І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія - страница 66

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 

На початку "Вісник" виходив раз на місяць, а згодом став двотиж­невиком. Збільшувався і обсяг: з восьми шпальт до шістнадцяти. Нова газета мала добру моральну і фінансову підтримку з боку читачів. Цей факт витворював для адміністрації та редакції обнадійливу перспекти­ву. Так, з 31 серпня 1954 року "Вісник" видає видавнича спілка "Екклезія", що діяла при Консисторії Української православної церкви в Канаді. Ця газета згодом була двомовною, яка, щоправда, дедалі біль­ше стає англомовною.

Значна кількість публікацій самого "УГ" стосувалася проблемати­ки становлення і розвитку церковно-освітніх закладів, серед яких прі­оритетне місце надавалося створенню першої школи такого типу -Колегії св. Андрея.

Як зазначає о. С. Савчук, "...думка про заснування Колегії св. Андрея повстала в декого ще в 1932 році... Конкретний план заснуван­ня Коґегії св. Андрея був вперше предложений на Конференції духів­ництва 29 червня 1943 року. і був нею одобрений. Кампанія за збіркою фондів на Колегію була проголошена урядово 15 січня, 194425.

Професор М. Тимошик зауважує, що це був задум заснувати влас­ну духовну школу на зразок давньоукраїнських братських шкіл чи Острозької академії26.

Урочисте відкриття Колегії св. Андрея відбулося у 1946 році. Створена вона як вища школа теологічного спрямування. Випускники цього навчального закладу отримували дипломи православного свя­щеника.

У 1962 році керівництвом Колегії св. Андрея підписано контракт з Манітобським університетом. Цей факт засвідчував про хороші пер­спективи розвитку: по-перше, її визнано вищою школою державного рівня; по-друге, поруч із богословським відкритий гуманістичний фа­культет, що дозволило ввійти в систему канадського державного уні­верситету. Важливо, що на факультеті створено кафедру історії України. "Відкриття цієї кафедри при Колегії - стверджує канадський вчений -це дуже важлива справа, бо після Едмонтонського університету і Гарварду, де історія України входить в українознавчі студії - виклад Істрії України в Колегії св. Андрія - це перша кафедра історії України на академічному рівні в українській інституції"27; по-третє, якісно збільшувався викладацький склад. Так, в цьому навчальному закладі в різний час працювали професори Д. Дорошенко, І. Власовський, І. Огієнко, Л. Білецький, Ю. Мулик-Луцик, С. Ярмусь, П. Маценко, О. Герус та ін.; по-четверте, збільшувалася кількість студентів, оскільки право вступу мали українці різних віросповідань; по-п'яте, Колегія св. Андрія стала частиною Манітобського університету, тому з 1964 року її нове приміщення знаходиться на університетській території.

Колегія св. Андрія була тією навчальною установою, що зберігала та виховувала дух української соборності. Працює цей навчальний за­клад і в наш час.

Таким чином, публікації часопису "УГ" та "Вісника" ефективно впливали на рівень релігійної свідомості читачів. Завдяки діяльності церкви "дух належності, дух опозиції до чужих опікунів вкорінився глибоко в душі наших поселенців"28 і багато спричинився до того, щобзбудувати національну свідомість тодішніх українців у Канаді і зберег­ти ідентичність української маси та втримати її при українських органі­заціях.

Наголосимо в цьому контексті: хоча "УГ" розгорнув рух на полі релігійно-церковнім, характер його від початку був глибоко україн­ським.

Примітки:

1     Михайлин І. Основи журналістики. - К., 2002. - С. 91.

2     Тимошик М. Історія видавничої справи. - К., 2003. - 496 с.; Тимошик М. Місійна роль друкованого слова // Український Голос. -2000. - 21 жовтня; Тимошик М. Українське друкарство в Канаді. Історія та сьогодення // Друкарство. - № 4. - липень-серпень. - 2001. - С.

18-23.

Український Голос. - 1928. - 25 листопада. Журналістський профіль С. Ярмуся. - Вінніпег, 2001. - С. 500. Релігієзнавство / За ред. С. Бубсенка. - К., 1998. - 495 с. Академічне релігієзнавство / За ред. А. Колодного. - К., 2000. -Лубківський В.І. Релігієзнавство. - К., 1997. - 479 с. Академічне релігієзнавство / За ред. А. Колодного. - К., 2000.

10

11

Кудрик В. Дещо про релігію // Український Голос. - 1916. - 24 березня.

Український Голос. - 1910. - 16 березня.

Академічне релігієзнавство / За ред. А. Колодного. - К., 2000. -862 с.

12

13


Український Голос. - 1910. - 16 березня.

Запорожан В. Говорити?! // Український Голос. - 1913. - 16 серп-14 15

ня.

Чуко С. Про релігію // Український Голос. - 1913. - 3 вересня. Чумер В. Може б так було добре? // Український Голос. - 1913. -10 листопада.

16    Марунчак М. Студії до історії українців Канади. - Вінніпег
(Канада),
1966 - 1967. - Т. 2. - С. 150.

17    Український Голос. - 1913. - 21 травня.

18    Український Голос. - 1928. - 25 листопада.

19    Митрополит Іларіон. Українська церква. - Вінніпег (Канада),
1982. -С. 3.

20    Там само. - С. 13-14.

21    Ярмусь С. Шістдесятиліття (1910 - 1970) "Українського Голосу"
// Вісник. - 1970. - 1 квітня.

22    Вісник. - 1924. - 16 квітня.

23    Там само.

24    Український Голос. - 1925. - 16 вересня.25 Савчук С., Мулик-Луцик Ю. Історія української греко-право-
славної церкви. - Вінніпег (Канада), 1984. - Т. 2. - С. 775.

26    Фігус-Ралько А. Українська Канада. - Київ; Вінніпег, 2001. - 139 с.

27    Журналістський профіль С. Ярмуся. - Вінніпег, 2001. - С. 183.

28    Український Голос. - 1928. - 25 листопада.

 

АЛЛА АТАМАНЕНКО

Інсститут дослідження української діаспори Національного університету "Острозька академія Острог"

ПУБЛІКАЦІЇ ПРОГРАМНИХ МАТЕРІАЛІВ ДІЯЛЬНОСТІ УІТ НА СТОРІНКАХ "БЮЛЕТЕНЮ" ТОВАРИСТВА

Важливе значення для розуміння мотивації та змісту діяльности УІТ мають його програмні документи та статті, що обумовлювали за­сади функціонування Товариства. До програмних документів відноси­мо в першу чергу, статути та комунікати. Комунікати публікувалися на сторінках журналу "Український історик" та "Бюлетеню" УІТ. Повного тексту статутів на сторінках видань Товариства опубліковано не було, хоча у "Бюлетені" обговорювався проект цього основного документу. Статути Товариства та їх переклади різними мовами (українською, ан­глійською та німецькою) зберігаються в архіві УІТ і стануть об'єктом розгляду в майбутньому.

Програмними матеріалами можна вважати статті з "Українського історика" та "Бюлетеню УІТ", в яких розглядалися основні напрямні розвитку Товариства в контексті постановки актуальних питань того­часного наукового життя. Зміст подібних публікацій журналу УІТ як джерел до історії Товариства розглянула Л. Сакада, яка виокремила з них "офіційні повідомлення установчого плану" (комунікати, повідо­млення та звернення, а також "Обіжні листи")1. В кількох статтях в ці­лому було розглянуто різноманітні, в тому числі й подібні публікації на сторінках "Бюлетеню УІТ" та масив "Обіжних листів"2.

Важливо згадати, що УІТ притримувалося організаційної схеми, дещо відмінної від схеми інших наукових інституцій. Якщо НТШ і УВАН створили окремі установи з власними органами управління в США, Канаді, Европі та Австралії, УІТ мало одну Управу, яка включа­ла представників різних країн і осередки (клітини), які не творили окремих товариств, але мали власних голів та управи. Цей принцип централізації діяльности в різних країнах зробив УІТ цілісною уста­новою, що, безперечно, полегшувало координацію його діяльности, а його програмні документи і статті обумовлювали діяльність всіх осе­редків Товариства.

Отже, важливе значення як матеріали програмного характеру маликомунікати. Перший з них - "Українське Історичне Товариство: вибір Управи", був опублікований у 1964 р. в журналі "Український історик". В ньому проголошувалося створення УІТ та вперше формулювалися завдання його діяльности. Вони писалися керівництвом Товариства і головним редактором журналу "Український історик" з метою обгово­рення напрямів діяльності УІТ та подальшого розвитку його видання.

Багато програмних матеріалів друкувалося в "Бюлетені" УІТ. У бе­резні 1967 р. тут було надруковано для обговорення проект Статуту УІТ, до якого просили прислати зауваги. Згідно з першим розділом статуту, затверджувалася назва товариства, тереном діяльности прого­лошувалися США та ін. країни проживання членів, мовою публікації досліджень проголошувалися українська, англійська та інші. Тут про­понувалися до обговорення завдання УІТ, які передбачали:

"а. Об'єднувати істориків, дослідників допоміжних історичних наук, а також активних прихильників історичної науки.

б.   Сприяти дослідам над історією України і Східної Европи, а теж
історією української громади в США.

в.   Сприяти виявленню, реєструванню і вивченню джерельних ма-
теріялів до історії України і Східної Европи в закордонних архівах і
бібліотеках.

г. Провадити видавничу діяльність, в міру можливості видавати
періодичні видання і монографічні праці, як теж допомагати у виданні
праць з історії України і Східної Европи.

ґ. Співпрацювати з іншими науковими установами у вільному сві-

ті"3.

Статутом визначалися керівні органи УІТ - Управа, загальні збо­ри та Контрольна комісія. Припинити існування Товариства могли Надзвичайні збори, 75 % учасників яких проголосувало б за це. В тако­му випадку майно товариства переходило б на ціль, визначену Надзвичайними зборами. Як вже згадувалося, розглядалися категорії та зобов'язання членства. Пізніше приймалися документи, які стосу­валися як найважливіших аспектів діяльности УІТ, так і подій в житті України (листи-звернення). На початку сімдесятих років УІТ було ле­галізовано в США з отриманням статусу неподаткової організації, що також сприяло розвиткові його діяльности.

Неодноразово згадувалося у публікаціях програмних документів та в "Обіжних листах" про членство УІТ. Зрозуміло, обумовлювалося це і в проекті статуту 1967 р. Відповідно до статуту 1967 р. йшлося про різні аспекти членства. Визначалися категорії членів - почесні, звичай­ні та члени-прихильники (пізніше ці категорії дещо змінювалися). Почесні члени мали обиратися Управою Товариства за особливі заслу­ги перед наукою і УІТ. Звичайних членів мала затверджувати Президія Управи на основі їхньої наукової праці. Ними могли бути представни­ки різних національностей, якщо працювали над історією України та Східної Европи. Членів-прихильників затверджувала Управа на основіїхньої наукової праці або активного зацікавлення історичною наукою та сприяння діяльності товариства.

Члени УІТ належали до різних поколінь. Проблемою старшого покоління істориків було ускладнення з пошуками фахової праці, від­носно слабке знання англійської чи інших іноземних мов, нарешті -вік, в якому не починають кар'єру. Тому вони переважно працювали фізично, але вільний від "заробляння хліба насущного" час віддавали науковій творчості. Молодше покоління переважно зуміло реалізувати себе в країнах поселення, одержавши вищу освіту і працюючи в універ­ситетах чи бібліотеках.

Крім того, члени УІТ часто були також членами інших наукових

установ - українських (УВАН, НТШ, УВУ, УНІГУ, КІУСУ) та неу­країнських (національних славістичних, історичних та ін. об'єднань, професорами університетів). УІТ об'єднало їх за фаховою ознакою -всі вони були істориками або дослідниками допоміжних історичних дисциплін, в той час як інші установи, членами яких вони були, об'єднували науковців за іншим принципом. Серед членів Товариства були науковці та любителі історії. До перших належать як відомі сьо­годні в Україні дослідники, автори спогадів та ін. праць, так і ті, чиї імена та праці, на жаль, з різних причин ще не повернулися, або лише почали повернення на батьківщину. Серед перших - Олександер Оглоблин, Наталія Полонська-Василенко, Богдан та Любомир Винарі, Євген Онацький, Лев Биковський, Омелян Пріцак, Петро Курінний, Теодор Мацьків, Володимир Міяковський, Ілля Витанович, Ярослав Падох. Серед других - Леонід Бачинський, Михайло Ждан, Ігор та Юліян Каменецькі, Роман Климкевич, Петро Стерчо, Іван Світ, Лев Шанковський, Михайло Пап, Юрій Тис-Крохмалюк та ін. Для части­ни цих вчених УІТ та його періодик "Український Історик" стали сти­мулом та основним місцем оприлюднення наукових досліджень.

Частина публікацій "Бюлетеню" хоч і була написана у формі статей, мала програмний характер. У першому числі за 1968 р. в статті Л. Винара "На порозі нового року" було зроблено підсумки двох років існування УІТ. Тут зазначалося, що під кінець 1967 р. Товариство на­раховувало 130 членів. За цей час воно проявило себе в активній ви­давничій діяльності. Зокрема, було видано 14 чисел журналу, а також п'ять випусків серії "Історичні студії", один випуск серії "Історичні мо­нографії", окреме видання, присвячене Михайлові Грушевському. Крім того, Товариство дало ініціативу до відзначення 100-ліття від дня на­родження М. Грушевського, тісно співпрацювало з іншими науковими інституціями і стало організацією-засновником Української Наукової Ради в Вільному Світі, до якої увійшли провідні українські наукові ін­ституції США, Канади, Європи.

Програмне значення мала й стаття "Чотири роки "Українського іс­торика", в якій подавалася інформація до історії журналу та ставилися завдання на майбутнє4. Так, важливим для реконструкції подій є твер­дження, що перше число журналу "Український історик" вийшло на початку січня 1964 р., датоване роком 1963, а з 4-го числа за 1964 р. журнал видавався як орган Українського Історичного Товариства. Відзначаючи складні умови праці дослідників, автор статті Л. Винар закликав до докладання всіх зусиль для гідної репрезентації україн­ської історичної науки на світовому форумі.

Програмне значення для журналу "Український історик", а відтак -для УІТ, мала редакційна стаття без підпису "Наші невідкладні завдан­ня", автором якої був Л. Винар. В ній розглядалися питання, пов'язані переважно з розвитком журналу, зокрема, потребою залучення до співпраці неукраїнських дослідників і друку статей різними мовами. Це питання пізніше ще неодноразово наголошувалося5. Важливість і нео­днозначність цього питання викликала різні, в тому числі й негативні, думки у членів УІТ, які подавалися в листах та на сторінках газет. "Український історик" був єдиним україномовним фаховим історичним виданням в діаспорі, україномовність якого, можливо, сприяла збере­женню україномовності "Українського історичного журналу"6. В той же час більшість дослідників, особливо тих, що належали до тогочасного молодшого покоління і активно входили до американського і канад­ського наукового середовища, настоювали на більшому використанні у наукових дослідженнях і під час наукових конференцій англійської та інших іноземних мов. В 1969 р. пропозиції щодо "різномовності" ви­кликали низку заперечень у частини представників старшого та серед­нього поколінь вчених. Зокрема, Василь Чапленко писав в газеті "Новий шлях" про можливі наслідки пропозиції редактора журналу: "Він (Л. Винар - А.А.) не подумав про те, що скажуть про це ті борці за визво­лення українського народу, яким інколи доводиться козиряти й тим, що робить еміграція, щоб спонукати Москву на деякі уступки"7. Аргументи Л. Винара про залучення в якості авторів неукраїнців для популяриза­ції української тематики серед неукраїнського суспільства Чапленко за­перечував тим, що такі автори не будуть співпрацювати з журналом без­гонорарно, а молодше покоління українських дослідників при стимулюванні англомовності перестане писати рідною мовою і швидше розчиниться в неукраїнському науковому світі8. Дискусія продовжила-ся9, що свідчить про важливість поставленого питання, пов'язаного з багатьма науковими проблемами.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 


Похожие статьи

І Пасічник - Тенденції в розвитку релігійного й культурного життя на українських землях

І Пасічник - Наукові записки серія психологія і педагогіка

І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія

І Пасічник - Операционные структуры действия систематизации в процессе усвоения математического материала подростками

І Пасічник - Психологічні характеристики індивідуального мислення