Е Н Абільтарова - Основи охорони праці - страница 5

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 

Гідравлічне випробування має за мету перевірку міцності елементів котла і щільності з'єднань. Мінімальні величини пробного тиску    Рп    при    гідравлічному    випробуванні    для котлів,

пароперегрівачів, економайзерів, а також трубопроводів у межах котла приймаються:

2

-    при робочому тиску не більше 0,5 МПа (5 кгс/см ): Р = 1,5р, але

2

не менше 0,2 МПа (2 кгс/см );

-   при робочому тиску більше 0,5 МПа (5 кгс/см2): Р = 1,25р, але

2

не менше р+0,3 МПа (3 кгс/см ).

Гідравлічне випробування повинно проводитися водою з температурою не нижче 5 і не вище 40 °С. Гідравлічне випробування котлів проводиться тільки при задовільних результатах зовнішнього і внутрішнього оглядів.

Періодичне технічне опосвідчення котлів проводиться в такі терміни:

-    зовнішній і внутрішній огляди - не рідше одного разу в 4 роки;

-    гідравлічне випробування - не рідше одного разу в 8 років. Якщо за умов виробництва неможливо  надати котел для

опосвідчення в зазначений термін, власник зобов' язаний надати його достроково.

Результати технічного опосвідчення повинні записуватися в паспорт котла особою, яка проводила опосвідчення, із зазначенням дозволених параметрів роботи і термінів наступних опосвідчень.Якщо при опосвідченні проводилися додаткові випробування і дослідження, то в паспорті котла повинні бути записані види і результати цих випробувань і досліджень із зазначенням місць відбору зразків або ділянок, підданих випробуванням, а також причини, що викликали необхідність проведення додаткових випробувань.

На кожному котлі, який введено в експлуатацію, повинна бути прикріплена на видному місці табличка форматом не менше ніж 300х200 мм із зазначенням таких даних: реєстраційний номер; дозволений тиск; число, місяць і рік наступного внутрішнього огляду і гідравлічного випробування.

 

 

 

 

5.5. Безпека

при експлуатації компресорних установок


 

Компресорні установки належать до виробничого обладнання, яке при порушенні норм монтажу і експлуатації може створювати велику небезпеку (рис. 5.11).Вибух компресорної установки супроводжується значними руйнуваннями і людськими жертвами. Розрахунки показують, що навіть невеликі за місткістю посудини при вибуху завдяки різкому адіабатичному розширенню можуть спричинити до значних руйнувань.

Небезпека вибуху компресорної установки може з'явитися при порушенні режиму змащування поршнів та інших деталей компресора, а також при всмоктуванні запиленого повітря.

Недостатнє змащування або застосування неякісного масла, а також надлишок його в процесі роботи компресора призводять до одночасного підвищеного спрацювання тертьових поверхонь деталей, їх перегрівання і зростання концентрації парів масла ресивері (акумуляторі повітря).

Безпека при експлуатації компресорних установок регламентується НПАОП 0.00-1.13-71 "Правила будови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів і газопроводів.

Відповідно до даного нормативно-правового акту в приміщеннях компресорних установок не допускається розміщувати апаратуру та устаткування, які технологічно і конструктивно не пов' язані з компресорами.

Розміщення компресорів у приміщеннях не допускається, якщо в суміжному приміщенні розташовані вибухонебезпечні і хімічні виробництва, що викликають корозію устаткування і що шкідливо впливають на організм людини.

У приміщенні компресорної установки має бути майданчик для проведення ремонту компресорів, допоміжного устаткування і електроустаткування. Для виконання ремонтних робіт компресорної установки приміщення повинно бути обладнано відповідними вантажопідйомними пристроями і засобами механізації.

Усі рухомі частини компресорів, що обертаються, електродвигунів і інших механізмів мають бути надійно захищені. Компресорні установки заземляють для відведення статичної електрики.Усі компресорні установки мають бути забезпечені наступними контрольно-вимірювальними приладами:

-    манометрами, що встановлюються після кожного рівня стискування і на лінії нагнітання після компресора, а також на повітрозбірниках або газозбірниках;

-    термометрами або іншими датчиками для вимірювання температури стислого повітря або газу, які встановлюються на кожному рівні компресора, після проміжних і кінцевого холодильників, а також на сливі води. Вимір температури повинен здійснюватися стаціонарними ртутними (у металевому кожусі) або електричними термометрами і самописними приладами. Вживання переносних ртутних термометрів для постійного (регулярного) виміру температур забороняється;

-    приладами для виміру тиску і температури масла.

На нагнітальному трубопроводі до повітро- або газозбірника має бути встановлений зворотний клапан.

Кожний компресор має бути обладнаний системою аварійного захисту, яка забезпечує звукову та світлову сигналізацію в разі припинення подачі води для охолодження, перевищення допустимої температури стисненого газу, і автоматичну зупинку компресора, якщо тиск у системі мащення буде менше допустимого, при надмірному тиску в установці та в разі виникнення небезпечних ситуацій.

Застосовувані масла повинні відповідати вимогам державних стандартів та інструкціям заводів-виробників компресорів. Кожна партія компресорного масла, що надійшла на підприємство, повинна мати заводський паспорт-сертифікат з вказівкою фізико-хімічних властивостей масла. Доставка масла в машинний зал повинна здійснюватися у спеціальних судинах для кожного виду масла (відрах і бідонах з кришками і тому подібне). Відпрацьоване масло повинне зливатися в ємкість, що знаходиться поза приміщенням компресорної установки. Заливка масла в змащувальні пристрої повинна проводитися через воронки з фільтрами. Масляні фільтри в системі примусового мастила і приймальна сітка масляного насосу повинніочищатися в терміни, передбачені графіком, але не рідше одного разу в два місяці.

Компресорні установки мають бути забезпечені надійною системою повітряного або водяного охолоджування.

У компресорах, забезпечених кінцевими холодильниками, мають бути передбачені масловологовідокремлючі на трубопроводі між холодильником і повітрозбірником.

Для очищення всмоктуваного повітря від пилу всмоктуючий трубопровід компресора має бути обладнаний фільтром, що захищає від попадання в нього атмосферних опадів.

Для згладжування пульсацій тисків стислого повітря або газу в компресорній установці мають бути передбачені повітрозбірники або газозбірники.

За правильну та безпечну експлуатацію компресорної установки відповідає особа, призначена наказом по підприємству, і яка має закінчену технічну освіту, спеціальне посвідчення та практичний досвід роботи.

Усі види ремонтів компресорної установки повинні виконуватися відповідно до графіка планово-запобіжного ремонту. Результати поточного, середнього і капітального ремонту повинні заноситися в ремонтний журнал компресорної установки за підписом особи, відповідальної за експлуатацію установки, а після середнього і капітального ремонту, крім того, має бути складений акт.

 

 

 

 

5.6.  Безпека при експлуатації трубопроводів

 

 

Розпізнавальне зафарбування та цифрове позначення груп трубопроводів  встановлюються  ГОСТ   14202-69 "Трубопроводы

промышленных      предприятий.________________ Опознавательная окраска,

предупреждающие знаки и маркировочные щитки".

Відповідно до даного документа з метою швидкого визначення вмісту трубопроводів і полегшення управління виробничими процесами, а також забезпечення безпеки праці встановлено десять
груп речовин і відповідне розпізнавальне пофарбування трубопроводів, якими вони транспортуються (табл. 5.3).

Для позначення найбільш небезпечних за властивостями речовин, що транспортуються, на трубопроводи слід наносити сигнальні кольорові кільця. Кольори пізнавального забарвлення для сигнальних кілець наступні:

         червоний - для легкозаймистих, вибухо- і вогненебезпечних речовин;

         жовтий - для шкідливих і небезпечних речовин (отруйні, токсичні, радіоактивні);

         зелений - для безпечних і нейтральних речовин.

За ступенем небезпеки для життя і здоров'я людей або експлуатації підприємства речовини, що транспортуються трубопроводами, повинні поділятися на три групи, що позначаються відповідною кількістю сигнальних кілець у відповідності до ГОСТ

14202-69________ "Трубопроводы__________ промышленных__________ предприятий.

Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки". Наприклад, якщо трубопроводом транспортується пара2 0

тиском до 22 кгс/см та температурою от 250 до 350 С, то кількість сигнальних кілець повинно бути одно; якщо трубопроводом транспортується пара тиском до 39 кгс/см та температурою от 350 до 4500С, то кількість сигнальних кілець повинно бути два.

Для позначення трубопроводів з особливо небезпечним для здоров' я і життя людей або експлуатації підприємства вмістом, а також при необхідності конкретизації вигляду небезпеки додатково до кольорових застережливих кілець повинні застосовуватися попереджувальні знаки, маркувальні щитки та написи на трубопроводах у найбільш небезпечних місцях комунікацій. Приклади розпізнавального пофарбування трубопроводів наведені у ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки".

Прокладання трубопроводів може бути: підземним (у каналах та безканальне); наземним (на опорах); надземним (на естакадах, колонах, стінах будівель).

При можливості доцільно здійснювати наземне та надземне прокладання трубопроводів, оскільки тоді легко здійснювати огляд та перевірку їх стану. Крім того, термін використання таких трубопроводів у 2-3 рази більший, ніж у підземних.

Трубопроводи виготовляють із суцільнотягнутих труб із зварними з' єднаннями. Для полегшення монтажу та ремонту на трубопроводі у зручних та доступним місцях встановлюють фланцеві з' єднання.

Кожний трубопровід для надійних і безпечних умов експлуатації оснащується приладами для вимірювання тиску та температури робочого середовища, а за потреби - запірною та регулювальною арматурою, редукційними та запобіжними пристроями, засобами захисту і автоматизації.

Кількість та розміщення арматури, засобів вимірювання, автоматизації та захисту передбачаються проектною організацією з урахуванням надійного та безпечного обслуговування та ремонту трубопроводів.Трубопроводи перед пуском у роботу, у процесі експлуатації, а в потрібних випадках - достроково, підлягають технічному опосвідченню: зовнішньому оглядові та гідравлічному випробуванню.

Технічне опосвідчення (зовнішній огляд та гідравлічне випробування) зареєстрованих в органах Держгірпромнагляду трубопроводів проводиться експертом ЕТЦ у наступних випадках:

-      перед пуском в роботу заново змонтованих трубопроводів;

-      після відпрацювання нормативного строку експлуатації;

-      після аварії трубопроводу або його елементів, якщо це вимагається обсягом відновлювальних робіт;

-      після ремонту з застосуванням зварювання;

-      перед пуском трубопроводу після перебування його на консервації більше двох років;

-      на вимогу інспектора Держгірпромнагляду або особи, відповідальної за справний стан та безпечну експлуатацію трубопроводу.

Зовнішній огляд указаних трубопроводів проводиться експертом не менше одного разу протягом трьох років.

Заново змонтовані трубопроводи до накладання ізоляції підлягають зовнішньому оглядові та гідравлічному випробуванню, яке проводиться після закінчення всіх зварювальних робіт, термообробки, контролю зварних з' єднань, а також після встановлення і остаточного закріплення опор та підвісок. При цьому слід подати документи, що підтверджують якість виконаних робіт.

Гідравлічне випробування проводиться з метою перевірки міцності та щільності трубопроводів та їх елементів, а також всіх зварних та інших з' єднань.

Мінімальна величина пробного тиску при гідравлічному випробуванні трубопроводів, їх блоків і окремих елементів повинна становити 1,25 робочого тиску, але не менше 0,2 МПа (2 кгс/см ).

Трубопровід і його елементи вважаються такими, що пройшли гідравлічне випробування, якщо не виявлено: течі, потіння в зварнихз'єднаннях і в основному металі, видимих залишкових деформацій, тріщин або ознак розриву.

Технічне опосвідчення зареєстрованих у органах Держгірпромнагляду трубопроводів проводиться в присутності особи, відповідальної за їх справний стан та безпечну експлуатацію.

Результати технічного опосвідчення та висновок про можливість подальшої експлуатації трубопроводу із зазначенням параметрів роботи (тиск і температура) та строків проведення наступного опосвідчення записуються в паспорт трубопроводу особою, яка проводила опосвідчення.

До обслуговування трубопроводів допускаються особи немолодші 18 років, які пройшли медичне обстеження, навчання за програмою, погодженою з Держгірпромнаглядом, мають посвідчення на право обслуговування трубопроводів та знають інструкції, чинні на підприємстві.

 

 

 

 

5.7. Безпека

при вантажно-розвантажувальних роботах

 

 

Вантажно-розвантажувальні роботи пов'язані з необхідністю застосовувати важку фізичну працю, а іноді пов' язані з ризиком, коли роботи виконуються з небезпечними вантажами.

Вантажі класифікуються залежно від їх небезпечності та маси одного місця.

За масою одного місця вантажі поділяються на три категорії:

1    - масою менше 80 кг;

2    - масою від 80 кг до 500 кг;

3    - масою понад 500 кг.

За характером небезпеки, яка виникає при навантажуванні, розвантажуванні, вантажі поділяються на 4 групи:

1 - мало небезпечні (овочі, плоди, продукти харчування, будівельні матеріали тощо);2            - небезпечні за своїми розмірами (великогабаритні та багатотонні конструкції, труби великої довжини);

3   - вантажі, що пилять, димлять або перебувають у гарячому стані (асфальт, цемент, бітум);

4  - небезпечні за своїми властивостями (вибухівка, бензин, газ). Відповідно до ГОСТ 19433-88 "Грузы опасные. Классификация и

маркировка" небезпечні вантажі класифікуються залежно від виду та ступеню небезпеки. Так, встановлені наступні класи небезпечних вантажів:

клас 1 - вибухові речовини;

клас 2 - стиснені, зріджені та розчинені гази під тиском;

клас 3 - легкозаймисті рідинні;

клас 4 - легкозаймисті тверді речовини;

клас 5 - окислювальні речовини та органічні пероксиди;

клас 6 - отруйні та інфекційні речовини;

клас 7 - радіоактивні речовини;

клас 8 - їдкі та корозійно активні речовини;

клас 9 - інші небезпечні речовини.

Водночас клас небезпеки вантажів (1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9) поділяється на підкласи.

Небезпечні вантажі повинні маркуватися знаками небезпеки, які мають форму квадрата, окантованого чорною рамкою. Знак небезпеки умовно поділяється горизонтальною лінією на два трикутники. У верхньому трикутнику зображуються знак небезпеки відповідного класу (підкласу) вантажу (вогонь, вибух), у нижньому -номер класу небезпеки, до якого відноситься вантаж. Уздовж умовної горизонтальної лінії знаку небезпеки наноситься напис про вид небезпечності вантажу (рис. 5.12).

Безпека вантажно-розвантажувальних робіт регламентується ГОСТ 12.3.009-76 "ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности". Загальні вимоги безпеки при переміщенні вантажів встановлюються ГОСТ 12.3.020-80 "ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятии".
Вантажно-розвантажувальні роботи слід виконувати механізованим способом за допомогою підйомно-транспортного устаткування і засобів малої механізації. Механізований спосіб виробництва вантажно-розвантажувальних робіт обов'язковий для вантажів більше 50 кг, а також при підйомі вантажів на висоту більше 2 м.

-    Допускається піднімати і переміщати вантажі вручну, дотримуючись при цьому норм гранично допустимих навантажень. Відповідними нормативно-правовими актами (Кодекс Законів про працю України, ДНАОП 0.03-3.28-93 "Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками", ДНАОП 0.03-3.29-96 "Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми") встановлені наступні граничні норми підіймання та переміщення важких речей:для жінок, старших 18 років - 10 кг при чергуванні з іншою роботою та 7 кг при постійній роботі з вантажами протягом зміни;

-    для юнаків та дівчат 16-17 років при короткочасній роботі відповідно 14 кг та 7 кг, а 17-18 років - 16 кг та 8 кг;

-    для чоловіків, старших 18 років - 50 кг (допускається до 80 кг на відстань по горизонталі до 25 м, за умови, що вантаж укладається на спину і знімається іншими вантажниками).

Безпека вантажно-розвантажувальних робіт має бути забезпечена:

-    вибором способів виробництва робіт, підйомно-транспортного устаткування і технологічного оснащення;

-    підготовкою місць виробництва робіт;

-    проведенням медичного огляду осіб, допущених до роботи та їх навчанням;

-    проведенням інструктажу;

-    застосуванням засобів захисту.

Вантажно-розвантажувальні, складські і транспортні роботи слід виконувати під керівництвом відповідальної особи, яка призначається наказом керівника підприємства і несе відповідальність за безпечну організацію і дотримання вимог безпеки на всіх ділянках технологічного процесу.

На підприємстві мають бути розроблені технологічні норми, проекти, правила та інші нормативно-технічні документи, інструкції, що містять вимоги безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних, складських і транспортних робіт, які затверджені в установленому порядку. Указані документи повинні містити: схеми укладання різних матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції; найкоротші дороги транспортування матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції до місць складування; вимоги безпеки при проведенні вантажно-розвантажувальних робіт; вказівки про особу, відповідальну за проведення робіт.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 


Похожие статьи

Е Н Абільтарова - Основи охорони праці