М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 16

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

На наш погляд, поряд з позитивними рисами у наведених моделях міжсистемних зв' язків державного регулювання та регіонального розвитку, можна відмітити певний недолік. Усі вони передбачають одномоментний перехід від однієї форми зв' язків центру та регіонів до іншої. Однак, таке управління може викликати економічну ентропію, яка призведе до гальмування розвитку окремих суб'єктів регіональної економіки та пошкодження всієї системи з втратою синергетичного ефекту сукупності економік регіонів.НАЗВА МОДЕЛІ


ХАРАКТЕРИСТИКАГалузь: співвідношення централізованої та децентралізованої влади у межах однієї країни [877]Модель локалізму


Державне регулювання зведено до виконання мінімальних функцій в умовах регіональної демократії та незалежності самоврядних структурМодель публічного вибору


Державне регулювання має домінуючу роль. Натомість місцева громада має право самостійно обирати та формувати систему надання та споживання соціальних державних послугМодель розподілу

влади


Державне регулювання має домінуючу роль, причому його функції групуються у 2 множини дій: виробництво соціальних

послуг та відтворення продуктивних сил. У цих групах визначається сектор державного та регіонального втручанняМодель соціального

партнерства


Державне   регулювання   має   домінуючу   роль,   але до |_| управлінських рішень залучаються місцеві громади у частині забезпечення репродукування робочої сили та збереження громадського спокоюГалузь: співвідношення централізованої та |>|    децентралізованої влади у межах інтеграційного

формування [263]Дискреційна модель


Окремі    території    та    регіони    об'єднуються шляхом

встановлення єдиних принципів спільної політики та вектору

стратегічного розвитку. Але механізми реалізації цієї політики

розробляються та затверджуються місцевою владою.Мережева модель


Окремі  території  та  регіони  об'єднуються шляхом

встановлення єдиного інституціонального поля, але конструкція системи державного управління є ситуаційною та

залежною від економічних інтересів різних територійМодель вибіркової децентралізації


Державне регулювання має домінуючу роль, але поступово

згідно критеріїв, які містять показники ефективності розвитку регіону та стійкості каркасу державної системи в цілому,

окремим територіям надаються розширені повноваження. Цей

процес може відбуватися з прискоренням, забезпечуючи таким

чином «м' яке» переведення системи державного управління

регіональним розвитком у стан обмежених функцій та можливостей здійснення регулюючого впливуРис.1.14  Моделі  типів   співвідношення  регулюючої надсистеми регульованої підсистеми у централізованому управлінні розвитком регіонів Джерело: розроблено автором


таТому для уникнення цих негативних наслідків запропоновано модель вибіркової децентралізації, у основі якої є принцип поступового надання окремим регіонам розширених прав та повноважень. Такі регіони повинні обиратися на основі системи зважених показників ефективності їх внутрішнього розвитку та ефективності функціонування всієї системи регіональних економік. Причому, ефективність функціонування всієї системи регіональних економік оцінюється на момент досягнення нею певного співвідношення централізації та децентралізації управління після послаблення державного регулюючого впливу для деяких регіонів на попередніх етапах.

Таким чином, модель вибіркової децентралізації дозволить забезпечити поступовий «м' який» перехід існуючої на певний момент часу системи державного управління регіональним розвитком у стан обмежених функцій та можливостей регулюючого впливу. Кожному наступному етапу збільшення кількості регіонів з високим рівнем децентралізації влади передуватиме стадія врівноваження та адаптації загальнодержавної соціально-економічної системи до нової управлінської конфігурації.

Питання взаємозв' язку між системою державного управління і регіональним розвитком є центром уваги вчених зарубіжжя. Особливо цікавим для науковців розвинутих країн є дослідження контрастів систем управління у економічно потужних державах та державах економічно та соціально відсталих з метою формування глобальних систем міждержавного управління розвитком. Зокрема, цим питанням присвячені роботи таких економістів та урядовців, як Беннет Р. [7], Бінгхем Р. [11], Ботс П. [13], Денхардт Л. [26], Джонсон Г. [55], Ізмаель Н. [52], Кінгдом Дж. [59], К'юмінгс Т. [20], Нігро Ф. [77], Рідлі Ф. [119], Хізер Дж. [42], Шульц Е. [90]. Принципи побудови оптимальних організаційних структур окремих підприємств та корпорацій розробляли Мінцберг Г. [537], Едді В. [30], Гріффін Р. [40] та багато інших, але отримані результати можуть бути використані і під час дизайну систем державного управління регіональним розвитком.Західну наукову думку щодо побудови системи взаємодії державної та місцевої влади з метою забезпечення необхідного розвитку продуктивних сил представлено двома умовно виділеними поглядами. Представники однієї точки зору [26,11,90,55] дотримуються позиції активних державних дій та активного втручання у регіональні соціально-економічні процеси. Денхардт Л. порівнює активну державну політику по відношенню до регіонів з «голковколюванням» [26, с. 87], процес якого повинен відбуватися з високою швидкістю, бути точковим та частим, що разом дає ефект непомітності втручання держави у господарювання суб'єктів регіональної економіки. Ключовою проблемою автор визначає пошук необхідних «точок» - явищ та процесів у регіональній системі, вплив на які міг би принести найбільший ефект. Але визначити їх можливо тільки за умов комплексного дослідження всієї державної системи зв' язків регіонів, тому що у цьому випадку можливо виявити системні ефекти, які необхідно регулювати у першу чергу. Навпаки, представники протилежних поглядів [52,77,86,42] вважають, що вплив держави на регіональні процеси повинен бути обмеженим, але інтенсивним.

Серед українських вчених проблемам державного управління регіональним розвитком на основі формування інноваційної політики, побудови інноваційно-промислових регіональних систем, розробки концепції економіки знань, нарощення інтелектуальних ресурсів регіонів присвячені останні дослідження таких вчених, як Бауліна Т.В. [158]; Бондарчук Н.В. [186]; Волосюк М.В. [224]; Гаман М.В. [230]; Груба Г.І. [265]; Королюк Ю.Г. [447]; Коротич О.Б. [448]; Лазарєва Є.В. [476]; Чічкало-Кондрацька І.Б. [912] та інших. Особливості здійснення державного регулювання регіональним розвитком у перехідний період, який характеризується економічними, екологічними, суспільними, інституціональними, структурними трансформаціями, досліджували Бєлєнцов В.М. [165]; Біла С.О. [170,768]; Покатаєва О.В. [686]; Соколов М.В. [812]; Шаблиста Л.М. [921] та інші.

Задовольняючи необхідність здійснення регулюючого впливу держави на усі складові комплексної регіональної соціально-економічної системи, науковціактивно досліджують різні об' єкти державного регулювання на регіональному рівні, серед яких регіональна економіка в цілому (Дмитриченко Л. І. [298]), міжрегіональна кооперація (Жовнірчик Я.Ф. [327]), територіальна екологічна та економічна безпека (Іванова Т.В. [384], Ткачова Н.М. [851]), процес планування у ринковій моделі економіки регіону (Марущак В.П. [521]), стандарти якості життя населення територій (Мельниченко О.А. [531]), процес залучення іноземних інвестицій у регіональну економіку (Мерзляк А. В. [534]), корпоративне управління регіональним розвитком (Супрун Н.А. [831]), ефективність   управління   державною   власністю   на   регіональному рівні

(Шкільняк М.М. [932]).

Проведений детальний аналіз результатів останніх наукових досліджень українських вчених з питань державного управління регіональним розвитком, які являють собою унікальні рекомендації та висновки щодо поліпшення системи регіонального регулювання, а також адаптацію кращого зарубіжного досвіду до умов перехідного періоду української економіки, дозволили синтезувати декілька основних напрямів наукової думки, які у теперішній час найактивнішим чином розробляються вченими та є найбільш запитуваними з практичної точки зору (рис.1.15). У ході аналізу існуючих теоретико-методологічних підходів було зроблено висновки про наявність невирішених проблемних питань, які формують перспективні напрями досліджень, присвячених взаємозв' язку системи державного управління та регіонального розвитку і потребують розробки теоретико-методологічного підґрунтя.

Так, для активізації інноваційних процесів на рівні регіонів шляхом здійснення державою ефективного регулюючого впливу, на думку вчених, необхідно зосередитися на: першому етапі розбудови регіональних інноваційних систем, який полягає у формуванні, оцінці, нарощенні та прогнозуванні інтелектуального капіталу територій [158]; аналізі територіальної концентрації галузей економіки для суспільного розподілу праці у процесі створення інновацій [175,500]; створенні інституціонального підґрунтя державно-приватного партнерства у регіоні та перегляді фінансовихінструментів підтримки інноваційної діяльності [186]; розробці кластерного механізму реалізації державної регіональної промислово-інноваційної політики [224]; визначенні меж використання колективних форм інноваційної діяльності [230,476]; формуванні комплексу державних цільових програм регіонального інноваційного розвитку [265]; створенні відокремлених зон «регіонів знань», розвиток яких повинен фінансуватися зі спеціального державного фонду регіонального розвитку [444]; створенні регіонів-«центрів інноваційного розвитку» на принципах інноваційного партнерства, попередній оцінці інноваційної спроможності підприємницьких структур регіонів [476]; утриманні стабільності існуючих інноваційних процесів в умовах глобалізації під впливом факторів економічних циклів [572]; налагодженні процесу модернізації та відтворення матеріальних та не матеріальних активів [803]; стимулюванні інноваційного підприємництва у регіонах [791], зокрема шляхом введення «дослідницького податкового кредиту» [899].

З метою здійснення державної політики вирівнювання регіонів у їх інноваційному розвитку Червяковою О. В. запропоновано групування регіонів, які знаходяться на початковій, завершальній стадіях формування регіонального інноваційного процесу або стадії стабільного процесу розробки та впровадження інновацій [901]. Враховуючи особливості кожної з перелічених стадій інноваційного розвитку регіонів, необхідно розробляти різні типи політики регулювання, тому що у цьому випадку регіон являє собою «науково-виробничу систему» [912], у якій процеси наукових досліджень повинні бути збалансовані з виробничими процесами.

Тому систему державного управління необхідно пристосовувати таким чином, щоб вона виконувала інтеграційні функції між наукою та виробництвом. Причому, у певних випадках доцільно використовувати таку властивість системи державного управління, як її відкритість, залучаючи до процесу регулювання регіонального інноваційного розвитку «суб' єктів наднаціонального рівня (ТНК, стратегічних альянсів, міжнародних організацій)» [912].




С

І

и «

Ч

Н

А

Р К

В


 

 

 

a

Н

Е В

 

 

 

 

 

 

 

Р

І

Н Н А Т С О


д .3 д д «' «' 5 н •gc§   ^1 .    * д

5     а                 г4, й я ц-) д

м£   5 Г1 в'   И    Я  ї>   Е   ~, Й

1

ч

г—; W

00 Й

ю аз

>ннДЧ>ЯОл}2.Ч2м<-ч £ m В й £ ° н Я-во'^^^

 

 

 

 

^ 5 '—' ср н                  й

 

►««§.2    * " д

я я     2     Й £ я          -:я «

§  О  2-2  й  -2   Й м о

2.   О   > Ю   Я   Н .2   Ч       Й S

cd go £ я щ <и „у     и а н

 

 

 

 

^       О  сй        о 1[

Я               «      :-н Е s n х я

 

о      т-нДЧ ерддм^


А Т

О


нягоргі       апіта

аннногур    ка

о д о

щ

и н

ї

аї

кр

У

х и н

ч в

вву   .

тутиіал     тц

о

д


до .н

дв о

з


іві кі .р

яз' руп

в' у

з.


і


н о о


рундукнці    иту

ак

ня

лик       ці        5       н          ло

вплито их овац         1.1      ван        рел

ви    н    о 1      в          р

язв   мн   н        .       у

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки