М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 18

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

 

де RS(t) - вектор показників стану регіональної системи від 1 до n, {RS(t) = RS1(t); RS2(t),...., RSn (t)}, що буде отриманий внаслідок впливу системи державного управління протягом певного періоду на момент часу t; RS(t0) - вектор показників початкового стану регіональної системи від 1 до n,

{RS(fy) = RS1(t0);RS2(t0),....,RSn(t0)}; SG(t) вектор можливих управлінських рішень, що генеруються на виході системи державного управління від 1 до r, {SG(t) = SG1(t);SG2(t),....,SGr(t)}; RD(t) - вектор показників ефективності функціонування регіональної системи (регіонального розвитку), від 1 до 3,{RD(t) = RD1(t);RD2(t);RD3(t)}; A,B,C - матриці постійних коефіцієнтів з розмірами відповідно (n; n), (n; r), (3; n).

У рівнянні (1.1) для вектору показників ефективності функціонування регіональної системи обрано три результуючих параметри внаслідок того, що згідно принципів сталого регіонального розвитку будь-яка територія оцінюється та аналізується у розрізі трьох аспектів: економічного, екологічного та соціального.

Для того, щоб під час здійснення державного регулювання регіональним розвитком система регіону дійсно була керованою, необхідно оптимізувати параметри моделі (1.1) за спеціальним критерієм керованості лінійних складних стаціонарних систем [460].

З метою визначення критерію керованості регіональної системи введемо

А2B...An-1B .

додаткову матрицю керованості цієї системи, y/y = [B   AB   А B....A"1 LB J. Як

видно, ця матриця складається з постійних коефіцієнтів при показниках стану регіональної системи у момент часу t та при показниках управлінських рішень, що генеруються надсистемою державного управління. Матриця керованості регіональної системи, y/y, містить окремо стовпчики матриці коефіцієнтів B та

 

добутки матриць коефіцієнтів AB, A2B, An-1B та має розмірність (n;n r).

Таким чином, інтерпретуючи положення [460] визначимо, що регіональна система є абсолютно керованою з боку надсистеми державного управління тільки у тому випадку, якщо коефіцієнт системної керованості, виражений у вигляді рангу вище наведеної матриці керованості, y/y, дорівнює розмірності n

відповідного простору значень параметрів стану регіональної системи (1.2).

На підставі порівняння фактичного значення коефіцієнту системної керованості регіону, Ksmj , та його абсолютного або нормативного значення,

яке, у свою чергу встановлюється з урахуванням непередбачуваних зовнішніх збурень по відношенню до регульованої та регулюючої систем, KsMn , можна

визначити індекс керованості регіональної системи, Ism , (13).Ksm = rank {y/y) = n KSMf

Ism =—------------

KSMn

 

 

Використання критерію керованості регіональної системи (регульованого контуру), як сполучної ланки із надсистемою державного управління (регулюючого контуру), а також введення на його основі індексу керованості регіональних систем дозволить: оцінювати чутливість регіональної системи до запроваджуваних управлінь; формувати механізми державного регулювання регіональної системи, які, на відміну від існуючих, мають більш точний регулюючий вплив на обґрунтовані «точки ефективного тиску» регіональної системи з метою її розвитку; групувати території за рівнем керованості їх економіко-еколого-соціальних систем з метою підвищення результативності заходів міжрегіонального вирівнювання.

Слід зауважити, що на основі значень індексу керованості регіональної системи можна визначити рівень ефективності наявного у державі співвідношення між централізованим та децентралізованим управлінням регіональним розвитком (рис.1.18).

Досягнення у державі стану, який характеризується певним типом співвідношення централізації та децентралізації державного управління розвитком регіону при певному рівні індексу керованості регіональної системи, має свої переваги та недоліки (табл.1.8), які повинні бути враховані під час формування державної економічної політики та механізмів регулювання територіальним економічним зростанням, екологічною безпекою та соціальним захистом громадян.

Загальним недоліком запропонованого підходу до здійснення ефективного державного регулювання регіональною економіко-еколого-соціальною системою та її розвитком на основі визначення критерію та індексу керованості можна назвати те, що моделі (1.1)-(1.3) можна застосовувати тількиу тому випадку, коли регіональна система є стаціонарною та розвивається у часі за законами лінійності. Це означає, що регіональна система повинна бути не змінною за своєю структурою та дизайном, не змінними повинні бути мікро­структура та мікро-дизайн її окремих елементів, а також значення результуючих показників розвитку регіональної системи повинні змінюватися залежно від фактору часу з однаковим приростом або спадом. Зрозуміло, що у реальних умовах регіональна система характеризується, навпаки, динамічністю свого внутрішнього простору, її структурним елементам притаманні усі ознаки життєвого циклу об'єктів, а розвиток системи регіону відрізняється своїм прискоренням та гальмуванням у різні періоди часу.

 

 

 

Централізоване управління з високим індексом керованості регіональних систем

 

Більшість рішень приймаються централізовано

державними органами влади. Однак, вони є ефективними та точними, і регіональна система реагує на управлінський вплив згідно запланованих сценаріїв розвитку
Більшість рішень

Оптимальний

рівень централізації управління та керованості

регіональних систем

Приймаються на місцях. Рішення державного

управління не ефективні

та призводять до

нейтральної або

негативної реакції регіональної системи,

вираженої у

гальмуванні розвитку

більшість рішень приймаються централізовані державними органами влади. Однак, вони є не ефективними та не впливають на «точки зростання». Через це відсутні заплановані результати розвитку регіональної системиzz1

Централізоване управління з низьким індексом керованості регіональних систем

Рис. 1.18 Ефективність співвідношення централізованого та децентралізованого управління розвитком регіону залежно від індексу керованості регіональної системи
Разом з цим, наведені недоліки істотно не впливають на практичну значимість отриманих результатів досліджень. Тому що в цілому для невеликого відрізку часу, на якому структурні зміни регіональної системи не є суттєвими, а регіональний розвиток можна описати лінійною залежністю, моделювання її керованості дозволить отримати достатньо обґрунтовані результати для прийняття ефективних рішень державного регулювання.

На виході економіко-еколого-соціальної системи регіону з певним рівнем керованості під впливом державного управління формується інтегральний показник ефективності функціонування всієї системи регіону, який полягає у регіональному розвитку (див.рис.1.15). Якщо за певний період під впливом державного регулювання регіональна система здійснила необхідні зміни у складових індикаторах регіонального розвитку, то можна констатувати, що вона функціонувала протягом цього періоду ефективно. І навпаки. Водночас, регіональний розвиток виступає мірою результативності функціонування надсистеми державного управління. Інформаційний потік, який утворюється внаслідок переходу регіональної системи з одного стану до іншого слугує вхідним для системи державного управління. Під його впливом у ній формуються подальші управлінські рішення.

Таким чином, система державного управління та регіональна система пов' язані між собою інформаційним колом, і можна стверджувати, що система державного управління прямо впливає на регіональний розвиток, як показник ефективності функціонування регіональної системи.

Регулюючий контур системи державного управління складається зі структурних елементів, структурних зв' язків між цими елементами, внутрішніх інформаційних потоків, загального системного дизайну та механізмів регулювання.

Структурні елементи являють собою окремі органи державної влади різних рівнів ієрархії, у функції яких входить регулювання регіонального розвитку і які здатні чинити навіть найменший вплив на підсумкові вихідні управлінські рішення всієї системи державного управління.Структурні зв' язки між елементами відображають ієрархічні зв' язки між органами влади, а також різні функціональні сполучення між ними. За допомогою ідентифікації та оцінки ієрархічних зв'язків структурних елементів можна визначити силу та значимість, наприклад, експертної оцінки фахівців різних управлінь та відомств щодо певного регулюючого рішення, та заздалегідь спрогнозувати підсумковий регулюючий вектор. Особливо це важливо тоді, коли рішення щодо регіонального розвитку є апріорі конфліктними та не відповідають інтересам усіх органів державної влади. Це дозволить здійснювати регулювання регіональним розвитком на засадах рефлексивності та ще більшою мірою підвищити керованість регіональної системи внаслідок оптимізації вихідних управлінських заходів.

За допомогою моніторингу та аналізу функціональних зв'язків між елементами системи державного управління представляється можливим оцінити ступінь суперечливості регулюючих рішень, тому що чим більша кількість різних органів влади функціонально пов'язана з певним регулюванням, тим більше аспектів цього рішення необхідно врахувати, і тим більшим є потенційний рівень його суперечливості. У свою чергу, це може вплинути на остаточне прийняття або відхилення певного напряму та інструментів регулювання регіональною системою.

На відміну від попередніх складових внутрішнього середовища регулюючого контуру системи державного управління, загальний системний дизайн відображає комплекс конфігурацій структурних елементів та зв'язків між ними. Виокремлення цього елементу продиктовано сучасними умовами управління регіональною системою, у яких важливості набуває оцінка синергетичного ефекту від взаємодії групи складових. Тому складова загального системного дизайну характеризує ефективність взаємодії та спільного існування окремих структурних елементів у системі державного управління. Не рідко трапляються ситуації, коли введення певного інструменту державного регулювання у консоль інших механізмів призводить до того, що зменшується ефективність дії цього інструменту, зменшується ефективність діїконсолю механізмів, і у підсумку система державного регулювання характеризується мультиплікативним спадом ефективності та результативності: подвійним зниженням керованості регіональної системи та гальмуванням темпів її регіонального розвитку.

Елементи внутрішнього середовища системи державного управління чинять прямий вплив на елементи внутрішнього середовища регіональної економіко-еколого-соціальної системи, які у сукупності формують загальний продуктивний потенціал розвитку регіону (рис.1.19). Цей продуктивний потенціал розвитку регіону складається з інтелектуального капіталу, що формується економічними суб'єктами регіональної системи, фізичного капіталу, що формується наявними ресурсами природного та техногенного походження, інституціонального капіталу, що формується внаслідок існуючих у регіональній системі відносин власності.

Інституціональний капітал регіональної системи (у частині відносин власності) можна визначити, як сукупність правил, норм, регламентів, схем та механізмів щодо розподілу економічних ресурсів між економічними суб'єктами регіональної економіки, використання яких призводить до отримання регіональною економікою додаткової валової доданої вартості. Наприклад, конфігурації економічних суб'єктів та зв'язків між ними при інституціональному капіталі колишньої централізовано-планової та нинішньої ринкової економіки значно відрізняються. Причому, у певних економічних секторах значно вищу продуктивність має інституціональний капітал ринкової економіки, а у інших - інституціональний капітал планової економічної системи. З цієї позиції можна довести положення про важливість вирішення науково-практичного завдання оптимізації структури власності у регіональній економіці за критерієм найвищої економіко-еколого-соціальної ефективності.

Таким чином, формування політики державного регулювання регіонального розвитку, яка є теоретичним обґрунтуванням нових ефективних механізмів взаємодії економічних суб'єктів, у результаті становить примноження регіонального та державного інституціонального капіталу.
Загальний системний дизайн

 

 

Функціональні ^структурні

|:|:|:|:зв'язки

Ієрархічні структурні

^зв'язки

 

 

Структурні елементи

 

 

У

Складові внутрішнього

середовища системи державного управлінняЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА ТА МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО, ЕКОЛОГІЧНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ І МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО ВИРІВНЮВАННЯ

Рис.   1.19   Вплив   складових   системи   державного   управління на продуктивний потенціал розвитку регіону Джерело: розроблено автором

 

 

На відміну від інтелектуального капіталу, інституціональний капітал має низку наступних особливих характеристик. По-перше, інституціональний капітал не може бути привласнений жодним окремим економічним суб'єктом, тому що він є колективним надбанням суспільства держави або певної території. По-друге, інституціональний капітал є обов'язковим для використання під час процесів створення благ усіма економічними суб' єктами, що обумовлює наявність його стабільної частки у вартості продукції та послуг. По-третє, інституціональний капітал не може бути взятий на облік та зарахований до складу необоротних активів окремих підприємств внаслідок неможливості   у   даний   час   існування   правових   основ   процесу йогопривласнення та методики обрахування його фактичної вартості. По-четверте, інституціональному капіталу властиві міжрегіональна, міждержавна та глобальна дифузія, як поступове проникнення на безоплатній основі у рамках міжнародної кооперації та інтеграції.

Регульований контур економіко-еколого-соціальної системи регіону поряд з вище перерахованими складовими регулюючого контуру у своєму внутрішньому просторі містить наступні елементи: економічні суб'єкти, економічні ресурси та відносини власності (див.рис.1.15). Такий поділ сприяє аналізу регіональної системи з точки зору її наявного та прогнозного продуктивного потенціалу, який визначають названі категорії, та дозволяє відповісти на ключові економічні питання: хто, за допомогою чого та як буде вести господарство з ціллю отримання найвищого ефекту у вигляді комплексного розвитку регіону.

Від характеристик окремих економічних суб'єктів, наприклад, рівня освіти та стану здоров' я фізичних осіб, рівня інноваційності виробництва та фондоозброєності підприємств залежить те, наскільки регіональна економічна спільнота у регульованій територіальній системі здатна прийняти регулюючий імпульс з певними особливостями, інтерпретувати його та інтегруватися у зовнішнє середовище для забезпечення необхідного регіонального розвитку. Характеристики складової «економічні суб'єкти» регіональної системи, на наш погляд, визначають граничну межу регіонального розвитку на певному часовому проміжку незалежно від того, які властивості мають інші складові системи, адже у цьому елементі уособлюється інтелектуальний капітал регіону, який згідно положень економіки знань визначає у сучасних умовах рівень економічного зростання.

Категорія економічних ресурсів, як складова внутрішнього середовища регульованої регіональної системи, є необхідною, але не визначальною умовою для регіонального розвитку на основі спроектованих ефективних механізмів державного регулювання. В умовах парадигми сталого розвитку зі складу економічних ресурсів регіону слід поступово виключати природні ресурси тазаміщати їх наукомісткими ресурсами-субститутами, що дозволить зберегти природну регіональну ємність. Тому джерелом для отримання економічних ресурсів здебільшого буде виступати техносфера, яка, у свою чергу є продуктом інтелектуальної праці та результатом використання інтелектуального капіталу. На основі цього можна обґрунтувати першочергову увагу державного регулювання саме до складової «економічні суб'єкти» регіональної системи для забезпечення її розвитку.

Відносини власності у регіональній системі віддзеркалюють результат процесу перерозподілу наявних економічних ресурсів між економічними суб'єктами. Від ефективності цього перерозподілу залежить вихідний результат функціонування всієї системи регіону. Інститут власності для регіональної економіки є тим системотворчим чинником, який впливає на конфігурацію зв' язків між економічними суб' єктами, характер використання економічних ресурсів. На основі відносин власності можна аналізувати теперішню та прогнозувати подальшу схильність регіональної системи до генерування внутрішніх протиріч та антагоністичної поведінки економічних суб' єктів, яка може призвести до втрати всією регіональною системою того рівня керованості з боку надсистеми державного управління, який є необхідним для регіонального розвитку. Водночас, ефективний дизайн у відносинах власності на регіональні ресурси, визначення оптимального співвідношення між державною, комунальною та приватною власністю може призвести до стрімкого економічного зростання через підвищення ефективності їх використання. Причому, відносини власності, на відміну від складових «економічні суб'єкти» та «економічні ресурси», є тим елементом внутрішнього середовища регіональної системи, на який здатне прямо впливати державне регулювання, встановлюючи правила та особливості їх формування. Таким чином, шляхом додавання позитивного та негативного ефектів від певної конфігурації відносин власності у регіональній економіко-еколого-соціальній системі можна оцінювати подальший підсумковий результат того або іншого регулюючого рішення з боку органів державної влади.Регіональний розвиток, як показник ефективності функціонування регіональної системи під впливом надсистеми державного управління залежить не тільки від вище проаналізованих складових цих систем та особливостей їх взаємодії між собою, але й від конструктивних взаємопроникаючих міжсистемних зв' язків, які утримують комплексний дизайн двох систем в цілому (див.рис.1.15).

Взаємопроникаючі зв' язки між регіональною системою та системою державного управління відображають ступінь інтенсивності, об' єднання та сумісності структурних елементів однієї системи з іншою. Ці зв'язки складаються з інформаційних каналів та мережевого сплетіння вузлів механізмів державного регулювання та функціонування регіональної економіко-еколого-соціальної системи. Це специфічний нейтральний простір між двома системами, який утримує їх разом у певній конструкції та визначає підсумкові показники ефективності та результативності - рівень системної керованості та регіонального розвитку. Саме конструктивні взаємопроникаючі міжсистемні зв' язки чинять істотний вплив на додатковий ефект, який виникає тільки у випадку синергії регульованого та регулюючого контурів. Від їх надійності, інтенсивності та ефективності залежить рівень реалізації стратегічних цілей розвитку регіонів та держави.

Таким чином, ґрунтуючись на визначенні поняття системної ефективності, що подано у [497, С.641], можна зробити узагальнюючий висновок, який полягає у наступному. Міра ефективності регулюючих рішень на виході регулюючого контуру системи державного управління визначається змінами, що відбуваються у ефективності на виході регульованого контуру регіональної системи. Ці зміни можна трактувати як регіональний розвиток та класифікувати його згідно ознак, запропонованих у п.2.1.

На підставі проведених досліджень можна довести прямий взаємообумовлюючий зв' язок між системою державного управління та регіональним розвитком. Причому, рівень регіонального розвитку, який виражається   у   кількісних   та   якісних   випадкових   та перманентнихтрансформаціях основних економічних, екологічних та соціальних показників і є ефективністю функціонування регіональної системи та результативністю функціонування системи державного управління, залежить не тільки від стану та динаміки окремих елементів кожної з названих систем, але й від важливих проміжних категорій керованості регіональної системи та конструктивних взаємопроникаючих зв' язків, які утримують системний дизайн в цілому.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки