І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія - страница 12

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 

Щоб ці записи не лежали мертвим капіталом, до них Р. Шішковою було виготовлено детальні реєстри, що охоплюють 527 тем, 542 інципі-ти пісень, 222 назви казок та інших зразків словесного фольклору та 193 діалектні слова. Реєстри Р. Шішкової (с. 167-174) разом з її вступ­ною статтею про історію дослідження південнокарпатських говорів (с. 9-34), розвідкою М. Мушинки про український етнос східної Словач­чини і його календарну обрядовість (с. 35-70), історично-демографіч­ними довідками Олександра Мушинки про кожне з 52 сіл, з представ­лених в корпусі (с. 71-86) та картою досліджуваного регіону (с. 175), було видано окремою книжкою під назвою "Українські говори Словач­чини"32. До книги долучено супровідний компакт-диск з кращими зразками звукових записів.

91-дисковий корпус звукових записів українських говорів Словаччини було виготовлено в трьох комплектах, з яких один зали­шився в Слов'янському інституті, другий було подаровано Архіву АН ЧР, а третій - Музею українсько-руської культури в Свиднику.

Реалізацією цього сміливого проекту Чеська академія наук у Празі зробила вагомий внесок у справу звукової фіксації мови українського населення Словаччини на певному етапі її розвитку (1957 - 1967 роки) і наочно продемонструвала один із способів збереження звукових за­писів для майбутніх поколінь.

Примітки:

1     Детальніше про це див.: Мушинка М. Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш? Нове про історію дослідження і місцезнаходження найдавнішого запису відомої української народної пісні // Народна творчість та етно­графія. - 2000. - Ч. 2-3. - С. 3-16.

2     Собраніе русских народных п'сень, с их голосами, положенных на музыку Иваном Прачем. - Санкт-Петербург, 1790; друге видання -1815.

3     Колесса О. Погляди на історію українсько-чеських взаємин X -XX ст. - Хроніка. - Ч. 1. - Вип. 25-26: Україна - Чехія. - Ч. 1. - Київ, 1999. - С. 21.

4     Zapletal Fr. Rusini a nasi buditele. - Praha, 1921. - S. 5.

5     Horak J. Z narodopisnych studii K. HavliCka // Narodopisny vestni Ceskoslovensky - Sv. XVII. - Praha, 1923.

6     Данилак М. Галицькі, буковинські, закарпатські українці в рево­люції 1848 - 1849 років. - Пряшів, 1972.

7           Шевченко Т.Г. Кобзарь з додатком споминок про Шевченка. - УПразі. Nakladem knihkupectvi dra Gregra a Ferd. Dattla. - 1876.

8     "Сто українських народних пісень" Алоїза Єдлічки // Хроніка. -Вип. 25-26: Україна - Чехія. - Ч. 1. - С. 192-195.

9     Нині вони займають окреме приміщення (читальний зал для професорів) Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника.

10    Мольнар М. Франтішек Ржегорж і Україна // Народна творчість
та етнографія.
- 1959. - Ч. 1. - С. 79-89; Valaskova N. Frantisek Rehof (1857

-   1899) a jeho etnograficka cinnost. - Praha, 1999; Kaleta P. Cesta do Halice. Frantisek Rehof a poznani zivota vychodni Halice ve druhe polovine 19 stoleti.

-   Praha: Volabia, 2004.

11    Tichy F. Vyvoj soucasneho spisovneho jazyka na Podkarpatske Rusi.

-   Knihovna Sboru pro vyzkum Slovenska a Podkarpatske Rusi pfi Slovanskem listavu v Praze. - C. 11. - Praha, 1938. - S. 112-113. (Переклад автора - М.

М.).

12    Там же. - С. 113.

13    Панькевич І. Граматика руського языка для школ середніх и горо-
жанських. - Прага, 1922.

14    Найвизначніші інформаційні книжкові видання про Закарпатську
Україну міжвоєнного періоду:
Vavrousek B. Cirkevni pamatky na
Podkarpatske Rusi.
- Praha, 1929; Hora A. Podkarpatska Rus. Pfehled pomeru
karpatoruskych.
- Praha, 1919; Drahny F. a Drahny V. Podkarpatska Rus, jeji
pfirodni a zemedelske pomery.
- Praha, 1921; Egan E. Hospodafsky stav
rusinskych venkovanu v Uhrach.
- Praha, 1922; Zapletal F. Rusini a nasi
buditele. - Praha, 1921; Zatloukal J. (ed.) Sbornik hospodafskeho, kulturniho
a politickeho poznani Podkarpatske Rusi. - Bratislava, 1936; Kondratovyc.
Istorija Podkarpatskoji Rusi dl'a naroda.
- Ужгород, 1924; Kral J. Podkarpatska
Rus.
- Praha, 1924; Kozminova A. Podkarpatska Rus. Prace a zivot lidu po
strance kulturni, hospodafske a narodopisne. - Praha, 1922; Kochanyj -
Goralcuk K. Podkarpatska Rus v minulosti a pfitomnosti. - Praha, 1931;
Necas J. Politicka situace na Podkarpatske Rusi.- Praha, 1922; Pasternak J.
Ruske Karpaty v archeologii.
- Praha, 1928; Perfeckij E. Socialne hospodafske
pomery Podkarpatske Rusi ve stoleti XIII-XV. - Bratislava, 1924;
Петров А.
Матеріали для історії Угорской (Закарпатской) Русі.
- Praha, 1923. - T. 8.

15    До виставки було видано каталог "Мистецтво і народ Підкар-
патської Русі" (упорядник Сергій Маковський) чеською, російською, ан-
глійською та французькою мовами.

16    Панькевич І. Фонограф в службі лінгвістики. - 1. sjezd slovanskych
filologu v Praze. Tezy referatu.
- Sekce 2. Видано теж окремою відбиткою
українською та французькою мовами. - Прага, 1929. - 2 с.

17    Fonograficky archiv Ceske akademie ved a umeni. Zvlastni otisk
z Vestniku Ceske akademie. - 1935. - Praha, 1935. - S. 1.

18    В рамках фіксації словацьких говорів було виготовлено чотири
пластинки із фольклору колишніх руських сіл Ґемера та Спиша: Тельґарт,
Завадка та Гельцманівці.

19    Мушинка М. Голоси предків. - Пряшів, 2002. - С. 231-238.20      Мушинка М. Голоси предків. Звукові записи фольклору
Закарпаття із архіву Івана Панькевича (1929, 1935). - Kniznica Centra
antropologickych vyskumov.
- C. 1. - Пряшів, 2002. - 256 с. + CD.

21    Петров А. Древнейшія грамоты по исторіи карпаторусской церк-
ви и
иерахіи 1391 - 1498 с 12 фотографическими факсимиле. - Прага,

1930.

22    Яворський Ю. Новыя рукописныя находки в области старинной
карпаторусской письменности XVI - XVIII веков. - Прага, 1931. - 135 с.;
Материалы для
исторіи старинной песенной литературы в Подкарпатской
Руси. - 1934. - 347 с. + 12 приложений.

23    Панькевич І. Українські говори Підкарпатської Русі і сумежних
областей. З приложенням 5
діалектологічних мап. - Частина І. Звучна і
морфологія.
- Прага, 1938. - 548 с.

24    Cranjala Dumitru. Rumunske vlivy v Karpatech se zvlastnim zfetelem
k moravskemu Valassku.
- Praha, 1938. - 564 s.

25    Tichy F. Vyvoj soucasneho spisovneho jazyka na Podkarpatske Rusi.

-   Praha, 1938. - 232 s.

26    SiCynskyj V. Dfevene stavby v Karpatske oblasti. - Praha, 1940. - 216

s.

27    Дольницька М. Матеріали для словника українських закарпат-
ських говорів Івана
Панькевича // Іван Панькевич та питання літератур-
ної
мови. Статті та матеріали / Упорядник М. Мушинка. - Пряшів, 2002.

-   С. 27-35.

28    Pankevyc I. Zprava o vykonani studijni cesty na vychodni Slovensko
v dobe prazdnin
1949 r. - Там же. - С. 135-136.

29    Pankevyc I. Zprava o vyzkumne dialektologicke ceste do obce Kurov,
okres Bardejov, vychodne Slovensko, konane v cervnu
1957. Tamtez. - S. 148.

30    Лешка О., Шішкова Р., Мушинка М. Розповіді з Підкарпаття.
Українські говірки східної Словаччини.
- Нью-Йорк; Прага; Київ, 1998.

-   322 с.

31    Убля, Новоселиця, Улич-Криве, Ковбасів, Руніна, Звала, Нижня
Яблінка, Маківці та Мироля.

32    Siskova R., Musinka M., Musinka A. Ukrajinska nafeci Slovenska.
Vyzkum a zvukove zapisy z let
1957 - 1967. Prace Slovanskeho ustavu. Nova
fada, sv.
19. Praha: Euroslavia, 2005. - 180 s. + CD.

 

Петро Краакж

Національний університет "Острозька академія" Острог

РОЛЬ ДІАСПОРИ в РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФСЬКОЇ ТРАДИЦІЇ В ХХ СТ.

Перш ніж приступити до висвітлення поставленої проблеми, вар­то було б хоча б у загальних рисах з'ясувати, що ми розуміємо під по­няттям українська філософська традиція.

Варто відзначити, що українська земля займає унікальне місце в розвитку філософських традицій. При чому ця унікальність навіть не стала предметом осмислення. Причиною такої "непритомності" є те, що новочасна українська культура, яка мала б це зробити, значною мі­рою сформувалася в колоніальних умовах. Комплекси національної неповноцінності у нас є достатньо сильні. Тому ми часто ігноруємо те, що могло б стати предметом національної гордості. Водночас акценту­ємо увагу на речах ущербних, іноді навіть звеличуючи їх. Не дивно, що від діячів такої закомплексованої культури важко чекати осмислення унікальності України в розвитку філософських традицій.

У чому ж ця унікальність?

По-перше, Україна мала безпосереднє відношення до становлення європейської філософської традиції. Тут були поширенні такі раньофі-лософські школи, як орфізм і піфагорейство. Звідси походив один із "семи мудреців" древньої Еллади Анахарсіс. Дали українські землі ста­родавній Греції й деяких мислителів елліністичного періоду. При чому ідеї, які продукували ці філософи, мали паралелі з поглядами україн­ських мислителів, наприклад, з поглядами Григорія Сковороди.

По-друге, Україна мала певне відношення до індійської філософ­ської традиції. Не будемо чіпати дещо дискусійного питання про по­ходження індійських аріїв з українських земель. Але те, що існують па­ралелі між індійськими Ведами й давньоукраїнським фольклором, наприклад, колядками, можна не сумніватися. Незважаючи на загалом європейське оформлення української філософської думки, тим не мен­ше в поглядах її представників несвідомо "проривалися" моменти, які більше засвідчують їхню прив'язаність до індійської традиції, ніж до європейської. Такою, наприклад, можна вважати т. зв. "філософію сер­ця", яка зорієнтована на внутрішнє самозаглиблення, а не на "зовніш­нє" раціональне пізнання, "хутірну філософію", що має на меті втечу від суєтного світу, ідеї метепсихозу, що несвідомо виявляються в Тараса Шевченка, Уласа Самчука тощо.

По-третє, Україна стала територією, де існували й співіснували різ­ні філософські "малі" традиції. Тут була представлена досократична філософія (орфізм, піфагорейство, Анахарсіс), класична давньогрець­ка філософська думка в формі платонізму (це, зокрема, було характер­ним для філософського навчання в Ольвії), елліністична філософія (Біон Борисфеніт, Сфер Боспорський), православно-слов'янська філо­софська традиція (релігійно-філософська думка Київської Русі й укра­їнського Середньовіччя аж до кінця XVI ст.), ренесансна філософія (Григорій Саноцький, Станіслав Оріховський та ін.), західноєвропей­ська неосхоластика (філософія у єзуїтських колегіумах, Києво-Могилянська академія).

Були представлені в Україні також національні філософії - німець­ка класична (Й.Б. Шад, адепти кантіанства, шелінгіанства, гегельян­ства, ніцшеанства, які здебільшого працювали у вищих навчальних за­кладах України), російська (релігійна філософія кінця XIX - початку XX ст., русифікований марксизм), польська (різноманітні польські суспільно-філософські течії XIX - початку XX ст., Львівсько-Варшавська філософська школа). Мали тут певне поширення й єврей­ська та угорська філософські думки. Були в Україні й прихильники нео­томізму. Xоча складно сказати, чи витворили вони тут свою традицію. Певно, ні одна земля не знала такого різноманіття філософських тра­дицій, як Україна.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 


Похожие статьи

І Пасічник - Тенденції в розвитку релігійного й культурного життя на українських землях

І Пасічник - Наукові записки серія психологія і педагогіка

І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія

І Пасічник - Операционные структуры действия систематизации в процессе усвоения математического материала подростками

І Пасічник - Психологічні характеристики індивідуального мислення