М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 54

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

 

 

 

^ ДИЗАЙН ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА КЛАСТЕРУ ТА МЕРЕЖІ

Підбір агентної сукупності

 

Моделювання процесів та їх розбиття на дискретні події

^1    Проектування зв'язків між агентами під час здійснення процесів та подій

Встановлення формальних правил та норм

 

 

 

 

ВИБІР ПОКАЗНИКА ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ КЛАСТЕРУ

Індекси сталого регіонального розвитку, рівня життя населення,

інвестиційної привабливості

ВИБІР ФАКТОРІВ ЕФЕКТИВНОСТІ

ДІЯЛЬНОСТІ КЛАСТЕРУ ^Показники соціально-економічного, екологічного розвитку регіону

 

ОПТИМІЗАЦІЯ ПАРАМЕТРІВ АГЕНТНОЇ СУКУПНОСТІ ТА ПРОЦЕСІВ

КЛАСТЕРУ ТА МЕРЕЖІ

 

МОНІТОРИНГ ТА ОЦІНКА АДЕКВАТНОСТІ ОПТИМІЗОВАНИХ ПАРАМЕТРІВ ЗМІНАМ ВНУТРІШНЬОГО ТА ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА КЛАСТЕРУПараметри адекватні

Параметри не адекватніРис. 4.8 Структурно-логічна послідовність етапів формування кластерних та мережевих виробничих форм реалізації регіональної економічної політики В умовах відсутності в Україні законодавчої бази щодо формування регіональних кластерів, чітко вибудувана послідовність етапів проектування зовнішнього та внутрішнього дизайну кластеру, оптимізації параметрів його агентної сукупності та комплексу процесів має велике практичне значення для органів регіонального регулювання з точки зору реалізації політики розвитку.

З метою більш глибокого розуміння об'єкту дослідження, яким виступає процес розробки регіональної економічної політики, в контексті запропонованої концепції агентно-процесного підходу до формування кластерів звернемось до історичного генезису цього поняття.

Термін «політика» походить від давньогрецького поняття «поліс», під яким розуміли певну самоорганізацію міської громади у визначеній формі з встановленням управлінської ієрархії, розподілом функцій, обґрунтуванням принципів спільної життєдіяльності [378].

Однак, з дослідження трансформацій, яких зазнало поняття «політика», можна зробити наступний висновок. Якщо у витоках його формування стояли процеси самостійного вибору членами громади порядку та форм взаємодії між собою, то сьогодні зміст політики кардинально змінився і складається з цілей, завдань та механізмів, які встановлюються у певній сфері життєдіяльності регулюючим суб'єктом [933,688]. Тобто на сьогоднішній день переважна більшість економічних суб'єктів не може безпосередньо приймати рішення щодо конкретних механізмів господарювання. На цій підставі можна констатувати, що поняття «політика» змінило свій зміст з природного формування правил за участю усіх членів громади на штучне формування за участю певної групи управлінців.

Регіональну економічну політику визначають як комплекс заходів, що здійснюються державою, органами місцевого самоврядування, спрямованих на регулювання економічних процесів, що відбуваються на рівні регіонів [150,233,272]. Тобто економічній політиці притаманна масштабність: високий рівень положення регулюючих суб'єктів у ієрархії управління та доволі широкий об' єкт регулювання, яким виступає регіон.Разом з цим, формувати ефективні територіально-виробничі кластери запропоновано на основі агентно-процесного підходу, який передбачає, що у центрі економічних процесів кластеру розглядаються мікро-об'єкти, якими виступають окремі організації та економічні агенти. При цьому, згідно обґрунтованого поняття кластерної рефлексії (див. рис.4.7) кожен з таких об' єктів мікроекономічного рівня може мати власну систему уявлень про економічні процеси, тобто власну економічну політику. Зрозуміло, що чим вищим є рівень економічної політики, тим більш тотальним є її вплив на інші політики нижчих рівнів, які, не зважаючи на це, існують. Такий висновок не вступає у протиріччя з теоріями інституціональної економіки [115,18,1,235], рефлексивного управління [580], теорії ігор [571].

На основі наведеного можна констатувати, що регіональна економічна політика при умові її реалізації шляхом формування кластерів на основі агентно-процесного підходу, повинна дещо змінити свій зміст, додавши до державних цілей та механізмів регулювання розвитку, які формуються штучно, ті, що виникають на рівні окремих економічних суб' єктів та формуються на принципах самоорганізації. Тобто зміст поняття «регіональна економічна політика» повинен містити увесь комплекс зв'язків та процесів між економічними суб' єктами з урахуванням їх, іноді протилежних, інтересів з припущенням певної частки процесів самоорганізації. Тільки тоді сформований кластер буде працювати ефективно.

У цьому зв'язку необхідний такий набір механізмів регулювання, який буде у найоптимальніший спосіб забезпечувати розвиток економіки регіону згідно обраного критерію, яким у теперішній час виступає пріоритет сталого розвитку економіки на інноваційній основі.

Трактувати поняття «механізм» можна згідно теорії механізмів та машин [140,184,314,591], що належить до технічних наук та, як зазначено у [401], всебічно описує штучні механізми, а також згідно новітньої теорії дизайну економічних механізмів [44-46,66,67,71-74,377,576], яка відноситься до економічних наук та описує природні, суспільні механізми (табл.4.2).Порівняння наукових підходів до визначення поняття «механізм»Характеристика наукового підходу

 

 

Представники та час виникнення


Теорія механізмів та машин (технічні науки)

 

Ейлер Л., Кардано Дж., Амонтон Г., Кулон Ш., Чебишев П., Коріоліс Г., Монж Г., Рьоло Ф., ХУШ ст. [140]

Теорія дизайну економічних механізмів (економічні науки)

 

Гурвіц Л., Ерроу К., Карлін С., Саппес П., Рейтер С. [44-46], Маскін Е. [66,67], Майєрсон Р., Шмідлер Д., Сонненшайн Х. [71-74], Саттеруейт М., Вікрі У., кінець ХХ початок ХХІ ст.Визначення поняття

«механізм»


Це сукупність тіл, які
здійснюють необхідні рухи,
рухливо пов' язані між
собою, торкаються одне
одного та слугують для
передачі та перетворення
руху
[140]________________

Це формальна модель передачі інформації у економічних процесах, системах, яка передбачає певне агрегування інформації від різних економічних суб' єктів у центрі та прийняття ним остаточних рішень

[377]Основний елемент механізму Базовий процес механізму

 

 

 

Фундаментальний

принцип

механізму

 

 

 

Мета

функціонування механізму


Фізичне тіло

 

Передача параметрів руху (траєкторії та швидкості) від

одного тіла до іншого______

кожного з

«Ціле       превалює над

частковим».

Рух

тіл обмежений на стільки, на скільки це необхідно для функціонування всього механізму за критерієм ефективності, встановленим

розробником_____________

Виконання певної задачі, визначеної розробником

агент, яким
виступати  окрема фізична
організація, підприємство.
Передача інформації (змісту, рівня
правдивості)            від одного

економічного агента до іншого «Суспільне переважає над приватним». Інтереси та вигоди кожного з економічних агентів визначають стратегії їх поведінки. Стратегії поведінки кожного з економічних агентів повинні призводити до максимізації ефекту, необхідного розробнику механізму Виконання певної задачі, визначеної розробникомПоходження механізму

Штучне.

конструювання


Шляхом


Природне.       Через існування

що регулює

певним

«невидимої руки», ринкову взаємодію. Штучне. Шляхом дизайну регулюючим суб'єктомУзагальнено механізм з точки зору технічного та економічного підходу має спільне визначення, яке зводиться до порядку, послідовності взаємодії елементів під час певної діяльності або процесу для досягнення єдиної мети, визначеної розробником механізму [314,591,45]. Технічний механізм має вхіднуланку, яка отримує рух від двигуна, та вихідну ланку, поєднану з робочим органом машини або покажчиком приладу [184].

Якщо інтерпретувати складові технічного механізму у контексті кластерного або мережевого механізму регулювання розвитку регіональної економіки, то вхідною ланкою будуть теперішні показники стану економічної, соціальної та екологічної підсистем регіонального комплексу. Наприклад, обсяг валової доданої вартості у економіці регіону, обґрунтований у п.2.2.1 рівень ефективності інноваційної діяльності підприємств, стандарти якості життя населення на території регіону, стан відтворення навколишнього природного середовища, обґрунтований у п.2.3.1 рівень ємності природно-техногенного середовища регіону та інші.

У свою чергу, вихідною ланкою, за якою оцінюється ефективність функціонування кластерного економічного механізму, виступає індикатор сталого розвитку, з урахуванням його структурного балансу, рівень інвестиційної привабливості регіональної економіки, частка інноваційної продукції у регіональному валовому продукті та у експорті регіону тощо.

У процесі регулювання за допомогою кластерного механізму регулюючим суб'єктом, тобто органом регіональної влади, задаються такі умови та сценарії дій інших економічних суб'єктів (фізичних осіб, підприємств), при яких функціонування цих суб'єктів у заданих рамках обмежень призводить до виконання поставлених завдань та цілей регіонального розвитку. При цьому розвиток передбачає постійні зміни у стані регіонального господарського комплексу, викликає зміни вихідного сигналу та, як наслідок, обумовлює необхідність постійного перегляду внутрішніх та зовнішніх умов функціонування кластеру.

Науковцями та практиками розроблено чимало різноманітних організаційно-економічних механізмів регулювання регіонального розвитку. Однак, проблеми міжрегіональної диференціації, низької якості життя населення, відставання регіонів та України в цілому за рівнем сталого та інноваційного розвитку залишаються не вирішеними. Як зазначено у [401],однією з причин названих проблем може бути порушення цілісності між регулюючим механізмом та регіональною системою, як об' єктом регулювання, під час досліджень, на чому також наголошувалося під час досліджень взаємозв' язку системи державного регулювання (див. п.1.4), а також процесу бюджетного регулювання (див. розділ 3) з реальними процесами, що відбуваються у регіональній економіці. Дуже часто увагу приділяють окремо механізмам, а окремо процесам, що відбуваються у регіоні. Насправді, між цими двома складовими повинна існувати певна залежність, як між правилами гри та фактичною поведінкою економічних агентів, що перетворює механізм та регіональну систему на єдине ціле. Тільки тоді, коли ця умова виконується, можна спостерігати регіональний розвиток.

Ефективній інтеграції розроблених кластерних та мережевих механізмів у середовище регіональної економічної системи сприяє його дизайн. Це конструктивний підхід, який дозволяє створити такі умови, при яких егоїстичні, опортуністичні дії кожного з економічних агентів у сумі призведуть до оптимального рішення з точки зору загальної цільової функції. Тобто важливим для регіональної влади є розробка такого дизайну кластеру, при якому через задоволення індивідуальних потреб максимізується суспільна вигода [576].

Особливо гостро питання ефективного дизайну механізмів постає під час реалізації принципів сталого регіонального розвитку. Коли необхідно, щоб спільні природні та людські ресурси використовувалися повільніше, ніж відтворювалися, на тлі прагнення окремих підприємств збільшити власну вигоду. У цьому випадку природні ринкові механізми мають низьку ефективність, чим обумовлюють необхідність втручання єдиного центрального регулюючого органу.

Одним з ключових принципів формування кластерів на основі агентно-процесного підходу обґрунтовано створення єдиного інформаційного простору та налагодження інформаційних потоків, які складаються з даних про потенційні або фактичні дії економічних суб' єктів (див.рис.4.4). Саме інформаційні   потоки,  перетворюючись  та  проходячи  крізь економічнихсуб'єктів, змушують кластерний механізм працювати, а регіональну економічну систему розвиватися у потрібному напрямі. У цьому контексті набуває важливості така допоміжна функція регіонального регулювання, як акумулювання точної, своєчасної та достатньої інформації.

Про певну обмеженість інформаційного забезпечення прийняття регулюючих рішень та розробки економічних механізмів розвитку регіональної економіки свідчить той факт, що у 2005 р. частка тіньової економіки України склала 28% до загального обсягу ВВП [542], у 2011 р. - 52,8% [773]. Тобто значна частина соціально-економічних процесів проходить поза системою прозорого моніторингу та аналізу інформації, на основі чого приймаються управлінські рішення. У цьому криється ще одна причина низької ефективності регулювання регіональної системи, незадовільної роботи існуючих в Україні кластерів (див.рис.4.2). Відсутність достовірної інформації викривляє очікуваний результат та робить регулюючі механізми не дієвими. При цьому, дизайн кластерного економічного механізму, розробленого на основі агентно-процесного підходу, передбачає концентрацію повної інформації у регулюючому центрі з урахуванням наявності асиметричної інформації у економічних агентів кластеру. Однак, у практиці регулювання розвитком українських регіонів центральний керуючий орган може мати обмежену інформацію, а найбільш повні та достовірні дані сконцентровано у економічних суб'єктів - представників приватного бізнесу та власників капіталу.

На нашу думку, для підвищення ефективності регулювання розвитку регіональної економіки в умовах України на основі адаптації теорії дизайну економічних механізмів, яка значною мірою орієнтована на відносини економічних суб'єктів у Internet-середовищі, та на основі практичного впровадження положень концептуального агентно-процесного підходу до формування кластерів, необхідно розробити теоретико-методологічне підґрунтя для запровадження систем електронного урядування, спроектувати спеціальні новітні електронні мережеві територіально-віртуальні утворення. У цьому випадку виконуватиметься одна з головних умов ефективності регулюючихмеханізмів - контроль за інформаційними потоками та концентрація необхідної інформації у регулюючому органі.

У свою чергу, повнота інформації, своєчасність її отримання, швидкість обігу та достовірність змісту є основою для формування кластерних та мережевих територіально-виробничих утворень на інституціональних засадах, що є однією з умов реалізації концепції агентно-процесного підходу. Однак, теоретичне підґрунтя та методичні підходи до управління інституціональними процесами, що відбуваються у регіональній економіці для формування ефективно функціонуючих кластерів фактично відсутні.

Таким чином, з метою врахування інституціональних чинників під час проектування зовнішнього та внутрішнього середовища кластерних та мережевих утворень необхідно обґрунтувати теоретичні засади та методичні підходи оцінки стану і динаміки регіональної економіки на предмет можливостей формування стійких та ефективних кластерних та мережевих інтеграційних об'єднань з мінімальними ризиками виникнення антагоністичних економічних інтересів агентів регіональної економіки. Це складає зміст зовнішнього інтеграційного дизайну кластеру або територіально-виробничої мережі, як одного з етапів їх проектування.4.3 Інституціональні засади формування кластерних та мережевих територіально-виробничих утворень

 

 

4.3.1 Оцінка передумов формування кластерних та мережевих територіально-виробничих утворень на основі індексу суспільної розрізненості

у регіональній економіці

 

 

Формування та дизайн кластерних та мережевих механізмів регулювання регіонального розвитку, обґрунтування оптимальних шляхів економічного зростання регіональної економіки не можливі без урахування факторів соціального середовища, методологічним підґрунтям для чого слугує теорія інституціоналізму. Представники інституціональної наукової школи Веблен Т. [115], Коммонс Дж. [18], Адамс Г. [1], Мітчелл У., Гелбрейт Дж. [235] відстоювали положення про ірраціональну поведінку економічних суб' єктів замість раціональної, а також визнавали верховенство соціальних норм, правил, звичок над усталеними законами економіки. Як зазначав Гурвіц Л. [44], поняття «інститут» є набагато ширшим за поняття «економічного механізму» внаслідок того, що для кожного інституту, як норми або правила, може існувати достатньо широкий спектр параметрів та послідовностей дій, які складають певні механізми та впливають на їх конфігурацію. Тобто інститутом варто називати сукупність певних економічних механізмів.

Науково обґрунтована у п.4.1 концепція агентно-процесного підходу до формування кластерних та мережевих територіально-виробничих утворень передбачає, що у теперішній час для розробки економічної політики та механізмів регулювання регіонального розвитку необхідно визначати модель співвідношень найбільш впливових дійових осіб регіональної економіки. Саме вони здатні лобіювати сценарії її розвитку, впливати на інвестиційну привабливість регіону, гальмувати та прискорювати трансформації у соціальній та екологічній сферах для забезпечення сталого розвитку, формувати конструкції кластерів, мереж для реалізації економічної регіональної політики унайефективніший спосіб. Все це складає основу описаних у п.4.2 категорій зовнішнього інституціонального клімату та внутрішнього конструктивного дизайну кластеру, а також кластерної рефлексії.

Тенденції врахування інституціонального чинника у регулюванні соціально-економічних процесів відбиваються в інструментарії, який використовується для аналізу стану країн та регіонів. Поряд з суто економічними оцінками на перший план виступають якісні показники, що дозволяють оцінити суспільний клімат на певній території, який, на думку вчених-інституціоналістів, і визначає параметри протікання усіх інших процесів. Наприклад, саме показник інституціонального середовища, який характеризує наявну платформу для відносин бізнесу та влади в економіці, займає перше місце серед 12 інших індикаторів у інтегральному індексі оцінки конкурентоспроможності регіонів [366].

На підтвердження актуальності та своєчасності запропонованої концепції агентно-процесного підходу формування кластерів та мереж з метою реалізації державної регіональної політики, наведемо низку показників, що використовуються західними країнами для оцінки, навіть не власне розвитку, а створених на певній території передумов для нього.

Тобто за допомогою цих індексів можна оцінити ті можливості та загрози, які існують у соціально-економічному середовищі території, з точки зору впровадження тих або інших механізмів просторового розвитку.

Для висвітлення певних проблем, що існують в Україні у інституціональному полі і які необхідно вирішувати за допомогою розробки регулюючих кластерних механізмів, проаналізуємо рейтинг нашої держави у порівнянні з іншими країнами за низкою показників.

Так, за індексом суспільної інтеграції, який є базовою складовою показника глобальної інтеграції, Україну віднесено до категорії «слабких» держав після Нігерії, Панами та Нікарагуа [39]. Цей індекс дозволяє оцінити наявність у громадян держави важелів та механізмів, завдяки яким дії влади є контрольованими на предмет їх відповідності інтересам громади. Індекссуспільної інтеграції України складає 67 п. у той час, коли, наприклад, у США він дорівнює 89 п., Германії - 83 п., Аргентині - 75 п.

За показником людського розвитку у 2007 р. Україна посіла 77 місце з 176 країн, поступившись Колумбії та Венесуелі [367]. При цьому трансформації у людському капіталі України мають негативний характер, тому що індекс людського розвитку України з 2007 р. по 2010 р. знизився з 0,79 до 0,71 [568]. Разом з цим, саме рівень людського розвитку проявляється у характері, особливостях та структурі інституціонального середовища регіону.

За розвитком електронного урядування, яке свідчить про відкритість та доступність влади, ступінь контрольованості інформаційних потоків, у 2012 р. Україна посіла 68 місце у світі та 9 місце з 10 країн східної Європи. Індекс E-government склав 0,5 п. Наприклад, РФ посідає 27 місце у світі та 1 місце серед країн східної Європи з відповідним індексом 0,73 п. Очолюють рейтинг країн Європи та посідають 2 місце у світі після США за рівнем електронного розвитку Нідерланди з відповідним індексом на рівні 0,91 п. [110].

Науковою школою академіка Лібанової Е.М. розробляються концептуальні засади державної політики соціального залучення та відторгнення [568], які мають пряме відношення до визначення груп впливу у суспільстві. У результаті досліджень було визначено, що у 2009 р. лише 18% населення України займали активну позицію у нинішніх умовах життя, решта -очікували змін, знаходилися у пошуку, не змогли визначитися; 55,7% вважали, що жоден інститут у державі не захищає громадян, 8,3% та 6,2% схилялися до думки, що їх захищає відповідно церква та ЗМІ. Лише 30,9% зі 100% опитуваних вважали, що вони впливають на політичну ситуацію у країні. Тільки 23,5% громадян переважно віком 41-55 років визнали власну відповідальність за суспільну ситуацію.

На нашу думку, наведені дані можна інтерпретувати у світлі регулювання розвитку регіональної економіки на основі формування кластерів та мереж наступним чином. Переважна більшість населення регіонів України є суспільно пасивною та вважають себе скоріше аутсайдерами економічних процесів, ніж їхактивними учасниками. Це означає, що регулювання регіональної економіки фактично позбавлене фундаментальної опори у вигляді такої потужної групи впливу, як громада. Як наслідок, така ситуація значно ускладнює впровадження реформ та реалізацію державної регіональної економічної політики. Також це свідчить про існування ризику надто високого рівня розрізненості сформованої агентної сукупності кластеру, яка перешкоджає встановленню кластерних зв' язків та налагодженню кластерних процесів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки