І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія - страница 58

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 

Повпредство СРСР досить активно діяло в різних напрямках про­никнення в український рух на еміграції. Той же М. Калюжний 8 жов­тня записав: "Др. Мельник "майбутній голова" соціалістичного союзу студентів повинен об'єднати всі "Драгоманівки" в Польщі, Америці й на еміграції. До цього часу у "Драгоманівки" входили всі, хто визначав себе соціалістами і соціалістами-революціонерами і петлюрівські соціалісти-демократи, хоча керівний вплив залишався за комуністами. Накреслено повести справу таким чином, щоб викинути петлюрівські елементи і соціалістів-революціонерів"24. В організаціях почалася ко­лотнеча, яка була не зрозуміла самим членам, проте нею керувала вміла рука, що використовувала незначні протиріччя на свою користь.

Протиріччя також виникали з приводу розподілу коштів, які над­ходили від уряду. Коли у 1922 р було асигновано певні кошти для сту­дентів, то проти проходження їх через УГК виступила організація "Студентська Поміч". З метою диверсифікації надходження коштів (і в той же час їхнього контролю через своїх людей) УГК зініціював ство­рення Чесько-Українського Комітету для допомоги українським сту­дентам та професорсько-викладацькому складу. Значна роль в розподі­лі коштів належала також Чесько-українському комітету (ЧУК). Восени 1923 р. ним було ухвалено рішення про те, що студенти, котрі мають паспорти своїх країн, як Польща, Румунія і т. д., будуть отриму­вати дещо знижену стипендію (350 чеських крон замість 520, що їх отримували т. зв. "повні" емігранти, що жили за "пруказами" чеськими. Також вони позбавлялися права на отримання одягу тощо. М. Калюжний записав у "Щоденнику" з цього приводу: "Ці заходи ви­кликані підступами поляків та петлюрівців, котрі вже давно домага­ються, щоб чехи скоротили стипендії студентам-галичанам і українцям зміновіхівцям, котрі визнають себе громадянами СРСР. Чехи переда­ли це питання на вирішення самих студентів, кого вважати політичним емігрантом. До цього часу питання вирішувалося вигідно для галичан і зміновіхівців з огляду на переваги в ЧУК галичан. Тепер питання пе­реглядається. Поміж зміновіхівців збентеження, - нещодавно вони ухвалили постанову про обов'язковість для всіх членів "Союзу" отри­мати радянські паспорти, - тепер не знають як бути. Я їм рекомендував вичекати час. Проти петлюрівців, котрі домагаються припинення сти­пендій галичанам і зміновіхівцям українським, зібрані матеріали, що компрометують їх фактами зв'язків з поляками"25. Такі "факти", як пра­вило, оприлюднювалися у пресі.

Українські громадські організації намагалися посилити ефектив­ність своєї роботи, залучивши якомога ширше коло учасників. УБюлетені Українського пресового бюро в ЧСР Ч. 16 від 3/УІІ-1924 р. зазначалося: "До Громадського комітету прийняті дійсними членами: Ів. Мірний, К. Цурканів, Юр. Дараган, Я. Зозуля, М. Обідний, Л. Кобилянський, Ів. Кобиський, Гр. Чернуха, Хлюр Мар. Вийшли зі складу УГК В. Левицький, В. Станіславський, К. Ласковенко через ви­їзд за межі ЧСР і Загринівський М. з причин особистих.

Діяльність товариства здійснюється шляхом самооподаткування. Прибуток склав 5198 чеських крон; на 3253 - закуплено літератури. Надіслано 10 доларову допомогу одному хворому письменнику в Україну"26. Така інформація засвідчує, що склад комітету дещо зміню­вався, часом поповнювався новими членами. Розгорнувши у 1922 р. широку культурно-освітню роботу, УГК почав активно запрошувати видатних українських діячів, вчених до ЧСР та надавати їм стипендії на прожиття. Навколо нього скупчилися представники різних полі­тичних поглядів, проте, мусили здеполітизуватися, або принаймні, офіційно не виявляти свою партійну належність, що було занадто складно навіть для самого М. Шаповала й переважної більшості пред­ставників УПСР, які входили до складу УГК. Тобто, партійний чин­ник був своєрідним подразнювачем для виникнення протиріч і диску­сій всередині УГК.

Використовуючи фінансові можливості УГК і людський ресурс української політичної еміграції, організаторам УГК вдалося широко розгорнути роботу і тим самим впливати на ставлення чехословацько­го уряду до них самих. Уже за три роки роботи дійсних членів УГК на 1.УП.1924 року було 94. Зареєстровано було 5.209 осіб українських емігрантів. Відділи УГК були зареєстровані в Жілін, Братіславі, Йозефові і Ужгороді27. Проте, така активна діяльність не влаштовувала і радянських більшовиків, і чехословацький уряд. У 1924 - 1925 роках виник конфлікт в УГК, що був спричинений як внутрішніми проти­річчями між окремими діячами, так і, головно, втручанням сил зовніш­ніх - прорадянський зміновіхівський чинник. Так на цей час допомога чехословацького уряду скоротилася вдвічі. М. Шаповал зазначає, що осередок УГК уже з 1925 року "перейшов на наукову працю в формі Соціологічного інституту. У 1926 році був откритий "Український ко­мітет" з функціями лише допомогового бюра і з асигновкою, якою ні­кому допомагати вже було не можно"28. Зменшення допомоги, зрозумі­ло, породжувало протиріччя між лідерами руху. З великим сумом М. Шаповал занотував у Щоденнику: "3.ІХ.1925 були останні збори УГК. Галаган зробив перед зборами звіт, велика дебата. Сумневич, Зозуля, Пирхавка, Постоловський перед зборами подали заяву про вихід з УГК. Наші після зачитання листа з міністерства вийшли, і Український Громадський Комітет перестав істнувати"29. Уже тоді постало питання про створення нової організації і М. Шаповал вів про це переговори з др. Гірсою. "Після довгої балачки і дискусії він згодився на негайне від­криття нової організації - "Українського Комітету"30. За декілька міся­ців було підготовлено статут нової організації, і 13.ІІ.1926 р. у суботу заклали Український Комітет.

Д. Дорошенко у листі до В. Липинського від 12 травня 1926 р. про своє становище в ЧСР писав: "Основна перешкода та, що ми тут не маємо свободи рухів. Не через заборони, чи фізичні перешкоди, а тому, що всі ми морально звязані, перебуваючи на утриманні тутешнього уряду. Позбутись же утримання добровільно ніхто не хоче, бо инакше тут прожити не можна, а хоч би хто й знайшов якусь роботу в Карпатах по розробці лісу, або-що, то все одно він був би страчений для громад­ського діла.

Ми ж самі, коли хочемо залишитись чесними людьми, мусимо або зріктись піддержки й опіки чеського уряду, або ж - не робити того, що йому неприємне"31. Про своєрідне подвійне ставлення чехословацько­го уряду до українців писав 8 вересня 1930 року у листі до М. Шаповала Н. Григоріїв. У Чехії "є небажання, щоб зріст українського руху не по­шкодив їх інтересам. Тому їм і доводиться танцювати між небажанням настринчити українців проти себе і небажанням допустити їх до скрі­плення в таку силу і в такій формі, яка б перешкодила здійсненню дея­ких їхніх мрій. Оце, на мою думку, становище чехів, які розуміють зміст українського руху.

За Підкарпаття треба говорити, треба відстоювати свої інтереси.

Наперед можна з певністю сказати, що ми програємо. Питання лише в якій мірі. У нас зараз фактично не має ні одного бойця вільного й маючого час до боротьби та мінімальні можливості"32.

В аналітичній записці про роботу Українського комітету в ЧСР за січень-серпень 1928 року підкреслювалося, що всього на даний час ко­мітетом зареєстровано емігрантів - 5848 осіб. Порушено клопотань про видачу та продовження пруказів на побут в ЧСР - 93. Видано по­свідок на право одруження - 117; свідоцтв бідності - 165. Видано ко­мітетом посвідок про здачу прохань до органів влади про дозвіл на право праці - 13333.

У той же час розпочалася робота по створенню Союзу Українських Організацій в ЧСР. Як зазначав М. Галаган, - "До кінця 1927 року в ЧСР не існувало української національної організації, що згуртувала б у своїх рядах ширші верстви української еміграції з виключенням в ній партійности. З ініціативи тодішнього Союзу Організацій Українських Націоналістів 22 листопада 1927 року М. Галаган, Я. Моралевич, П.Макаренко,Н.Плохий,М.Лорченко,Д.Демчук,Ст.Нижанковський, Ф. Стешко, П. Савицький, М. Сціборський організували збори. 22 грудня 1927 р. Статут було затверджено Міністерством внутрішніх справ ЧСР. Спочатку його підписали 79 осіб. Головну масу членів това­риства складали вояки УГА. Першим головою було обрано Ф. Щербину (1928), наступним М. Галагана (1929 - 1937)"34.

У 1930 р. в ЧСР було створено Союз українських емігрантських організацій. 12 липня 1930 р. на зборах Союзу за участю 23 делегатівбуло ухвалено статут Союзу, обрано органи. 18 липня Статут було по­дано на затвердження до Земського уряду. Органом Союзу була Управа на чолі з головою М. Галаганом35. Організаторами Союзу виступили: Інститут Громадознавства, Видавничий Фонд, Український Комітет, Педагогічний Інститут, Гімназія, Бджолярі і "Вільна громада" з Пшібраму. Головою Союзу було обрано М. Шаповала.

Суттєві переміни в житті емігрантів у ЧСР відбулися на зламі 20-х початку 30-х рр., які виявилися в загальній зміні урядової політики та переформатуванні українських громадських організацій.

У грудні 1926 р. міністр закордонних справ Е. Бенеш повідомив парламент, що збирається згорнути "Руську допомогову акцію". Проти такої допомоги виступали комуністи і міністерство фінансів. "Руська акція" стала об'єктом політичної боротьби в самій Чехословаччині. Тому поступово витрати обмежувалися36. Більше того, ЧСР налаго­джувала активні економічні стосунки з СРСР і, звісно, не була зацікав­лена в демонстрації допомоги опозиційним до більшовиків українцям. М. Шаповал писав про те, що прийшла нова ера і для ЧСР і для емі­грантів. "Інституції й організації, утворені УГК були усамостійнені, емігранти розпорошені по окремих "хуторах".

Українські емігранти були поділені, атомізовані, один проти одно­го наелектризовані куди більш, ніж це робить ріжниця політичного світогляду. Механіка асігновок - це велика сила...

З 1 січня 1927 року уряд ЧСР оповістив ліквідацію (як виявилось пізніше посрейенну) допомоги всім емігрантам"37.

М. Шаповал, який був одним із найактивніших українських діячів у 20-х роках у ЧСР, окрім того, саме йому найбільше довіряла чехосло­вацька влада стосовно виділення й належного використання коштів, занотував 30.ХІІ. 1928 р. у своєму Щоденнику: "Чехи вболівають над розбиттям української еміграції (яке самі створили системою розпо­рошених асігновок емігрантів) і все вимагають від українців "об'єднання", якого знов таки системою своєю не допускають. Якесь рафіноване лицемірство. Що їхнє суспільство розбите на групи і течії, то нормально, а що українці розбиті - то ні!

Ясно, що таємна ціль русофілів, розбити і розпорошити українську еміграцію, позбавити її всякого політичного значіння. Мети своєї вони досягли, українські примітиви цього не розуміють"38. Втомившись від постійних принижень, і втративши, певним чином, контроль над об­меженими грошовими потоками, М. Шаповал розпочинає нову сто­рінку своєї політичної біографії. Уже в 1927 р. він зосереджується на встановленні тісних контактів із російськими соціалістами-революціо-нерами (Мансвєтов, Чернов) та з соціалістичними колами США та Канади. Дві його поїздки на американський континент мали певний успіх в отриманні незначних коштів і, як наслідок, деякого унезалеж-нення від чехословацьких урядових "асігновок". Другий напрямок, що його активно почав лобіювати Микита Юхимович, - можливість ство­рення транснаціональної компанії з перевезення емігрантів із колиш­ньої Росії до країн південної Америки (Аргентини та Бразилії). Проте, зреалізувати ці плани йому так і не вдалося. 25 лютого 1932 р. він по­мер від серцевого нападу.

Особливістю існування українських громадських організацій у ЧСР було те, що всі вони користувалися допомогою чехословацького уряду і практично не мали інших коштів для оплати приміщень, утри­мання працівників тощо, а отже, - мусили діяти під безпосереднім контролем урядових структур (Кураторії за представленістю урядових чинників) та у відповідності з дотриманням своїх зобов'язань перед чехословацьким урядом - не провадити політичної роботи. Перш за все це стосувалося політики інших держав.

Таким чином, основними формами громадського згуртування українських політичних емігрантів у країнах найбільшого скупчення Польщі і Чехо-Словаччині були Український Центральний Комітет та Український Громадський Комітет.

У першій половині 20-х років за умови невизнання всіма політич­ними силами, які опинилися на еміграції, координуючої легальної ролі уряду УНР в екзилі й Головного отамана Симона Петлюри, емігранти, використовуючи свій досвід громадської роботи, почали гуртуватися навколо провідних фігур за попередньою політичною ознакою. Найбільш дієвими і впливовими громадськими організаціями в емі­грації в цей час були: Український Центральний Комітет у Польщі та Український Громадський Комітет у Чехо-Словаччині. Перший був ле­гальною структурою закамуфльованого продовження діяльності Державного Центру УНР в екзилі, а другий - фактично центром впли­вовості Микити Шаповала та Української партії соціалістів-революціонерів. У другій половині 20-х р. більшу політичну й фінансо­ву вагу набирають ті політичні й громадські діячі, які гуртувалися навколо уряду УНР і Симона Петлюри. До того ж зазначене середови­ще емігрантів менш за все було поруйноване більшовицькою агенту­рою і так званим зміновіхівством. Особливо така тенденція стає по­мітною на тлі політичних змін у самих європейських країнах. Центр ваги громадських впливів українців у житті країн перебування концен­трується у Польщі, Франції і все ще актуалізується в Чехо-Словаччині (хоча й з елементами певного затухання попередніх впливів та вихо­дом на громадську ниву більш радикальних сил).

Примітки:

1     Детально проаналізував процес офіційного оформлення УЦК польський історик О. Вішка в праці: Wiszka Emilian. Emigracja ukrainska w Polsce 1920 - 1939. - S. 38-752.

2     Див.: ЦДАВОВ України. - Ф. 3508. - Оп. 1. - Спр. 16. - Арк. 4, 7-8; Спр. 2. - Арк. 4зв.

3           ЦДАВОВ України. - Ф. 3508. - Оп. 1. - Спр. 1а. - Арк. 3-7; Ф.350

4465. - Оп. 1. - Спр. 283. - Арк. 3.

4     Wiszka Emilian. Ibid. - S. 45-48.

5     ЦДАВОВ України. - Ф. 3696. - Оп. 2. - Спр. 508. - Арк. 120.

6     ЦДАВОВ України. - Ф. 3508. - Оп. 1. - Спр. 3. - Арк. 8.

7     Перший З'їзд української еміграції в Польщі // Трибуна України.

-   1923. - № 5-7. - С. 137-164.

8     Український сурмач. - 1923. - № 59-60. - С. 2-3, 13.

9     Там само. - С. 5.

10    Із польської: meldowac si§ - прописуватися.

11    Wiszka Emilian. Ibid. - S. 73.

12    Див.: Павленко М. Становище українських біженців у Польщі. -

С. 93.

15 16

13    Вісти УЦК. - 1924. - № 2. - С. 2, 14-21.

14    Тризуб. - 1929. - № 3. - С. 5.

ЦДАВОВ України. - Ф. 3508. - Оп. 1. - Спр. 4. - Арк. 3. ЦДАВОВ України. - Ф. 3508. - Оп. 1. - Спр. 4. - Арк. 15.

17    Див.: Український Громадський Комітет // Нова Україна. - Прага,
1922. - Ч. 1. - С. 34.

18    Даниленко О. Український Громадський Комітет у Чехословаччині
(1921 - 1925 рр.): Автореф. дис... канд. іст. наук. - К., 2004. - 18 с.

19    ЦДАВОВ України. - Ф. 4440. - Оп. 1. - Спр. 3. - Арк. 163.

20    Детальніше про мережу наукових установ див.: Піскун В.
Мотивація розбудови мережі наукових установ українською політичною
еміграцією у 20-х рр. ХХ ст.
// Наукові записки Національного універси-
тету "Острозька академія". Історичні науки.
- Вип. 5. - Острог; Торонто;
Нью-Йорк,
2005. - С. 51- 64.

21    Ustfedni statni archiv v Praze. - MZV. - RPA. - K. 39.

22    ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 20. - Спр. 1738. - Арк. 69.

23    Там само.

24    Там само.

25    Там само. - Арк. 146.

26    ЦДАВОВ України. - Ф. 4465. - Оп. 1. - Спр. 158. - Арк. 4, 4зв.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 


Похожие статьи

І Пасічник - Тенденції в розвитку релігійного й культурного життя на українських землях

І Пасічник - Наукові записки серія психологія і педагогіка

І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія

І Пасічник - Операционные структуры действия систематизации в процессе усвоения математического материала подростками

І Пасічник - Психологічні характеристики індивідуального мислення