І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія - страница 37

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 

В повоєнні часи, під час своєї роботи в Марбурзькому університеті (1945 - 1949) Д. Чижевський читав також лекції з філософії в Українському Вільному Університеті та Українській Богословській Академії. Україно-американський славіст Наталя Пазуняк, котра тоді була студенткою УВУ, і через багато років пам'ятає лекції Д. Чижев-ського, вважаючи його одним з найяскравіших і талановитіших викла­дачів, яких вона коли-небудь чула. "Професор Дмитро Чижевський був знатоком філософської думки і через це був на значній відстані від лю­дей, які його оточували. Філософія для Дмитра Чижевського (а був він справжнім професіоналом) не спеціальність чи професія, а життя. Він жив у сфері філософії, він мислив живучи в ореолі правди. Деякі з його виразів, наприклад були рефлексією способу образних деталей, які він реально сприймав, а оточуючи, включно з деякими студентами, іноді вважали це чудернацтвом"17. Багато часу Дмитро Чижевський приді­ляв науково-педагогічній роботі: він створює свого роду науковий гур­ток чи скоріше семінар "Славістичне робоче товариство", членами яко­го були його найбільш здібні студенти й аспіранти, а також колеги-викладачі (засідання відбувались, як правило, раз на два тижні). Періодично доповіді у Товаристві виголошували й іноземні гості (на­приклад, Ф. Ліб, В. Зеньківський, о. Г. Флоровський, В. Шілкарський та інші), яких Чижевський спеціально запрошував на свої засідання. Тематика доповідей охоплювала коло проблем зі славістики та філосо­фії. Відвідував цей семінар і професор О. Пріцак, тоді ще докторант, котрий приїхав до Марбургу, щоби зібрати потрібну йому для дисер­тації літературу. Він зупинився у Чижевського, який не тільки прийняв його, але й допоміг в той нелегкий повоєнний час отримати харчові карточки. У своїх споминах О. Пріцак згадує про виступи Чижевського на семінарі: "Велике враження справили на мене дві його лекції, що збереглися у моїй пам'яті. Перша була про діяльність німецьких пієтис-тів із Галле (Франке та його школа) в Росії і на Україні у XVIII столітті. Друга - про "філософію серця" українського філософа XIX століття Памфіла Юркевича"18.

Крім того, бувши дійсним членом Української Вільної Академії наук, Чижевський розпочинає працю над створенням окремої філо­софської секції УВАН. У 1947 році він, за допомогою свого приятеля і колеги по УВАН, засновника її бібліотеки та архіву Володимира Міяковського, розповсюджує лист у справі організації філософської групи, де звертається до всіх науковців, хто працює в галузі філософії для зголошення викладів на філософську конференцію. Проте, не так багато українських науковців працювало в цій сфері, і творення групи затрималось. Ця секція розпочала роботу лише у 1948 році (відбувши 2 засідання), 2 засідання відбулось і в наступному 1949 році (Чижевський прочитав доповіді: "Нова філософія і проблеми її періо­дизації" та "Час і ритм в природі і суспільстві"). Пізніше, переїхавши до США і викладаючи в Гарвардському університеті (1949 - 1956), Д. Чижевський відновлює, а практично наново створює філософську сек­цію УВАН в Нью Йорку і керує її роботою, збираючи навколо себе всіх зацікавлених філософською проблематикою. Неодноразово він виступав з ґрунтовними доповідями в УВАН, після яких проходили цікаві дискусії. Щоправда, повернувшись до Німеччини й очоливши Інститут Славістики Гайдельберзького університету, він вже не мавможливості приїздити до США і опікуватись філософською секцією. Проте, він продовжував писати роботи й працювати в галузі філосо­фії.

Оглядаючи наукову спадщину Дмитра Чижевського, слід зазначи­ти, що його доробок з філософської проблематики достатньо потуж­ний. Перерахую лише найбільш відомі з його праць: "Філософія на Україні. Спроба історіографії питання", "Нариси з історії філософії на Україні", "Гегель в Росії", "Гегель і французька революція", "Грецька фі­лософія до Платона. Хрестоматія", "До проблеми двійника (Із книги про формалізм в етиці)", "Сковорода і німецька містика", "Філософський метод Сковороди", "Філософія Г.С. Сковороди", "Логіка і етика. До по­долання етичного формалізму", "Логіка" (підручник), "Геґель і Ніцше", "Достоєвський як психолог", "Достоєвський і західноєвропейська фі­лософія", "Платон в Давній Русі", "Релігійна утопія А. Іванова", "Криза радянської філософії", "Філософічна література українською мовою за рр. 1920 -1926", "Філософічні пошуки в Радянській Росії", "На тему фі­лософії історії", "Думки про Шевченка. Естетичні та історикофілосо-фічні фрагменти", "В. Липинський як філософ історії", "Коменський і західна філософія", "Філософія життя у Людовіта Штура", "Гегель у слов'ян", "До проблеми філософської мови і філософії мови", "Історія філософії I: антична філософія", "Страхів, Достоєвський, Ніцше", "Початок і кінець ідеологічних епох", "Чаадаєв: філософські листи", "Лабіринт світа Я.А. Коменського: тематика і джерела", "С.Л. Франк як історик філософії і літератури", "Шіллер у Росії", "Сковорода. Поет. Мислитель. Містик" та інші. Отже, Дмитро Чижевський, як мислитель і філософ, займає чільне місце в українській філософській думці, у до­слідження та розвиток якої він зробив вагомий внесок.

Примітки:

1     Публікація 4-х томів вибраних праць Д. Чижевського, здійснена видавництвом "Смолоскип" у 2005 році, була лише першим кроком на цьому шляху. Проте це дало змогу українському читачеві познайомитись з широким спектром праць вченого, багато з яких були не відомі в Україні.

2     Лист Гуссерля Е. Див. Янцен В.В. Дмитро Чижевський в Німеччині (з архівів Галле) // Філософська і соціологічна думка. - 1992. -№ 12. - С. 86.

3     Чижевський Д. Рецензія на першій том книги Ріхарда Кронера "Від Канта до Гегеля" // 4-х томне видання вибраних праць Д. Чижевського. - Київ, 2005. - Т. 3. - С. 437-438.

4     Про філософські студії Д. Чижевського в Німеччині і зокрема про вплив на нього Ріхарда Кронера згадує в своїй незакінченій рукопис­ній статті "Шлях Д. Чижевського" Василь Рудко, який добре знав Чижев­ського і входив до разом з ним до філософської секції УВАН. Див. неката-логізовану колекцію В. Рудка в архіві Української Вільної Академії наук у

США.5      Richard Kroner. Zum Problem das Ubergeschichtlichen // Orbis Scriptus. Dmitrij Tschizewskij zum Geburtstag. - Mtinchen, 1966. - S. 439-445.

6     Див. Orbis Scriptus: Dmitrij Tschizewskij zum 70. Geburtstag. -

Minchen, 1966. - P. 26.

7     Д. Чижевський працював над дисертацією "Про формалізм в ети­ці", проте вона так і не була остаточно закінчена і захищена. Окремі части­ни цієї роботи були опубліковані у вигляді статей в різних виданнях. Див.: Д. Чижевский: О формализме в этике. Заметки о современном кризисе этической теории // Труды Русского Народного Университета. - Прага, 1928. - Т. 1. - С. 195-209; К проблеме двойника. (Из книги о формализме в этике) // О Достоевском. Сб. статей / Под ред. А.Л. Бема. - Прага, 1929.

-   С. 9-38; Этика и логика. К вопросу о преодолении этического "форма­лизма! // Труды Русского Народного Университета. - Прага, 1931. - Т. IV.

-   С. 222-240 та інші праці на цю тему.

8     Див. Чижевський Д. Життєпис // Філософська і соціологічна думка. - 1990. - № 11 - С. 31-32.

9     Заїкін В. Українська фільософія // Поступ. - 1928. - Березень -Квітень. - № 3-4. - С. 122-127.

10    Флоровскій Г. Дм. Чижевський. Фільософія на Україні. Спроба
історіографії // Путь. - Париж, 1929. - № 19. - С. 118-119.

11    Дорошенко Д. Фільософія на Україні // Хліборобський шлях. -
Львів, 1933. - 4 січня.

12    Скитський Д. Нова праця про фільософію на Україні // Діло. -
Львів, 1932. - 18 лютого.

13    Лосскій Н. Д. Чижевський. "Нариси з історії філософії на Україні"
// Современные Записки. - Париж, 1932. - С .488-490.

14    Відзначаючи внесок Д. Чижевського в дослідження і розбудову
історії філософії України, Президія Академії наук України в 1999 році
встановила премію імені Дмитра Чижевського за видатні заслуги в галузі
філософії.

15    Berkefeld W. Zum Geleit. Ein Kleiner Kreis in Halle // Orbis Scrip-
tus: Dmitrij Tschizewskij zum
70 Geburtstag. - Mtinchen, 1966. - P. 27-35.

16    Мюллер Л. Воспоминания о Дмитрии Чижевском // "Материалы
к биографии Д.И. Чижевского (1894 - 1977)".
Цей збірник готується до
друку за
ініціативи і під редакцією німецького дослідника спадщини Д.
Чижевського - доктора В. Янцена. Автор
статті також приймає участь в
підготовці цього збірника до публікації.

17    Пазуняк Н. Отрывки из воспоминаний о Д.И. Чижевском //
"Материалы к биографии Д.И. Чижевского (1894 - 1977)".
Ці спомини п.
Наталя написала на
моє особисте прохання для цього збірника.

18          Прицак О. Воспоминания о Дмитрии Чижевском // "Материалы
к биографии Д.И. Чижевского (1894 - 1977)".
Перебуваючи на стипендії
ім. Фулбрайта в США я мала нагоду зустрітися з проф. Пріцаком і тоді ж
запропонувала йому написати спомини про Д. Чижевського, що він неза-
баром і зробив з великим задоволенням і шаною до видатного вченого.
Галина Клиновл

Рівненський університет водного господарства Рівне

ДІЯЛЬНІСТЬ ОЛЕКСАНДРА ДОМБРОВСЬКОГО В УКРАЇНСЬКОМУ ІСТОРИЧНОМУ ТОВАРИСТВІ

Олександр Домбровський - відомий історик, дослідник давньої історії України, історіографії, історії релігії та церкви. Вчений є дій­сним членом Наукового Товариства ім. Шевченка, Української Вільної Академії Наук у США, Американської Історичної Асоціації та Почесним членом Українського Історичного Товариства. Він був од­ним із співзасновників УІТ і до сьогодні залишається його активним діячем. З огляду на це, на особливу увагу заслуговує вивчення діяльнос­ті О. Домбровського у вищезазначеному товаристві, бо цей аспект ді­яльності дослідника майже не вивчений. Аналізу творчості О. Дом-бровського присвячено декілька статей переважно ювілейного характеру, серед них праці Л. Винара1 й О. Купчинського2, А. Атама-ненко й Г. Клинової3. Вони звернули увагу, в першу чергу, на давню іс­торію як провідний напрямок наукової діяльності вченого.

О. Домбровський належить до членів-засновників Українського Історичного Товариства та журналу товариства "Український Історик", у редколегії якого працює від 1964 р., від 1985 р. відповідаючи за пу­блікації з давньої історії України та історії релігійних рухів. У діаспорі відбувалася дискусія щодо заснування ще однієї наукової установи та журналу (на той час вже діяли УВАН та НТШ). На думку незмінного редактора журналу та Президента УІТ проф. Л. Винара, О. Дом-бровський разом із Л. Биковським та о. І. Назарком були ідеалістами, котрі беззастережно підтримали ідею українського фахового історич­ного періодика і робили все можливе для його розвитку. О. Дом-бровський разом із Н. Полонською-Василенко та В. Дубровським за­пропонував запросити членів редколегії стати членами-засновниками товариства українських істориків4 і сам став одним із тих, хто підписав "Комунікат Ініціативної Групи Українського Історичного Товариства", що став програмою майбутнього товариства, в якій визначались осно­вні завдання5. Вчений разом із Любомиром Винарем, Петром Ісаївим, Ігорем Каменецьким та Володимиром Киселівським увійшов до пер­шої Статутової комісії УІТ6. Він намагався налагодити відносини між УІТ, УВАН у США та НТШ, довгі роки очолював осередок і пред­ставництво Українського Історика та УІТ в Нью-Йорку, керував нью-йоркським Архівом УІТ. Вже в 1967 р. Управа УІТ і Редакційна колегія "Українського історика" висловили подяку О. Домбровському за плід­ну й віддану працю для поширення журналу7, а в 1981 р. під час вибо­рів до нової Управи УІТ О. Домбровського було обрано генеральним секретарем-скарбником товариства.Діяльність О. Домбровського в УІТ було спрямовано в трьох на­прямах: популяризація діяльності товариства, редакторська робота, участь у наукових конференціях.

Крім опрацювання різнопланових наукових досліджень, багато уваги вчений приділяв популяризації діяльності УІТ, ставши автором чисельних статей в періодичних виданнях про різні аспекти діяльності товариства, неодноразово науково аналізуючи різні напрями публіка­цій журналу "Український Історик". В 1968 - 1969 рр. свою діяльність О. Домбровський спрямував на розвиток і розбудову журналу товари­ства. Про це свідчить його листування з Л. Винарем8, в якому вони ви­рішували справи, пов'язані зі змістом та тематикою наступних чисел журналу, його розповсюдженням. О. Домбровський та Л. Винар обго­ворювали пропозицію останнього стосовно зміни назви журналу "Український історик" на "Український історичний огляд". О. Дом-бровський не підтримав таку ідею, і з цього приводу зауважив, що "Український історик" має свою нехай і недовгу традицію, до якої люди вже звикли. Зрештою справа не в назві, а в суті, тобто праці"9.

У 70 рр. ХХ ст. на Заході відбувався процес переосмислення істо­ріографічної спадщини українських історичних шкіл. Саме розуміння поняття "історична школа" і традиції, що з нею пов'язані, викликали гостру дискусію серед членів УІТ та Гарвардського центру україноз­навчих студій. Дискусія розпочалася з публікації О. Пріцака, в якій іс­торик висловив певні погляди стосовно процесу формування "науко­вої школи національної історіографії"10. Реалізацію наукової традиції вчений пов'язував з успішним функціонуванням особливих дослід­ницьких осередків - наукових шкіл. "Культурне суспільство" - зазна­чив О. Пріцак, - "породжує своє існування і розвивається через те, що найкращі його уми передають свій досвід елітарно вибраним представ­никам молодих генерацій, які знову цю естафету передають далі. Вповні розвинена нація має цілі системи таких корпорацій у діахронному і синхронному перекроях. Це власне гарантує даній науці її вічність, очевидно у людському значенні цього слова. В науці такою корпораці­єю, яка вільно себе відновлює, є наукова школа. Серед наукових шкіл чільне місце належить історичній школі, бо саме вона є своєрідним комп'ютером національної пам'яті, ідентичності, окремішності і, як результат, активної національної свідомості тобто патріотизму"11. Історик перерахував такі елементи, які є передумовами для "правиль­ного функціонування" наукової історичної школи: "досвідчений і сві­домий свого завдання керівник школи, віддані справі талановиті учні, верстат праці (спеціальна бібліотека, семінар), постійна економічна база школи, постійні спільні завдання школи"12. На противагу погля­дам О. Пріцака виступив О. Домбровський, котрий звернув увагу на відсутність "естафетної приналежності" в частині матеріальної бази та університетської кафедри13. Дещо по-іншому О. Домбровський підхо­дить і до визначення історичної школи. На думку вченого, "це елітар­ний науковий осередок звичайно якогось напрямку, отже в загальному ідеологічно-уніфікаційних тенденцій при завершуванні історичних дослідів у методологічно-історіософічному й ідеологічному аспекті на якомусь етапі ва процесі їхнього розвитку серед культурних суспільств при належному оцінюванні історичної традиції та свідомости вартос-ти розвитку історичної науки шляхом естафетного передавання її ви-слідів дальшим генераціям істориків і позиції у контексті цілої духо-вости даного народу. Диференційований характер домени світоглядово-історіософічних ідей і концепцій може створювати іноді підстави до творення більше чим одної історичної школи (те саме від­носиться й до інших наукових шкіл) в умовах ідеологічно різних інте­лектуальних середовищ та реальних можливостей їхнього існування й діяльності серед перш за все державних і більш культурних та замож­них народів при наявності різних осередків наукового світу"14. Отже, в поданій вище дефініції О. Домбровський відводить провідну роль спільним ідейно-теоретичним, а в широкому сенсі - світоглядним за­садам та соціокультурним передумовам наукового розвитку, які зумов­люють виникнення історичної школи, процес естафетної передачі знань наступним генераціям виступає як вторинний по відношенню до методологічних та історіософічних чинників, які забезпечують іс­нування наукової школи.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 


Похожие статьи

І Пасічник - Тенденції в розвитку релігійного й культурного життя на українських землях

І Пасічник - Наукові записки серія психологія і педагогіка

І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія

І Пасічник - Операционные структуры действия систематизации в процессе усвоения математического материала подростками

І Пасічник - Психологічні характеристики індивідуального мислення