І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія - страница 62

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 

Важливе значення для висвітлення досліджуваної теми мають і до­кументи Центрального державного архіву громадських організацій України, хоча з них можна почерпнути значно менший обсяг інформа­ції про військово-історичну періодику. Насамперед йдеться про мате­ріали, які надійшли до цього архіву ще у 1988 р. від КДБ УРСР. Після науково-технічного упорядкування документів цього фонду (близько 117 тис. арк.) було виділено 205 фондоутворювачів, у тому числі 129 установ і організацій, сформовано 1644 справи3, які увійшли до фонду­колекції "Український музей у Празі" (ф. 269). Цей фонд налічує близь­ко 1600 справ, які поділені на три групи (описи): документи установ та організацій, матеріали особового походження та періодичні видання4.

У першому описі зберігається рукопис В. Проходи "Записки до іс­торії Сірих або Сірожупанників" (спр. 347-360), документи Українського військово-історичного товариства у Празі за 1931 - 1933 рр., в яких міститься важлива інформація про видавничі проекти УВІТ (спр. 380-382). Другий опис містить епістолярії чільних діячів україн­ської військової еміграції - М. Битинського (впродовж 1930 - 1942 рр.), Є. Вирового (1920 - 1941), В. Петріва (1921 - 1944), В. Проходи (1930 - 1939), які провадили активне листування з членами УВІТ у Варшаві (зокрема - М. Садовським і В. Кущем). У цьому фонді також представлені науково-публіцистичні статті та рукописи авторства В. Філоновича (1922 - 1938), які призначалися для публікації на шпаль­тах журналу "Гуртуймося". На жаль, дирекція ЦДАГО України досі не відкрила цю колекцію для широкого кола дослідників, даючи дозвіл на ознайомлення з її документами лише особливо "довіреним" науков­цям. Пояснюючи таку свою "вибірковість" невпорядкованістю матері­алів цього фонду, дирекція ЦДАГО України із незрозумілих причин впродовж останніх п'яти років уникає вживати конструктивних захо­дів для зміни такого стану справ, дозволивши натомість публікацію окремих матеріалів з цього фонду співробітникам архіву.

Важливе значення для дослідження даної проблеми мають також матеріали Центрального державного історичного архіву України у м. Львові (ЦДІА України у м. Львові). У фондах цього архіву - ф. 309 (Наукове товариство ім. Т. Шевченка у м. Львові), ф. 581 (Колекція документів про діяльність урядів та армій УНР і ЗУНР) та інших -зберігаються численні епістолярії членів УВІТ, адресовані українським науковим інституціям у Львові.

У Центральному державному кінофотофоноархіві України (ЦДКФФА України) зберігається невелика кількість світлин з фондів "Українського празького архіву", на яких представлені члени редколе­гій українських військово-історичних часописів, а також деякі автори публікацій з числа чільних військових діячів Армії УНР. Ці фотодоку­менти, які здебільшого ще не уведені до наукового обігу, є важливим зображальним джерелом з досліджуваної теми.

Значний науковий інтерес для розкриття теми становлять доку­менти зарубіжних архівних установ. Так, зокрема, цінні матеріали про Українське військово-історичне товариство та його видавничу діяль­ність зберігаються у Центральному військовому архіві у Варшаві (Centralne At^warTi Wojskowe w Warszawіe-Rembertowіe)5. Чималий масив фактичних даних, представлений у фондах II-го відділу штабу Військового міністерства Польської держави (ОскЫа1 ІІ Sztabu Міпі-sterstwa Spraw Wojskowych, t. 21, 382), до якого увійшли матеріали про видавничу діяльність мешканців Української станиці у Каліші в 1924- 1939 рр.

Цікаву і різноманітну інформацію про деякі обставини видання військово-історичної періодики можна почерпнути з військового від­ділення фонду "Український музей в Празі" Державного центрального архіву в Празі, що утворився на основі матеріалів колишнього "Українського празького архіву", які не потрапили до СРСР у післяво­єнний період. Серед документів, що зберігаються у цьому фонді, окре­мі матеріали редакційного архіву, зокрема відозва редакції щодо над­силання пожертвувань до благодійного фонду для українських біженців у Румунії (картон 12, інвентарний номер 323); документи з видавничої діяльності Українського воєнно-історичного товариства у 1935 - 1936 рр. (картон 19, № 499); рукописи історичних праць редактора журналу "Гуртуймося" М. Битинського (картон 30, № 676).

Особливий інтерес являють картони 37-40, в яких відклалися епіс­толярії українського військового історика О. Думіна, у т.ч. листи, отри­мані у 1925 - 1943 рр. від редакцій військово-історичних часописів та чернетки відповідей на них. Картони 65 (№ 830) і 79 (№ 940) відповід­но містять листування генерала М. Омеляновича-Павленка і референ­та Українського Громадського Комітету Є. Вирового з українськими організаціями з різних країн, у т.ч. з редакціями військово-історичних часописів. Слід відзначити, що пошукову роботу в архіві значно по­легшує опублікований у 1996 р. опис цього фонду, що було здійснено спільними заходами Інституту української археографії та джерелознав­ства ім. М.С. Грушевського, Архівного управління Чеської Республіки та Державного центрального архіву в Празі6.

Роком раніше чеські архівісти опублікували окремий анотований путівник по всім архівним установам своєї країни, де подали перелік всіх фондів української еміграції, в яких відклалися документи з історії діяльності української еміграції7. Крім цього цінні дані про часопис "Гуртуймося" та його авторів можна почерпнути у ще одному чеському науково-довідковому виданні, яке як за своїм обсягом, так й рівнем на­укового опрацювання наявних в Чехії матеріалів з даної проблеми, за­слуговує на пильну увагу вітчизняних дослідників історії української еміграційної преси8.

Надзвичайно цінний комплекс епістолярних джерел зберігається й у Російському державному військовому архіві - зокрема у фонді № 271К представлено листування редактора українського військово-історичного часопису "Гуртуймося" М. Битинського, вивчення якого дозволяє прояснити багато невідомих сюжетів з історії функціонуван­ня згадуваного журналу.

Ще одна важлива складова комплексу джерел - власне матеріали громадсько-політичних та військово-історичних часописів, в яких міс­титься різнорідна інформація про повсякденну роботу їх редакцій. Ці матеріали є без перебільшення самоцінними, бо дають дослідникові можливість реконструювати певні процеси в середовищі українськоївійськової еміграції (і зокрема простежити творчо-організаційні зу­силля її чільних представників із налагодження видання військово-історичних часописів), доповнюючи значною мірою свідчення архів­них документів.

Комплекти (повні та неповні) українських еміграційних військово-історичних часописів значною мірою збереглися до сьогодні й знахо­дяться у кількох бібліотечних закладах України (зокрема у фондах Відділу періодики Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, Науково-довідкової бібліотеки архівів України, Львівської наукової бі­бліотеки ім. В. Стефаника). Окремі річники емігрантської преси збері­гаються також у низці бібліотечних та архівних установ Польщі -Публічній та Народовій бібліотеках Варшави (Bib1ioteka Publiczna m.st. WarszawT'; Biblioteka Narodowa - Warszawa), Ягеллонській бібліо­теці в Кракові (Biblioteka Jagiellonska - Krakow).

Критичне сприйняття фактів та свідчень, наведених на шпальтах військово-історичних видань, передбачає їх співставлення з даними збірок документів, упорядники яких ввели до наукового обігу велику кількість документів з архівосховищ різних країн, утворивши певне документальне підґрунтя для подальших досліджень з цієї теми та спо­ріднених з нею проблем. У цьому ряду публікацій слід згадати про ґрунтовну передмову Я. Тинченка до однієї з найзначніших військово-історичних праць авторства генерала М. Капустянського, в якій наве­дено цікаві свідчення про участь останнього у підготовці до видання першого номеру журналу "Табор"9. Дослідник зокрема наводить не да­тований лист М. Капустянського до головного редактора білоемігрант­ського "зміновіхівського" журналу "Война и мир" полковника В. Мазур-Ляхівського та співробітника цього ж журналу підполковника В. Колосовського, в якому міститься пропозиція опублікувати рецензію на перший випуск "Табору"10.

Аналіз джерельної бази досліджуваної проблеми свідчить, що українська зарубіжна україністика не мала відповідної документальної бази для комплексного дослідження даної проблеми. Це призводило до того, що попри всю документальну й фактологічну цінність спогадів безпосередніх учасників тих подій, їм бракувало (за рідкісним винят­ком) аналітичного осмислення тих процесів. Водночас жоден з вітчиз­няних дослідників не ставив перед собою завдання дослідити історію видання військово-історичних журналів. Разом з тим, існує певний дисбаланс між рівнями наукового опрацювання даної проблеми: окре­мі аспекти функціонування військово-історичних часописів дослідже­ні досить докладно, але переважна більшість сюжетів має значно мен­ший ступінь наукового опрацювання. Спираючись на архівні документи, спогади очевидців, матеріали періодичної преси, дисер­тант поставив собі за мету здійснити комплексний аналіз обставин функціонування української еміграційної військово-історичної періо­дики міжвоєнного часу, що у свою чергу дозволить окреслити ті досяг­нення, що стали наслідком подвижницьких зусиль найсвідомішої час­тини українського старшинства в умовах еміграції.

Отже, потреба вивчення цієї теми зумовлена насамперед необхід­ністю зваженого та об'єктивного дослідження історії видання згадува­них журналів, головним завданням яких було згуртування української військової еміграції, розкиданої по різних європейських країнах, але свідомої свого обов'язку перед Батьківщиною. Актуальність теми дис­ертації визначається також і тим, що обставини функціонування військово-історичної періодики у міжвоєнний період ще не були пред­метом спеціального комплексного дослідження в українській та зару­біжній історіографії. Без наукової розробки даної теми наші уявлення про процес формування української військової еміграції, як важливої складової другої хвилі української політичної еміграції, матимуть не­повний характер.

Примітки:

1     Центральний державний архів вищих органів влади та управлін­ня України (далі - ЦДАВО України). - Ф. 4007. - Оп. 1. - Спр. 9. - Арк.

77.

2     ЦДАВО України. - Ф. 4007. - Оп. 1. - Спр. 23. - Арк. 41зв.-42.

3     Кентій А.В. Фонд "Український музей у Празі" ЦДАГО України як складова "Празького Архіву" // Архіви України. - 2000. - № 1/3. - С.

43-49.

4     Центральний державний архів громадських об'єднань України. Путівник / Р. Пиріг (голова редколегії). - К., 2001. - С. 243-282.

5     Див. зокрема: CAW, І. 303. 4. 5468, k. 107.

6     Див.: Український музей в Празі / Упоряд. Р. Махаткова. - Київ;

Прага, 1996. - 295 с.

7     Ruska a ukrajinska emigrace v Ceskoslovenske republice 1918 - 1938. Pfehled archivnich fondu a sbirek ulozenych v Ceske republice Vaclav Podany a Hana Barvikova. - Praha, 1995. - 108 p.

8     Prace ruske, ukrajinske a beloruske emigrace vydane v Ceskoslovensku. 1918 - 1945 (Bibliografie s biografickymi udaji o avtorech). - Dil І. - Svazek 1-3. - Praha, 1996. - 1472 s.

9     Тинченко Я. Микола Капустянський: Підсумок життя за 90 років // Україна, 1919-й... : М. Капустянський "Похід Українських армій на Київ - Одесу в 1919 році"; Маланюк Є. "Уривки зі спогадів". Документи та ма­теріали. - К., 2004. - С. 47-48.

Див.: ЦДАВО України. - Ф. 1075. - Оп. 1. - Спр. 21. - Арк. 24.Тарас Гринівський

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича Чернівці

ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ ПОЧ. ХХ СТ. У ВИСВІТЛЕННІ ЧАСОПИСУ "КНИГАРЬ"

Український народ пережив декілька хвиль еміграції. Причини пере­селень різні - від пошуку кращої долі до міграції в межах тогочасних ім­перій, до складу яких входила Україна (Австро-Угорщини, Росії, Румунії тощо). І всюди українці намагалися відстояти і зберегти свою національ­ну культуру і самобутність через освіту, пресу, книговидання.

Діаспорна преса і книговидання здавна цікавили науковців. Особливо це помітно в останні два десятиріччя. Але й на поч. ХХ ст. зацікавленість діаспорною пресою та книговиданням посідала не останнє місце в наукових дослідженнях учених того часу, зокрема, в період 1917 - 1920 рр. Це праці С. Паночіні, С. Єфремова, С. Кондри, В. Міяковського, П. Филиповича, А. Яриновича, Ю. Меженка та ін. Деякі з них були надруковані на сторінках часопису "Книгарь". Тому ми поставили собі за мету оглянути критичні матеріали даного журна­лу, які б стосувалися питання української видавничої справи в діаспо­рі. Та перш за все декілька слів про самий "Книгарь", оскільки тривалий час згадок про нього намагалися уникнути.

Скупа довідка про цей часопис міститься в "Енциклопедії украї­нознавства": "Книгар", критико-бібліографічний місячник видавни­цтва "Час" у Києві (1917 - 1920 рр.) за редакцією В. Королева-Старого й М. Зерова. Як продовження "Книгаря" появилося одне число журна­лу "Голос друку" (1921 р.) і кілька чисел періодичного журналу "Книга" у видавництвах "Книгоспілка" (1923 р.) і "Шлях освіти" (1924 р.) в Харкові" [3, 1054].

Повна ж його назва - "Книгарь. Літопис українського письмен­ства". Заснований видавничим товариством "Час" у Києві 25 серпня 1917 року. Перший його номер вийшов у вересні 1917 року, останній - в 1920 р. (всього 31 номер). За задумом редакції часопис повинен був виходити щомісяця, проте, з різних причин іноді з'являвся раз на два місяці (№ 12-13 за 1918 р., № 23-24, № 25-26 за 1919 р.), а в 1920 р. -раз на три місяці (№ 29-31). Головними редакторами журналу були В. Королів-Старий (№ 1-18) та М. Зеров (№19-31).

"Книгарь", писав М. Годкевич у статті "Организация библиогра­фической работы на Украине", - був зародком періодичного органу дер­жавної бібліографії. Окрім реєстраційної роботи, журнал надавав багато місця для статей з питань книжкового ринку (інколи чисто рекламного характеру), критико-бібліографічним оглядам і рецензіям. Ідеологічно "Книгарь" відбивав політичні тенденції його керівників, які об'єдналися на широкій платформі буржуазно-національної державності" [1, 27].Отже, на шпальтах часопису містилося чимало не лише критичних матеріалів, а й чисто статистичних та бібліографічних. Серед них "Спроба реєстру української періодичної преси" (№ 16, С. 998-1004) С. Кондри; "Книжкова українська продукція в 1917 р." (№5, С. 243-251), "Огляд української книжкової продукції в 1918 році" (№ 20, С. 1310-1326) С. Паночіні; "Наші місячники" (№ 4, С. 175-178) С. Єфремова, "Українська преса в Америці" (№ 4, С. 178-182) А. Яриновича тощо.

Окрім того в "Книгарі" постійними були рубрики "Огляд преси" (10 статей), "Нові видання, надіслані до редакції "Книгаря" (понад пів­тори тисячі книг), "Періодичні видання, що надійшли до редакції ча­сопису "Книгарь" (85 чисел видань, 54 назви).

Проаналізувавши всі ці матеріали, можна уявити загальну картину стану української діаспорної видавничої справи.

Про видавництва та видавничі товариства (союзи) у "Книгарі" го­вориться мало. їх можна розділити на дві підгрупи: окремі видавни­цтва за кордоном; філії тих, які знаходилися в Україні.

До першої підгрупи, зокрема, належать "Видавництво Полонених Українського Табору" (Венцляр), видавництва "Союзу Визволення України" та "Українського Жіночого Комітету помочі для ранених" (обидва - Відень), "Український рух" (Раштад); до другої - видавниче товариство "День" (Київ - Прага). Варто зазначити, що навіть видав­ниче товариство "Час", яке видавало "Книгарь", теж з 1919 р. мало свою філію у Празі.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 


Похожие статьи

І Пасічник - Тенденції в розвитку релігійного й культурного життя на українських землях

І Пасічник - Наукові записки серія психологія і педагогіка

І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія

І Пасічник - Операционные структуры действия систематизации в процессе усвоения математического материала подростками

І Пасічник - Психологічні характеристики індивідуального мислення