М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки - страница 58

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

Показники чисельності населення регіону на 1 депутата обласної ради, кількості міст та сіл у області відображають потенційні розділені територіальні групи, які також фактично представляють різні економічні інтереси. Особливо гостро це проявляється під час розподілу коштів місцевих бюджетів, коли на депутатів, міських та сільських голів покладено обов'язки вирішення проблем території та отримання на конкурентних засадах фінансування під реалізацію інвестиційних проектів. У цьому випадку проявляється суспільна розрізненість. Чим більшою є кількість депутатів, міських та сільських голів, тим потенційно вищим є рівень регіональної політичної фрагментарності, який тягне за собою підвищення рівня роздільності економічних інтересів. Також, з одного боку, наявність, наприклад, достатньої кількості депутатів у обласній раді, характеризує різноманітність та об'єктивність думок та не упередженістьрішень, але з точки зору формування кластерних та мережевих виробничих утворень це ускладнює процес об' єднання економічних агентів.

Опосередковано вказують на існування суспільної розрізненості між громадянами та владою показники оцінки нестабільності державної політики та регіональної влади. Якщо територіальна громада у своїй більшості вважає, що її інтереси та інтереси регулюючих органів є протилежними, то процес впровадження реформ, формування ефективних виробничих кластерів гальмується соціальним опором та відсутністю підтримки мешканців території.

Субіндекс економічної розрізненості (див. рис.4.9) містить 11 показників, кожен з яких, на нашу думку, відображає певні економічні процеси, що можуть слугувати у тому або іншому випадку платформою для фрагментації економічних агентів. Так, кількість підприємств, кількість малих підприємств, частка останніх у загальній кількості господарчих суб' єктів прямо відображають регіональну економічну розрізненість, оскільки саме підприємства, як економічні одиниці, конкурують між собою за ресурси, ринки збуту тощо, що викликає антагоністичні інтереси з приводу одних і тих самих об'єктів. До того в умовах існуючого явища поглинання переважна більшість середніх та малих підприємств входять у більш укрупнені структури приватних холдингів та промислових груп, представляючи інтереси власників капіталу вищого рівня. Враховуючи те, що саме підприємства складають переважну більшість агентної сукупності кластерів та мереж, надзвичайно високий рівень економічної розрізненості у регіоні не дозволить створити ефективно працюючий виробничий кластер. Таким чином, рівень економічної конкуренції та розрізненості повинен бути оптимізованим, а інтереси учасників підпорядковані завданням кластеру, а не зовнішнім аутсайдерам.

Під час формування кластерів на основі концепції агентно-процесного підходу для реалізації регіональної економічної політики одним з ключових аспектів є аналіз існуючої розрізненості у підприємницькому середовищі. Фундаментальною є економічна роздільність агентів на групи власників ресурсів та найманих працівників, а також групи зайнятих та безробітних. Томунаступні первинні вхідні показники субіндексу економічної розрізненості відображають стан зайнятості населення у регіоні з урахуванням фактору наявності у зайнятих прав власності на капітал, який в умовах перехідної економіки є потужним інституціональним чинником розвитку всієї регіональної економічної системи. Сюди віднесено показники кількості найманих працівників малих підприємств на 1 власника, кількості найманих працівників усіх підприємств до їх власників, відношення не зайнятого населення до зайнятого (див. рис.4.9). Чим більша кількість найманих працівників приходиться на 1 власника підприємств, тим рівень економічної розрізненості у підприємницькому середовищі нижчий, тому що менша кількість власників передбачає меншу кількість векторів економічних інтересів, а більша сукупність агентів, працюючих на 1 власника означає більший рівень їх згуртованості. Аналогічно наявність у регіоні дисбалансу між зайнятим та безробітним населенням на користь останніх слугуватиме основою для обґрунтування особливостей дизайну кластеру, його агентної сукупності, сфери діяльності, які б відповідали інтересам більшої половини населення території, позбавленої робочих місць. У цьому випадку кластер вирішуватиме проблему підвищення рівня зайнятості населення, створення робочих місць та інтенсифікації підприємницького середовища у регіоні.

Спираючись на програмно-цільові принципи державного регулювання розвитку регіональної економіки на принципах сталості та інноваційності, можна стверджувати, що регіональна програма розвитку, як самостійний проект, являє собою водночас об' єкт фінансування коштами бюджетів різних рівнів, а також джерело отримання цих коштів іншими економічними суб'єктами-виконавцями цієї програми. Таким чином, кожну регіональну програму представляє певний колектив економічних агентів, зацікавлених у її впровадженні. Тому показник кількості регіональних програм, на які розподіляються бюджетні кошти і які лобіюються певними економічними суб' єктами для реалізації цілей та стратегії розвитку регіону, являє собою складник регіональної економічної розрізненості.Передумови для виникнення надмірної економічної фрагментарності у регіоні, яка заважатиме формуванню кластерних та мережевих утворень, відображають наступні показники. Чим більшим є відношення доходу до витрат на 1 особу, меншою частка населення з середньодушовим доходом за межею прожиткового мінімуму, більшим відношення приватного житлового фонду до державного, вищим індекс конкурентоспроможності території, тим ризик для виникнення конфліктів інтересів агентів на економічному підґрунті нижчий через достатній рівень задоволення економічними агентами власних базових економічних потреб.

Розглянемо первинні показники субіндексу соціальної розрізненості (див. рис.4.9). На відміну від політичної та економічної розрізненості, де основними носіями конфліктних інтересів є колективи економічних індивідів, такі, як політичні партії, підприємства, лобі, соціальна розрізненість характеризує фрагментарність інтересів та уподобань окремих громадян, що не пов' язано з необхідністю прийняття чітких рішень щодо розподілу економічних ресурсів, але має відношення до формування соціальних настроїв та виникнення різноманітних утворень на принципах самоорганізації. У свою чергу, врахування самоорганізації, яка у багато чому спирається на саме соціальні тренди, у регіональній системі є одним з принципів формування кластерів та мережевих територіально-виробничих утворень для реалізації регіональної економічної політики на основі агентно-процесного підходу.

Показники кількості зареєстрованих друкованих видань, мов цих видань, кількості телерадіокомпаній, кількості релігійних організацій відображають соціальну розрізненість у регіоні на основі фрагментарності поглядів, світоглядних принципів, смаків його мешканців. Наприклад, збільшення засобів масової інформації у регіоні свідчить про існування ризику подання суперечливих даних на користь інтересів різних економічних агентів, що автоматично впливає на розподіл регіональної громади та ускладнює процес виявлення об' єктивних фактів. У таких умовах розрізненість у інформаційному регіональному  полі  може  стати  негативним  чинником  для формуваннякластеру, який повинен ґрунтуватися на принципі відкритості, достовірності та повноти інформаційних потоків.

Також інформаційна розрізненість регіональної громади, яка суперечить принципам побудови ефективного кластеру на основі агентно-процесного підходу, проявляється у показниках відношення кількості користувачів Internet та відвідувачів сайтів обласної ради та адміністрації до населення регіону. Формування інформаційного суспільства не можливе без наявності у громадян базових умінь та навичок користування інформаційними технологіями. Тому розрізненість регіональної громади за ознакою наявності доступу до Internet та вмінь ним користуватися може суттєво гальмувати процес впровадження кластерних механізмів регіонального регулювання для реалізації цілей економічної політики.

Соціальна фрагментарність регіону може виникнути на підставі існуючих гендерних диспропорцій, суспільного відношення до інституту шлюбу та родини, а також рівня злочинності, що відображено у відповідних показниках (див. рис.4.9). Саме ці складники соціальної розрізненості економічного середовища регіону характеризують не формальний бік інституціонального чинника: традиції, відношення, правила поведінки.

Аналіз соціальних аспектів регіональних процесів істотно доповнить інформаційне забезпечення прийняття рішень щодо особливостей, дизайну зовнішнього та внутрішнього середовища інтеграційного об'єднання економічних агентів під час формування кластеру або інших мережевих територіально-виробничих утворень на певній території поряд з відомим рівнем політичної та економічної розрізненості.

Таким чином, індекс регіональної суспільної розрізненості математично можна виразити у вигляді наступного рівняння:

 

 

PFIk = hp-®p + iue-®e + Iks-®s ,     ®P +®E +®S =1 (4.8)

mp                       mE ms

PFIk = S Ypki ®P + S YEkt ®E + S YSkt ®S, (4.9)
i=1       i=1       i=1де Ikp, IkE, IkS - відповідно субіндекси політичної, економічної, соціальної розрізненості   k-го регіону;   coP,coE,cS   - відповідно ваговий

коефіцієнт субіндексів політичної, економічної та соціальної розрізненості;

mp              mE ms

S Ypki,  S ^Eki,  S Yski - відповідно сума значень показників субіндексу

i=1              i=1              i=1

політичної, економічної, соціальної розрізненості k -го регіону.

Таким чином, на підставі вище зазначеного можна сформулювати наступне наукове положення: чим вищим є індекс регіональної суспільної розрізненості у економічному середовищі регіону, тим більшою є фрагментарність інтересів економічних суб'єктів і тим складніше формувати на цій території ефективний інноваційний кластер або інше новітнє територіально-виробниче утворення. І навпаки.

На основі індексу регіональної суспільної розрізненості стає можливим здійснити групування регіонів України за рівнем фрагментації регіонального економічного середовища та виявлення можливостей та ризиків проектування у регіонах кластерних та мережевих територіально-виробничих утворень. У свою чергу, для кожної з груп регіонів розробляється окрема стратегія формування кластерів та мереж у короткостроковій або довгостроковій перспективі розвитку регіональної економіки.

 

 

4.3.2 Стратегії формування кластерних та мережевих територіально-виробничих утворень у регіонах України, згрупованих за індексом суспільної

розрізненості

 

 

Практичне застосування моделей (4.3)-(4.9) для розрахунку індексу регіональної суспільної розрізненості, який складається з вище обґрунтованих показників (див. рис. 4.9), для регіонів України дозволило здійснити їх групування для цілей ефективного формування кластерних та мережевих територіально-виробничих утворень на основі концепції агентно-процесногопідходу (табл.4.5). у свою чергу, на підставі групування регіонів за індексом суспільної розрізненості та виявлення спільних та відмінних рис у їх економічному середовищі з точки зору фрагментарності інтересів, їх конфліктності та багатовекторності, представляється можливим розробити відповідні стратегії формування кластерів та мереж територіального розвитку.

 

 

Таблиця 4.5

Стратегії формування кластерів та мереж для регіонів України, згрупованих за індексом регіональної суспільної розрізненості

Стратегія формування кластерів

 

 

Активних дій з мінімаль­ними ризиками

 

 

Активних дій на виперед­ження з підвищеними ризиками

 

Пасивних дій

з високою ймовірністю переходу до активних дій

 

 

Спосте­режень

 

 

 

 

ОчікуваньЯк було обґрунтовано у п.4.1 (див. рис.4.1), найвищу ефективність та результативність розвитку регіональної економіки можна досягти на рівні саме активного її регулювання, яке, на відміну від пасивного регулювання, містить такі складники, як дизайн механізмів розвитку та інституційне сприяння введенню цих механізмів у дію для реалізації цілей регіональної політики.

Вирішення завдань розробки ефективного дизайну механізмів регіонального розвитку та забезпечення інституціонального сприяння впровадженню цих механізмів ґрунтується на розробленій у п.4.1 теоретико-методологічній основі концептуального агентно-процесного підходу до формування кластерів, тому що цей концептуальний підхід передбачає штучне проектування кластеру, як об'єднання економічних агентів, а також встановлення між ними різних типів зв'язків. У свою чергу, кластер являє собою один з механізмів реалізації регіональної економічної політики. Також у процесі об'єднання економічних агентів враховуються їх економічні інтереси, встановлюється баланс між ними, що є інституціональним сприянням ефективному функціонуванню загального кластерного механізму.

Як раніше зазначалося, методично вирішення вказаних вище завдань супроводжується розробленою економіко-математичною моделлю розрахунку індексу регіональної суспільної розрізненості, у якій склад показників відображає фрагментарність інтересів агентної сукупності регіону, а динамічні параметри цих показників відображають процеси, які відбуваються у регіоні, що дозволяє оцінити можливості формування кластерів на певній території для реалізації цілей та завдань регіональної політики, а також обрати оптимальну стратегію регулювання розвитку економіки (рис.4.10).

При надвисокому рівні індексу регіональної суспільної розрізненості, коли фрагментарність інтересів економічних агентів у певному регіоні у визначений момент часу різко збільшується порівняно з попередніми роками, а також з іншими регіонами, можна констатувати наявність високого рівня ентропії у регіональному економічному середовищі. Це означає, що об'єднати та систематизувати відносини економічних агентів у кластері доволі складно.

У11

Я О Э 2

 

2'2    й й

>їРн!х<Н0 й*.-н

« н g Й. о     F ч 9

«

 

 

 

о §       -0 8 §

ЗнОнСЗі Eg*

с

 

MIL I'll і Sg Ць?"Ml"f Jilt

а в

з

а

и

 

          я я     5        "     2 о *

 

 

Ядм        ЇЇСР      S  "     ЯЙМОіїї 2 м

і?.^^       І* - Msg «

J


,и н

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

М С Пашкевич - Наукові засади регулювання регіональної економіки