання робіт у організаціях. Нормативна функція зводиться до пошуку відповідей на наступні запитання:

 

-        що необхідно робити, аби система цілей фірми була чіткою та послідовною?

-        яких правил треба дотримуватися при дорученні задач?

-        якими є правила ефективного управління людьми?

-        як формалізувати процедури, що виконуються на підприємстві?

-        якими є принципи делегування повноважень?

-        як правильно мотивувати працівників?

-        якими є ознаки правильної будови організаційної структури фірми?

Варто пам'ятати, що нормативна функція менеджменту може визначати категорії та поняття у загальному вигляді, іншими словами, нормативна функція має справу з рекомендаціями та директивами, які спрямовані на забезпечення ефективного виконання організаційних завдань. Це означає, що рекомендації нормативної функції менеджменту можуть бути фаховими та залежати від осіб, яких це стосується, або від ситуаційних факторів. Частина розпоряджень у менеджменті мають антиномічний (тобто суперечливий) характер, отже вибір напряму дій залежить від конкретної управлінської ситуації (наприклад, централізувати чи децентралізувати систему прийняття рішень в організації? концентрувати чи диверсифікувати сферу діяльності фірми? збільшувати чи зменшувати ступінь формалізації організаційних процедур?).• Методична функція - полягає у розробці методів, які дозволяють ідентифікувати, аналізувати та удосконалювати управлінські процеси, проектувати та втілювати нові рішення. На відміну від нормативної функції, у якій ефективні управлінські дії визначаються у загальних рисах, методи і підходи адміністрування і управління, що описуються методичною функцією, є більш конкретними та специфічними, наближеними до сутності виконуваних робіт. Як приклад, тут можна згадати такі методичні концепції як «управління за цілями», «контроль за принципом виключення», «керівництво шляхом делегування повноважень» та інші конкретизовані підходи до управління організаціями, пов'язані з діагностуванням стану організації на основі аналізу компетенцій, структуруванням виробничих завдань, побудовою соціограмі, оцінкою організаційного клімату тощо.

На основі реалізації методологічних функцій менеджменту відбувається накопичення знань про об'єкти і суб'єкти управлінського процесу, про специфіку функціонування управлінських систем, виявляються закономірності створення і розвитку систем управління, формулюються принципи менеджменту.

Менеджмент не може розглядатися нами як автономна діяльність, спрямована сама на себе. Управляють (керують) завжди чимось. Цим «чимсь» є реальний сектор економіки та пов'язані з ним спеціальні (реальні, притаманні цьому секторові) функції [90]. Реальним сектором економіки називають сукупність галузей, що створюють матеріальні і нематеріальні товари і послуги, за виключенням фінансового сектору (фінансово-кредитних операцій і біржової торгівлі). По відношенню до цілей організації спеціальні функції часто мають різне значення: частина з них є вирішальними для досягнення результативності, а інші виконують допоміжну роль у цьому. Характер спеціальних функцій кожної організації визначається предметом її діяльності (це те, чим займається організація - наукова діяльність, виробництво товарів чи надання телекомунікаційних послуг) та розміром. Спеціальні функції можуть мати різний ступінь конкретизації та формують структуру реальної діяльності організації. Структура діяльності організації, в першу чергу, складається з таких робіт як адміністрування, логістика і постачання, виробництво продукції, надання послуг, управління активами фірми, дослідження і розробка нових видів продукції, маркетинг і продаж товарів, фінанси і бухгалтерський облік, управління персоналом, управління ризиками, енергетичний менеджмент тощо

[97].

В межах кожної із наведених вище функцій виділяють функції більш конкретні і деталізовані; при цьому для уникнення плутанини такі конкретні функції на різних рівнях управління можуть отримуватисимволічне позначення (наприклад, «1.1. Управління персоналом», «1.1.1 Підбір персоналу»). Конкретизація і впорядкування функцій менеджменту набули поширення протягом останніх двадцяти років, поряд із застосовуванням систем управління якістю та процесного підходу. Цілісні структури, що описують фактично виконувані керівниками види робіт (діяльності) у вигляді деталізованих та впорядкованих спеціальних функцій з різним ступенем конкретизації відомі у практиці управління як класифікатори функцій чи класифікатори завдань. Зв'язок між загальними і спеціальними функціями менеджменту (рис. 3.1).

До загальних функцій менеджменту відносять планування, організовування, мотивування та контролювання, оскільки ці види діяльності виконують всі без виключення керівники, незалежно від предмету діяльності і розміру організацій, і таким чином загальні функції охоплюють всі сфери діяльності фірм, оскільки у кожній з них керівник повинен формулювати цілі,розробляти плани діяльності, формувати організаційні структури, координувати виконання робіт, мотивувати працівників, а також контролювати відповідність результатів поставленим цілям.

Варто звернути увагу на те, що конкретизація різних спеціальних функцій пов'язана із визначенням матеріальних і нематеріальних ресурсів (технічного обладнання, фінансів, персоналу та інформації), з якими взаємодіє організація в процесі діяльності. Підтвердженням цього є назви окремих спеціальних функцій, таких як «управління персоналом», «управління транспортом» чи «інформаційне забезпечення» [90]. Для реалізації таких спеціальних функцій часто створюються спеціалізовані підрозділи, які об'єднують фахівців, що мають відповідну освіту і досвід роботи у визначеній сфері.

 

СПЕЦІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ
Функції менеджменту є набором специфічних видів діяльності, які утворюють деяку логічну послідовність - від формулювання цілей до контрою ступеню реалізації останніх. Найбільш поширеним уявленням про функції менеджменту є дещо модифікована версія описання управлінських обов'язків, представлена ще в роботах Анрі Файоля. До загальних функцій менеджменту відносять планування, організовування, мотивування і контролювання, які у сукупності утворюють певний цикл. Варто відзначити, що виокремлення функцій менеджменту на практиці є доволі складним завданням, оскільки функції накладаються одна на одну, а деякі види діяльності чи завдання, які мають принципове значення для реалізації однієї з функцій менеджменту можуть бути також складовими елементами кількох інших функцій менеджменту.

Розглядаючи діяльність керівника на основі аналізу виконуваних ним функцій, важливо пам'ятати про те, що управління є процесом, тобто сукупністю взаємопов'язаних і тривалих у часі дій, так як це представлено на рис. 3.2:ОРГАНІЗУВАННЯ

Визначення задач

(робіт)

Групування

завдань

Створення

МОТИВУВАННЯ

структури

Мотивація

Стимулювання

Активація

Рис. 3.2 - Процес планування в організаціїПланування (planning) - процес визначення цілей, розробки стратегії, складання планів координації різних видів діяльності.

Організування (organizing) - визначення задач, які необхідно виконати та осіб, що будуть їх виконувати; групування завдань, створення структури звітності та визначення рівня прийняття організаційних рішень.

Мотивування (motivating) - спонукання себе та інших людей до діяльності на основі виявлення та задоволення фізіологічних або психологічних потреб.

Контролювання (controlling) - встановлення стандартів, спостереження за ходом робіт з тим, щоб вони виконувалися увідповідності з планом, а також усунення істотних відхилень від стандарту.

В деяких підручниках [47] серед загальних функцій менеджменту називають функцію «керівництва», а у вітчизняних працях мотивацію можуть розглядати разом із поняттям «стимулювання». Під стимулюванням переважно розуміють зовнішнє спонукання людини до праці на основі виявлення та використання її особистих потреб (в такому випадку мотивація може розглядатися як внутрішнє спонукання людиною себе самої до діяльності).

Керівництво (leading) - включає стимулювання підлеглих, спрямування їх дій, вибір найефективніших каналів взаємозв'язку та розв'язання конфліктів у колективі. Таким чином, функція керівництва є трохи ширшим поняттям, хоча й включає стимулювання підлеглих поряд з іншими видами управлінської діяльності.

Загальні функції менеджменту, як види діяльності керівників, деталізуються у спеціальних функціях та нормуються й структуруються за допомогою методологічних функцій. Функції менеджменту складають зміст процесу управління, вони не являють собою разові (одномоментні) дії керівників, а представляють тривалу у часі діяльність, яка потребує наявності професійних знань, освітнього рівня та відповідних психологічних характеристик. Реалізація методологічної функції дозволяє отримувати нові знання про процес управління, визначати закономірності і принципу діяльності керівників. Реалізація загальних і спеціальних функцій спрямована на забезпечення результативності і ефективності діяльності організацій.

 

3.3. Методи менеджменту

Про що пишемо: Сутність та класифікація методів менеджменту. Методи менеджменту як сукупність способів впливу керуючої системи управління на керовану. Методи менеджменту як результат виконання функцій менеджменту. Економічні методи менеджменту. Адміністративні методи менеджменту. Соціально-психологічні методи менеджменту. Механізм взаємодії методів, принципів та функцій менеджменту.

 

Метод (від грецьк. methodos - спосіб дослідження, теорія) - це спосіб досягнення мети, розв'язання конкретної задачі; сукупність прийомів чи операцій практичного чи теоретичного пізнання дійсності. В управлінні під методами менеджменту розуміють сукупність прийомів та способів керуючого впливу субгєктів управління (керівників та органів управління, урядових організацій) на обгєкти управління з метою досягнення визначених цілей.

Методи керування реалізуються в процесі діяльності керівників, застосовуються суб'єктами управління як засіб реалізації їх владнихповноважень та спрямовані на досягнення визначених цілей об'єкту управління.

У загальному вигляді методи менеджменту поділяються за напрямком впливу на керований об'єкт, за способом врахування інтересів працівників, за формою впливу та за змістом використовуваних керівних важелів.

 

 

СУБ'ЄКТ УПРАВЛІННЯ

г
Is    £ 1і іі

X

Є

 

 

ш

 

ш іі

X

ш

ІІ

о. шРис. 3.3 - Взаємозв'язок між функціями та методами менеджменту

 

Розглядаючи групу методів за напрямком впливу на керований об'єкт, виділяють наступні способи:

а)   методи прямого впливу - безпосередній вплив на об'єкт управління
(керованої системи) за допомогою наказів, розпоряджень, вказівок,
інструкцій тощо;

б)   методи непрямого впливу - створення умов для впливу на об'єкт
управління (керованої системи) за допомогою соціальних норм,
психологічного впливу, реалізації певної економічної політики.

В залежності від способів врахування інтересів працівників, керівник може застосовувати наступні методи керування: а) методи матеріального впливу - реалізація владних повноважень за рахунок використання економічних інтересів працівників та потреб, пов'язаних із забезпеченням  необхідного  рівня  відновлення силпрацівників, визнанням та соціальною приналежністю, соціальним статусом та владою;

б)   методи владного впливу - виконання комплексу розпорядчих дій,
спрямованих на впорядкування функцій, обов'язків і прав працівників,
регламентацію та нормування їх діяльності шляхом складення штатного
розкладу, посадових інструкцій, укладання трудових договорів, видачу
наказів та розпоряджень, оголошення доган;

в)   методи морального впливу - сукупність керівних впливів, які мають
на меті покращання організаційного клімату фірми та підвищення
показників результативності й ефективності її діяльності, на основі
застосування моральних стимулів, дотримання етичних норм,
гармонізації виробничих взаємин та гуманізації праці.

За формою впливу суб'єкту управління на об'єкт розрізняють кількісні та якісні методи:

а)   кількісні методи - регламентування діяльності керованої системи на
основі визначення кількісних показників її роботи (встановлення
вимірюваних у абсолютних величинах стандартів) у вигляді кошторисів,
бюджетів та цін на продукцію (послуги);

б)   якісні методи - регламентування діяльності керованої системи на
основі встановлення стандартів, які не можуть бути виміряні у
кількісному вимірі, зокрема, у вигляді інструкцій, визнання заслуг,
пошани, схвалення певних форм поведінки, інструментів
психологічного та соціального впливу на співробітників організації.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51 


Похожие статьи

А В Бардась М В Бойченко А В Дудник - Менеджмент навчальний посібник