І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія - страница 4

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 

Джерелом вивчення сприйняття Чорнобильської катастрофи ук­раїнцями Канади та їх активних дій, спрямованих на допомогу по-страждалим, є виданий в Торонто у 1990 р. збірник "Україна на грані екологічної катастрофи"11 та щорічна увага до проблеми видань україн­ської діаспори Торонто: українського універсального журналу "Нові дні" та журналу української демократичної молоді "Молода Україна"12.

На жаль, поза межами уваги і можливостей авторки залишився значний масив інших періодичних видань українських громадських організацій за рубежем. Дослідниця не мала достатньо можливостей вивчити це питання в повному обсязі, і тому прояви активності укра­їнських громадських організацій у діаспорі продовжують залишатися актуальним питанням та можуть бути предметом великомасштабного спеціального дослідження.Висока громадянська активність у світі в зв'язку з подіями на ЧАЕС особливо яскраво виявилася у Сполучених Штатах та Канаді, зокрема через надзвичайну активність етнічних українців, що мешкали там й були настроєні в більшості своїй переконано антирадянськи. Наприклад, у США, де на той час діяло понад сотні українських орга­нізацій, уже 30 квітня перед представництвом Радянського Союзу при ООН у Нью-Йорку і Секретаріатом ООН почали проходити анти-радянські демонстрації, які транслювалися на телебаченні. В церквах Нью-Йорка, Чикаго й інших міст проживання української діаспори служили панахиди по жертвах ядерної катастрофи у Чорнобилі. Українська громада направила телеграми президенту Сполучених Штатів з проханням вжити заходів для визначення масштабів та на­слідків аварії й надати допомогу постраждалому населенню. В країні з цією метою почався збір пожертвувань. Першого травня 1986 р. Конгрес США прийняв на основі підготовлених українськими гро­мадськими організаціями проектів "Резолюцію № 440", у якій вислов­лювалася стурбованість тим, що уряди СРСР і УРСР не попередили інші країни про небезпеку в зв'язку з чорнобильською аварією. Резолюція вимагала дозволити прямий телефонний зв'язок американ­ських українців з родичами у районі трагічної події та надання їм допо­моги. Тоді ж, у травні, в Нью-Йорку при "Українському інституті Америки", було створено "Координаційний комітет у справах україн­ської катастрофи", який звернувся до всіх обізнаних, з проханням по­відомляти на спеціально виділені телефони всю інформацію стосовно ситуації в Київській, Чернігівській і Житомирській областях13.

Медичні й інші наслідки чорнобильської катастрофи постійно знаходилися у полі зору організацій української діаспори США й ін­ших країн. Так, за ініціативою "Світового українського визвольного фронту" (СУВФ) серед українців США, Англії та ФРН проводився збір підписів під зверненням до Міжнародного суду ООН у Гаазі з ви­могою розглянути питання про відповідальність Москви за аварію сві­тового масштабу. Закордонне представництво Української головної визвольної Ради (ЗП УГВР) теж активізувало свої дії в зв'язку з чорно­бильськими подіями, зв'язавши це з відкриттям 16 вересня 1986 р. у Нью-Йорку 41-ї сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй і вимагаючи від вашингтонської адміністрації винести на обго­ворення ООН питання про ситуацію в Україні після аварії на ЧАЕС. У м. Вінніпег на XV Конгресі Комітету українців Канади (КУК), який було перейменовано в Український Канадський конгрес, у жовтні 1986 р. було створено комісію для збирання інформації про наслідки ядер­ної катастрофи та ситуацію в районах, що постраждали від неї14. Ця інформація мала поширюватися у міжнародних організаціях, а також серед учасників конференції по безпеці й співробітництву в Європі15.

Під тиском громадськості та враховуючи досвід Хіросіми й На­гасакі, подій на Трі Майл Айленд, дбаючи про безпеку своєї держави,конгрес США, його комітети та підкомітети, палата представників се­нату практично відразу після аварії почали регулярні слухання різних аспектів чорнобильської катастрофи та її наслідків. Так, 1 і 7 травня такі слухання відбулися у комітетах закордонних справ, енергетики та торгівлі; 5 й 15 травня - в підкомітетах із сільського господарства, про­довольства, транспорту і лісового господарства та комітеті з питань економіки; 8 й 14 травня, 19 червня, 22 липня і 18 листопада - у комі­теті з науки й техніки, підкомітеті з питань енергетики, де, зокрема ак­центувалося на необхідності посилення контролю за станом безпеки ядерних реакторів американських АЕС16.

Необхідно відзначити, що політичне протистояння двох систем не завадило проявам активного співчуття постраждалим. Евакуація та пе­реселення протягом післяаварійного часу із забруднених територій 162 тис. осіб17, прояви наслідків впливу на організм людей, і особливо дітей, погано проведеної йодної профілактики, радіоактивного за­бруднення води, повітря та продуктів харчування, зростання захворю­ваності населення - все це справило величезне враження на громад­ськість за межами Радянського Союзу і стало предметом уваги раніше створених і нових громадських організацій, які виникали саме у зв'язку із бажанням допомогти постраждалим.

Однак, перебування України у складі тоталітарної бюрократичної держави - СРСР до певної міри ускладнювало організацію передачі гуманітарної допомоги у 1987 - 1991 рр. Так, коли уряд США виділив 150 млн. дол. на продукти для постраждалих, то 70% їх одержала Росія, 28 - Прибалтика і лише менше як відсоток - Україна18.

Зміни в справі надання допомоги Україні, і в першу чергу її дітям, відбувались, завдячуючи значним зусиллям неурядових організацій США, зокрема Фонду надання допомоги дітям Чорнобиля, який був створений американцями українського походження. Виступаючи на­прикінці 1989 р. з лекціями у США й Канаді, відомі культурні і гро­мадсько-політичні діячі України I. Драч та В. Яворівський звернулися до українських емігрантських організацій із закликом активізувати до­помогу постраждалим, після чого громадськість цих країн створила численні відділення та товариства сприяння фонду допомоги потерпі­лим від аварії.

Фонд допомоги дітям Чорнобиля (ФДДЧ), засновниками якого є громадяни США, українці за походженням, доктор Зенон Матківський (президент) та Надія Матківська (виконавчий директор), юридично був оформлений і зареєстрований в січні 1990 р.

До 1990 р. вони неодноразово відправляли до України великі пар­тії гуманітарної допомоги. Крім того цим фондом було організовано лікування в Сполучених Штатах Америки важко хворих дітей, що, враховуючи високу вартість медичного обслуговування у цій країні, потребувало значних сум грошей19.

Родина Матківських ще задовго до Чорнобильської катастрофистала відома своєю активністю в благочинних справах, спрямованих на покращення роботи шпиталів, допомогу дітям у Сполучених Штатах Америки. Тому в українській діаспорі їх діяльність, спрямована на до­помогу постраждалим від аварії на ЧАЕС, мала широкий розголос. За кілька місяців було зібрано сотні тисяч доларів, придбано ліки, вітамі­ни, медичне обладнання, продукти, одяг. Уряд УРСР виділив тран­спортний літак АН - 124 "Руслан", який оперативно доставив на Бориспільське летовище першу партію цінного вантажу на кілька міль­йонів доларів20.

Спочатку все планувалося як одноразова акція, тим більше, що ви­магалося сплатити дуже великий податок на вантаж, але вирішення цієї проблеми взяла на себе Лотуцька компанія (США), й робота бла­годійного фонду продовжилася на багато років.

Подібні дії в наступні роки, особливо після набуття Україною дер­жавної незалежності, стали систематичними, і зокрема, завдячуючи контактам і співпраці з громадськими організаціями в Україні, які теж з'являлись як реакція на подію 1986 р.

Так, високий авторитет за кордоном мала Українська екологічна асоціація "Зелений світ". Вона активно використовувалась як посеред­ник для передачі гуманітарної допомоги в Україну. Суттєву матеріаль­ну допомогу їй, а через неї - істинно стражденним, за інформацією активіста асоціації Н.Ю. Преображенської, - однією з перших надала у 1991 р. організація "Американці за людські права в Україні" (прези­дент - Божена Ольшанівська). А Гван Олексин - голова Братського Союзу Америки - весь час опікувався дітьми, хворими на лейкемію, і надавав кошти Українському спеціалізованому диспансеру радіаційно­го захисту населення. Свою благородну діяльність він продовжує і до сьогодні. Завдяки турботі Союзу українок Америки (голова Аня Кравчук) лікарні Львова одержали коштовне медичне обладнання, а мешканці Рівненської області - харчові продукти21.

Ьшюю впливовою громадською організацією в Україні, через яку сюди спрямовувалась гуманітарна допомога, був Фонд спасіння дітей України від чорнобильської трагедії при Українській Раді Миру. Через нього Християнська Допомогова Служба (президент Юджин Крайзек) та Союз українок Великої Британії (Леся Дяківська та Люба Фостун) передали для постраждалих молодих ліквідаторів великий вантаж хар­чових продуктів та конче необхідних предметів та засобів гігієни вели­кої вартості. А лікарні Києва, Славутича та Коростеня одержали у ве­ликій кількості необхідні медикаменти та предмети одягу від організацій "Україна-33" (голова Геня Кузин) і "Рона-Альпи-Україна", очолюваної Робертом Гуйю (Франція)22.

Фонд допомоги дітям Чорнобиля (ФДДЧ), створений родиною Матківських і у наступні роки, в умовах незалежної України, долаючи на початковому етапі своєї діяльності бюрократичні припони в біль­шості з українського боку, продовжував свою благородну діяльність.Так, у дев'ятий за рахунком політ самий великий транспортний літак у світі АН-225 "Мрія" вирушив з гуманітарним вантажем з американ­ського аеропорту Ріккенбакер 19 серпня 1992 року й через 17 годин доставив у Київ 145 тонн вантажу вартістю близько 5 млн. дол., що складався з медичного обладнання та препаратів, зібраних для України по всій Америці. Надія Матківська з вдячністю говорила про участь у гуманітарній акції багатьох американців як українського, так й іншого походження. Особливо вона відзначила внесок у цю справу фарматев-тичних фірм Вектон-Діскінін, "Брістол-Майерс Сквібб" а також "Мерк", "Шарп" і "Дуан", кожна з яких надала своєї продукції на сотні тисяч доларів. Цю гуманітарну акцію підтримав й Уряд США. За його розпорядженням гігантський літак було безплатно заправлено, на що витрачено 70 тис. дол.23

На кінець 90-х рр. Фондом було зібрано та передано до України 1200 тонн гуманітарної допомоги на суму майже 45 млн. американ­ських доларів. Для цього загалом довелося організувати 20 повітряних і 5 морських рейсів Тільки авіарейсом 11 листопада 1998р. літак АН-124 ("Руслан") доставив у міжнародний аеропорт "Бориспіль" 70 тонн гуманітарного медичного вантажу на суму 3,5 млн. дол. Хірургічне обладнання й медикаменти планувалося відправити до 18 лікарень шести міст України. Але в зв'язку з надзвичайно гострою екологічною ситуацією, що склалася у Закарпатті, частину гуманітарної допомоги було переадресовано саме туди. Ця допомога оцінювалась сумою близько 800 тис. дол. (27 контейнерів) і складалася з речей першої не­обхідності, а саме: аптечок, одноразових шприців, хірургічних рука­виць, антибіотиків, знеболюючих таблеток, ланцетів для аналізу крові, вітамінів для дітей та дорослих тощо.

Якщо на початковому етапі діяльності ФДДЧ через відсутність ін­формації про конкретні потреби медичних закладів мали місце деякі непорозуміння з Міністерством охорони здоров'я, то в подальшому вони були зняті. Спочатку медикаменти просто розподілялися по лі­карнях, але, зрозумівши недостатню ефективність такого підходу, Матківські й активісти їх Фонду взялися за реалізацію тих проектів, що мали перспективу. При Львівській обласній спеціалізований дитячій лікарні, наприклад, ними було організовано лабораторію для проведен­ня досліджень крові. Загальна сума допомоги до цього закладу станови­ла 5,5 млн. дол. Щоб лікарі навчилися працювати на новому обладнан­ні, декого з них довелося направляти до Сполучених Штатів Америки для відповідної підготовки. Було запрошено до США також групу ліка­рів, які спеціалізувалися на захворюваннях щитовидної залози.

Друга з програм медичної допомоги Україні Фонду полягала у до­ставці до Київської лікарні невідкладної допомоги спеціального роз­чину для діагностування захворювань мозку. Було проведено 7000 діа­гностувань, внаслідок яких виявили 700 випадків різних пухлин мозку. Це значно пришвидшило їх ефективне лікування.Розуміючи, у зв'язку з депресивним станом постраждалого насе­лення, необхідність внесення у громадську свідомість, і особливу дитя­чу, оптимістичного світосприйняття, ФДДЧ Матківських з роками трансформувався у Фонд допомоги і розвитку дітей Чорнобиля. Їх бла­городна діяльність продовжується й понині, акцентована саме на по­нятті "розвитку", що засвідчив виступ добр. Зенона Матківського у Києві на Міжнародній конференції "Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє" 24 квітня 2006 р.

В цілому слід зазначити, що активність у зв'язку з чорнобильською катастрофою громадських організацій української діаспори в різних країнах світу і зокрема, США та Канаді, пройшла певні етапи станов­лення та розвитку. Так, перебування України у складі СРСР активізу­вало у післяаварійний час політичну антирадянську діяльність старих громадських організацій. Паралельно відбувався процес творення но­вих організацій, породжених саме наслідками катастрофи, привернен­ня уваги зарубіжних українців до необхідності гуманітарної підтримки постраждалого населення.

Набуття Україною державної незалежності та розширення понят­тя "українська діаспора" у зв'язку із розпадом СРСР, становлення сис­теми нових українських організацій за межами держави на певний час знизили рівень уваги до чорнобильської проблеми. Однак вона продо­вжує нагадувати про себе. Саме тому вивчення внеску громадських ор­ганізацій діаспори у подолання гуманітарних наслідків катастрофи за­лишається надзвичайно актуальною.

Примітки:

1     Розрахунки зроблено авторкою на основі Закону України "Про Загальнодержавну програму подолання наслідків Чорнобильської ката­строфи на 2006 - 2010 роки" від 14 березня 2006 р. № 3522-IV.

2     Більш детально див. кн. Барановська Н.П. Україна - Чорнобиль - світ. Чорнобильська проблема у міжнародному вимірі 1986 - 1999. - К., 1999. - 400 с.

3     Наслідки катастрофи в Чорнобилі // Визвольний шлях: Сусп.-політ. і наук.-літ. місячник. - Лондон: Укр. Видавнича Спілка. - 1986. - № 8. - С. 946-947; Дмитрів I. Коли повідомлено Москву про аварію в Чорнобилі? // Там само. - С. 948; Горак Й. Чорнобиле-Чорнобиле!: Вірш // Там само. - № 12. - С. 1458; Коваль З. Політичні консеквенції, совєт-ська інформація і "гласность" // Там само. - 1987. - № 8-9; Москва будує в Чорнобилі кацети // Там само. - 1987. - № 8-9. - С. 985; Бедрій А. За Чорнобиль обвинувачуємо Росію! // Там само. - № 8-9. - С. 927-933.

4           Скамай Яр. В другу річницю Чорнобильської катастрофи // Визвольний шлях. - 1988. - № 6. - С. 678-695; Демонстрації і мітинги в третю річницю Чорнобильської трагедії // Там само. - 1989. - № 8. - С. 998-999; Бадзьо Ю. У центрі Європи - Чорнобиль.: Стаття відомого укр. публіциста з приводу 3-ої річниці Чорнобильської трагедії // Там само. ­1989. - № 9. - С. 1089- 1093; "Хай живе КПСС на Чорнобильській АЕС": Демонстрації в річницю Чорнобильської трагедії // Там само. - 1990. - №

7.- С. 804-805.

5     У справі наслідків Чорнобильської трагедії: Відкрита заява Київ. філії Укр. Гельсінської Спілки // Визвольний шлях. - 1990. - № 3. - С. 372-373; Дудко С. Відлуння Чорнобиля: Промова вченого секретаря ЕКОРАДИ, члена Ради Асоціації "Зелений світ"// Там само. - 1991. - №

8.- С. 935-938; Політюк П. Чорнобиль - де знайти істину: за матеріалами розслідування незалежного об'єднання юристів Асоціяції "Зелений світ" 26 квітня 1991 р. // Там само. - 1991. - № 7. - С. 805-812.

6     Полтава Л. Чорнобильська поема: Вірш // Визвольний шлях. -

1989. - № 5. - С. 596-601; № 6. - С. 722-725; Форкап Хуліо. Чаклун-

підмайстер у Чорнобилі: Вірш // Там само. - 1989. - № 8. - С. 970-971; Пахльовська О. Чорнобильські села; Чорнобиль; "... Я знала Вас тиха, ста­ресенька Річко...": Поезії // Там само. - 1991. - № 4. - С. 438-439.

7     О. Ж. Суть речі Чорнобильської трагедії // Сучасність: Література, мистецтво, сусп. життя. - Мюнхен, 1986. -№ 6. - С.74-76; Ковалевська Л. Не приватна справа: До Всесоюзної наради з проблем по­стачання. Рішення XXVII з'їзду КПРС - в життя. Пост "Літературної України". Чорнобильська атомна // Там само. - 1986. - № 6. - С. 64-69; Прокоп М. Атомна катастрофа в Чорнобилі // Там само. - 1986. - № 6. -С. 70-73; Моравєцький К. Вислів співчуття. З приводу нещастя, якого за­знали мешканці Чорнобиля та околиці // Там само. - 1986. - № 6.

8     Бачинська М. Трагедія Чорнобиля продовжується... // Наше життя.- Нью-Йорк: Союз Українок Америки, 1990. - № 4. - С. 6; Кузьменко С. Чорнобильська слава: Вірш // Там само. - 1990. - № 4. - С. 7; Чайківська I. Чорнобиль - незаживаюча рана // Там само. - 1991. - № 4. - С. 14-15; Орел Л. Чорнобиль: доля народної культури Полісся // Там само. - 1993. - № 4. - С. 11-13.

9     В ^гали' масові засоби інформації не перестають приділяти увагу страхітливим наслідкам Чорнобильської катастрофи (Патріярхат). Управа Укр. Патріярхального Світового Об'єднання і Крайова Управа Укр. Патріярхального Тов-ства. - Нью-Йорк, 1989. - С. 31-32.

10    Рябчук М. Чорнобильська катастрофа: виклик і відповідь // На
рік
1996. Річник 86-ий. - Нью-Йорк: Свобода, 1996. - С. 34-41; Миронюк
С. Полин-Чорнобиль
: Вірш // Там само. - С. 41; Мухоїд М. Чорнобильська
вдова: Вірш // Там само. - С. 60.

11    информацию про нього див. у газ. "Зелений світ".- 1990. - № 9-11,
14, 15; 1991. - № 1.

12          Мухарський А.И. Чорнобиль трансценденція: Вірш // Нові дні:
Укр. універс. журн.
- Торонто, 1994. - № 529-539. - С. 3; Шупер Д. Зона
"Чорнобиль": До 10-ліття катастрофи 26 квітня 1986 р. // Там само. -
1996. - № 553. - С. 23-24; М. Г. Чорнобиль // Молода Україна: Журн. укр.
демократ молоді. - Торонто, 1997. - № 437. - С. 40; Кузьменко С. Дар на
лікування хворих дітей, жертв Чорнобильської трагедії // Там само. -
1997. - № 437. - С. 41.

13    Архів СБУ. - Ф. 16. - Оп. 11-А. - Спр. 13. - Арк. 178; Спр. 14. -

Арк. 95-96. - 214-215.

14    Архів СБУ. - Ф. 16. - Оп. 11-А. - Спр. 13. - Арк. 178; Спр. 14. -

Арк. 95-96. - 214-215.

15    Архів СБУ. - Ф. 16. - Оп. 11-А. - Спр. 13. - Арк. 178; Спр. 14. -

Арк. 95-96. - 214-215.

16    United States. Congress. House. Committee on... Детально див. у
переліку матеріалів Конгресу США за 1986 р. у списку джерел вказ. кн.
Н.П. Барановської.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 


Похожие статьи

І Пасічник - Тенденції в розвитку релігійного й культурного життя на українських землях

І Пасічник - Наукові записки серія психологія і педагогіка

І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія

І Пасічник - Операционные структуры действия систематизации в процессе усвоения математического материала подростками

І Пасічник - Психологічні характеристики індивідуального мислення