Н М Совтис - Вплив української мови на формування лексичного складу польської мови - страница 1

Страницы:
1 

Випуск 19.

УДК 811. 162. 1

Совтис Н. М.,

Національний університет "Острозька академія ", м. Острог

ВПЛИВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ НА ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИЧНОГО СКЛАДУ ПОЛЬСЬКОЇ МОВИ XIX ст.

У статті розглянуто питання запозичення української лексики до складу польської літературної мови XIX cm. Досліджено шляхи проник­нення, а також особливості функціонування українізмів. Встановлена роль польських письменників з етнічних українських земель у формуванні словникового складу польської літературної мови.

Ключові слова: українізм, романтизм, лексичне запозичення.

В статье рассматривается вопрос заимствования украинской лексики в состав польского литературного языка XIX в. Исследованы пути про­никновения, а также особенности функционирования украинизмов. Уста­новлена роль польських писателей с этнических украинских территорий в формировании словарного состава польського литературного языка.

Ключевые слова: украинизм, романтизм, лексическое заимствование.

The article under the concideration deals with Ukrainian lexical borrowings as an unseparable part of Polish literary language in the 19th century. The penetration and peculiarities of ukrainisms are researched in this investigation. The role of the Polish writers from the ethnical Ukrainian territories in shaping the lexical body of the Polish language is being estimated.

Key words: ukrainism, romanticism, lexical borrowings.

Питання взаємовпливів української та польської мов неодноразово розглядалося в українській та польській мовознавчій науці. Якщо го­ворити про контакти двох мов у історичному аспекті, то більшість до­сліджень цього напряму тяжіє до питань історичної лексикології, до ви­вчення давніх текстів, де певною мірою наявний порівняльний аспект. На особливу увагу заслуговують дослідження українізмів у польській мові в певні історичні періоди: старопольський період - С. Урбаньчик [19], XVI ст. Т. Мініковська [15], XVII ст. Г. Риттер [16].

У питанні вивчення впливу української мови на польську мову XIX ст., переважають дослідження на матеріалі художньої літератури. В польському мовознавстві слід згадати праці Т. Бешти [6], М. Юрковсько-го [11], в українській науці мовознавчо-літературний аспект неоднора­зово висвітлювався Р. П. Радишевським [3]. Дослідження такого плану мають велике значення, оскільки белетристичний стиль, як зазначав В. М. Русанівський [4], був завжди провідним у формуванні національної літературної мови. Проте використання іншомовних елементів у мові письменника має певну своєрідність, зумовлену стилістичними вимога-

© Совтис Н. М, 2011ми. Однак, за певних історичних умов взаємозв'язки між літературними мовами можуть набувати глибшого змісту, відбувається взаємопроник­нення лексики з нейтральним лексичним забарвленням, що знаходить своє відбиття в усіх функціональних стилях літературної мови.

Щодо розвитку польської літературної мови, то вже у XVIII ст. вона перебувала на такому рівні інтеграції та уніфікації, була настільки вже незалежною від діалектів, що могла надалі розвиватися, незважаючи на територіальні, а згодом і політичні перешкоди. Саме тому запозичення з української мови є особливо цінними, оскільки переймання відбувається не з офіційної, панівної мови. Українські лексеми проникали до поль­ської мови усним (говірки, т. зв. кресовий діалект), а також писемним (мова художньої літератури) шляхом. Оскільки у XIX ст. носієм україн­ської культури в польській мові стає художня література (найбільш ін­тенсивно цей процес відбувається у XIX ст. у період романтизму), саме завдяки творчості письменників, які походили з етнічних українських земель, відбувається захоплення українським словом і культурою. Це був час, коли, як відзначав В. Щурат, "не появлявся на польській мові ані літературний часопис, ані альманах, де можна було б подибати як не статті або згадки про народну пісню, то її саму в перекладі, в переробці чи навіть в українському оригіналі" [цит. за 5, с. 7].

В атмосфері широких українських інтересів польської культури XIX ст. з'являються й інші чинники, що стимулюють зацікавлення польських авторів українським словом. Захоплені висловлювання про український фольклор супроводжувалися високою оцінкою польських учених, пись­менників і публіцистів на адресу української мови. її наділяли високими епітетами: гомерівська, ангельська, чудова, мелодійна [5, с. 8].

Отже, доба польського романтизму (20-50 роки XIX ст.) характери­зується найширшим і найінтенсивнішим використанням українських елементів у польській літературі. Саме цей період дав найбільш відомі постаті польських письменників, які у своїх творах вживали українські лексичні елементи; він також надав цій традиції такого розмаху і розви­тку, що сила її інерції мала помітний вплив і на післяромантичні десяти­ліття літературного розвитку. Масове захоплення українською темати­кою в польській літературі набуло відповідного теоретичного окреслення "українська школа", це поняття, як відомо, увійшло в історію польської культури. Творцями цієї школи вважають вихідців з Правобережної України - А. Мальчевського (1793-1886), Б. Залеського (1802-1886), С. Гощинського (1803-1876), Т. Падуру (1801-1872) та інших, котрі свого часу навчалися в Уманській школі базиліан та Кременецькому ліцеї. По-ети-романтики писали свої твори на основі фольклорно-етнографічних записів, правдиво відображали в оповіданнях, повістях, поемах побут, звичаї, традиції й прагнення українського населення і, таким чином,утверджували авторитет української нації в польському середовищі. Б. Залеський та Т. Падура подекуди навіть мовою своїх творів вибирали не польську, а українську. Про значне зацікавлення Україною російських і польських письменників писав А. Міцкевич в одній із своїх лекцій про слов'янські літератури: "Україна ... стала місцем зустрічей поетів. По­ети обох народів Залеський, Пушкін, Рилєєв, Гощинський зустрілися на Україні біля тих самих джерел натхнення, оспівали тих самих її героїв. Відмінний у них спосіб трактування предмета, різний вибір перспективи, але один критик слушно зауважив, що їхні поезії могли б скласти гармо­нійну цілість, прекрасну козацьку рапсодію" [цит. за 5, с. 4].

Матеріалом нашого дослідження послужили лексеми, зафіксовані в Словнику польської літературної мови за ред. В. Дорошевського [18]. Для етимологізації зафіксованих українізмів залучено дані з етимологіч­них словників польської мови за ред. Ф. Славського [17], О. Брюкнера [8], словника польської мови за ред. С. Лінде [14], так званого Варшав­ського словника [14].

Нашою метою є виявити українізми в польській літературній мові аналізованого періоду, з'ясувати особливості їх функціонування, розви­тку та проникнення до словникового складу польської мови.

Для виділення українізмів використовуємо фонетичні критерії: по­вноголосся, розвиток псл. tort, tolt в trat, tlat, наявність h, голосні у, а замість носових граматичні критерії: суф. un тощо, а також семан­тичний, територіальний, часовий, лексичний критерії.

У словнику польської мови за редакцією В. Дорошевського нами ви­явлено п'ятдесят п'ять українських лексичних запозичень, які проникли до польської мови у XIX ст. Безумовно, ця кількість, на перший погляд, є незначною, однак, якщо врахувати в цей період функціонування укра­їнських лексем, запозичених у попередні епохи, то таких запозичень на­лічується близько 250.

Якщо поділити лексичні запозичення на тематичні групи, то найбіль­ше фіксуємо побутової лексики: bundz, cholodziec, mamafyga, korowaj, kucja, hajdawery, merezka, hlak, koromyslo, luczyna, флористичної та ані­мальної лексики: bakalie, bakun, bodiak, chmyz, dendera, kaczan, kuszcz, chmyz, tabun, derkacz, топографічних назв: basztan, czahary, halawa, kolban, lewada, step. Поширення цієї лексики відбувалося переважно з розмовної мови. На особливу увагу заслуговують запозичення дієслів­ної лексики: bajdykowac, borykac sie, buszowac, czupurzyc sie, czwanic sie, haratac, holubic, kalamucic, ochajtnqc, spatki. На відносно малу кіль­кість запозичень серед дієслів вказував Л. А. Булаховський, який циту­вав А. Міцкевича: "Широке, порівняно до звичайного, запозичування дієслів - ознака максимальної втрати мовою її давнього національного обличчя" [1, с. 111]. Виділяємо також назви, пов'язані з культурою, зви­чаями українського народу: hopak, korowod, kupala, balabajka, baraban, bohomaz, widun. Фіксуємо абстрактні назви: bezholowie, harhara. 3 української мови запозичено також назви осіб, анатомічні назви: rezun, watazka, czumak, halaburda, jolop, kacap, wataha, czerep, sustaw.

Якщо порівняти із запозиченнями в старопольську та середньополь-ську добу, то відсутні переймання військової лексики, з юридичної лек­сики запозичено лише одну назву: sorokowiec.

Значну кількість запозичень становлять застарілі слова: hajdawery, merezka, hlak, koromyslo, luczyna, spatki. Деякі називають реалії, які ха­рактерні лише для культури, життя та побуту українського народу, тобто їх використання в польській розмовній та писемній мові стилістично об­межене: hopak, korowaj, kupala та ін. Варто виділити лексеми, які функ­ціонують у сучасній польській мові та її різновидах як власне польські слова, які у носіїв мови вже не асоціюються з українізмами: borykac sie, buszowac, czupurzyc sie, hulac, holubic, korowod, merezka, tabun, wataha.

У семантиці деяких українізмів не відбулося змін: basztan, czahary, czumak, halawa, halaburda, jolop, kaczan, kacap, koromyslo, kuszcz, merezka, hlak тощо. В інших лексемах спостерігається зміна семантики в порів­нянні з функціонуванням цього слова в українській мові. Наприклад, у польській мові лексема bezholowie фіксується в XIX ст. зі значенням 'втрата голови' [12, с. 1, 123], у XX ст. функціонує значення 'відсут­ність керівництва, безлад, хаос' [18, с. 1, 428].

Серед аналізованих лексичних елементів виділяємо суто українську лексику, спільнослов'янську, активізовану в польській літературній мові під впливом української: bodiak, czerep, halaburda, halawa, hopak, kolbah, a також слова, запозичені українською зі східних та інших mob: jolop, czumak, basztan, tabun. Порівняно з запозиченнями у попередні століття, значно збільшилася кількість запозичень безпосередньо з української мови.

У словниковій статті В. Дорошевський подає приклади з творів поль­ських письменників, які використовували українські лексеми. Найбіль­ше цитат засвідчено з творів Ю. Словацького, Т. Єжа,А. Мальчевського тощо.

Наприклад, саме в період епохи романтизму лексема step використо­вується у творах письменників найінтенсивніше. Так, у творах А. Міц-кевича - 58, у Ю. Словацького - в "Беньовському" - 55, у Б. Залеського - 67, якщо порівняти з українською літературою, то у творах Т. Шевчен­ка- 128 [10, с. 53].

Отже, якщо дослідити мову творів багатьох письменників цієї епохи, то спостерігаємо активне використання українізмів. У 1949 році В. До­рошевський видав працю "J?zyk Teodora Tomasza Jeza", в якій проаналі­зував українські запозичення у творах письменника. Всього було зафік­совано сорок три іменники: basaman, chatyna, detyna, hladysz, sierotyna таін. ; сім прикметників: blahoczestywy, siromaszny, sumny і т. д. ; сім дієслів: balakac, merezyc, poduzac і т. д. ; сім невідмінюваних слів [9, с. 19-27].

Досліджуючи мову творів Б. Залеського, Т. Лер-Сплавінський ро­бить висновок, що Б. Залеський, засновник так званої української школи в польській поезії, повною мірою використовував необхідні йому слова із лексичних фондів тих місцевостей, на тлі яких відбувалися події його творів, тобто України та інших сусідніх земель. Саме завдяки Б. Залесь-кому та іншим поетам - вихідцям з українських земель велика кількість українізмів отримала право на громадянство в польській мові. С. Го-щинський, А. Мальчевський і навіть Ю. Словацький вважали за необ­хідне вживати українські лексичні елементи, коли писали про боярів чи козаків: przyholubic, wyhodowac, bajduzyc, porohy, hoze molodyce, czajki, burzany, kurhany, а також слова, запозичені за посередництвом україн­ської мови зі сходу: ataman, czumak, hajdamaka, czambul, orda, kindzal і т.д. [2].

Як бачимо, велику роль у запозиченні українізмів у польській лі­тературній мові відіграла творчість Ю. Словацького. А. Болеський у своїй праці "Slownictwo Juliusza Slowackiego" фіксує 118 запозичень з української мови: hreczka, molodyca, nezabudka, oczeret, podorozna, rozhowor, serdunio, sotnik, wertep і т. ін. [7, с. 139-140]. М. Юрковський у монографії "Ukrainizmy wjezyku Juliusza Slowackiego" [11], звертає увагу на використання у мові творів низки українських власних назв: Bohdan, Doniec, Doroszenko, Hudyma, Kazak, Lack, Lawra, Mohila, Sicz, Zaporoze [11, c. 124-125]. Ю. Словацький використовує багато суфіксів, які не характерні для польської мови, що М. Юрковський пояснює впли­вом української мови: -czuk (cyganczuk), -un (krzykun, rzezun, swistun, widuri), -ycha (guslarycha, jaskolczycha), -enka, -enko (lutenka, stworzenko, wiszenka). Часто відбувається зміна роду іменників: bfyszcz, cien, ciern, ptaszka (ж. p.), obrqcz, chudzina (ч. p.), cudo, drewo (c. p.) [11, c. 124-125]. Аналізуючи мову творів Ю. Словацького, можна зазначити, що автор найчастіше використовував лексичні запозичення з української мови. Це зумовлено походженням поета, адже він народився у м. Кременець, а та­кож тематикою творів.

На нашу думку, мова творів письменників - представників української школи А. Мальчевського, Б. Залеського, С. Гощинського, М. Чайков-ського, М. Грабовського потребує й надалі окремого вивчення, адже на­віть поверхове дослідження творчості М. Чайковського дає підстави для твердження, що в його творах фіксується чимало не тільки лексичних українізмів, але й граматичних [13, с. 51].

Таким чином, у польській літературній мові XIX ст. відображений вплив української мови у двох її функціональних різновидах розмовно­му і літературному. З розмовної мови запозичено: cholodziec, mamalyga,

korowaj, kucja, hajdawery, merezka, hlak, koromyslo. Взаємопроникненню двох мов сприяли тісні господарські зв'язки, а також перебування про­тягом тривалого часу в межах однієї держави.

Отже, українські лексичні елементи мали вплив на формування лек­сичного складу польської літературної мови XIX ст. Особливу роль відіграло використання українських елементів письменниками-роман-тиками. Деякі з цих слів назавжди ввійшли до складу польської мови, інші зникли разом з епохою, що їх витворила. Але вплив "окраїнних" романтиків назавжди залишив у польській літературній мові вагомий лексичний слід, який у поєднанні з більш ранніми українськими запо­зиченнями, став одним із вагомих складових елементів польської мови. Він надавав мові, особливо в ранній період розвитку романтичної поезії, екзотичну своєрідність, яка значно впливала на розвинуту уяву читача того часу, що також сприяло остаточній перемозі нового літературного напрямку. Ця поетична мова перших романтиків на чолі з А. Міцкеви-чем, розвивалася швидко й бурхливо і протягом короткого часу у творі "Пан Тадеуш", а особливо в блискучих у стильовому відношенні творах Ю. Словацького, досягла найвищого в історії польської мови ступеня майстерності і блиску.

Література:

1. Булаховский Л. А. Нариси з загального мовознавства. - Київ : Радянська школа, 1955.-247 с.

2. Лер-Сплавинский Т. Польский язык. - Москва : Издательство иностран­ной литературы, 1954. - 356 с.

3. Радишевський Р. П. Юліуш Словацький. Життя і творчість. - Київ: Дні­про, 1985.-205 с.

4. Русанівський В. М. Польська ділова мова XVI-XVII ст. як джерело ви­вчення її історії взаємин з українською // Славістичний збірник. - Київ: Ви­давництво Академії Наук Української РСР, 1963. - С. 86-96.

5. Українською музою натхненні // За ред. М. П. Бажана. - Київ : Радян­ський письменник, 1971. - 303 с.

6. Beszta Т. Z badan nad wschodnioslowianskimi wplywami jezykowymi w polszczyznie romantykow // Rozprawy Komisji Jezykowej LTN. - 1971. - XVII. -S. 199-241.

7. Boleski A. Slowmctwo Juliusza Slowackiego (1825-1849). - Lodz, 1956. -246 s. [112, 139-140].

8. Bruckner A. Slownik etymologiczny jezyka polskiego. - Warszawa: Wiedza powszechna, 1970. -805 s.

9. Doroszewski W. Jezyk Teodora Tomasza Jeza (Zygmunta Milkowskiego). -Warszawa, 1949.-417 s.

10. Jurkowski M. Step ukrainski w jezyku polskim // Annales. - 1996 - 1997. -T. 14-15. -S. 49-56.

11. Jurkowski М. Ukrainizmy w jezyku Juliusza Slowackiego. : Z dziejow stosunkow literackich polsko-ukrainskich. - Wroclaw: PAN, 1974. - S. 105-135.

12. Karlowicz J., Krynski A., Niedzwiedzki W. Slownik jezyka polskiego. -Warszawa, 1900-1927. - T. I-VIII.

13. Kurzowa Z. О mowie polakow na kresach wschodnich. - Krakow, 1993. -62 s.

14. Lmde S. Slowmkjezyka polskiego. -Lwow, 1954-1860. - Т. I-VI.

15. Minikowska T. Wyrazy ukrainskie w polszczyznie literackiej XVI w. -Warszawa, Poznan, Toran: PWN, 1980. - 172 s.

16. Rytter G. Wschodnioslowiaiiskie zapozyczenia leksykalne w polszczyznie XVII wieku. - Lodz, 1992. - 172 s.

17. Slawski F. Slownik etymologiczny jezyka polskiego. - Krakow: PWN, 1952-2000. -T. I-VIII.

18. Slownik jezyka polskiego / Pod red. W. Doroszewskiego. - Warszawa: PWN, 1958-1969. - Т. I-XI.

19. Urbaiiczyk S. Charakrerystyka staropolskich zapozyczeii wyrazowych z jezyka ukrainskiego // Studia lingvistica in honorem Taddeai Lehr-Splawinski. -Warszawa: PWN, 1963. - S. 437-445.

Страницы:
1 


Похожие статьи

Н М Совтис - Вплив української мови на формування лексичного складу польської мови

Н М Совтис - Запозичення з української мови в польській анімальній лексиці

Н М Совтис - Запозичення з української мови в польській дієслівній лексиці