І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія - страница 25

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 

Необхідно згадати також статтю Л. Винара, спеціально присвяче­ну детальному аналізу наукової спадщини Д. Дорошенка, зокрема йогоісторіографічним та бібліографічним працям7. У вступі до статті Л. Ви­нар дає коротке уточнення понять бібліографії та історіографії. При цьому він зазначає про близькість цих понять і надзвичайну важливість при вивченні історичних видань, поодиноких дослідників та науково-видавничої діяльності окремих навчальних та наукових установ. В своїй праці Л. Винар проаналізував найвагоміші історіографічні та бібліографічні праці Д. Дорошенка. За висновком автора статті, Д. До­рошенко зумів поєднати свою бібліографічну працю із історичними дослідженнями, крім того, він вважав, що бібліографія й історія є спорідненими дисциплінами, які себе взаємно доповнюють. Автор аналізує історичну схему Д. Дорошенка, яку він використав у своїй бібліографічній праці "Указатель источников для ознакомления с Южной Русью" (С. Петербург, 1904, 60 с.) і приходить до думки про її високу цінність, оскільки у своїй схемі Д. Дорошенко охопив усі періоди української історії, усю етнографічну територію України та усе українське населення, без огляду на тодішній поділ українських земель між Росією і Австро-Угорщиною. Найвизначнішою бібліографічною працею Д. Дорошенка Л. Винар вважає "Покажчик літератури україн­ською мовою". Не зважаючи на те, що Д. Дорошенко не залишив по собі монументальних бібліографічних праць, Л. Винар вважає, що вклад вченого в розвиток української національної історичної бібліо­графії вагомий і "запевняє йому видатне місце серед українських бібліографів"8.

Аналізуючи історіографічні праці Д. Дорошенка, Л. Винар поділяє їх на категорії, пояснює значення державницької школи української історіографії. Автор зупиняється на аналізі розуміння Д. Дорошенком поняття "історіографія". Л. Винар скептично ставиться до оцінки Д. До­рошенком ідей істориків-народників. Він вважає, що висвітлення Д. Дорошенком ідей М. Костомарова, В. Антоновича, М. Грушевського має сильне ідеологічне забарвлення. Також Л. Винар висловив і свою думку щодо існування двох напрямків української історіографії. Він вважає, що народницький і державницький напрямки "себе взаємно до­повнювали і віддзеркалювали певну історичну добу"8. Крім "Огляду української історіографії" Л. Винар розглядає та аналізує ряд статей Д. Дорошенка історіографічного та інформативно-наукового характе­ру, які стосувалися загального розвитку української історичної науки або її окремих періодів. Висока наукова цінність даної публікації підтверджується тим, що згодом вона була опублікована окремим ви­данням. Загалом статті Л. Винара, присвячені Д. Дорошенку, до сьогодні залишаються цінним джерелом до розуміння творчості вченого.

Окреме дослідження Л. Винар присвятив постаті відомого україн­ського вченого, дипломата, журналіста, провідного суспільно-полі­тичного діяча Євгена Онацького9. В передмові до статті, опублікованої в журналі "Український історик", автор висловив свої сподівання, що в недалекому майбутньому з'явиться ґрунтовна студія, присвяченапостаті відомого українського діяча. Л. Винар окремо проаналізував життєвий шлях та творчу спадщину вченого. Наукову працю Є. Онаць­кого вчений характеризує за напрямками: історичні праці, мемуари­стика і біографія; Українська мала енциклопедія (УМЕ); мовознавство і етнографія; журналістична праця і інші ділянки творчості Є. Онаць-кого. Л. Винар проаналізував історичні, біографічні праці Онацького, характеризуючи його як історика з широким діапазоном зацікавлень. Дуже високо оцінює Л. Винар монументальне видання Є. Онацького -Українську Малу Енциклопедію: "... це унікальне видання, праця одної людини, яка віддзеркалює енциклопедичні знання і світогляд її авто-ра"10. Цінним додатком до статті є публікація джерельних матеріалів до вивчення постаті Є. Онацького: автобіографія вченого, листування з Л. Винарем та О. Кандибою, а також бібліографія його праць.

Статті, присвячені постаті Н. Полонської-Василенко, відомого українського історика та педагога, мають певну особливість, оскільки автор основний акцент зробив на вченні та класифікації джерел та матеріалів до її біографії. Так, стаття "Матеріяли до біографії проф. Наталії Полонської-Василенко"11 має характер не життєпису, а швид­ше історіографічно-джерелознавчої розвідки, що висвітлює джерела до біографії дослідниці. Л. Винар розглядає матеріали до біографії Наталії Полонської-Василенко в трьох аспектах: 1) джерела (друковані і недруковані) до біографії дослідниці; 2) його співпраця з дослідницею; 3) листування Н. Полонської-Василенко.

Серед першоджерельних матеріалів до біографії дослідниці автор виділяє недруковані "Спогади", які охоплюють роки 1884-1918 і вклю­чають важливі дані про її родинне, студентське та наукове життя. Крім того, Н. Полонська-Василенко друкувала окремі спогади про події з свого життя, про українських вчених і діячів на сторінках різних періодичних і неперіодичних видань. Л. Винар розцінює "Спогади" як важливий джерельний матеріал і для української історії в XX-му столітті12.

Листи, на думку Винара, є важливим джерельним матеріалом для розуміння постаті дослідниці, а також для дослідження українського академічно-наукового життя на еміграції, в якому вона брала активну участь. Вони також віддзеркалюють погляди Наталії Дмитрівни на різні аспекти діяльності українських наукових установ, поодиноких вчених, а також її ставлення до суспільно-громадського і політичного життя української еміграції. Л. Винар зазначив: "Писала вона щиро, безпосередньо, без огляду на те, чи її погляди до вподоби відборцям її листів чи ні. Саме тому являються вони прецінним джерелом до вив­чення її життя і світогляду"23. Л. Винар вказує також на місцезнаходження листів Н. Полонської-Василенко. Так він зазначає, що велика частина листів зосереджена в особистих архівах осіб, до яких вона писала, зо­крема Д. Дорошенка, Б. Крупницького, І. Борщака, І. Бучка та ін. Також листи Наталії Дмитрівни знаходяться в архівах українських науковихустанов (УВУ, УВАН, НТШ).

Л. Винар називає та коротко характеризує також найважливіші, на його думку, друковані праці про Наталію Полонську-Василенко. Серед них названо статтю О. Оглоблина "Наталія Дмитрівна Полонська-Василенко", яка з'явилася з нагоди 80-ліття історика в Наукових запи­сках УВУ (О. Оглоблин також дав окрему характеристику історичних праць дослідниці в праці "Українська історіографія, 1917-1956"), біографічний нарис Іраїди Ґерус-Тарновецької "Наталія Полонська-Василенко" (Вінніпег, 1974. Серія УВАН: Українські вчені, ч. 7), а та­кож біографічну статтю Василя Омельченка "Наталія Полонська-Василенко" (Український Історик, ч. 1-3, 1968, с. 87-94).

Окремою темою дослідження постаті Н. Полонської-Василенко є її співпраця в Українському історичному товаристві та в "Українському історику". Дослідниця відіграла не останню роль в створенні Україн­ського історичного товариства. Про це Л. Винар зазначає у статті "Професор Наталія Полонська-Василенко і Українське Історичне Товариство". Н. Полонська-Василенко була викладачем Л. Винара, ре­цензентом його докторської праці, одним з найближчих співробіт­ників "Українського історика", а також була членом редакційної колегії журналу. Л. Винар згадує: "Проф. Наталія Полонська-Василенко відносилася до мене як до свойого молодшого товариша-історика, слу­жила своїми порадами в деяких наукових дослідженнях, а також ради­лася відносно різних наукових та академічних справ"24.

Окрім низки статей, що висвітлюють постать відомого українського археолога, талановитого поета та публіциста, громадського та політичного діяча О. Кандиби-Ольжича25, Л. Винар є автором ґрунтовної праці, присвяченої 100-літтю з дня народження вченого. Варто зауважити, що дослідження Л. Винара, присвячені особі цього видатного науковця є відмінними від решти, оскільки автор приділив основну увагу науковій і академічній діяльності О. Кандиби, однак його праці не позбавлені біографічних моментів, зокрема йдеться про дослідження Л. Винарем студентських років майбутнього вченого, оскільки в цей період формується світогляд, коло його наукових зацікавлень та започатковується наукова праця. Крім того, в монографії Л. Винар подає коротку хронологію життя та діяльності вченого.

Академічну та наукову діяльність О. Кандиби Л. Винар хроно­логічно поділяє на 3 періоди, які збігаються з перебуванням О. Кандиби в різних місцевостях західної Європи, зокрема Праги, України та Америки. В окремому розділі автор розглядає історіографію праць про наукову діяльність О. Кандиби. При характеристиці наукової праці О. Кандиби Л. Винар окремо характеризує ранні наукові праці вченого та його дисертаційну роботу. Найбільше уваги приділяє Л. Винар характеристиці головного періоду наукової діяльності О. Кандиби, який припадає на 1931-1940 роки. В свою чергу, цей період автор поділив на два суб-періоди: перший охоплює 1931-1937 роки, в якомудомінує науково-дослідницька та педагогічна діяльність О. Кандиби; другий - 1938-40 роки, в якому на перше місце виходить науково-організаційна праця вченого. Винятково важливою ділянкою наукової роботи Кандиби Л. Винар вважає співпрацю вченого з американськи­ми науковими установами. Цей час у житті вченого дослідник окрес­лив як "американський період". Загалом, за визначенням Л. Винара, співпраця О. Кандиби з американськими і європейськими археолога­ми та науковими центрами "причинилася до поглиблення його архео­логічного знання і поширення наукового світогляду"26. Особливу увагу присвятив Л. Винар характеристиці джерел до постаті та наукової діяльності О. Кандиби. Зокрема він виділяє: 1. Архівні матеріали уста­нов, з якими О. Кандиба був пов'язаний, 2. Особисті джерела О. Канди-би; 3. Листування вченого з його співробітниками і знайомими; 4. Дру­ковані і недруковані спогади і матеріали про О. Кандибу. В додатках до монографії автор опубліковує велику кількість важливих джерельних матеріалів, серед яких рукописи студентських конспектів, зміст та ти­тульна сторінка докторської дисертації О. Кандиби, рецензія на дисертаційну працю вченого, автобіографія з уточненнями, листування вченого різних років та ряд інших цінних документів, оскільки основ­ною метою своєї праці автор визначив поширення джерельної бази у вивченні постаті О. Кандиби. В цілому, дослідження Л. Винара, присвячені О. Кандибі, відкривають ряд нових фактів наукової біографії вченого. Зокрема, на основі нових архівних матеріалів та використовую­чи метод усної історії, дослідник уточнив біографію вченого, спростував ряд неточностей та помилкових тверджень, зокрема щодо перебування О. Кандиби в США на запрошення Гарвардського університету для чи­тання лекцій в 1935 або 1936 рр., натомість довів, що вчений відвідав США в 1938р., де разом із відомим вченим і діячем Організації Державного Відродження України О. Грановським займався організацією Українського Наукового Інституту в Америці та справами ОУН.

Звертаючись до читачів, Л. Винар зазначив, що "в 1950-их роках Олег Ольжич і Юрій Липа були моїми ідейними вчителями, і я завжди їх згадую з великою вдячністю. Вони мали великий вплив на форму­вання мого національного світогляду і наукових зацікавлень"27.

Л. Винар є також автором біоісторіграфічного нарису про видатно­го українського книгознавця, економіста, історика-мемуариста та публіциста Л. Биковського, опублікованого в книзі "У службах українській книжці". На основі автобіографічних матеріалів автор склав періодизацію життєвого шляху вченого - своєрідну схему життя і діяльності науковця, поділивши його біографію на 9 періодів, які збігаються з його діяльністю в Україні та за кордоном, зокрема в країнах Європи та США. Ця схема також вказує на основні етапи творчого шляху визначного українського вченого. "Варшавський" та "чехосло­вацький" періоди Л. Винар називає найважливішими в житті Л. Биковського, оскільки тоді відбулося його становлення та визнанняяк науковця. Л. Винар не дає детальної характеристики наукової спад­щини Л. Биковського, називає лише головні праці вченого та оцінює його як організатора українського наукового та культурного життя. Окрему увагу Л. Винар присвятив спогадам Л. Биковського, написа­ним в різні періоди його життя, зокрема він зазначає, що вони є дуже важливим матеріалом для істориків, соціологів та інших дослідників, які вивчають багатовимірний історичний процес доби Л. Биковського. Цінним в нарисі є те, що Л. Винар намагався охарактеризувати Л. Би-ковського не лише як ученого, але і як особистість, використовуючи власні спогади та листування з особистого архіву.

Серед персоналійних публікацій Л. Винара варто також згадати статтю, присвячену відомому українському громадському діячеві, публіцисту Ю. Бачинському. Вона майже не містить біографічних да­них, проте Л. Винар характеризує Ю. Бачинського як громадсько-політичного діяча, плідного журналіста та автора цілого ряду брошур і обширних трактатів, з яких вирізняється його твір "Україна - irreden­ta" - публіцистична праця, в якій вперше обґрунтовано на соціальній базі постулати самостійної України. Професор Винар аналізує дослідження Л. Бачинським питання української еміграції. Хоч у цій праці питання еміграції не є головною темою автора, проте його зацікавлення еміграційною проблематикою в 1893 році вказує на те, що Ю. Бачинський мав наміри досліджувати еміграційні явища. Це стало поштовхом до опрацювання Л. Винарем творчої спадщини Ю. Бачинського. Автор вивчає історію видання праці Ю. Бачинського "Українська еміграція", аналізує її значення для дослідження українського життя в США. Крім аналізу різних аспектів змісту праці, Л. Винар дав оцінку ставлення комуністів США та України до праці Бачинського. Л. Винар робить висновок про те, що праця Ю. Бачин-ського була досить актуальною на 70-ті роки. Вказав на те, що це перша соціологічно-історична праця, в якій описано багатовимірне життя українців в Америці, в її ранніх роках побуту: "З перспективи часу можна лише дивуватися великій ерудиції автора, який зумів в яскравих барвах дати широку картину релігійного, соціально-економічного, політичного, культурного життя українських емігрантів при кінці ХІХ - початку XX століття".

Постаті видатного українсько-канадського історика О. Барана Л. Винар присвятив статтю "Олександер Баран: діяльність і наукова творчість", в якій детально висвітлив життєвий шлях вченого, проаналізував його наукову діяльність, а також, в окремому підрозділі, охарактеризував працю О. Барана в українських наукових установах. Біографію вченого Л. Винар не структурував у підрозділи, але досить детально висвітлив основні події в житті О. Барана, коментуючи його наукові досягнення та громадську діяльність в той, чи інший період життя. Особливу увагу Л. Винар приділив аналізу історичних дослід­жень О. Барана. Дослідницька праця історика, на думку вченого, восновному зводиться до трьох головних історичних тем: 1. Історія Закарпаття, 2. Козаччина перед Б. Хмельницьким, 3. Українська церква в Канаді. Л. Винар оцінює О. Барана в першу чергу як видатного дослідника Закарпаття. Найвагомішою дослідницькою роботою вче­ного над темою історії Закарпаття Л. Винар вважає віднайдення, ви­дання та опрацювання документів, особливо тих, що стосувалися про­екту створення українського патріархату в середині ХІХ ст. Важливою ланкою наукової праці О. Барана Л. Винар вважає його дослідження зв'язків козаків з Закарпаттям. Аналізуючи монографічні праці О. Бара­на та підготовлені ним видання документів періоду козацької доби, Л. Винар приходить до висновку, що О. Баран як історик займає важ­ливе місце в українській історіографії і як дослідник козаччини, історії української церкви і історії Закарпаття, і як редактор збірників архівних матеріалів до історії України.

Стаття, присвячена відомому українському науковцю, професору права та політології, досліднику української історії XX ст. Теодору Богдану Цюцюрі, є вагомим джерелом до вивчення постаті цього вче­ного. Відмічаючи заслуги Т. Цюцюри в розвитку науки в діаспорі, а особливо його високу роль в розбудові УВУ, Л. Винар зауважив, що написання біографії цього вченого є нелегким завданням з огляду на відсутність опрацьованих та укомплектованих архівних матеріалів, а також біобібліографії вченого. Тому автор у своїй статті подав лише загальні дані про життя і діяльність видатного науковця. Основним джерелом до написання біографії Т. Цюцюри для Л. Винара стали "Автобіографія" вченого, його листування та матеріали, надіслані ав­тору дружиною покійного науковця. Крім того, Л. Винар особисто знав Т. Цюцюру, тісно співпрацював з ним в УІТ, УВУ та інших устано­вах, тому мав можливість включити до статті власні спогади про нього. Л. Винар назвав основні події в житті науковця, коротко охарактеризу­вав коло його наукових зацікавлень та головні праці, проте основну увагу присвятив періоду діяльності Т. Цюцюри на посаді ректора Українського вільного університету. В додатках Л. Винар опублікував частину свого листування з науковцем. Ці листи мають високу наукову вартість, оскільки є цінним джерелом не лише до біографії вченого, але й до історії УВУ.

Частина персоналійних досліджень Л. Винара була останньою да­ниною покійним колегам. Серед них статті, присвячені історикам В. Омельченку та М. Ждану. Це невеликі за обсягом публікації, в яких висвітлено життєвий шлях вчених та коротко охарактеризовано основні напрямки наукових зацікавлень. Однак, кожна з цих статей не є сухим викладом основних дат життя. В них автор намагався зобрази­ти вчених такими, якими вони лишилися в його пам'яті. В статті про В. Омельченка Л. Винар коротко зазначає про походження науковця, окреслює коло його наукових досліджень, характеризує основні його праці, називає наукові установи, в яких співпрацював В. Омельченко,оцінює його і як редактора наукових видань. Л. Винар також зазначає, що ряд досліджень вченого залишилися в рукописах, тому висловлює думку про необхідність їх видання.

Стаття про М. Ждана написана у формі спогадів Л. Винара про історика, з яким автор розвідки був в добрих приятельських стосун­ках. Автор коротко окреслює життєвий шлях вченого та його наукову спадщину. Аналізуючи творчий доробок вченого, Л. Винар називає та характеризує як історичні праці дослідника, так і рецензійні відгуки на них. Він також наводить статистичні дані про кількість посилань на праці М. Ждана різними відомими істориками. Л. Винар називає М. Ждана найвидатнішим дослідником з проблематики зв'язків Украї­ни та Золотої орди. Окремо він згадує про роботу історика над гасла­ми в енциклопедії українознавства. Л. Винар характеризує також праці М. Ждана в ділянці біографії та історіографії, оцінює його як автора великої кількості рецензій та рецензійних статей. В додатку до статті Л. Винар опублікував бібліографію праць М. Ждана, яка складається з двох частин: статті і монографічні дослідження та рецензії.

Л. Винар належить до небагатьох українських діаспорних істориків, що присвятили свою увагу вивченню постаті українського "радянсько­го" вченого. Він є автором кількох статей, присвячених Івану Крип'яке-вичу. Стаття "Іван Крип'якевич (1886-1967)", вийшла по смерті відо­мого видатного історика. Це порівняно невелике за обсягом дослідження, в якому коротко викладено життя і творчий шлях істо­рика, висвітлено основні напрямки його наукової та науково-органі­заційної діяльності, названо та коротко проаналізовано його головні праці. В окремій публікації "Іван Крип'якевич як дослідник української сфрагістики" Л. Винар розглядає один з аспектів багатогранної наукової діяльності І. Крип'якевича - його сфрагістичні дослідження. Дослідник відмітив, що І. Крип'якевич приділив основну увагу дослідженням козацької сфрагістики. Окремо він відмічає науково-організаційну працю І. Крип'якевича в галузі спеціальних історичних дисциплін, а також висвітлює його як редактора науково-періодичних видань. У висновку автор підкреслює, що: "І. Крип'якевича можна вважати од­ним з піонерів наукової організації дослідів допоміжних історичних наук в Україні, починаючи від його праці в Науковому Товаристві ім. Шевченка"28. В додатку до статті Л. Винар включив бібліографію праць і матеріалів про Івана Крип'якевича. Зауважимо, що це була пер­ша спроба реєстрації друкованих матеріалів про вченого.

Варто також згадати короткі біографічні статті, які Л. Винар друку­вав як додаток до публікації джерельних матеріалів до біографії діяча або його рукописної творчої спадщини. Серед них: "Марко Дмитрович Антонович: автобіографічні матеріали"30 та "З Архіву проф. Івана Раковського: Листування"31. Перша являє собою публікацію автобіо­графічних матеріалів відомого українського історика, організатора українського наукового життя в діаспорі М. Антоновича: Curriculumvitae (автобіографію) від 8 серпня 1991 року; короткі автобіографічні матеріали Марка Антоновича, без дати (цю автобіографію М. Антоно­вич написав під час головування в УВАН); автобіографічний лист до Богдана Винара, без дати. Ці автобіографії надруковані в хронологічному порядку. В передмові до цієї публікації Л. Винар коротко зазначив найважливіші дати та деякі факти з біографії М. Антоновича. Наступна стаття - це публікація листів до проф. І. Раковського, відомого українсь­кого антрополога, провідного організатора українського наукового життя, колишнього голови НТШ Л. Винар написав передмову до ли­стування, в якій дуже коротко подав основні дати життя професора, напрямки його наукової роботи, коротко охарактеризував листи до Раковського, та дав короткі дані про авторів цих листів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 


Похожие статьи

І Пасічник - Тенденції в розвитку релігійного й культурного життя на українських землях

І Пасічник - Наукові записки серія психологія і педагогіка

І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія

І Пасічник - Операционные структуры действия систематизации в процессе усвоения математического материала подростками

І Пасічник - Психологічні характеристики індивідуального мислення