Е Н Абільтарова - Основи охорони праці - страница 20

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 

Створення умов для успішного гасіння

пожежі

 

 

Забезпечення
безпечної евакуації
_____ людей_____

 

 

Рис. 8.1. Система пожежної безпекиВідповідно до ГОСТ 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования" пожежна безпека повинна забезпечуватися (рис. 8.1): системою попередження пожеж; системою пожежного захисту; системою організаційно-технічних заходів.

Потрібний рівень пожежної безпеки за допомогою вказаних систем повинен бути не меншим за 0,999999, а допустимий рівень пожежної небезпеки не вище 10-6.

Рівень забезпечення пожежної безпеки - це кількісна оцінка запобігання збиткам за можливої пожежі.

 

 

 

 

8.2. Система попередження пожеж

 

 

Згідно з ГОСТ 12.1.033-81 "ССБТ. Пожарная безопасность. Термины и определения" система попередження пожежі - комплекс організаційних заходів і технічних засобів, направлених на унеможливлення умов виникнення пожежі.

Вихідними положеннями системи є дві умови (рис. 8.2):

1.    
Пожежа (вибух) можлива за наявності 3-х чинників: горючої речовини, окисника і джерела запалювання.

За відсутності будь-якого із згаданих чинників або обмеження його визначального параметра безпечною величиною пожежа неможлива.Горюча речовина і окисник за певних умов утворюють горюче середовище.

Горюче середовище - середовище, здатне самостійно горіти після видалення джерела запалення.

Система попередження пожеж включає:

-    методи запобігання формуванню горючого середовища;

-    методи запобігання виникненню в горючому середовищі (внесенню в горюче середовище) джерел підпалювання.

 

 

 

 

8.2.1. Методи запобігання формуванню горючого середовища

 

Запобігання утворенню горючого середовища в кожному конкретному випадку визначається реальними умовами та вибухопожежонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, що використовують у технологічному циклі. Горюче середовище може утворюватися твердими речовинами, легкозаймистими та горючими рідинами, горючим пилом, горючими газами за наявності окисника.

Тверді горючі речовини, що зберігаються у приміщеннях та складах чи застосовуються у технологічному процесі, утворюють разом з повітрям стійке горюче середовище. У визначенні пожежної небезпеки такого середовища слід враховувати кількість матеріалів, інтенсивність та тривалість можливого горіння.

Легкозаймисті та горючі рідини можуть утворювати горюче середовище під час нагрівання чи зміни тиску, зливання чи наливання, перекачування, а також перебування усередині апаратів, трубопроводів, сховищ. Тому можливі причини утворення горючого середовища такого типу необхідно детально вивчати в кожному конкретному випадку.

Під час обробки ряду твердих речовин (графіту, деревини, бавовни) утворюється горючий пил, який перебуває у завислому стані в повітрі або осідає на будівельних конструкціях, машинах, устаткуванні. В обох випадках пил знаходиться у повітряному середовищі, тому утворює горюче середовище підвищеної небезпеки,яке може займатися або вибухати. Під час аналізу слід встановлювати походження, розмір пилинок, умови займання і горіння пилу, що утворюється.

Гази можуть утворювати горюче середовище в посудинах апаратах, коли досягають вибухонебезпечних концентрацій з киснем. Маючи здатність проникати через незначні нещільності і тріщини за найменших пошкоджень обладнання, вони можуть утворювати вибухонебезпечні суміші у навколишньому середовищі.


У табл. 8.1 наведено значення мінімальної енергії, необхідної для займання деяких паро-, газо- та пилоповітряних сумішей.

Відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования" попередження утворення горючого середовища повинно забезпечуватися одним із наступних засобів або їх комбінаціями:

-    максимально можливим використанням негорючих і важкогорючих речовин і матеріалів;

-    максимально можливим за умовами технології і будівництва обмеженням маси і (або) об'єму горючих речовин, матеріалів і найбільш безпечним способом їх розміщення;

-      -         ізоляцією горючого середовища (використанням ізольованих відсіків, камер, кабін і т. п.);підтримкою безпечної концентрації середовища відповідно до норм і правил безпеки;

-      достатньою концентрацією флегматизатора (його складової частини) у повітрі;

-       підтримкою температури і тиску середовища, при яких поширення полум' я унеможливлюється;

-       максимальною механізацією і автоматизацією технологічних процесів, пов' язаних з обертанням та використанням горючих речовин;

-    установкою пожежонебезпечного устаткування за можливостю в ізольованих приміщеннях або на відкритих майданчиках;

-    застосуванням пристроїв захисту виробничого устаткування з горючими речовинами від пошкоджень і аварій, встановленням пристроїв, що відключають, відсікають.

Обмеження маси і (або) об' єму горючих речовин і матеріалів, а також найбільш безпечний спосіб їх розміщення повинні досягатися використанням одного з наступних способів або їх комбінацією:

-    зменшенням маси і (або) об' єму горючих речовин і матеріалів, що знаходяться одночасно в приміщенні або на відкритих майданчиках;

-     пристроєм аварійного зливу пожежонебезпечних рідин і аварійного підбурювання горючих газів з апаратури;

-    встановленням на технологічному устаткуванні систем противибухового захисту;

-        періодичним очищенням території, на якій розташовується об' єкт, приміщень, комунікацій, апаратури від горючих відходів, відкладень пилу, пуху;

-    видаленням пожежонебезпечних відходів виробництва;

заміною легкозаймистих і горючих рідин на пожежобезпечні технічні миючі засоби.8.2.2. Методи запобігання виникненню

в горючому середовищі (внесенню в горюче середовище) джерел підпалювання

 

Запобігання появі в горючому середовище джерел запалювання є головним стратегічним пріоритетом у роботі щодо запобігання пожежам. Джерелом запалювання може бути нагріте тіло чи екзотермічний процес, які здатні нагріти деякий об'єм горючої суміші до температури, коли швидкість тепловиділення процесу окислення, ініційованого нагрівом, перевищує швидкість тепловідводу із зони реакції.


Основні групи джерел запалювання та їх види за потужністю наведені на рис. 8.3.

Так, до основних груп джерел запалювання належать: відкритий вогонь; розжарені продукти горіння чи нагріті ними поверхні; тепловий прояв електричної, механічної, сонячної чи ядерної енергії, хімічної реакції.

Джерела запалювання можуть бути: високопотужними, що створюють енергію понад 500 Дж/с (блискавка, лазер, велике багаття); середньопотужними, що створюють енергію 20-500 Дж/с(невеличке багаття, сірник, запальничка); малопотужними з енергією до 20 Дж/с (головня, цигарка, іскра, сонячний промінь).


Пожежна небезпека відкритого вогню зумовлена інтенсивністю теплового впливу, площею впливу, орієнтацією у просторі, періодичністю і часом його впливу на горючі речовини. Відкрите полум' я небезпечне не тільки у безпосередньому контакті з горючим середовищем, а і як джерело опромінювання горючого середовища. Воно має достатню температуру та запас теплової енергії, які спроможні спричинити горіння всіх видів горючих речовин і матеріалів як під час безпосереднього контакту, так і в результаті опромінення. Горючі речовини мають різну теплотворну здатність, тому температура на пожежі залежить не лише від кількості речовин, що горять, але й від їх складу. У табл. 8.2 наведено температуру полум' я під час горіння деяких речовин і матеріалів.

Попередження утворення в горючому середовищі джерел запалювання повинно досягатися вживанням одним з наступних способів або їх комбінацією:

-  використанням машин, механізмів, устаткування, пристроїв, при експлуатації яких не утворюються джерела запалення;

-         застосуванням інструмента, що не іскрить, при роботі з легкозаймистими рідинами і горючими газами;

-       улаштуванням блискавкозахисту і захисного відключення будівель, споруд і устаткування;використанням електроустаткування, що відповідає за своїм виконанням пожежонебезпечним і вибухонебезпечним зонам, групі і категорії вибухонебезпечної суміші;

-       застосуванням технологічного процесу і устаткування, що задовольняє вимогам електростатичної іскробезпеки;

 

-    усуненням контакту з повітрям пірофорних речовин;

-    використанням у конструкції швидкодіючих засобів захисного відключення можливих джерел запалювання;

-    підтримкою температури нагріву поверхні машин, механізмів, устаткування, пристроїв, речовин і матеріалів, які можуть увійти в контакту з горючим середовищем, нижче гранично допустимої, яка не повинна перевищувати 80% температури самозаймання горючого середовища;

-    ліквідацією умов для теплового, хімічного і (або) мікробіологічного самозаймання речовин, що обертаються, матеріалів, виробів і конструкцій;

-         зменшенням визначального розміру горючого середовища нижче гранично допустимого за горючості;

-    виконанням будівельних норм, правил і стандартів, що діють.

 

 

 

 

8.3.  Система пожежного захисту

 

 

Згідно з ГОСТ 12.1.033-81 "ССБТ. Пожарная безопасность. Термины и определения" система протипожежного захисту - це сукупність організаційних заходів, а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних чинників пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї (рис. 8.4).
Відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования" система протипожежного захисту включає комплекс заходів та засобів, направлених на:

1.    Попередження розповсюдження пожежі:

 

-         планування та розташування приміщень та виробництв з урахуванням вимог пожежної безпеки;

 

-    вибір будівельних конструкцій необхідних ступенів вогнестійкості;

-    обмеження щодо кількості поверхів будівель та площі поверху;

-    встановлення протипожежних перешкод у будівлях, системах вентиляції, паливних і кабельних комунікаціях;

-    обмеження витікання та розтікання рідин при пожежі;

-    планування розривів між будівлями та спорудами.

2.    Попередження розвитку пожежі:

-    обмеження кількості горючих речовин і матеріалів;

-           використання оздоблювальних будівельних матеріалів та конструкційних матеріалів з нормованими показниками пожежної небезпеки;

-    аварійне втравлювання горючих рідин і газів;

-        своєчасне звільнення приміщень від залишків горючих речовин матеріалів;розміщення пожежонебезпечного устаткування в окремих приміщеннях, відсіках, камерах;

-        застосування для пожежонебезпечних речовин спеціального обладнання, його захист від пошкодження.

 

3.     Пожежна сигналізація.

4.     Створення умов для успішного гасіння пожежі:

-        забезпечення приміщень нормованою кількістю первинних засобів пожежогасіння;

 

-    використання стаціонарних засобів гасіння пожежі;

-    використання протипожежного водопостачання.

5.     Забезпечення безпечної евакуації людей:

-    розміщення, виконання та утримання шляхів евакуації;

-        вибір відповідних засобів колективного та індивідуального захисту;

-    застосування аварійного вимкнення устаткування та комунікацій;

-   влаштування систем протидимового захисту.

 

 

8.4.  Попередження розповсюдження пожежі 8.4.1. Вогнестійкість будівель та споруд

Вогнестійкість конструкції - це здатність конструкції зберігати несучі та огороджувальні функції в умовах пожежі. Нормована характеристика вогнестійкості основних будівельних конструкцій називається ступенем вогнестійкості.

Ступінь вогнестійкості будівель та споруд залежить від меж вогнестійкості будівельних конструкцій та меж поширення ними вогню.

Межа вогнестійкості конструкції - показник вогнестійкості, який визначається часом (у хвилинах) від початку вогневого випробування за стандартного температурного режиму до втратиконструкцією несучої здатності (R), цілісності (Е) або теплоізолюючої здатності (І).

Межа поширення вогню будівельними конструкціями - це розмір зони пошкодження зразка у площині конструкцій від межі зони нагрівання до найвіддаленішої точки пошкодження.

Згідно з ДБН В.1.12-2002 "Пожежна безпека об'єктів будівництва" за межею поширення вогню будівельні конструкції поділяють на три групи:

М0 (межа поширення вогню дорівнює 0 см);

М1 (М £ 25 см - для горизонтальних конструкцій; М £ 40 см -для вертикальних і похилих конструкцій);

М2 (М > 25 см - для горизонтальних конструкцій; М > 40 см -для вертикальних і похилих конструкцій).

Конструктивні характеристики будинків залежно від їхнього ступеня вогнестійкості



Відповідно до ДБН В.1.12-2002 "Пожежна безпека об'єктів будівництва" всі будівлі та споруди за вогнестійкістю поділяються на вісім ступенів (І, ІІ, ІІІа, ІІІб, ІУ, ІУа, V) (табл. 8.3).


Ступінь вогнестійко­сті

Конструктивні характеристики

ІІІа

Будинки переважно з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса - з металевих незахищених конструкцій. Огороджувальні конструкції - з металевих профільованих листів або інших негорючих листових матеріалів з негорючим утеплювачем або утеплювачем груп горючості Г1, Г2.

ІІІб

Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса - з деревини, підданої вогнезахисній обробці. Огороджувальні конструкції виконують із застосуванням деревини або матеріалів на її основі. Деревина та інші матеріали групи горючості Г3, Г4 огороджувальних конструкцій мають бути піддані вогнезахисній обробці або захищені від дії вогню та високих температур.

IV

Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з деревини або інших горючих матеріалів, захищених від дії вогню та високих температур штукатуркою або іншими листовими, плитними матеріалами. До елементів покриттів не висуваються вимоги щодо межі вогнестійкості та межі поширення вогню, при цьому елементи горищного покриття з деревини повинні мати вогнезахисну обробку.

IVa

Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса - з металевих незахищених конструкцій. Огороджувальні конструкції - з металевих профільованих листів або інших негорючих матеріалів з утеплювачем груп горючості Г3, Г4.

V

Будинки, до несучих і огороджувальних конструкцій яких не висуваються вимоги щодо межі вогнестійкості та межі поширення вогню.

 

Мінімальні межі вогнестійкості будівельних конструкцій і максимальні межі поширення ними вогню регламентуються ДБН В.1.12-2002 "Пожежна безпека об'єктів будівництва".

В умовах пожежі за незначний час різко підвищується температура, виникають динамічні навантаження від уламків елементів будівель, що падають, та пролитої для гасіння пожежі води, можливі різки коливання температур і тиску, які можуть призвести до руйнування окремих конструкцій і будівлі в цілому.Вогнестійкість кам' яних конструкцій визначається їх перетином, конструктивним виконанням, теплофізичними властивостями матеріалів. Велику межу вогнестійкості мають конструкції з глиняної цегли. В умовах пожежі цегляні конструкції задовільно витримують нагрівання до 700-9000С, не знижуючи міцності та не руйнуючись.

Здатність залізобетонних конструкцій протистояти вогню залежить від інтенсивності та тривалості температурного впливу, класу бетону, арматури та виду заповнювача, розмірів і конфігурації конструкції. Негорючість та відносно невелика теплопровідність бетону забезпечують таку його вогнестійкість, яка задовольняє вимоги безпеки. Водночас слід зауважити, що кам' яні та залізобетонні конструкції не можуть чинити опір впливу пожежі необмежено.

Незахищені металеві конструкції під впливом високої температури деформуються, втрачають свою несучу здатність та завалюються. Вони мають невисоку межу вогнестійкості (15 хв), що визначається часом нагрівання до критичної температури, яка для конструкцій різних сталей становить у середньому 470-5500С, з алюмінієвих сплавів - 165-2250С. Щоб обмежити зниження міцності металевих конструкцій в умовах пожежі, необхідно зменшити швидкість їх нагрівання.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 


Похожие статьи

Е Н Абільтарова - Основи охорони праці