І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія - страница 50

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 

11    Канадське Наукове Товариство ім. Шевченка. - Том XXXII.
Богдан Стебельський. Ідеї і творчість: збірник статтей та есеїв
/ Ред. О.
Копач. - Торонто: Друкарня Видавництва Спілки "Гомін України", 1991.

12    Канадське Наукове Товариство ім. Шевченка. - Том XXXII.
Збірник наукових праць Канадського НТШ / Ред. Б. Стебельський. -
Торонто: Друкарня Видавництва Спілки "Гомін України", 1993.

 

Оксана Бойко

Кременчуцький університет економіки, інформаційних технологій і

управління

Кременчук

РЕЛІГІЙНІ МОТИВИ У ТВОРЧОСТІ ЛЕОНІДА МОЛОДОЖАНИНА (СКУЛЬПТУРА, ІКОНИ, ВІТРАЖІ, МОЗАЇКА)

Талант - зірка душі мистця. Леонід Молодожанин народився 1915 року 15 січня в місті Полонному (тепер Хмельницької області) в сім'ї гончара. За словами самого Леоніда Молодожанина, він "всмоктав глину" разом з молоком матері. Любов до створення пластичних форм стала часткою його єства і визначила життєвий шлях. Період навчання майстерності скульптора супроводжувався складними історичними подіями, тож закінчити повний курс в Ленінградській Академії мис­тецтв у класі скульптури під керівництвом професора Матвія Манізера, не вдалося. Ще юнаком Леоніда разом з іншою молоддю було вивезено до Німеччини на тяжкі роботи. І навіть в такій скруті врятувала його незмінна зірка творчості - талант. Знайомство з Ернстом Шулє вивело Леоніда на новий щабель творчого зростання. Дуже скоро Леонід Молодожанин переїжджає до Відня до майстерні скульптора Вільгельма Франса, який був щиро здивований високим рівнем майстерності юна­ка з України... Потім було навчання в Берлінській Академії і незабутня зустріч з майбутньою дружиною Маргарет Шолтес. Та сувора повоєн­на Європа дарує унікальну зустріч з колишнім гетьманом України Павлом Скоропадським, який у відвертій розмові порадив молодому подружжю "своєчасно змотувати вудки" і вибиратися з Німеччини за океан у Канаду, де мешкає багато українців і вони добре розбудовують своє національне життя. Згодом Леонід і Маргарет так і вчинили, осе­лившись у Вінніпезі (штат Манітоба), де мешкають і до сьогодні. Найбільшою нагородою і визнанням для скульптора за багаторічнупрацю став "Сад скульптур Лео Мола", відкритий 18 червня 1992 року в Ассінбай - парку за підтримки мера міста Вінніпега. Цей музей під відкритим небом зібрав всі скульптурні твори Лео Мола, та далеко не все, що було створено майстром за життя. Адже крім скульптур, є ще керамічні твори, живописні полотна, мозаїка, вітражі та безліч графіч­них замальовок, ескізів.

Сакральні образи та їх модифікації. Серед багатого доробку Маестро левову частку займають твори сакрального характеру та скуль­птурні портрети релігійних діячів: це кілька стильових модифікацій портретів Патріарха Йосипа Сліпого; прекрасна галерея образів Римських пап Івана ХХІІІ, Павла VI й Івана-Павла ІІ, що виконані для Українського Католицького Університету ім. Св. Климента в Римі; Філадельфійський пам'ятник митрополиту Андрію Шептицькому та портрет митрополита Іларіона Огієнка; символом страждання за хрис­тиянську віру є відлита в бронзі вражаюча постать Падре Піо. Та не тільки римських першоієрархів вирізьблював мистець. Коло його ін­тересів сягає історії духовності давньоруської доби. До ювілею хре­щення Київської Русі-України з'явилися медальйони з барельєфним зображенням святих Ольги й Володимира, скульптура Анни Ярославни - як втілення мудрості й краси, пам'ятник князю Володимиру. Оригінальна монументальна композиція, в котрій зійшлись античність і сучасність, це "Викрадення Європи". Модерні ремінісценції зустріча­ємо у таких творах Лео Мола, як абстрактна композиція "Розп'яття", виконана в техніці ручного кування; барельєфний образ Прометея на мармуровій плиті поруч з вашингтонським пам'ятником Тарасу Шев­ченкові. Серед галереї сакральних образів окремим стовпом стоїть скульптура пророка Мойсея, в котрій висока майстерність поєдналась з оригінальним авторським баченням.

Обдарована Богом людина унікальна в усіх своїх проявах. Тому нас не дивує, що крім скульптурного жанру, Леонід Молодожанин успішно працював у жанрі монументального живопису, виконавши прекрасну серію вітражів для церков Канади, зокрема 12 вікон та вікно - розенда для катедри Св. Володимира і Св. Ольги, також вітраж "Таємна Вечеря" трикутної форми для Об'єднаної церкви в Вінніпезі. Рідкісною для східного християнства за своєю композицією є монументальна мозаїка "Свята Трійця" для Святотроїцького собору (Вінніпег), яскраво вира­жений христологічний характер якої вражає своєю глибиною і велич­чю.

В авторській колекції мистця зберігаються численні ескізи ікон, що давно стали невід'ємною часткою Божественної літургії в багатьох церквах Канади. Та враховуючи надзвичайну цінність часу, докладно зупинитися на кожному творі неможливо. Тому серед усіх розглянемо ті, котрі вирізняються оригінальною авторською ідеєю, своєрідною ма­нерою виконання, осяяні світлом творчої особистості скульптора і збе­рігають непідробний гуманізм, відкритість Всесвіту (що споконвікубуло характерною рисою українського народу).

Папа римський Іван-Павло ІІ. Історія створення серії портре­тів. 1978 року після раптової смерті Івана-Павла І, було обрано ново­го папу - польського кардинала з Кракова Кароля Войтилу, наймено­ваного Іваном-Павлом II. Вперше за всю майже двохтисячолітню історію Римо-Католицької Церкви її головою було обрано слов'янина. Одним з виявів позитивного ставлення українців до нового папи було замовлення патріархом і кардиналом Йосифом Сліпим Лео Молові поясного портрета Івана-Павла II. Це замовлення надійшло скуль­пторові під час його приїзду до Італії 1979 року. Скульптор погодився. Папа часто зустрічався з віруючими на майдані святого Петра, влаш­товував загальні аудієнції для паломників. Саме там скульптор бачив папу зблизька, спостерігав за його усміхненим обличчям, привітною манерою розмовляти з людьми. Багаторічний досвід портретиста, на­тренована пам'ять зауважувати найістотніше з того, що потрібно за­фіксувати й відобразити у скульптурному портреті, допомогли йому в роботі над твором без потреби, аби брати сеанси моделювання з нату­ри. Пізніше, коли портрет було завершено, і його могли оглянути люди, рідко хто з них утримався від захоплення схожістю портрета до живо­го Івана-Павла II з його відкритістю, зверненістю до люду, з його усмішкою усім обличчям. Молодожанин створював свої портрети піс­ля коротких сеансів роботи з натури або ж на основі фотографії чи ін­ших зображень. Розмова з людиною, портрет котрої мав виконувати, давала майстрові часом більше візуальної інформації, ніж години непо­рушного сидіння її під час сеансів.

За формою виконання портрет папи Івана-Павла II належить до ретельно деталізованих портретів з гладенькою манерою ліплення. В подібній манері Лео Мол виконував раніше портрети Павла VI, Івана XXIII, кардиналів Сліпого й Тіссерана. Цю манеру, зорієнтовану на стиль класицизму, можна було б назвати "католицькою", її характеризує цілковите виключення пливких і гострих форм. Шкіра обличчя гла­денька, але гладкість не доведено до полірування; у ній помітна шер­шавість, свій вишуканий рельєф. І це добре, бо уподібнює такого роду гладкість до природного вигляду шкіри. Одяг теж трактується гладко, проте деталі - без надмірної витонченості, шершавість проступає ще виразніше, ніж на обличчі. Скульптор потрактував одяг Івана-Павла II дрібними наліпами кульок, які зверху прогладжені різцем. Така по­верхня створює форму, яка імітує фактуру тканини і не дає полисків. Передав Лео Мол накладені та вишиті орнаменти на тканині.

З цього портрета Івана-Павла II Лео Мол зробив чотири відливи в бронзі, котрі зберігаються в Українському Католицькому Університеті в Римі, в музеї Ватикану, в одному з музеїв у Німеччині і в особистій збірці Молодожанина у Вінніпезі.

Скульптура в Альтотингу. Паломництва папи Римського Івана-Павла II в різні країни світу, зокрема його історичне відвідання Німеч­чини 1980 року, лягло в основу статуї Лео Мола для містечка Альтотінг, розташованого в найпівденнішій приальпійській частині Баварії. Тож саме там папа вклонився пресвятому образу, що має серед баварців на­зву "чорної Мадонни". Факт вшанування папою образа Богородиці не пройшов повз увагу відомого в Баварії чернечого "Товариства св. Діви Марії", яке й вирішило увічнити цю подію, встановленням бронзової статуї папи біля каплиці Марії Магдалини, звернувшись з таким про­ханням до Лео Мола. Отож, власне, концепцію "папи усіх народів Христа" автор узяв за основу пам'ятника в Альтотингу. А портретна частина вже була готовою. На якісь міліметри скульптор змінив малю­нок очей, - адже погляд у монументальній скульптурі мав бути спрямо­ваний у далечінь і охоплювати великі обшири. В одязі єпископа, у ви­сокій (прикрашеній візерунком з листя лавру й геральдичними елементами) митрі, з посохом, який вінчає розп'яття Христа, піднявши правицю у привітанні, Іван-Павло II при цьому не має нічого такого, щоб промовляло про його зверхність, винятковість, вивищеність над іншими. Християнин серед рівних, він ніби йде назустріч людям. Ідея єдності з людьми пронизує пам'ятник. Звертальність і порив зумовили динаміку скульптури: тканина одягу ніде не звисає поздовжньо, а скрізь береться широкими діагональними складками, продовжують напрям руху руки кілька монументальних складок фелону у вигляді півкіл. Драпірований одяг нагадує традиції еллінської скульптури, пов'язує не тільки манеру виконання з давниною, а й підсилює зміст творіння, на­ближаючи його духовні цінності до тисячолітніх скарбів.

Лео Мол подбав про деталі, щоб вони були виразні. Він доклав зу­силь і виявив уміння при формуванні загального контуру скульптури. Пам'ятник було встановлено на виступі каплиці на тлі світло-кремової стіни. Це забезпечує особливу роль контуру, силуету твору. Для чіткі­шого прочитання пам'ятника важко знайти інше тло. Тут вступає у свої права мова контрасту форми й кольору. Лео Мол використав для ком­позиції схему еліпса - форму, яка символізує завершеність і доскона­лість. У скульптора з'явилась ідея доповнити загальну композицію, тим самим забезпечити гармонію мас, геральдикою папської влади, для якої характерна папська корона-тіара, яка складається з трьох частин. Перш - небо, друга - земля, третя частина - чистилище, потойбічний світ. Елементи символізують владу над всіма частинами. Побіч від тіа­ри - два ключі, котрі дають владу в'язати і відпускати. А під хрестом з літерою "М" написано - "Totus tuus". Сам майстер тішився своєю зна­хідкою, і ченці також погодилися на нововведення.

"Таємна Вечеря" та серія вітражів для канадських церков. Погляньмо на перші кроки еміграційного життя в Канаді, коли зрілий мистець зміг виділитись серед творчого середовища перемогою у кон­курсі на кращий проект пам'ятника Тарасу Шевченку. В цей час з'явилась чудова нагода проявити свій різнобічний талант у сфері мо­нументального живопису. Об'єднана церква у Вінніпезі замовилаЛеоніду Молодожанину вітраж з християнським сюжетом - Таємна Вечеря. Відома в світі фреска Леонардо да Вінчі свого часу відкрила людству неповторну унікальність сюжету, поєднавши в собі новатор­ські на той час ідеї повітряної і лінійної перспективи, закон Золотого перетину й горизонтальну композицію. Щоб уникнути подібності до відомого шедевра, Лео Мол обирає трикутний формат витягнутої до­гори форми (793хб71х793). Відповідно і композиційна будова сюжету розвернулась з горизонтальної на вертикальну: витягнутим прямокут­ником розташований стіл, навколо котрого сидять Апостоли, в основі столу - Син Божий. Перед Ним чаша з вином як символ Святого при­частя, в центрі столу - білий Агнець. Образ Ісуса виділяється кількома засобами: композиційно (Він сидить на чільному місті за столом в най­вищій точці трикутника - вітражу). Обличчя Ісуса зображено в анфас - Він дивиться в очі глядачеві, благословляючи правицею, а лівою ру­кою втішає матір Марію (тоді як портрети учнів в профіль). Окрім сво­єрідного розташування, центральний образ виділено й кольором: яскрава червона накидка, білосніжна сорочка і жовтогарячий німб сві­тяться на темно-синьому тлі небес. Така багатозначущість кожного еле­менту поряд з досить простою композицією перетворює вітраж на гли­бокий художній твір, що оживляє подію й веде глядача до роздумів. Аби надати вітражеві особливої виразності, Леонід Молодожанин кожне портретне зображення виконує окремим живописним розпи­сом, фарбами, котрі за авторською технологією сплавляються зі склом.

Оригінальні ідеї, новаторські пошуки індивідуального стилю та унікальні технологічні знахідки Леонід Молодожанин згодом розви­нув у серії вітражів для катедри Св. Володимира і Св. Ольги у Вінніпезі. Варто пригадати, що Лео Мол виконав вітражі для 30 храмів та інших духовних установ, загалом за його проектами виготовлено понад 80 ві­тражів. Такий плідний шлях у вітражному мистецтві дав змогу вироби­ти свій індивідуальний стиль. Проживаючи у Нідерландах, Молодо-жанин знайомиться з таємницями плавлення і фарбування металевими окисами скла, монтажу вітражів. Досконала техніка дозволяла яскраво і"легко" втілюватибагаті колорити й складні композиції. Роздивляючись серію з 12 вітражів (Вінніпег), впадає в очі народний характер цих тво­рів, що наближає їх до давніх українських традицій живопису на склі. Цей жанр, як своєрідне явище народної культури, має давні традиції у світовому мистецтві, а своїм корінням сягає часів Візантії. В Україні ж у ХІХ ст. він належав до пріоритетних видів образотворчого мисте­цтва. Тож імовірно, що збережені традиції живопису на склі вплинули на формування смаків ще за дитинства Леоніда, назавжди закарбував­ши в душу естетику народу, поєднавши казкове і правдиве, земне і фан­тастичне, реальне й нереальне... Вітражі Лео Мола вирізняються пло-щиннимзображенням,яскравимиколоритами,багатоюдекоративністю, що є стилістичними особливостями народної ікони на склі. Автор ще­дро збагачує свої твори елементами народного декоративно-вжитко­вого мистецтва. Багатство гончарної справи представлено на вітражах куманцем, барильцями, дзбаном та таріллю, поруч з чарками та плес-канцями автор зображує і різьблені дерев'яні свічки - трійці. У бага­тьох випадках тлом для них виступає орнаментовка вишиваних руш­ників чи ткані ковдри, вдало поєднуються опішнянський розпис з ткацькою традицією Волині, майстерними виробами карпатських різь­бярів. Культурою української землі дихають старенькі дерев'яні цер­ковки, сільські хатки під солом'яною стріхою. Вдало поєднується роз­маїтість традиційного одягу від києворуської до сучасної доби. Не оминули уваги майстра й традиційні народні свята з колоритною сим­волікою ще дохристиянського періоду: снопи пшениці. Восьмикутна зірка в руках колядників, сонях. Сонце й місяць, чаша, птах, білий го­луб, корона. А найчастіше вживаний хрест.

Навіть пісенна творчість забриніла в царині скляної картини: си­вий бандурист перебирає струни бандури, молодий гуцул трембітою сповіщає радісну новину Різдва Христового. Музичні інструменти у ві­тражах на ряду з книгами, скрижалями, геральдичними знаками, ста­ють промовниками і носіями багатої історії та культури.

Робота над серією тривала кілька років, була складною за задумом, бо відкривала великий пласт історії від князівства Святих Ольги і Володимира, Святослава Мудрого, захоплюючи й козацьку добу Івана Мазепи, аж до сучасних днів. Паралельно іде сюжетна лінія християн­ської історії новозавітного періоду: Різдво і Воскресіння Христове, чудесний образ Козацької Покрови. Новітні часи представлені у "Золотоверхому Києві" та вікнах "Місто Львів", "Спроби поєднання", "Від Малої церкви до Митрополичої Катедри"... Подивишся на вікна в історію - і наче навколо тебе вся Україна, розгорнута на барвистому рушнику!

"ПророкМойсей" різця Леоніда Молодожанина.

Мистець, осяяний небесним світлом, Він камені вбача відбиток думи. Наповнені натхненням всі творіння, Осяяні тим Духом всі скульптури.

Поезія Мікеланджело Буанарроті однаково справедлива як для об­разу Мойсея, створеного генієм Відродження, так і для скульптури Лео Мола. Та треба мати неабияку відвагу, аби взятися за трактування в скульптурі старозавітного пророка, коли у світовому мистецтві вже іс­нує геніальний твір на цю тему. Та навіть з першого погляду глядач ро­зуміє, що обидва твори розділяють не тільки століття, епохи, а філо­софська концепція, - яскрава індивідуальність мистців. Очевидно, що твір різця Леоніда Молодожанина - дитя нового часу, сповненого сим­волізму. Скульптор як тонкий психолог, вирішив зображальну тему не поверхово, а вклав одну з найсимволічніших проблем ХХ ст.: коливан­ня у виборі між пріоритетом Духа чи матерії. Допоміг же скульптору зрозуміти пророчу вдачу Мойсея Іван Франко своєю поемою "Мойсей"."Цей твір своєю метафоричною мовою навіть ліпше збігався з моїм уявленням про людину" - згадує Лео Мол. Навіть у своєму житті поет нелюдськими зусиллями намагався змінити дихання Духа - диханням розуму. Життя своє, істоту свою він різав на шматки для того,... щоб в кінці шляху зрозуміти, що розум - смертний, історичний і обмежений, Дух же - вічний, надісторичний і безмежний, бо Дух ісходить від ві­чного Бога, "як світло від світла".

Після довгої підготовчої роботи скульптор зупиняється на образі Мойсея - пастуха, котрий пасе отару біля гори Хорив. У терновому кущі серед полум'я йому з'являється видіння. Відбувається розмова між пророком і Богом, яка стає підґрунтям для концепції скульптури. І Лео Мол спробував "намалювати" в своїй уяві, якими могли бути від­чування, рухи, вираз Мойсея. "Я вдався до засобу, що досить рідко за­стосовується, - до відображення крайнього збудження і бурхливого руху" - пригадує Лео Мол. І як результат творчого пошуку, скульптура справді випадає з дотеперішнього річища творів Молодожанина з кла­сичною манерою. Ця постать трактована за допомогою гострих і рвуч­ких форм. Маси напластовані одна на одну збуреною хвилею. Довга борода не лежить на випнутих грудях, а клубочиться по них, навіваючи враження крайньої напруги і швидких рухів голови. Свита з грубої вовни береться дебелими складами, немов цупку тканину розвіває сильний вітер. Але що найбільше вражає, то це розведені руки Мойсея - дивно бачити дужі, м'язисті руки, підведені у нерішучості і цілкови­тому здивуванні. Вказівним пальцем правиці він вказує на небо, а до­лоня лівої викриває внутрішню боротьбу і непевність. Таке положення рук відображає два зустрічні рухи: повеління від Бога (вертикаль) і пристрасті людини (горизонталь).

Уся драматична поза Мойсея - неначе великий знак запитання, ілюструє його слова сумніву: "Хто я, що піду до фараона і виведу з Єгипту синів ізраїлевих?.." Обличчя пророка випромінює глибоку дра­му, очі широко відкриті, сприймаючи видіння. Це момент наповнення Святим Духом - силою Божою. Образ нагадує велетенський хрест. Майстер довів скульптуру до певної простоти геометричних форм, але підкорив загальній ідеї. Тож ми бачимо простоту, яка народила скульптуру-думку.

Авторська знахідка чудова і в тому, як оброблений матеріал (вап­няк), з якого створена скульптура: замість блискучої поверхні мармуру ми спостерігаємо шершаву поверхню, яка, відбиваючи сонячне світло, надає скульптурі ефекту розсіяних м'яких світлотіней, неначе постать пророка огорнена повітрям, живе і дихає в атмосфері події.

"Пророк Мойсей" не був замовною скульптурою. Проте сталося так, що ним зацікавилися представники єврейських громад, колекціо­нери. Ось чому після того як автор у 1954 році витесав її, зробив ще 12 відливів у бронзі, залишивши твір у статусі оригінального.

Зерна українського мистецтва в скарбниці світової культури.Мета всього життя Лео Мола - творчість. Тільки в цьому процесі мож­лива реалізація внутрішнього світу людини, її Волі, спрямованої на прекрасне - вищий світ духовності, віри, котрий в християнстві симво­лізує Царство Небесне і Трійця.

Вроджений талант, прекрасна художня освіта в житті Лео Мола по­множились на працездатність, цілеспрямованість, добру вдачу, вміння віднайти в собі сили й мудрість в скрутні часи, залишитись доброчес­ною людиною в моменти злетів. Лео Молу притаманні такі риси, як людяність, доброта, віддана любов мистецтву й незмінна любов до України, трепетне ставлення до національної культурної традиції.

Творчий доробок Леоніда Молодожанина, на прикладі багаторіч­ного досвіду майстра, доводить, що класичний стиль виконання не тільки має право стати художньою мовою для сучасних мистців, а й ви­ступає "берегинею" найкращих традицій, досягнень в майстерності ви­конання, глибоких знань з анатомії людини, кольорознавства, компо­зиційних законів і розуміння природної гармонії, втіленої в мистецтво. Ці знання підсилює авторська індивідуальність, оригінальність і но­визна ідей. При вдалому поєднанні ми спостерігаємо справжні мис­тецькі твори світового рівня, котрі з належною увагою були сприйняті й визнані не тільки світовими мистецькими колами, а й народами, не­залежно від мови, країни.

Одна з обраних Лео Молом тематичних ліній - релігійна, стала ва­гомим внеском в розвиток української духовності, культури і мисте­цтва і представила їх на світовому рівні в Канаді, Америці та Європі.

Все це потребує особливої уваги, вивчення і висвітлення досягнень нашого співвітчизника в Україні.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 


Похожие статьи

І Пасічник - Тенденції в розвитку релігійного й культурного життя на українських землях

І Пасічник - Наукові записки серія психологія і педагогіка

І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія

І Пасічник - Операционные структуры действия систематизации в процессе усвоения математического материала подростками

І Пасічник - Психологічні характеристики індивідуального мислення