Е Н Абільтарова - Основи охорони праці - страница 12

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 

Стан ізоляції перевіряється перед вводом електроустановки в експлуатацію, а також періодично у процесі експлуатації в терміни, передбачені Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів. Так, у приміщеннях з підвищеною безпекою та в особливо небезпечних перевіряють стан ізоляції відповідно одного разу в два роки та в півріччя. При цьому в електроустановках понад 1000 В виконуються всі види випробувань ізоляції: випробування підвищеною напругою, визначення діелектричних втрат та вимірювання опору. В електроустановках до 1000 В контроль стану ізоляції обмежується вимірами її опору, а також випробуванням ізоляції деяких елементів мережі підвищеною напругою.

Забезпечення недоступності струмоведучих частин передбачає застосування  захисних  огороджень,  блокувальних  пристроїв тарозташування неізольованих струмоведучих частин на недосяжній висоті чи в недоступному місці.

Обгородження струмоведучих частин передбачається конструкцією електрообладнання і є складовою частиною останнього. Корпуси, кожухи, оболонки багатьох типів електричних машин, апаратів та приладів надійно захищають струмоведучі частини від випадкового дотику до них. При спорудженні електроустановок незахищені шини, дроти, прилади, апарати, розподільні щитки поміщують у спеціальні камери, шафи, що закриваються суцільними або сітчастими огородженнями. Суцільні огородження застосовуються в електроустановках з напругою до 1000 В. а сітчасті - до і вище.

Розміщення струмоведучих частин на недоступній для дотику висоті провадиться в тих випадках, коли ізоляція або огородження стає неможливим та недоцільним. Очевидно, що дроти повітряних ліній електропередачі обгороджувати або ізолювати недоцільно, оскільки під впливом атмосфери така ізоляція швидко руйнується, тому на повітряних лініях електропередачі застосовуються, як правило, голі дроти. Вибираючи необхідну висоту підвісу дротів під напругою враховують можливість випадкового доторкання до них довгих струмопровідних елементів, інструменту чи транспорту. Так, висота підвісу дротів повітряних ліній електропередач відносно землі при лінійній напрузі до 1000 В повинна бути не меншою ніж 6 м.

Блокувальні пристрої застосовуються в електроустановках, експлуатація яких пов'язана з періодичним доступом до огороджених струмоведучих частин, у комутаційних апаратах, помилки в оперативних переключеннях яких можуть призвести до аварії і нещасних випадків, у рубильниках, пусковій апаратурі, автоматичних вимикачах, які працюють в умовах підвищеної небезпеки. Призначення блокувальних пристроїв - унеможливити доступ до неізольованих струмоведучих частин без попереднього зняття з них напруги, попередити помилкові оперативні та керуючі дії персоналу при експлуатації електроустановок, не допустити порушення рівня електробезпеки     та     вибухозахисту     електрообладнання безпопереднього відключення його від джерела живлення. Блокувальні пристрої за принципом дії поділяються на механічні, електричні, електронні.

Засоби орієнтації та сигналізації є пасивними засобами захисту, які не усувають небезпеки ураження, а лише інформують про її наявність. До засобів орієнтації в електроустановках належать: маркування частин електрообладнання, дротів і струмопроводів; бирки на проводах; кольорові рішення неізольованих струмоведучих частин, ізоляції, внутрішніх поверхонь електричних шаф і щитів керування; попереджувальні сигнали, написи, таблички; знаки високої електричної напруги; знаки попереджувальні.

Попереджувальні сигнали використовують з метою забезпечення надійної інформації про перебування електрообладнання під напругою, про стан ізоляції та пристроїв захисту, про небезпечні відхилення режимів роботи від номінальних тощо. Світловою сигналізацією обладнуються в електроустановках напругою понад 1000 В комірки роз' єднувачів, масляних вимикачів, трансформаторів. У ввідних шафах комплектних трансформаторних підстанцій, незалежно від величини напруги, передбачається попереджувальна сигналізація станів "Увімкнено" і "Вимкнено".

Плакати і знаки безпеки в залежно від умов застосування можуть бути такими:

-        заборонні - для заборони дій з комутаційними апаратами, помилкове увімкнення яких може призвести до попадання напруги на місце виконання робіт; для заборони пересування без засобів захисту в ВРУ 330 кВ і більше з напругою електричного поля понад 5 кВ/м;

-  попереджувальні - для попередження про небезпеку наближення до струмовідних частин, що перебувають під напругою;

-     настановчі - для дозволу визначених дій - тільки у разі виконання конкретних вимог безпеки праці;

-     вказівні - для зазначення місця розміщення різних об' єктів та пристроїв.

За характером застосування плакати і знаки безпеки можуть бути постійними і переносними.Постійні, переносні плакати і знаки безпеки повинні виготовлятись з електроізоляційних матеріалів (склопластику, полістиролу, гетинаксу, текстоліту та ін.).

Допускається виготовляти постійні, переносні плакати і знаки безпеки з металу - тільки для установок, що віддалені від струмовідних частин.

Малі напруги використовують для зменшення небезпеки поразки електричним струмом. Вживання малої напруги різко знижує небезпеку поразки, особливо коли робота ведеться в приміщенні з підвищеною небезпекою, особливо небезпечному або поза приміщенням. Проте електроустановки і з такою напругою представляють небезпеку, причому значну при двофазному дотику.

Малі напруги використовують для живлення електроінструменту, світильників стаціонарного місцевого освітлення, переносних ламп у приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних, а також світильників загального освітлення звичайної конструкції, якщо вони розміщені над підлогою на висоті менше 2,5 м і мають у якості джерела світла лампи розжарювання.

До малих напруг належать номінальні напруги, що не перевищують 42 В змінного струм та 110 В постійного струму.

Джерелами малої напруги можуть бути спеціальні знижувальні трансформатори з вторинною напругою 12-36 В, батареї гальванічних елементів, акумулятори, випрямні установки і перетворювачі.

Трансформатор - це прилад, призначений для перетворення параметрів змінного струму, що складається з виготовленого з м' якого феромагнетику осердя замкненої форми, на якому встановлено дві обмотки - первинну і вторинну (рис. 6.12). Кінці первинної обмотки, які називають входом трансформатора, приєднують до мережі живильного змінного струму; кінці вторинної обмотки, які називають виходом трансформатора - до споживача.

У знижувальних трансформаторах, аби забезпечити безпеку під час переходу напруги мережі з первинної обмотки (з боку вищої напруги) у вторинну (з боку нижчої напруги) останню заземляють.
Вирівнювання потенціалів - метод зниження напруги дотику і кроку між точками електричного ланцюга, до яких можливий одночасний дотик людини або на яких він може одночасно стояти. Вирівнювання потенціалів застосовують як додаток до інших заходів захисту. Інколи без вирівнювання потенціалів поблизу електричного устаткування забезпечити безпеку, зокрема в електроустановках 110­220 кВ, неможливо.

Вирівнювання потенціалів досягається шляхом штучного підвищення потенціалу опорної поверхні ніг до рівня потенціалу струмоведучої частини, а також при контурному заземленні.

Сучасні виробничі приміщення насичені великою кількістю верстатів, машин, трубопроводів, металоконструкцій, які в тій або іншій мірі зв'язані між собою і з корпусами електроустаткування. При замиканні на корпус в якому-небудь з електроприймачів усі частини отримують приблизно близьку за значенням напругу по відношенню до землі. Напруга між корпусом електроприймача і підлогою істотно зменшується, потенціали вирівнюються. Тому при вирівнюванні потенціалів людина, що знаходиться в ланцюзі замикання між корпусом електроприймача і підлогою, виявляється під порівняно малою напругою. Міра вирівнювання потенціалів залежить від того, наскільки заповнена будівля металевими конструкціями і устаткуванням, а також від конструкції будівлі; найкраще вирівнювання потенціалу досягається в залізобетонних будівлях.
Ефективним засобом захисту є електричне розділення мережі, тобто розділення мережі на віддільні, не зв' язані між собою ділянки. Для цього використовують розділювальні трансформатори (рис. 6.13), що дозволяють ізолювати електроприймачі від загальної мережі і запобігти дії на них струмів витоку, що виникають у мережі, ємкісної провідності, замикань на землю, наслідків пошкоджень ізоляцій, тобто виключити обставини, які підвищують вірогідність електропоразки.

У разі застосування таких трансформаторів необхідно керуватися такими вимогами:

-    розділювальні трансформатори повинні відповідати спеціальним технічним вимогам стосовно підвищеної надійності конструкції і підвищених випробувальних напруг;

-    від розділювального трансформатора дозволяється живлення тільки одного приймача з номінальним струмом плавкої вставки або розчіплювала автоматичного вимикача на первинній основі не більше ніж 15 А;

-    заземлення вторинної обмотки розділювального трансформатора неприпустиме;

корпус розділювального трансформатора повинен бути заземленим у мережі з ізольованою нейтраллю або зануленим у мережі із глухозаземленою нейтраллю. У цьому випадку заземленнякорпуса електроприймача, приєднаного до такого трансформатора, не вимагається.

Вживання розділювальних трансформаторів - незрівнянно краща міра, чим живлення через знижувальні трансформатори із заземленням вторинних обмоток.

Захисне розділення мереж використовують в електроустановках напругою до 1000 В, експлуатація яких пов' язана з особою і підвищеною небезпекою. Аби запобігти небезпеці замикань на землю і подвійних замикань, необхідно постійно стежити за станом трансформаторів, електроприймачів, дротів вторинної мережі і своєчасно усувати пошкодження.

 

 

 

 

6.6.2. Технічні засоби безпечної експлуатації електроустановок при переході напруги на нормально неструмоведучі частини

 

Відповідно до ГОСТ 12.1.030-81 "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление. Зануление" захисне заземлення - це навмисне електричне з' єднання із землею або з її еквівалентом металевих частин електроустановки, які можуть опинитися під напругою. Воно захищає від поразки електричним струмом при дотику до металевих корпусів устаткування, металевих конструкцій електроустановки, які внаслідок порушення електричної ізоляції виявляються під напругою.

Сутність захисту полягає в тому, що при замиканні струм проходить по обох паралельних гілках і розподіляється між ними обернено пропорційно до їх опорів (рис. 6.14).
Оскільки опір ланцюга людина - земля у багато разів більше опору ланцюга корпус - земля, сила струму, що проходить через людину, значно знижується.

Заземлення електроустановок слід виконувати:

-    при напрузі змінного струму 380 В і вище, і постійного струму -

440 В і вище;

-    при номінальній напрузі від 42 до 380 В змінного струму і від 110 до 440 В постійного струму при роботах з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних і в зовнішніх установках.

В електроустановках заземленню підлягають:

-    корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників;

-    приводи електричних апаратів;

-    електроустаткування, розміщене на рухомих частинах верстатів, машин і механізмів;

-    каркаси розподільчих щитів, шаф, щитів управління, а також їх зйомні частини і частини, що відкриваються, якщо на них встановлено електрообладнання напругою більше 42 В змінного і більше 110 В постійного струму;металеві конструкції розподільчих пристроїв, металеві кабельні коробки й інші кабельні конструкції, металеві кабельні муфти, металеві гнучкі рукави і труби електропроводки, електричні світильники;

-    металоконструкції виробничого обладнання, на якому є споживачі електроенергії;

-    опори повітряних ліній електропередач тощо.

Заземленню не підлягають: арматура ізоляторів усіх типів; освітлювальна арматура, яка встановлена на дерев'яних опорах повітряних ліній; електроприймачі з подвійною ізоляцією; рейкові колії (крім кранових), що виходять на територію підприємства, електростанції, підстанції; з' ємні і такі, що відчиняються, частини, розміщені на заземлених каркасах, огородженнях, шафах тощо.

Заземлювальним пристроєм називається сукупність заземлювача провідника (електрода) або сукупність металоз' єднаних між собою провідників (електродів), які перебувають у зіткненні з землею, та заземлювальних провідників, які з' єднують з заземлювачем частини, що заземлюються.

Заземлювачі бувають штучні та природні.

Заземлювач штучний - заземлювач, що спеціально виконується для заземлення. Для штучних заземлювачів слід застосовувати сталь, при цьому вони не повинні бути пофарбовані. Найменші розміри стальних штучних заземлювачів:

Діаметр круглих (пруткових) заземлювачів, мм:

                неоцинкованих                                                                         10

                оцинкованих 6

                переріз прямокутних заземлювачів, мм 48

                Товщина прямокутних заземлювачів, мм 4

                Товщина полок кутової сталі, мм 4

Не слід розміщувати заземлювачі в місцях, де земля підсушується під дією тепла трубопроводів тощо.

Заземлювач природний - електропровідні частини комунікацій, будівель та споруд виробничого призначення, що перебувають узіткненні з землею і використовуються для заземлення. У якості природних заземлювачів можуть використовуватися:

-    прокладені в землі водопровідні та інші металеві трубопроводи (за винятком трубопроводів горючих рідин, горючих або вибухонебезпечних газів);

-    обсадні труби свердловин;

-    металеві шпунти гідротехнічних споруд;

-    металеві конструкції та арматура залізобетонних конструкцій будівель та споруд, які мають з'єднання із землею;

-    свинцеві оболонки кабелів, прокладених у землі;

-    заземлювачі опор повітряних ліній електропередач, які з' єднані з заземлювальним пристроєм електроустановки за допомогою блискавко захисного троса, якщо трос не ізольований від опори;

-    нульові проводи повітряних ліній електропередач до 1 кВ із повторними заземлювачами в кількості повітряних ліній не більше двох.

Залежно від місця розміщення заземлювачів відносно устаткування, що заземляється, розрізняють виносне і контурне заземлення.


Виносні заземлювачі розташовують на деякій відстані від устаткування (рис. 6.15).При цьому заземлені корпуси електроустановок знаходяться на землі з нульовим потенціалом, а людина, яка торкається корпусу, виявляється під повною напругою заземлювача.


Контурні заземлювачі розташовують по контуру довкола устаткування в безпосередній близькості, тому устаткування знаходиться в зоні розтікання струму (рис. 6.16).

У цьому випадку при замиканні на корпус ґрунту на території електроустановки набуває значення, близькі до потенціалу заземлювача і заземленого електроустаткування, і напруга дотику знижується.

Величина опору заземлюючого пристрою в установках напругою до 1000 В не повинна перевищувати:

-    10 Ом за сумарної потужності генераторів (трансформаторів) 100 кВА і менше;

-    4 Ом за сумарної потужності генераторів (трансформаторів) більше 100 кВА.

Опір заземлюючого пристрою електроустановок, що живляться від мережі напругою більше 1000 В, повинен бути:

не більше 0,5 Ом в мережах з ефективно заземленою нейтраллю;- в мережах, ізольованих від землі, не більше визначеного з виразу 125/Ізз і приймається розрахунковим, але не більше 10 Ом.

ПУЭ передбачено проведення візуального контролю цілісності заземлювальних провідників та вимірювання опору заземлення. Такі вимірювання проводять, як правило, при найменшій провідності ґрунту: літом - при найбільшому висиханні чи зимою - при найбільшому промерзанні ґрунту. Вимірювання опору заземлення належить проводити після монтажу електроустановки, після її ремонту чи реконструкції, а також не рідше одного разу на рік.

Занулення - це навмисне електричне з'єднання із нульовим захисним проводом металевих неструмоведучих частин, які можуть опинитись під напругою внаслідок замикання на корпус або за інших причин.

Занулення призначено для усування небезпеки ураження електричним струмом у разі дотику до корпусу та інших неструмоведучих металевих частин електроустановки, яка опинилася під напругою внаслідок замикання на землю. Вирішується ця задача швидким вимиканням від мережі пошкодженої електроустановки. З моменту виникнення замикання на корпус і до відключення електроустановки від мережі занулення виконує функцію захисного заземлення, тобто знижує напругу дотику до безпечних значень.

Принцип дії занулення - перетворення замикання на корпус в однофазне коротке замикання (тобто замикання між фазним та нульовим проводами) з метою викликати струм, значно більшій, ніж робочий, спроможній забезпечити спрацювання захисту і тим самим автоматично відключити ушкоджену електроустановку від мережі. Принципова схема занулення представлена на рис. 6.17.
Розрізняють нульовий захисний та нульовий робочий провідники.

Нульовий захисний провідник - провідник, який з'єднує занулені частини з глухозаземленою нейтральною точкою обмотки джерела струму. Нульовий захисний провідник призначений для створення кола із малим опором для струму короткого замикання, достатнього для спрацювання захисту та швидкого відключення пошкодженої установки від мережі живлення.

Нульовий робочий провідник - провідник, який служить для живлення струмом електроприймачів та з' єднаний із глухо заземленою нейтральною точкою джерела струму. Нульовий робочий провід повинен мати ізоляцію, рівноцінну ізоляції фази проводів. Переріз повинен бути розрахований на довгочасне протікання робочого струму.

Як заземлені і нульові захисні провідники можуть бути використані:

-    спеціально передбачені для цього провідники;

-    металеві конструкції будівлі;арматура залізобетонних будівельних конструкцій і фундаментів;

-    металеві конструкції виробничого призначення (шахти ліфтів, каркаси розподільних пристроїв, підкранові шляхи);

-    сталеві труби електропроводів;

-    алюмінієві оболонки кабелів;

-    металеві кожухи і опорні конструкції шино проводів, металеві короби і лотки електроустановок;

-    металеві стаціонарні відкрито прокладені трубопроводи, окрім трубопроводів горючих і вибухонебезпечних речовин і сумішей, каналізації і центрального опалювання.

Використання металевих оболонок трубчастих дротів, тросів при тросовій електропроводці, металевих оболонок ізоляційних трубок, металевих рукавів, а також броні і свинцевих оболонок дротів і кабелів, як заземлюючі або нульові захисні провідники забороняється.

Приєднання заземлюючих і нульових захисних провідників до частин устаткування, які підлягають заземленню або зануленню, повинно бути виконано зваркою або болтовим з' єднанням.

Для болтового з'єднання мають бути передбачені заходи проти послаблення і корозії контактного з' єднання.

Зварка заземлюючої проводки виконується внахлестку з довжиною шва, рівній подвійній ширині при прямокутному перетині або шестикратному діаметру - при круглому перетині провідників.

Кожний елемент електроустановки, що підлягає заземленню або зануленню, має бути приєднаний до мережі заземлення або занулення за допомогою окремого відгалуження. Послідовне включення в заземлюючий або нульовий провідник частин електроустановки, які заземляють або занулюють, забороняється. Це викликано тим, що при вилученні якого-небудь елемента установки для ремонту або заміни станеться розрив ланцюга заземлення.

Повторне заземлення нульового захисного проводу призначене для зменшення небезпеки поразки людей струмом, що виникає приобриві нульового захисного проводу і замиканні фази на корпус за місцем обриву.

Ця небезпечна для людини напруга існує тривалий час, оскільки пошкоджена установка автоматично не відключається, а пошкодження важко виявити, аби провести відключення вручну.

При справному нульовому проводі наявність повторного заземлення приводить до вирівнювання потенціалів, тобто зниженню напруги дотику і кроку.

Повторні заземлення нульового робочого проводу виконують на кінцях повітряних ліній завдовжки більше 200 м, а також на введеннях від повітряних ліній до електроустановок, які підлягають зануленню. При цьому в першу чергу, слід використовувати природні заземлювачі, наприклад підземні частини опор, а також заземлюючі пристрої, призначені для захисту від грозових перенапружень.

У кабельних лініях повторне заземлення не вимагають, оскільки обрив нульового проводу в них маловірогідний.

Захисне вимикання - відключення електроустановки при пошкодженні ізоляції і переході напруги на не струмоведучі її елементи. Застосовується в доповнення до захисного заземлення (занулення) для забезпечення надійного захисту, перш за все, в умовах особливої небезпеки електротравм.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 


Похожие статьи

Е Н Абільтарова - Основи охорони праці