М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 30

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

0,75

 

Середньомісячна заробітна плата

Нижчий

 

0,75

Сільський район

Щільність сільського населення

Нижча

Останні 3

0,75

 

Природний приріст населення

Нижчий

 

0,75

 

Середньомісячна заробітна плата

Нижча

 

0,75

 

Обсяг реалізованої сільськогосподарської продукції (робіт, послуг) на одну особу

Нижчий

 

0,75

 

Частка зайнятих у сільському господарстві

Вища

 

1,25

Міста обласного значення

Рівень зареєстрованого довготривалого безробіття

Вищий

Останні 3

1,25

 

Середньомісячна заробітна плата

Нижча

 

0,75

Населені пункти [333]

З 1996 року на цій території ліквідовані вугледобувні та вуглепереробні підприємства, але не були в повному обсязі вирішені соціально-економічні та   екологічні   питання,   передбачені   проектами   ліквідації зазначених підприємств

Джерело: розроблено автором на основі [333,355,702]Розглянемо альтернативні законодавчо встановленим підходи до визначення депресивних регіонів (див. табл.2.6). В умовах обмеженого державного фінансування ведеться постійний пошук об'єктивних критеріїв та методик групування депресивних регіонів, факторів виникнення депресії, механізмів її подолання. При цьому останні можуть бути різними для кожної групи. Це створює наукову платформу розподілу фінансових ресурсів держави між регіонами у найефективніший спосіб з метою згладжування регіональних диспропорцій та відмінностей у розвитку.

На відміну від законодавчих документів України, де депресивні території визначаються та класифікуються на основі галузевої приналежності, географічного розташування, адміністративно-територіального поділу, серед науковців відсутня єдина думка щодо ідентифікації поняття «депресивний регіон» та ознак групування таких територій.

Деякі вчені у основу поняття «депресивний регіон» закладають кількісні характеристики, інші - якісні, але у більшості випадків використовується змішаний підхід. Наприклад, А. Новікова, В. Лексін, А. Швецова, О. Шаблій, О. Вісьтак, Ф. Заставний, Я. Шевчук, Т. Максимова, М. Хвесик, О. Братута, М. Барановський вважають, що негативна динаміка соціально-економічних показників є ознакою депресивного регіону. Навпаки, І. Тургель, В. Галущак, О. Вітер, Р. Дацків, М. Дацишин аналогічно ЗУ «Про стимулювання розвитку регіонів» такою ознакою вважають чітко встановлені значення соціально-економічних показників. Ці підходи принципово відрізняються своїми концептуальними засадами. Перший підхід можна назвати динамічним, а другий - статичним. У першому підході не зрозумілим залишається рівень негативного коливання - амплітуда хвилі розвитку, обґрунтована у п.2.1, оскільки незначні природні негативні коливання не можуть бути розцінені, як входження регіональної економіки у стан депресії. У другому підході, на наш погляд, встановлення певних значень показників розвитку є не зовсім об' єктивним, тому що кожен регіон має свої особливості соціальної, екологічної, економічної систем і потребує індивідуальних значень показниківрозвитку, при яких можна стверджувати, що він знаходиться у передкризовому або депресивному стані.

Як зазначалося, нерідко, визначаючи поняття «депресивний регіон» до кількісних характеристик вчені додають якісні. Наприклад, депресивними вважають виключно промислові регіони А. Новікова, В. Лексін, А. Швецова, О. Шаблій, О. Вісьтак, І. Тургель, аграрні регіони - М. Барановський [437]. Доводять, що депресивним може бути будь-який регіон незалежно від галузевої приналежності вчені Ф. Заставний, Я. Шевчук, Т. Максимова, М. Хвесик, О. Братута, О. Вітер, Р. Дацків, М. Дацишин, В. Галущак, О. Кононенко, Г. Майборода. Деякі серед названих авторів у визначенні поняття «депресивна територія» спираються на причини відставання (економічні, історичні, географічні тощо), інші аналізують фактичний стан розвитку (економічний, соціальний, екологічний), деякі вважають необхідним спиратися на можливі перспективи подальшого самостійного виходу з депресії, інші вважають за необхідне аналізувати та класифікувати механізми зовнішнього втручання у регіональну соціально-економічну систему.

Завдяки різним комбінаціям кількісних та якісних параметрів серед регіонів з незадовільним соціально-економічним розвитком виокремлюються відсталі, слаборозвинуті, проблемні, кризові тощо. Наприклад, О. Вітер, Р. Дацків, М. Дацишин відсталими вважають регіони, які характеризуються соціально-економічним занепадом внаслідок історичних або природних факторів (див. табл.2.6). Проте, М. Барановський зазначає, що основним є поняття «проблемний» регіон, а інші - похідні від нього та відображають рівень кризи, яка, у свою чергу, виступає мірою певних негативних тенденцій. Автор використовує у визначенні депресивного регіону інтегрований підхід, наголошуючи на комплексності негативних тенденцій в усіх сферах депресивної території, яка внаслідок цього не здатна самостійно відтворюватися [152]. Також комплексну природу депресії відзначають вчені О. Кононенко та Г. Майборода у дослідженні депресивних територій Придніпровського регіону [437]. На необхідності використання виключнофеноменологічного підходу у дослідженнях питань економічного зростання та занепаду територій, згідно якого слід враховувати фактор суб' єктивної оцінки економічних процесів та явищ, наголошує вчений С. Капіца [396].

Похідними від кількісних характеристик, на основі яких можна виокремити динамічну концепцію визначення поняття «депресивний регіон», є темпи та період зниження соціально-економічних показників до рівня соціально-економічної депресії. Припустимо, що мінімальна тривалість періоду, за який територія потрапляє зі стану найвищого розвитку у стан депресії, дорівнює періоду життя одного покоління на цій території. Таким чином, сукупність регіонів України з незадовільним рівнем розвитку можна розділити на дві групи: території, де протягом життя одного покоління спостерігається стрімкий перехід від зростання до занепаду, а також території, де протягом життя одного та більше поколінь утримується стан занепаду з незначними темпами змін. Й дотепер дискусійним залишається питання, яка з названих груп відповідає поняттю «депресивних», а яка - «відсталих» регіонів.

На нашу думку, природа цієї дискусії полягає у фундаментальній проблемі розподілу наявних ресурсів для підтримки регіонів, які вже мають значний нарощений економічний потенціал, рівень реалізації якого знижується, територій, які тільки потребують нарощення економічного потенціалу та регіонів, які потребують активізації процесів використання оновленого економічного потенціалу (рис.2.13).

Згідно зазначених підходів до визначення поняття «депресивний» регіон здійснюється типізація депресивних регіонів (див.табл.2.7).

Кількісні характеристики показників соціально-економічного розвитку дозволяють об'єднати території за ступенем гостроти проблем, динамікою, тривалістю та вектором їх поширення. Наприклад, поширення проблем від центру до периферії концентричними колами вчені О. Вітер, Р. Дацків, М. Дацишин вважають ознакою інфарктних регіонів. При аналізі інноваційної діяльності О. Жихор розрізняє регіони середнього, високого та кризового рівня проблемності.    За   динамікою    соціально-економічних   показників вченіЯ. Побурко, В. Кардаш розділяють регіони на структурно слабкі, економічна структура яких призведе до відставання у майбутньому; відсталі, показники розвитку яких нижчі за середньостатистичні у країні; кризові, у економіці яких відбулося різке коливання значень показників розвитку; депресивні, кризові явища яких є постійними та їх неможливо подолати без впровадження зовнішній стимулюючих заходів.

 

 

 

СТАДІЯ ПРОЦЕСУ УТВОРЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДЕПРЕСІЇПочаток депресії


Депресія


Вихід з депресіїНаявний високий рівень розвитку продуктивних сил, але знижується рівень їх економічно продуктивного використання

Наявний низький рівень

розвитку продуктивних сил

(застарілий виробничий потенціал), внаслідок чого

рівень їх економічно

продуктивного використання знижується

Наявний високий рівень

розвитку продуктивних сил

(оновлений виробничий

потенціал), при тому,що

рівень їх економічно

продуктивного

використання підвищуєтьсяХАРАКТЕРИСТИКИ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙСтрімкий процес старіння виробничого потенціалу

при збережених технологіях, досвіді, знань та умінь його

використовувати

Повністю застарілий

виробничий потенціал

при втрачених

технологіях, досвіді, знань та умінь його

використовувати

Оновлений виробничий потенціал при відсутніх технологіях, досвіді, знань та умінь його

використовувати
ЦІЛІ ФІНАНСОВОЇ ПІДТРИМКИ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙОновлення виробничого потенціалу регіональної економіки та підвищення

кваліфікації кадрів

Повна заміна виробничого потенціалу регіональної економіки та перенавчання кадрів

Підтримка процесу оновлення виробничого потенціалу регіональної економіки та перенавчання кадрівКЛЮЧОВА ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ ДЕПРЕСИВНИХ ТЕРИТОРІЙ: розподіл ресурсів

між регіонами, які знаходяться на вказаних стадіях процесу утворення соціально-економічної депресії

Рис.2.13 Характеристики розвитку депресивних регіонів залежно від стадії процесу утворення соціально-економічної депресії Якісні характеристики показників дозволяють об'єднати території за схожістю соціальних, економічних, екологічних проблем, за факторами виникнення депресії. Наприклад, на основі аналізу причин занепаду територій виокремлюються регіони, занепад яких обумовлений факторами екологічної катастрофи, прикордонного положення, відсутності транспортної мережі, старіння основних фондів, вичерпання природних ресурсів, зниження попиту на продукцію (функціонально-депресивні території).

Згідно [709] факторами утворення депресивних територій малих міст визначено реструктуризацію економіки, коливання попиту, нестача кваліфікованих управлінських кадрів, відсутність соціальної інфраструктури: закладів освіти, охорони здоров' я, культури, обмеженість ринку праці у виборі професій та кількості робочих місць, міграційні процеси і погіршення демографічної ситуації, обмеженість водних ресурсів, відсутність комунальної інфраструктури: систем водо-, тепло, енергопостачання, каналізаційних мереж, переробки відходів, не налагоджені транспортна мережа та зв' язок.

Аналізуючи генезис спаду економіки регіонів України в цілому, М. Долішній наголошує на факторах переходу від командно-адміністративного до ринкового типу господарювання та руйнації усталених форм управління [759], М. Барановський - на факторах докорінної зміни господарських структур, низького рівня галузевої диверсифікації, невідповідності економічної структури місцевому природно-ресурсному потенціалу, несприятливих демографічних та екологічних тенденцій [153], О. Шаблій - на факторі довгострокових економічних хвиль М. Кондратьєва, які відображають «універсальну циклічність» виникнення, посилення та нівелювання соціально-економічних диспропорцій регіонального розвитку [922]. На теорії економічної циклічності ґрунтуються західні концепції, які пояснюють причини соціально-економічного розвитку і занепаду територій, а саме поляризованого, циклічно-стадійного та розвитку типу«центр-периферія».

Поряд з думкою вчених про те, що внаслідок старіння технологій виникає понижувальна  К-хвиля,  яка  спричиняє  соціально-економічні  депресії нарегіональному рівні, доцільно висунути наступні контраргументи. По-перше, власне хвилі лише відображають об'єктивну реальність, яка характеризується моральним старінням технологій та економічним спадом. А чинники, які змушують циклічно приходити економіку в цілому або окремі території у занепад, і відповіді на питання, чому наявна технологічна база перестає задовольняти регіональну економіку, залишаються не зрозумілими. З цього можна зробити висновок, що є інші процеси та явища, які плинуть швидше ніж економіка, спричиняючи періодичні незворотні зміни у ній. По-друге, не досліджено наслідки взаємного впливу хвиль на глобальному, національному, регіональному та мікрорівні, і не доведено, що час виникнення депресії регіонів України співпадає з понижувальною хвилею саме загальносвітового масштабу.

Вчений С.Капіца причиною глобального розвитку вважає незворотні процеси зростання чисельності населення планети всупереч фундаментальним економічним теоріям раціонального вибору та обмеженості економічного та демографічного росту наявними ресурсами. Автор стверджує, що процеси розвитку можуть бути досліджені тільки у глобальному масштабі, а не у межах окремої території або нації. Тому замість окремих процесів та явищ депресивних територій об' єктом дослідження у теперішній час повинен стати розвиток глобальної економіки в цілому, який призвів до утворення окремих територіальних депресій [396].

На нашу думку, не зважаючи на фактори, які спричинили виникнення соціально-економічних депресій, поняття «депресивний регіон» не повинно обмежуватися тільки сферами (економічною, соціальною, екологічною) розвитку та динамікою показників, які відображають ці сфери. Це пов'язано з тим, що, як було обґрунтовано у п.2.1, згідно запропонованої класифікації типів розвитку депресивним регіон може бути визнаний за рівнем інноваційного розвитку, за його генезисом, за рівнем сталого розвитку та його збалансованістю тощо. Тому аналогічно до запропонованої у п.1.4 концепції вибіркової децентралізації влади, на наш погляд, доцільно застосувати концепцію індивідуального визначення ознак депресії для кожного з регіонівУкраїни. На основі розробленого у п.2.1 інтегрального показника регіональних відмінностей для кожного регіону України визначаються основні характеристики позитивної дії, за якими він випереджає інші регіони. Таким чином, обґрунтовуються фактори росту певної регіональної економіки, після чого шляхом економіко-математичного моделювання встановлюються межі припустимих коливань цих факторів, перехід через які для даного регіону вважається початковим етапом входження у соціально-економічний депресивний стан розвитку.

 

 

2.3.2 Методи розвитку депресивних регіонів України

 

 

Від того, яким чином трактується поняття «депресивний регіон», які ознаки та властивості йому надаються, залежать методи розвитку таких територій. Як було вище зазначено, уперше офіційного визнання депресивними територіями в Україні набули малі монофункціональні міста у 2000 р. Тому перші розроблені методи розвитку депресивних регіонів України стосувалися саме цієї категорії населених пунктів. Так, серед методів розвитку депресивних монофункціональних міст за період 2000 - 2006 р.р. було визначено державну підтримку, фінансове вирівнювання, формування ринку праці та соціально-культурного середовища [342,709]. Розглянемо їх більш детально.

Метод державної підтримки депресивних моно-міст України включав заходи прямого фінансування та опосередкованого стимулювання економічної активності. До прямого фінансування належали санація містоутворюючих підприємств, надання міжбюджетних трансфертів, створення спеціального фонду підтримки депресивних територій. До заходів опосередкованого стимулювання економічної активності на територіях моно-міст було віднесено формування спеціального інвестиційного режиму, надання податкових кредитів підприємствам за створення нових робочих місць, сприяння соціально орієнтованому підприємництву, проведення земельної реформи; впровадження державної політики партнерства з приватними структурами; імплементаціяінноваційних технологій виробництва, здатних диверсифікувати економіку монофункціональних міст; реалізацію проектів із захисту навколишнього природного середовища.

Метод фінансового вирівнювання, розроблений у 2000 р., передбачав перерозподіл фінансових ресурсів на користь депресивних моно-міст, для чого необхідно було виконати низку важливих завдань у бюджетній сфері. Зокрема, удосконалити процеси формування та виконання місцевих бюджетів на основі запровадження єдиних державних соціальних стандартів та пов' язаного з цим гарантованого мінімуму видатків місцевих бюджетів. Необхідно було закріпити за місцевими бюджетами науково обґрунтовані нормативи загальнодержавних податків та зборів, а також переглянути механізм надання дотацій з визначенням їх обсягу таким чином, щоб дотації не перевищували регулярних бюджетних надходжень, які мобілізуються на відповідній території.

Метод формування ринку праці депресивних моно-міст зводився до підтримки самостійної зайнятості та підприємництва серед населення, модернізації існуючих робочих місць шляхом оновлення технологічної бази підприємств, створення нових робочих місць за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості населення.

Метод формування соціально-культурного середовища проблемних моно-міст включав утворення мережі об' єктів надання базових державних послуг та обслуговування населення з урахуванням галузевої спрямованості населеного пустка та демографічної ситуації у ньому. Для цього було передбачено інструменти іпотечного кредитування на будівництво житла та спеціального кредитування на модернізацію об'єктів, що надають комунальні послуги, створення освітнього простору для перекваліфікації та підвищення конкурентоспроможності населення на ринку праці, запровадження сімейної медицини для підвищення якості медичного обслуговування.

Таким чином, на основі аналізу запропонованих методів розвитку малих депресивних моно-міст України можна зробити висновок про необхідність розробки концептуальних основ комплексного підходу до підвищення їхекономічного потенціалу на основі виявлення конкурентних переваг, врахування специфічних особливостей у контексті регіональної, національної та світової економіки. Комплексний підхід повинен охоплювати економічну, соціальну та екологічну сфери, в основі чого знаходяться відповідні технологічні та організаційні інновації, та спиратися на комплекс взаємопов'язаних моделей поетапного виведення території з кризового стану.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки