М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 52

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

Сучасні методи регулювання регіональної економіки повинні враховувати особливості поведінки основних учасників соціально-економічних процесів. Тому важливим під час проектування кластерів є дотримання принципу рефлексивної взаємодії, який дозволить певною мірою одушевити ті економічні моделі, які покладено в основу відносин учасників кластеру, внести у процес регулювання фактор невизначеності, пов' язаний з нечіткою логікою та уявленнями окремих економічних індивідів.

Поряд з тим, що поняття «регулювання» передбачає високий рівень керованості та підконтрольності елементів системи регулюючому центру або функціонування цих елементів у межах встановлених центром правил, слід наголосити, що у певних ситуаціях регулювання не відповідає зазначеному змісту. Тобто система регулювання є, а запланований ефект від неї відсутній через низьку контрольованість та керованість процесів. Саме тому запропоновано принцип дієвості регулювання, тобто розробки такої структури управління, яка б дозволила охопити усі ланки, елементи та процеси кластеру, позбавити економічних суб'єктів антагоністичних принципів поведінки. Такожважливою умовою формування кластерів є створення банку інформації, а також системи її розповсюдження. Це дозволить уникнути високих трансакційних витрат на її пошук, обробку та аналіз учасниками кластеру. Саме ці аргументи покладено в основу принципу єдиного кластерного інформаційного простору.

Спираючись на результати досліджень розділу 1 щодо існуючих теоретико-методологічних засад державної регіональної політики та наявних проблемних питань її розробки та реалізації, запропоновано нову концепцію агентно-процесного підходу до формування кластерних та мережевих територіально-виробничих утворень (рис.4.5), яка містить такі положення:

1.     Концепція агентно-процесного підходу до формування кластерних та мережевих територіально-виробничих утворень є складовою регіональної економічної політики та обумовлює розвиток характеристик, функцій, базових компонент та типів прояву цієї політики. На основі цієї концепції розробляються відповідні механізми регіонального регулювання.

2.     Базовими компонентами, які складають зміст концепції, є кластерна агентна сукупність, динаміка кластерних процесів та безпосередньо процес формування кластерних та мережевих утворень.

3.     Кластер представлено у вигляді сукупності економічних агентів, як статичних основних вузлів територіального утворення, та комплексу процесів, як динамічних ланцюгів кількісних та якісних перетворень матеріальних ресурсів та інформації, спрямованих на реалізацію мети та завдань кластеру.

Зв'язки між окремими агентами на першому етапі проектування кластеру встановлюються штучно, але у процесі його функціонування природно виникають інші різноманітні зв' язки, які потребують моніторингу та оцінки з точки зору ефективності роботи кластеру. Наприклад, не передбачена зміна раніше запланованого контрагента на іншого є зв' язком, що виник природно без участі проектанту кластеру. Регулюючою реакцією на це повинна стати оцінка ефективності зміни конфігурації кластеру та прийняття рішення про допуск такого самоорганізаційного новоутворення або його відхилення та повернення до первинного стану.


киихийзаноїта товючльнруційнсті

отюалреицнос

ідгогулимастееистивн пірегптилавекти

ропкінак

цесннянайн ної

оена й

праджихдигоац

аи гв

якрованййно

япровни ін

с      яе ті

тсьтарпоц ст єтяспроиво

ачаття ,со-пріямлив

нанять, норіяабл изнйненнтнтева

□а 5 Э 5 S 5 я

есііст

цкі оид

хір ро ат

,івуі

сітім есом

отк

прварзвит

уїо

кснор ледаим

Я О g

комст

кя

ног

но

ей рй

о в т с

у

плр пе


9 *

СІ   И 5


ді ві

аа тт


,ій

ці

ту ит

т с

ін


СР

ніве

ієктіаст

уп 'бк русуь


уп

у р г


воо

тг уо ній

окіь кят



н С йй И С О


 

 

 

 

т

ийх

ни

йнн

іч

ту сту

посшт


 

 

ь

н

е р о в т у


тної ,омувнях

нноів

геічнр

агі

е

ту

ратм трно нясвн

наи

анвнат

вврм уівем

тс о

ктесопр

роеоцеосте прпрталас

rt и


ів сі

е

ц о р

пи

к

аак тн

з

іво

ті ,п ни ети

агт,ьт юіст

нні

не

ач

нн

єдкіа поза,

ь

єт ас

дкі


сЗ Н

 

 

 

 

 

 

 

 

СЗ

Я

 

 

 

 

 

 

 

л е




я н н а н д є о п


О



 

 

 

 

 

с rt, S «

і сі

р

у с е р

оїр

ї:ічіл

цімді

я я с

уоз уко

 

ь

н

е р о в т у


а т

о

д

у д о х д

і

пі

 

 

 

 

 

 

 

 

г а

им во ор но

ст ов іа

К :о

5.    л
Зв'язки між агентами кластеру доцільно класифікувати за рівнем значимості для його функціонування на значимі, середньої значимості, не значимі та відсутні. Значимі агентні зв' язки утримують оптимальний дизайн кластеру, обумовлюють його стійкість та життєздатність. Зв'язки середньої значимості впливають на підвищення ефективності функціонування кластеру, але не суттєво, ґрунтуються на основоположних значимих зв'язках та у разі порушення останніх також припиняють своє існування. Не значимі зв' язки між агентами мають ментальний рефлексивний характер та не носять економічної характеристики. Це означає, що в уявленні певного агенту про загальний дизайн кластеру присутні дані про існування іншого агенту, однак руху між ними інформації або інших ресурсів не відбувається. У разі, якщо агент кластеру не має інформації про існування іншого агенту, такий зв' язок можна ідентифікувати, як відсутній.

6.    Утримуючим елементом агентної сукупності та необхідною умовою її існування виступають інформаційні потоки. Їх припинення або гальмування позначається на конфігурації кластеру та ефективності його функціонування. Забезпечення надійного та якісного інформаційного сполучення між агентами, під яким слід розуміти збір, сортування, передачу і прийняття економічних, екологічних та соціальних даних необхідних обсягів, параметричних характеристик з мінімальною вартістю, є однією з функцій регулювання розвитку кластеру.

7.       Агентна сукупність є відкритою системою, яка чутлива до факторів зовнішнього середовища та водночас здатна чинити вплив на нього, що призводить до комплексного розвитку кластеру. Окрім синергетичного ефекту наявної агентної сукупності на вектор та динаміку кластерного розвитку впливає потужний чинник індивідуальної еволюції кожного з агентів, викликаної особливостями їх мікроструктури та власними уявленнями про соціально-економічне та екологічне середовище кластеру та регіону, до якого вони належать.Для оцінки кластерної агентної сукупності використовуються такі параметричні характеристики, як кількість агентів, їх якісна структура, домінантний центр, сумісність та швидкість взаємодії між ними. Якісна структура агентів кластеру визначає його інноваційну, інвестиційну, виробничу спрямованість. Наявність інституцій соціальної та екологічної сфери забезпечує функціонування кластеру на принципах сталості.

8.   Як складній системі, агентній сукупності властиве довільне виникнення або штучне утворення домінантного центру, по відношенню до якого інші агенти знаходяться на лінії периферії. Домінантний центр характеризується найбільшою кількістю значимих зв' язків (див. положення 5), найбільшим обсягом інформаційних потоків, найшвидшою індивідуальною еволюцією та, як наслідок, найвищою ефективністю діяльності.

9.         Створення доданої вартості у межах кластеру з урахуванням принципів сталості представлено у вигляді комплексу процесів, які характеризуються груповою або одиничною динамікою. Вона охоплює повну ієрархію процесів у кластері та визначає вектор та швидкість його розвитку, на відміну від агентної сукупності, яка здатна тільки додатково впливати на ці стратегічні складові функціонування кластеру. Це відбувається внаслідок ведення агентами економічної діяльності на принципах рефлективності, коли рішення приймаються на основі суб' єктивної системи уявлень. Однак, фактично ці рішення об' єктивно корегуються параметрами протікання процесів перетворення матеріальних та не матеріальних ресурсів залежно від існуючого інтелектуально-виробничого потенціалу кластеру.

10.     Процес, як динамічна одиниця кластеру, функціонально пов' язує певну частину агентів між собою не залежно від існуючих між ними зв' язків.

Кожен процес у кластері є дискретним, оскільки представляється у вигляді відокремлених подій. Це дозволяє відстежити динаміку кластеру на мікрорівні. Кількість шарів структурування на події всього процесу, окремої ланки процесу, періоду у ланці, такту періоду, фрагменту такту залежить від необхідності для регулювання розвитку кластеру.13. Динаміка кластерних процесів являє собою безперервний потік подій, на швидкість та вірогідність якого чинить значний вплив поведінка сукупності агентів. Тому підвищення динаміки кластерних процесів є джерелом трансакційних витрат, які пов' язані з витратами на оцінку та пошук оптимальних параметрів процесної динаміки з точки зору зовнішнього до кластеру середовища, а також забезпечення досягнення цих параметрів у внутрішньому середовищі кластеру (рис.4.6).

 

 

Зовнішнє середовище кластеру

 

 

 

 

 

Трансакційні

витрати забезпечення

 

Обґрунтування

форми інтеграції

кластеру у

економіку регіонудинаміки кластерних процесів

 

Аналіз варіантів опортуністичної поведінки агентів

кластеру


Підбір дизайну кластерних

процесів з мінімальними трансакційними витратамиАналіз екстерналій процесів для внутрішнього

середовища кластеру

Організація досягнення оптимальних параметрів процесівПідготовчі витрати

ex-ante


Контроль за дотриманням

організаційно-економічної

дисципліни агентами кластеру,

витрати ex-postВнутрішнє середовище кластеру

 

Рис.4.6 Трансакційні витрати забезпечення динаміки кластерних процесів Джерело: розроблено автором

 

 

14.  Якщо у певному  секторі  кластеру  спостерігається підвищення динаміки кластерних процесів у порівнянні з іншими секторами, і при цьомувеличина трансакційних витрат не перевищує середню по усіх кластерних процесах, то можна констатувати формування передумов для виникнення домінантного кластерного центру. Така закономірність ґрунтується на тому, що підвищення рівня динаміки процесів, сконцентрованих у певній групі або окремому агентному вузлі, означає прискорення трансформацій, перетворень, набуття агентами повноти інформації та досвіду, у результаті чого можливими стають інновації, що в цілому обумовлює розвиток та лідерство у кластері.

15.    Формування кластерних та мережевих утворень являє собою конструювання взаємопов' язаних між собою агентної та процесної сукупностей на стратегічному, тактичному та оперативному рівнях регулювання за критеріями інвестиційної привабливості, інноваційної активності та сталого розвитку кластеру при обмеженнях по обсягу трансакційних витрат, що виникають у зовнішньому та внутрішньому середовищі кластеру, необхідності задоволення мінімального рівня інтересів різних груп агентів. В результаті цього кластерне поєднання агентів та процесів набуває стійкості, закінченості, унікального типу, ознак та властивостей.

16.    Одним з ключових завдань при формуванні кластерних утворень визначено проектування механізмів постійного моніторингу та регулювання процесів самоорганізації, що відбуваються у кластері на засадах рефлексивної взаємодії агентів.

17.    Конструювання кластерів та інших мережевих формувань передбачає не тільки територіальне, але й віртуальне поєднання елементів. Якщо у територіальному кластері динаміка процесів забезпечується шляхом скорочення витрат часу та грошей на здійснення угод та створення доданої вартості за рахунок близького територіального розташування агентів, то у віртуальному кластері рівень економічної активності підвищується за рахунок сполучення агентів на основі інформаційно-комунікаційних мереж.

Приведені концептуальні положення являють собою удосконалене теоретичне підґрунтя процесу реалізації державної регіональної економічної політики через механізми утворення територіально-виробничих кластерів тамереж. На відміну від існуючих, концепція агентно-процесного підходу дозволяє під час формування кластерів та мереж врахувати не тільки етапи їх розробки та проектування, інтеграції організаційно-економічних механізмів, але й важливий етап інституціонального супроводження процесу впровадження кластерного механізму у дію, що пов'язано з чинниками особистісних інтересів та можливостей впливу окремих суб'єктів регіональної економіки на хід соціально-економічних процесів у регіоні.4.2 Понятійний апарат, етапи, загальні засади політики і механізму формування кластерних та мережевих територіально-виробничих утворень розвитку регіональної економіки

 

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки