М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 19

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

Під час формування економічної політики та механізмів регулювання регіонального розвитку необхідно особливу увагу приділити таким сферам процесу взаємодії систем державного управління та регіональної економіки, які характеризують їх сполучення. Адже кожна з систем окремо досліджена достатньо глибоко. Натомість, простір явищ та процесів, які забезпечують контактність цих систем, на наш погляд, досліджений не достатньо. Підтвердженням цьому виступають приклади, коли здійснений з боку держави регулюючий вплив на регіональну систему не приносить планового рівня результативності, тобто планових темпів регіонального розвитку. Після чого керуючими органами робиться висновок, про хибність обраних параметрів -«точок тиску» регіональної системи та відповідних регулюючих механізмів.

Тому до процесу, який забезпечує контактність регулюючого та регульованого контуру (див. рис. 1.15), можна віднести міжсистемне інформаційне сполучення, ядром якого виступає процес системно-лінгвістичного програмування траєкторій руху та точок співпадіння між ними системи державного управління та регіональної системи у часі або площині значень іншого параметру. Таке програмування передбачає створення інструментарію для коректної передачі інформації між системами та «розуміння» кожною з систем отриманого імпульсу з мінімальними втратами даних; постійний моніторинг дотримання ієрархії цілей та завдань двох систем. Процес налагодження контактності регіональної системи з системою державного управління включає декілька етапів, серед яких вибір параметрів, що проводять регулюючий імпульс системи державного управління; дизайн спеціальних   оптимальних  механізмів   сполучення;   вибір  параметрів, щоприймають регулюючий імпульс у регіональній системі; вибір матриці безпосередніх регулюючих рішень.

У процесі переведення регіональної системи у плановий стан, який характеризується певним рівнем регіонального розвитку, протягом заданого періоду під впливом системи державного управління, властивість контактності двох систем має вирішальну роль.

У загальному вигляді взаємозв'язок між системою державного управління та регіональним розвитком, який є прямим та колоподібним, відбувається на основі вище зазначених властивостей сумісності параметрів входу та виходу двох систем, а також міжсистемного інформаційного сполучення, виражається наступним чином :

 

 

£ SGj = f ( £ SGSm),    £ RSIZ = f SGj),
j=1                   m=1                   z=1                   j=1

£ RSi = f RSIz),
J=1                    z=1 (1.4)

RDi + RD2 + RD3 = f RSi),

i=1

£ SGSm = f (RDi + RD2 + RD3), jn=1

 

 

r

де £ SGj - сукупність управлінь від 1 до r, які здатна здійснити система

j=1

державного управління при існуючих параметрах її внутрішніх елементів;

v

£ SGSm - сукупність показників стану системи державного управління від 1

m=1

 

p

до  v , які характеризують її внутрішні елементи;   £ RSI z   - сукупність

z=1

управлінських імпульсів від 1 до p , які фактично генерує система державногоуправління по відношенню до регіональної системи під впливом інших зовнішніх збурень за умови, що регіональна система приймає ці імпульси з

n

мінімальним викривленням; £ RSi - сукупність показників стану регіональної

i=1

системи від 1 до n, які характеризують її внутрішні елементи; RD1, RD2, RD3 -

інтегральні показники ефективності функціонування економічної, екологічної, соціальної підсистем регіональної системи.

На основі проведених досліджень можна сформулювати ключові властивості та їх характеристики міжсистемного зв' язку регіональної системи та системи державного управління, від яких, у свою чергу, залежить регіональний розвиток (табл.1.9).

Таблиця 1.9

Властивості міжсистемних взаємозв'язків регіональної системи та

системи державного управління

 

Властивість

Характеристика властивості

Вплив властивості на регіональний розвиток

1

2

3

Цілісність

Ефект від сукупності зв'язків не дорівнює сумі ефектів від кожного окремого зв'язку

Форма та характер обраної конфігурації зв'язків впливає на прискорення або гальмування розвитку

Структурність

Ефективність взаємодії двох систем обумовлена не тільки властивостями окремих зв'язків, але й властивостями їх структури

Мережа основних вузлових точок зв'язків двох систем визначає швидкість інформаційних потоків між елементами та їх трансформації

Обмеженість

Відокремлення множини зв'язків від оточуючого середовища умовними межами, що мають дві системи

Рамки двох систем формують та коректують необхідний коридор та траєкторію у ньому розвитку елементів регіональних підсистем

Безмежність

Якісне різноманіття та відсутність кількісних лімітів на взаємопроникаючі зв'язки

Регіональний розвиток може відбуватися у інтенсивний спосіб шляхом модифікації елементів систем

Сумісність

Відсутність конфліктності зв'язків

Наявність єдиного вектору розвитку

Контактність

Наявність спільних вузлів дотику у різних типах зв'язків

Стабільне підґрунтя для сполучення елементів під час їх розвитку

Взаємозалежність з оточуючим середовищем

Властивості та характер впливу множини зв'язків проявляється у процесі їх взаємодії з оточуючим середовищем

При збереженні єдиного вектору розвитку внаслідок цілісності та обмеженості систем він може коректуватися під зовнішнім впливом

Ієрархічність

Наявність упорядкованості сукупності зв'язків

Прозорість, чіткість та скоординованість розвитку

Множина описів

Багатоаспектність проявів зв'язків

Багатоаспектність проявів розвитку

Джерело: розроблено автором на основі [832, С. 56]Ці властивості дозволяють визначити економіко-еколого-соціальний розвиток територій, як результат динамічно рухливої сукупності елементів різних рівнів та систем, а також їх взаємозв' язку та взаємодії між собою.

Таким чином, одним з найважливіших аспектів формування політики та механізмів регулювання регіонального розвитку виступає процес проектування взаємозв' язку між системою державного управління та регіональною економіко-еколого-соціальною системою. Критерієм для оцінки ефективності та результативності зазначеного процесу обґрунтовано індекс керованості регіональної системи, який, у свою чергу, прямо впливає на рівень регіонального розвитку.

Для вирішення проблем регіонального вирівнювання, забезпечення територіального еколого-економічного балансу, ефективного бюджетного регулювання у частині збільшення фінансового підґрунтя для реалізації місцевих ініціатив, формування новітніх кластерних територіально-виробничих утворень, підвищення рівня інвестиційної привабливості регіону для внутрішніх та зовнішніх інвесторів, розробки інноваційної моделі сталого регіонального розвитку, оптимізації співвідношення централізованого та децентралізованого управління, модернізації економіки на основі реструктуризації власності на виробничі активи необхідно проводити постійний аналіз та синтез регіональної системи в цілому та системи державного управління.

Такий підхід дозволить здійснювати своєчасний моніторинг можливих варіантів регіонального розвитку, які залежать не тільки від окремих елементів та їх динамічних характеристик зазначених систем, але й від закономірностей побудови (морфології) цих систем та міжсистемного простору. У свою чергу, це дає можливість врахувати, окрім відомих або очевидних чинників регіонального розвитку, які генеруються окремими системними елементами, особливі фактори такі, як контактність, сумісність, конфліктність, інтенсивність, здатність формувати, інтерпретувати та приймати інформаційний імпульс, що генеруються дизайном внутрішніх зв'язків міжелементами систем та конструкцією міжсистемних зв' язків. Внаслідок цього для органів регулювання регіонального розвитку значно розширюється множина альтернатив для ефективної реалізації функцій та повноважень, збільшується кількість критеріїв, на основі яких може бути обґрунтований певний варіант регіональної політики розвитку, деталізується процедура постановки стратегічних і тактичних цілей та завдань розвитку.Висновки до розділу 1

Аналіз та узагальнення теоретико-методологічних засад державної регіональної політики України дозволили констатувати, що існуюче наукове підґрунтя для ефективної реалізації політики розвитку продуктивних сил та регіональної економіки сформовано не повністю, має фрагментарний характер та потребує удосконалення.

Відсутність систематизованих та взаємопов' язаних між собою концептуальних основ формування системи державного управління, розробки політики регіонального вирівнювання та бюджетного регулювання, проектування кластерних та мережевих територіально-виробничих форм прискореного економічного зростання, поліпшення регіонального інвестиційного клімату, моделювання сталого розвитку регіональної економіки не дозволяє інтегрувати між собою та гармонізувати дію існуючих та нових механізмів регулювання регіональної економіки, досягти бажаного синергетичного ефекту від їх комплексного впровадження.

Все це ускладнює досягнення цілей та завдань державної політики розвитку регіонів України, пов'язаних з підвищенням рівня життя громадян, перешкоджає упорядкуванню взаємовідносин між економічними суб' єктами, гальмує наближення реальних соціально-економічних процесів до принципів та стандартів розвитку країн з інноваційним типом економіки.

Під час наукового пошуку було встановлено, що теоретико-методологічні засади формування політики та механізмів регулювання розвитку регіональної економіки України повинні враховувати основні положення сучасних теорій інновацій, сталого розвитку, інформатизації економіки, дизайну економічних механізмів, системної динаміки та інституціональної теорії. Це дозволить налагодити процеси регіональної економіки у відповідності до провідних суспільно-економічних тенденцій, побудувати консоль механізмів розвитку регіонів на макро- та мікроекономічному рівні, регулювати розвиток продуктивних сил під впливом факторів інформаційної економіки, привнести у процес планування розвитку елемент поведінки економічних суб' єктів.Таким чином, необхідно сформувати комплекс методологічних підходів, які відповідають сучасним економічним тенденціям, не вступають між собою у протиріччя та відповідають комплексу існуючих задач, для чого необхідно дослідити сутність основних понять регіональної економіки, порівняти пріоритети та стратегії розвитку регіонів України та провідних країн світу.

Дослідження теоретичних підходів до встановлення сутності регіону, державної регіональної політики та регіонального розвитку, виявлені розбіжності у наукових поглядах щодо змісту цих понять дозволили обґрунтувати, що державна регіональна політика повинна враховувати: а) територіальний та проблемний підходи до визначення регіону, що обумовить гнучкість та комплексність механізмів регулювання економіки, дозволить оптимізувати витрати на вирішення соціально-економічних проблем у різних регіонах; б) принцип оптимальної замість тотальної конвергенції регіонів, який виходить з гіпотези про перманентність територіальної диференціації як економічного явища, що дозволить суттєво скорегувати оперативні цілі державного регулювання розвитку регіонів; в) конструктивний підхід до визначення об'єкту державної регіональної політики, який, на відміну від існуючих, передбачає конструкцію таких окремих частин об'єкту, як територія регіону, діяльність суб'єктів регіональної економіки, соціум, зв'язки між центром та регіоном, регіональна економіка в цілому та інші, що дозволить систематизувати та гармонізувати регулюючі механізми.

Ретроспективний аналіз еволюції наукових поглядів на регулювання розвитку регіональної економіки України у історичний період її незалежності дозволив виокремити наступні етапи: 1) етап (кінець 90-х р.р.) - регулювання регіональної економіки спрямоване на досягнення комплексної мети всеохоплюючого розвитку з визначенням органів місцевого самоврядування основними суб'єктами державної регіональної політики; 2) етап (2005­2007 р.р.) - регіональний розвиток розглядається тільки як наслідок економічного зростання, що обумовлює спрямування регулюючих механізмів у виключно економічну сферу; 3) етап (2008-2010 р.р.) - метою розробкимеханізмів регулювання регіональної економіки визнано досягнення високих соціальних стандартів якості життя людей, що можливо за умов залучення всіх економічних суб'єктів до процесів формування та реалізації політики регіонального розвитку.

Для потреб розробки механізмів регулювання регіональної інформаційної економіки у науковий обіг введені поняття «електронний» та «віртуальний» регіон, які відрізняються за ознакою територіального сполучення окремих адміністративних одиниць або їх частин. Електронний регіон характеризується територіальною цілісністю, а віртуальний допускає просторову роз' єднаність.

В результаті досліджень встановлено, що у нормативно-правових документах України відсутнє визначення поняття «сталий розвиток», що дає підстави для наукових дискусій з приводу його змісту та основних характеристик. Тому запропоновано у складі сталого розвитку регіону розрізняти економічну, соціальну та екологічну сталість, що дозволить конкретизувати та узгодити цілі та параметри його багатокритеріальної моделі з метою підвищення ефективності регулювання.

Аналіз поточного стану і пріоритетів соціально-економічного розвитку регіонів України в контексті європейської інтеграції дозволив конкретизувати проблеми регіональної економіки та обґрунтувати необхідність використання певного теоретико-методологічного підґрунтя для їх вирішення.

Економіка регіонів України у порівнянні з розвинутими країнами ЄС функціонує в умовах низького рівня узгодження інтересів економічних суб' єктів, що першочергово проявляється у неврівноваженості механізмів централізованого та децентралізованого регулювання територіального розвитку. Проблеми не достатнього фінансового забезпечення реалізації програм економічного розвитку регіонів, низької якості надання державних послуг на місцях, повільного вирішення екологічних завдань тісно пов' язані з процесом формування місцевих бюджетів, який у теперішніх умовах не відповідає принципам економічної системної динаміки і тому обумовлює поширення    явища    «тіньової    економіки».    Не    у    повному обсязівикористовуються резерви розвитку продуктивних сил та регіонального зростання за рахунок імплементації механізмів утворення кластерних та інших новітніх мережевих формувань, інноваційних моделей сталого регіонального розвитку, що негативно позначається на регіональному інвестиційному кліматі, сприяє поширенню територіальної соціально-економічної депресії, обумовлює падіння стандартів якості життя населення України.

Для вирішення проблем регіональної економіки та підвищення ефективності її регулювання запропоновано спиратися на вихідні положення концепцій балансу між самоорганізацією та штучним регулюванням регіональної системи (для вирішення проблеми децентралізації влади), структурної стійкості еколого-економічних систем (для вирішення проблеми створення умов екологічної безпеки у регіонах), динамічної варіативності процесу регулювання бюджетних надходжень (для вирішення проблеми формування місцевих бюджетів), синхронної диверсифікації економічної діяльності підприємств регіону (для вирішення проблеми депресивних регіонів), інформатизації регіональної економіки, державно-приватно-громадського партнерства, агентно-процесного підходу у реалізації конфліктних соціально-еколого-економічних інтересів (для вирішення проблеми розробки ефективних кластерних механізмів), рівноваги процесів використання та відтворення регіональних продуктивних сил (для вирішення проблеми поліпшення регіонального інвестиційного клімату), інституціоналізму (для вирішення проблеми регулювання сталого розвитку регіональної економіки та продуктивних сил).

Шляхом системно-логічного аналізу стратегій національного та регіонального розвитку України встановлена необхідність дослідження взаємозв' язку системи державного регулювання і прийняття рішень з процесом соціально-економічних та екологічних трансформацій на регіональному рівні внаслідок виявлення таких проблем, як наявність незадовільного рівня ефективності реалізації розроблених механізмів, відсутність деталізованих планів   комплексного   розвитку   регіонів   з   обґрунтованим оптимальнимрозподілом ресурсів для їх впровадження. Також система державного регулювання розвитку регіональної економіки є основою реалізації пріоритетів регіональної політики і повинна відповідати особливостям вище означених методологічних підходів до вирішення наявних проблем.

Таким чином, існуюча система взаємозв' язків державного управління і регіонального розвитку потребує удосконалення, оскільки такі фактори, як загальний системний дизайн, функціональні та ієрархічні структурні зв' язки системи державного управління, інформаційні потоки істотно впливають на продуктивний потенціал регіональної економіки та її розвиток.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки