В Фурман - Мінералогічні властивості крем'яної сировини для матеріалу знарядь палеоліту на поділлі - страница 1

Страницы:
1  2 

ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ Серія геол. 2010. Вип. 24. С. 210-222

VISNYK LVIV UNIV. Ser. Geol. 2010. Is. 24. P. 210-222

 

УДК 552.553(447.43/.44)

МІНЕРАЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ КРЕМ'ЯНОЇ СИРОВИНИ ДЛЯ МАТЕРІАЛУ ЗНАРЯДЬ ПАЛЕОЛІТУ НА ПОДІЛЛІ

В. Фурман

Львівський національний університет імені Івана Франка 79005 м. Львів, вул. Грушевського, 4, e-mail: fourman@franko.lviv.ua

Наведено огляд використання властивостей крем'яної сировини для знарядь палеоліту на Подністер'ї та Поділлі. Зазначено, що знання про властивості каменю для знарядь палеоліту, ознайомлення з розмаїттям його властивостей і параметрів заклали основу первинних мінералогічних уявлень, оскільки вибір сировини в па­леолітичний час був визначальним з огляду на тісну залежність вихідної сировини і типів виготовлених з неї знарядь. Використання кам'яної сировини - один з най­важливіших каналів інтенсивного пізнання навколишнього світу, накопичення по­зитивних знань і створення первинних наукових уявлень.

Ключові слова: кам'яні знаряддя, кремінь, крем'яна сировина, ріняк.

Перші знаряддя прадавніх людей важко відрізнити від розколотих природними си­лами каменів. У цих загострених кусків каміння нема ще навіть визначеної форми. Од­нак немає й сумніву, що їх створювали цілеспрямовано. Про це свідчить й схожість прийомів обробки. Намагаючись володіти знаряддям з ріжучими краями або загостре­ними кінцями, прадавня людина знаходила придатний камінь, а потім іншим каменем його розколювала. Кам'яний вік, що тривав майже мільйон років, залишив велику різ­номанітність знарядь праці, полювання, війни, причому основним матеріалом для них був кремінь, який давав у разі розколювання гострий ріжучий край. Виготовлення зна­рядь, перехід до виробництва - це та грань, той стрибок, який дав змогу людству подо­лати прірву, що відокремлює тваринний світ від світу цивілізації [2, 8, 12]. Кам'яний вік - вік крем'янних знарядь праці. Коли ми говоримо "камінь" стосовно матеріалу, з якого давні люди виготовляли свої знаряддя, то варто зазначити, що йдеться переважно про кремінь. Саме з обробкою кременю пов'язані перші великі відкриття в історії людства. Ці знаряддя, які назвали ручними рубалами (або ударниками), спочатку були універса­льними, призначеними для виконання найрізноманітніших операцій. Пізніше людина навчилася виготовляти ручні рубала різного типу. Збирання кременевого матеріалу (рис. 1) протягом палеоліту привело до значного зубожіння поверхневих покладів, тому в мезоліті й неоліті таке збирання поступово змінили цілеспрямованим видобутком необхідної сировини з певної глибини. Кременеве мінеральне утворення, складене кри­сталічним (кварц) і аморфним (опал, халцедон) кремнеземом трапляється в природі у вигляді конкрецій, жовен, лінз, пластів, що залягають серед вапнякових та крейдових відкладень. Загальна схожість складу сировини на близько розташованих і належних одній палеотрадиції пам'ятках свідчить про те, що існували чіткі уявлення куди, на які саме виходи сировини треба йти і яку за характеристиками сировину збирати. Люди палеоліту робили свою зброю з кременю, а іноді також з кварцу і кварциту. Застосовували

 

© Фурман В. В., 2010


й інші види порід залежно від географії поширення - обсидіан, яшми, роговики, доло­міт, халцедон, кварцит, діорит, обсидіан, діабаз, мармур, граніт, базальт тощо. Іноді доісторична людина як матеріал для виготовлення колючих і ріжучих кам' яних знарядь використовувала тектитові стекла. Доісторичні культури, що мали доступ до обсидіану, широко застовували цей матеріал завдяки його великій твердості. Найтвердішу породу, яку знаходили в регіоні проживання, використовували найбільше.

Тенденція до вдосконалення прийомів праці, збільшення їхньої ефективності явно простежена хоча б на прикладі кількісного нарощування операцій первісної технології. Наші давні предки, виготовляючи рінякові сколи, використовували одну операцію -оббивання, а для виробництва рубала потрібні були вже три операції: відщеплення заго­тівки, оббивання, ретуш. Ці заняття визначили типи перших знарядь: кам'яні рубала і шкребки, ножі, сокири, голки - все це модифікація клина.


Крем'яні артефакти палеоліту Поділля. Як засвідчують археологічні досліджен­ня, пошук і використання кременю, кварциту та інших корисних копалин почалося на Поділлі ще в палеоліті [2, 4]. Саме цим часом датовано знахідки кам'яних знарядь пале­олітичної стоянки в Луці-Врублевецькій на лівому березі Дністра, за 22 км на південний схід від міста Кам'янець-Подільський. Тут знайдені крем'яні знаряддя палеотичної доби, зроблені 400-300 тисяч років тому [1, 2]. У Кам'янець-Подільскому районі біля сіл Яруги, Врублевці та Лука-Врублевецька проходить найцікавіший етап практики студентів геологічного факультету, коли можна торкнутись давньої історії цього краю. Долини Дністерського каньйону в околицях сіл Лука-Врублевецька й Врублівці, де знайдено стоянки ашельської та мустьєрської культур, були захищені глибоким каньйо­ном від північних вітрів [10, 11], що створило прекрасні умови для життя давніх людей.

На жаль, місця цих стоянок затоплені водами Дністерського водосховища у 80-х ро­ках ХХ ст. Тому нині доступні для огляду лише тераси Дністра, що розташовані вище головних місцезнаходжень артефактів палеоліту. Оскільки регіон практики охоплює Поділля від Тернопільщини до Вінниччини, то є змога також отримати знахідки кам'яних знарядь палеоліту з інших місць: наприклад, сильно обкатані знаряддя палео­літу з кременевого ріняку із відкладів алювіальної тераси лівого борту Дністра біля Дністерської ГАЕС (рис. 2). Поступово період збирання кременю на поверхні змінився викопуванням його за допомогою ям, прискалків (уступів) і навіть створенням шахт та штолень. Сировиною для виготовлення знарядь передусім слугував кремінь, а також різні кристалічні породи. Для сировини, що займає проміжне місце за станом фізичної збереженості, можна припускати походження з відслонень, тривало експонованих на денній поверхні. Пам'ятки часто містять усі ці різновиди кам'яної сировини, однак


частка кожної з них у тій чи іншій пам'ятці інколи значно відрізняється, що свідчить про різну тактику забезпечення сировиною, яку практикували мешканці цих стоянок.

На всій території Волино-Поділля поширені багаті запаси кременю чорного або сі­рого забарвлення, часто з характерними білими вкрапленнями, розміщені у верхніх шарах крейдової системи, що залягає порівняно неглибоко, а тому у східній частині По­дільської височини внаслідок ерозії в річкових долинах, ярах, балках є багато відсло­нень крейди разом із жовнами кременю. Регіон маршрутів практики знаходиться саме у місцях, де протягом тривалого часу виявлено численні знаряддя праці людей кам'яного віку [11]. Найбільша кількість таких місцезнаходжень відома в басейнах Дністра, Пруту і Дніпра, а також у Приазов'ї. Є відомості про видобуток кременю в епоху пізнього палеоліту [1, 10].

Улітку 2007-2009 рр. унаслідок значного зниження рівня води відбувалося інтенси­вне розмивання берега Дністра біля дороги до Луки-Врублевецької [11]. Завдяки цьому було знайдено цікаві артефакти (рис. 3). Серед усіх знайдених знарядь рубила з ріняку, або чопери різних типів, чопінги, гостроконечники та ін. Вироби знайдено на піщано-ріняковому пляжі в основі схилу тераси серед природних уламків загальною кількістю понад 90 предметів, які належать до кількох груп, різних за технологічними показника­ми й ступенем збереженості. Примітивність виготовлення знарядь та їхній грубуватий вигляд можна пояснити відсутністю необхідних трудових навичок і недосконалою фі­зичною будовою тіла людей того часу, особливо рук.


Більшість знарядь виготовлена з ріняку різних кременистих порід, тому їх можна зачислити до епохи, яку часто називають гальковою, або ріняковою. Крім ріняку, вико­ристовували також уламки та жовна кременю. Якщо порівняти фото знахідок (рис. 1, 4) найдавніших примітивних знарядь кам'яного віку на берегах Дністра біля Луки-Врублевецької з фотогалереєю сайту даних [10, 11] для ашельських знарядь, знайдених на берегах Темзи у Великій Британії, то вражає однотипність обробки і подібність чо-перів.

Чопери були універсальним знаряддям тієї епохи - виконували функції сокири, кай­ла, метального каменю тощо. На частині знайдених знарядь, що відповідають мустьє, також спостережено білу плівку на обробленій поверхні. На березі ці артефакти - від­щепи і пластини, ножі, різноманітні шкребки, наконечники стріл із кременю - знайдені разом з уламками кісток, зубів та рогів тварин.

Серед знахідок на терасі Дністра є всі головні типи кам'яних виробів, що створені в різні епохи палеоліту: різці, шкребки, проколювачі, свердла, ножі, скребла, зубчасто-виїмчасті знаряддя, пластини й відщепи з ретушшю, що свідчить про високу техноло­гію обробки біля Луки-Врублевецької. Спершу ріняк з кварциту (рис. 5) та кременю підлягав простій обробці в кілька ударів, а далі - виробництво знарядь з кременю, який повсюди був у відкладах крейди на берегах допливів Дністра, вдосконалювалось. У межах поселень (Лука-Врублевецька, Врублевці) крем'яні знаряддя виготовлялись на спеціальних місцях. Скупчення великої кількості знарядь у відкладах алювіальної тера­си тільки на одній ділянці біля Луки-Врублевецької свідчить про можливість існування такої майстерні тут ще в ранньому палеоліті-ашелі. Використання в неоліті технології, що ґрунтувалась на застосуванні відтиску, як більш сировинно зберігальної, давало змогу


мешканцям цієї частини Поділля завдяки наявним покладам якісної сировини створю­вати різноманітні за призначенням досконалі кам'яні знаряддя з кременю. Знайдені зразки артефактів потребують ретельного дослідження, проте знаходження такої кіль­кості крем'яних знарядь саме тут є беззаперечним доказом існування на теренах Поділ­ля від палеоліту до неоліту високої технології обробки кременю як головної сировини для виготовлення кам'яних знарядь праці та зброї. Отже, артефакти підтверджують послідовність еволюції мешканців палеоліту Поділля у виборі матеріалу знарядь та якісній зміні технології їхньої обробки.

Щораз більша потреба в різноманітних виробах зумовила великий попит на крем' яну сировину, внаслідок чого у племен Подністер' я виникла окрема галузь вироб­ництва, пов' язана з добуванням кременю. Об' єктом розробки слугували жовна креме­ню. Кремінь, який тут добували, використовували винятково для виробництва сокир та інших засобів праці й полювання - шкребків, ножів, наконечників стріл тощо. Свідчен­ням цього є численні штольні, зокрема на Білій Горі поблизу с. Студениця [2, 5, 8, 9, 11]. Видобутий кремінь перевозили до поселень, де були спеціальні майстерні з вигото­влення крем'яних виробів (див. рис. 6). Хоча в епоху енеоліту первісна людина почала користуватися виробами з міді, потреба у виробах з кременю не тільки не зменшилася, а, навпаки, зросла. Трипільські майстри виготовляли широкий асортимент крем'янихвиробів [1, 4, 12] - крем'яні та кам'яні відбійники, ретушери, точильні камені, без яких не могла діяти жодна кремене- та каменеобробна майстерня.

Вибір сировини для кам'яної індустрії палеоліту. У процесі забезпечення кам'яною сировиною, а також її обробки формувалися важливі сфери емпіричного дос­віду й узагальнення його результатів [8]. Важливим здобутком давніх людей стали знання про те, в яких умовах можна розшукати найякіснішу сировину, уміння відшуку­вати необхідні гірські породи, поступове вдосконалення методів видобутку каменю і засвоєння умов його залягання. Середньопалеолітична людина збирала сировину на схилах річкових долин, добувала з крейдяних порід або збирала на берегах річок. Якщо доводилося користуватися кам'яною породою в покладах, то її брали в місцях виходів, в урвищах, на берегах ярів і річок, не заглиблюючись значно у надра.

Неухильна потреба у щораз більшій кількості якісної сировини стимулювала моди­фікацію й ускладнення вже відомих способів видобутку сировини в корінному заляган­ні. На якість кінцевої продукції розщеплення каменю безпосередньо впливали власти­вості (фізичні властивості та метричні параметри) як вихідної сировини, так і знарядь її обробки. Усвідомлення цього й вело до практики цілеспрямованого пошуку як сирови­ни для розщеплення, так і природних предметів, які використовувалися для її обробки. Не виключено, що в багатьох випадках вигляд кам'яної індустрії можна пояснювати саме специфікою кліматичних умов, які спричиняли об'єктивні труднощі із забезпечен­ням крем'яною сировиною [8, 9].

Отже, якість кременю - характеристика вкрай нестала не тільки в межах родовища, а й, як стверджують спеціальні дослідження, у межах одного стяжіння чи уламка сирови­ни. В [7, 9, 13] наголошено, що різноманітні морфологічні особливості природних окремостей кам'яної сировини багато в чому значно впливали на техніку розщеплення каменю, вторинну обробку і типологію інвентарю ранньопалеолітичних стоянок. Добір сировини в палеолітичний час мав важливе значення [7, 8]. Найбажанішою заготовкою міг виявитися й укорочений пластинчастий скол, і великий первинний відщеп, і двобіч­но оббита заготовка (див. рис. 7). Мають рацію, зрозуміло, ті дослідники, які зазнача­ють, що головними вимогами до використовуваної сировини в палеолітичний час були твердість, одноструктурність, здатність давати гострий край, раковистий злам [2, 6, 8,

13].

Однак те неймовірне розмаїття окремостей сировини за формою (брили, уламки, рі-няки, плитки, жовна, конкреції), розмірами, інтенсивністю і характером включень, сту­пенем однорідності, тріщинуватості тощо обов'язково зумовило потребу в спеціальному підборі найпридатніших за всіма перерахованими характеристиками ок­ремостей сировини, тобто необхідність у їхньому цілеспрямованому пошуку. У разі виразно усвідомленої мети кременеобробки, коли майстрові добре відомо, як і що саме він хотів би виготовити, з'ясовується, усвідомлюється і реалізується ще одне завдання: забезпечення найвідповіднішими сировиною і засобами її обробки. Усвідомлення цього завдання, природно, веде до практики цілеспрямованого пошуку як сировини для роз­щеплення, так і природних предметів, використовуваних для її обробки. Обробка каме­ню в палеоліті [7] надто тісно пов'язана з природно заданими параметрами вихідної сировини. Кам'яна сировина доволі різноманітна за багатьма параметрами, її якість відрізняється не тільки від родовища до родовища, а й у межах одного родовища і на­віть у межах одного стяжіння кременю. Звідси випливає, що пошук і підбір відповідної сировини потребував значних часових і трудових зусиль та відігравав важливу роль у попередньому пошуку і випробуванні сировини безпосередньо на виходах кременю.


Матеріал крем'яної індустрії палеоліту на Поділлі. Гірництво, яке започаткувало історію техніки й зробило суттєвий внесок у становлення людського суспільства, було невід'ємною складовою життєдіяльності племен палеоліту та неоліту, які заселяли По­ділля [10, 11].

У сучасному розумінні корисні копалини - це природні скупчення мінералів у зем­ній корі, які використовує людство. Навряд чи виправданим буде припущення, що впродовж усього періоду існування пам'яток середнього палеоліту доступність крем'яної сировини була незмінною. Навпаки, варто вважати, що в різні відтинки часу можливості забезпечення якісною крем'яною сировиною були аж ніяк не однаковими.


У випадку давніх артефактів кам'яного віку дослідження свідомо відбувались у двох головних напрямах: вивчення комплексу кременистих (оброблюваних переважно рету-шно-віджимною технікою) порід з акцентом на географічній локалізації їхніх родовищ (рис. 8), та усіх інших (осадової, магматичної, метаморфічної та навіть біогенної при­роди) розгорнутим списком майже без додаткової деталізації, хіба що для окремих ґатунків екзотичних гірських порід, полімінеральних агрегатів.

Для кременевого ріняку найвищих терас [4, 6, 7, 13] характерним є озалізнення (лімонітизація), інколи на всю потужність прокатаного уламка. В одних випадках це наслідок розкладу початково наявних в багатьох темнозабарвлених силіцитах дису­льфідів заліза, в інших - привнесення сполук заліза підземними водами ззовні, особ­ливо в алювіальних відкладах або в елювіальних умовах під час процесів хімічного звітрювання. Проте подібний матеріал, як "карпатський ріняк", застосовували для давніх палеолітичних знарядь. Узагальнений термін "карпатський ріняк", або "кар­патські яшми", запроваджений у кінці XIX - на початку XX ст. для кременистих гра-війно-рінякових відкладів пониззя Дунаю, лиману Кацелло поблизу м. Рені, де вони залягали серед пісків астійського та віллафранківського ярусів, навіть базального алювію сьомої тераси р. Прут. Надалі цю назву поширено й на прилеглі (східні та північні) ділянки регіону.

Загалом "карпатський ріняк" зафіксовано не тільки у консолідованих відкладах верхньоміоцено-пліоценового віку Дунай-Дністерського межиріччя або в кластолітахстародавніх рівнів вирівнювання території сучасної Молдови, а й у переважно пухких (інколи, проте, слабко зцементованих) алювіальних відкладах річок басейнів Пруту та Дністра, аж до впадіння Дністра в Чорне море. Це принесені з території сучасних Кар­пат, інколи багаторазово перевідкладені флішоїдні глинисто-мікрохалцедонові алевролі­ти, кременисті (хай і опалохалцедонові, проте дуже тріщинуваті, перетнуті прожилоч­ками різних мінералів) роговики менілітової світи олігоцену, дрібнозернисті кварцові пісковики на найтривкішому кремнеземному цементі або різновиди на глинистому та карбонатному цементі, що не витримували далекого транспортування річковими пото­ками), а також жильний кварц. Зазначимо, що через специфічний склад "карпатського ріняку" [5], до того ж, переважно невеликих розмірів, його зрідка використовували у первісній техніці, хіба що для відбійників, лущильників, примітивних товкачів - чопе-рів та чопінгів, і ніколи для виготовлення тонкоретушованих артефактів, оскільки за інколи високої твердості їхній матеріал під час додаткової обробки розпадається на неправильні уламки зі сколчастим зламом.

Узагальнена літолого-мінералогічна характеристика вживаної в кам'яному віці кременистої сировини наведена у розгорнутому описі [6, 7] її місцезнаходжень у межах давніх поселень на теренах Подністер'я. Орієнтовну схему розміщення головних кре-меневмісних регіонів та деяких локальних родовищ халцедонолітів, які були відомі й систематично (або епізодично) використовувані в палеоліті та трипільським населен­ням, оприлюднено ще наприкінці минулого століття із з'ясуванням їхнього імовірного походження, а саме:

      різнотипні (від халцедонових до дрібнокварцово-роговикових) та різновікові (від палеозойських до третинних) ґатунки перевідкладених уламків різнозабарвлених кременистих порід переважно з морени та флювіогляціальних нагромаджень дніп­ровського зледеніння;

      найтонкозернистіші димчасті (до чорних) або димчасто-смугасто-сірі (разом з вели-коплямистими та концентрично-зональними ґатунками), туронські за віком кремені так званого волино-подільського зразка з діагностувальними реліктами форамініфе­рових черепашок, переважно заміщених халцедоном у периферійному паралельно-тонковолокнуватому облямуванні;

      чорні з іржаво-вторинним облямуванням непросвічувальні інфільтраційного похо­дження кремені, які сформувалися десь у післяверхньокрейдові часи і тому трапля­ються серед відкладів як мезозойського, так і кайнозойського віку, практично позба­влені залишків датувальної мікрофауни;

      осадово-діагенетичні кремені призмово-іноцерамового типу, характерні для малопо­тужних кремневмісних вапняків верхньої крейди, простежені на прилеглих терито­ріях і датовані верхньосеноманським часом, розробляли навіть примітивними шур­фами;

      апоспікульні осадово-діагенетичні нижньосеноманські силіцити в басейнах серед­нього Дністра та Пруту, а також вищий горизонт переважно яснозабарвлених (білих, сіруватих, інколи блакитнуватих) кременистих порід;

      осадово-діагенетичні кремені верхньосеноманського віку серед глинистих вапняків, що відшаровані долиною Дністра нижче за течією поблизу м. Могилів-Подільський і містять мікрозалишки переважно змішаної іноцерамово-спікульної або спікульно-іноцерамової фауни, початково опалової, а тепер вторинно заміщеної мікрохалцедо-ном.


Крім перелічених головних типів кременистої сировини, на палеолітичних пам'ятках трапляються й деякі інші відмінності силіцитів [1, 2, 6, 7, 9, 13]. Зазначимо про так зва­ну гринчуківську сировину умовно-верхньоальбського віку, правда, не завжди досить якісну. Це силіцити коричнево-зеленкуватого до чорного забарвлення, практично не­прозорі навіть у тонких уламках, з розсіяними локальними порожнинками-жеодами (стінки яких часто інкрустовані натічним халцедоном, баритом), успадкованою доміш­кою класичних зерен дрібноуламкового кварцу, мікролусочок слюди, сингенетичного глауконіту, тонкодисперсного глинистого матеріалу. Потужність пласта цих халцедоно-літів у районі с. Гринчук на лівому березі Дністра сягає 2 м, однак подібні породи зафі­ксовані й на правобережжі. До самостійної категорії халцедоновмісних псевдосланце-вих порід, пов'язаних з кабонатними відкладами Передкарпаття, виявлених серед пале­олітичних знахідок, потрібно зачислити також сировину, умовно названу малиновець-кою  (біля  села  Слобідка-Малиновецька  на  лівому  березі  Дністра, Кам'янець-

Подільський р-н Хмельницької обл.). Вони типові для волино-подільської сировини третьої групи, або спікул кременевих губок, характерних для силіцитів [5, 6].

На теренах від Дніпра до Карпат наявні також безліч місцевостей з різними типами перевідкладених давньоморськими або палеорічковими водами силіцитів, початково переважно нижньосеноманського, а вторинно геологічно молодшого, починаючи з па­леогену, віку. Розрізи палеогену в Прикарпатті починаються з еоценових відкладів, де є ріняк, стяжіння і навіть невеличкі лінзи сірих та темно-сірих апоспікульних кременів, відомі в басейнах річок Стрипа, Коропець, Золота та Гнила Липи, лівих приток Дністра. Кременевмісні породи тортонського ярусу внаслідок річкової ерозії виходять на сучас­ну денну поверхню в межах Придністер'я.

Аналіз дністерських матеріалів засвідчує спеціалізацію кременеобробного ремесла у виготовленні певних типів знарядь та напівфабрикатів, пов'язану насамперед з особли­востями сировинної бази. Бібіков [1] спостерігав півметровий шар скупчення кременис­того ріняку з нестандартною товстою, до 10 мм, білою порцеляноподібною жовновою кірочкою у відслоненні порід на схилі Горошкової Гори (лівий берег р. Студениці у Староушицькому р-ні Хмельницької обл.), де проводили давні гірничі розробки.

Автохтонне населення Поділля кременеву сировину власної території проживання знало, очевидно, досконало. І хоча під час наддалеких переміщень із заходу на схід віддавали перевагу кременевим артефактам із найякіснішої сировини волино-подільського типу, у разі потреби користувалася місцевими силіцитами.

1.Бибиков С.Н., Збенович В.Г. Археологические разведки в зоне затопления Мо-

гилев-Подольской ГЭС // Археологические исследования на Украине в 1968 г. К., 1971. В. ІІ. С. 73-77.

2.Бурдо Н.Б. Кременева індустрія пам'яток трипільської культури на середньому

Дністрі (за матеріалами колекцій Наукових фондів із розвідок Середньодніс-ровської експедиції 1964-1970 рр.) // Археологія. 2008. № 4. С. 3-8.

3.Винокур І. С., Гуцал А. Ф. та інші. Довідник з археології України. Хмельницька,

Чернівецька, Закарпатська області. К. 1984. 223 с.

4.Гладилин В.Н., Ситливый В.И. Ашель Центральной Европы. К. 1990. С. 103-104.

5.Гурина Н. Н. Древние кремнедобывающие шахты. Ленинград, 1976. 178 с.

6.Петрунь В.Ф. Нижньотортонські валунчасті кременеві породи Подністров'я як

спеціалізована артефактна сировина передскіфського часу // Археологія. 1998. Вип. 3 (4). С. 91-102.

7.Петрунь В.Ф. Використання мінеральної сировини населенням трипільської куль-

тури // Енциклопедія трипільської культури. http://vytoky.nm.ru/T1k1/0018.pdf.

8.    Степанчук В. М. Неандертальці та крем'яна сировина: деякі аспекти вивчення взаємодії первісного суспільства і довкілля (на матеріалі даних з палеоліту Криму) // Зап. НТШ. Праці Археолог. Комісії. 2002. Т. 224. С. 7-25.

9.Степанчук В.М. Вплив сировини на технологію та типологію середньопалеолі-

тичних індустрій: нові методики і результати // Археом. та охор. Істор. -культ.

спадщ. 2000. № 4. С. 87-101.

10.         Фурман В. Геологічні дослідження людей кам'яного віку на теренах Поділля
// Охорона і менеджмент об'єктів неживої природи на заповідних територіях,
Тернопіль-Гримайлів.
2008. C. 303-309.

11.Фурман В. Кремінь як перша корисна копалина людей кам'яного віку на По­діллі // Вісник Львів. ун-ту Сер. геол. 2009. Вип. 23. С. 184-202.

12.Щелинский В. Е. Свойства кремневого сырья и техника изготовления орудий мустьерской эпохи // Первобытный человек, его материальная культура и при­родная среда в плейстоцене и голоцене. М. 1974. С. 52- 57.

13.ЧернышА.П. Палеолит и мезолит Приднестровья. М., Наука. 1973. 127 с.

 

MINERALOGICAL PROPERTIES OF FLINT RAW MATERIAL FOR PALEOLITHIC TOOLS IN PODILLJA REGION

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

В Фурман - Термодинамічні умови формування конвективних потоків верхньої мантії землі

В Фурман - Кремінь як перша корисна копалина людей кам'яного віку на поділлі

В Фурман - Мінералогічні властивості крем'яної сировини для матеріалу знарядь палеоліту на поділлі

В Фурман - Визначення внеску некулошвської взаємодії у зонні характеристики металів на основі теоріїрозсіяння

В Фурман - Метод фазових функцій та wkb-наближення