І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія - страница 60

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 

Агентурні донесення польської військової спецслужби дають мож­ливість більш детально висвітлити стосунки гетьманського проводу в Берліні не лише з націонал-соціалістичними силами, які прийшли до влади у Німеччині, але й з українськими рухами протягом 1920-30-х рр. Так, польські фахівці досить детально вивчали можливості співпра­ці гетьманського проводу і Державного центру в екзилі, а також здій­снення спільних акцій УСХД і Організації українських націоналістів. Не виключено, що подібна співпраця дуже турбувала "dwojku", яка в свою чергу застосовувала низку дезінформаційних акцій аби дискре­дитувати в очах ОУН гетьманців та її діячів. Про це зокрема, свідчить робота польських спецслужб по поширенню наклепницьких чуток про одного з чільних діячів гетьманського руху, професора Івана Мірчука як польського і чеського агента серед українських націоналістів напе­редодні його приїзду до Праги22.

Низка польських військових агентів досить детально вивчала укра­їнських діячів, які мали бодай невелику популярність серед української еміграції. Завважувалися насамперед особисті чесноти і вади, комуні­каційні здібності тощо. Так, цілком позитивна характеристика відомо­го українського вченого і громадсько-політичного діяча Дмитра Дорошенка агента "Варяг", складена 25.05.1935 р., закінчувалася на­ступним резюме: "Людина порядна й ідеаліст, дуже упертий із значним домішком "хохлятської" хитрощі. Дійсний інтелігент... Чи має Дорошенко багато симпатиків важко сказати, однак слід відзначити, що як вчений і чесна людина дуже виділяється серед українців"23. В ана­літичних довідках на ту чи іншу особу поряд з персональними характе­ристиками визначалося коло контактів та знайомств, взаємини з пред­ставниками інших політичних груп української еміграції тощо. Фактично '^угаї^а" відпрацьовувала можливі варіанти використання особистих якостей і знайомств для подальшого нагляду або непрямого послуговування діями і контактами особи.

Вивчення деяких донесень, їх ретельна перевірка та порівняння з іншими джерелами, дають можливість по-новому дослідити чимало аспектів діяльності гетьманських організацій, а також їх можливіальянси з деякими політичними групами. Зокрема викликають заці­кавлення повідомлення про налагодження у 1935 р. УСХД зв'язків групою Івасюка і Кубанською громадою, а також групою Федоріва, т.зв. козаками-гетьманцями, спроби досягнути порозуміння з представни­ками націоналістичної опозиції в ОУН Леоніда Костаріва. Інформуючи про переговори, які проводив останній, агент "Варяг" звертав увагу, що гетьманців репрезентував Б. Гомзин - один з ідеологічних провід­ників українських монархістів. Метою зустрічей була розробка спіль­них тактичних дій цих груп ОУН спільно з гетьманцями24. Разом з тим, агент вважав такі спроби нереальними, а розміри можливої співп­раці не видавались йому значними. Подібне трактування не було без­підставним, адже за матеріалами "dwojky" Л. Костарів протягом кіль­кох років був польським агентом і на замовлення служби фактично провадив підривну роботу в ОУН, намагаючись розколоти організа-цію25.

Починаючи з 1930 р. все більш активно прослідковується діяль­ність інших монархічних груп, які діяли окремо від гетьманського руху, під проводом Вільгельма Габсбурга та Івана Полтавця-Остряниці. Так, зокрема за даними польського посольства у Празі, можна прослідкува­ти еволюцію т.зв. "Габсбургської партії монархічної", яка ставила собі за мету посадити на український трон в Східній Галичині Вільгельма Габсбурга - сина Карла-Стефана Габсбурга, який на той час мешкав у Варшаві. Незважаючи на те, що через політичні погляди батько розі­рвав стосунки із сином Вільгельмом, "dwojka" продовжувала збирати та аналізувати їх контакти, а також виявляла значний інтерес до дій ар-хікнязя та його прихильників, в т. ч. і закордоном26.

У персональній справі Вільгельма Габсбурга польськими спецслуж­бами прослідковано також усі його контакти з провідними українськи­ми політичними діячами в Галичині, особисті зустрічі та листування. Значна увага зверталась на участь митрополита А. Шептицького у по­літичній акції Вільгельма Габсбурга та вказувалось на сприяння остан­ньому у встановленні контактів з Римом27. Польські агенти неоднора­зово подавали інформацію про контакти особистого ад'ютанта В. Габсбурга Ляришенка, який наприкінці 1920-х рр. мав тісні зв'язки з галицькими москвофілами, а у 1932 р. після розриву з В. Габсбургом відкрито заявляв про свої більшовицькі симпатії та наміри виїхати до УРСР28. Не менш цікавими нам видаються спроби польської агентури ще у 1922 р. завербувати П. Бармаша - одного з найближчих соратни­ків І. Полтавця-Остряниці, за допомогою якого "dwojka" розраховува­ла одержувати інформацію про наміри та діяльність українських і ро­сійських монархістів29.

Окремі документи дозволяють прослідкувати процес формування українських гетьманських організацій не лише в Польщі, але й на тери­торії інших країн - Румунії, Німеччини, ЧСР та США. Це переважно донесення польських воєнних аташе в цих країнах, а також листуванняекспозитури № 2 ІІ відділу Генерального штабу РПП у Варшаві (ф. 461 Російського державного військового архіву); особливого інформацій­ного референта корпусної округи №5 у Кракові (колекція ф. 308, оп. 19 того ж архіву) та листування експозитури №5 Генерального штабу у м. Львові (ф. 462 того ж архіву) тощо.

Надзвичайно цінним джерелом для вивчення діяльності гетьман­ських організацій у цілому світі є листування окремих представників цих організацій з редакціями українських газет та приватними особа­ми на території Польщі, яке копіювалося і аналізувалося в особливому відділі командування корпусного відділу №5 у м. Львові (колекція ф. 308, оп. 7. - РДВА). Великий інтерес становлять фотокопії листів про­відників гетьманського руху, які надсилались українським громадсько-політичним діячам, що мешкали на території Польщі, і були перехо­плені польською військовою спецслужбою у Львові. Так, у фотокопії листа від 20 січня 1930 р. з Праги О. Шаповала до Д. Ґриґолинського - прихильника гетьманського руху з Перемишля знаходимо чимало цікавих фактів про чільних діячів УСХД, з якими перший вів приват­не листування. Він також подає відомості про найбільш активних чле­нів гетьманської громади у Празі, публікацію в українських часописах їх дописів тощо30.

Слід зазначити, що у колекції ф. 308 РДВА зберігаються матеріали, що дозволяють не лише прослідкувати динаміку розвитку гетьман­ського руху, але й виявити, перевірити та проаналізувати кількісний і персональний склад організацій, чисельність періодичних видань тощо. Одночасно в матеріалах польської військової спецслужби збере­глися інформації про взаємовідносини гетьманських організацій з ін­шими українськими політичними угрупованнями та закордонними урядовими і громадськими чинниками.

Таким чином аналіз матеріалів колекції "Польська військова спец­служба (dwojka)" дає підстави стверджувати, що не зважаючи на те, що українські монархічні організації, які на відміну від інших українських політичних угруповань знаходились на легальному становищі, вони і надалі залишались під пильним наглядом польських спецслужб. Ці до­кументи є надзвичайно цінним джерелом для детального вивчення іс­торії українських монархічних організацій за кордоном, конкретизації їх діяльності. Донесення та огляди dwojky дають можливість прослід­кувати зв'язки окремих діячів, мережу періодичних видань гетьман­ських установ, коло прихильників тощо. Тим самим ці документи сут­тєво доповнюють джерельну основу дослідження діяльності як окремих діячів українського монархічного руху, так і гетьманських осе­редків не лише на території Польщі, але і в ряді країн Європи та Америки.

Примітки:

1     Російський державний військовий архів (далі - РДВА). - Ф.308-к. - Оп. 7. - Спр. 621. - Арк. 5.

2     Там само. - Оп. 19. - Спр.4. - Арк. 30-30зв.

3     Там само. - Оп. 7. - Спр. 292.

4     Там само. - Спр. 322.

5     Там само. - Спр. 291, 312, 334 та ін.

6     Там само. - Ф. 461. - Оп. 1. - Спр. 1. - Арк. 86.

7     Шемет С. Огляд українського хліборобського руху на еміграції в першій половині 1921 року //Хліборобська Україна. - Відень, 1921. - Зб. V, УІ. - С. 172; Українське слово. - Берлін, 1921. - 31 травня.

8     Центральний державний історичний архів у м. Львові. - Ф. 309. Оп. 1. - Спр. 199. - Арк. 76.

9

Бюллетень Гетьманської Управи. - 1930. - Ч. 18. - С. 9. РДВА. - Ф. 308-к. - Оп. 7. - Спр. 621. - Арк. 6. Там само. - Ф. 308. - Оп. 7. - Спр. 621. - Арк. 7. Там само. - Оп. 19. - Спр. 153. Там само. - Ф. 461. - Оп. 1. - Спр. 1. - Арк. 86-87. Там само. - Ф. 308-к. - Оп. 7. - Спр. 621. - Арк. 7-8.15 16

17

18

19

20

21

22

23

24

25 26

27

28

29

30


Там само. - Арк. 6, 8. Там само. - Арк. 8. Там само. Там само. Там само. - Арк. 9. Там само. - Арк. 119. Там само. - Спр. 675. - Арк. 42. Там само. - Спр. 283. - Арк. 4. Там само. - Спр. 341. - Арк. 11. Там само. - Спр. 241. - Арк. 33. Там само. - Спр. 241. Там само. - Спр. 584. Там само. - Спр. 322. - Арк. 5. Там само. - Оп.19. - Спр.159. - Арк. 66зв. Там само. - Оп. 4. - Спр. 70. - Арк. 12. Там само. - Оп.7. - Спр. 647. - Арк. 5-7.Володимир Сідлк Тамара Вронськл

Національна академія Служби безпеки України Київ

РАДЯНСЬКІ СПЕЦСЛУЖБИ В ДЕЗОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІГРАЦІЇ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД

Проблем буття та політичної діяльності різних гілок української еміграції у своїх дослідженнях торкалося вже чимало вітчизняних йіноземних дослідників. Втім такий важливий аспект, який узагальнено можна назвати "політичним здоров'ям" добровільних вигнанців рідної землі, у повному обсязі ще не знайшов належного висвітлення в істо­ричній літературі, хоча його тією або іншою мірою торкалася більшість з тих, хто звертався до питань життєдіяльності української спільноти у міжвоєнний період. Це ж стосується й аналізу деструктивних чинни­ків, які впливали на політичне протистояння і дезорганізацію учораш­ніх учасників національно-визвольних змагань в Україні.

Відомо, що надзвичайно важкі умови еміграції "розхитали" табір української політичної еміграції, провідники якої й до того не знахо­дили консенсусу з цілої низки принципових питань державотворення. Не було єдності у думках, а отже й діях, оцінці причин поразки, реаль­них шляхах виходу з кризи. Замість об'єднання колишніх однодумців у боротьбі за незалежність України, реальністю стали численні, перма­нентні суперечки, породжені гіпертрофованими амбіціями провідни­ків, спробами звинуватити один одного у прорахунках недалекого ми­нулого. Конфліктність упродовж всього досліджуваного періоду була головною характерною рисою української еміграції. І якщо зважати на те, що внутрішнє здоров'я будь-якої спільноти багато в чому залежить від стосунків між її членами, то можна навіть без ґрунтовного аналізу й прогнозування передбачити важку і тривалу хворобу, яка, подібно до серйозного вірусу, вражає весь організм.

Відсутність єдності, внутрішні чвари у середовищі української емі­грації суттєво полегшили роботу радянських спецслужб, які не поли­шали свого "зацікавлення" нею з перших днів її існування. Арсенал методів боротьби з українською політичною еміграцією та її симпати-ками в радянській Україні був різноманітним - від фізичного знищен­ня найбільш небезпечних "ворогів" до організації цільових спецопера-цій по розкладу еміграції зсередини.

З 1925 р. ця робота радянських спецслужб активізувалася, був взя­тий курс на планомірне проведення спецоперацій, об'єктом яких стали різні гілки політичної української еміграції, серед яких уенерівська по­сідала на той час, як найбільш впливова та сильна, чільне місце.

Тогочасний лідер уенерівської еміграції Симон Петлюра, знаючи про це, слушно наголошував: "Українська політична еміграція - це сіль в оці сучасним червоним окупантам України. Вони роблять все, щоб розкласти, перетягти на свій бік, знищити її - на це йдуть гроші, над цим працюють численні агенти"1.

Спеціальні операції* радянських спецслужб, об'єктом яких ставали різні гілки української еміграції та їх симпатики за кордоном, займали одне з провідних місць у повсякденній практиці чекістів. Втім, у міжво­єнний період в арсеналі боротьби радянських спецслужб були не лише згадані та інші операції з притаманними їм сценаріями. Достатньою ефективністю у досліджуваний період відзначалися чекістські заходи щодо розкладу українських еміграційних політичних осередків, які здій­снювалися шляхом штучного підкидання компрометуючих матеріалів на провідних діячів алярмового забарвлення, сфабрикованих докумен­тів, які розпалювали взаємну ворожнечу між окремими еміграційними відгалуженнями. У тогочасній атмосфері протистояння і перманентних чвар цей метод був дуже дійовим. Він застосовувався як у згаданих опе­раціях, так і як заходи окремої цільової дії. Недаремно деякі лідери укра­їнської еміграції досить категорично висловлювалися з цього приводу. Прикметні у цьому контексті слова активного діяча ДЦ УНР Р. Смаль-Стоцького: "Куди не глянеш, розтіч думок, брак організації, консоліда­ції. Ми сильні в поборювані самих себе, своїх братів. Як скажені собаки жеремося за костомахи, кинені до того між нас нашими ворогами..."2.

Про подібні ситуації згадував дослідник життя і діяльності С. Бандери П. Балей: "...Хтось накручує пружину міжгромадського нап'яття, пружину ворожнечі... до неможливості. Таким чином вогонь і енергія, призначена долею на конструктивну роботу, кимось тонко була пере­мкнута на деструкцію, на ворожнечу..."3. Ким був цей "хтось", вже тоді не було таємницею. А сьогодні ми лише більш детально можемо дізнатися про методи роботи по поглибленню політичного протистояння, хоча ще багато чого й дотепер залишається за лаштунками історії...

Компрометація, дискредитація, маніпуляція, розклад, дезінфор­мація - всі ці терміни добре відомі людству з найдавніших часів. Вони слугували як методами, так і метою політичної боротьби задля досягнення більш серйозних цілей, зокрема таких, як нейтралізація або навіть знищення противника. Досить активно ці прийоми вико­ристовувалися збройними силами різних держав і їх спецслужбами в інформаційно-психологічних операціях*.

Втім у документах дуже рідко доводиться зустрічати відверті згад­ки про цільову компрометацію або розклад у середовищі противника. За усталеною у спецслужбах усього світу практикою конкретні дії за­вуальовували більш благозвучними висловами (евфемізмами) у всі часи їх існування. Так, операції з дезінформації спецслужб противни­ків радянської влади іменувалися "акціями впливу", "активними захо­дами", "заходами сприяння"4 тощо.

Чи не єдиним виданням, де цілком відверто розповідається про за­стосування психологічних операцій або їх окремих методів і прийомів у практиці радянської розвідки та контррозвідки є праця радянського

Інформаційно-психологічна операція - це комплекс заходів інформаційно-психологічного впливу на людей (військово-політичне керів­ництво, керівництво спецслужб, політичних партій та рухів, населення своєї чи чужої держави тощо) з метою зміни у бажаному напрямі їх психологічних характеристик (поглядів, точок зору, настроїв, мотивів, установок, стереоти­пів поведінки), групових норм поведінки, масових настроїв, суспільної свідо­мості в цілому та виклику прийняття бажаних для ініціатора рішень і дій, а також запобігання інформаційному впливу супротивника.розвідника С. Турло "Шпионаж", написана у 1924 р.

Зауважимо, що загальнодержавні спецслужби рідко були одноосіб­ними ініціаторами проведення психологічних операцій. Замовником їх завжди виступали і виступають держава або певна політична сила, а виконавцями стають ЗМІ, дипломатичні установи, пропагандистські органи та спецслужби, які задіюються у заходах широкомасштабного характеру зазвичай разом і підтримуючи один одного. Іноді загально­державні спецслужби проводять і свої власні психологічні операції, які також не завжди є плодом їх "відомчої" ініціативи, а виконуються у межах їх компетенції як складова тієї чи іншої програми.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 


Похожие статьи

І Пасічник - Тенденції в розвитку релігійного й культурного життя на українських землях

І Пасічник - Наукові записки серія психологія і педагогіка

І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія

І Пасічник - Операционные структуры действия систематизации в процессе усвоения математического материала подростками

І Пасічник - Психологічні характеристики індивідуального мислення