М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 11

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

Запровадження коефіцієнтів

спроможності територій;

Заохочення   заощаджень для

інвестиційного потенціалу регіонів


ПІДВИЩЕННЯ РОЛІ ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА САМОВРЯДУВАННЯ ЗА ВНУТРІШНІ ПРОЦЕСИ

РОЗВИТКУ

 

 

Оптимізація

територіальної організації

влади;

до

на

Підвищення вимог результативності реалізації загальнодержавної соціально-економічної політики

та

регіональному рівні; Підсилення правової матеріально-фінансової основи управління територією місцевою

владоюРис.1.6 Пріоритети розвитку відносин між центром та регіонами України Джерело: розроблено автором на основі [864]

 

 

Новий акцент на зміцненні позицій державного управління було зроблено у Концептуальних засадах стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 р.р. «Європейський вибір» 2002 р. [694]. На відміну відліберального державного управління, притаманного попередньому етапу реформ регулювання регіональної економіки, мета нової стратегії полягала у, навпаки, активізації регулюючої функції держави та посиленні ринкового вектору розвитку. У розділі Стратегії, присвяченому регіональній політиці, зазначено, що державна модель управління регіонами повинна ґрунтуватися на європейських стандартах регіональної політики з новими відносинами «центр-регіон», міжрегіональною та міжнародною співпрацею територій. Метою державної регіональної політики було визначено створення умов для динамічного, збалансованого розвитку територій та усунення регіональних диспропорцій. У зв' язку з цим, пріоритетами регіонального розвитку було названо структурну перебудову господарства регіонів на основі використання їх потенціалу; запровадження системи фінансового вирівнювання соціального стану; застосування договірних засад при визначенні спільних дій центральної і місцевої влади в стимулюванні регіонального розвитку, зокрема депресивних територій; інноваційний розвиток територій із спеціальним економічним статусом за допомогою залучення інвестицій у високотехнологічні інноваційні проекти; активізацію міжрегіонального та транскордонного співробітництва; удосконалення процесу стратегічного програмування регіонального розвитку; підвищення ролі регіонів у реалізації екологічної політики держави; адаптацію національного законодавства щодо регіональної політики до стандартів ЄС; надання високоякісних державних послуг.

На положеннях вищенаведеної Концепції ґрунтувалась Програма діяльності КМУ 2002 р., стратегічною метою якої було встановлено досягнення Україною соціально-економічного розвитку та демократії рівня Європи [724]. Програма діяльності КМУ «Відкритість, дієвість, результативність» 2003 р. [721] передбачала досягнення високих стандартів якості життя та забезпечення умов для особистісного розвитку на основі сталого економічного зростання і наближення до європейських стандартів в усіх сферах життя. У цьому документі державну регіональну політику визначено пріоритетною галуззю ринкових перетворень Основними завданнями державної регіональної політикизалишилися збалансований розвиток та подолання регіональних диспропорцій, підвищення конкурентоспроможності регіонів, що включає у себе рейтингування регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку; удосконалення законодавчої бази щодо функціонування вільних економічних зон; гармонізацію інтересів регіонів та держави; активізацію транскордонного та міжрегіонального співробітництва.

Про пріоритетність регіонального, субрегіонального та транскордонного співробітництва наголошено у Документі-Стратегії ОБСЄ в галузі економічного та екологічного виміру 2003 р. [301]. За принципами ОБСЄ, членом якої є і Україна, міжрегіональна інтеграція суттєво впливає на розвиток економіки у регіоні ОБСЄ, особливо при формуванні єдиних економічних просторів декількох країн та їх регіонів. І хоча під регіоном тут розуміється об' єднання країн, і мова йде про міжнародне співробітництво, на нашу думку, це має пряме відношення до формування концепції та напрацювання механізмів державної регіональної політики у межах однієї країни.

Як і згадувана вище Програма діяльності Уряду 2003 р., Програма діяльності КМУ «Послідовність. Ефективність. Відповідальність» 2004 р. [723], яку пізніше було скасовано, мала на меті підвищення державних соціальних стандартів, зниження рівня бідності, забезпечення економічного зростання на основі інновацій та інвестицій, впровадження справедливої оплати праці та повноцінного відновлення робочої сили, збільшення індивідуальних доходів громадян. Як і у попередній Програмі, державну регіональну політику, а саме такий аспект, як підвищення координуючої ролі держави у реалізації регіональної політики, віднесено до пріоритету ринкових перетворень та державного управління трансформаційними процесами. У свою чергу, пріоритети розвитку регіонів повністю збігаються з визначеними у 2003 р., але різняться шляхи їх досягнення. Так, у Програмі 2004 р. їх вбачалося досягти через удосконалення законодавства з питань власності територіальних громад; прийняття Державної стратегії регіонального розвитку; узгоджений розподілфінансових ресурсів, що спрямовуються в регіони; визначення критеріїв та територій депресивного стану.

Нині чинна Стратегія економічного та соціального розвитку України «Шляхом європейської інтеграції» на 2004-2015, прийнята у 2004 р. [866] головними пріоритетами розвитку визначає наступні: створення передумов для вступу України до ЄС; забезпечення сталого економічного зростання на основі випереджального розвитку; утвердження інноваційної моделі розвитку; соціальна переорієнтація економічної політики, яка полягає у реалізації прав та свобод людей, демократизації суспільства, утвердження середнього класу, обмеження диференціації доходів громадян та подолання бідності.

Серед пріоритетів та завдань активної регіональної політики (XV розділ Стратегії) зміцнення потенціалу регіонів та їх конкурентоспроможності, подолання регіональної нерівності, вдосконалення міжбюджетних відносин, транскордонне та міжрегіональне співробітництво, відновлення економічної бази малих населених пунктів, адміністративно-територіальна реформа.

Після того, як у багатьох документах наголошувалося на пріоритетності транскордонного співробітництва регіонів України з регіонами інших держав, у 2004 р. було прийнято Закон України «Про транскордонне співробітництво» [356], який передбачає кооперацію у форматі єврорегіону. Правовим підґрунтям прийняття цього акту стали «Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або владою», «Європейське рамкове порозуміння про співпрацю в прикордонних регіонах» у 1980 р., ратифікована Україною у 1985 р. Європейська Хартія місцевого самоврядування та у 1989 р. Декларація про транскордонне співробітництво у Європі, а також «Хартія Конгресу місцевих та регіональних органів влади Європи» у 1994 р.

В результаті транскордонної взаємодії повинні розв' язуватися найгостріші соціально-економічні проблеми прикордонних регіонів у пріоритетних напрямах розвитку за підтримки регіонів-партнерів інших країн. Пріоритетами транскордонної взаємодії згідно Державної програми розвиткутранскордонного співробітництва на 2011-2015 р.р. визнано конкурентоспроможність та сталий розвиток регіонів, виробнича та соціальна інфраструктура, підприємництво, освіта та охорона довкілля, транспорт, містобудування, обмін інформацією, взаємодія територіальних громад [699].

У Програмі діяльності КМУ «Назустріч людям» 2005 р. [704], у якій людський розвиток визнається найвищою цінністю, питання регіональної політики віднесено до розділу «Гармонія». Основними постулатами державної регіональної політики того часу були підтримка депресивних територій на основі системи об'єктивних критеріїв та ефективний розподіл ресурсів між регіонами; забезпечення якості життя; перенесення центру регулювання регіонального розвитку на місця; узгодження регіональних та державних інтересів. У свою чергу, місцевій владі для забезпечення розвитку регіонів рекомендовано здійснювати державні інвестиції у транспорт та телекомунікації, диверсифікувати доходи місцевих бюджетів, сприяти мобільності робочої сили.

Для досягнення основних пріоритетів державної регіональної політики, які полягають в усуненні регіональних диспропорцій та забезпеченні сталого розвитку у 2005 р. було прийнято Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» [355], у якому запроваджено й дотепер функціонуючий механізм взаємодії держави та регіонів, який полягає в укладанні між КМУ та обласними радами спеціальної угоди щодо регіонального розвитку на основі програмно-цільового підходу та принципу концентрації коштів бюджетів усіх рівнів. Згідно цього Закону у 2006 р. було прийнято нині чинну Державну стратегію регіонального розвитку на період до 2015 р. [700], метою якої визначено зростання конкурентоспроможності регіонів, їх сталого розвитку та оновлення технологічної бази виробництва, що призведе до зростання продуктивності та зниження рівня безробіття.

Основні пріоритети та особливості соціально-економічного розвитку регіонів України до 2015 р. згідно Стратегії 2006 р. зі змінами та доповненнями від 2011 р. наведено у табл.1.6.Таблиця 1.6

Пріоритети соціально-економічного розвитку регіонів України на період

до 2015 рокуСтратегічне завдання

J_

Пріоритетний напрям

2_


Заходи

 

3_Підвищення конкуренто­спроможності регіонів та зміцнення їх ресурсного потенціалу

Реструктуризація економіки на новій технологічній основі


-    Залучення інвестицій в економіку регіонів;

-    Підтримка підприємництва;

-              Нарощення науково-технічного потенціалу регіонах, які  мають досвід роботи із

у

та

створення наукоємних високотехнологічних продуктів; Інноваційний       розвиток, проведення досліджень    з    використанням останніх науково-технічних досягнень; Стимулювання розвитку підприємництва в туристичній сферіРозвиток

людських

ресурсів


та

Розбудова

модернізація інфраструктури для підвищення інвестиційної привабливості регіонів Забезпечення високих стандартів навчання, доступного протягом життя


Розвиток виробничої та соціальної інфраструктури загальнодержавного і міжнародного значення;

Розвиток великих міст і міських агломерацій;

Розвиток  інфраструктури інформаційного

суспільства____________________________

Поліпшення якості освіти та підвищення кваліфікації працівників; Доступ до високоякісної освіти; Взаємодія    та    співробітництво вищих навчальних закладів  і науково-дослідних установ із суб'єктами підприємництваСпівпраця у сфері освіти і науки

 

 

 

Повна зайнятість

працездатного

населення

 

Міграційна політика


Використання       потенціалу науково-дослідних установ для розв' язання проблем соціально-економічного розвитку міст; Підтримка молодих науковців; Створення регіональних наукових центрів Розширення       переліку       послуг із працевлаштування;

Підтримка підприємництва безробітних; Взаємодія ринків освітніх послуг та праці Створення привабливого ринку праці; Формування    внутрішнього    попиту на наукомістку продукцію; Створення технополісів; Укладення міжнародних договорів з питань трудової міграціїРозвиток

міжрегіональ-ного співробітництва

Розширення міжрегіональної економічної взаємодії


Виробнича кооперація підприємств регіонів; Розроблення спільних інвестиційних проектів;

Створення мережі міжнародних
транспортних коридорів
    продовження табл. 1.6

 

1                           2 3

 

Розвиток

транскордонного, у тому    числі євро-регіонального, співробітництва

Пайове державне фінансування програм та проектів;

-    Розвиток єврорегіонального співробітництва;

Поглиблення      зв'язків      із сусідніми державами;

Створення єврорегіонів Дністр, Дніпро, Сян; а даними [699] на початок 2010 р. в Україні було створено єврорегіони Буг, Верхній Прут, Дніпро,      Карпатський,      Нижній Дунай, Слобожанщина, Донбас та Ярославна)

-    Розвиток туризму в прикордонних регіонах

Створення інституціональ-них   умов для регіонального розвитку

Створення децентралізованої моделі організації влади

Зміна   моделі   територіальної організації влади;

-    Деконцентрація владних повноважень;

-    Реформування системи АТУ;

Розширення фінансово-економічних можливостей територіальних громад;

Зміна     функцій     місцевих державних адміністрацій

 

Стимулювання участі членів громади у діяльності органів місцевого самоврядування

Підготовка   та   підвищення кваліфікації посадових      осіб      органів місцевого самоврядування;

Розроблення  демократичного  і прозорого порядку кар' єрного зростання працівників органів місцевого самоврядування;

Залучення  молоді  до  роботи  в органах місцевого самоврядування

 

Розширення

фінансово-

економічних

можливостей

територіальних

громад

Розмежування     об' єктів     державної та комунальної власності;

Удосконалення механізму сплати місцевих податків і зборів;

Розширення   доступу    органів місцевого самоврядування  на  ринок  внутрішніх та зовнішніх запозичень

 

Реформування АТУ.

Узгодження

діяльності

виконавчої влади усіх      рівнів та місцевого самовряду вання

- Утворення          базової самоврядної адміністративно-територіальної одиниці, забезпеченої    необхідними фінансовими, матеріальними та людськими ресурсами

Джерело: розроблено автором на основі [700]

 

 

Аналіз пріоритетних напрямів регіонального розвитку в Україні до 2015 р. дозволив здійснити їх умовне групування. До першої групи віднесено десять найактуальніших та найрозповсюдженіших пріоритетів, які охоплюютьбільше 5 регіонів, тобто більше 20% території держави. у другій групі -пріоритети, які охоплюють від 2 до 5 регіонів. У третій - пріоритети розвитку специфічних видів виробництва або секторів соціально-економічного життя, які визначено тільки для одного регіону.

Як видно на рис 1.7, пріоритетом, що визначений для найбільшої кількості регіонів України (22 регіони), є відновлення транспортної інфраструктури. Він випереджає пріоритети впровадження нового високотехнологічного виробництва (21 регіон) та модернізації існуючого (11 регіонів). На середній позиції у групі регіональних пріоритетів знаходиться боротьба з підтопленням і противопаводкові заходи (11 регіонів). Останнім серед найрозповсюдженіших пріоритетів визначено екологію та охорону довкілля (5 регіонів).

 

 

 

 

г4

^ ср « .2

а ёр

 

О

о to

•а 15^ #

 

 

      J? ;<У

 

 

 

 

 

 

Рис.1.7 Пріоритети соціально-економічного розвитку, визначені для певної кількості регіонів УкраїниСеред пріоритетів регіонального розвитку, які охоплюють від 2 до 5 регіонів України та відносяться до другої групи середнього рівня розповсюдження, впровадження високих технологій в освіті та медицині, інновації та інвестиції, ліквідація наслідків аварії на ЧАЕС (по 3 регіони в середньому), диверсифікація ринків збуту продукції, створення науково-виробничих кластерів, розвиток виноградарства та суднобудування (по 2 регіони в середньому), переробка та утилізація відходів (1 регіон).

До третьої групи пріоритетів розвитку специфічних видів промисловості або секторів соціально-економічного життя, які визначено тільки для одного регіону України, відносяться розвиток ядерно-паливного комплексу, нових типів виробництва у кольоровій металургії, морського господарства, ракетобудування, нафтогазопромислового виробництва повного циклу, завершення геолого-розвідочних робіт на родовищах самородної міді, організація виробництва добрив, реструктуризація військової галузі, видобування енергетичних ресурсів на шельфі Чорного і Азовського морів.

У 2007 р. Указом Президента України було затверджено Стратегію національної безпеки України [867], головна мета якої полягала у забезпеченні конкурентоспроможності України, дотримання прав і свобод людини, зміцнення міжнародних позицій у світі. Державну регіональну політику не було віднесено до пріоритетів стратегії національної безпеки, однак серед загроз позначено поглиблення регіональної диференціації, що істотно впливає на економічну безпеку.

Програма діяльності КМУ «Український прорив: для людей, а не політиків» 2008 р. [705] ґрунтувалась на утвердженні об'єднувальної національної ідеї. Питання управління регіональною економікою віднесено до такого пріоритетного напряму, як розбудова конкурентоспроможної національної економіки. Хоча метою державної регіональної політики було визначено забезпечення єдності держави, міжрегіональної співпраці, підвищення конкурентоспроможності регіонів на основі нових інструментів розвитку, досягнення поставленої мети ґрунтувалося на незмінних пріоритетахузгодження загальнодержавних та регіональних інтересів розвитку, подолання депресивності територій, критеріального розподілу бюджетних коштів між регіонами на виконання інноваційних та інвестиційних проектів, транскордонному співробітництві, моніторингу ефективності реалізації державних цільових програм з обґрунтуванням необхідності їх впровадження на поточному етапі розвитку регіонів.

Якщо у Стратегії регіонального розвитку до 2015 р. [700] на перше місце винесено економічний пріоритет підвищення конкурентоспроможності регіонів, а також наявні соціальний пріоритет - розвиток людських ресурсів, та організаційно-адміністративний - міжрегіональне співробітництво та інституціональні зміни (див.табл.1.6), то у запропонованому проекті Концепції державної регіональної політики 2008 р. увагу більше приділено організаційно-адміністративним пріоритетам [738]. Серед них можна визначити нормативно-правові, які складаються з прийняття законодавчих актів згідно стандартів регіонального розвитку Європи; організаційно-адміністративні, що торкаються аспектів публічної влади та поділу повноважень органів виконавчої влади та самоврядування, впорядкування кордонів адміністративно-територіальних одиниць, підтримки інтеграції регіонів, узгодження інтересів державного та регіонального рівня. Соціальні пріоритети полягали у підвищенні якості життя людей та подоланні територіальних диспропорцій, що може бути оцінено за індексом людського розвитку - інтегральним показником, який «відображає якість життя людини в кожному регіоні в порівнянні з іншими регіонами України за оцінками їх демографічного розвитку, розвитку ринку праці, матеріального добробуту населення, умов його проживання, рівня освіти, стану та охорони здоров'я, соціального середовища, екологічної ситуації, фінансування людського розвитку». Економічні пріоритети містили завдання оцінки «проблемних» територій та шляхів їх соціально-економічного вирівнювання.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки