Г В Даценко - Вплив торговельної політики на конкурентоспроможність експорту - страница 1

Страницы:
1 

Література

1. Аранчій В. І., Зоря О. П. Фінансова стратегія в системі управління підприємством // Вісник Полтавської державної аграрної академії. — 2010. — № 2. — С. 156—159.

5. Даценко Г. В. Теоретичні аспекти формування фінансової стратегії в

В. В. Черкасова, аспір. кафедри міжнародної торгівлі ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»

ВПЛИВ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ЕКСПОРТУ

АНОТАЦІЯ. У статті висвітлено дослідження кореляції між вибо­ром напрямку зовнішньої торгівельної політики та експортної полі­тики країни. На початку статті важливість такого дослідження опи­сується. Приклади держав з різними режимами торгівлі і відповід­но до цього різновиди експортно-імпортні політики розглядаються.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: зовнішня торговельна політика, конкурентосп­роможність експорту, протекціонізм, вільна торгівля.

АННОТАЦИЯ. В статье освещены исследования корреляции ме­жду выбором направления внешней торговой политики и экспорт­ной политики страны. В начале статьи необходимость такого исс­ледования описывается. Примеры стран с разными режимами

© В. В. Черкасова, 2011 329

Стаття подана до редакції 13.10.2011

УДК 339.564торговли и соответственно к этому разновидности экспортно-импортной политики рассматриваются.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: внешняя торговая политика, конкурентоспо­собность экспорта, протекционизм, свободная торговля.

ANNOTATION: The article includes research of correlation between chosen external trade policy and Export policy of the state. In the beginning of the article the importance of such a research is des­cribed. Examples of states with different trade regime and accordingly export-import policy are examined..

KEY WORDS: External trade policy, competitiveness of export, pro­tectionism, free trade.

Постановка проблеми. Знання засад торговельної політики країни має вагоме значення для осіб, які займаються саме експор­тною діяльністю з метою формування відповідної якості, кілько­сті, асортименту експортних продуктів і пріоритетів експортної політики до обраної торговельної політики держави.

На рівні економічних союзів істотним є вивчення даного питан­ня для створення союзу зі схожими засадами торговельної політики, а тому і схожою структурою експорту. Слід зазначити, що вивчення даного феномену необхідно не лише для проведення схожої, а саме узгодженої, експортної політики державами союзу. Також важли­вим фактором є прозорість інформації про дані параметри в середи­ні окремих союзів, та про дані торговельної і експортної політики інших країн, з якими планується створити союз чи почати економі­чне співробітництво у ракурсі експорту-імпорту.

Для економістів і політологів важливим є розуміння механіз­му взаємодії параметрів торгової і експортної політики для кра­щого розуміння політико-економічних процесів у сфері економі­чного співробітництва.

Аналіз останніх джерел. Питання присвяченні торговельній політиці, конкурентоспроможності експорту та їх взаємозв'язку неодноразово досліджувалось в наукових працях. Серед вчених, які приділяли цим питанням увагу, можемо зазначити Белінсь-ку Я. В., Богомолова О. Т., Козака Ю. Г., Лук'яненко Д. Г., Мако­гона Ю. В. та багатьох інших.

Разом з тим, в економічній науковій літературі недостатньо уваги приділяється дослідженню особливостей взаємодії механі­зму торговельної політики країни та експорту, а саме: підвищен­ню конкурентоспроможності експорту з урахуванням специфіки вибору напрямку торговельної політики держави. Саме тому ця ситуація зумовлює необхідність і актуальність подальших дослі­джень в даному напрямку.

Постановка завдання. Метою статті є дослідити взаємо-зв' язок та вплив зовнішньоторговельної політики країн на конку­рентоспроможність експорту.

Виклад основного матеріалу. Слід зазначити, що існує два основних підходи до торговельної політики держави: протекціо­нізм та вільна торгівля.

Під вільною торгівлею розуміють державну політику мінімаль­ного державного втручання в зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту та пропозиції. Під протек­ціонізмом — політику захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інстру­ментів торгової політики[3, 79]. Стан економіки країни та вибір пріоритетних напрямів розвитку та інтеграції, а також відносини із країнами-партнерами можуть впливати на специфіку обрання того чи іншого обмеження в торговельній політиці країни.

В наші дні фритредерство виступає в новому вигляді — лібера­лізації торгівлі, що передбачає усунення митних і всіх інших пере­шкод переміщення між країнами товарів і капіталів. Це відповідає інтересам промислово розвинених держав, що володіють конкурен­тними перевагами, а також країн, що орієнтуються на експортну експансію як головне джерело свого економічного зростання. З ін­шого боку, політика імпортозаміщуючого індустріального розвитку, що проводиться сьогодні рядом держав, прагнучих здолати еконо­мічне відставання, зазвичай передбачає протекціоністські заходи відносно імпорту і заохочувальні — відносно експорту. [2, 106]

Від вибору напрямку торговельної політики залежить безпо-седедньо і рівень конкурентоспроможності експорту та імпорту в країні.

Захист внутрішнього ринку країни від імпорту призводить до безнадійного відставання товарів країни від аналогів зарубіжних країн як за ціною, так і за споживчими властивостями.

В сучасний період глобалізації закритий тип економіки може мати негативний вплив на економічний розвиток країни в цілому. Провідні країни світу використовують політику стимулювання конкуренції та експорту.

У зв'язку з цим створюються економічні угруповання з най­ближчими країнами-партнерами відповідно до певного регіону.

В світовій практиці існує великий досвід створення експорто-орієнтованої економіки. Зазначимо п'ять різновидів експортної орієнтації країни: експорт сировинних ресурсів, експортно-об­робні зони, експорт складових частин, експорт готової споживчої продукції та експорт продукції з власними торговими марками.

Так експорт сировинних товарів є основним видом експорту країн, що розвиваються, а саме: для країн Африки, за винятком ПАР, цей вид експорту представляє майже всю структуру експо­рту, для країн Південно-Східної Азії займає близько половини загальної експортної структури. Слід зазначити, що лише в декі­лькох країнах, таких як Китай, Південна Корея та Сінгапур част­ка сировинного експорту займає незначне місце.

Експортно-обробні зони виникають в країнах з дешевою ро­бочою силою і в галузях, які вимагають значні трудові витрати при складанні нескладної продукції. Підприємства, що виробля­ють таку продукцію, як правило, належать іноземним інвесторам. Держави надають певні пільги для заохочення інвестицій у такі зони з метою вирішення проблем зайнятості місцевого населення та отримання іноземної валюти.

Експорт складових частин має на увазі виробництво і експорт складових частин продукції високотехнологічних галузей, таких, як автомобілебудування і електроніка. Експорт складових частин, головним чином, здійснюється в нових індустріальних країнах, таких як Південна Корея, Сінгапур, Тайвань. Кінцева збірка про­дукції відбувається в розвинених країнах. Особливістю експорт складових частин є те, що транснаціональні компанії контролю­ють підприємства в нових індустріальних країнах.

Експорт повністю готовою споживчої продукції здійснюється місцевими компаніями, але дизайн, маркетинг, оптова та роздрі­бна торгівля контролюються великими закордонними компанія­ми з розвинених країн.

Експорт готової продукції з власними торговими марками (брендами) є заключним видом експорту продукції. Особливістю такго експорту є те, що компанії проникають на закордонні рин­ки з власними брендами. Південна Корея є яскравим прикладом цього: компанії цієї країни присутні на зарубіжних ринках з вла­сними брендами в автомобілебудуванні та електроніці.

Варто зазначити, що важливим інструментом реалізації держав­ної політики Китаю у галузі стимулювання національного експорту виробів з високим вмістом доданої вартості є Китайська корпорація страхування експортних кредитів (Sinosure). Зазначену Корпорацію створено за рішенням Держради КНР 18 грудня 2001 р. Це держав­на експортна кредитна агенція, що підтримує, насамперед, експорт машинотехнічної й високотехнологічної продукції китайського ви­робництва шляхом страхування експортних кредитів. Джерелом її капіталу є Фонд страхування експортних кредитів, що формується за рахунок державного бюджету. Основними функціями Корпо­рації є: страхування коротко-, середньо- і довгострокових експорт­них кредитів, страхування китайських інвестицій за кордоном, на­дання гарантій, стягнення комерційної заборгованості, оцінка кре­дитоспроможності торгових партнерів тощо. [1, 124]

Одним із цікавих аспектів торговельної політики Китаю на 2008 рік було застосування експортних мит, скорочення податко­вих пільг з ПДВ, вимог ліцензування та інших торговельних за­ходів для того, щоб якщо не припинити, то хоча б обмежити екс­порт великої кількосі товарів, що призводив до споживання значних природних ресурсів та енергії.

За останні декілька років Китай намагається дотримуватись політики лібералізації торгівлі і всіляко вдосконалити свою зов­нішньоторговельну політику в особливості для покращення рівня конкурентоспроможності експорту.

Проте в цьому році Світова організація торгівлі залишилась незадоволеною ініціативою, реалізованою владою КНР щодо введення мита на експорт сировини. На думку представників СОТ, дані мита, що вже діють, є несумісними з умовами доку­мента, що уможливлюють приєднання до торгівельної організа­ції [4]. В цій ситуації можемо говорити про певні складнощі Ки­тайської держави; разом з тим слід акцентувати увагу на тому, що Китай у сучасних умовах є країною, другою у світі за значи­містю економіки. Країна сьогодні є явним лідером по виробниц­тву таких ресурсів, як фосфати, золото, кадмій, залізняк, цинк, сіль і ін.

Досвід агресивної політики сприяння експорту, що проводилася одночасно із захистом від імпорту, має Південна Корея (1961— 1973 рр.). Жорсткий контроль над торгівлею і обмінним курсом поєднувався з послідовною фінансовою і промисловою політикою. Торгова політика спрямовувалася на нарощування обсягів експорту і була досить нейтральною щодо його структури. Експортерів підтримували шляхом запровадження системи множинних валют­них курсів, надання прямої фінансової допомоги, дозволу використовувати зароблену валюту на імпорт потрібних їм товарів, розширення можливостей брати кредити в іноземній валюті. Одночасно для корейських експортерів було встановлено послаб­лення імпортного контролю, надавалися тарифні пільги. [1, 124]

За останні роки ця країна все більше активно дотримується політики вільної торгівлі, про що може свідчити співпраця в роз­робці та підписанні договорів про вільну торгівлю з різними країнами світу. На сьогодні Південна Корея займає вагоме місце в світі за експортом.

Висновки. Провідні країни світу та країни, що розвиваються приділяють першочергове значення розвитку експорту та вдоскона­ленню його структури, адже експорт розглядається як динамічний фактор, за допомогою якого підтримується стійкий соціально-еко­номічний розвиток країни. У статті було досліджено взаємозв' язок експортної і торговельної політики держави. Країни, у яких запро­ваджено режим вільної торгівлі, мають менше перешкод для розви­тку експортної діяльності завдяки відсутній низці обмежень у формі тарифного і нетарифного регулювання. Саме цей режим найбільш придатний для експортоорієнтованих країн. Звичайно іноді держави вивозять у формі експорту природні ресурси, що призводить до уповільнення і занепаду економічного розвитку у довготривалій пе­рспективі. Режим вільної торгівлі більш придатний для високороз-винених країн, що займаються експортом готової висококонку-рентної і вигідної за ціною продукції і послуг. Політика протекціо­нізму необхідна для країн, які власними силами можуть задоволь-ними попит внутрішнього ринку, але ще не змогли досягти того рі­вня конкурентоспросможності продуктів, який би зробив експорт вигідним для даної держави. Доречно зазначити, що саме для країн, які власними ресурсами задовольняють потреби внутрішнього рин­ку, необхідне поєднання режиму вільної торгівлі з механізмами протекціонізму з метою приведення товарів експорту до відвовідно-сті з якістю таких товарів за кордоном і проведення вигідних для держави експортних операцій у майбутньому. У ракурсі імпорту теж, є доцільним імпорт деяких товарів з метою задоволення потреб внутрішнього ринку товарами більш високої якості ніж власні. От­же, великого значення має дослідження залежності експортно-імпортної структури і формування відповідного виду торговельної політики країни.

Література

1. Белінська Я. В. Стратегічні пріоритети, № 3(8), 2008 р. 254 с.

2. Богомолов О. Т. Мировая экономика в век глобализации: Учебник/ О. Т. Богомолов. М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2007. — 359 с.

3. Козак Ю. Г., Лук'яненко Д. Г., Макогон Ю. В. Міжнародна економіка : підручник / за ред. Ю. Г. Козака, Д. Г. Лук'яненка, Ю. В. Макогона ; М-во освіти і науки України. — 3-тє вид., пере-робл. та доповн. К. : Центр учбової літератури, 2009. — 560 с.

4. Інформаційний сайт. // Почему ВТО протестует против экспорт­ной политики Китая? // — Електронний ресурс. Режим доступу:

www.profi-forex.org.

Стаття подана до редакції 11.10.2011

Страницы:
1 


Похожие статьи

Г В Даценко - Вплив торговельної політики на конкурентоспроможність експорту