М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 51

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

Все це засвідчує необхідність розробки концептуальних засад формування кластерних та мережевих територіальних утворень з метою диференційованої, ефективної, науково обґрунтованої реалізації державної політики регіонального соціально-економічного розвитку. Це дозволить виявити особливості формування кластерів у різних регіонах України, розробити низку підходів та інструментів залежно від типів регіонального розвитку, описаних у п.2.1, щоб ефективно вживати механізм кластетризації по всій території України у різних сферах суспільного життя.

Основоположниками теорії кластеризації економіки можна вважати таких зарубіжних вчених, як У. Айзард, який представляє школу просторового аналізу економічного зростання [51], Т. Андерссон, розробника вибіркової державної політики залежно від типу та особливостей різних кластерів [6], Дж. Бекаттіні, який досліджував особливості розвитку італійських промислових округів [50], Е. Бергман [9], М. Бест, С. Бруско, Ф. Вуд, російські економісти А. Горкін та Л. Смірнягін, які одними з перших ввели у економічний обіг поняття «кластер» [97], Р. Грехем, Д. Дервент, М. Кітінг, об'єктом досліджень якого була територія та регіональна політика Західної Європи [409], А. Льош, А. Маршалл, який досліджував фактори концентрації малих та середніх підприємств [65], Л. Нести, П. Пател, М. Портер, який розробляв кластерний механізм підвищення національних та регіональних конкурентних переваг [84],С. Поппер, Б. Робсон, С. Розенфельд, якому належать праці з питань формування стратегій розвитку кластеру [87], П. Роувинен, О. Солвелл, Г. Ліндквіст, які займалися розробкою державних програм динамічного зростання регіональних кластерів на засадах партнерства [96], японський економіст Х. Шибусава, який досліджував кіберпростір регіону [93], О'Шонессі Дж., Й. Шумпетер, Р. Енсен, М. Енрайт, які досліджували типи державної кластерної політики та внутрішніх механізмів взаємодії підприємств у кластері [31] та інших.

Основою для розвитку кластерних підходів в Україні у різні роки слугували роботи таких науковців, як О. Амоша, Ю. Бажал, П. Борщевський, Є. Безвушко, З. Варналій, Н. Внукова, М. Войнаренко, В. Геєць, М. Долішній,

B.    Дубницький, В. Золотарьов, О. Крайник, А. Кузнецов, М. Латинін, О. Ліберман,     Н. Мікула,     С. Мочерний,     А. Прочан,     В. Семиноженко,

C.    Соколенко, Ю. Тарасенко, В. Федоренко, Т. Цихан, І. Швець та інших.

Серед останніх результатів досліджень, спрямованих на розв' язання проблеми реалізації регіональної політики, розвитку підприємств, удосконалення державного регулювання в Україні на сонові кластерних утворень, можна виділити розробку кластерних механізмів, призначених для охорони навколишнього середовища у рекреаційно-туристичній сфері [136] та для підвищення ефективності яких деякі автори пропонують використовувати інструментарій субконтрактів та аутсорсингу [247], а також маркетингу [685]. Питання державного регулювання промислових регіональних кластерів висвітлено у [188]. Фундаментальними є праці [193,321,419], у яких на прикладі кластеру молочного сектору харчової промисловості в Україні обґрунтовано загальну стратегію формування інтегрованого територіального утворення для цілей розвитку продуктивних сил регіональної економіки. Зокрема, у [193] акцент зроблено на регулюванні фінансових потоків у кластері на основі поєднання теорії бенчмаркінгу та ситуаційного аналізу. Аналогічно фінансовим механізмам роботи кластерів присвячено дослідження у [461].Чимало досліджень стосується реалізації кластерних механізмів у певних сферах регіональної економіки. Так, у теперішній час існує науковий доробок щодо теоретико-методологічних підходів до створення кластерів на базі підприємства поштового зв' язку [507,524], кабельної [680] та деревообробної промисловості [717], нерудних будівельних матеріалів [749], агросфери [179], народних текстильних промислів [277,330], підприємств машинобудівної галузі Донецької області [666]. Окремо можна виділити розроблені підходи до формування «сервісного металокластеру на принципах суперпроцесингу, субконтрактингу, аутсорсингу, «кластерної лінзи», «кластерної моделі розвитку морегосподарського комплексу приморських регіонів України» [321,419].

У теперішній час вченими активно досліджуються особливості функціонування внутрішніх та міжнародних кластерів, обґрунтовуються переваги кластерної моделі для розвитку високотехнологічної сфери економіки України [308,415], вивчається досвід створення та регулювання технологічних кластерів у країнах ЄС [887].

У існуючих розробках кластерні механізми адаптовано до вирішення проблем ендогенного розвитку регіонів [277,330], оцінки соціально-економічного розвитку регіонів та виявлення факторів територіальної асиметрії [222], оптимізації господарства регіонів [552], моніторингу економічної безпеки територій [127], ціноутворення [573], підвищення ефективності функціонування виробничих підприємств в економіці регіону [801], розвитку регіональних зовнішньоекономічних відносин [839].

Разом з існуючими науковими засадами, динамічні зміни, які відбуваються у внутрішньому та зовнішньому регіональному середовищі, обумовлюють необхідність розробки нового концептуального підґрунтя процесу формування кластерних та мережевих територіально-виробничих утворень, на основі яких здійснюється реалізація регіональної економічної політики, розвивається регіональна економіка.

Методологічною основою розробки нової концепції проектування кластерів для регулювання розвитку регіональної економіки слугує економічнадумка пост неокласичного періоду історичного розвитку економіки, втілена у теоріях інституціоналізму, ігор, синергетики, системної динаміки, дизайну економічних механізмів, рефлексивного управління, трансакційних витрат, еконофізики, а також положення системного та дискретно-подієвого підходів.

Мета та завдання процесу формування кластерних та мережевих утворень, як механізму регулювання розвитку регіональної економіки, у новітніх економічних умовах відповідають та водночас дещо трансформують головну мету та завдання розробки регіональної економічної політики (рис.4.3).

Так, акцентуалізація гуманістичного напряму дослідження економіки, коли на передній план виходять фактори ірраціональної поведінки, суб' єктивних уявлень та ситуаційного прийняття рішень економічними агентами, змушує внести відповідні корективи у основні завдання процесу формування та регулювання кластерних та мережевих утворень.

На відміну від існуючих, розроблені завдання передбачають підбір оптимального дизайну кластеру, у якому ключову роль відведено економічним агентам та аутсайдерам, їх інтересам; сприяння соціалізації та екологізації процесів функціонування кластеру, який повинен виконувати не тільки економічну, але й соціальну та екологічну місії, що передбачено парадигмою сталого просторового розвитку на інноваційній основі; налагодження внутрішніх та зовнішніх інформаційних потоків для своєчасного, безперебійного живлення діяльності кластеру та його інноваційного розвитку та інше. Слід відзначити, що поставлені завдання повністю відповідають та враховують у практиці формування кластерів обґрунтовані у п.1.4 особливості взаємозв' язків між системою державного управління і регіональним розвитком.

Таким чином, як показано на рис.4.3 у меті державної регіональної політики значно підсилено складову задоволення потреб особистісного розвитку та соціальної інтеграції людини, яка може бути реалізована на основі виконання завдань розкриття потенціалу людини, збереження культурно-етнічного різноманіття, кооперації регіональних еліт поряд з вирівнюванням розвитку та нарощенням конкурентоспроможності регіонів.


я я я

►ч

2 ч

 

я

*

о о и

 

ю

р

 

 

 

 

 

 

о

 

 

• • я

<< *

 

§ я

I


 

 

 

 

 

 

 

 

 


О

я

CD

^>я



« Я ку


1 ку

- а

і ку|

О

 

я «

5" я

 

о а-




'3 °1

ва о я

о еа Я

у

а

си

« Ч

у

я

«


си

а

у

; .ва

1 си у Я"

1 я «

 

я

си и


R

а я « я

у

у

а

си

« Ч

 

 

 

 

 

W

u

я

=

ва о

со


 

S..S - а

у

с н а о , я

 

 

 

 

 

« ■

и •

я

ч

я

ва

Э

Я

« Ч «

 

 

 

 

 

 

 

 

 

g   5.

s ва

5 я

-  га

S * LS

Г СЦ

5 а

S си

Й .Я


і

«

о н

с о

а н

 

 

 

 

 

 

 

 

у к т и

«

з о р

и к и т

і

л о п

ди ж

ае

ср

ае

за меШляхом інтеграції вище зазначених найновітніших економічних теорій з існуючими у теперішній час науковими засадами регіоналістики можна обґрунтувати основні принципи формування кластерних та мережевих територіально-виробничих утворень, які відповідають принципам державної регіональної економічної політики (рис.4.4).

Для того, щоб у сучасних умовах невизначеності та прийняття ірраціональних рішень кластерні та мережеві утворення стали ефективним механізмом реалізації регіональної економічної політики, необхідно, щоб в організаційних та правових аспектах моделювалися та прораховувалися інституціональні положення. При цьому, існуюча нормативна база повинна використовуватися якомога повніше, для уникнення ефекту «переписування» законів під економічний інтерес. Суттєвим удосконаленням існуючих принципів кластеризації, на нашу думку, повинно стати моделювання таких стратегій поведінки учасників кластеру, при яких кооперативні дії були б вигіднішими, ніж індивідуальні. Це дозволить уникнути опортуністичної поведінки економічних суб'єктів та забезпечити надійність кластерних зв'язків.

Принцип статики та динаміки дозволить зосередити увагу у регулюванні регіонального розвитку шляхом впровадження кластерних та мережевих механізмів на статичних та динамічних категоріях, якими у кластері відповідно є економічні суб'єкти та процеси. Регулювання кластерної статики дозволить підтримувати функціональність, стійкість, життєздатність кластерної системи, а регулювання кластерної динаміки дозволить забезпечити трансформації, якісні та кількісні перетворення, рух та розвиток кластеру.

Враховуючи культурно-історичну неоднорідність регіонів України, а також спираючись на завдання створення національної мережі кластерів, як опорного каркасу точок зростання для національної економіки, необхідним є принцип змістовного різноманіття діяльності кластеру. Таким чином, окрім економічної та інших сфер, кластер повинен охоплювати сферу культури та історії тієї території, на якій він розташований, щоб реалізовувати функцію збереження повноти традицій та регіональних не формальних інституцій.
принципи формування кластерних та мережевих утворень

 

Організаційно-правове моделювання: підбір оптимальної інтеграції норм кластеризації у існуюче правове поле

Рівномірність та рівнодинамічність кластерних потоків: забезпечення однакових за обсягами та швидкістю потоків ресурсів та інформації по всій

території кластеру

 

Штучний та самоорганізований дизайн: кластер

повинен проектуватися штучно регулюючим суб'єктом з урахуванням аспектів самоорганізації у межах кластеру

Рефлексивна взаємодія: передбачення характеру сприйняття інформації та подальшої економічної поведінки учасників кластеру для прийняття ефективних регулюючих рішень

 

Вигоди від партнерства: не тільки узгодження цілей та дій внутрішніх та зовнішніх учасників кластеру, але й створення системи стимулів дотримання погоджених алгоритмів. Діяти згідно домовленостей повинно бути вигіднішим, ніж порушувати ці домовленості

 

Статика та динаміка: регулювання кластеру повинно ґрунтуватися на механізмах взаємодії між собою статичних вузлів та динамічних процесів кластерної сітки


 

 

 

 

 

—и


принципи

реалізації економічної регіональної

політики

 

Конституційність та законність

 

 

Єдність та цілісність територіїЗмістовне різноманіття: діяльність кластеру повинна враховувати не тільки економічні, але й екологічні, соціальні, культурні особливості

території


 

ВідповідальністьДієве регулювання: система регулюючого впливу на вузли та процеси кластеру повинна бути такою, щоб цей вплив проходив від найвищої до

найнижчої ланки з мінімальними викривленнями


Сталий розвитокВідкритістьЄдиний інформаційний простір: кластер повинен

бути пронизаний інформаційними потоками, доступними та відкритими для його учасників з

метою зниження внутрішніх трансакційних витрат


Історична спадкоємністьРис.4.4 Принципи формування кластерних та мережевих утворень у контексті принципів реалізації економічної регіональної політики Необхідною ознакою ефективного кластеру є просторова збалансованість його внутрішнього розвитку, що забезпечується шляхом моніторингу та підтримки приблизно однакової динаміки протікання економічних процесів. Це дозволило обґрунтувати принцип рівномірності та рівнодинамічності кластерних потоків інформації, матеріальних та фінансових ресурсів, який у свою чергу породжує явище самоорганізації у кластері, адже при високому рівні динаміки розвитку контролювати не формальні відносини між учасниками кластеру достатньо важко для суб'єкту регулювання. Між тим, саме не формальні інституції породжують нові, іноді більш ефективні, зв'язки. Тому основоположним принципом формування кластерів та новітніх територіально-виробничих мереж повинно стати припущення того, що дизайн кластеру може бути частково штучний, а частково самоорганізований, і це тільки підвищить результативність його діяльності та ефективність реалізації державної регіональної політики в цілому.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки