М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 20

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

З метою налаштування системи державного регулювання регіональної економіки під інституціональні чинники продуктивний потенціал економіки регіону, який складається з інтелектуального та фізичного капіталу, доповнено складовою інституціонального капіталу. Інституціональний капітал являє собою сукупність державних та регіональних правил, норм, регламентів, схем та механізмів щодо розподілу між економічними суб'єктами наявних ресурсів. Це дозволить більш ефективно формувати та використовувати конкурентні переваги регіонів у їх продуктивному потенціалі та проектувати дієву систему державного регулювання розвитку регіональних продуктивних сил.

Для оцінки ефективності функціонування системи державного регулювання розвитку регіональної економіки запропоновано використовувати критерій керованості регіональної системи. Для оцінки чутливості регіональної системи до управлінського впливу органів державної влади введено індекс керованості регіональних систем. Це дозволить формувати економічні механізми, які, на відміну від існуючих, впливають на «точки ефективного тиску» у регіональній економічній системі; групувати території за рівнем керованості їх економічних систем та підвищувати результативність заходів міжрегіонального вирівнювання.

На основі зазначеного був зроблений висновок про необхідні напрями удосконалення теоретичних та методологічних засад і практичних рекомендацій щодо ефективного процесу регулювання регіональної економіки.Розділ 2 СТАН І ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИКИ РЕГІОНАЛЬНОГО ВИРІВНЮВАННЯ В УКРАЇНІ

 

 

2.1 Класифікація розвитку і оцінки регіональних відмінностей у соціально-економічному розвитку територій

 

 

З метою формування ефективної економічної політики та механізмів регіонального розвитку, спрямованих на вирішення проблеми територіальних диспропорцій, поряд з дослідженим у п.1.1 змістом поняття «розвиток», необхідно виділити найголовніші його ознаки як економічної категорії у регіональному контексті, дослідити та класифікувати його види. На основі виділення типів розвитку регіональної економіки можна розробляти відповідні інструменти оцінки регіональних відмінностей за кожним типом, формувати політику та механізми згладжування соціально-економічного розвитку у рамках мережі точок регіонального зростання. Таким чином, у цьому параграфі монографії вирішується науково-практичне завдання обґрунтування нових ознак регіонального розвитку, за якими може проводитися більш повна оцінка міжрегіональної диференціації та відмінностей у розвитку регіонів.

Слід відзначити, що чимало науковців у своїх дослідженнях удосконалювали існуючу класифікацію регіонального розвитку. Нерідко об' єктом класифікації виступає регіон, а класифікаційною ознакою - його стан розвитку [743,412,457,934,715,584,528,324,463,459]. На наш погляд, такий підхід характеризується як статичний, оскільки не дозволяє проаналізувати розвиток території, як динамічний процес, обмежує сприйняття розвитку певним моментом часу замість його вивчення протягом необмеженого терміну, чого вимагає згадувана у розділі 1 парадигма сталого спів-функціонування соціальної, економічної, екологічної складових регіональної системи.

Найбільш поширеними можна назвати такі ознаки регіонального розвитку: напрям розвитку, сфера прояву, масштаб поширення, рівень стабільності змін, ступінь їх динамічності, рівень управління [513], джерелопоходження, характер внутрішніх факторів [486], відношення економічного зростання та екологічної безпеки [238], гармонійність, стабільність, збалансованість, рівновага, конкурентоспроможність, безпека сталого розвитку [690], глибина інтеграції до світового господарства [784] та інші.

Разом з цим, для подальшого формування теоретичних основ економічної політики та механізмів регіонального розвитку необхідно систематизувати існуючі класифікаційні ознаки регіонального розвитку та науково обґрунтувати класифікацію його видів, яка б дозволяла визначати рівні регіонального розвитку для розробки довгострокових стратегічних, короткострокових тактичних та оперативних регіональних програм; регулювати трансформаційні процеси у регіоні згідно принципів пріоритетного сталого розвитку; ідентифікувати силу коливань розвитку у часовому періоді та залежно від цього налаштовувати відповідні регулюючі механізми; структурувати зміни, що відбуваються у регіональній системі, відповідно до рівня їх передбачуваності та ймовірності виникнення; розробляти заходи, спрямовані на регіональний розвиток, з урахуванням методу оцінки, який використовується для рейтингування регіонів за їх соціально-економічним станом; управляти розвитком з найменшими трансакційними витратами на здійснення допоміжних заходів, необхідних для досягнення основної мети регіонального розвитку.

Класифікація видів регіонального розвитку слугує теоретичним підґрунтям для проведення оцінки регіональних відмінностей у динаміці соціально-економічних показників різних регіонів у межах України з метою запобігання поглибленню міжрегіональної та внутрішньої регіональної диференціації. У теперішній час теоретико-методологічні засади та механізми рейтингування та проведення оцінки регіональних розбіжностей у розвитку територій викладено у нормативних актах України [698,777].

На нашу думку, існуючі підходи до визначення міжрегіональної розбалансованості [698] потребують удосконалення. Це пов'язано з тим, що вони ґрунтуються тільки на аналізі соціально-економічної сфери, не враховуючи екологічну складову, що вступає у протиріччя з принципамисталого розвитку. Відображають тільки одну ознаку розвитку - «за сферою прояву», без прийняття до уваги інших різноманітних ознак, що характеризують динаміку, інноваційнійсть, генезис розвитку тощо. На відміну від запропонованого індексу міжрегіональної диференціації, який ґрунтується на комплексі різноманітних соціально-економічних показників, на нашу думку, доцільно застосовувати комплекс різноманітних індексів міжрегіональної диференціації, кожен з яких відображає розбіжності у розвитку регіонів за певною ознакою та ґрунтується на певній сукупності первинних показників. Внаслідок виявлених недоліків у існуючій методиці оцінки регіональних відмінностей розвитку можливе спотворення фактичного стану міжрегіональної диференціації, не коректна інтерпретація даних та не адекватне інформаційне забезпечення процесу розробки механізмів регулювання розвитку регіонів.

У свою чергу, концептуальні засади рейтингування регіонів України, ухвалені у [777], відображають відмінності у розвитку територій з точки зору кредитних ризиків та інвестиційної привабливості для зовнішніх та внутрішніх інвесторів. Звідси сукупність критеріїв, за якими ранжуються регіони, характеризує економіку, фінанси та місцеву владу у регіонах.

Таким чином, завдання удосконалення класифікації типів регіонального розвитку має надзвичайну актуальність та своєчасність.

Класифікація видів регіонального розвитку за напрямом дозволяє виділити прогресивний та регресивний розвиток. Прогресивним регіональним розвитком вважаються зміни у параметрах функціонування регіональної системи, які можна оцінити як позитивні. Наприклад, відбувається економічне зростання, підвищуються стандарти якості життя населення, покращується загальний екологічний фон. Навпаки, регресивним регіональний розвиток визнається тоді, коли зміни у регіональній системі призводять до погіршення результатів функціонування регіонального господарського комплексу в цілому.

Однак, на нашу думку, такий підхід не повною мірою відповідає сучасним вимогам до розробки економічної політики та механізмів управління регіональною економікою. На його основі достатньо важко оцінити регіональнівідмінності у соціально-економічному розвитку територій, тому що ідентифікація змін як прогресивних або регресивних не зважена на фактор часу та стадію процесу розвитку. Такий поділ типів регіонального розвитку може бути використаний для оперативного регулювання, але для стратегічного та тактичного регулювання він може виявитися не ефективним.

З метою більшої деталізації процесів, які відбуваються під час запровадження трансформацій у регіоні, запропоновано розрізняти регіональний розвиток залежно від його стадії. В основу цієї класифікації покладено фундаментальні положення теорії економічних циклів [294,533,682,692], за якою у розвитку будь-якої системи простежуються чітко визначені стадії. Здійснюючи проекцію теорій економічних циклів на рівень регіонального розвитку, отримуємо, що не тільки стан соціально-економічної системи регіону може характеризуватися певною стадією циклу, але й ті зміни, які запроваджуються у регіоні можуть призвести до підйому, спаду, рецесії, депресії та пожвавлення.

У цьому випадку, регресивний регіональний розвиток є тільки частиною загального циклу розвитку, яка охоплює стадії спаду, рецесії та депресії. Таким чином, зазначена класифікація має практичну цінність, яка полягає у наступному. На основі наукового обґрунтування тривалості кожної зі стадій механізми регулювання регіонального розвитку можуть бути гнучко переналаштовані, наприклад, на стадію спаду або на стадію пожвавлення економіки регіону. Набір регулюючих інструментів та важелів може формуватися на засадах комплексності та системності розвитку з урахуванням усіх, негативних та позитивних, його стадій. Це, у свою чергу, дозволить попередити швидкі ситуативні управлінські рішення, які можуть бути ефективними тільки для однієї стадії регіонального розвитку у короткостроковій перспективі, але на наступних етапах економічного циклу у довгостроковій перспективі призведуть до негативних наслідків та втрати раніше отриманого ефекту.Наприклад, для стимулювання нарощення регіонального валового продукту на стадії рецесії економічного розвитку регіону можуть бути вжиті спеціальні заходи, кількісні параметри яких не достатньо науково обґрунтовані з точки зору комплексності та циклічності економічних процесів. У подальшому на стадії економічного пожвавлення обсяги регіонального виробництва можуть суттєво перевищити існуючий попит, що може призвести до ще більшого спаду і депресії.

Як свідчить вище наведене, між стадією регіонального розвитку та механізмами регіонального регулювання у певний момент часу існує пряма взаємозалежність, результат якої можна вважати частковим на тлі загальної мети сталого регіонального розвитку, якому притаманно проходження усіх стадій економічного циклу. У загальному вигляді описаний процес управління регіональною економікою на теоретичному підґрунті класифікації розвитку за стадіями економічного циклу може бути математично формалізований так:

 

 

\lCSDt (Ct-1)    max(f (Q-1, Ut) + Iqsd,+1 (Q)J,   Ut (R)

і                                                                                                                , (2.1)

\k < TC < m

 

 

 

де IcSdt (Ct-1) - індекс комплексного сталого розвитку регіональної

економіки у t -му періоді, значення якого залежить від попередньої стадії розвитку   Ct-1   та впроваджених регулюючих  механізмів;   f (Ct-1, Ut) -

залежність індексу комплексного сталого розвитку регіональної економіки від попередньої стадії розвитку Ct-1 та впроваджених регулюючих механізмів U t ;

IcSdt+1 , ) - сукупний індекс комплексного сталого розвитку регіональної

економіки, який може бути досягнутий, починаючи від t -го періоду та до закінчення всього періоду, значення якого залежить від усіх попередніх стадій розвитку та впроваджених регулюючих механізмів, теперішньої стадії розвитку та прийнятого регулюючого механізму, майбутніх стадій розвитку та прийнятих регулюючих механізмів; (R) - множина доступних регулюючихмеханізмів, з якої формується комплекс прийнятих регулюючих механізмів U t ,

який, у свою чергу, залежить від попередніх стадій регіонального розвитку та попередніх прийнятих механізмів, та обумовлює майбутню стадію регіонального розвитку та майбутні прийняті регулюючі механізми; TC - обсяг трансакційних витрат, необхідний для впровадження множини регулюючих механізмів U t ; k , m - відповідно нижня та верхня межа припустимого обсягу

трансакційних витрат.

За допомогою наведеної моделі можливо приймати ефективні регулюючі рішення щодо розвитку регіону на кожній зі стадій економічного циклу таким чином, щоб загальний ефект за визначений період, поділений на ці стадії, згідно обраної цілі регулювання був найбільшим. У даному випадку обраною ціллю регіонального регулювання виступає максимальне значення індексу комплексного сталого розвитку економіки регіону, який, як надалі обґрунтовано у п.5.3., дорівнює одиниці.

При розробці класифікації видів регіонального розвитку необхідно ввести таку ознаку як «за рівнем внутрішнього регіонального регулювання» та виділити у її складі стратегічний, тактичний та оперативний рівні розвитку. Це дозволяє проаналізувати регіональний розвиток у вертикальному зрізі регіональної системи та побачити взаємозв'язок процесів від вищого до нижчого рівня. Принциповим є стратегічний регіональний розвиток, оскільки від трансформацій у пріоритетах та принципах внутрішньої регіональної політики залежить вектор, швидкість, ефективність руху всієї регіональної системи. Саме стратегічний регіональний розвиток обумовлює характер протікання усіх регіональних процесів у майбутньому. Якщо стратегічний розвиток регіону відбувається повільніше, ніж розвиток на нижчих рівнях тактичного та оперативного регулювання, то можна прогнозувати кризу регіональної економічної політики з можливим порушенням сталості регіональної системи внаслідок внутрішнього ефекту «вибуху». Навпаки, якщо стратегічний розвиток характеризується більш високими темпами порівняно з тактичним та оперативним розвитком, то можна констатувати не готовністьрегіональної системи реалізовувати цілі регіональної економічної політики та гальмування розвитку на усіх рівнях регулювання. У цьому випадку також можна прогнозувати кризу регіональної економічної політики внаслідок внутрішнього ефекту надмірного «навантаження» на регіональну систему.

Тактичний регіональний розвиток - це розвиток, який торкається основних та додаткових параметрів існуючих у регіоні підсистем життєзабезпечення, які можна представити у вигляді трьох основних груп: економічної, соціальної та екологічної. Фактично тактичний регіональний розвиток обумовлює переведення трансформацій, що відбулися під час стратегічного розвитку, у практичну площину.

У свою чергу, тактичний регіональний розвиток не можливий без адекватного оперативного регіонального розвитку, під яким слід розуміти зміни, що відбуваються у механізмах регіонального регулювання. Такий розвиток свідчить про гнучкість регіонального регулювання та його адаптивність до стратегічних змін. Зазначимо, що сформована економічна політика та механізми управління регіональною економікою повинні бути обґрунтовані з точки зору відповідності та узгодженості трансформацій, що плануються на кожному з рівнів регулювання до інших рівнів. У цьому випадку розвиток буде збалансованим вертикально, що сприятиме досягненню найбільшого значення індексу комплексної сталості регіону.

Одним з найважливіших аспектів регулювання регіонального розвитку в контексті наявних значних регіональних відмінностей та не можливості застосування однакових механізмів для різних регіонів є своєчасна ідентифікація змін з точки зору ступеню керованості. Ця характеристика розвитку економіки регіону доповнює обґрунтований у п.1.4 індекс керованості регіональної системи з боку системи державного управління для встановлення ефективних зв' язків між ними.

Сучасна динаміка та пришвидшення усіх суспільних взаємовідносин призводять до того, що при існуванні певного рівня свободи трансформацій у певних процесах та явищах регіональної економіки вони можуть вийти заприпустимі межі, чим нашкодити регіональній системі в цілому. Наприклад, не керований розвиток інформаційного суспільства призвів до активізації злочинної діяльності за допомогою засобів інтернет-середовища. Не керовані зміни у системі суспільних цінностей під час переходу від планової до ринкової економіки призвели до падіння рівня культури та освіченості нації, що позначилося на моральній складовій громад регіонів. З огляду на це запропоновано за ступенем керованості розрізняти не керований, частково керований та керований (сталий) регіональний розвиток.

Аналогічно керованості регіональної системи (див. п.1.4), під керованістю регіонального розвитку слід розуміти утримання трансформаційних процесів у заданих межах за допомогою наявних регулюючих механізмів. Керованим регіональний розвиток може бути визнаний тоді, коли усі процеси та явища регіональної системи змінюються у заданих межах. На нашу думку, такий розвиток можна вважати сталим. Частково керованим регіональний розвиток є у разі переважання частки керованих процесів та явищ над тими, що є не керованими. У противному випадку регіональний розвиток є не керованим. Математично це можна формалізувати наступним чином:RG


(F))-cof + (Pj-Xj))-cdp + (Nl ■Xl))

i=1                               j=1 l=1

h        n z

£F+£P+£N

i=1    j=1 l=1


 

 

 

 

 

(2.2)h         n z

£X; = 1, £Xj = 1, £Xi = 1,

i=1       j=1 l=1

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки