І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія - страница 22

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 

Після реорганізації управа канадського НТШ розгорнула кон­структивну діяльність. Якщо в 1949 - 1953 роках вона провела 56 за­сідань, то в 1954 - 1959 роках - 68 засідань16. Наукова діяльність окре­мих членів здійснювалася також через секції. Особливо плідною була праця нової комісії Канадознавства, яка розробляла різні проблеми літопису української діаспори.

На початку 60-х років директором історико-філософської секції Канадського НТШ був В. Лев, заступником голови секції - Я. Пас­тернак, крім нього в секції працювали ще п'ять науковців з Канади17.

У 1973 році директором історико-філософської секції обрали гео­графа В. Кубійовича, його заступником історика церкви Б. Боцюрківа, який очолював і комісію суспільних наук18.

Після створення Головної Ради НТШ наукова і видавнича діяль­ність перейшла до автономних крайових НТШ. Основними напрям­ками роботи Канадської НТШ було проведення щорічних наукових конференцій та сесій, влаштування академічних вечорів, організація бібліотеки, музею і архіву. Лише в 50-60-і роки Канадське НТШ про­вело шість наукових сесій та конференцій, на яких були розглянуті ак­туальні питання розвитку української науки, в тому числі історичної. Щороку проводилася Шевченківська сесія з нагородженням шевчен­ківських лауреатів. В ході цих конференцій виступило 157 науковців, що прочитали 183 доповіді.

Канадське НТШ брало активну участь у виданні фундаментальної праці "Енциклопедія Українознавства" , яке було розпочато 1946 року ще під час перебування Головного відділу НТШ у Мюнхені. Водночас розпочато підготовку англомовної "Енциклопедії України". Заходами Канадського інституту українознавчих студій, НТШ та Канадської фундації українознавства у 1984 - 1993 років було здійснено випуск цього видання (редактор перших двох томів - В. Кубійович, останніх трьох - професор Торонтського університету Данило Гусар-Струк ).Канадське НТШ брало дієву участь у випуску спільних традицій­них видань Наукового товариства ім. Шевченка - "Записок НТШ" (ЗНТШ), "Бібліотеки українознавства", "Українського архіву". За пері­од з 1948 р. по 1989 р. вийшло більше шести десятків "Записок НТШ". Також в 1960 - 1987 роках побачило світ 43 томи "Українського архі­ву" - збірок матеріалів і нарисів з питань географії, етнографії, історії окремих регіонів України. З 1951 по 1989 роки вийшов 61 том "Бібліотеки українознавства".

У 70-80-і роки Канадське НТШ продовжує зміцнюватися органі­заційно і кількісно. На початку 70-х років воно об'єднувало 16 дійсних, 130 звичайних та 5 членів-прихильників. У лютому 1974 р. відбулися загальні збори товариства, на яких головою управи було обрано Б. Стебельського. Заступником голови обрали В. Мацьківа, референтом В. Веригу19. До речі, уродженець Тернопілля В. Верига дотепер веде активну наукову діяльність, публікуючи книги з історії визвольних змагань українців ХХ ст.

На загальних зборах НТШ у листопаді 1977 р. Б. Стебельського знову переобрано головою управи20. Розширено й мережу осередків Товариства. Одним з найдієвіших став осередок НТШ на Західну Канаду з осідком у Ванкувері, який заснували 3 грудня 1955 р. Першим його головою обрали дійсного члена НТШ, доктора????21. Членами осередку в різні роки було 70 науковців22.

Керівництво УВАН і НТШ уживало заходи щодо налагодження співпраці. Ще 10 лютого 1950 р. на Конгресі українців Канади ці два поважні наукові центри підписали угоду про співпрацю. 1958 р. за рі­шенням Конгресу Комітету українців Канади створено Українську на­укову раду, до складу якої увійшли представники УВАН, НТШ, а та­кож Осередку української культури й освіти у Вінніпезі та Українського воєнно-історичного інституту в Торонто. У січні 1961 року її очолив Є. Вертипорох, що керував радою до початку 70-их років. У квітні 1968 року його заступниками були Я. Рудницький від УВАН та М. Мандрика23.

У середині 70-х років Наукову раду при Комітеті українців Канади очолив М. Марунчак, відомий дослідник Шашкевичіани. У 1986 році під час XV Конгресу КУК у Вінніпегу відбулася нарада представників наукових установ, на якій було обрано нового голову Наукової ради -Б. Стебельського24. Однак повоєнна діяльність УВАН та НТШ в спра­ві розвою історичної науки, на думку провідних учених діаспори, була не завжди ефективною. По суті справи, кожна з них продовжувала роз­виватися самостійно, була відсутня координація діяльності у найваж­ливіших напрямках наукових досліджень. НТШ та УВАН претендува­ли на першість котроїсь з цих інституцій у визнанні бути "Українською академією".

Після постання за ініціативою Л. Винара 1 березня 1965 р. у ви-сліді листовного референдуму 45 членів - засновників УкраїнськогоІсторичного Товариства. Управу товариства обрали в складі: Олександр Оглоблин - голова, Наталія Полонська-Василенко - заступник голо­ви, Любомир Винар - секретар і скарбник. Членами управи стали представники від українських істориків Канади Я. Пастернака та В. Киселівського. Товариство швидко виявило свою життєздатність. Вже наприкінці 1967 року УІТ нараховувало 130 членів і членів-прихиль-ників. В середині 70-их років до складу Управи УІТ і членом редколегії "Українського історика" було обрано президента УВАН у Канаді Олександра Барана25.

Нова інституція розгорнула активну діяльність щодо створення регіональних осередків. Вже наприкінці 60-их років постав ряд органі­зацій, в тому числі й Канаді - Монреалі (голова М. Антонович), Вінніпезі (голова О. Герус) та Торонто (голова В. Верига). У 1972 році члени УІТ підтримали організацію в Манітобському університеті окремої секції для вивчення української історії. її управу очолив уже згаданий професор О. Герус26.

Важливою подією в науковому житті української діаспори в Канаді стало створення на базі Альбертського університету в Едмонтоні Ка­надського інституту українських студій, який швидко став міждисци­плінарним науково-дослідним центром. Необхідність його заснування пояснювалася рядом причин. На Україні в умовах відновлення неоста-лінізму різко посилився наступ на українську культуру та науку, що ви­магало відповідної адекватної реакції з боку патріотично налаштова­них учених діаспори. До того ж інтелектуальна еліта Заходу в основному залишалася байдужою до проблем радянських республік, розглядаючи українську історію через призму радянсько-російської офіційної історіографії.

Для створення такого потужного дослідницького українознавчого центру в цей час у Канаді склалися сприятливі умови. На початку 70-их років на фоні загальноканадського сплеску етнічних рухів українські канадці добилися від федерального уряду фінансування низки заходів, спрямованих на підтримку і збереження української мови та культури. В результаті були розроблені освітні програми на українській мові, по­чалося вивчення та викладання української мови, літератури, історії в декількох університетах.

За ініціативою Комітету українців Канади та участю півсотні нау­ковців 6-7 квітня 1974 року у Вінніпезі проведено наукову конферен­цію, присвячену проблемам розвитку української освіти в Канаді. її учасники одностайно підтримали ідею створення українського науково-дослідницького інституту. Канадський уряд позитивно по­ставився до реалізації цієї ідеї української громадськості. 4 листопада 1975 року керівництво провінції Альберта теж схвалило ідею створен­ня такого інституту.

Отже, Канадський інститут українських студій було відкрито 1 липня 1976 року. Його директором призначили Манолія Лупула - ви­пускника Гарварду і професора історії Університету Альберти. Інститут згуртував навколо себе таких відомих українознавців, як професор східно-європейської історії в Університеті Альберта Іван Лисяк-Рудницький, професор слов'янських мов і літератур Торонтського уні­верситету Юрій Луцький, професор політичних наук Оттавського уні­верситету Богдан Боцюрків та багатьох інших. Для координації його діяльності створено консультативний комітет у складі 36 осіб. Перші збори комітету навесні 1977 р. прийняли рішення про організацію курсів української мови та літератури та про поглиблення дослідження історії України та української спільноти в Канаді. Започатковано та­кож "раду кореспондентів", до якої введено українських професорів і дослідників з різних університетів Канади.

Щорічно інститут надавав десять стипендій по 1,5 тис. доларів для випускників університетів; 5 стипендій по 3,5 тис. доларів для напи­сання робіт на звання магістра; три стипендії по 5 тис. доларів для на­писання докторських дисертацій на українознавчу тематику; 2 сту­дентські стипендії по 5 тис. доларів для поїздки в Україну чи в країни, пов'язані з історією України; виділялися субсидії для вищих академіч­них досліджень27.

Співробітники інституту уклали каталог архівних матеріалів з іс­торії України та української діаспори у Канаді. З цією метою налаго­джено ділову співпрацю з Національним архівом Канади та низкою громадських організацій - Українським культурним та освітнім цен­тром у Вінніпезі та УВАН.

У 1981 році КІУС став інтегрованим членом Альбертського уні-верситету28. Керівництво Інституту активно займалося організацією наукових форумів. У 1982 - 1983 рр. започатковано програму створен­ня власного архіву, яка включала в себе збір матеріалів про канадських українців, їх каталогізацію, мікрофільмування та публікацію найваж­ливіших документів. Надавалася фінансова допомога науковим закла­дам в справі каталогізації архівних матеріалів, включаючи Торонтський університет, національний архів Канади, українські громадські органі­зації. При сприянні Стефанії Богачевської-Пастушенко запроваджено щорічне фінансування програми діяльності архівів. Згодом розпочато каталогізацію і мікрофільмування найважливіших архівних зібрань України.

У січні 1986 р. директором інституту призначено доктора Богдана Кравченка. Наступний період діяльності КІУС характеризується тіс­ною співпрацею з науковими закладами та вченими України. Лише в 1989 - 1990 рр. його відвідало майже сто науковців з України. Серед авторів публікацій Інституту, лекторів і стажистів були українські гро­мадські державні діячі та науковці: І. Драч, О. Гончар, Л. Костенко, М. Коцюбинська, Л. Лук'яненко, Д. Павличко, В. Василенко, Я. Грицак, Я. Ісаєвич та ін.

Канадський інститут українських студій з 1976 р. видає двомовний"Журнал українознавчих студій". До складу його редакційного коміте­ту входили О. Рудзін, Р. Сенькусь, М. Шкардін і професор Д. Гусар-Струк29. Особливу увагу редакційний комітет приділяв друку науко­вих студій молодих учених. Згодом у 1976 - 1990 рр. у "Журналі українознавчих студій" було надруковано 30 статей, присвячених різ­ним періодам історії України.

Завдяки сприянню українських меценатів створюються нові нау­кові центри. Зокрема, в 1989 р. виник центр Петра Яцика, який по­жертвував більше 1 млн. доларів на вивчення середньовічної історії України (XVI - XVIII ст.). Наступного року розпочала діяти програма мецената Стасюка щодо вивчення сучасної історії України.

Чимало уваги приділялося діаспорою науково-педагогічній праці. Вчені брали участь в загальноканадському русі за багатокультурність, створенні громадських курсів українознавства, викладали східноєвро­пейську історію та українознавчі предмети в канадських вузах, опікува­лися юнацтвом пласту.

Отже, завдяки зусиллям науковців і громадськості діаспори та при сприянні канадської влади, в повоєнний період у країні було створено низку авторитетних українських наукових інституцій. Особливу увагу вони приділяли дослідженню державно-соборного процесу в Україні, історії церкви, визвольних змагань ХХ ст. Спираючись на досвід ді­яльності національних наукових установ, установ кінця XIX - першої половини ХХ ст., у непростих умовах чужини українські наукові інсти­туції Канади за короткий проміжок часу зуміли пройти періоди ста­новлення та організаційного зміцнення. Загалом у досліджуваний пе­ріод можна виділити такі етапи діяльності українських історичних наукових установ Канади. Перший: 1949 - 1955 рр. - постали Канадські УВАН, НТШ. Другий: 1955-1965 рр. - Канадські УВАН та НТШ набули статусу автономних, зміцніли організаційно. Третій: 1965 - 1976 рр. - постає Українське історичне товариство і журнал "Український історик", які зуміли консолідувати наукову працю істори­ків діаспори. Четвертий: 1976 - 1991 - створено Канадський інститут українських студій, пожвавлюється науково-видавнича діяльність істо­ричних секцій УВАН і НТШ.

Вважаємо також, що є потреба дослідити міждисциплінарні студії еміграції, видати бібліографію наукових праць української еміграції. Обласні наукові та вузівські бібліотеки України мають бути забезпече­ні історико-регіональними збірниками, які видала діаспорна НТШ. Слід продовжити вивчення не лише наукових, але й соціальних інсти­туцій українців (домогових, професійних, жіночих, молодіжних), що теж протистояли вимушеній американізації / канадизації скитальців.

Примітки:

1 Гавриленко Н.И. Украинская этническая группа в жизни Канады: Автореф. дис. ...канд. ист. наук // Санкт-Петербургский государственныйуниверситет. - С-Пб., 2000. - С. 10.

2     Рудницький Я. УВАН у Канаді. Початковий період: роки 1949

-   1955 // Життєвий досвід українців у Канаді: Рефлексія. - УВАН. -Вінніпег, 1994. - С. 165, 167.

3     Войценко О. Літопис українського життя в Канаді. Доба завер­шення консолідаційних процесів і змагання за конституційне визнання. 1960 - 1969. - Едмонтон: КІУС, 1986. - Т. 7. - С. 185.

4     Літопис українського життя в Канаді. У змаганні за нову Канаду. Початки офіційної двомовності й багато культурності. 1970 - 1979. -Едмонтон: КІУС, 1992. - С. 6.

5     Там само. - С. 47.

6     Рудницький Я. УВАН у Канаді. Початковий період: роки 1949

-   1955 // Життєвий досвід українців у Канаді: Рефлексія. - УВАН. -Вінніпег, 1994. - С. 171.

7     Войценко О. Літопис українського життя в Канаді. У змаганні за нову Канаду... - С. 61.

8     Український історик. - 1974. - № 1-3. - С. 245.

9     Там само. - 1977. - № 1-2. - С. 157.

10    Войценко О. Літопис українського життя в Канаді. У змаганні за
нову Канаду... - С. 447.

11    Войценко О. Літопис українського життя в Канаді. Доба завер-
шення консолідаційних процесів і змагання за конституційне визнання...

-   С. 8.

12    Збірник наукових праць на пошану Євгена Вертипороха,
Президента головної ради НТШ і голови Канадського НТШ з нагоди 70-
річчя його життя. - Торонто: Видавнича спілка "Гомін України", 1972. - С.

7.

13    Там само.

14    Збірник матеріалів V наукової конференції НТШ. - Торонто,
19544. - Ч. 1 (5). - С. 9.

15    Боровик М. Століття українського поселення в Канаді (1891 -
1991). - Монреаль; Оттава: Українська Могилянська Академія Наук,
1991. - С. 241.

16    Рудницький Я. УВАН у Канаді. Початковий період: роки 1949

-   1955 // Життєвий досвід українців у Канаді: Рефлексія. - УВАН. -

Вінніпег, 1994. - С. 169.

17    Хроніка НТШ за рік 1963. - Ч. 79. - Торонто; Нью-Йорк;
Сідней; Париж,
1963. - Ч. 79. - С. 53-55.

18    Український історик. - 1974. - № 1-3. - С. 244.

19    Лев В. Сто років праці для науки й нації. Коротка історія
Наукового Товариства ім. Шевченка. - Нью-Йорк, 1972. - С. 30.

20    Войценко О. Літопис українського життя в Канаді. У змаганні за
нову Канаду. - С. 454.

21    Там само. - С. 130.

22          Гавриленко Н.И. Украинская этническая группа в жизни Канады:Автореф. дис. .канд. ист. наук // Санкт-Петербургский государственный университет. - С.-Пб., 2000. - С. 13.

23    Войценко О. Літопис українського життя в Канаді. У змаганні за
нову Канаду. Доба завершення консолідаціцйних процесів...
- С. 425.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 


Похожие статьи

І Пасічник - Тенденції в розвитку релігійного й культурного життя на українських землях

І Пасічник - Наукові записки серія психологія і педагогіка

І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія

І Пасічник - Операционные структуры действия систематизации в процессе усвоения математического материала подростками

І Пасічник - Психологічні характеристики індивідуального мислення