І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія - страница 81

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 

Суттєвий вклад у забезпечення підручниками курсів української мови у двомовних школах і університетах Канади в 60-ті роки минуло­го століття вніс визнаний новатор методики викладання мови профе­сор Яр Славутич. Відзначимо його "Conversational Ukrainian" (Розмовна українська) (1959 р.) - підручник, якому судилося довге на­вчальне життя - тільки у Канаді він витримав 5 видань (останнє п'яте, доповнене, з'явилося у 1987 р.), "An Introduction to Ukrainian" (Вступ до української) (1962), присвячений українському алфавіту, правиль­ній вимові українських звуків, письмовій системі української мови, по­чатковим відомостям про українську морфологію і синтаксис (пізніше він увійшов до "Conversational Ukrainian" як фонетичний вступ). Для студентів, які зовсім не знали мови, Яр Славутич підготував "Ukrainian for Beginners" (Українська для початківців) (1962), який витримав 7 видань. У 1965 р., з'явилася "Ukrainian in Pictures" (Українська в кар­тинках) - буквар для дітей початкової школи. У 1968 р. професор Славутич написав підручник з української мови у двох частинах. Перша частина - "Українська мова за зорово-слуховою методою. Частина 1" - книга для вчителів, що подавала 25 лекцій, які містили діалоги, граматичні вправи і "граматику в малюнках", а також короткий словник з відмінюванням дієслів та іменників. Для студентів призна­чалася друга частина підручника - "Українська мова за зорово-слуховою методою. Студентський зошит". Вона містила вправи, короткі тексти та набір запитань, які давали можливість студентам брати участь у роз­мовах під керівництвом і контролем викладача. Підручники Яра Славутича широко використовували для навчання рідної мови не лише канадські українці, а й українці діаспори за межами Канади.

У більш пізній період для викладання університетських курсів української мови були розроблені "Ukrainian Conversational and Grammatical" (Розмовна українська і граматика) Дж. Джуравця (1977), вже згадувані "Modern Ukrainian" (Сучасна українська) А. Гумецької, видана у 1986 р. і перевидана двічі, у 1990 та 2001 рр., "Ukrainian for Undergraduates. Lab Drills" (Українська для студентів. Лабораторні за­няття) (1989) та "Ukrainian for Undergraduates" (1998) Д. Струка, "Ukrainian Short Stories and One Act Plays: an Annotated Reader with Review Exercises" (Українські оповідання і п'єси: анотована читанка зграматичними вправами) (1996) О. Ільницького тощо.

Сьогодні друковані навчальні матеріали починають доповнювати електронні ресурси вивчення мови та літератури. Зокрема, для полег­шення доступу до літературних джерел професором М. Тарнавським з департаменту слов'янських мов та літератур Торонтського університе­ту розпочата велика робота над створенням електронної бібліотеки української літератури, яка уможливлює вільний і безкоштовний до­ступ до електронних текстів - творів української літератури - для всіх зацікавлених читачів. Електронну бібліотеку відкрито 1 грудня 1999 р. з появою на її веб-сайті першого твору - роману В. Винниченка "Чесність з собою". Як зазначає автор розробки, у майбутньому бібліо­тека включатиме не лише тексти української літератури, але й її англо­мовні переклади, біографії і бібліографії авторів двома - українською й англійською - мовами, історію літератури та інші документи і матеріа­ли, які можуть бути корисними для студентів, що вивчають українську літературу11.

Інший приклад - новинка вже згадуваного Центру мультимедійно­го інтерактивного навчання та електронних публікацій - електронна книга д-ра А. Горняткевича "350 українських дієслів", що налічує понад 560 сторінок, яка є суттєвою підмогою студентам у вивченні мови за допомогою комп'ютера. Завдяки даному проекту кожен, працюючи за комп'ютером, може мати миттєвий доступ до сотень українських дієс­лів, не обмежуючись невеликою кількістю прикладів, поданих у під­ручниках. Водночас тут вміщено найбільш вживані в художній прозі дієслова та всебічне обговорення української системи дієслів.

Таким чином, діяльність українознавчих студій у системі вищої освіти Канади визначається чіткими організаційно-дидактичними па­раметрами, будується на принципах максимальної адаптації до освіт­ніх умов канадського суспільства. Стосовно мовних курсів, вона роз­рахована на те, що починають їх слухати і вивчати в університеті практично (а деколи й виключно) англомовні студенти. Тому ці курси структуровані таким чином, щоб максимально полегшити й уможли­вити студенту процес вивчення мови від мінімального рівня володіння до рівня, достатнього для усного спілкування, читання україномовних джерел і самостійного написання україномовних текстів. Літературні, історичні, фольклорні та інші курси знайомлять студентів з культурни­ми надбаннями українців, спрямовані на те, щоб зацікавити їх вивчати українську та українсько-канадську культурну спадщину і новітні укра­їнські літературні твори, дають студентам знання української історії та розуміння сучасного стану українського суспільства.

Примітки:

1 College of Arts and Science // University of Saskatchewan, Calendar 2002-2003. - Saskatoon, 2002. - P. 45-91; Department of Modern Languages and Literatures // School of graduate studies and research. University ofOttawa, Calendar 1992-94. - Ottawa, 1992. - P. 657-663; Faculty of Arts. University of Alberta // University of Alberta, Calendar 2002 -2003. -

Edmonton, 2002. - P. 97-135.

2     http://www.chass.utoronto.ca/~tarn/courses/index.html. -17.11.2000; http://www.chass.utoronto.ca/~tarn/courses/sla308y.html; http://www.umanitoba.ca/academic/centres/ukrainian_canadian/ courses/52127. html.

3     http://www.arts.ualberta.ca/~ukraina/NewMultiMediaSite/ UmmHome.html.

4     Nedashkivska A. Ukrainian Issues // AATSEEL Newsletter. - 2002.

-   Vol. 45. - № 1. - P. 15-18.

5     http://www.arts.ualberta.ca/~ukraina/NewMultiMediaSite/ UmmHome.html.

6     http://www.chass.utoronto.ca/~tarn/courses/218-gen.html.

7     http://www.chass.utoronto.ca/~tarn/courses/468s-rdl.html.

8     Magocsi P.R. Ukraine: politics, economy, and society. Course outline.

-   Toronto: Departments of History Political Science, 2002. - 12 p.; http:// www.umanitoba.ca/academic/centres/ukrainian_canadian/courses/11255. html.

9     http://www.umanitoba.ca/academic/centres/ukrainian_canadian/ courses/11255.html.

10    КІУС. Канадський інститут українських студій. - 2002. - "Річний
огляд". Едмонтон: КІУС,
2002. - С. 11.

11    http://www.utoronto.ca/elul/

 

ЮЛІЯ СіРЕИКО

Філія Московського державного відкритого педагогічного університету ім. М.О. Шолохова вм. Уфі Башкортостан, Росія

УКРАЇНСЬКА ОСЫтА в БАШКОРТОСТАНІ

Мова - така ж давня, як і свідомість. Людина може володіти кілько­ма мовами, залежно від її здібностей, нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаліше людина має володіти, звичайно, рідною мовою.

І це не тільки тому, що цією мовою, засвоївши її змалку, вона ко­ристується повсякденно, а й тому, що рідна мова - це невід'ємна частка Батьківщини, голос свого народу й чарівний інструмент, на звуки яко­го відгукуються найтонші і найніжніші струни людської душі.

Є мови більш й менш розвинені, є мови, що своїм чарівним звучан­ням здобули світову славу, та наймиліша й найдорожча для людини - її рідна мова. Як просто й разом з тим зворушливо писав про це Тарас Шевченко:

Ну, що б, здавалося, слова...Слова та голос - більш нічого. А серце б'ється, ожива, Як їх почує!..

Адже без знання рідної мови не може бути справжнього вихован­ня людської особистості, виховання самоповаги, національної самосві­домості, без яких не може бути й справжнього патріотизму. Як писав колись російський письменник М. Пришвін: - "Слово "я" можна ска­зати тільки рідною мовою".

Відродження української національної освіти в Башкортостані по­чалося в 90-х роках XX століття із процесом національного відроджен­ня українців Республіки Башкортостан. Один із розділів "Програми національного відродження українців Республіки Башкортостан", при­йнятої на I з'їзді українців Башкортостану від 14 березня 1992 року і доповненої на II з'їзді українців РБ від 21 січня 1995 року, мав назву "Мова і народна освіта".

Аналізуючи ситуацію із станом українського слова в Башкортостані, українці були вкрай схвильовані тим, що рідна мова функціонує лише на побутовому рівні у місцях компактного проживання українців, у тих українських селах, котрі заснували ще на початку XX століття ви­хідці з українських земель, заведені долею до Башкирії в пошуках віль­ної землі. Та стара генерація українців, той золотий український фонд котрий разом з мовою, привіз на башкирську землю свої звичаї, тради­ції, пісні, поступово, з плином часу, почав відходити у небуття. А щоб з останнім прадідом, пам'ятаючим материнську мову, не зникла з лиця землі українська мова, потрібно було, як можна швидше, не гаючи часу, навчити українському слову молоде покоління українців, передати цей дорогоцінний скарб їм і майбутнім поколінням.

Мова - це той найважливіший, найдорожчий і найміцніший зв'язок, що з'єднує віджилі, живі й майбутні покоління народу в одне велике історичне живе ціле. Вона не тільки виражає життєвість народу, але й є саме це життя.

Ось чому виховання підростаючого покоління для кожної нації є найважливішою складовою часткою національної культури. Успадкування усіх культурно-історичних традицій батьків, дідів, пра­дідів завжди було гарантом вічності життя нації. Прекрасно усвідом­люючи цей постулат, українці Башкортостану намітили ряд першочер­гових завдань з відродження української мови в Башкортостані. А саме: створити безперервну систему української національної освіти в Республіці Башкортостан, в місцях компактного проживання україн­ців відкривати українські дитячі садки та школи, вводити до навчаль­них програм такі дисципліни, як українська мова й література, історія та культура українського народу.

Сьогодні, можна з гордістю впевнено констатувати, що те, про що мріяли українці Башкортостану в 90-х роках, здійснилося. В Башкортостані, на відміну від Російської Федерації, створена унікаль­на система безперервної української національної освіти.

Українська мова й література вивчаються в наступних освітньо-виховних закладах: с. Золотоношка Стерлітамацького району - у дитя­чому садочку та середній загальноосвітній школі с. Санжарівка Чишминського району - у неповній загальноосвітній школі с. Троїцьке Благоварського району - у середній загальноосвітній школі с. Степанівка Аургазинського району - у середній загальноосвітній шко­лі м. Салават - у недільній українській школі м. Уфа - у середній загаль­ноосвітній школі № 9 та недільній українській школі ім. Т.Г. Шевченка, національній українській школі "Злагода", українському національно­му центрі "Дзвіночок".

З 1997 по 2004 рік українська мова викладалася в Уфімському пе­дагогічному коледжі № 1, де студенти відділення "Навчання в початко­вих класах" оволодівали додатковою спеціальністю "Вчитель україн­ської мови". Як правило, на цю спеціальність набиралися учні із місць компактного проживання українців в Башкортостані. За цей період більше двадцяти п'яти випускників здобули додаткову спеціальність і частина з них повернулася до рідних сіл і почала викладати українську мову. На жаль, через мало перспективність середньо-професійної осві­ти в сучасному суспільстві та самої професії учителя початкових кла­сів, кількість бажаючих вступати до педагогічного коледжу різко зни­зилася, тому набір на українське відділення було припинено. Здобутки в українській середньо-професійній освіті стали першою ластівкою в справі підготовки власних українських педагогічних кадрів на терито­рії Башкортостану.

Та на цьому професійна українська освіта не припинила своє існу­вання, вона перейшла на вищий професійний рівень, бо з 1998 року у філії Московського державного відкритого педагогічного університету ім.. М.О. Шолохова в м. Уфі на філологічному факультеті студенти спе­ціальності "Російська мова й література" стали освоювати додаткову спеціальність "Українська мова й література". Потрібно зазначити, що переважна більшість студентів-філологів не є українцями за походжен­ням, однак їхня наполегливість в оволодінні українською мовою дає свої позитивні результати. Так, студентки Сафіулліна Ельвіра, Ішдавлєтова Альфіна, Ісмагілова Альбіна, Садікова Алія ставали пере­можцями Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. Петра Яцика.

На філологічному факультеті українська мова вивчається як іно­земна (друга слов'янська мова) з 1 по 5 курс. До навчального плану вхо­дять наступні дисципліни: "Практикум з української мови", який до­зволяє за допомогою розмовно-тематичних занять навчити студентів-філологів правильно сприймати на слух, розуміти, розмовля­ти і спілкуватися українською мовою. В результаті такої роботи здій­снюється основний принцип у вивченні української мови як іноземної - комунікативний.Крім того, студенти також вивчають усі розділи "Сучасної україн­ської літературної мови", правда "Фонетика", "Лексика", "Морфеміка. Словотвір", "Морфологія" та "Синтаксис" вивчаються в порівняльно­му аспекті, тобто лише ті специфічні риси мовної системи, які відрізня­ють українську мову від сучасної російської літературної мови.

Також студенти вивчають "Історію української літератури" від най­давніших часів до сучасності. Знайомлячись з класиками і сучасниками української літератури, читаючи в оригіналі твори Г. Сковороди, І. Котляревського, Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки, П. Тичини, О. Вишні, О. Довженка, Л. Костенко, - вони не тільки збагачують свій словниковий запас, а й розширюють філологічний світогляд і все це за­вдяки хорошому книжковому україномовному фонду, який знаходить­ся в бібліотеці університету.

Важливою ланкою в процесі вивчення української мови, вихован­ня любові і поваги до українського слова є пізнання скарбів народних традицій, звичаїв, обрядів.

Процес ознайомлення з українською національною культурою і побутом, традиціями й обрядами безперервний. Він починається на уроках української мови й літератури, де студенти знайомляться з кра­щими взірцями української народної творчості й фольклору і продо­вжується та поглиблюється на заняттях з "Української народної твор­чості", "Українського народознавства".

Оскільки за навчальним планом передбачена виробнича педагогіч­на практика студентів протягом 6 тижнів, то абсолютно логічними є такі дисципліни навчального плану як "Методика викладання україн­ської мови" та "Методика викладання української літератури".

Крім того, в процесі вивчення української мови студенти вивчають основні принципи та методи з "Теорії та практики перекладу", що в майбутньому дозволить їм на практиці використати свої знання як пе­рекладачів з української мови. Під час навчання студенти часто беруть активну участь у різних перекладацьких конкурсах. Так, минулого року в університеті до ювілею М.О. Шолохова проходив студентський кон­курс на кращий переклад творів Шолохова українською та англійською мовами. З великим натхненням та ентузіазмом студенти-філологи на­шої філії виконували переклади поезій своїх улюблених авторів: Т. Шевченка, Л. Українки, Л. Костенко, котрі увійшли до збірника пере­кладів слов'янських авторів, комплектуванням якого займався Башкирський державний університет.

Сьогодні на філологічному факультеті університету предмети укра­їнознавчого циклу вивчає 61 студент. І я розумію, що лише одиниці пов'яжуть свою долю з українським словом, а переважна більшість ні­коли не буде викладати українську мову в навчальних закладах, та в усі часи критерієм освіченості людини було володіння кількома мовами. Як говориться у одному крилатому виразі "Чим більше ти знаєш мов, тим більше ти - людина", тому знання української мови для майбутніхфілологів - це також додаткова можливість пізнання східнослов'янської мовної єдності, що прекрасно усвідомлюють і мої студенти-філологи.

Студенти 4 курсу перекладають вірші Ліни Костенко, Лесі Україн­ки, Марійки Підгірянки та інших відомих українських поетів.

 

ІРИНА КРАСИОДЕМСЬКА

Науково-дослідний інститут українознавства МОН України Київ

проблеми національного виховання й освіти у творчій СПАДЩИНІ ГРИГОРІЯ ващенка

Ще з давніх часів в Греції, Римі, Київській Русі видатні державні діячі та мислителі вважали: рівень розвитку народу, держави визнаєть­ся рівнем культури, освіти, виховання людини. Незважаючи на різні економічні та соціальні труднощі, після здобуття незалежності Україна з кожним роком все більше утверджується на геополітичній карті світу, поступово інтегрується у світові структури, стає відкритим суспіль­ством, рівноправним членом міжнародного співтовариства.

Як відомо, розбудова Української держави ставить на порядок ден­ний надзвичайно важливі і невідкладні завдання - виховання справж­нього громадянина і патріота рідної землі, національно-свідомої, висо-кодуховної та інтелектуальної особистості, здатної своєю волею, працею та розумом до прогресивних перетворень і розвитку всіх сфер життєдіяльності суспільства. Лише такі люди здатні вивести нашу кра­їну з тимчасових труднощів на шлях прогресу і процвітання.

У сучасному світі відбувається напружений пошук нових людських орієнтирів, прогресивних шляхів розвитку. Зараз Україна переживає докорінну зміну підходів до освіти та соціокультурної політики в ціло­му, освіта й виховання переорієнтовуються на розвиток особистості, її можливостей і якостей.

Педагогіка, освіта мають бути відповідними передовсім національ­ним умовам Буття та Свідомості. Головна їх мета - формування харак­терів людей і поколінь, що досягаються через синтез виховання й на­вчання, патріотизму й професійності, багатовікового досвіду народів на національному ґрунті й розуміння неповторності кожної людини. Завдання педагога - допомогти дитині пізнати, створити і реалізувати себе. Багато разів Україна втрачала державність, інші національні озна­ки. Послаблювалися міжпоколінні зв'язки, що призводило до дезорга­нізації родин, до знецінення духовності. Але не втрачалися традиції. Сьогодні все більше педагогів в Україні усвідомлюють: без національ­ної школи неможливо виховати патріота нашої незалежної держави. Українська національна школа - це такий заклад, де в основу концепції освіти покладено одну для всіх національну ідею утвердження держав­ності України та єдності націй, яка передавалася із покоління в поко­ління і допомогла відродити національну культуру, націю. Лише в на­ціональній школі може виховуватися національна еліта, якої нам так бракує. Як писав М. Грушевський, "лише той народ має майбутнє, який має власну національну систему освіти".

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82 


Похожие статьи

І Пасічник - Тенденції в розвитку релігійного й культурного життя на українських землях

І Пасічник - Наукові записки серія психологія і педагогіка

І Пасічник - Наукові записки національного університету острозька академія

І Пасічник - Операционные структуры действия систематизации в процессе усвоения математического материала подростками

І Пасічник - Психологічні характеристики індивідуального мислення