І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія - страница 48

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 

За власним зізнанням Д. Куп'яка, перші місяці після жовтня 1964 р. він жив, як на вулкані, не знаючи, що його очікує далі. Однак посту­пово, отримуючи підтримку від громадськості, він став звикати до сво­го нового становища. Щоб продемонструвати радянській владі, що він не боїться її погроз та не переховується від суспільства, у 1972 р. Д. Куп'як балотувався кандидатом від канадської прогресивно-консервативної партії на виборах до парламенту Канади у Торонто. Під час передвиборчої кампанії він не оминав нагод пояснити канад­ській громадськості, частина якої із симпатією ставилася до СРСР, справжній стан речей в Країні Рад, зокрема те, що права людини там не дотримуються і населення є практично безправним. Він посів у своєму окрузі друге місце, набравши 8982 голоси, що на 2162 голоси більше, ніж попередній кандидат з прогресивно-консервативної партії Канади на минулих виборах в цьому окрузі.

Біографія Д. Куп'яка, як учасника ОУН - це типова ілюстрація до життєвого шляху та трагедії багатьох українських родин, які хотіли мирно жити на українській землі, однак вимушені були боротися з оку­пантами. Його брат загинув в боротьбі з радянською владою в лавах ОУН, батьки були вислані на північ в Сибір, де і загинули.

Куп'як Дмитро Георгійович (Юрійович) народився 6 листопада 1918 р. в с. Яблунівка Кам'янка-Стумилівського повіту на Львівщині, що в 55 км від Львова. Як він зазначає в спогадах, його день народжен-нявипавнашостийденьпісляпроголошенняуЛьвовіЗахідноукраїнськоїнародної республіки, тобто народився він у вільній Українській держа­ві. Село Яблунівка не було великим, в ньому було до 130 хат, і станом на 1939 р. жило 1140 людей.

Батьки Д. Куп'яка були малоземельними. Хліба родині вистачало, але на взуття вже треба було заробляти, де лише можна. Перед 1914 р. батьки Д. Куп'яка виїжджали на сезонні роботи до Німеччини. На за­роблені гроші вони у 1912 р. збудували хату, і в подальшому займалися переважно сільським господарством. Юрій Куп'як вмів ткати, і цим підробляв для родини.

Під час Першої світової війни Ю. Куп'як був на фронті чотири роки в австрійській армії, а потім ще 7 місяців в Українській галицькій армії. Під час Чортківської офензиви УГА він був поранений в груди, від чого терпів все життя. Дітей він виховував у строгій дисципліні, че­рез що мав сутички з дружиною.

Д. Куп'як мав лише одного брата - Михайла, 1912 р. н., який зго­дом брав активну участь в діяльності ОУН та УПА. Початкову освіту вони отримали в школі с. Яблунівка. З цих років він згадує, що хоча в школі не було жодного поляка, всі учні вивчали польську мову, а най­більш ненависним предметом для українців була історія Польщі, яка була пронизана зневагою до всього українського.

Після закінчення початкової школи Д. Куп'як мав намір вступити в гімназію, однак у його батьків не було грошей, щоб оплатити навчан­ня. Була ще можливість вчитися в гімназії в Львові, але для цього по­трібно було змінити метрику про народження з української на поль­ську, на що він не погодився, вважаючи такий вчинок зрадою свого народу. Протягом наступних кількох років він вимушений був займа­тися різною фізичною працею (дробленням каміння, вирубкою лісу тощо), а згодом - торгівлею.

Учасником ОУН Д. Куп'як став у 1938 р., коли крайовим прово­дом було організовано Кам'янка-Бузький районний провід ОУН. До ОУН його залучив керівник цього проводу О. Капій - "Скиба". За його дорученням Д. Куп'як організував і очолив у с. Яблунівка "п'ятку"

ОУН.

30 жовтня 1938 р. Кам'янка-Бузький районний провід ОУН про­вів демонстрацію в підтримку Карпатської України з проти польськи­ми гаслами. Демонстрація завершилася сутичкою з поляками, внаслі­док чого кілька людей отримали фізичні ушкодження. За це 7 листопада 13 учасників акції було заарештовано польською поліцією. 12 листопада арештували і Д. Куп'яка. У поліції його сильно побили, а згодом посадили до Золочівської в'язниці. 16 лютого 1939 р. поль­ський суд засудив Д. Куп'яка на 3 роки в'язниці за організацію демон­страції, а його брата та інших учасників акції було засуджено на різні строки від кількох місяців до 2 років. Згодом всіх засуджених перевез­ли з Золочева до Білостоцької в'язниці.

Однак довго сидіти у польській в'язниці Д. Куп'яку не довелося. 1вересня 1939 р. розпочалася німецько-польська війна, і вже 6 вересня Д. Куп'як із іншими в'язнями зуміли втекти з в'язниці і повернулися додому, де вже господарювала радянська влада.

Під час першої радянської окупації західноукраїнських областей Д. Куп'як з осені 1939 р. по квітень 1940 р. працював у районній базі в Бузьку, де мав можливість добре вивчити радянський спосіб життя, оскільки безпосередньо обслуговував у магазині районних працівни­ків партії та НКВС. За його свідченнями, всі товари з магазинів зни­кли за кілька місяців, бо були викуплені представниками радянської адміністрації і відправлені на Схід. Дуже скоро настав загальний дефі­цит товарів. Незважаючи на активну пропаганду радянського способу життя, розпочалися арешти свідомих українських громадян, закрива­лися національні установи, які функціонували за Польської влади. Розпочалися вивози населення в Сибір.

30 квітня 1940 р. під загрозою арешту Д. Куп'як перейшов в під­пілля ОУН, де активно діяв до нападу Німеччини на СРСР 22 червня 1941 р. В той час він виконував обов'язки організаційного референта Кам'янка-Струмилівського повіту ОУН, зустрічався у підпіллі з керів­ником крайового проводу ОУН І. Климівим - "Легендою", керівником окружного проводу ОУН М. Свистуном - "Вороном" та іншими. Значну увагу в той час ОУН приділяла навчанню і пропаганді націо­нальних ідей, задля чого Д. Куп'як проводив таємні зустрічі з молоддю у різних селах.

Дуже скоро органи радянської влади вдалися до реалізації прин­ципу колективної відповідальності за українську національну діяль­ність. 23 травня 1940 р. батько та мати Д. Куп'яка були вигнані з своєї хати і вивезені в Сибір, де і померли відповідно у 1942 та 1947 р.

22 червня 1941 р. розпочалася німецько-радянська війна. ОУН вбачала в ній шанс створити незалежну Українську державу, можливо, навіть під протекторатом Німеччини, на зразок Словаччини чи Хорватії. Після проголошення Самостійності України 30 червня 1941 р. у Львові Д. Куп'як брав участь у оголошенні Акту населенню в різ­них селах Львівщини. Однак невдовзі виявилося, що німці не мали на­міру підтримувати українські державотворчі прагнення. Невдовзі роз­почалися масові арешти учасників ОУН. Після арешту німцями керівників ОУН Я. Стецька та С. Бандери, Д. Куп'як, як і більшість підпільників, продовжував приховану національну роботу. Він переї­хав до Львова, де вступив на навчання до шестимісячних бухгалтер­ських курсів в торгівельній школі, а згодом - на однорічний курс ви­щого ступеня в цій же школі.

Проживаючи у Львові, Д. Куп'як продовжував виконувати різно­манітну роботу в організаційній мережі ОУН, працював з молоддю, утримував конспіративну квартиру тощо. Восени 1942 р. він став свід­ком масових арештів німецьким гестапо членів ОУН(б), зокрема І. Климіва - "Легенди", І. Равлика, В. Лобая, П. Башука і інших. Чималоучасників ОУН тоді було страчено за антинімецьку роботу.

Д. Куп'як брав участь у забезпеченні спеціальної операції СБ ОУН по визволенню з німецької в'язниці двох членів Центрального проводу ОУН - Дмитра Грицая - "Перебийноса" та Ярослава Старуха -"Синього". Саме на його квартирі учасники цієї операції, бойовики СБ ОУН переодягалися у німецьку форму. Лише дивом він уник арешту гестапо, яке швидко дізналося про його квартиру і влаштувало там за­сідку. Згодом, за розпорядженням керівника СБ ОУН Львівського крайового проводу ОУН Григорія Пришляка - "Мікушки", Д. Куп'як працював над упорядкуванням архіву ОУН, робив копії зі звітів та ін­шої документації для їх подальшого зберігання та використання.

Після упорядкування архіву Д. Куп'як на доручення проводу ОУН організував боївку з 20 осіб, яка повинна була виконувати функції охо­рони керівників підпілля на зв'язкових лініях. Разом з цією групою він супроводжував керівника УПА-Захід В. Сидора - "Шелеста", військо­вого референта УПА по Львівській області Володимира Рудого -"Аркаса" та інших. Він був свідком розстрілу командира сотні УПА Володимира Олійника - "Орла", засудженого військовим трибуналом УПА за співпрацю з німцями. Судячи з усього, в той час його боївка також виконувала і каральні функції.

Підпілля ОУН довго і серйозно готувалося до повернення радян­ської влади, прагнучи підняти національну революцію. Після приходу Червоної армії влітку 1944 р. Д. Куп'як знову зібрав свою боївку і пере­вів її на нелегальне становище у ліси. В той час в Західних областях України укріплювалася радянська влада, причому в першу чергу ство­рювалися військкомати, районні відділи НКВС та відділи заготівлі продуктів. Також активно діяла УПА, яка намагалася проводити бо­ротьбу проти комуністичного режиму, вважаючи його головним воро­гом українського народу.

Д. Куп'як брав участь у значній кількості акцій ОУН і УПА, спря­мованих проти комуністичної влади. Особливої уваги заслуговує збройний напад на районний центр Радехів Львівської області навесні 1945 р. Внаслідок цього нападу, за даними Д. Куп'яка, було вбито 24 працівника радянських органів, та звільнено з в'язниці понад 200 укра­їнців. Взимку 1944 - 1945 рр. НКВС були проведені масові операції проти українського національно-визвольного руху. Проте, незважаю­чи на численні жертви підпілля, повністю ліквідувати ОУН і УПА їм не вдалося.

1 травня у бою із загоном НКВС був смертельно поранений роз­ривною кулею брат Д. Куп'яка - Михайло Куп'як - "Генерал". Він по­мер через кілька днів по дорозі до Львівського госпіталю. Тоді ж його поховали на цвинтарі в Яблунівці. Однак через певний час комуністич­на адміністрація дізналась про місце його поховання, викопала труп та викинула на поїдання воронам.

Радянська влада вживала різноманітні заходи для ліквідації україн­ського руху. В травні 1945 р. Д. Куп'як став свідком діяльності легендо-ваної "Волинської сотні" УПА, яку зорганізувало НКВС для вини­щення підпілля. Завдяки пильності повстанців ця сотня була своєчасно виявлена і її дії не принесли значної шкоди.

Після закінчення війни в УПА відбулася реорганізація. Більші від­діли (загони та курені) були розформовані у невеликі відділи та сотні, і інші підрозділи. В цілому підпілля перейшло до ще більш законспіро­ваних форм діяльності. Оскільки Д. Куп'як добре знав польську мову, то він отримав завдання Проводу ОУН з фальшивими документами легально, як репатрійований поляк, переселитися до Західної Польщі та чекати вказівок від керівництва. Кілька бойовиків його групи були легалізовані в Львові, а ще троє - Михайло Горбач - "Зелений", Михайло Поцілуйко - "Неситий" і Михайло Мартинюк - "Рак" також виїхали до Польщі.

Наприкінці жовтня 1945 р. Д. Куп'як, маючи фіктивні документи на ім'я поляка Владислава Бродзяка, приїхав до Львова, два рази прой­шов відповідну прикордонну перевірку та виїхав залізницею у Польщу. Прибувши в м. Вроцлав, він отримав призначення на роботу від Центральної Фабрики Тканин до невеликого міста Лібав (Любавка), яке знаходилось на кордоні Польщі та Чехословаччини. Там він пра­цював відповідальним за канцелярію однієї з ткацьких фабрик, на якій в основному працювали чехи, німці та поляки.

Згодом Д. Куп'як з метою прикриття своєї справжньої біографії став членом Польської соціалістичної партії і організував її ланку на своїй фабриці. Його було обрано секретарем Спілки робітників тек­стильної промисловості в місті Лібавка, що для звичайної людини в нормальних обставинах було б чудовим стартом кар'єри. Однак він по­боювався, щоб його на людних зібраннях не впізнали представники Ужонду Бєзпєчєнства (УБ), які в той час проводили активний розшук українців. Одного разу, перебуваючи у відрядженні, він зустрів поляка, який знав його ще з його участі в ОУН в 1938 р., але зумів своєчасно втекти.

Поступово Д. Куп'як дійшов до висновку, що у Польщі йому за­лишатися далі було небезпечно. Зв'язок з проводом ОУН тоді вже був перерваний, і він мусив діяти самостійно. 12 травня 1946 р. він іще з двома особами перейшов кордон між Польщею та Чехословаччиною, полишивши легальне життя у Польщі. На потязі вони перетнули Чехословаччину і приїхали до кордону з Баварією. Оскільки чехосло­вацько-німецький кодон дуже уважно охоронявся прикордонниками, переходити його треба було обережно і швидко. Незважаючи на зна­чну втому, дощ та пересічену місцевість, Д. Куп'як зумів подолати і цей кордон та опинився у Західній Німеччині. За враженнями Д. Куп'яка, кордон, який так пильно стерегли прикордонники, був не лише кордо­ном між двома окремими країнами, але і між двома світами. По одній стороні була система брутального насильства над людиною і її гідніс­тю, а по другій - право людини охоронялось державним законом.

Приїхавши до Мюнхена, Д. Куп'як відновив зв'язки з учасниками ОУН. Він був прикро вражений серйозними протиріччями між різни­ми українськими партіями в Німеччині, причому не стільки їх ідеоло­гічними розбіжностями, скільки різкою і подекуди грубою формою дискусії та взаємними образами. Найбільше в той час між собою спере­чалися ОУН (б) та ОУН (м).

У кінці серпня 1946 р. Д. Куп'як переїхав до американської зони окупації Німеччини у український табір в м. Госляр, в якому тоді жило 300 осіб. Тоді ж він нав'язав зв'язок із переселенцями зі свого села, які вже давно жили в Канаді, і отримував від них матеріальну допомогу. Згодом його родич Петро Політило запропонував йому переїхати в Канаду назавжди, і Д. Куп'як подав необхідні дані для оформлення від­повідних документів, хоча сам сумував за Батьківщиною і сподівався повернутися туди.

У 1947 р. Д. Куп'як приїхав на сезонні роботи до Англії, де працю­вав у одному з південних графств на роботах, оплачуваних англійським міністерством рільництва у різних господарів. 5 червня 1948 р. він на пароплаві "Алберта" перетнув Атлантичний океан і прибув до Канади, де оселився у селищі Вільна неподалік Едмонтону у П. Політила. Останній мав 160 акрів землі і був фермером, допомагаючи грішми становленню українського громадського життя в Канаді. Д. Куп'як од­разу ж став працювати у його підприємстві. Згодом Д. Куп'як вирішив, що йому потрібно створити власне підприємство. Протягом 1950 -1960 рр. він поступово поліпшував свій статок, працюючи в сфері тор­гівлі. У 1953 р. він одружився, і в 1956 р. разом з дружиною Стефанією переїхав до Торонто, де купив невеликий ресторан "Юніті грілл". Оскільки в той час він брав активну участь в громадському житті укра­їнців, то поступово розширював сферу своїх контактів. Йому спало на думку збудувати великий український ресторан, у якому могли б від­буватися зібрання українців. Ця іде знайшла підтримку і у інших чле­нів української громади. В 1960 р. Д. Куп'як придбав ресторан "Mayfair Inn", біля якого збудував нове велике приміщення на 450 місць. Будівельні роботи та праця в ресторані вимагали багато часу, через що доводилося працювати по 12-15 годин щоденно.

Починаючи з 1964 р. радянський уряд добивався від уряду Канади видачі Д. Куп'яка до СРСР, вважаючи його за військового злочинця. Однак Д. Куп'як відкинув всі ці звинувачення і розповів канадській пресі правду про діяльність ОУН та УПА і їх справжні прагнення, в першу чергу - створення Самостійної Соборної Української Держави і боротьбу проти її окупантів. У 1972 р. Д. Куп'як продав ресторан "Mayfair Inn", який оцінювався у 300.000 доларів, іншим власникам, і зважаючи на стан здоров'я, відпочивав та працював на власній фермі. Друзі вмовили його написати спогади, щоб його згадували не лише за матеріалами, виданими в СРСР. Його книга "Спогади нерозстріляно­го" була опублікована у 1991 р. в Торонто, а у 1993 р. була перевидана у львівському видавництві "Каменяр"5.

Д. Куп'як помер у Канаді після тривалої важкої хвороби 13 червня 1995 року. Його особиста бібліотека була передана з Канади до м. Буська та с. Яблунівки.

Примітки:

1     Известия. - № 254 (14724). - 24 жовтня 1964 р.

2     Известия. - № 150 (14929). - 27 червня 1965 р.

3     Див.: Західня Україна під большевиками. IX. 1939 - VI. 1941. Збірник / За ред. М. Рудницької. - Нью-Йорк, 1958. - 494 с.; Літопис не­скореної України. Документи, матеріали, спогади. - Кн. 1. - АН України, Ін-т Українознавства, Львівське відділення Ін-ту укр. археографії та ін. Львів: Просвіта, 1993. - 800 с.; Кн. 2. - Наук.-дослід. центр історії нац.-визв. змагань України. Львів: гал. вид. спілка, 1997. - 664 с.; Депортації українців та поляків: кінець 1939 - початок 50-х років (до 50-ти річчя опе­рації "Вісла") / Упоряд. Ю. Сливка. - Львів: Інститут українознавства іме­ні І. Крип'якевича НАН України, 1998. - 132 с.; Білас IX Репресивно-каральна система в Україні, 1917 - 1953: Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз: У 2-х кн. Кн. 1. - !ван [Григорович] Білас. -Київ: Либідь: Військо України, 1994. - 432 с.; Рубльов О., Черченко Ю. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції. 20-50-ті роки ХХ ст. - К.: Наукова думка, 1994. - 350 с.

4     Розплата. Документи і матеріали судового процесу над групою бандитів ОУН. - Львів: Каменяр, 1970. - 170 с.

5     Куп'як Д. Спогади нерозстріляного. - Львів: Каменяр, 1993. -432 с.КУЛЬТУРА, МИСТЕЦТВО, ЛІТЕРАТУРА

 

 

 

ІГОР СТЕБЕАЬСЬКИЙ

Віндзорський університет Віндзор, Канада

ЗА УКРАЇНСЬКУ КУЛЬТУРУ: ДО ДЖЕРЕЛ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ АСОЦІЯЦІЇ ДІЯЧІВ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Моя стаття торкається спілки людей, які мали не малий вплив на культурно-освітнє життя української громади західної діяспори. їх го­ловна ціль була плекати українську культуру, поширювати її крізь культурно-освітню діяльність і таким чином протидіяти асиміляції на поселеннях, боронити репресованих діячів української культури на рідних землях та боротися з русифікацією в Україні. Асоціяція давала членам верву до творчої, культурно-освітньої та громадсько-політичної праці.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 


Похожие статьи

І Пасічник - Тенденції в розвитку релігійного й культурного життя на українських землях

І Пасічник - Наукові записки серія психологія і педагогіка

І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія

І Пасічник - Операционные структуры действия систематизации в процессе усвоения математического материала подростками

І Пасічник - Психологічні характеристики індивідуального мислення