М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 22

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

«Глибину» вертикального регіонального розрізу складають первинний, середній та вищий рівень, описані вище під час пояснення виду розвитку, генезисом якого є самоорганізація.

Під «широтою» горизонтального регіонального розвитку доцільно розуміти кількість структурних сегментів певної сфери згідно обраної для аналізу ознаки, які знаходяться на одному рівні вертикалі та на які однаково спрямований регулюючий вплив.

Наприклад, регіональна політика розвитку у промислових регіонах повинна мати достатньо сильний регулюючий вплив, щоб трансформації пройшли крізь усю вертикаль від інституціональної сфери через сектор підприємств до кожного окремого індивіда. У регіонах, де сектор підприємств не достатньо розвинутий, механізми повинні мати більш м' який вплив соціального характеру, оскільки частіше вони будуть прямо торкатися мешканців території. Глибина вертикального розвитку у таких регіонах різниться. Аналогічно буде різнитися широта та механізми горизонтального регіонального розвитку. Наприклад, у регіонах, де спостерігаються усі вікові групи населення, та у, так званих, «старіючих» регіонах, де більшу частку населення складають люди передпенсійного та пенсійного віку, необхідні різні типи механізмів соціального розвитку. У першому випадку необхідні мульти-механізми, спрямовані на усі вікові групи регіону, а другому - цільові механізми, спрямовані на певну вікову категорію.

Такий підхід дозволяє врахувати відмінності регіонів за вертикаллю та горизонталлю розвитку з метою формування найефективнішої політики та механізмів реформування їх соціально-економічного укладу.Доповнити оцінку відмінностей трансформаційних процесів у регіонах дозволить аналіз масштабів (загальний, локальний), стабільності (регулярний, дискретний), динамічності (стійкий, прискорений, повільний) та змісту (кількісний, якісний) розвитку [513].

На наш погляд, ця класифікація набуває особливої актуальності під час здійснення соціальних, економічних та екологічних реформ. Загальний розвиток, який передбачає повсюдні зміни для території всієї держави, забезпечується механізмами, які ґрунтуються на загальних для усіх регіонів параметрах процесів. Локальний розвиток, спрямований на зміни стану певної території, повинен забезпечуватися механізмами, які враховують унікальні параметри та фактори процесів, особливості та не формальні інститути, які притаманні тільки цій території.

Розподіл розвитку на регулярний (постійний) та дискретний (переривчастий, одноразовий) дозволяє більш точно скласти програму оперативних дій щодо реалізації новітніх або підтримки вже упроваджених реформ. Особливо доцільно під час регулювання трансформаційних процесів дискретного типу користуватися такими їх параметричними характеристиками як ритм і такт змін, час між змінами.

Для ефективного регіонального розвитку велике значення має ритмічність впроваджуваних змін. Вона передбачає, що у певну одиницю часу кожен суб' єкт управління регіональної економіки повинен виконати чітко встановлений обсяг завдань щодо реалізації програм розвитку. Для цього необхідно забезпечити повну узгодженість дій цих суб'єктів та постійно відстежувати можливі відхилення від встановленого ритму з ціллю своєчасного реагування та виведення параметрів трансформаційних процесів на попередньо запланований рівень. У противному випадку, заплановані реформи можуть бути реалізовані лише частково, що призведе до економічних втрат вкладених ресурсів та додаткових витрат на відновлення реформ.

Отже, виокремлення дискретного типу розвитку дозволить оптимально, своєчасно та у повному обсязі розподіляти фінансові та інші види ресурсів,передбачені для реформування регіонального комплексу, розбитого на етапи впровадження змін. Це є важливим практичним результатом, оскільки саме на відсутності теоретико-методологічного підґрунтя для розподілу ресурсів під час реалізації стратегій розвитку регіонів наголошувалося у п.1.3.

Регіональний розвиток тісно пов'язаний із загальнодержавними процесами. З метою дотримання ритмічності розвитку всієї держави, регіональний розвиток доцільно оцінювати з точки зору швидкості змін, яка може бути стійкою, з прискоренням та уповільненням. На основі цієї класифікації формується відповідна стратегія розвитку, яка дозволяє зважити ризики та вигоди від короткого періоду змін при певному рівні прискорення розвитку, та довгого періоду, при уповільненні розвитку.

Аналіз швидкості розвитку регіонів України за показником обсягів реалізованої промислової продукції (рис.2.4) з урахуванням індексу цін промислової продукції показав, що у період 2005 - 2011 р.р. динаміка регіонального розвитку у більшості регіонів характеризується як змішана. Прискорення чергується зі стабілізацією та уповільненням у процесах промислового виробництва, вираженого у обсягах реалізації продукції. Наприклад, у Донецькій області приріст обсягів реалізації промислової продукції зважено на індекс інфляції у 2006 р. відносно базового 2005 р. склав 7,3%, у 2007 р. - 31,9%, у 2008 р. - 46,5%, що характеризує розвиток цього регіону за ознакою динамічності, як прискорений (рис.2.4А). Натомість, наприклад, у Полтавській області ці індекси склали відповідно 32,4%, 31,8%,

17,8% (рис.2.4Б); а у Івано-Франківській - 42,8%, 15,6%, 9,8% (рис.2.4.В), що

свідчить про тип динаміки регіонального розвитку з уповільненням.

На результати групування регіонів залежно від рівня динамічності їх розвитку впливають методичні підходи, за якими обчислюється приріст показника обсягів реалізації промислової продукції. Внаслідок зміни методичного підходу регіони можуть бути перегруповані, що на практиці означає дискусійність застосування того або іншого регулюючого механізму до кожного окремого регіону та необхідність обґрунтованого вибору методики.о

Cl>

о а


 

 

 

 

 

 

 

р г с

ю О


 

 

 

 

 

н р

р

л

мА)


Дніпропетровська

Донецька ■Луганська

Харківська

•Індекс цін промислової продукції до попереднього року,%О   ■

ср ч

•5  &

'о   S

к   «

се .-Я

со а

о   и

св О

Сй> Ср

ср а

о

юБ)


■Полтавська


Запорізька


Львівська


ОдеськаС

В)


ф Вінницька Житомирська -X- - Івано-Франківська Ч Хмельницька

Волинська

—*— Закарпатська —• - РівненськаРис.2.4 Динаміка обсягу реалізації та індексу цін промислової продукції у областях України у 2005 - 2011 р.р.

Джерело: розроблено автором на основі [762]Так, результати аналізу рівня динамічно ті розвитку у передкризовий період 2005 - 2008 р.р. (див.рис.2.4) шляхом визначення середнього групового відсотку приросту реалізованої промислової продукції у вартісному виразі за кожен рік по відношенню до базового 2005 р. показали відмінні результати від попередньо наведених. За цією методикою обчислення динамічності регіонального розвитку найбільш динамічно розвивається третя група регіонів (див.рис.2.4В). Середньорічні темпи приросту реалізованої промислової продукції за цією групою складають за вказаний період 14,9%. Для другої групи регіонів цей показник становить 14,4%, для першої - 13,4%.

У 2006 р. по Дніпропетровській області обсяг реалізованої промислової продукції зріс на 14,6 млрд. грн з 69 до 83,6; по Донецькій - на 7,23 млрд. грн з 98,3 до 105,6; по Львівській - на 2,61 млрд. грн з 11,7 до 14,3; по Закарпатській - на 1,38 млрд. грн з 3,2 до 4,5; по Івано-Франківській - на 3,14 млрд. грн з 7,3 до 10,4. Однак, по відношенню до рівня 2005 р. зазначені прирости відповідно складають 21,2%, 7,3%, 22,1%, 42,9%, 42,8%.

Таким чином, більший приріст обсягів реалізації промислової продукції у вартісному виразі склав менший відсоток по відношенню до базового року, а значить і менший показник динамічності розвитку, внаслідок різної початкової бази обчислення. Чим вищим є рівень реалізації промислової продукції у базовому році, тим більшим повинен бути приріст у наступному році, щоб у відсотковому виразі спостерігався високий рівень прискорення. Чим меншим є рівень реалізації промислової продукції у базовому році, тим достатньо незначних змін у натуральному обсязі реалізації для того, щоб у відсотковому виразі спостерігався високий рівень прискорення розвитку.

У свою чергу, високий рівень реалізованої промислової продукції у базовому році свідчить про високий рівень промислового потенціалу регіону, а значить використання більшого потенціалу повинно приносити більший економічний результат для регіональної економіки, з чого можна зробити висновок про справедливість наведених оцінок рівня динамічності регіонального розвитку. З іншого боку, за законами розвитку економічнихсистем підприємств, які виготовляють промислову продукцію, а саме законом спадної граничної віддачі від факторів виробництва та зростаючих граничних витрат на виробництво додаткової одиниці продукції, розширення обсягів виробництва промислової продукції регіональною економікою не може бути нескінченним. Тобто регіональний розвиток може характеризуватися зростаючою динамікою до певного критичного моменту, після якого ця динаміка буде спадаючою.

Отже, показник динамічності регіонального розвитку слід визначати на основі оцінки індивідуального регіонального результату розвитку за певний період з урахуванням вихідного рівня економічного потенціалу. За початковим потенціалом станом на 2005 р. Донецька область у 13 разів перевершує Івано-Франківську, а за середньорічним приростом реалізованої промислової продукції у період 2005 - 2011 р.р. - тільки у 2 рази. На цій підставі обґрунтовано, що за динамічністю регіонального розвитку Івано-Франківська область випереджає Донецьку.

Таким чином, питання оцінки регіональних відмінностей зводиться не тільки до необхідності виявлення нових ознак та типів розвитку регіональної економіки, але й до підбору оптимальної методики розрахунку рівня диференціації в умовах наявних внутрішніх та зовнішніх процесів відповідно цілям та завданням регіонального регулювання.

З урахуванням вище наведених висновків, можна стверджувати, що загальний показник динамічності регіонального розвитку, іd , дорівнює:

 

 

T

yap/

Id = Y(Pi  wi),    Pi = (2.6)

i=1 T

 

 

де m - кількість показників регіонального розвитку, за якими оцінюється його динамічність; i - номер показника регіонального розвитку; Pi -підсумкове   значення   показника  регіонального   розвитку;   wi   - ваговийкоефіцієнт i -го показника регіонального розвитку; t - номер періоду; T -кількість періодів; ЛР/ - приріст i -го показника регіонального розвитку у t -му

періоді у відсотках до базового.

Рівень динамічності регіонального розвитку запропоновано доповнити показником, який ґрунтується на новій ознаці у класифікації видів розвитку «за амплітудою коливань хвилі розвитку». За цією ознакою регіональний розвиток можна розділити на такий, що має високу, середню та низьку амплітуду коливань. При цьому числові значення високої, середньої та низької амплітуди коливань у хвилі розвитку визначаються на основі зіставлення фактичних показників усіх регіонів України за певний період часу. Під амплітудою коливань хвилі розвитку регіону доцільно розуміти різницю між найвищим та найнижчим значенням показника або групи показників, які обрано для аналізу регіональної динаміки.

Разом з амплітудою хвилі розвитку необхідно оцінювати трансформаційні процеси у регіоні за періодом хвилі розвитку. Період хвилі розвитку являє собою час, за який процеси розвитку здійснюють повний цикл «підйом - спад - підйом». Залежно від рівня прискорення регіональних змін період розвитку може скорочуватися та подовжуватися.

У вище наведеному обчисленні рівня динамічності регіонального розвитку за середньорічними показниками приросту обсягу реалізованої промислової продукції у період 2005 - 2011 р.р. по відношенню до 2005 р., Івано-Франківська область випередила Донецьку внаслідок того, що у кризовий період 2008 - 2009 р.р. у Івано-Франківській області спостерігався спад реалізації промислової продукції на 16%, а у Донецькій - на 42%. Тобто амплітуда коливань розвитку суттєво відрізнялась у цих областях. Звідси можна висунути гіпотезу про те, що при початковому високому потенціалі розвитку та високих щорічних темпах розвитку економіки регіону середньорічна динаміка його розвитку, обчислена за період циклу «підйом -спад», буде низькою внаслідок негативного впливу фактору амплітуди коливань. Навпаки, при початковому низькому потенціалі розвитку та низькихщорічних темпах розвитку економіки регіону середньорічна динаміка його розвитку, обчислена за період циклу «підйом - спад», буде високою внаслідок позитивного впливу фактору амплітуди коливань. Чим вищим є рівень зростання регіональної економіки, тим вірогіднішими є ризики більшого її спаду у періоди зовнішніх збурень та криз.


Практичне значення виокремлення класифікаційних ознак регіонального розвитку «за амплітудою та періодом коливань хвилі розвитку» полягає у тому, що на основі такого аналізу можна спрогнозувати час та рівень регіонального економічного зростання та спаду, щоб розробити необхідні механізми запобігання або пом'якшення негативних явищ у економіці регіону, розробити відповідну стратегію регіонального економічного регулювання залежно від амплітуди та періоду коливань хвилі змін у регіоні (табл.2.1).

Якщо регіональний розвиток характеризується коротким періодом між спадом та підйомом, а також достатньо великою різницею між значеннями показників розвитку у точках підйому та спаду, то у такій регіональній системі спостерігається найвищий рівень нестабільності, близький до рівня, коли система може опинитися на стадії дефолту. У разі такого прогнозу економічна регіональна політика повинна бути спрямована на стримування розвитку та штучне гальмування трансформаційних процесів.Навпаки, довгий період між економічним спадом та підйомом, а також низька амплітуда коливань розвитку регіону може характеризуватися як перманентна регіональна депресія. Тому виведення регіональної економіки з цього стану можливе тільки за умов застосування політики та механізмів стимулювання розвитку, прискорення трансформаційних процесів, пожвавлення внутрішньої регіональної активності економічних суб' єктів.

Запроваджуючи певні зміни у регіональній економічній, екологічній або соціальній системах, доцільно класифікувати ці зміни «за поширенням». Розвиток регіональної системи, який повинен відбутися внаслідок цих змін може поширюватися у часі та у просторі. Як зазначено у [189, С.19] просторовий та часовий аспекти є важливими для оцінки розвитку регіональної системи. Так, розвиток у часі означає запровадження таких реформ, які з часом залишаються незмінними та визначають кардинальні трансформаційні процеси у регіоні, які змінюють вектор його розвитку. Розвиток у часі відрізняється від стратегічного регіонального розвитку своєю реалістичністю. Якщо стратегічний розвиток відображає рівень, відносно якого заплановано вжити реформи, то розвиток у часі відображає фактичні переломні події, які вже відбулися, та їх відповідність тенденціям розвитку глобальних соціально-економічних систем. Саме на системних змінах, як характеристиці часового розвитку, наголошується і у [189, С.20].

Розвиток регіону у просторі визначає певні зміни у його територіальній системі: розширення території, налагодження транспортно-комунікаційної інфраструктури тощо. Якщо у першому випадку спостерігається кількісний тип регіонального розвитку, то у другому - якісний.

Оцінка регіональних відмінностей за кількісним та якісним типом розвитку дозволяє зіставити значимість, подальшу перспективність та важливість розвитку. Оскільки якісний регіональний розвиток відповідає інтенсивному типу господарювання, то, на нашу думку, такому типу змін слід присвоювати більший ваговий коефіцієнт під час оцінки відмінностей усистемах різних регіонів. Разом з цим, соціально-економічний регіональний розвиток повинен бути кількісно та якісно збалансований.

В умовах чималої кількості внутрішніх та зовнішніх факторів, що впливають на стан регіональної системи, трансформаційні процеси, які виникли на принципах самоорганізації або штучно, а особливо їх наслідки, можуть бути передбачуваними та не передбачуваними. При цьому віднести певні зміни до не передбачуваних можна вже у ретроспективі по факту виникнення, тому що усі чинники, які ураховуються або з тією чи іншою долею вірогідності припускаються під час розробки механізмів регулювання регіонального розвитку, автоматично відносяться до типу передбачуваних.

Передбачуваний регіональний розвиток тісно пов' язаний з параметричною характеристикою і водночас ознакою розвитку «за вірогідністю виникнення». Відповідно до фундаментальних законів теорії ймовірності вірогідними можуть бути визнані зміни у регіональній системі, якщо рівень ймовірності їх виникнення перевищує 0,5, та мало вірогідними, якщо ймовірність їх виникнення менша за 0,5 [244, С.147]. Якщо ймовірність виникнення змін у регіоні дорівнює 1 або 0, то такий регіональний розвиток визначається як абсолютно вірогідний та передбачуваний, або як абсолютно не вірогідний та не передбачуваний.

Проблема збалансованості державного та місцевого регіонального регулювання знайшла своє відображення у розподілі регіонального розвитку за внутрішніми факторами на ендогенний та екзогенний [486, С.3]. Ендогенним регіональний розвиток визнається при мінімальному втручанні держави, а екзогенним - при домінуванні державних механізмів над місцевими у регулюванні місцевого територіального розвитку.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки