М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 37

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

 

Спираючись на існуючий науковий доробок з проблематики удосконалення теоретико-методологічних засад процесу бюджетного регулювання з метою забезпечення соціального благополуччя та зростання регіональної економіки, слід відмітити певні напрями подальшого розвитку наукової думки, які дозволяють обґрунтувати ефективні механізми регулювання регіональної полі-структурної системи в цілому.

Так, проведені дослідження взаємного впливу параметрів процесів бюджетного регулювання та регіонального розвитку дозволили виявити фундаментальні протиріччя, відсутність розв' язання яких гальмує економічний прогрес та порушує гармонійність необхідних для країни та регіонів зв' язків між бюджетною та соціально-економічною системами (рис.3.3).

Перше протиріччя існує між фактичною сутністю основоположних категорій бюджетних доходів та видатків і тим змістом, який присвоєно цим поняттям у ході бюджетного регулювання.

Формуючи доходи бюджету місцевого рівня, перерозподіляючи їх між різними функціональними або економічними напрямами та здійснюючи у подальшому бюджетні видатки, принципами бюджетного регулювання, таким чином, передбачено розбиття налагодженого у регіоні грошового потоку на окремі його стани: вхідний та вихідний. Ці стани віддзеркалюють фази бюджетного процесу: відповідно надходження у бюджет грошових потоків і перетворення їх на наявний фінансовий ресурс «доходи», а також здійснення видатків з бюджету та перетворення наявних фінансових ресурсів знову у грошовий потік. При цьому кожному з цих станів характерний єдиний найголовніший параметр - обсяг у грошовому еквіваленті, який планується на майбутній період часу. Наприклад, у 2011 р. у Дніпропетровській області було заплановано отримати 7,2 млрд. грн. податкових надходжень за загальним фондом (плановий вхідний грошовий потік) і витратити за цим же фондом напотреби житлово-комунального господарства 376,8 млн. грн (плановий вихідний грошовий потік) [252].

 

 

 

ПРОТИРІЧЧЯ МІЖ ПРОЦЕСАМИ БЮДЖЕТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА РОЗВИТКОМ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИТЕОРЕТИЧНА

t--------------

ПЛОЩИНА


МЕТОДИЧНА ПЛОЩИНАОб'єкт бюджетного

регулювання -статична категорія

сформованих фінансових ресурсів бюджету, у той час, коли економічний розвиток забезпечує динамічна категорія

грошового потоку

Держава зацікавлена у збільшенні фінансових надходжень у

бюджет, а приватні економічні

суб'єкти у їх

зменшенні


Частота регулювання фінансових ресурсів

у бюджетному

регулюванні менша, ніж частота змін у соціально-

економічних

процесах

регіонального

розвитку

Критерій ефективності бюджетного регулювання фінансових потоків

позбавлений варіативності, тоді як ситуативні умови регіонального розвитку її потребують

*        

 

Порушується

гармонійність

зв'язку між параметрами

бюджетного та соціально-економічних регіональних процесів


Інтереси основних гравців регіональної економіки мають антагоністичний замість збалансованого характер, що перешкоджає реальному державно-приватному партнерству

t

Соціально-економічний розвиток гальмується через відставання, не

своєчасність та, у деяких випадках, не

об' єктивність регулюючого впливу у бюджетному процесі

 

Виникнення ефекту економічного «розриву» та деградації замість розвитку, через різну спрямованість цільового вектору

регулювання та реального вектору руху регіональної системи

* НАСЛІДКИ


ДЛЯ ПОЛІТИКИ РЕГІОНАЛЬНОГО ВИРІВНЮВАННЯСкладність

вирівняти окремі показники регіонів без

вирівнювання динамічних параметрів

регіональних процесів

Складність вирівняти

динамічні регіональні процеси при відсутності

збалансованих

інтересів та домовленостей між учасниками

бюджетного процесу

Не ефективність

механізмів регіонального вирівнювання внаслідок відсутності врахування різних частот змін у

системах регіонів при

єдиному для всіх регулюючому впливі

Обмеженість інструментів регіонального вирівнювання та їх низький рівень адаптивності до

різних змін у

регіональних

процесахРис.3.3 Протиріччя між процесами бюджетного регулювання та розвитку регіональної економікиОтже, об'єктом у бюджетному регулюванні на регіональному рівні фактично виступають фінансові ресурси регіону, утворені внаслідок наявного грошового потоку, які спочатку необхідно сформувати, вилучивши з економічної системи регіону, розподілити та перетворити на зворотний грошовий потік, віддавши назад у економічну систему.

Тобто у центрі уваги бюджетного регулювання знаходиться певна статична категорія, для якої визначена величина та період досягнення цієї величини. У той же час, як зазначено у [322, С. 187-192], за генезисом грошовий потік є категорією динамічною, рухливою та гнучкою, що проявляється у його безперервності, колоподібності та цілісності. Його розбиття на вхідний та вихідний з позиції цілісної регіональної економіки є штучним та відносним, тому що вихідний грошовий потік для господарчих суб' єктів регіону є водночас вхідним для регіонального бюджету. Тому можна стверджувати, що грошовий потік є також цілісним та не роздільним, який виконує функції об'єднання одночасно усіх суб'єктів регіональної економіки та утримання економічного каркасу території.

Внаслідок регулювання грошових потоків у регіональній економіці, як статичної категорії, що виражається у плановому встановленні обсягів фінансових ресурсів, які повинні надійти до місцевого (регіонального) бюджету, виникає так званий ефект «підтягування» економічних показників. Цей ефект характеризується тим, що за будь-яких економічних обставин забезпечуються встановлені бюджетні надходження без врахування подальших наслідків цього ефекту для економічних суб'єктів регіону, що проілюстровано на прикладі Зведеного бюджету України, який являє собою консолідований результат функціонування економік регіонів держави (рис.3.4-3.6).

Так, на рис.3.4 видно, що за виключенням 2009 р., коли повною мірою проявилися наслідки світової фінансової кризи, обсяг планових та фактично отримуваних податкових надходжень у Державний та місцеві бюджети України стабільно зростає, повторюючи траєкторію зростання ВВП. Однак, починаючи з 2009 р., спостерігається тенденція перевищення темпів зростання планових таотримуваних податкових надходжень над темпами зростання ВВП, що відображається у зближенні відповідних кривих.
Аналіз даних на рис.3.5 дозволяє побачити, що у жодному році за період з 2008 по 2011 р. р. темпи приросту ВВП не перевищували темпів планових та фактичних податкових доходів у Державний та місцеві бюджети України. Навпаки, у після кризові 2009 - 2011 р.р. спостерігається затухання приросту ВВП поряд зі стрімким зростанням податкових надходжень. При цьому фактично сформовані фінансові ресурси у Зведеному бюджеті України від наявних вхідних грошових потоків дещо перевищують заплановані, що свідчить про не співпадіння параметрів розвитку економіки регіонів та бюджетного регулювання.

Про певну розбалансованість між бюджетним регулюванням та реальними економічними процесами у регіонах країни свідчить і зростаюча за вказаний період частка бюджетних податкових доходів у ВВП при відомому гальмуванні приросту останнього (рис.3.6). Це означає, що швидкість вилучення фінансових ресурсів у економічних суб'єктів перевищує швидкість їх розширеного відтворення та розвитку економіки, через що скорочуютьсяінвестиційні можливості економічних суб'єктів, стимулюється збільшення обсягів прихованих прибутків.-20


 

Заплановано

податкових

надходжень

Отримано

податкових

надходжень

■ВВПРис.3.5 Динаміка темпів приросту податкових надходжень у Зведений бюджет України у порівнянні з приростом валового внутрішнього продукту, % Джерело: розроблено автором на основі [252,289]20,0 18,0 16,0 14,0 12,0 10,0

8,0 6,0 4,0 2,0 0,0Якщо у короткостроковій перспективі збільшення обсягів податкових надходжень у місцеві бюджети регіонального рівня матиме позитивні наслідкидля соціально-економічної сфери через формування розширеної бази для здійснення бюджетних видатків з метою забезпечення рівних стандартів життя громадян на території держави, збільшення державних інвестицій у проекти загального регіонального значення, то у довгостроковій перспективі така стратегія бюджетного регулювання може мати негативні наслідки, які проявляться у скороченні податкової бази та фактичних обсягів податків, що відраховуються, внаслідок надмірного фіскального тиску і викличуть дисбаланс всієї регіональної економіки.

Таким чином, у ході дослідження розбіжностей між сутністю бюджетних доходів та видатків, яка випливає з природи цих понять, і тими принципами, згідно яких відбувається бюджетне регулювання на існуючих наукових засадах, можна зробити наступні висновки.

У теперішній час бюджетне регулювання зосереджує увагу на статичних категоріях обсягів фінансових ресурсів, які необхідно отримати у місцевий бюджет і які підлягають подальшому розподілу з нього. У той же час, в основі цих фінансових ресурсів знаходиться динамічна категорія фінансового потоку, порушення динамічних параметрів швидкості, інтенсивності, регулярності якого призведе до зменшення цільових обсягів фінансових ресурсів.

Метою регулювання бюджетного процесу є досягнення планового максимально можливого обсягу бюджетних надходжень, тоді як, на наш погляд, необхідно зосередитися на грошовому потоці, як такому. Необхідно здійснювати моніторинг та підтримувати власне невпинний процес циркуляції грошових коштів, ставлячи за ціль досягнення поряд зі статичними динамічних характеристик вхідного фінансового потоку у бюджет. Навіть якщо у ході такого регулювання у певний момент часу буде забезпечено ситуативний максимум обсягів бюджетних доходів, менший за плановий бюджетний дохід, встановлений у попередній ситуації, що характеризувалася іншими умовами розвитку регіональної економіки, то з точки зору системного підходу у довгостроковій перспективі він буде більш ефективним для всієї регіональної економічної системи.На наше переконання, у ході розв' язання цього протиріччя може бути кардинально змінена політика регіонального вирівнювання в Україні. Адже об' єктом вирівнювання у цьому випадку стануть соціально-економічні процеси у регіоні та їх динамічні характеристики замість статичних макроекономічних показників. Спрямування бюджетних дотацій вирівнювання буде відбуватися згідно іншого принципу: забезпечити не однакові стандарти проживання людей на всій території України, а однакові умови та характеристики протікання процесів, які через певний період призведуть до зрівняння соціально-економічних стандартів.

Друге протиріччя між процесами бюджетного регулювання та розвитку регіональної економіки знаходиться у площині філософії відносин між регулюючим суб' єктом-розпорядником бюджетних коштів, зацікавленим у збільшенні бюджетних надходжень, тобто державою, та економічними суб'єктами-донорами, зацікавленими у підтримці власного економічного розвитку та зменшенні відрахувань до бюджету. Сучасні економічні процеси потребують балансу інтересів головних учасників регіональної економіки. Суб' єкт-реципієнт фінансових потоків повинен у деяких ситуаціях поступатися часткою грошових надходжень у бюджет на користь забезпечення процесу розвитку суб' єктів-донорів, які, у свою чергу, повинні працювати прозоро без переводу отримуваних прибутків у тіньовий сектор.

Однак, умовна точка рівноваги відносин держави та приватного сектору знаходиться у постійному русі, що означає ситуативність, не стабільність параметрів балансу інтересів та необхідність їх відслідковувати та прийняти парадигму функціонування у постійно мінливому середовищі, як закону, усіма учасниками регіональної економіки. Але це можливо тоді, коли головним у бюджетному процесі стане власне процес трансферу грошових коштів від фондів економічних суб'єктів до бюджетних фондів держави; коли у коло інтересів держави - одержувача коштів, потрапить вихідний вузол грошового трансферту - економічні суб' єкти зі своїми цілями, і навпаки, коли бюджет, як вхідний   вузол   грошового   трансферту,   стане   частиною   кола інтересівекономічних суб'єктів; коли регулювання бюджетного та соціально-економічних процесів у регіоні буде сенситивним, гнучким та ситуативним, тобто забезпечувати послаблення, наприклад, податкового тиску на економічних суб'єктів у моменти спаду їх економічної активності, а також його підсилення у моменти економічного зростання з єдиною метою забезпечення безперервного процесу руху грошових коштів у регіональній економіці.

Все це дасть змогу встановити економічно гармонійні відносини державно-приватного партнерства під час регулювання регіонального розвитку на основі ефективного бюджетного регулювання.

Третє виявлене у ході досліджень протиріччя полягає у тому, що процес бюджетного регулювання має таку частоту регулюючого впливу на вхідні та вихідні по відношенню до бюджету фінансові потоки, яка не співпадає з частотою змін, що відбуваються у соціально-економічних процесах регіонів, та характеризується водночас високим рівнем інертності та неповороткості, а також підвищеним ступенем хаотичності. Інертність та неповороткість бюджетного регулювання проявляється у тому, що, наприклад, рішення щодо обсягів бюджетних надходжень приймається один раз на початку планового річного періоду, після чого тільки корегується. Тобто стратегічний регулюючий вплив, який у подальшому позначається на усіх процесах регіональної економіки здійснюється одноразово залежно від стану регіональної системи на початок планового періоду. Наступні коригуючі рішення щодо бюджетних надходжень носять не системний характер та спричинені впливом окремих факторів, як то коливаннями цін на ресурси, інфляцією, ситуативною ринковою кон' юнктурою під час приватизації об'єктів державної власності тощо. Аналогічно вносяться корективи у процес здійснення видатків бюджету. У цьому проявляється хаотичність бюджетного регулювання в цілому.

Так, на основі аналізу даних на рис.3.7а),б) можна зробити висновок, що протягом останнього десятиріччя регулювання бюджетних надходжень та видатків  відбувалось  не  збалансовано,  не ритмічно  та при відсутностінаукового обґрунтування оптимальних моментів прийняття низки бюджетних рішень, про що свідчить стрибкоподібний характер ламаних кривих.
J ?8 п


2009 ■2010

2011 ■201

 

 

Збалансоване регулювання 1

Збалансоване регулювання 2

- Збалансоване регулювання 3s///////////

 

Рис.3.7 Динаміка кількості внесених змін до Державного бюджету України, як показник збалансованості та ритмічності процесу бюджетного регулювання

Джерело: складено автором на основі [217]Таким чином, на основі рис.3.7а),б) можна довести, що головні бюджетні регулюючі рішення щодо обсягів доходів та видатків Державного бюджету носять одноразовий характер та безперервно розповсюджуються на весь фінансовий рік. У свою чергу, прийняття додаткових рішень відрізняється своєю хаотичністю та залежністю від випадкових факторів.

Разом з цим, у сучасних швидкоплинних умовах річний термін - це достатньо великий період, за який під впливом зовнішніх факторів регіональна соціально-економічна система і процеси у ній можуть зазнавати змін декілька разів. Тоді прагнучи максимізувати кінцевий ефект у вигляді отримання найбільшого у складених умовах бюджетного доходу у короткостроковій перспективі, а також підтримати динамічні параметри соціально-економічних процесів у регіонах для збереження балансу регіональної економіки у довгостроковій перспективі, необхідно розбити процес бюджетного регулювання на декілька окремих стратегічних регулюючих рішень протягом всього річного терміну (рис.3.7в). Процес прийняття цих рішень, на відміну від існуючого, є ритмічним з чітко обґрунтованою частотою: одне рішення на місяць (збалансоване регулювання 1), одне рішення на квартал (збалансоване регулювання 2), одне рішення на два місяці (збалансоване регулювання 3) тощо. Ці рішення залежатимуть не тільки від одиничних факторів, але й від групи чинників, які характеризуватимуть стан регіональної економіки комплексно та у динаміці. На момент прийняття чергового регулюючого рішення здійснюватиметься моніторинг та оцінка стану регіональної системи, на основі чого на кожному часовому проміжку регулювання обсягів бюджетних надходжень та видатків буде оптимальним. Це обумовить досягнення оптимального загального результату на кінець річного періоду при розв' язанні попередніх протиріч, оскільки бюджетне регулювання стане більш чутливим до динаміки регіональної економіки.

Якщо не приділити уваги розв' язанню зазначеної проблеми наявності різних частот здійснення бюджетного регулюючого впливу та виникнення змін соціально-економічного стану регіональної системи, то може виникнути явище«економічного флаттеру», яке негативно позначиться на розвитку регіонів. Воно полягає у значних економічних коливаннях, які можуть стати руйнівними для регіональної економіки, якщо при досягненні певного рівня швидкості соціально-економічних процесів центр пружності економіки регіону не співпаде з центром фіскального тиску у бюджетному регулюванні. Як вже зазначалося, в умовах прискорення економічних процесів явище «економічного флаттеру» стає вірогідним.

Четвертим протиріччям, що існує між процесом бюджетного регулювання та соціально-економічними процесами регіонального розвитку (див.рис.3.3), є відсутність наукових засад варіативного бюджетного регулювання при широкій різноспрямованості змін параметрів соціально-економічних процесів у регіоні.

В основі сучасної концепції процесу забезпечення надходження доходів у місцеві бюджети знаходиться фундаментальне положення про формування такого фіскального інструментарію, при якому бюджетні доходи повинні збільшуватися на кожному етапі прийняття управлінського рішення. Як вище зазначалося, цей принцип відповідає короткостроковій перспективі економічного розвитку. Враховуючи те, що регіональна економіка являє собою динамічну систему, то справедливим буде відмітити, що згідно теорії системної динаміки за певних обставин досягнення цілі короткострокового періоду може негативно вплинути на цілі довгострокового періоду. Тому локальний результат у певний момент часу повинен бути оптимізований не тільки по відношенню до цілей цього моменту, але й відносно завдань стратегічного характеру, які знаходяться у більш віддаленій перспективі.

На графіку рис.3.8а показано, що у той час, коли динаміка ВРП, віддзеркалюючи регіональні економічні процеси, має хвилеподібний характер, ставки податків встановлюються одноразово на певному рівні. Наприклад, ставка податку на прибуток підприємств протягом 2012 р. складає 21%, на доходи фізичних осіб, отримані від роботодавця - 15-17%, ПДВ - 20%. При такому співвідношенні динаміки поведінки ВРП та податкових ставок можнавизначити, що при падінні ВРП в економіці спостерігатиметься податковий тиск (зона податкового тиску на графіку рис.3.8а), оскільки обсяги виробництва і реалізації продукції та послуг у цей час скорочуються, а податкові ставки залишаються попередніми.

+

+3%...-3%

 

 

 

Податкові

надходження


 

 

-2%...+2%

 

 

 

Тіньовий сектор+ - зв'язок прямого характеру   - - зв'язок зворотного характеру

а) б)

Рис.3.8 Проектування бюджетного регулювання за принципами прийняття моно-векторних рішень (а) та варіативних полі-векторних рішень (б) методом системної динаміки

Джерело: розроблено автором на основі гіпотетичних даних

 

 

Саме у момент вище описаного дисбалансу між процесом бюджетного регулювання та соціально-економічними процесами регіональної економіки спрацьовує негативна петля динаміки регіональної системи (схема рис.3.8а).Між рівнем податкових ставок та обсягом податкових надходжень до бюджету існує прямий зв'язок: чим більшим є рівень ставок податків, тим більшими є обсяги податкових надходжень. Припустимо, що еластичність податкових надходжень за рівнем податкових ставок складає 1%. Разом з цим, між рівнем податкових ставок та тіньовим сектором регіональної економіки також існує прямий зв' язок, але його еластичність є більшою і дорівнює 3%. Це означає, що у той час, коли при підвищенні податкової ставки на 1% бюджетні надходження зростуть на 1%, тіньовий сектор розшириться на 3%. У свою чергу, між розміром тіньового сектору та базою оподаткування існує зворотній зв' язок, тобто чим більшим є розмір тіньового сектору економіки, тим меншими є обсяги доходів, прибутків тощо, які підлягають оподаткуванню. Еластичність обсягу бази оподаткування за розміром тіньового сектору економіки, нехай, складає -2%. У результаті добутку названих еластичностей і при прямому зв' язку між обсягом бази оподаткування та бюджетними надходженнями отримуємо, що при збільшенні податкової ставки на 1%, обсяг бюджетних надходжень зменшиться на 6%. Отже, збільшення податкових ставок, у найближчому періоді може призвести до тимчасового підвищення податкових надходжень до бюджетів, однак у подальшому частина підприємств вимушена буде ліквідуватися через низьку рентабельність діяльності або перейти у тіньовий сектор, що у віддаленому періоді, навпаки, призведе до зменшення бази оподаткування, зменшення бюджетних доходів та позначиться на економіці регіону в цілому негативно.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки