І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія - страница 72

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 

Якщо ж говорити про інтеграцію українців до канадського суспіль­ства, маючи на увазі якісь конкретні фонди в архівах, то насамперед варто звернути увагу на матеріали зібрані у Відділі імміграції Бібліотеки і архівів Канади. Там зосереджені документи, пов'язані з еміграційно-імміграційною діяльністю Осипа Олеськіва, знаного наприкінці ХІХ ст. галицького діяча, який зробив чимало для того, щоб впорядкувати спонтанний виїзд своїх земляків за океан, а також із самою імміграці­єю, імміграційною політикою канадських властей, рапортами з місць щодо облаштування новоприбулих, їх поведінки тощо2.

Про формування української етнічної групи на початках поселен­ня українців у Канаді досить красномовно говорять поліцейські ра­порти з т. зв. Північно-західних територій, на яких утворилися про­вінції Манітоба, Саскачеван і Альберта. Поліційні служби контролювали освоєння поселенцями отриманих гомстедів (земель­них наділів). Тому їх рапорти багаті повідомленнями не лише про ті чи інші правопорушення, але й про соціально-економічний стан іммі­грантів та виконання ними зобов'язань, взятих при в'їзді до Канади3.

Особливо корисним виявився документ з фондів Манітобського провінційного архіву. Це звіт Бюро соціальних досліджень провінцій­них урядів Манітоби, Саскачевану і Альберти, т. зв. "Комісії Свистуна", в якому схарактеризовано стан українських поселень у канадських пре­ріях на початку XX ст.4 Звіт, фактично, став першим серйозним дослі­дженням на урядовому рівні становища українців у Канаді. В ньому зі­брано відомості про життя іммігрантів в багатьох поселеннях, таких як: Стюартбурн, Вайтмаус, Санді Лейк, Дофин, Кенора, Принс Альберт, Хафорд та інших, що знаходяться у степових провінціях Канади.

Загалом з канадських архівних матеріалів можна почерпнути відо­мості про те, в яких важких умовах довелося працювати українськимпоселенцям на початках свого перебування в Країні кленового листка, якими фінансовими можливостями вони володіли при освоєнні зе­мельних ділянок, про шкільну освіту, церковне життя тощо. Крім того, в матеріалах, наприклад, Саскачеванського провінційного архіву мож­на знайти дані стосовно кількості українських іммігрантів, котрі при­були на Захід Канади на початку минулого століття, і як вони там об-лаштовувалися5.

Чимало архівних документів і статистичних матеріалів стосовно українців опубліковано окремими виданнями чи у загальноканадсько-му контексті. Серед всього іншого тут є різноманітні щорічники, мате­ріали переписів тощо. Невеликий обсяг пропонованого матеріалу не дозволяє авторові здійснити якийсь глибший їх аналіз. Тому обмежи­мося згадкою лише про окремі з них. Зокрема, важливі відомості ет­нічної приналежності новоприбулих і їхнє розселення по провінціях містяться в окремих канадських статистичних щорічниках6. Одним з найцінніших у цьому плані є, на нашу думку, "статистичне резюме" за редакцією В. Дарковича7, де міститься матеріал стосовно усіх сфер життя канадських українців протягом 1891 - 1976 рр.: розселення по провінціях, релігійна приналежність, освітній рівень, професійна за­йнятість, політична активність тощо. Цей матеріал опирається на пе­реписи населення Канади, тож він дає змогу прослідкувати зміну інте­граційних та адаптаційних процесів.

У Канаді раз на десять років проводяться переписи населення. Інколи проводяться й проміжні переписи, коли цього вимагають якісь обставини. Загалом матеріали канадських переписів містять досить об'єктивну інформацію про демографію, національний склад, соціаль­не становище, зайнятість та всі інші виміри життя канадського суспіль­ства. Цілком зрозуміло, що з появою у Країні кленового листка україн­ців у матеріалах переписів з'явилася про них інформація. Щоправда, поняття "українець" з'явилося у канадській статистиці лише у міжвоєн­не двадцятиліття. До того українці йменувалися буковинцями, галича­нами, австріяками, русинами, поляками, румунами - залежно від того, хто з якої місцевості приїхав8.

Чимало цікавої інформації стосовно українців містять докумен­тальні публікації на загальноканадську тематику. Цє, наприклад, "Історія Канади в документах, 1763 - 1966"9; "Прерійний Захід до 1905: канадське першоджерело"10; "Історичні статистики Канади"11; "Канада: Парламент. Дебати в Палаті громад"12. У цих публікаціях зна­ходимо матеріали стосовно українців або ж ті, які могли б пролити якесь світло на українську проблему. Особливо це стосується ранніх публікацій. Вони відносяться ще до початку XX ст., коли перша хвиля імміграції українців до Канади сягала свого апогею. Відповідно, парла­мент країни обговорював і ухвалював документи, які мали регулювати цей процес.

У різні роки з'явилися публікації матеріалів, що стосувалися ви­ключно української меншини. Вони містили, наприклад, документи з якоїсь важливої події у житті канадських українців, яка впливала зго­дом на їх становище, зміцнення позицій у суспільстві тощо. Серед них можна виділити, зокрема, публікацію "Перший загальноканадський Конгрес українців Канади"13, видану ще 1943 p., а також "Збірник ма­теріалів і документів у 25-ліття діяльності КУК 1940 - 1965"14. Комітет українців Канади заснований 1940 р. (з 90-х pp. - Конгрес українців Канади) для координації діяльності українських організацій у цій дер­жаві15. Він, проводячи свої з'їзди, публікує їх документи і матеріали, в яких відображено стан української етнічної групи, її організацію, збе­реження й плекання української мови, національних традицій тощо.

Чи не вперше у Канаді 1945 р. за редакцією Н. Гунчака опублікова­но документально-статистичну добірку самими українцями щодо сво­го життя, базовану на матеріалах переписів16. У другій половині 80-х pp. вийшла за редакцією знаних українсько-канадських науковців Богдана Кордана і Любомира Луцюка важлива документальна публіка­ція "Делікатне і важке питання: Документи з історії українців Канади"17. В ній автори зібрали значну кількість документів, які стосу­ються усіх сторін життя українців від часу їх прибуття до Канади. При цьому упорядники насамперед відбирали ті документи, які дійсно сто­сувалися найскладніших моментів життя українців у Країні кленового листка: зверхнє на печатках ставлення до них як до людей, нездатних ні на що інше, як на "брудну" некваліфіковану роботу, людей з низьким загальним культурним рівнем, переслідування їх в роки Першої світо­вої війни як "ворожих агентів" (а всі вони походили переважно з Австро-Угорщини), непорозуміння в середовищі самих українців, що не додавало їм авторитету та ін. Автори-упорядники зібрали, опрацю­вали й опублікували 55 документів за 1899 - 1962 pp.

Підготовлений тим же Б. Корданом статистичний довідник "Українські канадці та канадські переписи населення 1981 - 1996 pp." є також важливим джерелом для вивчення сучасної української етніч­ної групи Канади18. Статистичні матеріали, представлені у довіднику, відтворюють широку картину кількісного складу українських канадців, їх географічного розміщення у країні, вікової структури, релігійної приналежності, знання української мови, освіти, професійної зайня­тості тощо.

Важливою для дослідження перших українських поселенців є до­кументальна публікація Володимира Кисілевського, базована на мате­ріалах Національного архіву Канади (тепер Бібліотека і архіви Канади). Цінність її полягає в тому, що автор залучив до свого дослідження до­кументи, які до того часу не були у науковому вжитку. Текст книги в багатьох випадках нагадує коментарі автора до опублікованих ним до­кументів. Виходячи з таких міркувань, її варто віднести до докумен­тальних публікацій19.

У Канаді опублікована значна кількість бібліографічних довідни­ків, присвячених українцям, починаючи з піонерської доби. Вони, як й інші видання подібного типу, містять чималий фактаж, супроводжува­ний коментарями упорядників. Серед них є, знову ж таки, загальнока-надські, в яких, проте, у відповідних місцях згадується про тих чи ін­ших канадських українців або про українську проблему загалом. До них можна віднести, наприклад: "Бібліографію степових провінцій до 1953 року з біографічним індексом"20, "Канадський словник англій­ської мови"21 та ін.

Якщо говорити про довідники на виключно українську тематику, то щонайменше два з них, досить грунтовних, уклав В. Кайє. Перший - "Словник українсько-канадських біографій піонерів-поселенців Манітоби. 1891 - 1900"22, другий - "Словник українсько-канадських біографій піонерів-поселенців Альберти. 1891 - 1900"23.

У середині 80-х pp. за редакцією тодішнього президента УВАН (Українська вільна академія наук) у Канаді Михайла Марунчака вий­шов об'ємний україномовний довідник про канадських українців24. З нього можна почерпнути інформацію про багатьох державних та громадсько-політичних діячів українського походження, їх участь у створенні й діяльності українських структур тощо.

Доцільно згадати, бодай побіжно, про два довідники про україн­ців, у т.ч. й у колишньому Радянському Союзі, виданих у США і Канаді. Один з них українською мовою вийшов у виданні НТШ в Нью-Йорку25. Свого часу він відіграв поважну роль щодо поширення у світі інформації про українців та Україну. В ньому непогано представлені канадські українці. Але в ті часи, коли писався довідник, доступ до джерел в СРСР та інших тодішніх соціалістичних державах, де про­живали українці, був відсутній. Тому інформацію про них автори до­відника часто черпали з випадкових, не завжди достовірних джерел. Це до деякої міри вплинуло на його якість, хоч автори йшли на це сві­домо, оскільки іншого виходу не мали.

Вже після розпаду Радянського Союзу, 1994 р. в Торонто видано англомовний довідник про українців в Україні та світі26. Це видання має перевагу перед попереднім закордонним з двох причин. По-перше, довідником, виданим українською мовою, спроможні користуватися тільки ті, хто володіє нею. А лише у Канаді, навіть серед тих, хто вважає себе українцем (або канадцем українського походження), понад дві третини не володіють українською мовою. По-друге, новий довідник базується вже на більш-менш достовірних джерелах про українців не лише в Канаді, США чи інших державах Заходу, але й у країнах Центрально-Східної Європи та в тих, що виникли після розпаду СРСР. В тій частині, яка нас цікавить, довідник містить узагальнений матеріал щодо українців Канади, включно з демографічним станом, за­йнятістю, освітою, культурою, іншими життєвими сферами. Його для довідника підготували Всеволод Ісаїв та Андрій Макух в розділі "Українці в Канаді"27. В ньому подано етностатистичні дані щодо укра­їнських канадців, розглядається їх участь в суспільно-політичному та економічному житті Канади, освіта, релігія, наука, культура тощо. Говорячи про те, що українцям в Канаді вдалося значною мірою інте­груватися у канадське суспільство, автори все ж вважають, що "вони ще

28

не проникли в економічну еліту країни"28.

Не зайвим буде сказати дещо й про таке важливе, на думку автора, видання Ольги Войценко, яким є восьмитомний "Літопис українсько­го життя в Канаді"29. Авторка "Літопису" була знаною громадсько-політичною діячкою, а також дружиною багатолітнього редактора ка­надського часопису "Український голос" Петра Войценка. Власне кажучи, кожний з томів охоплює певний час життєдіяльності україн­ської громади у Канаді і побудований у хронологічному порядку за ма­теріалами "Українського голосу". "Літопис" завершується кінцем 70-х pp. Він для дослідника придатний не розгорнутими характеристиками процесів адаптації українців у канадське суспільство. Вони в ньому просто відсутні. Але при потребі в ньому можна відшукати події, імена людей, які брали в них участь, з чого, використовуючи також інші мате­ріали, можна скласти собі уявлення про процеси, що проходили в українському середовищі Канади.

Важливими для дослідження даної проблематики є енциклопедії українознавства, видані в різні часи на Заході, оскільки вони мають безпосереднє відношення до українців у Канаді. І не лише тому, що в них відтворено їхнє становище в тій країні. Але ще й тому, що тамтешні українські вчені і видавці брали безпосередню участь у їх створенні. Видання "Енциклопедії українознавства", як відомо, започатковане в Європі. Протягом 1949 - 1952 pp. вийшла її перша частина за редакці­єю Володимира Кубійовича і Зенона Кузелі. Друга, "Словникова час­тина", побачила світ у десяти томах протягом 1955 - 1984 pp. З 90-х pp. перевидана у Львові в одинадцяти томах. Але дослідників даної про­блематики більше цікавили б англомовні видання, здійснювані вже у Канаді. Мова про двотомне видання "Україна. Коротка енциклопедія", що вийшло за загальною редакцією Володимира Кубійовича у видав­ництві Торонтського університету за значної участі українських вче­них, що проживали в Канаді. Видавцем виступила Українська націо­нальна асоціація30. У другому томі йдеться про українців поза межами колишнього Радянського Союзу. Саме там вміщений матеріал про українців у Канаді. В енциклопедії висвітлено історію українського по­селення, кількість поселенців, їх духовне, соціально-політичне, куль­турне і економічне життя, а також проблему асиміляції. Розділ написа­ний В. Кисілевським (Кайє)31.

Останнім такого типу виданням стала п'ятитомна англомовна "Енциклопедія України" під редакцією Володимира Кубійовича і Данила Гусара-Струка, публікацію якої завершено у Торонто 1993 р. До неї додано у 2001 р. том "Індекси і помилки", підготовлений Андрієм Макухом32. Зрозуміло, що поява протягом 60-х - 90-х pp. англомовнихенциклопедичних видань про Україну та українців суттєво вплинула на інформування світової громадськості про українців в Україні та поза її межами, в тому числі й у Канаді, тим більше, що енциклопедія там ви­давалась.

Добре відомо, що мемуари є досить суб'єктивним джерелом. Тим не менше, варто згадати бодай окремі з них. Вони несуть інформацію про життя українців у "Новому краї", їх адаптацію до канадського сус­пільства в основному до Першої світової війни. Вони виходили україн­ською та англійською мовами.

У цьому плані досить цікавими виявилися, наприклад, спогади греко-католицького священика Нестора Дмитріва. Він проживав у США, але двічі у 1897 р. виїжджав до Канади для душпастирської опі­ки над тамтешніми українцями, ставши, по суті справи, там першим українським священиком. Його спогади невеликі за обсягом, але дають уявлення про перші кроки українців на канадській землі33. Саме в ті часи, 1900 p., до Канади прибув з Галичини колишній австро-угорський офіцер Петро Зварич, який відіграв помітну роль в освоєнні канад­ського Заходу українцями, що він і описав у своїх "Споминах", які спо­чатку вийшли українською мовою34, а згодом були перевидані англій­ською.

Одним з перших у Канаді опублікував свої спогади Василь Чумер, прибувши туди 1903 р. Він вчителював у Манітобі і Альберті. Був орга­нізатором Асоціації українських піонерів Альберти. Зробив чимало для адаптації українців у степових провінціях Канади35. Подібними є спогади прибулих до Канади інших українців. Всі вони пишуть про те, що, незважаючи на неймовірні труднощі піонерського життя в Канаді, вона стала для них землею великих можливостей36.

На особливу увагу заслуговують спогади Михайла Лучковича -першого українця у федеральному парламенті Канади. Вони висвітлю­ють входження українців до канадського суспільства з позиції не тіль­ки як представника етнічної групи, а загальнодержавного політичного діяча, покликаного захищати в Парламенті інтереси не лише україн­ців, а перш за все дбати про загальні справи. Лучкович, як показало життя, виконав обидва завдання дуже добре37.

Названі публікації спогадів ніяким чином не вичерпують всього того, що написали про своє життя у Канаді українські переселенці за понад столітній час перебування там.

Підсумовуючи викладене, хочеться зазначити, що неопубліковані та опубліковані документи і матеріали, як також спогади українських першопрохідців у Канаді, є неоціненним джерелом для дослідження проблематики української етнічної групи країни.

Примітки:

1 Ukrainian Canadian Archives and Museum of Alberta (Українсько-Канадський   Архів-Музей   Альберти)   //   The   Michael LuchkovichCollection.

2     Library and Archives Canada. Immigration Branch. - RG 76.

3     Там само. - RCMP Record, RG 18.

4     Ukrainian Rural Communities: Report of Investigation by Bureau of Social Research Governments of Manitoba, Saskatchewan and Alberta / Introduction and Summary by L. Woodsworth. - Winnipeg, 1917. - 25-th January // Manitoba Provincial Archives. - Microfilm M 7. - MG 10. - В 17.

5     Saskatchewan Archives Board. - Film 2.621. - Vol. 98. - File 12681-B.

-   Part 4, 5.

6     Canada Year Book, 1997 / Eds. J. Woods, I. Woods. - Ottawa: Ministry of Industry and Technology, 1997.

7     A Statistical Compendium on the Ukrainians in Canada, 1891 -1976 / Ed. By W. Darkovich. - Ottawa, 1980.

8     Lehr Y. The Government and the Immigrant: Perspectives on Ukrainian Block settlements in the Canadian West // Canadian Ethnic Studies.

-   V. 9. - 1977. - № 2. - P. 42-52.

9     Canadian History in Documents, 1763 - 1966 / Ed. by Y. Bliss. -Toronto, 1966.

10    The Prairie West to 1905: A Canadian Sourcebook. - Toronto,
1975.

11    Historical Statistics of Canada. - Toronto, 1965.

12    Canada: Parliament. Hous of Commons Debates. - Vol. 46. - Ottawa,
1904; Vol. 264. - Ottawa, 1948.

13    First All-Canadian Congress of Ukrainians in Canada. - Winnipeg,

1943.

14    Збірник матеріалів і документів у 25-ліття діяльності КУК. 1940

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 


Похожие статьи

І Пасічник - Тенденції в розвитку релігійного й культурного життя на українських землях

І Пасічник - Наукові записки серія психологія і педагогіка

І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія

І Пасічник - Операционные структуры действия систематизации в процессе усвоения математического материала подростками

І Пасічник - Психологічні характеристики індивідуального мислення