І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія - страница 40

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 

Хроніка // УІ. - 1986. - Ч. 1-4. - С.140. Хроніка // УІ. - 1990. - Ч. 1-4. - С.234.

45    Домбровський О. Антинорманська теорія з перспективи ранньої
історії України в М. Грушевського // Студії.. - С.217-227; Його ж.
Географічний фактор в ранньоісторичній схемі Історії України-Руси М.
Грушевського. - Там само. - С.209-217. Його ж. Методологічні основи до-
слідів над ранньою історією України М. Грушевського. - Там само. -
С.183-193 та ін.

46    Домбровський О. Проблема антів на сучасному етапі ранньоісто-
ричних дослідів
// УІ. - 1985. - Ч. 1-4. - С.9-33.

47    Хроніка // УІ. - 1985. - Ч. 1-4. - С.249

48    Там само. - С.256.

49    Новини з Академії. - Листопад, 1986. - Ч. 10. - С.5.

50    Хроніка // УІ. - 1988. - Ч. 1-4. - С.232.

51    Хроніка // УІ. - 1989. - Ч. 4. - С.111.

52    Хроніка // УІ. - 1991. - Ч. 1-2. - С.212.

53    Там само. - С.219.

54    Хроніка // УІ. - 1994. - Ч. 1-4. - С.270.

55    Хроніка // УІ. - 1994. - Ч. 1-4. - С.285.

56    Новини з Академії. - 1996. - Ч. 20. - С.4-5.

57    Хроніка // УІ. - 1995. - Ч. 1-4. - С.351.

58    Булат Т. Михайло Грушевський - історик, суспільно-політичний
діяч, державотворець: ювілейна наукова конференція в Нью-Йорку.// УІ.
- 1996. - Ч. 1-4. - С.407.

59    Хроніка // УІ. - 1998. - Ч. 1-4. - С.352.

60    Лист О. Купчинського до О. Домбровського від 30 березня 1998
// Архів УІТ. - Ф. О. Домбровського. - Спр."Листи". - Арк. 1.

61    Лист О. Домбровського до О. Купчинського від 25 жовтня 1996
(авт. копія) // Архів УІТ. - Ф. О. Домбровського. - Спр."Листи". - Арк.1.

62    Хроніка // УІ. - 1999. - Ч. 2-4. - С.351.

63    Винар Л. Перший міжнародний конгрес українських істориків у
Чернівцях
// УІ. - 2000. -Ч. 4. - С.7-12.

64    Атаманенко А. Олександр Домбровський - лавреат медалі М.
Грушевського
// УІ. - 2000. - Ч. 4. - С.171.

65    Хроніка // УІ. - 2003. - Ч. 1-5. - С.576.

66    Новини з Академії. - 2003. - Ч. 27. - С.4.

67    Винар Л. Відзначення ювілею д-ра О. Домбровського в Нью-
Йорку
// УІ. - 2004/2005. - Т. XLI / XLII. - С.336-337.Постаті

 

 

 

ОЛЕКСАНДР КУЧЕРУК

Бібліотека ім. Ольжича Київ

МИКОЛА БИТИНСЬКИЙ: ГЕРАЛЬДИСТ, ХУДОЖНИК, ПОЕТ

Микола Битинський, як він сам любив говорити, народився "на Великій Україні", в містечку Літині 24 листопада за старим стилем 1893 р. в родині Оверка Битинського. Микола закінчив чотирьохкласну міську школу, дворічні педагогічні курси і художньо-промислову шко­лу (1912 р.), де його викладачем був відомий художник і діяч народної освіти В. Розвадовський.

З початком Першої світової війни М. Битинського мобілізували до російської армії, він брав участь у Першій світовій війні, потім ко­ротко вчителював, у березні 1919 р. мобілізований до Армії УНР. В час боїв під Проскуровом у листопаді 1919 р. потрапив у полон до денікін-ців звідки незабаром втік, але був інтернований поляками і направле­ний у табір в Ланцуті. Починаючи з березня 1920 р., він служив у 6-ій стрілецькій дивізії (командир ген. М. Безручко), у жовтні 1920 р. під­вищений до звання поручника. Пізніше, з його слів, "в складі своєї ди­візії брав участь в боях при поході на Київ і при відступі з нього. При тому брав чинну участь і в історичній обороні Замостя побудовою з технічним куренем сильних польових укріплень навколо міста, що дало можливість дивізії витримати трьохдобову тяжку облогу і масові штур­ми більшовицької кінноти Будьонного"1.

М. Битинський разом з іншими опинився в таборах інтернованих вояків Армії УНР у Польщі, де служив начальником культурно-освітнього відділу штабу дивізії - (генерал В. Змієнко) і табору, де 1921 р. його підвищено до рангу сотника. Про таборове життя українських вояків М. Битинський писав так: "Шабля і рушниця замінені були на книжку й інші знаряддя культури, і з цією новою зброєю в новій фазі боротьби за Батьківщину український вояк на цій відповідальній стій­ці виконав так само чесно свій обов'язок, як перед тим виконував його у полі"2. Хоча перші проби пера М. Битинського, за його словами, да­туються 1912 роком у час перебування в художній школі у Кам'янці-Подільському, але саме у таборах він активно співпрацює з українською таборовою пресою. Зокрема, призначений у серпні 1920 р. редактором газети "Нове життя". У таборі М. Битинський для потреб курсів украї­нознавства, на яких він викладав, підготував і видрукував збірку тек­стів для слухачів "Наша Батьківщина - Україна" (1923). Працював та­кож вчителем креслення і малювання в старших класах української реальної школи в Шипьорно і у тому ж таборі вчив малюванню та чи­тав лекції з історії українського мистецтва в малярській студії. Під псевдонімом Микола Оверкович (псевдонім утворено від імені його батька Оверка) друкує вірші, у табірній періодиці, а 1923 вийшла окре­ма збірка "В громі і бурі".

Наведемо лише один уривок з поеми "У Великі Дні":

Слова Письма Святого нагадали

В цей день сумний, невтішний і мені,

Що так колись Іуди продавали

І мій народ, конаючи в борні.

Що ще й тепер словами правди й миру

Нові іуди з медом на устах

Ведуть народ мій бідний під сокиру, -

В ярмо заковують на розпач і на жах... 3 .

Згодом його приятель о. Петро Білон писав у спогадах про М. Битинського: "обставини і ріжнородна обдарованість казали сотнико­ві Української Армії братися за все: за редагування, за поезію, за маляр­ство, за графіку, за проектування хрестів, медалів, надгробних пам'ятників, ілюстрацій, гербів, портретів, за статті, починаючи від по­пулярних на різні теми і кінчаючи вузькоспеціальними з головної фа­хової ділянки - геральдики. Все це вимагало великого універсального знання"4.

У таборах М. Битинський прожив до 1923 року, після їх ліквідації він перебрався до Праги, тут у жовтні 1924 р., склавши іспити, отри­мав атестат за середню школу. Того ж року був зарахований до Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова у Празі на підвідділ історії й суспільних наук історико-літературного відділу. 19 червня 1929 року йому присвоїли звання "педагога середніх шкіл із правом викладати історію, історію мистецтва й археольогію в усіх класах шкіл середньошкільного типу з українською мовою навчан-ня"5 та видали диплом про вищу освіту установленого зразка.

М. Битинського цікавила геральдика та інші суміжні історичні дис­ципліни, з яких він у Празі слухав лекції приватним чином, брав уроки малюнку. Він продовжує підтримувати тісні зв'язки з колишніми укра­їнськими військовиками, бере участь у громадському житті української еміграції.

Найважливішою справою М. Битинського у празькому періоді життя стало виготовлення остаточного проекту відзнаки Хрест Симо­на Петлюри. Нагорода УНР "Хрест Симона Петлюри" була установле­на 22 травня 1933 року Головною Командою Військ і Флоту УНР та затверджена Президентом УНР в екзилі М. Лівицьким. В основу фор­ми остаточного варіанту Хреста М. Битинський поклав проект знаку нездійсненого уенерівського ордена Визволення. Перші знаки ХрестаСимона Петлюри було виготовлено у Варшаві, пізніше було зроблено ще два додаткові випуски.

Ще 1929 р. М. Битинський разом з полковником В. Филоновичем заснували часопис "Гуртуймося" з підзаголовком "неперіодичний жур­нал військово-громадської думки", спочатку на правах рукопису, по тому - високим друком. Характерною була створена М. Битинським обкладинка - вгорі дугою назва часопису, а по центру композиція, в центрі якої декоративний аркуш, над аркушем військовий шолом, а на­вколо прапори, шабля, гілки. Згодом М. Битинський переробив обкла­динку, замість аркуша увів знак Залізного хреста та зробив загальну композицію компактнішою.

М. Битинський друкував у "Гуртуймося" свої нариси і статті під власним прізвищем, а поетичні під псевдонімом Микола Оверкович. Цікавою є його стаття у числі 9 (травень) 1932 р. "Військові відзнаки Української Національної Армії", в якій він розглядає історію "україні­зації" військових одностроїв російської армії та створення одностроїв Армії УНР, Січових Стрільців, Української Галицької Армії, а також коротко торкається військових відзнак - Залізного Хреста нереалізо­ваного Хреста Визволення та Хреста УГА. Стаття має кілька схем, що полегшують сприйняття матеріалу. Це була фактично перша узагаль­нююча праця на цю тему.

На той час у Празі діяв Союз українських журналістів і письмен­ників на чужині (1932 р. нараховував понад 40 членів), головою якого довший час був С. Сірополко, до президії входив, зокрема В. Филонович. Членом Союзу М. Битинський став 1932 р., а незабаром його обрали членом ревізійної комісії.

Майже десять років М. Битинський живе з творчих заробітків, пе­реважно заробляючи з графічних робіт, значна частина пов'язана з емі­грантським середовищем. У той час він створює низку своїх перших геральдичних творів, зокрема він виграв кілька конкурсів на емблеми установ чи організацій. Він виконав кілька геральдичних проектів: емблему гідротехнічного відділу Української академії у Подєбрадах, значок Громади українських і білоруських студентів-лісівників Празького політехнічного інституту, знак Українського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова та емблему Українського вільного коза­цтва у Празі. Ним же зроблено проект, за яким виготовлено печатку Студентської громади при Українському Педагогічному інституті ім. Драгоманова.

Добрі стосунки склалися у М. Битинського з емігрантськими кола­ми кубанських козаків у Празі. На той час боротьба в кубанському ко­зацькому середовищі між проукраїнською частиною і проросійською групою закінчилася "перемогою" проукраїнської. М. Битинський ство­рив "Герб Вільного козацтва" (1934), який використовувався на офі­ційних документах, печатці та виданнях Громади Кубанців у Празі. Кубанці у Празі заснували двомовні часописи "Вільне козацтво -Вольное казачество", редактором якого був кубанець І. Білий та часо­пис кубанської молоді "Чорноморець", обкладинки до якого виконав також М. Битинський, ним же виконано художнє оформлення річника "Календарь-альманах "Вольного казачества-Вільного козацтва" на рік 1930 год". У цьому ж альманасі М. Битинський опублікував досить зна­чну розвідку російською мовою "Казачьи гербы". Це одна з його ґрун­товних геральдичних праць. Автор, розуміючи, що читачем буде публі­ка, яка мало знайома з геральдикою, на початку подає основні відомості з геральдики, основні геральдичні закони і правила, далі роз­повідає про виникнення окремих поземельних козацьких гербів.

Хоча мова у цій розвідці М. Битинського йде про козацьку гераль­дику, він не втримується і робить відступ, щоб згадати про державний герб України - тризуб: "при затвердженні герба звертаються до своїх старих регалій, що мають за собою юридичну або традиційну силу; в оживленні тих регалій у нових умовах і створюється щось нове, яке твердо стоїть на старому. Це - традиція неперервності історичного процесу. [...] Наш час дає приклади повернення до своїх старих регалій і священних знаків серед народів, що досягли після російської револю­ції своєї державної незалежності. Так поступила Україна, вибравши своїм державним гербом, після ліквідації герба царського, знак київ­ського князя Володимира Святого - тризуб [...]6.

У час співпраці з Українським воєнно-історичним товариством прізвище М. Битинського з'являється у вихідних даних збірників "За державність". У ч. 6 (1936 р.), вказано, що він готував "світлини до дру­ку". Він інколи ледве не повністю перемальовував їх, "міняв" цивільний одяг на військовий, додавав нагороди тощо. В 7 числі він містить три мальовані таблиці одностроїв Гайдамацького коша Слобідської України: козака Чорного куреня, козака Червоного куреня та старши­ни Червоного куреня. Кожна таблиця крім зображення вояка зі збро­єю має схеми розміщення нарукавних знаків, загальні написи у нижній частині кожної таблиці емблеми військових підрозділів.

У Празі М. Битинський підготував вексилологічні проекти, части­на з яких була втілена - це прапор товариства "Сокіл" у Празі, прапор Союзу Українського Сокільства за кордоном, Товариства "Січ" у Братиславі, Української громади в Софії, прапор Дружини лицарів Хреста Симона Петлюри. За його проектом виготовлено надгробок президента Білоруської Народної Республіки Кречевського (Прага), полковника донських козаків Фролова (м. Літомишль) тощо.

Одночасно М. Битинський багато працює над геральдичними та­блицями. До кінця 1930-х років він підготував цілу низку таблиць, окремі з яких були видрукувані як поштівки: "Державні Відзнаки України" (герби - великий, середній і малий, прапори, корогви, зна­чки, печатки - велика, середня і мала; Прага, 1939), "Соборний Герб України" (Відень, 1940), "Герби українських земель" (Відень, 1940). За свідченням автора окремі оригінали перейшли до приватних колекцій,так "Альбом Гербів Українських Земель" з 32 кольоровими гербами (1939) зберігалися у професора С. Смаль-Стоцького, "Альбом гербів українських гетьманів" з портретами - у священика А. Кістя, герби "Вільного козацтва" (1937) у інженера Єременка, Альбоми гербів міст Галичини стали власністю О. Ярошевського, Таблиці з гербами україн­ських земель (1958) перейшли у власність Українського Народного Дому у Торонто7.

Співпрацюючи з празькимвидавництвом"Сіяч"при Педагогічному університеті ім. Драгоманова, митець оформив низку їхніх видань. У ці ж роки він оформив кілька книг - збірку поезій майбутнього автора гімну ОУН О. Бабія "Гуцульський курінь" (1927 р.), виданої у Празі Групою Української Національної Молоді8, працю генерала М. Омеляновича-Павленка "Зимовий похід" (1937). У авторському гра­фічному оформленні видано Українським воєнним товариством у Варшаві працю М. Битинського "Мазепинці по Полтаві" (1938). За змістом це є добра, але лише компіляція з М. Грушевського, М. Костомарова і тоді ще молодого І. Борщака.

В час відродження Карпатської України стрімке піднесення націо­нальної свідомості українців Закарпаття швидко перетворили їх з "ру­синів" на свідомих українців. Весною 1939 р. М. Битинський переби­рається до Закарпаття і знаходить працю вчителя української мови і літератури гімназії в м. Білки. У направленні міністерства культури, шкіл і народної освіти від 2 березня 1939 р. мовиться: "На Ваше про­хання іменую Вас договірним професором при Українській Державній Реальній Гімназії в Білках"9.

М. Битинський не обмежувався педагогічною діяльністю, у цей час саме остаточно формувалася структура самооборонної парамілітарної організації "Карпатська Січ", і він стає "членом Карпатської Січі - від­діл в с. Білках біля Іршави - і брав участь у боротьбі карпатських січо­виків проти мадяр у березні 1939 р."10.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 


Похожие статьи

І Пасічник - Тенденції в розвитку релігійного й культурного життя на українських землях

І Пасічник - Наукові записки серія психологія і педагогіка

І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія

І Пасічник - Операционные структуры действия систематизации в процессе усвоения математического материала подростками

І Пасічник - Психологічні характеристики індивідуального мислення