Е Н Абільтарова - Основи охорони праці - страница 6

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 

Місця виробництва вантажно-розвантажувальних робіт, включаючи проходи і проїзди, повинні мати природне, штучне і аварійне освітлення.При виконанні вантажно-розвантажувальних робіт для забезпечення безпеки необхідно дотримуватися правил складування вантажів. Так, складування вантажів повинно здійснюватися відповідно до технологічних карт складування, затверджених керівником організації. При розміщенні вантажів у складських приміщеннях розміри відступів повинні складати: від стелі приміщень - 0,7 м; від приладів опалювання - 0,2 м; від джерел освітлення - 0,5 м; від підлоги - 0,15 м. Відстань між рядами штабелів визначається з врахуванням можливості встановлення тари у штабель та її зняття зі штабелю вантажозахоплювальними пристроями, забезпечення протипожежних розривів. Ширина проходів має бути не менше 1 м. Максимальна довжина штабелю не повинна перевищувати 20-30 м. Відношення висоти штабелю до довжини найменшої сторони штабельованої тари не має бути більш: 6 - для нерозбірної тари; 4,5 - для розбірної тари.

Підвищеної вимоги безпеки слід дотримуватися при транспортуванні вантажів. Транспортування вантажів повинно здійснюватися в тарі, яка вказана в технологічній документації на транспортування даного вантажу.

Бочки з рідинами при транспортуванні повинні встановлюватися пробками вгору. Скляну тару з рідинами при транспортуванні слід встановлювати в кузові стоячи (горловиною вгору). При установці її один на одного необхідно між тарою ставити прокладки з дощок.

Транспортування легкозаймистих рідин слід здійснювати спеціалізованими транспортними засобами, які мають відповідні написи та заземлення у вигляді металевого ланцюга із загостренням на кінці. Балони, наповнені стисненим, зрідженим газом під тиском необхідно перевозити на підресореному транспорті поперек кузова у закріпленому стані, що не допускає їх співударяння.5.8.  Безпека вантажопідіймального обладнання

 

 

До вантажопідіймального обладнання належать: вантажопідіймальні пристрої та механізми (лебідки, домкрати, блоки), вантажопідіймальні крани (баштові, мостові, козлові, кран-балки, тельфери), ліфти та підіймачі.

Вимоги до будови, виготовлення, установлення, монтажу, демонтажу, налагодження, експлуатації, ремонту, реконструкції та модернізації вантажопідіймальних кранів і машин, їх складових частин, а також вантажозахоплювальних органів, пристроїв, тари та колисок встановлюються НПАОП 0.00-1.01-07 "Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів".

Основні небезпечні фактори, що виникають при експлуатації вантажопідіймального обладнання, наступні:

-    механічні види небезпеки, пов' язані з підіймальними операціями вантажопідіймальними кранами і машинами, і спричинені падінням вантажу, зіткненням, перекиданням крана внаслідок недостатньої стійкості крана чи машини; недостатньою механічною міцністю складових частин і деталей; невідповідною конструкцією шківів та барабанів; невідповідними умовами для установлення, монтажу, демонтажу, налагодження, випробування, експлуатації, ремонту, реконструкції та модернізації тощо;

-    електричні види небезпеки;

-    небезпека, спричинена матеріалами, речовинами (та їх компонентами), що їх використовує або виділяє кран, що працює, а також вантажами, які він переміщує, унаслідок їх вибухонебезпечності або вдихання, заковтування обслуговуючим і ремонтним персоналом шкідливих для здоров' я рідин, газів, аерозолів, парів та пилу, а також їх контакту зі шкірою, очима і слизовою оболонкою, проникнення через шкіряний покрив;

 

-        небезпека, спричинена знехтуванням ергономічних вимог і принципів під час розроблення машин;

-    небезпека, спричинена несподіваним пуском, несподіваним перевищенням швидкості тощо;небезпека, спричинена предметами, що падають (інструменту, деталей крана, речей обслуговуючого і ремонтного персоналу тощо);

-    небезпека, спричинена поступальним рухом крана, машини, вантажних візків;

-    небезпека, пов'язана з робочим місцем машиніста крана чи машини (включаючи місце водія);

-    небезпека, пов'язана із системою керування:

-    небезпека, пов' язана з третіми особами;

небезпека, пов'язана з несприятливими природними факторами. Вантажопідіймальні крани мають бути стійкими в робочому та

неробочому станах. Розрахунок стійкості вантажопідіймальних кранів повинен проводитися відповідно до вимог нормативних документів за умови дії випробувального навантаження, дії вантажу (вантажна стійкість), відсутності вантажу (власна стійкість), раптового знімання навантаження та дії монтажних (демонтажних) навантажень.

У залежності від типу вантажопідіймальні крани повинні обладнуватися приладами та пристроями безпеки: запобіжними пристроями, обмежувачами вантажопідйомності, кінцевими вимикачами, сигналізацією, блокувальними пристроями, протиугінними пристроями.

Гаки вантажопідіймальних кранів та електричних талів обладнуються запобіжним замком, що унеможливлює самовільне випадіння знімного вантажозахоплювального пристрою (рис. 5.13).

Застосування гаків, не обладнаних запобіжним замком, в інших вантажопідіймальних кранах дозволяється за умови використання канатних або ланцюгових вантажозахоплювальних пристроїв, що виключають можливість випадіння їх із зіва гака.

3 метою уникнення несанкціонованого керування вантажопідіймальними кранами чи машинами їх захисна панель має бути обладнана індивідуальним контактним замком з ключем (ключем маркою), що унеможливлює подачу напруги на вантажопідіймальний кран. У разі встановлення захисної панелі поза кабіною ключ марка може дублюватися на панелі керування в кабіні.
Вантажопідіймальні крани і машини з машинним приводом мають бути обладнані обмежувачами робочих рухів (кінцевими вимикачами) для автоматичної зупинки: механізму підіймання у крайніх верхньому і нижньому положеннях вантажозахоплювального органа; механізму зміни вильоту в крайніх робочих положеннях. Зазначені пристрої встановлюються також для обмеження ходу будь-якого іншого механізму, якщо в крайніх положеннях можливі удари з виникненням навантажень, що перевищують розрахункові або аварійні ситуації. До таких механізмів відносять механізми повертання, висування телескопічних складових частин, механізми вантажозахоплювального органа, підіймання та повертання кабіни тощо.

Крани стрілового типу, крім консольних, мають бути обладнані обмежувачами вантажопідіймальності (вантажного моменту), що автоматично вимикає механізми підіймання вантажу та зміни вильоту в разі підіймання вантажу, маса якого перевищує вантажопідіймальність, зазначену в паспорті для даного вильоту, більше ніж на 15 % для баштових кранів (з вантажним моментом до 200 кНм включно) та портальних кранів і більше ніж на 10 % для інших кранів (рис. 5.14).
Вантажопідіймальні крани, вантажопідіймальність яких змінюється зі зміною вильоту, обладнуються показником допустимої вантажопідіймальності, що відповідає встановленому вильоту. Шкала (табло) показника має бути чітко видима з робочого місця машиніста крана.

Вантажопідіймальні крани, крім тих, що керуються з підлоги, а також однорейкові візки обладнуються звуковим сигнальним пристроєм, який має бути виразно чутний у робочій зоні та за тональністю відрізнятися від автомобільного. У разі наявності декількох постів керування ввімкнення сигналу має бути можливе з будь-якого з них.

Крани обладнуються пристроєм для автоматичного зняття напруги з електродвигунів механізмів і струмопроводів до них під часвиходу обслуговуючого персоналу на галерею крана або на площадку з механізмами.

Двері входу до кабіни керування з посадкової площадки мають бути обладнані електричним блокуванням, що не дає змоги почати пересування, якщо двері відчинені.

Вантажопідіймальні крани, крім залізничних, що пересуваються рейковими коліями просто неба, обладнуються протиугінними пристроями з ручним або машинним приводом, які мають забезпечувати стримувальне зусилля від дії на кран вітру неробочого стану, зазначене в настанові з експлуатації крана.

Легкодоступні частини механізмів (зубчасті, ланцюгові та черв'ячні передачі; з'єднувальні муфти з болтами та шпонками, що виступають, а також усі муфти, розташовані в місцях проходу обслуговувального персоналу; барабани, розташовані поблизу робочого місця машиніста чи в проходах) мають бути закриті закріпленими металевими знімними огорожами, що допускають зручний огляд і змащення.

Відповідно до НПАОП 0.00-1.01-07 "Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів" вантажопідіймальні крани всіх типів, крани екскаватори, призначені для роботи з гаком або електромагнітом, і однорейкові візки до введення в експлуатацію підлягають реєстрації в територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці.

Перед пуском у роботу вантажопідіймальних кранів і машин суб' єкт господарювання повинен одержати дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці на експлуатацію цих вантажопідіймальних кранів і машин.

Вантажопідіймальні крани і машини підлягають: первинному технічному огляду; періодичному технічному огляду; позачерговому технічному огляду.Первинному технічному огляду підлягають нововиготовлені вантажопідіймальні крани і машини перед уведенням їх в експлуатацію.

Періодичному технічному огляду підлягають вантажопідіймальні крани і машини, що перебувають в експлуатації впродовж установленого строку служби:

-    повному - не рідше одного разу на три роки;

-    частковому - не рідше одного разу на 12 місяців. Позачерговий  повний  технічний  огляд вантажопідіймальних

кранів і машин належить проводити в разі:

-      введення їх в експлуатацію після ремонту, реконструкції або модернізації;

-      перерви в експлуатації більш як на 12 місяців;

-      демонтажу та встановлення на новому місці;

-      закінчення граничного строку експлуатації (із застосуванням видів робіт, що не використовувалися під час експертного обстеження);

-      експлуатаційної чи деградаційної відмови, виявлення зносу (механічного або корозійного), залишкової деформації, тріщин, інших пошкоджень складових частин, деталей або їх елементів, що перевищують допустимі значення;

-      аварії або пошкодження, спричиненого надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру і т. і.

Технічний огляд вантажопідіймального крана чи машини має на меті встановити, що їх установлення відповідає вимогам НПАОП 0.00-1.01-07 "Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів" і поданій на реєстрацію документації; вони перебувають у справному стані, який забезпечує їх безпечну експлуатацію.

Повний технічний огляд має включати: вивчення експлуатаційних (паспорт, настанова з експлуатації, вахтовий журнал тощо), конструкторських (проектних) і ремонтних документів, а також інформації, накопиченої реєстратором робочих параметрів у разі наявності реєстратора на крані;  аналіз умов та режимівексплуатації; огляд і перевірку роботи вантажопідіймального крана чи машини; статичне випробування; динамічне випробування; оцінку технічного стану; визначення умов експлуатації та строку чергового періодичного технічного огляду.

Статичне випробування вантажопідіймальних кранів і машин проводиться навантаженням, що на 25 % перевищує їх вантажопідйомність або тягове зусилля і має на меті перевірку міцності вантажопідіймального крана чи машини та міцності окремих їх елементів. Кран вважається таким, що витримав випробування, якщо протягом 10 хвилин піднятий вантаж не опустився на робочий майданчик або основу, а також не буде виявлено тріщин, залишкових деформацій та інших пошкоджень у металоконструкціях і механізмах крана.

Динамічне випробування вантажопідіймальних кранів і машин проводиться вантажем, що на 10 % перевищує їх вантажопідйомність, і має на меті перевірку дії механізмів вантажопідіймального крана чи машини та їх гальм. Під час динамічного випробування проводиться багаторазове (не менше трьох разів) підіймання та опускання вантажу, пуск із проміжного положення, а також перевірка дії всіх інших механізмів вантажопідіймального крана чи машини.

Результати технічного огляду та строк наступного огляду вантажопідіймального крана чи машини записуються до їх паспорта особою, що його проводила.

Наказом по підприємству призначається інженерно-технічний працівник, відповідальний за справний стан та безпечну експлуатацію вантажопідіймальних машин та механізмів.

Працівники, які здійснюють відомчий нагляд за утриманням та безпечною експлуатацією, працівники, відповідальні за утримання у справному стані та безпечне проведення робіт вантажопідіймальними кранами і машинами, знімними вантажозахоплювальними пристроями, тарою та колисками для підіймання працівників, обслуговуючий і ремонтний персонал перед призначенням повинні пройти навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Розглянемо вимоги безпеки праці до експлуатації ліфтів.Так, залежно від призначення і вантажопідйомності ліфти поділяють на: пасажирські; вантажопасажирські; вантажні з провідником; вантажні без провідника; вантажні малі вантажопідйомністю до 160 кг включно.

Вимоги до безпечної експлуатації ліфтів встановлюються НПАОП 0.00-1.02-08 "Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів".

Основні види небезпек, небезпечних ситуацій та небезпечних випадків, що можуть виникнути під час нормальної експлуатації ліфтів і які становлять небезпеку для користувачів та обслуговуючого персоналу: защемлення; здавлювання; падіння; несанкціонована зупинка кабіни ліфта між поверхами; пожежа; електрошок; вібрація; ушкодження матеріалу з причин механічного ушкодження, зносу, корозії.

Новоустановлені ліфти, крім малого вантажного, підлягають реєстрації в територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці.

Ліфти повинні підлягати технічним оглядам:

-    первинному (повному);

-    періодичному (черговому);

-    позачерговому.

Первинний (повний) технічний огляд ліфтів проводять після установлення ліфта перед введенням у експлуатацію. Під час проведення повного технічного огляду ліфт повинен підлягати огляду, перевірянням і динамічному випробовуванню.

Під час огляду ліфта повинно бути перевірено: стан устаткування і його кріплень, канатів, ланцюгів, електропроводки, огорожі шахти, огорожі машинного і блочного приміщень, а також відстані і розміри, регламентовані НПАОП 0.00-1.02-08 "Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів"; наявність і стан заводських табличок і графічних символів; наявність і стан технічної документації; наявність дозволу на експлуатацію.Під час перевіряння ліфта з порожньою кабіною повинна бути проконтрольована робот лебідки; дверей кабіни і шахти; пристроїв безпеки, крім тих, які перевіряються під час динамічного випробовування ліфта; системи керування; сигналізації і освітлення; гідроприводу.

Під час динамічного випробовування ліфта повинні бути перевірені міцність механізмів ліфта, його кабіни, підвісок, канатів (ланцюгів) і їх кріплення, а також дія гальма.

Періодичному технічному огляду підлягають ліфти не рідше одного разу на 24 місяці протягом установленого строку служби, якщо інше не встановлено експлуатаційними документами виробника.

Позачерговий технічний огляд ліфта проводять у разі:

-    введення його в експлуатацію після ремонту, реконструкції або модернізації;

-    перерви в експлуатації більше як на 12 місяців;

-    демонтажу та встановлення на новому місці;

-    закінчення граничного строку експлуатації (із застосуванням видів робіт, що не використовувалися під час експертного обстеження);

-    експлуатаційної чи деградаційної відмови, виявлення зносу (механічного або корозійного), залишкової деформації, тріщин, інших пошкоджень складових частин, деталей або їх елементів;

-    аварії або пошкодження, спричиненого надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру.

Усі пасажирські і вантажні ліфти обов'язково обладнуються вловлючами, які утримують кабіну від падіння при обриві троса, гальмом підйомної лебідки, контр-вантажем, дверними контактами, що виключають можливість руху кабіни при відкритих дверях, вимикачами, що зупиняють кабіну на поверхнях, обмежувачами вантажопідйомності, кінцевими вимикачами.

До обслуговування ліфтів допускаються особи не молодше 18 років, які закінчили спеціальні курси і отримали посвідчення.5.9.  Безпека внутрішньозаводського транспорту


 

Внутрішньозаводський транспорт призначений для перевезення в межах підприємства сировини, напівфабрикатів, готової продукції та відходів виробництва. Як внутрішньозаводський транспорт на підприємстві використовується автонавантажувачі, електрокари, електронавантажувачі, залізничний транспорт (рис. 5.15).
Відповідно до ГОСТ 12.3.020-80 "ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятии" для руху транспортних засобів на території підприємства мають бути розроблені і встановлені на видних місцях схеми руху.

Внутрішньозаводський транспорт, вантажно-розвантажувальні майданчики, місця виробництва вантажно-розвантажувальних і складських робіт, транспортні дороги повинні мати знаки безпеки і колірне позначення відповідно до ГОСТ 12.04.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности".

Так, елементи будівельних конструкцій у зоні робіт повинні мати попереджувальне забарвлення у вигляді чорних і жовтих смуг, що чергуються.

Кордони проїжджої частини транспортних доріг у цехах мають бути встановлені з врахуванням габаритів транспортних засобів із вантажем. Відстань від кордонів проїжджої частини до елементів конструкцій будівель і устаткування має бути не менше 0,5 м, а при русі людей - не менше 0,8 м.

Транспортні дороги мають бути вільні від предметів, що перешкоджають вільному проїзду. Транспортні дороги, вантажно­розвантажувальні майданчики слід утримувати в справності, чистоті і порядку, у вечірній і нічний час освітлювати, узимку очищати від снігу, льоду і посипати піском.

Транспортні засоби підприємств повинні мати державні номерні знаки або реєстраційні номери підприємства.

Максимальна швидкість руху транспортних засобів територією підприємства і у виробничих приміщеннях повинна встановлюватися залежно від стану транспортних доріг, інтенсивності вантажних і людських потоків, специфіки транспортних засобів і вантажів та забезпечувати безпеку руху.

Транспортування повинне виконуватися транспортними засобами, що мають пристрої, які унеможливлюють їх експлуатацію сторонніми особами. Залишати транспортні засоби можна за умови, якщо прийняті заходи, що запобігають мимовільному їх руху, а на навантажувачах, крім того, має бути опущений піднятий вантаж.

Авто-, електронавантажувачі можуть працювати тільки на території, що має тверде покриття.

До керування електрокарами, авто-, електронавантажувачами допускаються особи віком від 18 років і старші, що мають посвідчення на право керування. Перед початком роботи на електрокарах, авто-, електронавантажувачах дані транспортні засоби повинні бути перевірені на відповідність правилам безпеки.

Автонавантажувачі застосовуються тільки на відкритих ділянках для вантажно-розвантажувальних робіт. У залежності від характеру вантажу автонавантажувачі можуть бути обладнані гаком, ковшем, без блочною стрілою, вилковими захоплювачами. Основною умовою безпечної роботи автонавантажувача є відповідність маси вантажу, що підіймається, допустимим нормам навантаження. Вантажопідйомність механізму змінюється в залежності від положення центра ваги вантажу відносно опорної рами. Тому піднімати вантаж, центр ваги якого розміщений на відстані від рами, що перевищує встановлену інструкцією, забороняється.

Заборонено перевозити вантаж масою, яка перевищує вантажопідйомність автонавантажувача. Вантажі великих розмірів,які закривають водію видимість, переміщують при русі автонавантажувача заднім ходом. При цьому відповідальна за навантаження особа, яка вказує дорогу і подає сигнали.

Піднімати й опускати вантаж дозволяється лише при повній зупинці автонавантажувача. При виконанні вантажно-розвантажувальних робіт автонавантажувачами забороняється:

-    піднімати і перевозити людей;

-    залишати транспортній засіб із вантажем на вилах або з піднятими вилами;

-    продовжувати роботу при нестійкому положенні автонавантажувача.

Швидкість руху автонавантажувача не повинна перевищувати 7 км/год при русі головними проїздами і 5 км/год при русі в інших місцях.

Електрокари та електронавантажувачі застосовуються як міжцеховий та внутрішньоцеховий транспорт. На відміну від автонавантажувачів, дані транспорті засоби є екологічно чистими.

Електронавантажувачі не рідше одного разу на рік випробовують на надійність і вантажопідйомність. При експлуатації електрокарів та електронавантажувачів слід дотримуватися правил пожежної безпеки та електробезпеки. Пожежа може статися внаслідок замикання акумуляторної батареї через пошкодження електропроводки на електрокарі або електронавантажувачі, або залишеного на акумуляторній батареї якогось інструмента або металевої деталі. Не можна допускати окислення і послаблення контактів батареї, курити і користуватися відкритим полум'ям поблизу акумуляторної батареї.

Підйом і опускання вантажу треба здійснювати тільки при нерухомому електронавантажувачі. Забороняється перевозити вантажі при положенні вилок електронавантажувача від рівня підлоги вище ніж на 0,3-0,5 м.

Перед транспортуванням вантажу водій зобов' язаний впевнитися в тому, що вантаж відповідає вантажопідйомності електронавантажувача, а його габарити - розмірам проїзду.Швидкість руху електрокарів та електронавантажувачів у приміщеннях не повинна перевищувати 6 км/год, а при русі по естакадах та проїздах - 3 км/год.

 

 

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34 


Похожие статьи

Е Н Абільтарова - Основи охорони праці