І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія - страница 36

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 

P. 3.

41    Myroniuk H. Ukrainian Collections and Archives in the U.S. // The
Ukrainian Heritage in America / Ed. Walter Dushnyck, N. L. Fr.-Chirovsky.

-   New York: Ukrainian Congress Committee of America, 1991. - P. 288.

42    Кедрин І. Життя. Події. Люди: Спомини і коментарі. - Ню Йорк:

Червона Калина, 1976. - С. 496, 499.

43    In many Voices. Our Fabulous Foreign-Language Press. - Norman
Park, GA: Norman College,
1960. - Chapter Eleven. Where We Stand Now.

-   P. 182 ("A walking encyclopedia of the foreign-language press in America. He carried volumes of data in his head, that he had gathered as a foreign-language journalist and as a writer and consultant on the subject for decades...").

44    Ті, що відійшли: Ярослав Чиж // Голос комбатанта: Журнал об-
єднання б. вояків-українців в Америці. - Нью-Йорк, 1959. - Весна. - Ч. 2

(8). - С. 29.

45    Витвицький С. Лист до вдови Я. Чижа. Ню-Йорк, 17 грудня 1958
р. // Дослідний центр історії імміграції (Міннеаполіс, шт. Міннесота,
США). - Архів Я. Чижа (IHRC 446). - Фолдер 1. - Машинопис. - 1 арк.

 

Ірина Вллявко

Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Київ

НОТАТКИ ДО ФІЛОСОФСЬКИХ СТУДІЙ ДМИТРА ЧИЖЕВСЬКОГО

При визначенні постаті Дмитра Чижевського та сфери його науко­вої діяльності іноді постає питання: чи був він філософом в повному розумінні цього поняття, чи лише істориком філософії? Думаю, що, для такої дискусії не має реальних підстав, адже науковий доробок Дмитра Чижевського є найкращим підтвердженням тому, що він був справжнім філософом, зі своєю власною системою поглядів та методо­логією. В спробі вищезгаданої постановки питання виокреслюється, насамперед проблема невивченості наукової спадщини Д. Чижевського:адже досі немає повної бібліографії праць вченого, не говорячи вже про повне видання його творів1. Саме тому переважна більшість до­слідників спирається, насамперед, на більш відомі праці вченого історико-філософського спрямування: "Філософія на Україні. Спроба історіографії питання", "Нариси з історії філософії на Україні", "Гегель в Росії", "Філософія Г.С. Сковороди" та інші, залишаючи поза увагою менш відомі і звідси менш цитовані загально-теоретичні роботи вче­ного (наприклад, такі як: "До проблеми двійника (Із книги про форма­лізм в етиці)", "Логіка і етика. До подолання етичного формалізму", "Початок і кінець ідеологічних епох", "Культурно-історичні епохи" та інші). Проте, навіть, праці з історії філософії, написані Дмитром Чижевським, репрезентують його як глибокого філософа з власним підходом до історико-філософських проблем, який не просто перека­зує хід історико-філософського процесу, а грунтовно аналізує його по­даючи багато нових думок, цікавих співставлень, роблячи креативні висновки і проторюючи нові шляхи в цій галузі. Щодо науково-педагогічної діяльності Дмитра Чижевського, то, починаючи її як ви­кладач широкого кола філософських курсів і згодом професор, він, од­нак більшу частину свого життя присвятив славістиці, тобто дослідженню духовної історії слов'ян. Однак, навіть не філософські за тематикою праці вченого несуть на собі відбиток його філософських студій. З огляду на це, думаю, буде доречним, коротко зупинитись на питанні джерел філософської освіти вченого.

Дмитро Чижевський почав цікавитись філософією ще під час на­вчання в старших класах гімназії. Хоча це було викликано не стільки інтересом до суто філософської проблематики, скільки революційни­ми віяннями і нелегальною літературою, в якій широко цитувались різні філософські праці. На той час його науковим захопленням була астрономія, і саме тому по закінченню гімназії він, у 1911 році, посту­пає на фізико-математичний факультет Петербурзького університету. Але його цікавлять не лише технічні, а й гуманітарні науки. Так, у Петербурзі він протягом майже двох років відвідував лекції з філософії професорів О. Введенського та М. Лосського і був захоплений філосо­фією та дискусіями, які точилися навколо різних філософських про­блем. Згодом, перевівшись у 1913 році на історико-філологічний фа­культет Київського університету, Чижевський пройшов грунтовну філософську школу у В. Зеньківського та О. Гілярова. Саме Василь Зеньківський звернув увагу Д. Чижевського на таких мислителів, як Г.С. Сковорода, П.Д. Юркевич, М.В. Гоголь, Ф.М. Достоєвський і сприяв поглибленню його інтересу до містичної літератури. Дослідженням цих тем Чижевський займався протягом усього життя. В. Зеньківський вважав Чижевського одним з найталановитіших своїх учнів: у численних листах до нього й у своїх роботах (наприклад, "Історія російської філософії", "М.В. Гоголь") він дає високу оцінку його   історико-філософським   та   літературознавчим   працям. В.Зеньківський та Д. Чижевський протягом усього життя зберігали теплі дружні відносини. У своїх статтях, автобіографіях і виступах Чижевський неодноразово підкреслював духовну близькість зі своїм учителем. Пізніше, бувши редактором різних славістичних видань, він доклав чимало зусиль для опублікування і популяризації творчості В. Зеньківського в Німеччині.

У Київському університеті Дмитро Чижевський слухав також курс із філософії одного з визначних учених Російської імперії, досвідчено­го історика філософії та методолога професора О.М. Гілярова. Його курс лекцій також мав вплив на розвиток філософських поглядів Чижевського.

У 1921 році Чижевський емігрує з України до Німеччини, де про­довжує свою філософську освіту. Йому пощастило навчатись у видат­них німецьких мислителів. Спочатку він слухає в Гайдельберзі лекції філософа і психолога Карла Ясперса, однак, вже в 1922 переїжджає до Фрайбурга в Брейсгау до Едмунда Гуссерля, праці якого він із захо­пленням читав ще в Києві. Це була велика подія в житті Чижевського - здійснення однієї із мрій, оскільки він уже давно цікавився феноме­нологією і тепер мав можливість слухати лекції засновника цього філо­софського напряму і брати участь у роботі його школи. Едмунд Гуссерль звернув увагу на Дмитра Чижевського і виділив його з багатьох своїх учнів. Пізніше, у 1932 році, даючи Чижевському рекомендацію для за­няття посади лектора славістики університету в Галле, Е. Гуссерль оха­рактеризував його як "непересічну особистість": "Це надзвичайно грунтовно освічений, самостійно мислячий філософ, виходячи з своєї славістики, захоплений переважно Гегелем, він водночас перебуває під впливом феноменології, при цьому для нього характерна гідна подиву широта вченості, що охоплює різні ділянки культури. Не базіка! - спо­кійна, звернена в себе саму людина, котра не тільки сприймає, а й пере­робляє, у котрої залюбки вчишся"2. Перебування в товаристві учнів Е. Гуссерля Чижевський завжди згадував з гордістю, але прямим послі­довником його школи він не став, хоча в своїх дослідженнях викорис­товував деякі методи школи Гуссерля, так наприклад феноменологію Гегеля Чижевський аналізує, вже застосовуючи новітні герменевтично-феноменологічні студії.

У цей час у філософському житті Німеччини відбувалася ще одна подія, що одержала назву "гегелівський ренесанс". Почався цей рух піс­ля 1900 р., а в 1923 вийшла одна з важливих робіт цього напрямку -книга Ріхарда Кронера "Від Канта до Гегеля", у якій автор дає широку трактовку праць німецького мислителя, показуючи, що в системі Гегеля з'єднано логічне й містичне, раціональне й ірраціональне, і теорія Гегеля не є чистим панлогізмом, як досі вважалося. Д. Чижевський ви­соко оцінив цю роботу. У своїй рецензії на перший том, що вийшла у 1924 році в журналі "Логос", він писав: "Лише той, хто прочитає книгу, може оцінити всю ваговитість її стилю, рясноту яскравих та гострихформулювань, майже невичерпну здатність автора знову й знову повер­татися до одної й тієї ж теми, підходити до неї все з нових і нових сто­рін, відкриваючи в ній усе нові й нові моменти"3. Р. Кронер писав робо­ти як в галузі систематичної філософії, так і в галузі історії філософії, і Чижевський знайшов у нього те, що відповідало його духовним потре­бам. Саме у Р. Кронера він почав писати одну із своїх блискучих робіт "Гегель у Росії", що принесла йому заслужене визнання в широких нау­кових колах4. Ріхард Кронер пам'ятав про свого талановитого учня і, бувши вже в досить похилому віці, у 1964 році дав свою статтю до юві­лейного збірника Дмитра Чижевського5 .

Крім цих відомих філософів, Д. Чижевський слухав виклади таких видатних мислителів, як Г. Ріккерт, Й. Кон, Г. Майєр, Ю. Еббінгхаус, М. Хайдеггер, що також мало вплив на розвиток його філософських по­глядів. Однак слід підкреслити, що Чижевський потрапив до Німеччини вже досить зрілою особистістю з власним світоглядом і, до певної міри, визначеними філософськими поглядами. Свідченням цього є його інавгураційний виступ у Гайдельберзькій Академії наук у 1964 році, у якому Чижевський відзначив, що вже в 1921 році, тобто ще до початку німецьких філософських студій, він склав список запланованих робіт, з яких уже майже всі опубліковані чи готові до публікації, за винятком кількох6. Завдяки такій попередній підготовці, Чижевський, незважа­ючи на досить короткий термін своїх студій, під час яких він мусив ще заробляти собі на життя перекладами, зумів узяти досить багато.

Аналізуючи науковий доробок Дмитра Чижевського, слід зазначи­ти, що у нього є певна кількість праць з теоретичної філософії, і саме в цьому напрямі він збирався захищати і свою дисертацію7, але все ж найбільш відомі його роботи в галузі історії філософії та германославі-ки. Він також не створив своєї власної філософської "вертикальної сис­теми", яку знайдемо у багатьох німецьких мислителів. Філософські по­гляди вченого розійшлися, так би мовити, "горизонтально" по всіх його працях. І в цьому відобразилася як широта його наукових інтер­есів, що разом з тим не дозволила йому сконцентруватися на чомусь одному і створити свою власну систему, так і його "слов'янська мен­тальність" чи "слов'янський дух", завдяки якому, праці багатьох слов'янських мислителів мають багатий філософський підтекст, однак жоден слов'янин дотепер не створив філософської системи, подібної до гегелівської (що зовсім не є негативною рисою слов'янського світо­гляду, а насамперед відображає своєрідність слов'янського мислення). Що стосується філософських поглядів Чижевського, то він був геге­льянцем у широкому значенні цього слова, тобто "філософом духу", який, виходячи з цих засад, достатньо негативно ставився до таких те­чій як, наприклад, просвітництво та позитивізм .

З огляду на таку грунтовну філософську підготовку стає більш зро­зумілим, чому праці вченого написані в галузі літературознавства, іс­торії культури, історії релігії мають також і філософське спрямування.Д. Чижевський досліджував історію ідей слов'янських народів під ку­том зору "духовної історії" слов'ян, приділяючи особливу увагу поши­ренню і сприйняттю серед слов'янських народів ідей європейської фі­лософії, насамперед німецької філософської думки.

Що стосується викладацької роботи в галузі філософії, то найбільш продуктивним був, напевно, Празький період життя вченого (1924 -1932), оскільки цей час Д. Чижевський читав практично тільки філо­софські курси і велику частину свого часу присвячував науковим до­слідженням з філософської тематики. Так у 1924 році Дмитра Чижевського було запрошено до Українського Педагогічного інститу­ту ім. М. Драгоманова, де він викладав логіку, вступ до філософії, істо­рію філософії, загальну естетику, музичну естетику, історію релігій, а також вів семінари з історії філософії. Деякий час він керував в Інституті кафедрою філософії та очолював кафедру педагогічної психології. Чижевський читав також філософію у Вільному Українському Університеті, де обіймав посаду доцента (1929 - 1932), а згодом екс­траординарного професора. У цьому ж університеті Чижевський за­хистив свою першу докторську дисертацію: "Гегель і французька рево­люція" (1929).

Вже тоді (приблизно у 1926 році) Чижевський визначив для себе напрямок своїх наукових інтересів: історія філософії слов'янських на­родів, однак виключно історико-філософські рамки були для нього вузькі, і він розширює їх, ставлячи собі за мету створити порівняльну історію слов'янських літератур; разом з цими двома темами пов'язана і "германославіка" (дослідження впливу німецької культури на духовне життя слов'ян); до кола його інтересів в цей же період входить дослі­дження слов'янської лексики та філософія мови (що постали в контек­сті співробітництва з Празькою лінгвістичною школою), а також істо­рія церкви та слов'янської культури8 і, у висліди він приходить до дослідження духовної історії слов'ян - теми, якій Чижевський присвя­тив усе своє життя. Відзначимо, що його робота в багатьох напрямках, обраної ним тематики, була достатньо новаторською і давала можли­вість по іншому подивитись на речі, які здавались усталеними і давно знайомими, а деякі проблеми зовсім по-новому були поставлені в його працях. Так, наприклад, видані у цей період монографії "Філософія на Україні. Спроба історіографії питання" (1926) та "Нариси з історії фі­лософії на Україні" (1931) - стали першими серйозними роботами з української історії філософії, у яких остання розглядалася як окрема самостійна гілка світового культурного процесу, зі своєю методологією та періодизацією. Обидві роботи вченого отримали високу оцінку су­часників. Так історик-правник В'ячеслав Заїкін, роблячи огляд праць, що стосуються історії української філософії, виокремлює працю Д. Чижевського "Філософія на Україні. Спроба історіографії питання" як найбільш глибоку і важливу з цієї проблематики, а самого вченого вва­жає засновником цього напрямку досліджень: "Нарешті, останнімироками приступив до систематичних і грунтовних дослідів над мину­лим української фільософії й поклав своїми працями наукові підвали­ни історії української фільософії проф. Дм. Чижевський. Ся праця проф. Дм. Чижевського є результатом довгих і старанних його студій й має дуже велику вартість не тільки для історії української фільософії, але й для історії української культури, історії української Церкви (з ко­трою стисло зв'язаний розвій фільософії на Україні) та інших галузей українознавства..." і, підкреслюючи внесок Д. Чижевського до розбудо­ви української культури, В. Заїкін констатує: "Найвидатнішими пред­ставниками сучасної української фільософії, що розвивається вже на національному грунті, являються Вяч. Липинський і Дм. Чижевський (котрий є не тільки дослідником історії фільософії, але й фільософом)"9. Проте, це була лише підготовча праця, яка мала на меті, насамперед, висвітлення джерел з історії філософії в Україні. Це відмітив у своїй рецензії на цю роботу і російський богослов й теолог Георгій Фло-ровський: "Книга Чижевського носить дещо попередній характер. Це

-   лише бібліографічне зведення та огляд... В цілому книга Чижевського

програма для захоплюючої книги"10. Наступна розвідка з цієї про­блематики - монографія "Нариси з історії філософії на Україні" також була високо оцінена, особливо в колі українських інтелектуалів, для яких праці вченого стали підвалинами для розвитку історико-філософського українознавства. Дмитро Дорошенко у своїй рецензії зазначає: "Проф. Чижевський являється безперечно найвидатнішим дослідником на полі фільософії з поміж сучасних українських вчених. Протягом останніх 7-8 років з під його пера вийшов цілий ряд розві­док, монографій, статей, заміток, критичних оцінок, друкованих по виданнях українських, німецьких, французьких, російських та чеських. В значній мірі вони відносяться до питань так, або інакше зв'язаних з розвитком фільософічної думки на Україні. Характеристичною при­кметою проф. Чижевського, як наукового письменника, являються ши­рота наукових інтересів, глибоке обізнання з предметом і надзвичайна ерудиція; слід принотувати також ясний, прозорий виклад і дуже гар­ну українську мову писань проф. Чижевського, що, на жаль, не так час­то трапляється в нашій науковій літературі... книга проф. Чижевського являється немов оглядом історії української культури, вона показує, що на Україні ніколи не завмирали вищі духовні інтереси, навіть і в тяжкі часи чужого панування, що фільософічні ідеї, якими живились найбільш освічені народи, завжди знаходили живий відгук на Україні, і серед самих українців раз у раз з'являлися талановиті представники фі-льософічної творчости, з-поміж яких такий Сковорода міг би зробити честь і найбільш освіченій нації"11. Д. Скитський, рецензуючи працю Чижевського, пише: "Нариси Чижевського тим відмінні від звичайних курсів історії фільософії, що не займаються тільки "фаховими" фільо-софами: вони присвячують чимало місця поетам і письменникам, що полишили печать на духовному життю українського народу. Таким чи­ном "Нариси" змальовують головні етапи розвитку світогляду чи світо­глядів на Україні... Книжка Чижевського розвіває - очевидно цілком фальшивий погляд, буцімто на Україні крім Сковороди не були мисли­телів" і далі автор зазначає, що праці Чижевського повинні "... найтися на столі у кожного, кому не байдужа справа нашої духовної куль-

12

тури"12.

В той час, як з української сторони роботи Д. Чижевського були високо оцінені багатьма вченими, реакція російської сторони була на­багато стриманішою. Так, видатний російський філософ та історик фі­лософії Микола Лосський, лекції якого Д. Чижевський слухав в Санкт-Петербурзі, визнаючи численність цінного матеріалу, зібраного Чижевським в "Нарисах...", а також важливість аналізу та співставлень, здійснених вченим, зазначає, що "...задача, поставлена Чижевським, розглянути українську філософію як ціле, на протязі від початків хрис­тиянства до нашого часу, дещо штучна, оскільки не можна відірвати українську культуру від загальноросійської... Насправді, вже у XIX ст. культурний взаємообмін між Україною, Великоросією та Белорусією настільки інтенсивний, що відокремити культури цих гілок російсько­го народу один від одного неможливо"13. Проте, задача, що була по­ставлена Чижевським, як до речі і його роботи, витримали випробу­вання часом і сучасні дослідники звертаються до праць вченого не скільки заради вшанування історичної пам'ятки минулого, як для того, щоб продовжити розпочату вченим дискусію щодо завдань та проблем історико-філософського українознавства, фундатором якого став Дмитро Чижевський14.

Фундаментальними і багато в чому піонерськими були досліджен­ня Чижевського, присвячені аналізу творчої спадщини українського філософа Г.С. Сковороди: "Сковорода і німецька містика", "Філо­софський метод Сковороди", "Деякі джерела символіки Сковороди" та інші, котрі завершилися блискучою монографією "Філософія Г.С. Сковороди" (Варшава, 1934 рік), у якій Чижевський показав містико-релігійну основу філософії Сковороди і духовну близькість його вчен­ня з думками німецьких містиків: Й. Арнтдта, Я. Беме, В. Вейгеля, А. Сілезіуса та інших (на підставі цієї праці Чижевського було обрано чле­ном Наукового Товариства ім. Т.Г. Шевченка).

Досліджуючи наукову діяльність Дмитра Чижевського, слід зазна­чити, що, починаючи з 1932 року, він головно читав лекції зі славісти­ки і розробляв славістичні курси. Однак, серед славістів він був якщо не єдиним, то, принаймні, одним з не багатьох, хто мав фундаменталь­ну філософську освіту, і це, безумовно, вплинуло на його славістичні студії, зробивши їх більш глибокими і різноманітними. Просто життя склалося так, що після Праги він був "затребуваний" переважно як сла­віст, а не як філософ і, зважаючи на різні об'єктивні обставини, не мав особливого вибору і отже мусив погоджуватися на посади, які йому пропонували. Однак, перехід до славістики не означав для Чижевськогокінець філософських досліджень - цією проблематикою він займався протягом всього життя, і однією з важливих складових його славістич­них студій стала саме "філософська славістика". Ці дослідження вчено­го мали на меті як аналіз філософської думки слов'янських народів і розкриття їхньої своєрідності та неповторності так і знаходження від­повідного місця цим думкам в загальноєвропейському контексті і об­грунтування їхнього значення для європейської культури в цілому.

Д. Чижевський не тільки сам займався цими дослідженнями, але й намагався створити навколо себе певне коло однодумців та послідов­ників з числа своїх найбільш здібних студентів та докторантів. Для цього він використовував не тільки університетські лекції, але й за­ймався "позалекційною" роботою, створюючи наукові гуртки. Пра­цюючи лектором славістики в м. Галле (1932 - 1945), він керує славістично-філософським гуртком, до якого входили як його студен­ти та докторанти, так і ті, хто цікавився цією проблематикою. Пізніше ті, кому пощастило попрацювати в гуртку Чижевського, з захопленням пригадували ті часи і доповіді самого Чижевського, які справили на них глибоке враження. Один з постійних відвідувачів гуртка Вольфганг Беркефельд, згадуючи про той час, пише: "...для моїх тодішніх друзів і для мене він [мається на увазі Д. Чижевський - І.В.] належить Галле. Спомини про це місто були б неповними, якщо б ми забажали уявити собі Галле без нього. Як тільки двоє знайомих того часу зустрічаються сьогодні зразу випливає його ім'я. Як Гете про Олександра Гумбольдта й ми могли б сказати про нього: "Куди не торкнись, всюди він вдома і осипає нас духовними скарбами". Він був подібним до "джерела з ба­гатьма відводами під яким лише було слід раставляти сосуди і котрий завжди освіжаюче і невичерпно тече нам назустріч"15. Інший студент Д. Чижевського, а в подальшому відомий славіст, професор Л. Мюллер, у своїх споминах згадує: "Самим чудовим в цьому вже затьмареному не­безпекою війни семестрі були "відкриті вечори" на квартирі Чижевського. 16 травня я зробив запис: "В вечері з 8 до половини 12 у Чижевського, котрий робить доповідь щодо нещодавно надрукованої книги іноземних письменників про Україну. Дуже цікаво. 23 липня: "В вечері з 8 до 12 у Чижевського. Він читав доповідь про Коменського в Німеччині. Як завжди - добре". На особливому столі на цих вечорах складалися книги, які Чижевський придбав за останні тижні - кожний раз у великій кількості. Ці вечори у Чижевського з їх цікавими допо­відями, з їх у висшій ступені захопливими бесідами, їх відкритим раду-шиєм відносяться до найпрекрасніших споминів мого студенства"16.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 


Похожие статьи

І Пасічник - Тенденції в розвитку релігійного й культурного життя на українських землях

І Пасічник - Наукові записки серія психологія і педагогіка

І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія

І Пасічник - Операционные структуры действия систематизации в процессе усвоения математического материала подростками

І Пасічник - Психологічні характеристики індивідуального мислення