А В Бардась М В Бойченко А В Дудник - Менеджмент навчальний посібник - страница 21

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51 

г)  коли рішення прийняте.

7.     Скорегувати прийняте рішення дозволяє:

а)  зворотній зв'язок;

б)  вибір критеріїв;

в)  вибір альтернатив;

г)  встановлення обмежень.

8.     Визначте, які з наведених нижче методів прогнозування належать до неформальних:

а)  вербальна інформація;

б) еталонне передбачення;

в) казуальне прогнозування;

г)  логічно-інтуїтивний підхід.

9.     Платіжна матриця не використовується у випадках, коли:

а)  з повною визначеністю відомо те, що може відбутися;

б)  результати прийнятого рішення залежать від обраної альтернативи;

в)  існує розумно обмежене число альтернатив;

г)  результати прийнятого рішення залежать від того, які події в дійсності мають
місце.

 

 

10. Платіжна матриця не використовується у випадках, коли:

а)  з повною визначеністю відомо те, що може відбутися;

б)  результати прийнятого рішення залежать від обраної альтернативи;

в)  існує розумно обмежене число альтернатив;

г)  результати прийнятого рішення залежать від того, які події в дійсності мають
місце.

 

 

КОНКРЕТНА СИТУАЦІЯ

Підприємство ТОВ « Промінь» займається виробництвом побутової хімії, має достатньо гарну репутацію. Усі п'ять років, які підприємство на ринку, продажі були стабільними. Але перед керівництвом ТОВ «Промінь» постала проблема - останні вісім місяців продажі мають тенденцію до зниження. Менеджери підприємства повинні з'ясувати та вирішити це питання. ТОВ «Промінь» має обмежені фінансові ресурси, тому на даний час керівництво не може залучити сторонніх експертів. Керівництво приймає рішення вирішити це власними зусиллями, менеджерами ТОВ «Промінь» було запропоновано розглянути такий метод як «мозковий штурм».

 

ЗАПИТАННЯ:

1.   Чому саме цей метод було розглянуто менеджерами ТОВ «Промінь»?

2.   Як проводити «мозковий штурм» на підприємстві?

Чому вирішення  питання  за допомогою цього метода повинно задовольнити керівництво підприємства?ТЕМА 5. ПЛАНУВАННЯ ЯК ЗАГАЛЬНА ФУНКЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ

Мета - сформувати у студентів розуміння сутності та змісту функції планування.

Студенти мають вміти:

1. Пояснити зміст функції планування.

2. Назвати види планування.

3. Класифікувати плани в організації за визначеними ознаками.

4. Описати основні елементи планування.

5. Надати визначення поняття «цілі організації».

6. Характеризувати цілі організації.

7. Розрізняти цілі та завдання організації.

8. Класифікувати цілі та задачі організації.

9. Описати сутність управлінського дослідження сильних та слабких сторін

організації.

10.Знати інструменти планування.

11.Розуміти зміст процесу постановки цілей: традиційного підходу та методу управління за цілями.

12.Надати визначення поняттям «стратегія» та «стратегічне планування».

13.Назвати види стратегій в організацій.

14.Пояснити зміст політики, правил та процедур в організації.

15.Назвати види бюджетів в організації.

16.Знати етапи складання бюджету.

 

5.1. Сутність і зміст планування як функції менеджменту

Про що пишемо: Сутність планування та його зміст. Види планування. Класифікація планів організації. Основні елементи системи планування.

 

Важливість планування стала зрозуміла людству ще на ранніх етапах його розвитку. У Давньому Єгипті складна система іригаційних споруд для зрошення полів дозволяла планувати врожаї зерна, не залежачи при цьому від періоду розливів Нилу, а планування доходів державної скарбниці Стародавнього Риму здійснювалося в залежності від обсягів надходження грошей з різних джерел. Похід Наполеона І на Росію закінчився невдачею [55], яка призвела до виникнення голоду та загибелі війська зимою 1812 року, значною мірою через відсутність планів постачання амуніції і продовольства для французької армії та її швидкі темпи просування всередину Росії. Несприятливі прогнози щодо економічного розвитку США протягом 1980-тих років змусили топ-менеджмент компанії «Дженерал Електрік» запланувати і здійснити масштабну реструктуризацію, перетворивши конгломерат різнорідних компаній на високоприбуткові бізнес та зосередившись на ключовому ринку енергетичного машинобудування.

В сучасній управлінській науці функція планування розглядається як визначення цілей та необхідних для їх досягнення задач і ресурсів [39]. В роботі професора Бойко [8] планування визначається як «наукове передбачення перспектив розвитку підприємства, заснованена знанні дії економічних законів, засіб впровадження науково розроблених перспектив і активного впливу на всі процеси, які відбуваються в ході виробництва і збуту конкурентоздатної продукції». У більш широкому розумінні процес планування включає в себе визначення цілейй організації та задач, а також формування загальної стратегії для досягнення цих цілейй, створення ієрархічної (впорядкованої за пріоритетністю та термінами реалізації) структури планів для поєднання і координації всієї діяльності компанії [47]. Ключовими елементами системи планування є плани, тобто низка попередньо обдуманих дійй, об'єднаних послідовно для досягнення мети впродовж визначеного терміну часу.

Іншими словами, в процесі реалізації функції планування менеджери визначають результат, якого необхідно досягти організації (або її окремим підрозділам) та способи його досягнення (дії, що необхідно виконати для досягнення результату).

Оскільки планування належить до загальних функцій менеджменту, то ним займаються всі без виключення керівники (менеджери), проте за видами воно може мати неформальний або формальний характер. Формальне планування передбачає фіксацію цілей та задач документальними засобами (на паперових або електронних носіях інформації), а також узгодження між собою цілей організації з цілями її підрозділів та окремих співробітників.

Планування завжди орієнтовано на майбутнє і пов'язане з прогнозуванням. Однак прогнозування і планування не тотожні між собою. Прогнозування дозволяє керівнику з визначеною імовірністю зробити припущення стосовно того, яким може бути становище організації у майбутньому, тоді як планування дозволяє визначити те, яким повинно бути її становище, надаючи його опис у якісних категоріях або у кількісному вимірі, визначаючи роботи, що мають бути виконані для досягнення цього становища, та виділяючи ресурси, необхідні для виконання цих робіт.

В різних управлінських культурах плануванню відводиться різне значення. В культурах, які називають поліактивними (азійські, арабські та країни латино-романського кластеру) плани можуть розглядатися у вигляді орієнтиру (часто - вельми узагальненого), за яким організація рухається у майбутнє, а в культурах моноактивних (Велика Британія, США, країни Скандинавії та деякі інші) плани мають силу об'єктивної реальності, причому особлива увага тут приділяється вчасності їх виконання та послідовності реалізації дій, визначених керівництвом організації. У той час як дрібні фірми та одноосібні підприємці найчастіше планують свою діяльність неформальним способом, більшість середніх та великих організацій формалізують цей процесшляхом офіційного фіксування очікуваних (бажаних) результатів своєї діяльності, визначення переліку необхідних задач (робіт) та розподілу цих робіт на компоненти, а також встановлення періодів часу, протягом яких мають бути виконані відповідні роботи (задачі) та досягнуті очікувані результати.

Важливість планування діяльності організації пояснюється чотирма основними причинами:

1)   завдяки плануванню визначається напрям розвитку організації (фірми), а також можлива оцінка розбіжностей між її існуючим та бажаним станом;

2)   планування дозволяє враховувати вплив чинників внутрішнього і зовнішнього середовища на розвиток організації (фірми) та готуватися до його несприятливих змін у майбутньому;

3)   планування дозволяє нормувати витрати ресурсів (таких як матеріали, сировина або робоча сила) та забезпечувати їх раціональне та ефективне використання організацією;

4)   в процесі планування керівництвом визначаються стандарти, придатні на подальших етапах для здійснення функції контролювання.

У роботі С. Робінса і М. Коултер [47] пропонується класифікувати плани організації за наступними ознаками: широтою охоплення (стратегічні та операційні), часовим періодом планування (короткострокові та довгострокові), за характером (загальні та конкретні) та частотою використання (одноразові та постійні). М. Мескон, М. Альберт та Ф. Хедоурі класифікують плани за широтою охоплення (стратегічні та тактичні) та часовим періодом планування (короткострокові, середньострокові та довгострокові) [37].


У нашому посібнику ми пропонуємо класифікувати плани так як це представлено у таблиці 5.1.організації у її робочому середовищі, такі плани будуть називатися «стратегічними». На відміну від них, оперативно-тактичні плани охоплюють більш короткі періоди часу, є більш специфікованими у визначені підрозділів, що їх реалізують, та більш конкретизованими в переліку робіт, що мають бути виконаними. Стратегічні плани, як правило, включають формулювання цілей організації (визначення її пріоритетів), у той час як на рівні оперативно-тактичних планів цілі поєднуються із визначеними способами їх досягнення. Оперативно-тактичні плани завжди є короткостроковими

 

Процес визначення цілей (встановлення стандартів)

 

 

 

 

L

 

 

 

Розробка стратегії

 

 

1

 

 

 

Складання планів координації різних видів діяльності

Рис. 5.1 - Послідовність процесу планування в організації

 

Під горизонтом планування ми будемо розуміти період часу, протягом якого має бути реалізований відповідний організаційний план. Короткострокові плани розраховані на період до одного року, довгострокові - плануються на період від трьох років та більше. Короткострокові плани називаються оперативно-тактичними і поділяються на річні, квартальні та оперативні (тривалість останніх може бути від одного дня до двох місяців). Середньострокові плани орієнтовані на період від одного до трьох років. Довгострокові плани визначаються на період понад три роки. Середньострокові і довгострокові плани відносяться до стратегічних планів. При цьому деталізація змісту робіт та конкретизація очікуваного стану організації (її мети) зменшується зворотно пропорційно до збільшення тривалості горизонту планування. Тому найбільш конкретними і деталізованими будуть саме короткострокові плани (оперативно-тактичні), у той час як середньострокові зазвичай містять лише узагальнене описання бажаних показників, які треба досягти, а довгострокові плани часто лише визначають напрям розвитку організації на концептуальному рівні, надаючи загальне уявлення про те, яким має бути її прийдешній стан. У деяких дослідників [8] довгострокові плани мають назву 154«планів прогнозування», що підкреслює їх перспективний ті імовірнісний характер.


За характером планування виділяють конкретні та загальні плани. Конкретні плани формулюються дуже детально та це не дозволяє трактувати їх у неправильний спосіб під час реалізації. Конкретні плани містять описання визначених результатів робіт, перелік дій, що необхідно виконати для досягнення кожного результату, та встановлюють зв'язок між досягненням кожного проміжного результату із кінцевою метою організації. Загальні плани є більш гнучкими, встановлюючи лише основні орієнтири для їх виконавців, тоді як деталізація дій відбувається в залежності від ситуації. Саме тому загальні плани розробляються там, де наші знання про середовище діяльності є недостатніми, або саме середовище є мінливим (швидко змінним).

За частотою використання плани можуть розроблятися для роботи у звичайних ситуаціях або для унікальних, неординарних умов роботи, які вимагають від керівників (менеджерів) прийняття нестандартних та незапрограмованих рішень. У першому випадку мова йде про постійні плани - вони розробляються періодично протягом всього терміну існування організації. У другому випадку план буде використано лише один раз через зміну загальної ситуації й факторів внутрішнього та зовнішнього середовища.

На рис. 5.1 наведено послідовність процесу планування в організації. Згідно з цією моделлю після постановки цілей відбуваєтьсявизначення заходів та дій, які мають призвести організацію до їх досягнення, а також складаються плани координації різних видів діяльності (стратегічні та оперативно-тактичні).

На рис. 5.2 представлено складові елементи системи планування. Елементами системи планування зазвичай вважають керівників-управлінців та інших професіоналів, які об'єднуються у робочі групи для розробки системи стандартів діяльності та описання (кількісного й якісного) системи цілей організації. Водночас, враховуючи те, що в основу планування покладено процес перетворення інформації в дані та знання із відповідним документарним оформленням результатів управлінської праці, розуміння системи планування можна умовно обмежити до системи планів організації (фірми).

 

5.2. Цілі організації як внутрішня змінна

Про що пишемо: Цілі організації та їх характеристики. Класифікація цілей та задач організації. Управлінське дослідження сильних та слабких сторін організації. Інструменти планування. Процес постановки цілей: традиційний підхід та метод управління за цілями.

 

Цілі організації та їх характеристики.

Основою процесу планування виступають цілі організації. Ми вже розглядали їх у попередньому розділі, але нагадаємо, що цілі (або мета) організації - це конкретні результати діяльності або бажанийй стан, якого необхідно досягти організації. У нашому посібнику організаційні цілі та задачі (завдання) вивчаються як дві окремі категорії - цілі є результатом дій, а задачі - самими діями. Хоча іноді здається, ніби комерційні організації мають єдину мету - отримання прибутку, насправді це не так. Хоча більшість організацій нашого часу визначають глобальну (головну) мету для себе, яку називають місією, така мета має надто узагальнений і довгостроковий характер та не спрямована безпосередньо на отримання прибутку чи збільшення доходу від основної діяльності. Як зазначалося у розділі 4, місія організації є головною метою її діяльності, пов'язаною із задоволенням деякої потреби, яка існує поза межами організації і є причиною існування останньої [37]. Вдалі організаційні місії можуть залишатися актуальними протягом десятків років (є приклади, коли місії були незмінними впродовж половини століття), тому ключовим питанням при формулюванні місії є створення керівництвом організації таких умов, які б забезпечили стабільність її розвитку та сильні конкурентні позиції. Комерційний же аспект діяльності організації (прибутковість) є лише однією з таких умов, причому далеко не найважливішою. Історія має багато прикладів фірм, які приносили надприбутки та зникали через кілька років, залишаючи акціонерів та кредиторів у розпачі,через це розумний керівник (менеджер) повинен брати до уваги й інші, некомерційні фактори впливу на успіх компанії - інтереси споживачів, ставлення суспільства, особисті якості працівників, цінності компанії тощо. У найбільш загальному вигляді формулювання місії організації повинно містити відповіді на наступні запитання [42]:

1.   Якою підприємницькою діяльністю займається фірма (що ми виробляємо чи які послуги надаємо)?

2.   Хто є нашими клієнтами та які потреби наших клієнтів ми можемо задовольнити?

3.   Якого типу організаційний клімат існує всередині фірми та який тип людей приваблює наша організація?

Таким чином, система планів організації включає в себе її головну мету (місії), загальні організаційні цілі, а також цілі її різноманітних підрозділів (причому не всі такі підрозділи приносять прибуток). Цілі на рівні підрозділів мають бути узгоджені як з загальними цілями організації в цілому, так і з особистими цілями конкретних виконавців. Процес планування стає успішним саме тоді, коли мета організації усвідомлюється і визнається кожним її учасником, починаючи від вищого керівника і закінчуючи стажером. Роль цілей полягає у спрямуванні діяльності організації у напрямку, який був обраний керівництвом організації (фірми). На основі формування керівництвом уявлення про бажаний стан організації, у її членів формується усвідомлення необхідності певних дій, які пізніше перевіряються (контролюються) керівниками і порівнюються зі стандартами (тим, як мали виконуватися такі дії та з результатами, які очікували отримати розробники цілей). В процесі постановки цілей особливе значення має правильність їх формулювання, та їх відповідність основним характеристикам. Такі характеристики часто відомі як «критерії СМАРТ»:

1)   Специфікація - конкретність та визначеність цілей дозволяє керівництву організації (фірми) максимально повно уявити бажані результати діяльності та оцінити витрати ресурсів для їх досягнення.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51 


Похожие статьи

А В Бардась М В Бойченко А В Дудник - Менеджмент навчальний посібник