Е Н Абільтарова - Основи охорони праці - страница 24

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 

 

Вогнегасну речовину, тип і параметри установок пожежогасіння належить приймати з урахуванням нормативних документів, що встановлюють вимоги до конкретних будинків і споруд за пожежною небезпекою, виходячи з характеру технологічного процесу виробництв, властивостей матеріалів.

За відсутності в нормативних документах необхідних параметрів автоматичних установок пожежогасіння рекомендується використовувати дані ДБН В.2.5-13-98 "Інженерне обладнання будинків та споруд. Пожежна автоматика будинків та споруд".

АУП повинні забезпечувати:

-      спрацювання протягом часу, який має бути меншим за час початкової стадії розвитку пожежі (критичного часу вільного розвитку пожежі) за ГОСТ 12.1.004;

-      локалізацію пожежі протягом часу, необхідного для введення в дію оперативних сил і засобів, або її ліквідацію;

-      розрахункову інтенсивність подачі та/або необхідну концентрацію вогнегасної речовини;

необхідну надійність функціонування.Утримання в працездатному стані автоматичних установок пожежогасіння повинно забезпечуватися такими заходами:

-      проведенням технічного обслуговування з метою збереження показників безвідмовної роботи на період терміну служби;

-      матеріально-технічним (ресурсним) забезпеченням з метою безумовного виконання функціонального призначення в усіх режимах експлуатації, підтриманням і своєчасним відновленням працездатності;

-      опрацюванням необхідної експлуатаційної документації для обслуговуючого й чергового персоналу.

Установки водяного, пінного, а також водяного пожежегасіння зі змочувачем підрозділяються на спринклерні та дренчерні.

Спринклерні установки пожежогасіння - це автоматична установка пожежогасіння, що складається з мережі постійно заповненою рідким вогнегасним складом трубопроводів із спеціальними насадками, які представляють собою закриті зрошувачі (спринклери). Спринклерні установки призначені для місцевого гасіння і локалізації вогнища пожежі в приміщенні.

Спринклерні установки в залежності від температури повітря в приміщеннях належить проектувати:

-      водозаповненими - для приміщень з мінімальною температурою повітря 5 0С та вище;

 

-             повітряними - для неопалюваних приміщень будинків, розташованих у районах з тривалістю періоду з середньодобовою температурою повітря, яка дорівнює або нижче 8 0С більше як 240 діб на рік;

-          водоповітряними - для неопалюваних приміщень будинків, розташованих у районах з тривалістю періоду з середньодобовою температурою повітря, яка дорівнює або нижче 8 0С і менше як 240 діб на рік.

Спринклерна установка пожежогасіння складається (рис. 8.21) із спринклерів (зрошувачів) 7, розподільних трубопроводів 8, другорядних живильних трубопроводів 3, магістральних живильних трубопроводів 4, контрольно-сигнального клапана 5 з сигнальнимпристроєм 6 і не менше двох водоживильників: відцентрового насосу 1 і водонапірного баку 2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 8.21. Схема спринклерної установки пожежогасіння


Спринклерами називають зрошувачі, які мають скляну колбу, що містить рідину, яка розширюється при нагріванні, або легкоплавкий замок, які замикають отвір подачі води (рис. 8.22).При досягненні порогової температури руйнується скляна колба або розплавляється легкоплавкий замок, і вода через зрошувач потрапляє в місце виникнення пожежі. У цей час спрацьовує контрольно-сигнальний клапан і за допомогою сигнального пристрою подається сигнал тривоги.

Спринклерні установки належить проектувати для приміщень заввишки не більше 20 м. У межах одного приміщення належить встановлювати спринклерні зрошувачі з випускним отвором однакового діаметра.

Для однієї секції спринклерної установки слід приймати не більше 800 спринклерних зрошувачів різних виконань, а для внутрішньостелажного простору - не більше 500 зрошувачів. При

цьому загальна ємкість трубопроводів кожної секції повітряних та

з

водоповітряних установок повинна бути не більше 3 м .

У будинках з балковими перекриттями (покриттями), які мають нульову межу поширення вогню, з виступними частинами (ребрами) заввишки більше 0,32 м, а в інших випадках - більше 0,2 м, спринклерні зрошувачі належить встановлювати між балками, ребрами плит та іншими елементами перекриття (покриття), що виступають, у кожному такому відсіці з урахуванням забезпечення рівномірності зрошення підлоги.

Спринклерні зрошувачі водозаповнених установок належить встановлювати розетками вгору або вниз, у повітряних і водоповітряних установках - розетками вгору. Спринклерні зрошувачі установок водяного пожежогасіння необхідно встановлювати перпендикулярно площині перекриття (покриття), спринклерні зрошувачі установок пінного пожежегасіння -дифузором вниз або вгору під кутом, що не перевищує 150 до вертикалі.

Дренчерними установками обладнуються приміщення з підвищеною небезпекою, в яких в умовах підприємства при пожежі можливе швидке розповсюдження вогню, для гасіння якого потрібна велика кількість води з одночасним створенням водяних завіс та змочуванням всієї площі.Дренчерна установка пожежогасіння - установка пожежогасіння, яка обладнана насадками-дренчерами. Застосовується для гасіння пожеж по всьому об'єму приміщення або локалізації тієї частини приміщення, де виник спалах.

Автоматичні дренчерні установки бувають з контролями і з клапанами групової дії. Контролі - це клапани з легкоплавкими замками, які в робочому положенні прикривають доступ води до дренчерів.


У дренчерній установці з клапаном 10 групової дії (рис. 8.23) від клапана проводяться дві трубопровідні мережі: дренчерна 8 з голівками 5 і спонукальна 2 з тросовими спонукачами 7 або спринклерними спонукачами (голівками) 3. Клапан групової дії 10 має всередині дводисковий горизонтально розташований клапан, який під тиском води, що постійно знаходиться в спонукальній мережі, перекриває магістральну водоживильну лінію. Диски клапана мають різні діаметри, аби при однаковому тиску на них і гідравлічних поштовхах клапан не відкривався.З магістральною водоживильною лінією спонукальна мережа повідомляється через діафрагму, що має отвір діаметром 3 мм. Тросові спонукачі з легкоплавкими замками 6 прикривають вихід води із спонукальної мережі спеціальними клапанами важелів 4. При пожежі під впливом тепла спринклерні або тросові спонукачі розкриваються і, руйнуючись, відкривають клапани важелів. Вода із спонукальної мережі виливається через отвір діаметром 12 мм. Оскільки виливається вода більше, ніж поступає через 3-міліметровий отвір діафрагми, тиск у спонукальній мережі падає і дводисковий клапан відкриває магістральну водоживильну лінію. Вода спрямовується до сигнального пристрою 9, який подає сигнал тривоги. Цю установку можна привести в дію вручну, відкривши клапан 1 .


Дренчерами називають зрошувачі з відкритим вихідним отвором (рис. 8.24).

Дренчерні зрошувачі належить встановлювати з урахуванням їх технічних характеристик і карт зрошення для забезпечення рівномірності зрошення захищуваної площі. Для декількох дренчерних завіс допускається передбачати один вузол керування.Відстань між зрошувачами в дренчерній завісі належить визначати з розрахунку витрат вогнегасної речовини не менше -11,0 л х с на 1 м ширини прорізу.

У дренчерних установках водяного і водяного зі змочувачем пожежогасіння належить застосовувати водяні дренчерні зрошувачі, які встановлюються розетками вгору або вниз.

У дренчерних установках пінного пожежогасіння належить використовувати зрошувачі пінні дренчерні і генератори піни середньої кратності, що утворюють повітряно-механічну піну.

Відстань від легкоплавкого замка спонукальної системи до площини перекриття (покриття) повинна бути в межах від 0,08 до

0,4 м.

Автоматичні установки пожежогасіння, змонтовані та введені в експлуатацію, повинні відповідати проектній документації, вимогам НАПБ А.01.00102004 "Правила пожежної безпеки в Україні", ДБН В.2.5-13-98. Інженерне обладнання будинків та споруд. Пожежна автоматика будинків та споруд та інших нормативно-технічних документів.

Налагодження, прийняття в експлуатацію установок пожежної автоматики повинно здійснюватися відповідно до ДБН В.2.5-13-98. Інженерне обладнання будинків та споруд. Пожежна автоматика будинків та споруд.

Пристрої ручного пуску АУП повинні бути опломбовані, захищені від несанкціонованого приведення в дію та механічних пошкоджень і встановлюватися поза можливою зоною горіння в доступному місці. Для визначення їх місцезнаходження повинні застосовуватися вказівні знаки, розміщені як у середині, так і поза приміщенням.

Вузли керування спринклерних і дренчерних установок повинні бути забезпечені табличкою з зазначенням найменування вузла і його номера; найменування захисного приміщення, типу і кількості зрошувачів у секції; функціональною схемою обв'язки вузла і принциповою схемою установки пожежогасіння.Станції пожежогасіння повинні мати технологічну і електричну принципову схеми. Насоси і засувки, а також контрольно-сигнальні вузли повинні бути пронумеровані за технологічною схемою обв'язки у відповідності з проектом.

Зрошувачі й насадки повинні постійно утримуватися в чистоті, під час проведення ремонтних робіт бути захищеними від потрапляння на них фарби, побілки тощо. У місцях, де є небезпека механічного пошкодження, їх необхідно захищати надійними огорожами, які не впливають на поширення тепла (для спринклерних зрошувачів) і не змінюють карту зрошування. Не допускається встановлювати замість тих, що спрацювали, та несправних зрошувачів пробки й заглушки.

Зрошувачі і розпилювачі перед встановленням на трубопроводи повинні пройти 100% зовнішній огляд. Не допускається встановлювати зрошувачі, розпилювачі, що мають тріщини, вм' ятини та інші дефекти, що впливають на надійність роботи установки.

Забороняється:

-      використовувати трубопроводи АУП для підвішування або кріплення будь-якого устаткування;

-      приєднувати виробниче устаткування та санітарні прилади до трубопроводів живлення АУП;

-      установлювати запірну арматуру та фланцеві з'єднання на трубопроводах живлення та розподільчих трубопроводах.

Вузли керування систем водяного та пінного пожежогасіння повинні бути розташовані у приміщеннях з мінімальною температурою повітря впродовж року не менше +4° C.

Приміщення, де розташовані вузли керування, насосні станції, станції пожежогасіння, повинні мати аварійне освітлення і бути постійно замкненими.

Приміщення станцій пожежогасіння, насосних станцій слід забезпечити телефонним зв' язком із диспетчерським пунктом (пожежним постом). Ключі від приміщень повинні бути в обслуговуючого і оперативного (чергового) персоналу. Біля входу вприміщення має висіти табло з написом: "Станція (вузол керування) пожежогасіння".

Необхідно проводити щотижневі випробування насосів автоматичних систем пожежогасіння, про що робити записи в журналі.

Посудини та балони АУП треба захищати від потрапляння на них прямих сонячних променів та безпосереднього впливу опалювальних або нагрівальних приладів.

 

 

 

 

8.7.6. Протипожежне водопостачання

 

Населені пункти, підприємства, установи, організації, будинки повинні бути забезпечені протипожежним водопостачанням (протипожежними водопроводом, резервуарами, водоймами і т. ін.)

v J

для зовнішнього пожежогасіння. Його проектування та улаштування слід здійснювати відповідно до вимог СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения".

Будинки різного призначення повинні забезпечуватися протипожежним водопостачанням для внутрішнього пожежогасіння.

v J

Його проектування та улаштування слід здійснювати відповідно до вимог СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий".

Згідно з ГОСТ 12.2.047-86 "ССБТ. Пожарная техника. Термины и определения" протипожежне водопостачання - комплекс інженерно-технічних споруд, призначених для забирання і транспортування води, зберігання її запасів та використання для пожежогасіння.

Протипожежне водопостачання залежно від місця прокладання поділяється на зовнішнє та внутрішнє.

Зовнішнє протипожежне водопостачання. Протипожежний водопровід повинен передбачатися в населених пунктах, на об' єктах народного господарства і, як правило, об'єднуватися з господарськопитним або виробничим водопроводом (рис. 8.25).
Мережі протипожежного водогону повинні забезпечувати потрібні за нормами витрату та напір води. У разі недостатнього напору на об' єктах необхідно встановлювати насоси, які підвищують тиск у мережі.

Допускається приймати зовнішнє протипожежне водопостачання з ємкостей (резервуарів, водоймищ).

Витрата води, необхідна для гасіння пожежі, визначається від об'єму будівлі, її ступеня вогнестійкості та категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою відповідно до СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения".

На зовнішніх протипожежних водогонах встановлюються гідранти (спеціальні пожежні крани) підземного чи наземного (для південних регіонів країни) виконання. Як правило, у населених пунктах і на території підприємств встановлюють підземні гідранти, які не замерзають зимою і не заважають руху транспорту та людей.

Пожежні гідранти повинні бути справними і розміщуватися згідно з вимогами будівельних норм та інших нормативних документів таким чином, щоб забезпечити безперешкодний забір води пожежними автомобілями. Пожежні гідранти належить розташовувати вздовж автомобільних доріг на відстані не більше 2,5 м від краю проїжджої частини дороги, але не ближче 5 м від стін будівель. Відстань між гідрантами повинна бути 150-200 м.Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду і снігу, у холодний період утеплені, а стояки звільнені від води. Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів рекомендується фарбувати в червоний колір.

Перевірка працездатності пожежних гідрантів повинна здійснюватися особами, що відповідають за їх технічний стан, не рідше двох разів на рік (навесні й восени).

Пожежні гідранти і водойми повинні мати під'їзди з твердим покриттям. У разі наявності на території об'єкта або поблизу нього (у радіусі до 200 м) природних або штучних вододжерел - річок, озер, басейнів, градирень тощо - до них повинні бути влаштовані під'їзди з майданчиками (пірсами) розмірами не менше 12 х 12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води будь-якої пори року.

Пожежні резервуари (водойми) та їх обладнання повинні бути захищені від замерзання води. Узимку для забирання води з відкритих вододжерел слід встановлювати утеплені ополонки розміром не менше 0,6 х 0,6 м, які мають утримуватись у зручному для використання стані.

Підтримання у постійній готовності штучних водойм, водозабірних пристроїв, під'їздів до вододжерел покладається: на підприємстві - на його власника (орендаря); у населених пунктах - на органи місцевого самоврядування.

Біля місць розташування пожежних гідрантів і водойм повинні бути покажчики (об' ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесеними на них:

-        для пожежного гідранта - літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водогінної мережі (тупикова чи кільцева);

-        для пожежної водойми - літерним індексом ПВ, цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, котрі можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водойми.

Водонапірні башти повинні бути забезпечені під' їздом і пристосовані для відбору води пожежною технікою будь-якої порироку. Не допускається використовувати для побутових та виробничих потреб запас води, призначений для пожежогасіння.

На корпус водонапірної башти слід наносити позначення, яке вказує на місце розташування пристрою для забирання води пожежною технікою.

Не допускається використовувати для побутових, виробничих та інших господарських потреб протипожежний запас води, що зберігається в резервуарах, водонапірних баштах, водоймах та інших ємнісних спорудах.

Внутрішнє протипожежне водопостачання. Необхідність улаштування внутрішнього протипожежного водогону, кількість вводів у будівлю, витрати води на внутрішнє пожежогасіння та кількість струмин від пожежних кранів визначаються, виходячи з вимог СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий".


Для гасіння пожеж водою всередині приміщень встановлюють внутрішні пожежні крани (рис. 8.26).
Кожен пожежний кран має бути укомплектований пожежним рукавом (рис. 8.27) однакового з ним діаметра, стволом, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), вентилем, а також важелем для полегшення відкривання вентиля. Елементи з'єднання пожежного крана, рукавів та ручного пожежного ствола мають бути однотипними.

Пожежний рукав необхідно утримувати сухим, складеним у "гармошку" або подвійну скатку, приєднаним до крана та ствола і не рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати наново. Використання пожежних рукавів для господарських та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням, не допускається.

Внутрішні пожежні крани слід установлювати в доступних місцях - біля входів, у вестибюлях, коридорах, проходах тощо. При цьому їх розміщення не повинно заважати евакуації людей. Пожежні крани повинні розміщуватись на висоті 1,35 м у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання (рис. 8.28). Спарені пожежні крани допускається встановлювати один над іншим, при цьому другий кран встановлюється на висоті не менше 1 м від підлоги.
На дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку повинні бути вказані після літерного індексу "ПК" порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони. Зовнішнє оформлення дверцят повинно відповідати вимогам чинних стандартів.

Пожежні крани не рідше одного разу на шість місяців підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування. Пожежні крани повинні постійно бути справними і доступними для використання.

У неопалюваних приміщеннях узимку вода з внутрішнього протипожежного водогону повинна зливатись. При цьому біля кранів повинні бути написи (таблички) про місце розташування і порядок відкривання відповідної засувки або пуску насоса. З порядком відкривання засувки або пуску насоса необхідно ознайомити всіх працівників у приміщенні.

 

 

 

 

8.8.  Система організаційно-технічних заходів

 

 

Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на попередження   пожеж,   забезпечення   безпеки  людей, зниженняможливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж.

Згідно з ГОСТ 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования" та НАПБ А.01.00102004 "Правила пожежної безпеки в Україні" організаційно-технічні заходи пожежної безпеки повинні включати:

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 


Похожие статьи

Е Н Абільтарова - Основи охорони праці