О Е Кузьмінська - Впровадження міжнародних стандартів в облікову практику банків україни - страница 1

Страницы:
1  2 

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК

УДК 657

О. Е. Кузьмінська,

канд. екон. наук, доц., ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ В ОБЛІКОВУ ПРАКТИКУ БАНКІВ УКРАЇНИ

Розглянуто досвід реформування системи бухгалтерського обліку в банках України, етапи запровадження міжнародних стандартів фі­нансової звітності в облікову практику банків, зміни в технології зби­рання й обробки облікової банківської інформації

Рассмотрен опыт реформирования системы бухгалтерского учета в банках Украины, этапы внедрения международных стандартов фи­нансовой отчетности в учетную практику банков, изменения в техно­логии сбора и обработки учетной банковской информации

Experience of reformation of the system of record-keeping in the banks of Ukraine, stages of introduction of international standards of the financial reporting in the practice of the accounting in banks , changes in technol­ogy of collection and processing of information in accounting in banks are considered

Ключові слова: міжнародні стандарти фінансової звітності, бухгал­терський облік, аналітичний облік, облікова політика, банк, баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки

Ключевые слова: международные стандарты финансовой отчетно­сти, бухгалтерский учет, аналитический учет, учетная политика, банк, баланс, отчет о финансовых результатах, отчет о движении денеж­ных средств, отчет о собственном капитале, примечания

Keywords: international financial reporting standards, record-keeping, analytical accounting, accounting policy, bank, balance sheet, report about financial results, report about cash flow, report about a property as­set, notes

Трансформаційні процеси у вітчизняній економіці і вибір ста­лого вектору європейського розвитку спричинили потребу у ре­формуванні системи бухгалтерського обліку в Україні з ураху-

© О. Е. Кузьмінська, 2010

290ванням досвіду в цій сфері розвинутих країн світу. Основною пе­редумовою реформування бухгалтерського обліку в банках України була необхідність здійснення переходу від традиційної соціалістичної системи обліку до сучасної облікової системи, яка б забезпечувала якісною інформацією всі рівні управління бан­ком для прийняття рішень. Окремі питання стандартизації бух­галтерського обліку в банківській сфері досліджуються у науко­вих працях Г. Жигайло, Л. М. Кіндрацької, В. І. Ричаківської, П. М. Сенища [1-4]. Слід зауважити, що зазначеній проблемі не присвячено жодного комплексного фундаментального чи при­кладного дослідження вітчизняних вчених.

Актуальність проблеми зумовлена необхідністю дослідження змін і тенденцій розвитку облікової системи банківських установ в Україні у процесі трансформації до міжнародної практики на сучасному етапі поглиблення реформ у вітчизняній економіці.

Аналіз інформації з фахових видань дозволив виокремити такі передумови реформування обліку в банках:

1. становлення дворівневої банківської системи в Україні;

2. формування нової законодавчо-нормативної бази регулю­вання банківської діяльності;

3. створення системи електронних платежів;

4. впровадження нових фінансових інструментів (банківських продуктів);

5. запровадження національної валюти;

6. заснування електронного депозитарію цінних паперів;

7. запровадження нових інструментів регулювання грошового ринку;

8. поступова інтеграція у світову фінансову систему.

Реформування бухгалтерського обліку в банках було започат­ковано Указом Президента України «Про перехід України до за­гальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку та ста­тистики» від 23.05.1992 [1]. Тоді були розроблено й запровадже­но нові форми статистичної звітності для складання платіжного балансу, був частково реформовано план рахунків бухгалтерсь­кого обліку в банках.

Необхідність впровадження МСБО у банківському секторі економіки була зумовлена [2]:

• виходом банків України на світові ринки;

• зростанням уваги потенційних інвесторів до фінансового ри­нку України;

• потребою користувачів фінансової звітності банків в отри­манні достовірної, чіткої інформації;

потребою підвищення ефективності управління банком;

встановленням нагляду за банками і розробленням регуля­тивних інструментів;

створенням передумов для організації внутрішнього і зов­нішнього аудиту за міжнародними стандартами.

Банківська система України розпочала перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку з 1 січня 1998 року. З метою забезпечення організованого переходу була проведена значна підготовча робота фахівцями Національного банку України (де­партаментів бухгалтерського обліку, економічного, емісійно-кредитного, валютного регулювання, інформатизації, служби бан­ківського нагляду) були розроблені інструктивні матеріали що­до застосування нової методології обліку, які у другому півріччі 1997 року ще до офіційного впровадження нового плану рахунків були апробовані в облікових системах 15 пілотних банків Украї­ни, зокрема, у ВАБанку, «Форумі», «Ажіо», «Кредит-Дніпро», «Гранті» [1].

Перехід до впровадження в облікову практику банків України МСБО передбачав виконання низки заходів, які доцільно об'єднати в п'ять блоків:

1. зміна форм організації збору облікової інформації;

2. перехід до загальновизнаних у міжнародній практиці прин­ципів бухгалтерського обліку;

3. запровадження нового плану рахунків і нової системи аналітичного обліку;

4. поділ бухгалтерського обліку на фінансовий, управлінський і податковий;

5. перехід до складання фінансової звітності банків згідно МСБО.

З метою розроблення нових форм організації збирання бухгал­терської інформації Національним банком України був запрова­джений технологічний інструментарій — відповідні положення, інструкції, методики, правила. Йдеться, насамперед, про Поло­ження про організацію бухгалтерського обліку та звітності в бан­ківських установах України, План рахунків та інструкцію про йо­го застосування, Правила ведення аналітичного обліку в установах банків України, інструкції з бухгалтерського обліку банківських операцій (операцій з цінними паперами, операцій в іноземній валюті, операцій з формування і використання резер­вів, операцій з основними засобами і нематеріальними активами), Правила бухгалтерського обліку процентних і комісійних доходів і витрат банків, Правила організації фінансової та статистичноїзвітності. Слід зауважити, що з початку реформування всі норма­тивні акти, що регламентували методику і організацію обліку в банках, були неодноразово оновлені і доповнені а також були розроблені і затверджені числені нові положення, інструкції, правила обліку банківських операцій.

Національним банком України була запроваджена нова тех­нологія надання звітності, яка базується на економічних по­казниках. Звітна інформація надається банками електронною поштою у вигляді файлів з набором значень економічних по­казників. Ці файли розроблені на базі показників форм звітності, згруповані за періодичністю надання та економічною сутністю показників. Основою формування економічних по­казників є параметри аналітичних рахунків. Вихідні документи за формами звітності формуються із значень економічних по­казників.

Важливим елементом системи заходів реформування обліку в банках був план рахунків. Його розроблення здійснювалось з урахуванням світового досвіду.

У Франції, Німеччині, країнах БеНіЛюксу застосовується кон­сервативний підхід з чіткими вимогами до побудови плану ра­хунків бухгалтерського обліку. У країнах англомовної групи план рахунків має рекомендаційний характер, однак регламентована побудова балансу за принципом спадної ліквідності активів (від готівкових коштів до основних засобів) і пасивів за принципом зменшення ступеня поверненості ресурсів [3].

Зважаючи на переваги централізованого підходу, в Україні саме він став основою побудови плану рахунків бухгалтерського обліку в банках. Слід зауважити, що на початку реформування була зроблена спроба створити єдиний план рахунків для банків першого і другого рівня в Україні. Але через специфіку операцій Національного банку та банків другого рівня, за якими необхідно було відкривати окремі синтетичні рахунки, такий план рахунків був надто громіздким. Тому були розроблені окремі плани рахун­ків для установ НБУ та для банків другого рівня.

При розробленні нового плану рахунків для банків другого рівня значно скоротили кількість класів — з 35 до реформування до 9 у новому плані, кількість знаків у номері синтетичного ра­хунку збільшили з 3 до 4 [3], рахунки у плані розмістили з ураху­ванням підходу спадної ліквідності, запровадили мультивалют-ність синтетичних рахунків та подвійний запис на позабалансових рахунках а також нові правила ведення аналітич­ного обліку в банках, до параметрів якого віднесена вся статис­тична іформація про операцію та її контрагента. Назва кожного рахунку містить інформацію про вид операції та її контрагента.

Потреба в мультивалютному підході до побудови плану ра­хунків обумовлена зростанням обсягів і видів операцій банку в іноземній валюті, які, при їх відображенні за попередньою ме­тодикою, штучно завищували валюту балансу, оскільки при підрахунку підсумку враховувався гривневий еквівалент за операцією в іноземній валюті. Мультивалютність плану рахун­ків дозволяє відображати операції в іноземній валюті за тими ж рахунками, що і операції в гривні із застосуванням техніч­них рахунків позиції банку в іноземній валюті та її еквівален­та, залишки за якими до балансу банку не включаються. На кі­нець операційного дня залишки за рахунками позиції банку в іноземній валюті та еквіваленту позиції банку в іноземній ва­люті коригуються на відповідний офіційний курс з віднесен­ням різниці на окремий рахунок результату від торгівлі інозе­мною валютою та банківськими металами у складі доходів. Мультивалютність плану рахунків забезпечується шляхом за­провадження додаткової бази валютних параметрів (назва ва­люти згідно класифікатора, її конвертованість) у систему ана­літичного обліку.

План рахунків розроблено відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і міжнародних стандартів та на­ціональних положень (стандартів) бухгалтерського обліку [5].

Специфіка побудови плану рахунків бухгалтерського обліку в банках виявляється за такими аспектами:

1) фінансовий облік ведеться за єдиним планом рахунків, обов' язковим до застосування всіма банками другого рівня;

2) підставою для відображення кожної господарської опе­рації в обліку є первинний документ;

3) оцінка об' єктів обліку описується обліковою політикою банку, що узагальнює методи визнання вартості об' єктів, яку фіксують за статтями фінансової звітності;

4) узагальнення первинної інформації проводиться спочатку на рахунках аналітичного обліку, а потім на синтетичних ра­хунках, що їх передбачено планом рахунків;

5) позабалансові операції відображаються в обліку методом подвійного запису за допомогою спеціальних контррахунків;

6) план рахунків забезпечує мультивалютний облік операції;

7) аналітичний облік забезпечується через доповнення син­тетичних рахунків плану рахунків загальними і спеціальними параметрами.

Першу редакцію Плану рахунків було затверджено Постано­вою правління НБУ від 21.11.1997 року № 388 [1-3].

План рахунків складається з 9 класів (рис. 1). За кожним кла­сом виділено:

• двозначні рахунки розділи конкретного класу, за якими, по суті, формуються статті активу та пасиву балансу банку та статті доходів і витрат звіту про фінансові результати діяльності банку;

• тризначні рахунки, які характеризують групу за розділом;

• чотиризначні — синтетичні рахунки, за якими у підсистемі фінансового обліку через подвійний запис відображається зміст господарських операцій банку.

Побудова плану рахунків бухгалтерського обліку забезпечує прозорість формування показників фінансової звітності банку. Па­раметри аналітичного обліку слугують інформаційною базою ста­тистичної та управлінської звітності, а також фінансової звітності, що дозволяє без складних розрахунків здійснювати будь-які зрізи фінансової інформації, необхідні для деталізації конкретних напря­мів діяльності банку.

Параметри аналітичного обліку включають параметри контр­агентів (клієнтів), документів, договорів та безпосередньо парамет­ри аналітичних рахунків [4]. Усі параметри аналітичного обліку поділяються на обов' язкові та необов' язкові. Обов' язкові параметри вводяться з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо звітності банків для заповнення даних щодо контрагента (клієнта) або в разі відкриття аналітичного ра­хунку. Необов' язкові параметри визначаються банком самостійно.

Обов' язкові параметри аналітичних рахунків поділяються на за­гальні та спеціальні. Загальні параметри застосовуються до всіх аналітичних рахунків. Спеціальні параметри застосовуються до аналітичних рахунків залежно від їх економічного змісту, а також використовуються для автоматизованого ведення окремих операцій банків та для надання звітності Національному банку. Значення обов' язкових параметрів аналітичного обліку в електронному ви­гляді наведено в класифікаторах, адаптованих до формування еко­номічних показників для подання фінансової та статистичної звітності, що входять до пакета довідників, які Національний банк доводить до відома банків.

Перехід банківської системи України на міжнародні облікові стандарти зумовив застосування зважених підходів до обрання бан­ками облікової політики, як сукупності принципів, методів і проце­дур, що використовуються установою для ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності, до початку року і постійного дотримання її положень протягом звітного року.


План рахунків бухгалтерського обліку банку

 

Частина 3. 8 клас Управлінський облік

 

 

 

Частина 1. Рахунки фінансового звіту «Баланс»

Рахунки обліку ак­тивів, зобов'язань, капіталу

Актив

Пасив

1 клас Казначейські та міжбанківські операції

2 клас Операції з клієнтами

3 клас Операції з цінними паперами та інші активи і зобов' язання

4 клас Фінансові та капітальні інвестиції

5 клас Капітал банку

1

Частина 4. Позабалансо­вий облік

Позабалансові рахунки

 

9 клас

Позабалансові

 

рахунки

Рис. 1. Побудова плану рахунків бухгалтерського обліку в банках

Облікова політика банків базується на таких концептуальних принципах, викладених у Положенні про організацію бухгал­терського обліку і звітності в банківських установах України, які грунтуються на Міжнародних і Національних стандартах обліку з урахуванням специфіки банківської діяльності: повного висвітлення; превалювання сутності над формою; автономності; обачності; безперервності; нарахування та відповідності доходів і витрат; послідовності; оцінки за історичною (фактичною) собівартістю [6]. У контексті реформування облікової системи банків слід підкреслити найвагоміший вплив на методику обліку принципів нарахування, обачності та оцінки.

Сутність принципу нарахування та відповідності розкри­вається у методиці визнання доходів і витрат банку. Для визна­чення фінансового результату звітного періоду потрібно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Слід зауважити, що до реформування для визначення результатів діяльності застосовувався касовий метод, тобто визнання їх в обліку відбувалось на дату надход­ження коштів. Касовий метод не враховував наявність значного часового проміжку між датою утворення доходу і датою надход­ження коштів. Саме застосування принципу нарахування дозво­лило відображати з одного боку в активі балансу нараховані не-отримані доходи як вимогу, а з іншого боку, в пасиві, визнавати дохід. Аналогічно за отриманими несплаченими послугами в обліку визнаються в активі витрати, в пасиві — нараховані вит­рати як зобов'язання. Важливість принципу нарахування для банків, як базового принципу обліку, зумовлена специфікою банківської діяльності, пов' язаною з великими обсягами залуче­них і розміщених коштів, їх складною структурою і різною ліквідністю. Основною перевагою принципу нарахування порівняно з касовим методом є приведення у відповідність до­ходів звітного періоду з витратами звітного періоду, що забезпе­чує реальність показників фінансової звітності. Принцип нараху­вання дозволяє визначати реальний фінансовий результат не тільки після закінчення використання фінансового інструменту, а й у процесі дії договору.

Принцип обачності полягає у застосуванні в бухгалтерському обліку банку методів оцінки, відповідно до яких активи та дохід не завищуватимуться, а зобов' язання та витрати — не занижува­тимуться. За принципом обачності активи і зобов'язання повинні бути оцінені та відображені в обліку з достатньою мірою обе­режності, щоб не переносити фінансові ризики на наступні звітні періоди. Застосування принципу обачності щодо визнання в обліку доходів (витрат) вимагає відображення в обліку нараху­вання доходів тільки тоді, коли банк упевнений у їх отриманні, а витрати нараховуються постійно. Якщо можливість отримання доходу є непевною, банк визнає їх за касовим методом, тобто, на дату їх надходження. Принцип обачності передбачає визнання в обліку всіх можливих збитків установи, незважаючи на погіршення фінансового результату внаслідок такого визнання.

Згідно принципу оцінки за історичною (фактичною) собівартістю активи і пасиви обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення. Активи та зобов' язання в іноземній валюті, за винятком немонетарних статей, мають пере­оцінюватись у разі зміни офіційного валютного курсу на звітну дату. В обліковій політиці банку слід чітко окреслити, за якою оцінкою визнаватимуть в обліку фінансові активи. Розрізняють два види переоцінки:

S внаслідок зміни ринкової вартості активів як у національній, так і в іноземній валютах;

S унаслідок зміни офіційного валютного курсу — монетарні статті переоцінюються на кожну дату балансу за офіційним кур­сом на цю дату з віднесенням курсової різниці на рахунок резуль­тату від торгівлі іноземною валютою і банківськими металами.

Одним з головних завдань реформування системи бухгал­терського обліку в банківському секторі було створення досто­вірної фінансової звітності, яка б давала можливість отримати інформацію про фінансовий стан та результати діяльності уста­нови. До реформування фінансова звітність банків складалась з балансу, звіту про прибутки та збитки, звіту про використання прибутку, звіту про затрати та капітальні вкладення, звіту про на­явність та рух основних засобів, звіту про розкрадання і прорахун-ки, пояснювальної записки до річного звіту [3]. Компонентами фінансової звітності, яку складають банки, починаючи з 1998 ро­ку, і які відповідають національним і міжнародним обліковим стандартам, є баланс, звіт про фінансові результати діяльності банку, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки [7—9].

Реформування бухгалтерського обліку забезпечило удоскона­лення форм та змісту фінансових звітів банків Україні. Підви­щення аналітичних якостей звітних форм зумовило розширенняможливостей щодо прийняття управлінських рішень. Однак пи­тання змісту показників звітності, переліку статей звітних форм, досягнення оптимального поєднання якості звітної інформації та порядку її подання у формі, корисній для користувачів, залиша­ються предметом дискусії.

У звіті «Баланс» відображаються активи, зобов'язання та власний капітал банку. Звіт «Баланс» визначає склад і структуру майна банку, ліквідність банку, наявність власного та запозиче­ного капіталу, зміну дебіторської та кредиторської заборгова­ності тощо [9]. Статті звіту «Баланс» розміщені в порядку змен­шення ліквідності.

Банк складає звіт про фінансові результати із статей доходів та витрат, які групуються за їх характером та основними видами доходів і витрат на кінець останнього дня звітного періоду (квар­талу, року).

Дуже важливу інформацію, яка до реформування у звітності не відображалась, надає звіт про рух грошових коштів банку. Ме­тою звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансових звітів підстав для оцінки спроможності банку генеру­вати грошові кошти, а також для оцінки потреби банку в них [9]. Банк у звіті про рух грошових коштів відображає джерела отри­маних банком готівкових та безготівкових коштів, напрям їх ви­користання у звітному періоді, рух грошових коштів за звітний період залежно від виду діяльності (операційна, інвестиційна, фінансова).

Звіт про власний капітал — це фінансовий звіт, який відображає зміни та рух капіталу банку за звітний рік. Зміни у власному капіталі банку можуть відбуватися за рахунок змін облікової політики, виправлення помилок, переоцінки необорот­них активів, переоцінки інвестицій в асоційовані і дочірні ком­панії, чистого прибутку звітного року, розподілу прибутку до за­гальних резервів, резервних фондів, до інших фондів банку, дивідендів, що сплачені у звітному році, дивідендів, що капіталізовані у звітному році, сплати у раніше зареєстрований статутний капітал, внесків за акціями нового випуску, викупле­них власних акцій, продажу викуплених власних акцій, анулю­вання раніше викуплених акцій.

Банк складає примітки до фінансової звітності на підставі да­них синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку. У примітках розкривається інформація про склад активів та па­сивів, доходів і витрат, позабалансових зобов' язань, операцій з довірчого управління,  а також основні принципи і методиоблікової політики банку та її зміни протягом звітного періоду, інша інформацію, розкриття якої вимагається міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку [9].

Отже, з 1 січня 1998 року вітчизняні банки працюють за ре­формованою системою обліку та фінансової звітності.

В основі концепції реформування системи обліку в банках бу­ло впровадження в їх облікову практику фундаментальних прин­ципів і якісних характеристик корисності інформації відповідно до положень міжнародних стандартів фінансової звітності. Мето­дика обліку банківських операцій була радикально зміненабуло запроваджено новий план рахунків, нову підсистему аналі­тичного обліку, нові правила обліку банківських операцій, нову технологію збирання і обробки облікових даних.

Фінансовий облік є інформаційною основою складання фінан­сової звітності, показники якої правдиво відображають фінансо­вий стан і результати діяльності банку. Фінансова звітність від­повідає запитам як зовнішніх, так і внутрішніх користувачів. Використання інформації з фінансових звітів — важлива умова прийняття обґрунтованих управлінських рішень у банку.

Література

1. Сенищ П., Ричаківська В. Реформа, що за значущістю не посту­пається грошовій // Вісник НБУ. — 2007. — №11. — С. 3-7.

2. Ричаківська В. Досвід впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності в банківській системі України // Бухгалтерський облік і аудит. — 2005. — № 8-9. — С. 37-44.

3. Жигайло Г. Без технічного інструментарію реалізувати масштаб­ний проект було б неможливо // Вісник НБУ. — 2007. — №12. — С. 8-18.

4. Кіндрацька Л.М. Врахування вимог міжнародних стандартів при побудові методики обліку фінансових інструментів у банках України//

Вісник НБУ. — 2006. — №8. — С. 38-46.

5. План рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інстру­кція по його застосуванню: Затверджені Постановою Правління НБУ від 17.06.2004 №280 із змінами/www.rada.gov.ua

6. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України: Затверджене Постановою Правління НБУ 30.12.1998 № 566 (із змінами і доповненнями)//http://www.rada. gov.ua.

7. Міжнародні стандарти фінансової звітності 2004 / Перекл. з анг. за ред. С.Ф.Голова / Ч 1. — К.: Федерація професійних бухгалтерів і ау­диторів України, ПП «Видавництво «Фенікс»», 2005. — 1304 с.

8. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку // Баланс.2005. — №2 (544). — С. 8-110.

9. Інструкція про порядок складання і оприлюднення фінансової звітності банків України. Затверджена Постановою Правління НБУ від 27.12.2007 № 480 // www.rada.gov.ua

Статтю подано до редакції 14.10.09 р.

УДК 65.012

С. В. Калабухова,

канд. екон. наук, доцент, заст. зав. кафедриобліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ЗАПАСАМИ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О Е Кузьмінська - Впровадження міжнародних стандартів в облікову практику банків україни

О Е Кузьмінська - Теоретичні аспекти організації обліку інвестицій банку в асоційовані і дочірні компанії