М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 3

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

Базовими характеристиками інформаційного суспільства є глобальність, партнерство і визнання інформації та знань головним економічним продуктом та водночас ресурсом [905,837]. З огляду на це, територіально-організаційними формами реалізації державної регіональної політики в умовах нової інформаційної моделі суспільства, на нашу думку, можуть бути електронний та віртуальний регіон [636, 655, 665].

Електронний регіон - це територіальне утворення з наявною інформаційною інфраструктурою, за допомогою якої відбувається електронна взаємодія складових елементів цього утворення. Він може мати систему органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування або бути ситуативним.Однак, головною ознакою «електронного регіону», підключеного до світової інформаційної мережі, є його приналежність до певної території.

Однак, територіально цілісний електронний регіон вступає у протиріччя з вищенаведеними характеристиками інформаційного суспільства. Внаслідок глобальності, всеохоплюючого партнерства та вільного руху інформації регіон втрачає свою характеристику відокремленої одиниці та володаря ресурсів, як продуктивних сил, тому що світ перетворюється на єдиний інформаційний простір для електронної економіки з основним ресурсом - інформацією. Разом з тим, регіони, які територіально не можуть бути цілісними внаслідок відсутності спільних кордонів, можуть об' єднуватися у єдиному полі інформації для вирішення спільних проблем за допомогою засобів комунікації. На нашу думку, така транскордонна мережа, що утворена та функціонує у електронному просторі для вирішення спільних проблем, є віртуальним регіоном. Таким чином, не суміжні території одної держави, континенту, планети в цілому, які мають схожі соціальні, економічні, екологічні проблеми, можуть ефективно об'єднатися навколо їх розв'язання тільки у віртуальному середовищі. На відміну від електронного регіону, територія якого чітко визначена, віртуальний регіон має вміст, який змінюється залежно від появи нових вогнищ певної проблеми на нових територіях: до нього приєднуються та вибувають території, які набули або втратили спільних рис для віртуального об'єднання. І цей процес триває перманентно.

Таким чином, у електронному регіоні реалізується вище наведений територіальний підхід, а у віртуальному - характерний (проблемний). Останній є ефективним у питаннях забезпечення регулювання глобального або загальнодержавного сталого розвитку. Локальне вирішення проблеми на обмеженій території не означає її викорінення, і «вогнищеве лікування» не може бути ознакою сталого розвитку. Натомість, об'єднання навколо проблеми у різних її проявах на різних територіях підвищує ефективність її розв' язання.Обидві територіально-організаційні форми реалізації державної регіональної політики у інформаційній економіці, електронна та віртуальна, сприяють сталому розвитку регіонів.

Розглянемо сутність державної регіональної політики, визначення якої й дотепер відсутнє у нормативних документах України. Тоді, як зміст державної регіональної політики, закладений саме у цих документах, формує правове підґрунтя для розробки механізмів регулювання регіональної економіки. Наприклад, у Концепції державної регіональної політики 2001 р. наводяться мета, принципи, завдання регіонального регулювання, але не пояснюються значення основних термінів [864]. Аналогічна ситуація спостерігається у Законі України «Про стимулювання розвитку регіонів» [355], Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2015 р., затвердженій у 2006 р. [700]. Натомість, визначення державної регіональної політики було наведено у проекті Концепції державної регіональної політики 1998 та 2008 р.р. [733,738], законопроектах «Про засади державної регіональної політики» 2008 р. [732] та «Про основи державної регіональної політики» 2010 р. [734] (табл.1.1).

На основі детального аналізу змісту поняття «державна регіональна політика» згідно чинних нормативно-правових актів України і законопроектів, які не набрали чинності, можна зробити висновок про наявність єдиного підходу до його тлумачення у частині визначення регіональної політики, як комплексу принципів, цілей, механізмів, заходів, методів та інструментів. Однак, пріоритетні сфери їх застосування, дещо варіюються.

Так, з табл. 1.1 видно, як мета державної регіональної політики від комплексної у Концепціях 1998, 2001 р.р. трансформувалась до суто економічної у нині чинній Стратегії регіонального розвитку до 2015 р., і до суто соціальної у законопроектах про державну регіональну політику 2008, 2010 р.р. з введенням оціночного індексу людського розвитку у регіонах [732,852]. На нашу думку, підвищення добробуту населення незалежно від місця проживання повинно бути місією державного управління в усіх сферах. Причому, заходи реалізації  регіональної   політики   для  втілення  зазначеної  місії повиннівраховувати розбіжності у історичних, економічних, екологічних, географічних, культурних, демографічних характеристиках регіонів, що підвищує ймовірність коректного руху за обраним стратегічним курсом [286].

Таким чином, на відміну від місії державної регіональної політики, основну мету управління регіональною економікою можна визначити, як подолання територіальної диференціації за соціальними, економічними та екологічними показниками для забезпечення збалансованого і гармонійного розвитку усієї території держави, що закріплено у ст. 132 Конституції України [439] та ст.2 Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів» [355]. Ця мета може бути реалізована на основі повного використання потенціалу та конкурентних переваг регіонів. При цьому необхідно уникати копіювання проблемними регіонами, зазвичай, промислової моделі регіонів-лідерів, адже сучасні тенденції гармонійного розвитку територій ґрунтуються на регіональному порівнянні економічних переваг, тобто використанні найякісніших та найчисленніших продуктивних сил кожного регіону [405].

Протилежну думку щодо регулювання збалансованого розвитку регіонів мають експерти Світового Банку. Вони стверджують, що протидіяти процесам нерівномірної концентрації розвитку у державі недоцільно і неможливо. Про це свідчить аналіз тенденцій виникнення та розподілу економічної активності за 200 років. Також, на думку експертів, діяльність створених в Україні вільних економічних зон та територій пріоритетного розвитку має низьку ефективність. Таким чином, розвиток регіонів може відбуватися тільки на основі його територіального планування з урахуванням існуючих обмежень та можливостей, за що безпосередньо повинна відповідати місцева влада [909].

На підставі поєднання протилежних поглядів можна сформулювати принцип оптимальної замість тотальної конвергенції регіонів. Цей принцип полягає у тому, що на зміну меті абсолютного між територіального соціально-економічного та екологічного вирівнювання повинна прийти мета вирівнювання за «точками активності», при віддаленні від яких рівень розвитку території зменшується.


а т

в

і

кт

а

 

о н

д

і

г

з

 

и к и т

і

л о п

д

 

ь т с

і

н т у

С


w .о              а й s s й в

ю                .2 £р о 3 2 И

Л>                5 о « « § >у

О                      ^      S о ^ ч и

 

Ё                    'й §    8 *

8       §   '   Ь л S

•>  ^                s Й 2 я ч я

£                  ч ер * £р 2 is

 

 

н и     s  5 п

•§ я   2        •

>я ™         5    я л       и 2

'tc о 'С

р

^ а   и    ^ ц Ер Я

S В ° <u.rt и

8 "Я 8    £ ю    £ *

->я   н се    и s

2 ч:   я    s щ   сз а

я Ш й   и й    и £

Сґ w  В  со .ь    ^ »

g -а  и     а 2   ср о

g -9  д    н §  -е- о

w h  2      ш

 

 

S $    о с S    £р

сь>эт  И О   Я     С

«  и м"1 £ е    я

s    £ И Св  .2    3-

§ і     * ^ §    ^

О   £ О        О-гЯ        2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З І & £ g уз 5 2

<u & и h P а о,      С со u H

 

 

|3    :^'«

СП СП

 

 

й 55 u ^ ^ сЗ и :s

р

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«   5Я „

'55і 'ч: ^

'55

 

 

^                   Ц ^

>чи^«^^^я^^яя^

|| Г|55^уЄ ^^^^^ ^ « «      ^ £ ^ я

Я л

я

> со

= Я

Я

р

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

s я 3 >у    о

^   я   ¥  S    ^

с ^      ^

в8

.а о

Щ W

0     2 * к м

^ Я о В и

ср ^ а ^ ^ я ^ * 3 л §

И   Я   О  сЗ Я ^  ^  Я і- а ^

S    U    п    о!    8 &

я я S й й >-, 2 s ^ ^ w й

>у О   И   g   ^ С

1     ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ •==

 

 

of* _       « ^ & ^ _

 

 

=^ S ?5       ^ ^   с ^

^^^^ ^^^^^^

^ eVs ^0     ^ ^ '^

^ ^ic^        ^ ^ 2 л©
с
F h                     ІЗ ^

ср Я сЗ

сою н


 

Президент, ВРУ, КМУ, ВР АРК, центральні та місцеві органи державної влади, органи місцевого самоврядування.

Органи виконавчої влади, місц. самовряд., організації громадянського суспільства, інші юридичні та фізичні

особи, які беруть участь у програмах регіонального розвитку

Органи державної влади, місцевого самоврядування, юридичні та фізичні

особи, які беруть участь у розробленні та реалізації програм і проектів регіонального розвитку

Територія держави, її регіони, інші тер.

утворення, які специфічні, цілісні, мають спільні проблеми і визначені законом для досягнення особливих цілей розвитку.

Територія держави,

визначені законодавством її регіони, макрорегіони, мікрорегіони

Діяльність з розвитку держави на усій її території та у її регіонах

Законність, верховенство прав людини, єдність,

комплексність, скоординованість дій, децентралізація, субсидіарність,

доступність держ. послуг, пріоритетність, програмність,

партнерство, відкритість,

відповідальність

Законність, єдність, децентралізація, деконцентрація, субсидіарність, партнерство, відкритість, відповідальність влади,

сталий розвиток, історична спадкоємність.

Гуманізм, законність, скоординованість, цілісність території, єдність, децентралізація, деконцентрація, субсидіарність, партнерство, відкритість,

сталий розвиток, історична спадкоємність, реалістичність

Якість життя людей, цілісний та

збалансов. розвиток,

інтеграція регіонів, використ. їх потенціалу,

конкурентоздатніст

ь регіонів та

територ. громад.

Високий рівень якості життя людини незалежно від місця проживання

Високий рівень якості життя людини, ефективне використання потенціалу територій, зміцнення соц. та

екон. єдності

суспільства.

Засоби, механізми, інструменти та дії для досягнення повноцінного життєвого середовища для людей, просторової єдності держави, сталого розвитку регіонів,

узгодження регіон. та загальнодерж. інтересів.

Заходи, засоби, механізми, інструменти та взаємоузгоджені дії центральних і місцевих органів

влади та місцевого самоврядування для створення повноцінного життєвого середовища для людей, забезпечення просторової єдності держави та сталого розвитку її регіонів

Принципи, цілі, засоби, механізми, інструменти та взаємоузгоджені дії органів держ. влади та місц. самовряд. для створення повноцінного життєвого середовища для

людей, ефективне використання потенціалу територій, єдності, територ. цілісності, сталого розвитку держави та її регіонів

Проект Концепції державної регіональної політики станом на 27.02.2008р. [738]

Проект Закону України «Про

засади державної регіональної

політики» станом на 08.10.2008р.

[732]

Проект Закону

України «Про основи державної

регіональної політики» станом

на 7.12.2010р. [734]

Іншими словами кількість точок регіональної активності повинна бути достатньою для досягнення планових показників розвитку національної економіки в цілому. А відношення у розвитку між центром та периферією повинно бути приблизно однаковим в усіх точках регіональної активності на мапі країни.

У розумінні об'єкту державної регіональної політики спостерігаються певні розбіжності. Так, у законопроектах 1998, 2008 р.р. об'єктом визнавалась територія, а у законопроекті 2010 р. - діяльність з розвитку держави. На нашу думку, друге визначення є більш реалістичним, оскільки відображає процес цілеспрямованої трансформації соціально-економічного середовища країни.

Таким чином, з наведених нормативно-правових документів видно, що в Україні правова база для здійснення державної регіональної політики сформована не повністю та має фрагментарний характер. В умовах мінливого зовнішнього середовища, появи нових парадигм та концепцій розвитку вона, природно, потребує удосконалення та доповнення. Тому для вчених дискусійним питанням у розумінні державної регіональної політики залишається визначення об'єкту регіонального регулювання.

Згідно одного підходу, державна регіональна політика повинна на регіональному рівні охоплювати усі сфери життєдіяльності країни. Згідно іншого - об'єктом регулювання повинна виступати економіка регіону.

Зустрічається думка, що ключовою позицією змісту державної регіональної політики є характер відносин між регіоном та центром, центром та світом. Наприклад, академік М.І. Долішній вважає державну регіональну політику частковим випадком загальної регіональної політики, оскільки остання ґрунтується на цілях та діях держави по відношенню до регіонів та регіонів по відношенню до самих себе. Звужений аспект політики, яку проводить виключно держава відносно регіонів і є державною регіональною політикою. Деякі вчені, дотримуючись аналогічної думки, виокремлюють державну та місцеву регіональну політику [405].Таким чином, регіональна політика повинна враховувати весь комплекс інтересів усіх суб'єктів, включно державних органів влади, місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб. Це знайшло відображення у законопроектах щодо основ державної регіональної політики» 2008, 2010 р.р. як поняття «просторове узгодження», яке включає гармонізацію на конкретній території усіх цілей та інтересів всіх суб' єктів регіонального розвитку [734,732]. Вчений В.П. Семиноженко трактує зміст державної регіональної політики, як процес оптимізації територіально-економічної структури держави та відносин «регіони - центр» в умовах глобалізації, учасниками якої дедалі все більше стають окремі структурні одиниці держави - її регіони [798].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки